ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
25.03.2021Справа № 910/6648/18
Господарський суд міста Києва у складі судді Селівона А.М., при секретарі судового засідання Стеренчук М.О., розглянувши в порядку загального провадження матеріали господарської справи
За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Юнайтед"
до Вищого навчального закладу "Відкритий міжнародний університет розвитку людини "Україна"
про стягнення 42 024 065,07 грн.
Представники сторін:
Від позивача: Новаковський П.М. - довіреність б/н від 07.05.2020;
Від відповідача: Столярчук І.В. - ордер № 454293 від 25.07.2019.
Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Фактор Плюс" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Вищого навчального закладу "Відкритий міжнародний університет розвитку людини "Україна" про стягнення 42 024 065,07 грн., з яких: 31 028 400,92 грн. основної заборгованості, 4 277 183,03 грн. процентів за користування кредитними коштами, та 6 718 481,12 грн. пені, а також в рахунок часткового погашення заборгованості звернути стягнення на належне відповідачу майно, а саме на об'єкт нерухомого майна - будівлю літ. "К" блок "Б" загальною площею 4 725 кв. м, що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Львівська, буд. 23, корп. 2, реєстраційний номер об'єкту нерухомого майна: 362204580000.
Позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням відповідачем умов генерального кредитного договору від 04.06.2008 №24-47/1-08/G та кредитних договорів від 04.06.2008 № 24-47/1-08/1, від 24.12.2013 № 58-47/1-13, від 26.06.2007 № 40-47/4-07 щодо повернення кредитних коштів.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 17.05.2018 року у справі № 910/6077/18, яка залишена без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 13.09.2018 року, за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Фактор плюс" вжито заходи забезпечення позову у вигляді накладення арешту на об'єкт нерухомого майна - будівлю літ. "К" блок "Б", загальною площею 4 725 кв.м, що знаходиться за адресою: м. Київ, вулиця Львівська, будинок 23, корпус 2, реєстраційний номер об'єкту нерухомого майна: 362204580000; заборони вищому навчальному закладу "Відкритий міжнародний університет розвитку людини "Україна" (вул. Хорива, 1 Г, м. Київ, 04071, код 30373644), органам державної реєстрації прав на нерухоме майно, державним реєстраторам прав на нерухоме майно, у тому числі особам, які виконують функції державного реєстратора прав на нерухоме майно, зокрема, Міністерству юстиції України та його територіальним органам, нотаріусам та іншим органам чи особам, які виконують функції державної реєстрації прав на нерухоме майно, вчиняти будь-які реєстраційні дії (реєстрацію права власності, скасування реєстрації права власності та інших речових прав, у т.ч. реєстрацію правочинів щодо відчуження, передачі у володіння та користування третім особам, внесення до статутних капіталів юридичних осіб, передачі в іпотеку, будь-якого іншого обтяження та інше) щодо об'єкту нерухомого майна: будівлі літ. "К" блок "Б", загальною площею 4 725 кв.м, що знаходиться за адресою: м. Київ, вулиця Львівська, будинок 23, корпус 2, реєстраційний номер об'єкту нерухомого майна: 362204580000.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 22.08.2018 року у справі №910/6648/18 клопотання товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Фактор Плюс" про заміну позивача його правонаступником у справі №910/6648/18 задоволено; замінено позивача у справі № 910/6648/18 - Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Фактор Плюс" (01133, м. Київ, вул. Щорса, буд. 31, ідентифікаційний код 37881514) на його правонаступника - Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Юнайтед" (01054, м. Київ, вул. Бульварно - Кудрявська, буд. 33, приміщення 40, ідентифікаційний код 41884207).
Рішенням Господарського суду міста Києва від 18.09.2018 року у справі №910/6648/18 позов задоволено частково, стягнуто з відповідача на користь позивача 31 028 400 грн. 92 коп. основного боргу, у задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Постановою Північного апеляційного господарського суду від 20.12.2018 року апеляційну скаргу відповідача залишено без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.
Рішення судів першої та апеляційної інстанцій в частині вимог про стягнення сум основного боргу, процентів за користування кредитними коштами, пені мотивовані неналежним виконанням відповідачем умов Генерального договору №24-47/1-08/G від 04.06.2008 року та кредитних договорів №24-47/1-08/1 від 04.06.2008 року, №58-47/1-13 від 24.12.2013 року, №40-47/4-07 від 26.06.2007 року щодо повернення кредитних коштів та тим, що у позивача наявне лише право на отримання від відповідача 31 028 400,92 грн. заборгованості за вказаними кредитними договорами і відсутнє право на нарахування та стягнення відсотків за користування кредитом, пені за порушення грошових зобов'язань після 22.09.2017 року.
Рішення судів першої та апеляційної інстанцій про відмову в частині вимог про звернення стягнення на нерухоме майно відповідача в рахунок часткового погашення боргу мотивовані тим, що були передані права вимоги до відповідача, які не забезпечені іпотекою, отже вирішення питання необхідності вчинення такої дії можливе лише на стадії виконавчого провадження за судовим рішенням і не може бути вирішено під час розгляду даної справи по суті до набуття судовим рішенням законної сили.
Постановою Верховного Суду від 25 червня 2019 року рішення Господарського суду міста Києва від 18.09.2018 року та постанову Північного апеляційного господарського суду від 20.12.2018 року у справі №910/6648/18 в частині задоволення позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Юнайтед" до Вищого навчального закладу "Відкритий міжнародний університет розвитку людини "Україна" про стягнення 31 028 400,92 грн. основного боргу скасовано, справу в цій частині передано на новий розгляд до Господарського суду міста Києва.
В іншій частині рішення Господарського суду міста Києва від 18.09.2018 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 20.12.2018 у справі №910/6648/18 залишено без змін.
Внаслідок проведеного автоматизованого розподілу справу № 910/6648/18 передано на розгляд судді Селівону А.М.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 15.07.2019 року справу прийнято до провадження суддею Селівоном А.М., приймаючи до уваги характер спірних правовідносин та предмет доказування, господарським судом на підставі ч.3 ст. 12 ГПК України постановлено розгляд справи здійснювати в порядку загального позовного провадження, підготовче засідання у справі призначено на 07.08.2019 року.
В підготовчому засіданні 07.08.2019 року судом оголошено перерву до 11.09.2019 року.
Підготовче засідання, призначене на 11.09.2019 року, не відбулось у зв'язку з перебуванням судді Селівона А.М. на лікарняному.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 16.09.2019 року підготовче засідання призначено на 26.09.2019 року.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 26.09.2019 року постановлено продовжити строк підготовчого провадження у справі № 910/6648/18 на 30 днів за клопотанням представника відповідача та відкласти підготовче засідання на 09.10.2019 року.
В судовому засіданні 09.10.2019 року судом оголошено перерву у підготовчому засіданні на 15.10.2019 року.
В судовому засіданні 15.10.2019 року судом оголошено перерву у підготовчому засіданні на 23.10.2019 року.
Проте, судове засідання, призначене на 23.10.2019 року, не відбулось у зв'язку з перебуванням судді Селівона А.М. на лікарняному.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 25.10.2019 року підготовче засідання призначено на 14.11.2019 року.
У підготовчому засідання 14.11.2019 року протокольно оголошено перерву на 20.11.2019 року.
До початку судового засідання 20.11.2019 року через канцелярію суду 20.11.2019 від позивача надійшли заперечення на клопотання про скасування заходів забезпечення позову; 20.11.2019 року від відповідача надійшло клопотання про призначення судової економічної експертизи № 20/11/19/1 від 20.11.2019 року, в обґрунтування якого відповідач вказує, що надані позивачем на підтвердження позовних вимог про стягнення з відповідача заборгованості за кредитними договорами у розмірі 31 028 400,92 грн. основного боргу викликають у відповідача сумніви щодо їх достовірності, оскільки за даними первинного бухгалтерського обліку відповідача за спірними кредитними договорами університетом було погашено кредитних зобов'язань на загальну суму 123 923 533,69 грн. Подані документи долучені судом до матеріалів справи.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 20.11.2019 року відмовлено в задоволенні клопотання Вищого навчального закладу "Відкритий міжнародний університет розвитку людини "Україна" поданого до початку судового засідання 14.11.2019 року про скасування заходів забезпечення позову, вжитих Ухвалою Господарського суду м. Києва від 17.05.2018 по справі № 910/6077/18.
Також у судовому засіданні 20.11.2019 року протокольно оголошено перерву у судовому засіданні на 11.12.2019 року.
Судом доведено до відмова, що до початку судового засідання 11.12.2019 року через канцелярію суду 10.12.2019 року від відповідача надійшло клопотання № 06/12/19/2 від 06.12.2019 про долучення до матеріалів справи висновку експерта за результатами проведення економічної експертизи від 05.12.2019 року, відповідно до якого судовим експертом Гриненко Ю.І. зроблено висновок, що подані представником позивача документи не підтверджують існування у відповідача зобов'язання повернути заборгованість за Генеральним договором та Кредитними договорами від 04.06.2008 № 24-47/1-08/1, від 24.12.2013 № 58-47/1-13, від 26.06.2007 № 40-47/4-07. Подані документи долучені судом до матеріалів справи.
У судовому засідання 11.12.2019 року протокольно оголошено перерву у підготовчому засіданні на 19.12.2019 року.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 19.12.2019 року задоволено клопотання відповідача про призначення судової економічної експертизи, у справі № 910/6648/18 призначено судову економічну експертизу, проведення якої доручено Київському науково-дослідному інституту судових експертиз (03680, м. Київ, вул. Смоленська, 6), провадження у справі № 910/6648/18 на час проведення експертизи зупинено, оплату витрат по проведенню судової економічної експертизи покладено на сторони порівну.
Не погодившись з прийнятою судом ухвалою від 19.12.2019 року, Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Юнайтед" звернулося до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою від 08.01.2020 року, згідно якої ухвалою від 10.02.2020 року відкрито апеляційне провадження та зупинено дію оспорюваної ухвали.
Постановою Північного апеляційного господарського суду від 13.03.2020 року апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Юнайтед" залишено без задоволення, ухвалу Господарського суду міста Києва від 19.12.2019 року у справі № 910/6648/18 - без змін; поновлено дію ухвали Господарського суду міста Києва від 19.12.2019 року у справі № 910/6648/18; матеріали справи № 910/6648/18 повернуті до Господарського суду міста Києва.
Через канцелярію суду 14.05.2020 року надійшло клопотання судових експертів Київського науково-дослідного інституту судових експертиз № 11569/11570/20-71 від 12.05.2020 року про надання матеріалів, необхідних для проведення судової економічної експертизи, та погодження терміну проведення експертизи.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 16.06.2020 року поновлено провадження у справі та призначено до розгляду клопотання судового експерта на 09.07.2020 року.
Судом доведено до відома сторін, що до початку судового засідання 09.07.2020 року ТОВ "Фінансова компанія "Фактор плюс" на виконання вимог ухвали суду від 16.06.2020 року 08.07.2020 року подано клопотання про долучення доказів до матеріалів справи № 08/07/20-1 від 08.07.2020 року; 09.07.2020 року від позивача надійшло клопотання про долучення доказів. Подані клопотання долучені судом до матеріалів справи.
В судовому засіданні 09.07.2020 року протокольно оголошено перерву на 22.07.2020 року.
Також до початку судового засідання 22.07.2020 року від відповідача 21.07.2020 року надійшло клопотання № 1/25-153 від 21.07.2020 року про долучення додаткових доказів; від позивача 22.07.2020 року надійшло клопотання про долучення до матеріалів справи оригіналу квитанції про оплату судової економічної експертизи та клопотання про забезпечення своєчасного розгляду справи. Подані клопотання долучені судом до матеріалів справи.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 22.07.2020 року задоволено клопотання експертів КНДІСЕ № 11569/11570/20-71 від 12.05.2020 року про надання матеріалів, необхідних для проведення судової економічної експертизи та направлено матеріали справи № 910/6648/18 до Київського науково-дослідного інституту судових експертиз.
В подальшому 26.11.2020 року через канцелярію суду надійшов висновок експертів № 11569/11570/20-71/26861/26864/20-71 від 30.10.2020 року після проведення комісійної судової економічної експертизи по справі № 910/6648/18, який судом долучено до матеріалів справи.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 01.12.2020 року поновлено провадження у справі № 910/6648/18 та призначено розгляд справи на 20.01.2021 року.
Проте, судове засідання, призначене на 21.01.2021 року не відбулось.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 22.01.2021 року розгляд справи призначено на 03.02.2021 року.
Так, до початку судового засідання 03.02.2021 року від відповідача надійшло клопотання про долучення до матеріалів справи науково-консультаційного висновку № 18/01/21/2 від 18.01.2021 року разом з доказами направлення на адресу позивача та клопотання № 18/01/21/1 від 18.01.2021 року про призначення повторної судової економічної експертизи, в обґрунтування якого відповідач посилається на наявність в матеріалах справи двох висновків судової економічної експертизи, результати яких є протилежними, а також наголошує на не дослідженні експертами первинних документів, якими б підтверджувався розмір прав кредитора, та виписок банку.
Розглянувши в судовому засіданні 10.02.2021 року клопотання відповідача № 18/01/21/1 від 18.01.2021 року про призначення повторної судової економічної експертизи, приймаючи до уваги подані на вимоги експерта додаткові матеріали відповідно до ухвали суду від 22.07.2020 року та письмові заперечення позивача щодо призначення повторної експертизи, а також враховуючи той факт, що наданий відповідачем науково - консультаційний висновок не є висновком експерта в розумінні ст. 98 ГПК України, у зв'язку з відсутністю сукупності визначених приписами ст. 107 ГПК України умов для призначення повторної експертизи, судом протокольно ухвалено про відмову в задоволенні клопотання відповідача № 18/01/21/1 від 18.01.2021 року про призначення повторної судової економічної експертизи у даній справі.
У судовому засіданні 03.02.2021 року протокольно оголошено перерву на 10.02.2021 року.
У судовому засіданні 10.02.2021 року, враховуючи те, що судом остаточно з'ясований предмет спору та характер спірних правовідносин, позовні вимоги та склад учасників справи, визначені обставини справи, які підлягають встановленню, та зібрані відповідні докази, вчинені усі дії з метою забезпечення правильного, своєчасного і безперешкодного розгляду справи по суті, суд дійшов висновку про закриття підготовчого провадження у справі № 910/6648/18 та початок розгляду справи по суті, судове засідання призначено на 11.03.2021 року.
У судовому засіданні 11.03.2021 року судом протокольно оголошено перерву по розгляду справи по суті на 25.03.2021 року.
Будь - яких інших заяв та клопотань процесуального характеру від сторін на час проведення судового засідання з розгляду справи по суті станом на 25.03.2021 року до суду не надходило.
В підготовчі судові засідання 07.08.2019 року, 26.09.2019 року, 09.10.2019 року, 15.10.2019 року, 15.10.2019 року, 14.11.2019 року, 20.11.2019 року, 11.12.2019 року, 19.12.2019 року, 09.07.2020 року, 22.07.2020 року, 03.02.2021 року, 10.02.2021 з'явились уповноважені представники позивача та відповідача.
В судове засідання з розгляду справи по суті 11.03.2021 року з'явився представник позивача, представник відповідача у вказане судове засідання не з'явився.
Про дату, час і місце проведення судового засідання 11.03.2021 року відповідач повідомлений належним чином, що підтверджується наявною в матеріалах справи розпискою представника відповідача б/н від 10.02.2021 року.
В судове засідання з розгляду справи по суті 25.03.2021 року з'явились уповноважені представники позивача та відповідача.
У судовому засіданні 25.03.2021 року з розгляду справи по суті представник позивача підтримав заявлені позовні вимоги в повному обсязі та просив суд задовольнити.
Представник відповідача в судовому засіданні 25.03.2021 року проти задоволення позовних вимог заперечував з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву та поясненнях по суті справи.
Відповідно до ст. 240 ГПК України в судовому засіданні 25.03.2021 року оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, заслухавши в судових засіданнях пояснення уповноважених представників сторін, Господарський суд міста Києва, -
Згідно з частиною 1, пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Частинами 1, 4 статті 202 Цивільного кодексу України визначено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін.
Відповідно до частини 1 статті 174 Господарського кодексу України господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.
Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Як встановлено судом за матеріалами справи, 04 червня 2008 року між Відкритим акціонерним товариством Комерційний банк "Хрещатик" (правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство "Комерційний банк "Хрещатик") (кредитор за договором) та Вищим навчальним закладом "Відкритий міжнародний університет розвитку людини "Україна" (позичальник за договором, відповідач у справі) був укладений Генеральний договір №24-47/1-08/G (далі - Генеральний договір), відповідно до умов якого п. 1.1 якого кредитор встановлює позичальнику ліміт кредитних операцій у розмірі 30 000 000,00 грн. на умовах Положення про фінансово-кредитну підтримку суб'єктів господарювання в м. Києві, затвердженого рішенням Київської міської ради від 05.07.2001 №375/1351 (зі змінами від 11.07.2002 № 109/109, від 15.07.2004 №373/1783, від 24.11.2005 №425/2886, від 09.03.2006 №165/3256) та згідно з рішенням Конкурсної комісії по відбору проектів для фінансово-кредитної підтримки суб'єктів господарювання в м. Києві, (протокол засідання № 3 від 24.04.2008 року) терміном на 36 (тридцять шість) місяців з 04 червня 2008 року до 04 червня 2011 року, в межах якого Кредитор надає кредитні кошти Позичальнику шляхом надання кредитів за окремими кредитними договорами (далі - Договори), що будуть укладені в порядку і на умовах, передбачених цією Угодою. При цьому Договори невід'ємною частиною цієї Угоди.
Кредитні операції за цією угодою - це операції між кредитором і позичальником з надання та повернення банківських кредитів відповідно до умов окремих договорів.
Розділами 2 - 13 Генерального договору сторони узгодили умови надання та забезпечення кредитних коштів, забезпечення зобов'язань позичальника, плата за кредит та порядок його погашення, гарантії, зобов'язання кредитора та позичальника, права кредитора та позичальника, відповідальність сторін, договірне списання коштів з рахунків позичальника, інші умови тощо.
Згідно п. 13.3 Генерального договору ця угода набуває чинності з моменту її підписання всіма сторонами.
В подальшому між сторонами шляхом укладення Договорів про внесення змін до Генерального договору №№ 1- 15 до положень останнього вносились зміни.
Вказані Генеральний договір та договори про внесення змін до нього підписані представниками кредитора та позичальника та засвідчені печатками сторін.
Так, Договором про внесення змін № 15 від 08.08.2014 року до Генерального договору сторони виклали п.1.1 останнього в новій редакції:
«Кредитор встановлює позичальнику ліміт кредитних операцій (далі - ліміт) у розмірі 29 965 190,00 грн. терміном до 25 серпня 2017 року, в межах якого кредитор: надає позичальнику кредити/кредитні лінії на суму 17 932 190,00 гривень терміном з 04 червня 2008 року до 25 серпня 2017 року зі сплатою відсотків за користування кредитними коштами із розрахунку 21% річних, на умовах Положення про фінансово-кредитну підтримку суб'єктів господарювання в м. Києві, затвердженого рішенням Київської міської ради від 05.07.2001 №375/1351 (зі змінами та доповненнями) та згідно з рішенням Конкурсної комісії по відбору проектів для фінансово - кредитної підтримки суб'єктів господарювання в м. Києві, (протоколи засідання № 3 від24.04.2008р., №1 від 03.06.2009р., №3 від 07.10.2009р. та № 5 від 25.08.2011р.) (далі - Положення); відкриває позичальнику відновлювальну кредитну лінію з відкличним лімітом кредитування у сумі 12 033 000 грн. терміном на 1 341 день з 24 грудня 2013 року до 25 серпня 2017 року зі сплатою відсотків за користування кредитними коштами із розрахунку 19% річних; за окремими кредитними договорами, що укладаються в порядку і на умовах, передбачених цією Угодою. При цьому Договори є невід'ємною частиною цієї Угоди.
Пунктом 1.3 Генерального договору сторони встановили цільове призначення використання коштів - для закінчення реконструкції незавершеного будівництва дитячого санаторію «Перемога» з надбудовою та прибудовою під навчальний заклад по вул. Крамського 10, м. Київ.
Згідно п. 1.4 Генерального договору сторони визначили відсоткову ставку з користування кредитними коштами у розмірі 23,5% річних, яка змінювалась шляхом укладання ряду Договорів про внесення змін, та встановили остаточну відсоткову ставку з користування кредитними коштами у розмірі 21% річних та 19% відповідно для відкритої боржнику відновлювальної кредитної лінії з відкличним лімітом користування у сумі 12 033 000,00 грн.
При цьому відповідні зобов'язання боржника зі сплати відсотків відповідно до п. 1.4 Генерального договору визначені пунктами 4.1, 4.2 останнього, якими встановлено, що кредитор у разі зміни вартості кредитних ресурсів, зміни чинних законодавчих актів та нормативних актів НБУ, що якимось чином впливають на кредитну політику кредитора, має право в односторонньому порядку змінити відсоткову ставку за користування кредитом; відсотки за користування кредитом розраховуються за поточний календарний місяць з урахуванням фактичного періоду користування кредитом на фактичну суму заборгованості із врахуванням фактичної кількості днів у році. При розрахунках враховується перший день видачі кредиту і не враховується день повернення кредиту (його частин). Остання сплата відсотків здійснюється разом з остаточним погашенням заборгованості.
Договором про внесення змін № 4 від 19.12.2008 року до Генерального договору сторони виклали п. 1.5 в новій редакції: «строки користування кредитними коштами та терміни дії гарантії встановлюються в межах терміну, зазначеному в п.1.1 цієї угоди та визначаються окремими договорами.
Відповідно до п. 10.1 Генерального договору сторони погодили порядок погашення боргових зобов'язань: прострочені відсотки та комісії за користування кредитом та одночасно штрафні санкції за несвоєчасну сплату відсотків та комісій; строкові відсотки та комісії за користування кредитом; прострочена сума кредиту та одночасно штрафні санкції за несвоєчасне погашення кредиту; строкова сума кредиту; інші видатки, понесені кредитором за Угодою та Договором.
Згідно умов п.4.7 Генерального договору якщо рахунок погашення зобов'язань позичальника за угодою та Договорами кредитором буде прийнято заставлене майно (майнові права) і його вартість повністю задовольнить вимоги кредитора - кредит вважається погашеним і зобов'язання сторін за угодою та договорами припиняються.
Відповідно до п. 8.2 Генерального договору кредитор має право вимагати від позичальника дострокового погашення кредиту, сплати нарахованих відсотків та неустойки у випадку порушення позичальником будь - яких умов угоди, договорів застави (іпотеки) та додаткових договорів до них.
При виникненні простроченої заборгованості за Кредитом та/або відсотками та при відсутності коштів на поточних рахунках позичальника кредитор має право здійснити відшкодування заборгованості за цією угодою та/або договорами шляхом звернення стягнення на предмет застави/іпотеки згідно з договором застави/іпотеки у порядку, встановленому чинним законодавством України (п. 8.8 Генерального договору).
Окрім цього відповідно до пункту 10.1 Генерального договору за невиконання або неналежне виконання взятих на себе зобов'язань за цією Угодою та/або Договорами сторони несуть відповідальність в порядку та на умовах, визначених чинним законодавством України та цією Угодо, зокрема:
у разі несвоєчасного повернення кредиту (його частин) позичальник зобов'язаний повернути прострочену суму кредиту з урахуванням індексу інфляції, який мав місце у період прострочення та сплатою 21% (в редакції Договору про внесення змін № 15 від 08.08.2014 року) річних від простроченої суми кредиту (п. 10.1.1.);
за невиконання або неналежне виконання взятих на себе зобов'язань з повернення кредиту, своєчасної сплати відсотків за користування кредитними коштами позичальник зобов'язаний сплатити кредитору штрафні санкції (неустойку) в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла в період, за який сплачуються штрафні санкції (неустойка), обчисленої від суми простроченого платежу за кожен день прострочення виконання зобов'язань від дня виникнення відповідної прострочки до повного її погашення, але в межах строків позовної давності, визначених цією Угодою (п. 10.1.2.)
Угода набуває чинності з моменту її підписання всіма сторонами (п. 13.3 Генерального договору).
Вказаний Генеральний договір та договори про внесення змін до нього підписані представниками кредитора та позичальника та засвідчені печатками сторін.
В подальшому, у рамках Генерального договору, між Відкритим акціонерним товариством Комерційний банк "Хрещатик" (правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство "Комерційний банк "Хрещатик") (далі - кредитор) та Вищим навчальним закладом "Відкритий міжнародний університет розвитку людини "Україна" (позичальник за договором, відповідач у справі) були укладені Кредитні договори від 04.06.2008 року № 24-47/1-08/1, від 24.12.2013 року № 58-47/1-13, від 26.06.2007 № 40-47/4-07, від 10.08.2007 № 54-47/4-07.
Так, умовами п.1.1 Кредитного договору № 24-47/1-08/1 від 04.06.2008 року встановлено, що кредитор відкриває позичальнику на умовах Генерального договору № 24-47/1-08/0 G від 04 червня 2008 року не відновлювальну кредитну лінію з лімітом 1 500 000,00 гривень, на умовах Положення про фінансово-кредитну підтримку суб'єктів господарювання в м. Києві, затвердженого рішенням Київської міської ради від 15.07.2001 року №375/1351 (зі змінами від 11.07.2002 року № 109/109, від 15.07.2004 року №373/1783, від 24.11.2005 року №425/2886, від 09.03.2006 року №165/3256) та згідно з рішенням Конкурсної комісії по відбору проектів для фінансово - кредитної підтримки суб'єктів господарювання в м. Києві (протокол засідання № 3 від 24.04.2008 року) терміном на 36 місяців з 04 червня 2008 року до 04 червня 2011 року зі сплатою відсотків за користування кредитними коштами із розрахунку 23,5% річних.
В подальшому сторонами неодноразово вносились зміни до даного Кредитного договору (договори про внесення змін №№ 1-32), зокрема відповідно до Договору про внесення змін № 32 від 08.08.2014 року до Кредитного договору № 24-47/1-08/1 від 08.08.2014 року сторони виклали пункт 1.1. в наступній редакції: «Кредитор надає позичальнику на умовах Генерального договору № 24-47/1-08/0G від 04 червня 2008р. кредит в сумі 17 932 190,00 грн., на умовах Положення про фінансово-кредитну підтримку суб'єктів господарювання в м. Києві, затвердженого рішенням Київської міської ради від 05.07.2001 № 375/1351 (зі змінами та доповненнями) та згідно з рішенням Конкурсної комісії по відбору проектів для фінансово-кредитної підтримки суб'єктів господарювання в м. Києві (протоколи засідання № 3 від 24.04.2008р., № 1 від 03.06.2009р., №3 від 07.10.2009р. та № 5 від 25.08.2011р.) строком на 3 370 днів, терміном повернення до 25 серпня 2017року з порядком погашення, зазначеним у п.3.2 цього договору зі сплатою відсотків за користування кредитними коштами із розрахунку 21% річних.»
В свою чергу, згідно з пунктом 1.3 Кредитного договору № 24-47/1-08/1 від 08.08.2014 року позичальник зобов'язується сплатити кредитору відсотки за користування кредитними коштами, комісії, штрафні санкції (неустойку) та інші видатки у розмірі та порядку, передбаченими Угодою та цим Договором, та повернути кредитору суму кредиту в порядку і строки, передбачені Угодою та цим Договором.
Пунктом 2.2.2. п. 2 Кредитного договору № 24-47/1-08/1 від 08.08.2014 року сторони погодили, що надання позичальнику кредитних коштів в межах ліміту Кредитної лінії здійснюється шляхом перерахування коштів з позичкового рахунку позичальника, відкритого у ВАТ КБ "Хрещатик" за реквізитами контрагентів, зазначених у контрактах/договорах, рахунках або на поточний рахунок позичальника у ВАТ КБ "Хрещатик" з подальшим перерахуванням згідно поданих документів у відповідності з цільовим використанням кредитних коштів, визначеним цим Договором.
За умовами п. 4.2 Кредитного договору позичальник зобов'язаний своєчасно сплачувати відсотки за користування кредитом, сплатити пені, штрафи (неустойки) в порядку та на умовах, передбачених угодою та цим Договором.
Кредитний договір № 24-47/1-08/1 згідно п. 6.3 набуває чинності з моменту його підписання всіма сторонами та діє до повного виконання сторонами зобов'язань за угодою та цим договором.
Вказаний Кредитний договір № 24-47/1-08/1 та договори про внесення змін до нього підписані представниками кредитора та позичальника та засвідчені печатками сторін.
Окрім цього умовами укладеного між банком та відповідачем п.п.1.1, 1.2 Кредитного договору № 58-47/1-13 від 24.12.2013 року визначено, що кредитор відкриває позичальнику на умовах Генерального договору №24-47/1-08/0G від 04 червня 2008 року відновлювальну кредитну лінію з відкличним лімітом кредитування у сумі 12 283 000 гри. терміном на 245 днів з 24 грудня 2013 року до 25 серпня 2014 року зі сплатою відсотків за користування кредитними коштами із розрахунку 19% річних. Позичальник має право отримувати кредитні кошти в межах ліміту Кредитної лінії на умовах Угоди та нього Договору в сумі 12 283 000 грн. для поповнення обігових коштів.
В подальшому сторонами вносились зміни до умов вказаного Договору, зокрема, договорами про внесення змін №№ 1- 6, отже згідно Договору про внесення змін № 6 від 08.08.2014 року до Кредитного договору № 58-47/1-13 від 24.12.2013 року сторони виклали п.1.1 останнього в новій редакції: «Кредитор відкриває позичальнику на умовах Генерального договору №24-47/1-08/0G від 04 червня 2008 р. відновлювальну кредитну лінію з відкличним лімітом кредитування у сумі 12 033 000 грн. терміном на 1 341 (одна тисяча триста сорок один) день з 24 грудня 2013 року до 25 серпня 2017року зі сплатою відсотків за користування кредитними коштами із розрахунку 19% річних».
Умовами п.1.3 Кредитного договору № 58-47/1-13 від 24.12.2013 року на позичальника покладено обов'язок зі сплати кредитору відсотків за користування кредитними коштами, комісії, штрафні санкції (неустойку) та інші видатки у розмірі та порядку, передбаченими Угодою та цим Договором, та повернути кредитору суму кредиту в порядку і строки, передбачені Угодою та цим Договором.
За умовами п. 4.2 Кредитного договору позичальник зобов'язаний своєчасно сплачувати відсотки за користування кредитом, сплатити пені, штрафи (неустойки) в порядку та на умовах, передбачених угодою та цим Договором.
Кредитний договір № № 58-47/1-13 згідно п. 6.3 набуває чинності з моменту його підписання всіма сторонами та діє до повного виконання сторонами зобов'язань за угодою та цим договором.
Вказаний Кредитний договір № 58-47/1-13 та договори про внесення змін до нього підписані представниками кредитора та позичальника та засвідчені печатками сторін.
Також згідно укладеного між сторонами Кредитного договору № 40-47/4-07 від 26.06.2007 року сторони пунктом 1.1. встановили, що кредитор відкриває позичальнику невідновлювальну кредитну лінію в сумі 23 118 380,00 грн. строком користування кредитними коштами 60 місяців з 26 червня 2007 року по 26 червня 2012 року, зі сплатою відсотків за користування кредитом із розрахунку 16% річних.
Згідно п. 1.2 Кредитного договору № 40-47/4-07 від 26.06.2007 року цільове призначення кредитних коштів: для проведення реконструкції з надбудовою та прибудовою допоміжних будівель об'єкту незавершеного будівництва дитячого санаторію "Перемога" по вул. І.Крамського, 10 у м. Києві під навчальний заклад.
В подальшому сторонами вносились зміни до умов вказаного Договору, зокрема, договорами про внесення змін №№ 1- 34. Так, шляхом укладення Договору про внесення змін № 32 від 08.08.2014 року до Кредитного договору № 40-47/4-07 від 26.06.2007 року виклали пункт 1.1. останнього наступним чином: «Кредитор надає позичальнику кредит у формі невідновлювальної кредитної лінії з лімітом в сумі 22 347 355,00 грн. строком на 3 714 дні терміном повернення до 25 серпня 2017 року за графіком згідно п.4.8. цього Договору, зі сплатою відсотків за користування кредитом із розрахунку 21% річних.
Пунктом 4.2 Кредитного договору № 40-47/4-07 від 26.06.2007 року визначено порядок сплати відсотків за користування, що розраховуються за поточний календарний місяць з урахуванням фактичного періоду користування кредитною лінією на фактичну суму заборгованості із врахуванням фактичної кількості днів у році (методом "факт/факт"). При розрахунках враховується перший день видачі кредиту (його частини) і не враховується день повернення кредиту (його частини).
Відповідно до пункту 1.3 Кредитного договору № 40-47/4-07 від 26.06.2007 року позичальник зобов'язується сплатити кредитору відсотки ж користування кредитними коштами, комісії, штрафні санкції (неустойку) та інші видатки у розмірі та в порядку, передбачених цим Договором, та повернути кредитору суму кредиту в порядку і строки, передбачені цим Договором.
Пунктом 4.12 вказаного Кредитного договору сторони визначили порядок погашення боргових зобов'язань позичальника: прострочені відсотки та комісії за користування кредитом (у випадку, якщо таке буде мати місце) та одночасно штрафні санкції (неустойку) за несвоєчасну сплату відсотків та комісій (у випадку, якщо таке буде мати місце); строкові відсотки та комісії за користування кредитом; прострочена сума кредиту (у випадку, якщо таке буде мати місце) та одночасно штрафні санкції (неустойку) за несвоєчасне погашення кредиту (у випадку, якщо таке буде мати місце); строкова сума кредиту; інші видатки, понесені кредитором за цим Договором.
За умовами п. 6.1. Кредитного договору № 40-47/4-07 у разі несвоєчасного повернення Кредиту (його частини) позичальник зобов'язаний повернути прострочену суму кредиту з урахуванням індексу інфляції, який мав місце у період прострочки, та сплатою 16% річних від простроченої суми кредиту; за невиконання або неналежне виконання взятих на себе зобов'язань з повернення кредиту, своєчасної сплати відсотків за користування кредитними коштами Позичальник зобов'язаний сплатити кредитору штрафні санкції (неустойку) в розмірі подвійної ставки НБУ, яка діяла у період, за який сплачуються штрафні санкції (неустойка), обчисленої від суми простроченого платежу за кожен день прострочки виконання зобов'язань від дня виникнення відповідної прострочки до повного її погашення, але в межах строків позовної давності, визначеної цим Договором; за невиконання або неналежне виконання взятих на себе зобов'язань з повернення кредиту, своєчасної сплати відсотків за користування кредитними коштами позичальник зобов'язаний сплатити Кредитору штрафні санкції (неустойку) в розмірі подвійної ставки НБУ, яка діяла у період, за який сплачуються штрафні санкції (неустойка), обчисленої від суми простроченого платежу за кожен день прострочки виконання зобов'язань від дня виникнення відповідної прострочки до повного її погашення, але в межах строків позовної давності, визначеної цим Договором.
Кредитний договір № 40-47/4-07 згідно п. 10.3 набуває чинності з моменту його підписання всіма сторонами та діє до повного виконання сторонами зобов'язань за угодою та цим договором.
Вказаний Кредитний договір № 40-47/4-07 та договори про внесення змін до нього підписані представниками кредитора та позичальника та засвідчені печатками сторін.
Згодом, а саме 24.12.2013 року між Публічним акціонерним товариством "Комерційний банк "Хрещатик", яке є правонаступником Відкритого акціонерного товариства Комерційний банк "Хрещатик" як кредитором та Вищим навчальним закладом "Відкритий міжнародний університет розвитку людини "Україна" (позичальник за договором, відповідач у справі) укладено Кредитний договір № 58-47/1-13.
Згідно п.п. 1.1, 1.2 Кредитного договору № 58-47/1-13 кредитор відкриває позичальнику на умовах Генерального договору №24-47/1-08/0G від 04 червня 2008 р. відновлювальну кредитну лінію з відкличним лімітом кредитування у сумі 12 283 000 грн. терміном на 245 днів з 24грудня 2013 року до 25 серпня 2014 року зі сплатою відсотків за користування кредитними коштами із розрахунку 19% річних, для поповнення обігових коштів.
Умовами Договору про внесення змін № 6 від 08.08.2014 року до Кредитного договору № 58-47/1-13 сторони виклали п.1.1 вказаного договору в новій редакції: «Кредитор відкриває позичальнику на умовах Генерального договору №24-47/1-08/0G від 04 червня 2008 р. відновлювальну кредитну лінію з відкличним лімітом кредитування у сумі 12 033 000 грн. терміном на 1341 день з 24 грудня 2013 року до 25 серпня 2017 року зі сплатою відсотків за користування кредитними коштами із розрахунку 19% річних»
Відповідно до пункту 1.3 Кредитного договору № 58-47/1-13 від 24.12.2013 року позичальник зобов'язується сплатити кредитору відсотки ж користування кредитними коштами, комісії, штрафні санкції (неустойку) та інші видатки у розмірі та в порядку, передбачених цим Договором, та повернути кредитору суму кредиту в порядку і строки, передбачені цим Договором.
Кредитний договір № 58-47/1-13 згідно п. 6.3 набуває чинності з моменту його підписання всіма сторонами та діє до повного виконання сторонами зобов'язань за угодою та цим договором.
Вказаний Кредитний договір № 58-47/1-13 та договори про внесення змін до нього №№ 1-6 підписані представниками кредитора та позичальника та засвідчені печатками сторін.
Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Судом встановлено, що укладені між сторонами правочини за своїм змістом та правовою природою є договорами кредиту, що підпадають під правове регулювання норм § 1 і 2 глави 71 Цивільного кодексу України та глави 35 Господарського кодексу України.
Згідно вимог ст. 345 Господарського кодексу України кредитні відносини здійснюються на підставі кредитного договору, що укладається між кредитором і позичальником у письмовій формі. У кредитному договорі передбачається мета, сума і строк кредиту, умови і порядок його видачі і погашення, види забезпечення зобов'язань позичальника, відсоткові ставки, порядок плати за кредит, обов'язки, права і відповідальність сторін щодо видачі та погашення кредиту.
У відповідності до ч. 1 ст. 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Відповідно до ч. 2 ст. 1054 Цивільного кодексу України до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Згідно ч. 1 ст. 1049 Цивільного кодексу України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
За приписами ч. 1 ст. 1048 Цивільного кодексу України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.
У відповідності до частин 1 та 2 статті 1056-1 Цивільного кодексу України процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.
Згідно зі ст. 1052 Цивільного кодексу України у разі невиконання позичальником обов'язків, встановлених договором позики, щодо забезпечення повернення позики, а також у разі втрати забезпечення виконання зобов'язання або погіршення його умов за обставин, за які позикодавець не несе відповідальності, позикодавець має право вимагати від позичальника дострокового повернення позики та сплати процентів, належних йому відповідно до ст. 1048 цього Кодексу, якщо інше не встановлено договором.
Суд зазначає, що за приписами ст. 199 Господарського кодексу України виконання господарських зобов'язань забезпечується заходами захисту прав та відповідальності учасників господарських відносин, передбаченими цим Кодексом та іншими законами. За погодженням сторін можуть застосовуватися передбачені законом або такі, що йому не суперечать, види забезпечення виконання зобов'язань, які звичайно застосовуються у господарському (діловому) обігу. До відносин щодо забезпечення виконання зобов'язань учасників господарських відносин застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України.
Згідно частини 1 ст. 546 та ст. 547 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися, зокрема, заставою.
Згідно ст. 572 Цивільного кодексу України в силу застави кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов'язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника. Застава виникає на підставі договору, закону або рішення суду (ст. 574 Цивільного кодексу України).
З метою забезпечення належного виконання зобов'язань, що випливають з Генерального договору та кредитних договорів, 12 червня 2008 року між Відкритим акціонерним товариством Комерційний банк "Хрещатик" (правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство "Комерційний банк "Хрещатик") (іпотекодержатель за договором) та Вищим навчальним закладом "Відкритий міжнародний університет розвитку людини "Україна" (іпотекодавець за договором, відповідач у справі) укладено Договір іпотеки № 24-47/1-08/04 (далі - Договір іпотеки), відповідно до умов якого (зі змінами та доповненнями згідно договорів про внесення змін № 1 від 15.12.2008 року, № 2 від 25.12.2008 року, № 3 від 17.12.2009 року, № 4 від 29.06.2010 року, № 5 від 10.02.2011 року, № 6 від 13.06.2011 року, № 7 від 28.12.2011 року, № 8 від 13.08.2012 року, № 9 від 25.03.2015 року) з метою забезпечення виконання у повному обсязі своїх зобов'язань, що випливають з Генерального договору та Кредитних договорів від 26.06.2007 року № 40-47/4-07, від 10.08.2007 року № 54-47/4-07, від 04.06.2008 року № 24-47/1-08/1, від 24.12.2013 року № 58-47/1-13, іпотекодавець передає, а іпотекодержатель приймає в іпотеку нерухоме майно - будівлю літ. "Н", блок "А" загальною площею 3 495 кв. м, яка розташована за адресою: м. Київ, вул. Львівська, 23, корп. 1, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 362161380000 (далі - предмет іпотеки).
Відповідно до Договору іпотеки в редакції Договору №9 від 25.03.2015 року про внесення змін до Договору іпотеки іпотекодавець, з метою забезпечення виконання у повному обсязі своїх зобов'язань, що випливають з наступних кредитних договорів:
- №40-47/4-07 від 26.06.2007 року із залишком заборгованості за кредитом у сумі 21 947 355,00 грн. зі сплатою 21% річних терміном повернення до 25.08.2017 року;
- №54-47/4-07 від 10.08.2007 року із залишком заборгованості за кредитом у сумі 6 283 033,00 грн. зі сплатою 21% річних терміном повернення до 25.08.2017 року;
- №24-47/1-08/1 від 04.06.2008 року, який укладений в межах Генерального договору №24-47/1-08/G від 04.06.2008 року, із залишком заборгованості за кредитом у сумі 17 532 190,00грн. зі сплатою 21% річних терміном повернення до 25.08.2017 року;
- №58-47/1-13 від 24.12.2013 року, який укладений в межах Генерального договору №24-47/1-08/G від 04.06.2008р., з діючим лімітом кредитування у сумі 11 633 000,00 зі сплатою 19% річних терміном повернення до 25.08.2017 року.
Таким чином судом встановлено, що згідно Договору № 9 від 25.03.2015 року про внесення змін до Договору іпотеки, станом на 25.03.2015р., заборгованість відповідача за кредитними договорами №40-47/4-07 від 26.06.2007р., №54-47/4- 07 від 10.08.2007р., №24-47/1-08/1 від 04.06.2008р. та №58-47/1-13 від 24.12.2013р., які укладені в межах Генерального договору №24-47/1-08/G від 04.06.2008р., в загальній сумі склала 57 395 578,00 грн.
Договір № 9 від 25.03.2015 року про внесення змін до Договору іпотеки містить підписи та скріплений печатками сторін та посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу 25.03.2015р. за реєстровим номером № 185.
Умовами пунктів 1.3, 1.4 Договору іпотеки передбачено, що предмет іпотеки передається зі всіма його приналежностями. Згідно експертної оцінки вартість предмета іпотеки складає 113 462 030,00 грн.
Заставна вартість предмета іпотеки за домовленістю сторін становить 57 845 500,00 грн. (п.1.5 Договору іпотеки).
Згідно п. 6.1 Договору іпотеки вказаний договір набирає чинності з моменту підписання сторонами та нотаріального посвідчення і діє до повного виконання зобов'язань за Кредитними договорами.
Вказаний Договір іпотеки підписаний представника іпотекодержателя та іпотекодавця та посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Мельником Р.П. за реєстровим номером №1664.
На підтвердження реєстрації іпотеки та заборони відчуження предмету позивачем надана інформаційна довідка з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо спірного майна № 176057058, згідно якої існує запис № 5682255 про реєстрацію іпотеки 12.06.2008 року (реєстраційний номер іпотеки до 01.01.2013 року - 7384799), запис про обтяження спірного нерухомого майна № 5682156, на підставі Договору іпотеки від 12.06.2008 року № 24-47/1-08/04 на об'єкт нерухомого майна - будівля літ «Н» блок «А», загальною площею 3495 кв.м, реєстраційний номер 362161380000, за адресою м. Київ, вул. Львівська, 23, корп. 1.
Як встановлено судом, укладений між ПАТ КБ «Хрещатик» та відповідачем правочин за своїм змістом та правовою природою є договором іпотеки, який підпадає під правове регулювання § 6 Глави 49 Цивільного кодексу України та Закону України "Про іпотеку".
Відповідно до ч. 1 ст. 575 Цивільного кодексу України іпотекою є застава нерухомого майна, що залишається у володінні заставодавця або третьої особи. Якщо предметом застави є нерухоме майно, договір застави підлягає нотаріальному посвідченню (ст. 577 ЦК України).
Згідно ст. 576 Цивільного кодексу України предметом застави може бути будь - яке майно (зокрема річ, цінні папери, майнові права тощо), що може бути відчужене заставодавцем і на яке може бути звернене стягнення.
Відповідно до ч. 1 ст. 593 Цивільного кодексу України з припиненням основного зобов'язання, забезпеченого заставою, припиняється право застави. Згідно з ч.3 ст. 593 Цивільного кодексу України, у разі припинення права застави на нерухоме майно до державного реєстру вносять відповідні дані.
За приписами ст. 1 Закону України "Про іпотеку" іпотека - вид забезпечення виконання зобов'язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.
Згідно зі статтею 3 Закону України "Про іпотеку" іпотека виникає на підставі договору, закону або рішення суду. До іпотеки, яка виникає на підставі закону або рішення суду, застосовуються правила щодо іпотеки, яка виникає на підставі договору, якщо інше не встановлено законом. У разі порушення боржником основного зобов'язання відповідно до іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити забезпечені нею вимоги за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими особами, права чи вимоги яких на передане в іпотеку нерухоме майно зареєстровані після державної реєстрації іпотеки.
У відповідності до ст. 589 Цивільного кодексу України у разі невиконання зобов'язання, забезпеченого заставою, заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави. За рахунок предмета застави заставодержатель має право задовольнити в повному обсязі свою вимогу, що визначена на момент фактичного задоволення, включаючи сплату процентів, неустойки, відшкодування збитків, завданих порушенням зобов'язання, необхідних витрат на утримання заставленого майна, а також витрат, понесених у зв'язку із пред'явленням вимоги, якщо інше не встановлено договором.
Згідно ст. 3 Закону України "Про іпотеку" іпотека має похідний характер від основного зобов'язання і є дійсною до припинення основного зобов'язання або до закінчення строку дії іпотечного договору.
Відповідно до рішення правління Національного банку України №46-рш від 02.06.2016 року виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб 03.06.2016 року прийнято рішення №913 про початок процедури ліквідації ПАТ «КБ «ХРЕЩАТИК» та делегування повноважень ліквідатора банку.
Відповідно до п. 8.2 Генерального договору позичальник зобов'язаний погасити кредит та нараховані відсотки за вимогою кредитора, яка стала наслідком невиконання позичальником зобов'язань по поверненню кредиту та/або невиконання зобов'язань по сплаті відсотків за користування кредитними коштами у 30-ти денний термін з дати отримання такої вимог кредитора.
ПАТ «КБ «Хрещатик» як кредитором внаслідок порушення боржником зобов'язань за кредитними договорами 15.05.2017 року було направлено вимогу № 2-2/11/2415 від 15.05.2017 року про погашення заборгованості за вищевказаними кредитними договорами станом на 12.05.2017 року на загальну суму 78 319 729,42 грн., в тому числі за Кредитним договором № 24-47/1-08/1 в сумі 24 192 280,30 грн., № 58-47/1-13 в сумі 15 556 025,58 грн., № 40-47/4-07 в сумі 30 542 563,57 грн., № 54-47/4-07 в сумі 8 028 889,97 грн., яка згідно копії накладної № 3848573 була одержана відповідачем 17.07.2017 року.
Як встановлено судом за матеріалами справи, 22 вересня 2017 року за результатами проведення відкритих торгів (аукціону) від 29.08.2017 між Публічним акціонерним товариством "Комерційний банк "Хрещатик" від імені якого діяла уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Костенко І.В. (банк за договором) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Фактор плюс" (новий кредитор за договором) був укладений Договір про відступлення (купівлі-продажу) прав вимоги № 2017/2-Ю (далі - Договір №2017/2-Ю), відповідно до умов якого банк відступає шляхом продажу Новому кредитору належні Банку, а Новий кредитор набуває у обсязі та на умовах, визначених Договором, права вимоги Банку до Позичальника - Вищого навчального закладу "Відкритий міжнародний університет розвитку людини "Україна" (боржник) за кредитними договорами від 04.06.2008 № 24-47/1-08/1, від 24.12.2013 №58-47/1-13, що укладені в рамках Генерального договору від 04.06.2008 №24-47/1-08/G, кредитними договорами від 26.06.2007 №40-47/4-07, від 10.08.2007 №54-47/4-07, та/або договором іпотеки від 12.06.2008 №24-47/1-08/04 та/або Договором застави рухомого майна (у т.ч. основних засобів) від 25.03.2015 №58-47/1-13/02, з урахуванням усіх змін, доповнень і додатків до них, згідно реєстру у додатку № 1 до цього договору (далі - Основні договори).
Пунктом 2.1 Договору №2017/2-Ю та Додатком №1 до нього визначено, що розмір переданих Новому кредитору грошових вимог складає 60 600 353,56 грн., у тому числі 49 731 715,95 грн. простроченої заборгованості за кредитом, 10 266 229,14 грн. простроченої заборгованості зі сплати процентів, 589 408,47 грн. нарахованих процентів, 12 000,00 грн. простроченої комісії та 1 000,00 грн. нарахованої комісії.
За визначеною пунктом 4.1 Договору №2017/2-Ю від 22.09.2017 умовою ТОВ "Фінансова компанія "Фактор плюс" сплачує первісному кредитору за відступлені права 31 013 111,00 грн. Ціна договору сплачується новим кредитором банку у повному обсязі до моменту набуття чинності цим Договором, відповідно до пункту 6.5 цього Договору, на підставі протоколу, складеного за результатами відкритих торгів (аукціону), переможцем яких став новий кредитор, згідно пункту 4.1 Договору.
Зокрема, матеріалами справи, а саме платіжним дорученням № 3006201873 від 22.09.2017 року підтверджується сплата ТОВ «Фінансова компанія «Фактор Плюс» у відповідності до вказаного пункті 4.1 Договору №2017/2-Ю грошових коштів в сумі 31 013 111,00 грн. як ціни договору за відступлення права вимоги за основними договорами.
Сторони домовились, що відступлення банком новому кредитору прав вимоги за договорами іпотеки/застави, що були укладені в забезпечення виконання зобов'язань боржників за Основними Договорами та були посвідчені нотаріально, відбувається за окремим договором, який укладається між Сторонами одночасно із укладенням цього Договору та підлягає нотаріальному посвідченню (п.2.1).
За умовами п. 2.2 Договору №2017/2-Ю Новий кредитор в день укладення цього Договору, але в будь - якому випадку не раніше моменту отримання банком у повному обсязі коштів відповідно до п. 4.1 цього Договору, набуває усі права кредитор за Основними договорами, включаючи, проте не обмежуючись право вимагати належного виконання боржником зобов'язань за основними договорами, сплати боржником грошових коштів, сплати процентів, комісій, вказаних у додатку № 1 до цього Договору, передачі предметів забезпечення в рахунок виконання зобов'язань. Розмір право вимоги, які переходять до нового кредитора, вказаний у Додатку № 1 до цього Договору. Права кредитора за основними договорами переходять до нового кредитора у повному обсязі та на умовах, які існують на момент відступлення права вимоги, за виключенням права на здійснення договірного списання коштів з рахунку /рахунків боржників, що надане банку відповідно до умов основних договорів.
Відповідно до пункту 3.4. Договору банк та новий кредитор зобов'язані повідомити боржника про відступлення права вимоги за основними договорами протягом 5 календарних днів з моменту набрання чинності цим Договором у порядку, передбаченому чинним законодавством, відповідним основним договором, в тому числі із використанням форми повідомлення, яка наведена у Додатку №2 до цього Договору.
Згідно п. 6.5 Договору №2017/2-Ю останній набуває чинності з дати підписання сторонами і скріплення печатками сторін.
Окрім цього сторонами підписано Додаток № 1 до вказаного договору №2017/2-Ю, в якому міститься Реєстр договорів, права вимоги за якими відступаються та реєстр боржників за такими договорами.
Вказаний Договір №2017/2-Ю підписаний представниками банку та нового кредитора та засвідчений печатками сторін.
Також в матеріалах справи наявний акт приймання - передачі документів від 22.09.2017 року до Договору №2017/2-Ю, згідно якого ПАТ «КБ «Хрещатик» передано ТОВ «ФК «Фактор Плюс» наступні документи: Генеральний договір №24-47/1-08/G від 04.06.2008 року, кредитні договори №24-47/1-08/1 від 04.06.2008 року, №58-47/1-13 від 24.12.2013 року, що укладені в рамках Генерального договору №24-47/1-08/0 від 04.06.2008 року; кредитні договори №40-47/4-07 від 26.06.2007 року, №54-47/4-07 від 10.08.2007 року; договір іпотеки №24-47/1-08/04 від 12.06.2008 року; договір №58-47/1-13/02 застави рухомого майна (у т.ч. основних засобів) від 25.03.2015 року, з урахуванням усіх змін, доповнень і додатків до них; матеріали кредитних справ та проведеної банком претензійно-позовної роботи; виписки по рахунках.
Суд зазначає, що за змістом статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу, зокрема у зв'язку з укладенням договорів та інших правочинів (п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України).
В силу статті 510 Цивільного кодексу України сторонами у зобов'язанні є боржник і кредитор.
У відповідності до пункту 1 частини 1 статті 512 Цивільного кодексу України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Згідно зі статтями 513, 514 Цивільного кодексу України правочин щодо заміни кредитора у зобов'язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов'язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові. До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до статті 516 Цивільного кодексу України заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов'язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов'язку первісному кредиторові є належним виконанням.
Статтею 517 Цивільного кодексу України передбачено, що первісний кредитор у зобов'язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення. Боржник має право не виконувати свого обов'язку новому кредиторові до надання боржникові доказів переходу до нового кредитора прав у зобов'язанні.
Отже, внаслідок відступлення права вимоги відбувається заміна кредитора у зобов'язанні, внаслідок чого первісний кредитор повністю або у визначеній частині вибуває із зобов'язання, а на його місце приходить новий кредитор. При цьому, зміст зобов'язання, тобто обсяг прав та обов'язків його сторін залишається незмінним, а отже до нового кредитора переходять весь обсяг прав первісного кредитора, якщо інше не передбачено договором або законом. Обсяг прав, які передаються у випадку відступлення (сума заборгованості, право на стягнення штрафних санкцій тощо) визначаються на момент переходу цих прав до нового кредитора.
За таких обставин судом встановлено факт заміни в основному зобов'язанні, обумовленому Генеральним договором та укладеними в рамках останнього Кредитними договорами № 24-47/1-08/1, №58-47/1-13, №40-47/4-07, №54-47/4-07, та Договором іпотеки від 12.06.2008 №24-47/1-08/04, первісного кредитора ПАТ «КБ «Хрещатик» новим кредитором - ТОВ «ФК «Фактор Плюс», в результаті якого новий кредитор отримав право замість первісного кредитора вимагати від боржника - Вищого навчального закладу "Відкритий міжнародний університет розвитку людини "Україна" належного виконання зобов'язань за Основними договорами в загальному розмірі 60 600 353,56 грн., в тому числі 49 731 715,95 грн. простроченої заборгованості за кредитом, 10 266 229,14 грн. простроченої заборгованості зі сплати процентів, 589 408,47 грн. нарахованих процентів, 12 000,00 грн. простроченої комісії та 1 000,00 грн. нарахованої комісії.
Як встановлено судом за матеріалами справи, Вищий навчальний заклад "Відкритий міжнародний університет розвитку людини "Україна" як боржника було повідомлено про укладення між Публічним акціонерним товариством "Комерційний банк "Хрещатик" як первісним кредитором та Товариством з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Фактор плюс" як новим кредитором Договору № 2017/2-Ю про відступлення (купівлі-продажу) прав вимоги 22.09.2017 року шляхом надсилання на адресу відповідача повідомлення про відступлення права вимоги № 2-1/4333 від 25.09.2017 року, факт надсилання якого підтверджується наявними в матеріалах справи копіями списку поштових відправлень від 25.09.2017 року, опису вкладення від 25.09.2017 року та рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення № 0103321674694, згідно якого повідомлення отримане відповідачем 10.10.2017 року.
Окрім цього на виконання п. 2.1 Договору № 2017/2-Ю одночасно із його укладенням 22 вересня 2017 року між Публічним акціонерним товариством "Комерційний банк "Хрещатик" (первісний іпотекодержатель за договором) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Фактор плюс" (новий іпотекодержатель за договором) був укладений Договір про відступлення прав вимоги за Договором іпотеки № 2017/2-Ю-І (далі - Договір № 2017/2-Ю-І), посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Мельником Р.П. за реєстровим номером № 1664, відповідно до умов якого Первісний іпотекодержатель відступає Новому іпотекодержателю права вимоги за Договором іпотеки, а Новий іпотекодержатель приймає це відступлення.
Пунктом 1.2. Договору № 2017/2-Ю-І передбачено, що новому іпотекодержателю відступаються права вимоги за Договором іпотеки №24-47/1-08/04 від 12.06.2008 року, що укладений між юридичною особою - Університетом «Україна» (код ЄДРПОУ 30373644) та ПАТ «КБ «Хрещатик», посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Мельником Р.П. за реєстровим номером №1664, з усіма додатковими угодами та додатковими договорами до нього, що є його невід'ємною частиною, відповідно до якого іпотекодавець передав первісному іпотекодержателю в іпотеку нерухоме майно, а саме: будівлю літ. «Н», блок «А», загальною площею 3495 кв. м, що розташована за адресою: м. Київ, вул. Львівська, буд.23, корп.1, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 362161380000.
Новий іпотекодержатель набуває у повному обсязі права іпотекодержателя за іпотечним договором з моменту укладення цього Договору (п. 1.5 Договору №2017/2-10-І).
Згідно пункту 7.3 Договору № 2017/2-Ю-І цей Договір є підставою для внесення відповідних змін до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, що вносяться за рахунок та на підставі заяви нового іпотекодержателя в день підписання цього Договору сторонами. Змістом вказаних Заяв про реєстрацію змін обтяжень є Заміна обтяжувача, згідно яких первісний іпотекодержатель вилучається з реєстраційних записів, а новий іпотекодержатель додається до записів та стає єдиним обтяжувачем об'єкту обтяження, що є предметом іпотеки Договор іпотеки.
Договір набуває чинності (вважається укладеним) з моменту його нотаріального посвідчення (п. 7.5 Договору № 2017/2-Ю-І).
Вказаний Договір №2017/2-10-І підписаний представниками нового та первісного іпотекодержателя та скріплений печатками сторін, а також посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Джуринською Л.В. 22.09.2017 р. за реєстровим номером №2005.
Відповідно до Витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іпотеки №98225971 від 22.09.2017 року, іпотекодержателем об'єкту нерухомого майна - будівля літ. «Н», блок «А», загальною площею 3495 кв. м, що розташована за адресою: м. Київ, вул. Львівська, буд.23, корп.1, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 362161380000, зазначено іпотекодержатель - ТОВ «ФК «Фактор Плюс» (код ЄДРПОУ 37881514), боржник - Університет «Україна» (код ЄДРПОУ 30373644), а також зазначено інформацію про державну реєстрацію іпотеки: номер запису про іпотеку - 5682225; дата державної реєстрації - 12.06.2008 року; реєстрацій номер іпотеки - 7384799; підстава виникнення іпотеки - додатковий договір №8 до договору іпотеки №24-47/1-08/04 від 12 червня 2008 р., серія та номер 1333, виданий 30.08.2012 р.; договір №9 про внесення змін до договору іпотеки №24-47/1-08/04 від 12.06.2008 р., серія та номер 185, виданий 25.03.2015р.
При цьому розмір зобов'язань боржника за основними договорами, в Договорі №2017/2-Ю-І не зазначено.
Водночас, згідно Договору про відступлення (купівлю - продаж) прав вимоги №2017/2-Ю від 22.09.2017 року, зобов'язання ВНЗ «ВМУРЛ «Україна» за кредитними договорами №40-47/4-07 від 26.06.2007р., №54-47/4-07 від 10.08.2007р., а також №24-47/1-08/1 від 04.06.2008р. та №58-47/1-13 від 24.12.2013р., які укладені в межах Генерального договору №24-47/1-08/G від 04.06.2008р., складають всього 60 600 353,56 грн.
Таким чином, відповідно до Договору №2017/2-Ю-І, ПАТ «КБ «Хрещатик» одночасно із відступленням права вимоги за основними зобов'язаннями, було відступлено ТОВ «ФК «Фактор Плюс» право вимоги за Договором іпотеки з урахуванням додаткових договорів та Договору про внесення змін до Договору іпотеки, що були укладені в забезпечення виконання зобов'язань відповідача за кредитними договорами №40-47/4-07 від 26.06.2007р., №54-47/4-07 від 10.08.2007р., №24-47/1-08/1 від 04.06.2008р., №58-47/1-13 від 24.12.2013р., які укладені в межах Генерального договору №24-47/1-08/G від 04.06.2008р., в сумі 60 600 353,56 грн. згідно Договору №2017/2-Ю.
В подальшому 02 жовтня 2017 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Фактор плюс" (первісний кредитор за договором) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Офіс сервіс люкс" (Новий кредитор за договором) був укладений Договір про відступлення частини прав вимоги №02/10-17/2 (далі - Договір №02/10-17/2), відповідно до умов якого Первісний кредитор відступає Новому кредитору, а Новий кредитор набуває частину права вимоги Первісного кредитора до Позичальника - Вищого навчального закладу "Відкритий міжнародний університет розвитку людини "Україна" (Боржник), в розмірі зазначеному у додатку №1 до цього Договору, включаючи права вимоги до правонаступників Боржника, спадкоємців Боржника або інших осіб, до яких перейшли обов'язки боржника за кредитними договорами: Генеральним договором та кредитними договорами в рамках Генерального Договору від 04.06.2008 №24-47/1-08/1, від 24.12.2013 №58-47/1-13, а також за кредитними договорами від 26.06.2007 №40-47/4-07, від 10.08.2907 №54-47/4-07, Договором іпотеки з урахуванням усіх змін, доповнень і додатків до них, згідно реєстру у додатку №1 до договору (Основні договори), що були укладені між Боржником та Публічним акціонерним товариством "Комерційний банк "Хрещатик".
Сторони домовились, що відступлення первісним кредитором новому кредитору прав вимоги за договором іпотеки, що було укладено в забезпечення виконання зобов'язань боржника за Основними Договорами та було посвідчено нотаріально, відбувається за окремим договором, який укладається між Сторонами одночасно із укладенням цього Договору та підлягає нотаріальному посвідченню.
Згідно п. 2 вказаного Договору № 02/10-17/2 новий кредитор в день укладення цього договору набуває частину прав кредитора за Основними договорами згідно умов цього Договору, включаючи: право вимагати належного виконання боржником зобов'язання за Основним договором, сплати боржником коштів за основною заборгованістю, сплати процентів, вказаних у Додатку № 1 до цього договору, передачі боржником забезпечення в рахунок виконання зобов'язань за Основним договором. Розмір прав вимоги, які переходять до нового кредитора, вказаний у Додатку № 1 до цього договору, який підписується сторонами в день підписання цього договору. Права кредитора за Основними договорами переходять до нового кредитора виключно в розмірі вказаному згідно умов цього договору (Додатку № 1 до цього договору) та на умовах, які існують на момент відступлення права вимоги, за виключенням права на здійснення договірного списання коштів з рахунку/рахунків боржників, що надане банку відповідно до умов Основних договорів.
Згідно з додатком № 1 до Договору №02/10-17/2 Первісний кредитор відступає, а Новий кредитор набуває право вимоги кредитора за Основними договорами (Генеральний договір №24-47/1-08/G від 04.06.2008 року, кредитні договори №24-47/1-08/1 від 04.06.2008 року, №58-47/1-13 від 24.12.2013 року, №24-47/1-08/0 від 04.06.2008 року; №40-47/4-07 від 26.06.2007 року, №54-47/4-07 від 10.08.2007 року; договір іпотеки №24-47/1-08/04 від 12.06.2008 року та договори про внесення змін та доповнень) в загальному розмірі 26 000 000,00 грн., в тому числі сплати грошових коштів за прострочену заборгованість у розмірі 15 143 362,39 грн., прострочені відсотки у розмірі 10 266 229,14 грн., нараховані відсотки станом на 22.09.2017 року у розмірі 589 408,47 грн., прострочені комісії у розмірі 12 000,00 грн., нараховані комісії у розмірі 1 000,00 грн.
Сторони домовились, що за відступлення прав вимоги за основними договорами відповідно до цього Договору, новий кредитор зобов'язаний сплатити первісному кредитору кошти в розмірі 25 000 000,00 грн. без ПДВ (п.3Договору №02/10-17/2).
Вказаний Договір підписаний представниками первісного кредитора та нового кредитора та засвідчений печатками сторін.
За таких обставин з урахуванням приписів ст.ст. 512 - 516 ЦК України судом встановлено факт заміни в основному зобов'язанні, обумовленому Генеральним договором та укладеними в рамках останнього Кредитними договорами № 24-47/1-08/1, №58-47/1-13, №40-47/4-07, №54-47/4-07, та Договором іпотеки від 12.06.2008 №24-47/1-08/04, первісного кредитора ТОВ «ФК «Фактор Плюс» новим кредитором - ТОВ «Офіс Сервіс Люкс», в результаті якого новий кредитор отримав право замість первісного кредитора вимагати від боржника - Вищого навчального закладу "Відкритий міжнародний університет розвитку людини "Україна" належного виконання зобов'язань за Основними договорами в загальному розмірі 26 000 000,00 грн., в тому числі 49 731 715,95 грн. частину простроченої заборгованості за кредитом сумі 15 143 362,39 грн., 10 266 229,14 грн. простроченої заборгованості зі сплати процентів, 589 408,47 грн. нарахованих процентів та 1 000,00 грн. нарахованої комісії.
Також 02 жовтня 2017 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Фактор плюс" (Первісний іпотекодержатель за договором) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Офіс сервіс люкс" (Новий іпотекодержатель за договором) був укладений Договір №02/10-17/3 про відступлення прав вимоги за Договором іпотеки, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Мельником Р.П. за реєстровим номером № 1664 (далі - Договір відступлення №02/10-17/3), за умовами якого Первісний іпотекодержатель відступає Новому іпотекодержателю частину права вимоги за Договором іпотеки, визначену в пункті 1.2 договору, а Новий іпотекодержатель приймає це відступлення.
Так, згідно п. 1.2 вказаного Договору відступлення №02/10-17/3 Новому іпотекодержателю відступаються права вимоги за Договором іпотеки № 24-47/1-08/04 від 12.06.2008 року, укладеним між Вищим навчальним закладом "Відкритий міжнародний університет розвитку людини "Україна" та Публічним акціонерним товариством «Комерційний банк «Хрещатик», посвідченим приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Мельником Р.П. за реєстровим номером № 1664, з усіма додатковими угодами та додатковими договорами до нього, відповідно до якого іпотекодавець передав первісному іпотекодержателю і потемку нерухоме майно, а саме: будівлю літ. «Н» блок «А», загальною площею 3495 кв.м, реєстраційний номер 362161380000, за адресою м. Київ, вул. Львівська, 23, корп. 1.
До прав, які є предметом даного договору і відступаються за ним, включаються, зокрема, право вимагати від іпотекодавця своєчасного виконання всіх зобов'язань за Договором іпотеки (п.1.3 Договору відступлення №02/10-17/3).
Згідно п. 1.4 вказаного Договору його укладення є підставою для заміни сторони іпотекодержателя за Договором іпотеки та переходу (відступлення) від первісного іпотекодержателя до нового іпотекодержателя всього комплексу прав та обов'язків іпотекодержателя за іпотечним договором.
Новий іпотекодержатель набуває у повному обсязі прав іпотекодержателя за Договором іпотеки з моменту укладення цього Договору (п.1.5 Договору відступлення №02/10-17/3).
Вказаний Договір відступлення №02/10-17/3 підписаний представниками первісного іпотекодержателя та нового іпотекодержателя, засвідчений печатками сторін та посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Джуринською Л.В. за реєстровим № 2051.
Згідно ст. 33 Закону України "Про іпотеку" у разі невиконання або неналежного виконання основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.
Відповідно до п. 3.4.5 Договору іпотеки у випадку невиконання іпотекодавцем зобов'язань, забезпечених цією іпотекою, а також в інших випадках, визначених цим Договором, іпотекодержатель має право задовольнити свої вимог за рахунок предмета іпотеки у порядку, передбаченому чинним законодавством та у відповідності до умов договору.
За умовами п. 1.7 Договору іпотеки при невиконанні іпотекодавцем зобов'язань, забезпечених цією іпотекою, іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за рахунок предмета іпотеки у відповідності з Законами України «Про заставу», «Про іпотеку» тощо, а також у відповідності з цим Договором.
Окрім цього як визначено п. 4.1 Договору іпотеки іпотекодержатель набуває право на задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки у випадку, якщо на момент настання строку виконання зобов'язань, забезпечених цією іпотекою, вони не будуть виконані, а також у разі невиконання іпотекодавцем зобов'язань, передбачених цим Договором, та у випадку, якщо інформація або документи, надані іпотекодавцем при укладенні договору, виявляться недостовірними та (або) недійсними.
Одним із способів звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом здійснення позасудового врегулювання є перехід до іпотекодержателя права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання на підставі договору про задоволення вимог іпотекодержателя у порядку, встановленому Законом України «Про іпотеку».
Згідно статті 36 Закону України «Про іпотеку» сторони іпотечного договору можуть вирішити питання про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору.
Позасудове врегулювання здійснюється згідно із застереженням про задоволення вимог іпотекодержателя, що міститься в іпотечному договорі, або згідно з окремим договором між іпотекодавцем та іпотекодержателем про задоволення вимог іпотекодержателя, що підлягає нотаріальному посвідченню, який може бути укладений одночасно з іпотечним договором або в будь-який час до набрання законної сили рішенням суду про звернення стягнення на предмет іпотеки.
Відповідно до частин першої, другої статті 37 Закону України «Про іпотеку» іпотекодержатель може задовольнити забезпечену іпотекою вимогу шляхом набуття права власності на предмет іпотеки. Правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, яке є предметом іпотеки, є договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками та передбачає передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання.
Так, пунктом 4.4. Договору іпотеки передбачено, що у випадку прийняття іпотекодержателем предмету іпотеки у власність чи реалізації його третім особам, це застереження вважається договором про задоволення вимог іпотекодержателя і є правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя чи третіх осіб на нерухоме майно , яке складає предмет іпотеки.
Згідно постанови Великої Палати Верхового Суду від 20 листопада 2019 року у справі № 802/1340/18-а (провадження № 11-474апп19) договір про задоволення вимог іпотекодержателя (відповідне застереження в іпотечному договорі) визначає можливий спосіб звернення стягнення на предмет іпотеки відповідно до Закону України «Про іпотеку», отже зазначений договір є одним із способів звернення стягнення на предмет іпотеки незалежно від наявності згоди іпотекодавця.
Зокрема, 10 листопада 2017 року у відповідності до приписів чинного законодавства умов Договору іпотеки та за наслідками набуття прав вимоги за Договором іпотеки Товариством з обмеженою відповідальністю "Офіс сервіс люкс" було звернено стягнення на предмет іпотеки в позасудовому порядку на підставі Договору іпотеки шляхом реєстрації за собою права власності на предмет іпотеки, а саме державним реєстратором Київської філії комунального підприємства «Реєстрація нерухомості та бізнесу» Дідичук І.А. 10.11.2017 року було внесено реєстраційний запис № 23311264 про право власності Товариства з обмеженою відповідальністю "Офіс сервіс люкс" на об'єкт нерухомого майна: будівлю літ. «Н» блок «А», загальною площею 3495 кв.м,реєстраційний номер 362161380000, за адресою м. Київ, вул. Львівська, 23, корп. 1.
При цьому як встановлено судом, інша частина прав вимоги, яка не була передана Товариству з обмеженою відповідальністю "Офіс сервіс люкс" за договором №02/10-17/2 від 02.10.2017 року, в свою чергу була передана Товариством з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Фактор плюс" на підставі Договору факторингу №1/08 від 14.08.2018 року (далі - Договір факторингу) Товариству з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Юнайтед".
Так, 14 серпня 2018 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Фактор плюс" (клієнт за договором) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Юнайтед" (фактор за договором, позивач у справі) було укладено Договір факторингу №1/08 (далі - Договір факторингу № 1/08), за умовами п. 2.1 якого Фактор зобов'язується передати (сплатити) Клієнту суму фінансування за плату згідно п. 3.4 цього Договору, а Клієнт зобов'язується відступити Факторові права вимоги за Кредитним договором в повному обсязі та на умовах, що існують на дату відступлення прав вимоги у розмірі 51 618 432,92 грн.
При цьому, згідно п.п. 1 п. 1 договору "Кредитний договір" означає у сукупності наступні договори (разом з усіма додатковими угодами до них та/або договорами забезпечення) укладені між Банком та Позичальником:
1) Генеральний договір №24-47/1-08/G від 04.06.2008 та кредитні договори в рамках Генерального договору, а саме: Кредитний договір №24-47/1-08/1 від 04.06.2008 та Кредитний договір №58-47/1-13 від 24.12.2013;
2) Кредитний договір №40-47/4-07 від 26.06.2007;
3) Кредитний договір №54-47/4-07 від 10.08.2007.
«Права вимоги» за цим договором означає всі прав вимоги клієнта до позичальника за кредитним договором як існуючі на дату відступлення прав вимоги, так і ті, що можуть виникнути за кредитним договором в майбутньому, включаючи всі права вимоги (щодо погашення основної заборгованості (кредиту), сплати нарахованих та неоплачених процентів за користування кредитними коштами, сплати нарахованих та несплачених штрафних санкцій та інших платежів, відшкодування витрат (збитків),а також сплати процентів, штрафних санкцій та інших платежів за кредитним договором у майбутньому (якщо це не суперечитиме чинному законодавству України) тощо) та засоби захисту прав, які доступні клієнту у якості кредитора, щодо виплати суми боргу,за винятком частини прав, що були відступлені клієнтом на користь ТОВ «Офіс Сервіс Люкс» на підставі Договору № 02/10-17/2 від 01.10.2017 року.
«Дата відступлення прав вимоги» - означає день укладення цього Договору.
«Розрахунок заборгованості» - означає письмовий документ, що підписаний уповноваженою особою клієнта та скріплений печаткою клієнта, який містить детальні відомості про розмір боргу у позичальника перед клієнтом, підтверджує суму прав вимоги та складається за формою, вказаною в Додатку №4 до Договору. Розрахунок заборгованості складається кКлієнтом на всю суму всього боргу, визначеного станом на Дату відступлення прав вимоги.
Відповідно до п. 2.1 Договору факторингу № 1/08 фактор зобов'язується передати (сплатити) клієнту суму фінансування за плату згідно п. 3.4 даного договору, а клієнт зобов'язується відступити факторові права вимоги за кредитним договором в повному обсязі та на умовах, що існують на дату відступлення прав вимоги у розмірі 51 618 432,92 грн.
Згідно п. 2.2 Договору факторингу № 1/08 з дати відступлення прав вимоги клієнт перестає бути стороною кредитного договору, а фактор стає виключним та єдиними кредитором за кредитним договором та набуває всіх прав за ним. У момент переходу прав вимоги до фактора клієнт втрачає будь - які майнові вимоги за кредитним договором та у зв'язку з ним.
Вказаний Договір вступає в силу у дату його підписання уповноваженими представниками і скріплення печатками сторін і залишається чинним до дати повного виконання сторонами зобов'язань за цим договором (п. 10.1 Договору факторингу № 1/08).
Згідно Акту прийому - передачі документів від 14.08.2018 року, копія якого наявна в матеріалах справи, клієнт передав Фактору наступні кредитні договори, а також договори про внесення змін до них: Кредитний договір №54-47/4-07 від 10.08.2007, Генеральний договір №24-47/1-08/G від 04.06.2008, Кредитний договір №24-47/1-08/1 від 04.06.2008, Кредитний договір №40-47/4-07 від 26.06.2007 та Кредитний договір №58-47/1-13 від 24.12.2013.
Судом встановлено, що укладений між сторонами правочин за своїм змістом та правовою природою є договором факторингу, який підпадає під правове регулювання норм глави 73 Цивільного кодексу України.
Суд зазначає, що одним із випадків відступлення права вимоги є факторинг (фінансування під відступлення права грошової вимоги).
Так, визначення факторингу міститься у статті 49 Закону України "Про банки і банківську діяльність" у якій зазначено, що факторинг - це придбання права вимоги на виконання зобов'язань у грошовій формі за поставлені товари чи надані послуги, приймаючи на себе ризик виконання таких вимог і прийом платежів.
Приписами частини 1 статті 1077 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).
Зобов'язання фактора за договором факторингу може передбачати надання клієнтові послуг, пов'язаних із грошовою вимогою, право якої він відступає. Сам же договір факторингу у нормі згаданої статті ЦК України визначено як фінансування під відступлення права грошової вимоги та вже передбачає, що відступлення права вимоги є наслідком та лише складовою частиною цієї господарської операції, що полягає в забезпеченні виконання зобов'язання під фінансування.
За змістом частини 1 ст. 1078 Цивільного кодексу України предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).
Метою договору факторингу може бути як передача факторові права вимоги клієнта до боржника в обмін на надання клієнтові грошових коштів, так і відступлення клієнтом своєї вимоги в забезпечення виконання його зобов'язань перед фактором. Предметом договору факторингу може бути одна або декілька вимог.
До основних ознак договору факторингу слід віднести, зокрема, предмет договору, яким є відступлення права грошової вимоги, у зв'язку з чим відбувається заміна кредитора у зобов'язанні, метою якого є отримання фінансування від фактора (банка чи іншої фінансової установи), що, в свою чергу, зумовлює віднесення факторингу до фінансових операцій. Віднесення факторингу до фінансових послуг обумовило ще одну відмінну ознаку такого договору як специфіку його сторін, зокрема, фактором може бути банк чи інша фінансова установа, а клієнтом юридична особа чи фізична особа-підприємець. Окрім цього, фінансування однією стороною іншої сторони шляхом передачі в її розпорядження певної суми грошових коштів (факторинг) відбувається за плату (окрім випадків, коли факторинг має забезпечувальний характер), розмір якої визначається договором, це може бути як сплата відсотків, так і фіксованої ставки за таку фінансову послугу. При цьому, сама грошова вимога, передана клієнтом фактору, не може розглядатись як плата за надану останнім фінансову послугу.
Отже, договір факторингу, поєднує в собі ознаки різних договорів: цесії (відступлення права вимоги), кредитування, страхування, застави, поруки, і є окремим видом правочину, який регулюється спеціальними нормами законодавства, а саме Главою 73 ЦК України "Факторинг", Законом України "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг" тощо.
Як свідчать матеріали справи, згідно Акту прийому - передачі документів від 14.08.2018 року Клієнт передав Фактору наступні кредитні договори, а також договори про внесення змін до них: Кредитний договір №54-47/4-07 від 10.08.2007, Генеральний договір №24-47/1-08/G від 04.06.2008, Кредитний договір №24-47/1-08/1 від 04.06.2008, Кредитний договір №40-47/4-07 від 26.06.2007 та Кредитний договір №58-47/1-13 від 24.12.2013.
При цьому згідно підписаного обома сторонами договору Додатку до Договору факторингу - Розрахунок заборгованості за кредитними договорами Вищого навчального закладу "Відкритий міжнародний університет розвитку людини "Україна" перед Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фактор Плюс» станом на 14.08.2018 року складає всього 51 618 432,92грн., а саме:
1. За Кредитним договором від 04.06.2008 року №24-47/1-08/1 всього в сумі 16 059 163,13грн., в тому числі: заборгованість за договором - 10 732 839,65грн.; заборгованість за процентами - 2 028 959,82грн.; заборгованість за пенею - 3 297 363,66грн.;
2. За Кредитним договором від 24.12.2013 року №58-47/1-13 всього в сумі 9 961 073,27грн., в тому числі: заборгованість за договором - 6 747 445,77грн.; заборгованість за процентами - 1 155 565,03грн.; заборгованість за пенею - 2 058 062,47грн.;
3. За Кредитним договором від 26.06.2007 року №40-47/4-07 всього в сумі 20 271 567,04грн., в тому числі: заборгованість за договором - 13 548 115,50грн.; заборгованість за процентами - 2 561 165,81грн.; заборгованість за пеню - 4 162 285,72грн.;
4. За Кредитним договором від 10.08.2007 року №54-47/4-07 всього в сумі 5 326 629,48грн., в тому числі: заборгованість за договором - 3 559 952,64грн.; заборгованість за процентами - 672 981,35грн.; заборгованість за пеню - 1 093 695,50грн.
Таким чином, з урахуванням вищевикладеного, умов Договору факторингу № 1/08 та фактично вчинених клієнтом та фактором дій позивач набув права кредитора по відношенню до боржника на належній правовій підставі.
В свою чергу відповідач, вважаючи, що на момент передачі частина права вимоги за кредитними договорами в рамках Генерального договору була недійсною в силу положення ст. 36 Закону України «Про іпотеку», згідно якої після завершення процедури позасудового врегулювання спору будь - які наступні вимоги іпотекодержателя щодо виконання боржником основного зобов'язання є недійсними, та посилаючись на те, що оспорювані договори укладені з порушенням приписів статей 203, 215, 1077 Цивільного кодексу України, статей 17, 24 Закону України "Про іпотеку", Вищий навчальний заклад "Відкритий міжнародний університет розвитку людини "Україна» звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Фактор плюс" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Офіс сервіс люкс» про визнання Договору № 02/10-17/2 про відступлення частини прав вимог від 02.10.2017 та Договору № 02/10-17/3 від 02.10.2017 про відступлення права вимоги за Договором іпотеки № 24-47/1-08/04 від 12.06.2008 недійсними.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 11.07.2018 року у справі № 910/974/18, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 04.06.2019 року та постановою Верховного Суду від 31.07.2019 року, в задоволенні позовних вимог відмовлено.
При цьому судами встановлено, що за умовами пунктів 1, 2 договору № 02/10-17/2 від 02.10.2017 первісний кредитор відступив новому кредитору частину права вимоги первісного кредитора до позичальника - ВНЗ ВМУРЛ "Україна", в розмірі, зазначеному у Додатку №1 до цього Договору, включаючи права вимоги до правонаступників Боржника, спадкоємців Боржника або інших осіб, до яких перейшли обов'язки божника за Кредитними договорами: №24-47/1-08/G - Генеральний договір та Кредитними договорами в рамках Генерального №24-47/1-08/1 від 04.06.2008 та №58-47/1-13 від 24.12.2013, а також №40-47/4-07 від 26.06.2007 та №54-47/4-07 від 10.08.2907, Договором іпотеки №24-47/1-08/04 від 12.06.2008 з урахуванням усіх змін, доповнень і додатків до них, згідно реєстру у Додатку №1 до цього договору (основні договори), що були укладені між боржником та ПАТ КБ "Хрещатик". Права кредитора за основними договорами переходять до нового кредитора виключно в розмірі вказаному згідно умов цього договору (Додатку № 1 до цього договору) та на умовах, які існують на момент відступлення права вимоги, за виключенням права на здійснення договірного списання коштів з рахунку/рахунків боржників, що надане банку відповідно до умов Основних договорів.
При цьому за висновками Верховного Суду у справі № 910/974/18, укладений між сторонами договір № 02/10-17/2 від 02.10.2017 року не є договором факторингу, оскільки відповідачем було сплачено на користь позивача грошові кошти у розмірі вартості відступленого права вимоги до боржників, тобто, факт отримання прибутку новим кредитором за даною угодою відсутній, також не вбачається і факту фінансування клієнта, або обов'язок такого за плату. До відповідача перейшли права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, що відповідає вимогам статті 514 ЦК України. При цьому умови спірного договору не передбачають для нового кредитора будь-якої плати чи винагороди за відступлення права вимоги, в той же час відступлення частини прав вимоги за основними договорами не суперечить положенням статей 512-514, 516-518 ЦК України.
Частиною четвертою статті 75 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
При цьому, не має значення, в якому саме процесуальному статусі виступали відповідні особи у таких інших справах - позивачі, відповідачі, треті особи, тощо.
Преюдиціальність - обов'язковість фактів, установлених судовим рішенням, що набуло законної сили, в одній справі для суду при розгляді інших справ. Преюдиціально встановлені факти не підлягають доказуванню, адже їх істину вже встановлено у рішенні чи вироку, і немає необхідності встановлювати їх знову, тобто піддавати сумніву істинність і стабільність судового акта, який вступив в законну силу. Суть преюдиції полягає в неприпустимості повторного розгляду судом одного й того ж питання між тими ж сторонами.
Згідно правових висновків Верховного Суду, викладених в постанові від 31.07.2019 року справі № 910/974/18, якщо положення чинного законодавства на час укладення спірних договорів не містять обмежень щодо обсягу та розміру грошової вимоги до боржника, які можуть бути відступлені за договором про відступлення права вимоги, та не містять заборони щодо передачі лише частини такої вимоги за таким договором, то відсутні і правові підстави вважати, що такі умови договору суперечать Цивільному кодексу України, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.
В свою чергу за висновками суду касаційної інстанції положення чинного законодавства не містять обмежень щодо можливості відступлення частини права вимоги за основним зобов'язанням, та якщо судами буде встановлено, що одночасно із відступленням прав за іпотечним договором здійснюється відступлення права вимоги за основним зобов'язанням чи його частини, та не буде встановлено, що за наслідками укладення таких правочинів збільшився обсяг відповідальності іпотекодавця, відсутні правові підстави вважати, що такими правочинами порушено особисті немайнові або майнові права чи інтереси останнього.
Отже, вищезазначеними судовими рішеннями встановлено обставини правомірності укладення сторонами спірного Договору № 02/10-17/2 про відступлення частини прав вимоги від 02.10.2017 року та відповідність останнього нормам ст. ст. 512, 514 ЦК України та положенням Закону України "Про іпотеку", які мають преюдиціальне значення для даної справи в силу імперативних вимог статті 75 Господарського процесуального кодексу України.
В свою чергу суд зазначає, що ТОВ «ФК «Фактор Плюс», реалізуючи набуті права кредитора у зобов'язанні за вказаними кредитними договорами відступило частину набутого право вимоги ТОВ «Офіс Сервіс Плюс» шляхом укладення Договору № 02/10-17/2 про відступлення частини прав вимоги від 02.10.2017 року та Договору № 02/10-17/3 про відступлення права вимоги за договором іпотеки від 02.10.2017 року в загальній сумі 26 000 000,00 грн.
Враховуючи приписи ст.ст. 512- 516 ЦК України щодо переходу прав кредитора у зобов'язанні та ч. 1 ст. 24 Закону України «Про іпотеку», згідно якої відступлення прав за іпотечним договором здійснюється без необхідності отримання згоди іпотекодавця, якщо інше не встановлено іпотечним договором, і за умови, що одночасно здійснюється відступлення права вимоги за основним зобов'язанням; якщо не буде доведено інше, відступлення прав за іпотечним договором свідчить про відступлення права вимоги за основним зобов'язанням, за висновками суду з 02.10.2017 року ТОВ «ФК «Фактор Плюс» втратив статус іпотекодержателя за Договором іпотеки та право вимоги за кредитними договорами у розмірі 26 000 000,00 грн.
Відповідно, починаючи з 02.10.2017 року саме ТОВ «Приват Офіс Плюс» набуто право вимоги за кредитними договорами в сумі 26 000 000,00 грн. та статус іпотекодержателя за Договором іпотеки.
Таким чином, як свідчать матеріали справи, зобов'язання відповідача, які за договорами відступлення права вимоги були передані ТОВ «Фінансова компанія «Фактор Плюс» та в подальшому передані ТОВ «Фінансова компанія «Юнайтед», іпотекою не забезпечені, оскільки до позивача на підставі договору факторингу № 1/08 від 14.08.2018 року перейшло право вимоги за частиною кредитних договорів, а право вимоги за Договором іпотеки № 24-47/1-08/04 від 12.06.2008 року та відповідними кредитними договорами ТОВ «Фінансова компанія «Фактор Плюс» було передано Товариству з обмеженою відповідальністю «Офіс сервіс люкс» за договором про відступлення частини прав вимоги № 02/10-17/2 від 02.10.2017 року та договором № 02/10-17/3 про відступлення прав вимоги за Договором іпотеки № 24-47/1-08/04 від 12.06.2008 року.
Отже, з урахуванням викладеного суд зазначає, що позивач в розумінні приписів Закону України «Про іпотеку» та Цивільного кодексу України не є іпотекодержателем та його вимоги до відповідача іпотекою не забезпечені, що, в свою чергу, спростовує твердження відповідача про забезпечення зобов'язання за Генеральним договором та Кредитними договорами іпотекою, недійсність переданих ТОВ «ФК «Юнайтед» вимог за кредитними договорами, а також виключає необхідність застосування до решти вимог, які залишились незадоволеними після звернення стягнення на предмет іпотеки в позасудовому порядку іпотекодержателем - ТОВ «Офіс сервіс люкс» наслідків, передбачених ч. 4 ст. 36 Закону України «Про іпотеку» щодо недійсності будь - яких інших вимог за основним зобов'язанням, яке, на переконання відповідача, було повністю погашене за рахунок предмета іпотеки.
Разом з тим як встановлено судом предметом поданого позивачем позову є вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Юнайтед" (з урахуванням заміни позивача - товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Фактор плюс" його правонаступником) про стягнення з відповідача 31 028 400,92 грн. заборгованості за кредитними договорами №24-47/1-08/1 від 04.06.2008, №58-47/1-13 від 24.12.2013 та №40-47/4-07 від 26.06.2007; 4 277 183,03 грн. нарахованих за період з 23.09.2017 по 21.05.2018 процентів за користування кредитними коштами та 6 718 481,12 грн. пені за прострочення виконання зобов'язання за період з 23.09.2017 по 21.05.2018.
При цьому позивачем заявлено до стягнення з відповідача суму заборгованості тільки за кредитними договорами №24-47/1-08/1 від 04.06.2008, №58-47/1-13 від 24.12.2013 та №40-47/4-07 від 26.06.2007, що складає 31 028 400,92 грн., заборгованість за кредитним договором № 54-47/4-07 від 10.08.2007 року до складу позовних вимог не включена.
Згідно ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Частиною 1 ст. 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Згідно ч.1, 2 ст. 251 Цивільного кодексу України строком є певний період у часі, зі спливом якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення.
Терміном є певний момент у часі, з настанням якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення.
В силу ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України та ст. 193 Господарського кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, умов договору та вимог цього Кодексу, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно ст.610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до ст.612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Згідно ст.599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Відповідно до ч.2 ст.193 Господарського кодексу України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.
За приписами статті 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого майнового права та інтересу.
У відповідності до статті 124, пунктів 2, 3, 4 частини 2 статті 129 Конституції України, статей 2, 7, 13 Господарського процесуального кодексу України основними засадами судочинства є рівність всіх учасників судового процесу перед законом та судом, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Згідно зі статтею 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Відповідно до статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Суд наголошує, що відповідно до статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Таким чином обов'язок доказування, а отже і подання доказів відповідно до статті 74 Господарського процесуального кодексу України, покладено саме на сторони та інших учасників судового процесу, а тому суд лише створює сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства.
Суд звертає увагу, що відповідно до статті 204 Цивільного кодексу України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
Доказів визнання недійсним чи розірвання Генерального кредитного договору від 04.06.2008 року №24-47/1-08/G та Кредитних договорів від 04.06.2008 року № 24-47/1-08/1, від 24.12.2013 року № 58-47/1-13, від 26.06.2007 року № 40-47/4-07, а також договору іпотеки № 24-47/1-08/04 від 12.06.2008 року, договору № 2017/2-Ю про відступлення (купівля - продаж) при вимоги від 22.09.2017 року, договору про відступлення частини прав вимоги №02/10-17/2 від 02.10.2017 року, договору № 02/10-17/3 від 02.10.2017 року про відступлення прав вимоги за договором іпотеки № 24-47/1-08/04 віл 12.06.2008 року, та договорів про внесення змін до них та/або їх окремих положень суду не надано.
Будь-які заперечення щодо порядку та умов укладення спірного Договору на час його підписання та на протязі виконання з боку сторін відсутні.
З урахуванням висновків, викладених в постанові Верховного Суду від 25.06.2019 року у справі № 910/6648/18 суд зазначає, що до предмету доказування даної справи входить, в тому числі, обставина існування на момент укладення Договору № 1/08 у ТОВ "Фінансова компанія "Фактор Плюс" права кредитора у зобов'язанні за генеральним договором та кредитними договорами від 04.06.2008 № 24-47/1-08/1, від 24.12.2013 № 58-47/1-13, від 26.06.2007 № 40-47/4-07; набуття Товариством з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Юнайтед" таких прав та в якому розмірі; обставини невиконання/виконання університетом "Україна" зобов'язання за генеральним договором та кредитними договорами від 04.06.2008 № 24-47/1-08/1, від 24.12.2013 № 58-47/1-13, від 26.06.2007 № 40-47/4-07 щодо повернення кредитних коштів у встановлений період; виникнення в Університету "Україна" зобов'язання щодо повернення кредитних коштів за генеральним договором та кредитними договорами від 04.06.2008 № 24-47/1-08/1, від 24.12.2013 № 58-47/1-13, від 26.06.2007 № 40-47/4-07.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 19.12.2019 року за результатами розгляду клопотання відповідача про призначення судової економічної експертизи та врахування поданих сторонами пояснень та доказів останнє судом задоволено, у справі № 910/6648/18 призначено судову економічну експертизу, проведення якої доручено Київському науково-дослідному інституту судових експертиз (03680, м. Київ, вул. Смоленська, 6), провадження у справі № 910/6648/18 на час проведення експертизи зупинено, витрати по оплаті експертизи покладено на сторони в річних частинах.
Наразі зміст, обґрунтування та заперечення сторін щодо призначення у справі судової економічної експертизи, а також перелік запропонованих на її вирішення питань зазначено судом в мотивувальних частинах процесуальних ухвал у справі № 910/6648/18.
В Рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Дульський проти України" (Заява № 61679/00) від 01.06.2006 зазначено, що експертиза, призначена судом, є одним із засобів встановлення або оцінки фактичних обставин справи і тому складає невід'ємну частину судової процедури.
У відповідності до ст. 98 Господарського процесуального кодексу України висновок експерта - це докладний опис проведених експертом досліджень, зроблені у результаті них висновки та обґрунтовані відповіді на питання, поставлені експертові, складений у порядку, визначеному законодавством. Предметом висновку експерта може бути дослідження обставин, які входять до предмета доказування та встановлення яких потребує наявних у експерта спеціальних знань. Висновок експерта може бути наданий на замовлення учасника справи або на підставі ухвали суду про призначення експертизи. Висновок експерта викладається у письмовій формі і приєднується до справи.
Так, 26.11.2020 року через канцелярію суду надійшов висновок експертів № 11569/11570/20-71/26861/26864/20-71 від 30.10.2020 року після проведення комісійної судової економічної експертизи по справі № 910/6648/18, за результатом якого встановлено, що:
"1. Набуття прав кредитора ТОВ "ФК "Фактор Плюс" на підставі договору про відступлення права вимоги від 22.09.2017р. № 2017/2-Ю розрахунково та документально підтверджується в розмірі 60 600 353, 56 грн., в тому числі у зобов'язанні за Генеральним кредитним договором від 04.06.2008 р. № 24-47/1-08/G та кредитними договорами від 04.06.2008 р., № 24-47/1-08/1, від 24.12.2013р. № 58-47/1-13, від 26.06.2007р. № 40-47/4-07, підтверджується в розмірі 54 373 008,22 грн.
2. Право кредитора на момент укладення Договору № 1/08 у ТОВ "Фінансова компанія "Фактор Плюс" у зобов'язанні за Генеральним договором від 04.06.2008р. № 24-47/1-08/G та кредитними договорами від 04.06.2008 р. № 24-47/1-08/G та кредитними договорами від 04.06.2008 р., № 24-47/1-08/1, від 24.12.2013р. № 58-47/1-13, від 26.06.2007р. № 40-47/4-07 документально підтверджується в розмірі 31 028 400, 92 грн., відповідно, набуття таких прав Товариством з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Юнайтед", підтверджується у розмірі 31 028 400, 92 грн.
3. Документально підтвердити розмір погашення Університетом "Україна" заборгованості за Генеральним кредитним договором від 04.06.2008р. № 24-47/1-08/G та кредитними договорами від 04.06.2008 р. № 24-47/1-08/1, від 24.12.2013р. № 58-47/1-13, від 26.06.2007р. № 40-47/4-07 (зі змінами та доповненнями) за період кредитування з 04.06.2008 р. по 25.08.2017 р., не видається за можливе.
4. Розмір заборгованості Університету "Україна" станом на момент подання позову (25.05.2018р.) перед ТОВ "ФК "Юнайтед" (правонаступником ТОВ "ФК "Фактор Плюс"), відповідно до умов Генерального кредитного договору від 04.06.2008 р. № 24-47/1-08/G та кредитних договорів від 04.06.2008 р. № 24-47/1-08/1, від 24.12.2013р. № 58-47/1-13, від 26.06.2007р. № 40-47/4-07 (зі змінами і доповненнями), документально підтверджується в сумі 31 028 400, 92 грн. "
Згідно із ст. 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
У відповідності до ст. 104 Господарського процесуального кодексу України висновок експерта для суду не має заздалегідь встановленої сили і оцінюється судом разом із іншими доказами за правилами, встановленими статтею 86 цього Кодексу. Відхилення судом висновку експерта повинно бути мотивоване в судовому рішенні.
Зокрема, ознайомившись зі змістом отриманого судом експертного висновку № 11569/11570/20-71/26861/26864/20-71 від 30.10.2020 року, докладним описом проведених досліджень та висновками з поставлених перед експертами питань, судом встановлено відсутність будь-яких обставин, які б дозволяли стверджувати про необґрунтованість, неправильність наданого Київським науково-дослідним інститутом судових експертиз Міністерства юстиції України висновку чи суперечливість його іншим матеріалам справи.
В свою чергу не погоджуючись із висновком експертизи відповідачем заявлено клопотання про призначення повторної судової економічної експертизи, в задоволенні якого судом протокольною ухвалою від 10.02.2021 року відмовлено.
При цьому судом взято до уваги, що на вимогу експертів сторонами, в тому числі відповідачем, ініціатором проведення повторної експертизи, не надано повного переліку документів для проведення експертного дослідження, зокрема, останнім надано тільки довідку про укладені кредитні договори та загальну суму сплачених за період 2007-2016 роки грошових коштів на їх погашення, з одночасним посиланням на відсутність доступу до інших документів.
Наразі станом на час розгляду справи по суті сторонами власного розрахунку спірної заборгованості за кредитними договорами, окрім наявних на час проведення судової експертизи, не надано, надані сторонами докази на підтвердження своїх правових позицій результати експертизи не спростовують.
За результатами здійсненої судом згідно приписів ст. ст. 86, 104 ГПК України оцінки та аналізу наданого експертного висновку, судом встановлено, що на дату укладення Договору про відступлення (купівлі - продажу) прав вимоги № 2017/2-Ю від 22.09.2017 року розрахунково та документально підтверджується розмір заборгованості відповідача за Генеральним договором та кредитними договорами (за кредитом та відсотками) та, відповідно, загальна сума набутих ТОВ «Фактор Плюс» прав кредитора в розмірі 60 600 353,56 грн., в тому числі за Генеральним кредитним договором від 04.06.2008 р. № 24-47/1-08/G та кредитними договорами від 04.06.2008 р. № 24-47/1-08/1, від 24.12.2013р. № 58-47/1-13, від 26.06.2007р. № 40-47/4-07, підтверджується в розмірі 54 373 008,22 грн.
В свою чергу обсяг набуття позивачем ТОВ «ФК «Юнайтед» прав кредитора згідно Договору факторингу № 1/08 від 14.08.2018 року документально підтверджується в розмірі 31 028 400,92 грн., що відповідає обсягу прав кредитора на момент укладення даного договору - ТОВ «ФК «Фактор «Плюс».
Окрім цього заборгованість відповідача за генеральним договором та кредитними договорами станом на 25.05.2018 року - дату подання позову ТОВ «ФК «Фактор Плюс» документально підтверджується в сумі 31 028 400,92 грн.
При цьому судом враховано той факт, що згідно експертного висновку погашення Вищим навчальним закладом "Відкритий міжнародний університет розвитку людини "Україна" заборгованості за кредитними договорами № 24-47/1-08/1 та № 40-47/4-07 станом на 01.03.2009 року підтверджується в сумі 10 466 888,98 грн.
Враховуючи вищевикладене, виходячи з приписів чинного законодавства та оцінюючи в сукупності наявні в матеріалах даної справи докази, якими спростовуються заперечення відповідача проти заявлених позовних вимог та підтверджується факт невиконання відповідачем зобов'язань за Генеральним договором та Кредитними договорами (із змінами та доповненнями) у встановлений строк, розмір заборгованості відповідає фактичним обставинам, зокрема, підтверджується результатами проведеної судово - економічної експертизи, оскільки матеріалами справи з урахуванням експертного висновку підтверджується факт невиконання відповідачем своїх зобов'язань за Генеральним договором та Кредитними договорами, розмір заборгованості відповідає фактичним обставинам та на момент прийняття рішення доказів погашення основної заборгованості в сумі 31 028 400,92 грн. відповідач суду не представив, як і доказів, що спростовують вищевикладені обставини, тому вимога позивача про стягнення з відповідача кредитної заборгованості підлягає задоволенню в розмірі, встановленому судом, а саме 31 028 400,92 грн. грн.
Відповідно до частини 1 статті 2 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Суди здійснюють правосуддя на основі Конституції і законів України та на засадах верховенства права (частина 1 статті 6 Закону України "Про судоустрій і статус суддів").
Аналіз практики Європейського суду з прав людини щодо застосування статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (див. рішення від 21 січня 1999 року в справі "Гарсія Руїз проти Іспанії", від 22 лютого 2007 року в справі "Красуля проти Росії", від 5 травня 2011 року в справі "Ільяді проти Росії", від 28 жовтня 2010 року в справі "Трофимчук проти України", від 9 грудня 1994 року в справі "Хіро Балані проти Іспанії", від 1 липня 2003 року в справі "Суомінен проти Фінляндії", від 7 червня 2008 року в справі "Мелтекс ЛТД (MELTEX LTD) та Месроп Мовсесян (MESROP MOVSESYAN) проти Вірменії") свідчить, що право на мотивоване (обґрунтоване) судове рішення є частиною загального права людини на справедливий і публічний розгляд справи та поширюється як на цивільний, так і на кримінальний процес.
Вимога пункту 1 статті 6 Конвенції щодо обґрунтовування судових рішень не може розумітись як обов'язок суду детально відповідати на кожен довід заявника. Стаття 6 Конвенції також не встановлює правил щодо допустимості доказів або їх оцінки, що є предметом регулювання в першу чергу національного законодавства та оцінки національними судами. Проте Європейський суд з прав людини оцінює ступінь умотивованості рішення національного суду, як правило, з точки зору наявності в ньому достатніх аргументів стосовно прийняття чи відмови в прийнятті саме тих доказів і доводів, які є важливими, тобто такими, що були сформульовані заявником ясно й чітко та могли справді вплинути на результат розгляду справи.
Відповідно до пункту 58 рішення ЄСПЛ Справа "Серявін та інші проти України" (Заява № 4909/04) від 10.02.2010 у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія A, № 303-A, п. 29).
При цьому суд наголошує, що усі інші доводи та міркування сторін, окрім зазначених у мотивувальній частині рішення, взяті судом до уваги, однак не спростовують висновків суду та не суперечать дійсним обставинам справи і положенням чинного законодавства.
Рішення суду про задоволення позову може бути прийнято виключно у тому випадку, коли подані позивачем докази дозволять суду зробити чіткий, конкретний та безумовний висновок про обґрунтованість та законність вимог позивача.
У відповідності до пункту 1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012 № 6 "Про судове рішення" рішення з господарського спору повинно прийматись у цілковитій відповідності з нормами матеріального і процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими господарським судом, тобто з'ясованими шляхом дослідження та оцінки судом належних і допустимих доказів у конкретній справі.
З огляду на вищевикладене, виходячи з того, що позов частково доведений позивачем, обґрунтований матеріалами справи та відповідачем не спростований, суд доходить висновку, що вимоги позивача підлягають частковому задоволенню.
Відповідно до частини 1статті 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються судом на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
В свою чергу суд зазначає, що відповідно до ст. 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
При цьому склад судових витрат не є вичерпним, і оцінка тих чи інших витрат сторін як судових здійснюється господарським судом з урахуванням обставин конкретної справи.
Так, п. 23 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012 № 4 "Про деякі питання практики призначення судової експертизи" передбачено, що відповідно до частини третьої і четвертої статті 15 Закону витрати на проведення судових експертиз науково-дослідними установами Міністерства юстиції України, зокрема, у господарських справах відшкодовуються в порядку, передбаченому чинним законодавством. У застосуванні відповідних законодавчих приписів господарським судам рекомендується виходити з такого. Витрати, пов'язані з проведенням судової експертизи, під час судового розгляду має нести заінтересована сторона, а у разі призначення господарським судом судової експертизи з власної ініціативи - сторона, визначена в ухвалі господарського суду про призначення судової експертизи. Тому в зазначеній ухвалі суд вправі зобов'язати відповідну сторону перерахувати, в тому числі шляхом здійснення попередньої оплати, суму витрат на проведення експертизи на рахунок експертної установи. Після закінчення розгляду справи витрати, пов'язані з проведенням судової експертизи, підлягають розподілу господарським судом на загальних підставах.
Приписами ч. 4 ст. 129 ГПК України визначено, інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмові в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Відповідно до ухвали суду від 19.12.2019 року витрати по оплаті судової економічної експертизи покладено на позивача та відповідача порівну.
При цьому в матеріалах справи наявна квитанція ТОВ «ФК «Юнайтед» № N1ЕВ94254М від 22.07.2020 року про сплату 49 685,76 грн. за проведення експертизи у даній справі, що відповідає вартості експертизи, зазначеній в акті здачі - приймання висновку експертів № 11569/11570/20-71/26861/26864/20-71 від 30.10.2020 року.
Таким чином, враховуючи часткове задоволення заявлених позивачем в даній справі позовних вимог та наявність в матеріалах справи належних доказів понесення останнім витрат з оплати призначеної в даній справі експертизи, відповідно, витрати позивача з оплати проведення судової економічної експертизи у даній справі, а також витрати зі сплати судового збору згідно приписів ст. 129 ГПК України покладаються на відповідача у справі - Вищий навчальний заклад "Відкритий міжнародний університет розвитку людини "Україна" пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Враховуючи вищевикладене та керуючись ст.ст. 73-80, 86, 99, 129, 233, 236, 237, 238, 240, 241 Господарський суд міста Києва, -
1.Позовні вимоги задовольнити частково.
2. Стягнути з Вищого навчального закладу "Відкритий міжнародний університет розвитку людини "Україна" (04071, м. Київ, вул. Хорива, 1Г, код ЄДРПОУ 30373644) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Юнайтед" (01054, м. Київ, вул. Бульварно-Кудрявська, буд. 33, приміщення 40, код ЄДРПОУ 41884207) 31 028 400,92 грн. (тридцять один мільйон двадцять вісім тисяч чотириста грн. 92 коп.) основного боргу, 455 339,45 (чотириста п'ятдесят п'ять тисяч триста тридцять дев'ять грн. 45 коп.) судового збору та 36 685,40 грн. (тридцять шість тисяч шістсот вісімдесят п'ять грн. 40 коп.) витрат з оплати експертизи.
3. В задоволенні решти позовних вимог відмовити.
4. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (частина 1 статті 256 Господарського процесуального кодексу України).
Повний текст рішення складено та підписано 19 квітня 2021 року.
Суддя А.М. Селівон