61022, м. Харків, пр. Науки, 5, тел.:(057) 702-07-99, факс: (057) 702-08-52,
гаряча лінія: (096) 068-16-02, E-mail: inbox@dn.arbitr.gov.ua,
код ЄДРПОУ: 03499901, UA628999980313141206083020002
іменем України
13.04.2021 Справа № 905/2003/20
Господарський суд Донецької області у складі судді Бокової Ю.В., при секретарі судового засідання Мальованій О.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Підприємство Будвироби" (49051, Дніпропетровська обл., місто Дніпро, вулиця Винокурова, будинок 2А; код ЄДРПОУ: 20248512)
до відповідача: товариства з обмеженою відповідальністю "КОРУМ ДРУЖКІВСЬКИЙ МАШИНОБУДІВНИЙ ЗАВОД" (84205, Донецька обл., місто Дружківка, вулиця Соборна, будинок 7; код ЄДРПОУ:37295825)
про стягнення заборгованості в розмірі 91 807,98 грн., пені в розмірі 4590,40 грн., інфляційних втрат в розмірі 4036,54 грн., 3% річних в розмірі 3872,58 грн.,-
та за зустрічним позовом товариства з обмеженою відповідальністю "КОРУМ ДРУЖКІВСЬКИЙ МАШИНОБУДІВНИЙ ЗАВОД" (84205, Донецька обл., місто Дружківка, вулиця Соборна, будинок 7; код ЄДРПОУ:37295825)
до відповідача: товариства з обмеженою відповідальністю "Підприємство Будвироби" (49051, Дніпропетровська обл., місто Дніпро, вулиця Винокурова, будинок 2А; код ЄДРПОУ: 20248512)
про стягнення штрафу в розмірі 4450,44 грн.,
за участю представників сторін:
від позивача за первісним позовом: не з'явився
від відповідача за первісним позовом: не з'явився
Товариство з обмеженою відповідальністю "Підприємство Будвироби" звернулося до Господарського суду Донецької області з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "КОРУМ ДРУЖКІВСЬКИЙ МАШИНОБУДІВНИЙ ЗАВОД" про стягнення заборгованості в розмірі 91 807,98 грн., пені в розмірі 4590,40 грн., інфляційних втрат в розмірі 4036,54 грн., 3% річних в розмірі 3872,58 грн.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на порушення відповідачем грошових зобов'язань за договором поставки №КДрМЗ/266-18 від 26.12.2018, внаслідок чого виникла заборгованість в розмірі 91 807,98 грн., що стало підставою для нарахування позивачем пені в розмірі 4590,40 грн., інфляційних втрат в розмірі 4036,54 грн., 3% річних в розмірі 3872,58 грн.
21.12.2020 через канцелярію суду від товариства з обмеженою відповідальністю "КОРУМ ДРУЖКІВСЬКИЙ МАШИНОБУДІВНИЙ ЗАВОД" надійшла зустрічна позовна заява до товариства з обмеженою відповідальністю "Підприємство Будвироби" про стягнення штрафу в розмірі 2 027,40 грн., яка ухвалою Господарського суду Донецької області від 22.12.2020 була прийнята та об'єднана до спільного розгляду з первісним позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Підприємство Будвироби".
В обґрунтування зустрічних позовних вимог товариство з обмеженою відповідальністю "КОРУМ ДРУЖКІВСЬКИЙ МАШИНОБУДІВНИЙ ЗАВОД" посилається на неналежне виконання товариством з обмеженою відповідальністю "Підприємство Будвироби" зобов'язань за договором поставки №КДРМЗ/266-18 від 26.12.2018, внаслідок чого позивачем за зустрічним позовом було нараховано штраф в розмірі 4450,44 грн.
Представник позивача за первісним позовом під час розгляду даної справи наполягав на задоволенні позовних вимог у повному обсязі. У відзиві на зустрічну позовну заяву просив відмовити у задоволенні зустрічних позовних вимог у повному обсязі з огляду на те, що поставка за специфікацією № 5 від 04.04.2019 відбулась у повному обсязі, що підтверджується видатковими накладними № 88, 74, 115, 116. Крім того, за специфікацією № 8 від 12.06.2019 було дійсно поставлено продукцію на суму 22 212,00 грн. замість 23 568,00 грн., але це відбулося на підставі листа ТОВ «Корум Дружківський машинобудівний завод» вих. № 08/8-1094 від 01.08.2019. У відповіді на відзив на позовну заяву (т. 1, а.с. 174-176), позивач за зустрічним позовом наголошував на тому, що сума 91 807,98 грн. є різницею між загальною вартістю поставленої та оплаченої відповідачем продукції. За твердженням позивача за первісним позовом, фактично було здійснено поставку на суму 247 672,80 грн. з ПДВ, проте оплата була здійснена на суму 155 864,82 грн. з ПДВ.
19.03.2021 від представника позивача за первісним позовом надійшли пояснення по справі, в яких останній повідомив про сплату 11.02.2021 відповідачем за первісним позовом грошових коштів в сумі 102 708,00 грн., які були зараховані в рахунок погашення заборгованості за поставку товару, відшкодування пені, інфляційних втрат та часткове відшкодування 3 % річних. У зв'язку з викладеним, позивач за первісним позовом просив стягнути з відповідача 3% річних в сумі 1599,50 грн., судовий збір в сумі 2102,00 грн. та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 10 500,00 грн.
Представник відповідача за первісним позовом наполягав на задоволенні зустрічних позовних вимог у повному обсязі з урахуванням наданої заяви про збільшення позовних вимог (т.1, а.с. 216-217). Проти задоволення первісних позовних вимог заперечував з огляду на те, що за спірним договором ним було сплачено 155 864,82 грн., що підтверджується виписками з особистого рахунку, доданими до відзиву на позовну заяву. Таким чином, відсутні підстави для стягнення заборгованості та штрафних санкцій. Під час розгляду даної справи від відповідача за первісним позовом надійшла заява про застосування строку позовної давності до вимог про стягнення пені, оскільки право на її стягнення виникло у позивача з 27.09.2019, в той час як позовна заява подана до суду лише 18.11.2020 .
Стаття 42 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що прийняття участі у судовому засіданні є правом сторони. При цьому, норми вказаної статті зобов'язують сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами.
Як зазначено в ч.1 ст.202 Господарського процесуального кодексу України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
При цьому, відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.
Розглянувши матеріали справи, дослідивши обставини спору, доводи учасників судового процесу суд, -
26.12.2018 між товариством з обмеженою відповідальністю "КОРУМ ДРУЖКІВСЬКИЙ МАШИНОБУДІВНИЙ ЗАВОД" в особі товариства з обмеженою відповідальністю «Корум Груп» (далі - покупець) та товариством з обмеженою відповідальністю "Підприємство Будвироби" (далі - постачальник) було укладено договір поставки № КДрМЗ/266-18 (далі-договір), відповідно до п. 1.1. якого в порядку та на умовах, передбачених цим договором, постачальник зобов'язується передати (поставити) у власність покупця продукцію виробничо-технічного призначення випроби лиття, код ДК: 7325 (далі - продукція), в асортименті, кількості, в терміни, за ціною і з якісними характеристиками, погодженими сторонами в цьому договорі і специфікаціях, що є невід'ємними частинами до цього договору.
Згідно п. 1.2. договору покупець зобов'язується прийняти і оплатити продукцію, що поставляється у його власність, відповідно до умов цього договору.
Відповідно до п. 4.1. договору поставка продукції здійснюється партіями в асортименті, кількості, за цінами, з якісними характеристиками і в терміни, погоджені сторонами в специфікаціях до цього договору.
Під партією продукції сторони розуміють будь-яку кількість продукції, яка супроводжується одним товаросупровідним документом.
Згідно п. 4.2. договору умови поставки продукції - DDP, згідно «Інкотермс-2010», з урахуванням умов і обмовок, що містяться в цьому договорі і/або відповідних специфікаціях до договору. Погоджене місце призначення поставки вказується сторонами у відповідних специфікаціях до договору. Постачальник несе усі витрати та ризики, пов'язані з поставкою продукції, до моменту її поставки в погоджене місце призначення.
У випадках, коли сторонами в специфікаціях обумовлюються інші умови поставки, взаємовідносини сторін регулюватимуться положеннями, погодженими сторонами у відповідних специфікаціях до договору.
Відповідно до п. 4.7. договору датою поставки продукції вважається дата її передачі покупцеві, вказана представником покупця у відповідних товаросупровідних документах, наданих постачальником.
Зобов'язання постачальника вважаються виконаними з моменту передачі продукції в розпорядження покупця в погоджене місце призначення поставки в належній кількості, якості, комплектності, асортименті та а строки, погоджені сторонами в договорі і специфікаціях до договору. Зобов'язання покупця вважаються виконаними з моменту оплати поставленої продукції (п. 4.8. договору).
Згідно п. 4.10. договору постачальник зобов'язаний письмово за 3 (три) календарні дні до фактичної поставки, сповістити покупця про дату і час надходження продукції в погоджене місце призначення поставки і дані про вантажоперевізника, а також надати інші відомості, потрібних покупцеві для здійснення необхідних заходів з приймання продукції.
Відповідно до п. 5.1. договору загальна сума договору визначається загальною сумою усіх специфікацій, що є невід'ємною частиною цього договору. У разі відхилення кількості фактично поставленої продукції від погодженої до поставки кількості, загальна вартість договору, змінюється пропорційно кількості фактично поставленої продукції з розрахунку її ціни, вказаної у відповідних специфікаціях до договору.
У кожному разі, загальна орієнтовна сума договору не повинна перевищувати 30 000 000 (тридцять мільйонів) грн. з ПДВ на дату укладання договору. Сума договору може бути збільшена шляхом підписання сторонами відповідної додаткової угоди після отримання дозволу уповноваженого на те органу управління покупця.
Відповідно до п. 5.2. договору ціни на продукцію встановлюються сторонами у відповідних специфікаціях до договору.
Згідно п. 5.4. договору розрахунки за продукцію, поставлену за цим договором здійснюються покупцем шляхом безготівкового перерахування коштів на поточний рахунок постачальника протягом 30 (тридцяти) календарних днів від дати поставки продукції на підставі отриманого покупцем рахунку і за умови належним чином оформленої податкової накладної, а також надання постачальником документів, передбачених розділом 4 цього договору. Датою оплати вважається дата списання грошових коштів з поточного рахунку покупця.
Відповідно до п. 6.2. договору у разі непоставки, недопоставки продукції або її поставки з порушенням строків, передбачених договором або відповідною специфікацією, постачальник несе наступну відповідальність:
6.2.1. у разі прострочення поставки (не поставки, недопоставки) продукції постачальник сплачує покупцеві штраф у розмірі 5 % від вартості продукції, що поставляється за відповідною специфікацією;
6.2.2. у разі прострочення поставки (не поставки, недопоставки) продукції понад 10 (десять) календарних днів, постачальник, починаючи з 11 (одинадцятого) календарного дня прострочення, додатково до штрафу передбаченому у п.п. 6.2.1. сплачує покупцеві неустойку у розмірі 0,1 % від вартості непоставленої (недопоставленої) продукції або продукції, поставленої з порушенням строків, за кожен день прострочення.
У разі несвоєчасної оплати продукції, покупець, на письмову вимогу постачальника, сплачує постачальникові неустойку у вигляді пені у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від суми простроченого платежу, але не більше 5 % від простроченої суми (п. 6.8. договору).
Згідно п. 6.11. договору строк нарахування покупцем штрафних санкцій постачальникові за договором не обмежується 6 (шістьма) місяцями з моменту виконання зобов'язання за договором, у зв'язку з чим, штрафна санкція підлягає нарахуванню за увесь період порушення зобов'язання.
Цей договір може бути скріплений печатками сторін, вступає в силу з дати його підписання уповноваженими представниками сторін і діє до 31.12.2019, а в частині проведення розрахунків - до повного виконання сторонами грошових зобов'язань.
Вищезазначений договір підписаний представниками сторін без зауважень, підписи скріплені печатками.
Відповідно до специфікації № 2 від 14.03.2019 до договору № КДрМЗ/266-18 від 26.12.2018 вартість товару за даною специфікацією становить 57 156,00 грн. з урахуванням ПДВ 20%.
Умови поставки, місце призначення поставки: EХW, модельне оснащення до позиції № 1 поставляється покупцем на умовах DAP.
Строк поставки товару/продукції: 15 днів з моменту отримання МО (для штурвалу у кількості 15 шт. та ободу у кількості 1 шт.); модельне оснащення - 14 днів з моменту підписання специфікації.
Розрахунки за товар/продукцію, що постачається за цією специфікацією, здійснюється в порядку та терміни, передбачені договором.
Відповідно до специфікації № 5 від 04.04.2019 до договору № КДрМЗ/266-18 від 26.12.2018 вартість товару за даною специфікацією становить 16 972,80 грн. з урахуванням ПДВ 20%.
Умови поставки, місце призначення поставки: EХW, склад постачальника (м. Дніпро, вул. Дніпросталівська, 2а).
Умови оплати: оплата за виготовлене модельне оснащення проводиться в продовж 30 календарних днів з дати оформлення видаткової накладної згідно рахунку постачальника.
Виготовлене модельне оснащення постачальник передає покупцю з оформленням накладної. Одночасно надається рахунок на оплату.
Відповідно до специфікації № 6 від 12.06.2019 до договору № КДрМЗ/266-18 від 26.12.2018 вартість товару за даною специфікацією становить 54 144,00 грн. з урахуванням ПДВ 20%.
Умови поставки, місце призначення поставки: EХW, склад постачальника (м. Дніпро, вул. Дніпросталівська, 2а).
Умови оплати: покупець оплачує витрати постачальника по проведенню робіт з визначення хімічного складу і механічних властивостей заготовок-відливок згідно ГОСТ 977-88 в продовж п'яти банківських днів з дня отримання партії заготовок-відливок. Оплата проводиться на підставі рахунку постачальника.
Постачальник надає покупцю акт виконаних робіт з визначення хімічного складу і механічних властивостей заготовок-відливок по кожній плавці.
Відповідно до специфікації № 7 від 12.06.2019 до договору № КДрМЗ/266-18 від 26.12.2018 вартість товару за даною специфікацією становить 26 352,00 грн. з урахуванням ПДВ 20%.
Умови поставки, місце призначення поставки: EХW, склад постачальника (м. Дніпро, вул. Дніпросталівська, 2а).
Умови оплати: оплата за виготовлене модельне оснащення проводиться в продовж 30 календарних днів з дати оформлення видаткової накладної згідно рахунку постачальника.
Виготовлене модельне оснащення постачальник передає покупцю з оформленням накладної. Одночасно надається рахунок на оплату.
Відповідно до специфікації № 8 від 12.06.2019 до договору № КДрМЗ/266-18 від 26.12.2018 вартість товару за даною специфікацією становить 23 568,00 грн. з урахуванням ПДВ 20%.
Умови поставки, місце призначення поставки: EХW, склад постачальника (м. Дніпро, вул. Дніпросталівська, 2а).
Умови оплати: покупець оплачує витрати постачальника по проведенню робіт з визначення хімічного складу і механічних властивостей заготовок-відливок згідно ГОСТ 977-88 в продовж п'яти банківських днів з дня отримання партії заготовок-відливок. Оплата проводиться на підставі рахунку постачальника.
Постачальник надає покупцю акт виконаних робіт з визначення хімічного складу і механічних властивостей заготовок-відливок по кожній плавці.
Відповідно до специфікації № 9 від 25.06.2019 до договору № КДрМЗ/266-18 від 26.12.2018 вартість товару за даною специфікацією становить 14 880,00 грн. з урахуванням ПДВ 20%.
Умови поставки, місце призначення поставки: EХW, склад постачальника (м. Дніпро, вул. Дніпросталівська, 2а).
Умови оплати: оплата за виготовлене модельне оснащення проводиться в продовж 30 календарних днів з дати оформлення видаткової накладної згідно рахунку постачальника.
Виготовлене модельне оснащення постачальник передає покупцю з оформленням накладної. Одночасно надається рахунок на оплату.
Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов вищезазначеного договору позивачем було поставлено товар на загальну суму 247 672,80 грн. з ПДВ, що підтверджується видатковими накладними: № 60 від 15.04.2019 на суму 37 140,00 грн. з ПДВ, № 73 від 22.04.2019 на суму 12 684,00 грн. з ПДВ, № 87 від 15.05.2019 на суму 3360,00 грн. з ПДВ, № 63 від 15.04.2019 на суму 15 000,00 грн. з ПДВ, № 75 від 22.04.2019 на суму 6624,00 грн. з ПДВ, № 89 від 15.05.2019 на суму 18 216,00 грн. з ПДВ, № 64 від 15.04.2019 на суму 5 328,00 грн. з ПДВ, № 76 від 22.04.2019 на суму 11 520,00 грн. з ПДВ, № 74 від 22.04.2019 на суму 1 512,00 грн. з ПДВ, № 88 від 15.05.2019 на суму 2 688,00 грн. з ПДВ, № 115 від 13.06.2019 на суму 4 972,80 грн. з ПДВ, № 154 від 24.07.2019 на суму 14 880,00 грн. з ПДВ, № 209 від 10.10.2019 на суму 3 240,00 грн. з ПДВ.
Відповідачем за первісним позовом було здійснено оплату за поставлений товар, що підтверджується наданими позивачем банківськими виписками за період з 20.05.2019 по 07.05.2020, а також платіжними дорученнями № 0000056309 від 11.02.2021 на суму 22 212,00 грн., № 000005656298 від 11.02.2021 на суму 36 144,00 грн., № 0000056301 від 11.02.2021 на суму 26 352,00 грн., № 0000056297 від 11.02.2021 на суму 18 000,00 грн. Разом із тим, сплата заборгованості за поставлений товар відбулась із порушенням встановлених договором строків, у зв'язку з чим позивачем за первісним позовом нарахована пеня, інфляційні втрати та 3 % річних.
Наведені обставини зумовили звернення позивача до Господарського суду Донецької області.
Оцінюючи правомірність заявлених позовних вимог суд зазначає наступне.
Виходячи зі змісту договору, з якого виникли цивільні права та обов'язки сторін, суд дійшов висновку, що укладена угода за своїм змістом та правовою природою є договором поставки, який підпадає під правове регулювання норм статті 712 Цивільного кодексу України та статей 264-271 Господарського кодексу України. В частині, що не суперечить договору, до вказаного правочину також застосовуються норми Цивільного кодексу України, які регулюють правила купівлі-продажу (статті 655-697 Цивільного кодексу України).
Відповідно до ст.712 Цивільного кодексу України та ст.265 Господарського кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
Таким чином в силу статті 265 Господарського кодексу України, статті 712 і 655 Цивільного кодексу України, пункту 1.1 договору, постачальник зобов'язується поставити, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити товар, в асортименті, кількості, якості та за ціною, визначеними у специфікаціях, які є невід'ємною частиною даного договору.
Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України та ст.173 Господарського кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Згідно ст.ст. 11, 509 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають зокрема з договорів. Аналогічні положення встановлені і в ст.ст. 173-175 Господарського кодексу України.
Отже, в контексті зазначених норм укладений між позивачем та відповідачем договір поставки № КДаМЗ/266-18 від 26.12.2018 є належною підставою для виникнення у останнього грошових зобов'язань, визначених його умовами.
Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов закону, інших правових актів, договору, а за відсутністю таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
При цьому, приписи ч.7 ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 525 Цивільного кодексу України встановлюють загальне правило щодо заборони односторонньої відмови від зобов'язання або односторонньої зміни його умов, що кореспондується із вимогами ст. 629 Цивільного кодексу України відносно обов'язковості договору для виконання сторонами.
Відповідно до ч. 1 ст. 202 Господарського кодексу України та ст.599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняються виконанням, проведеним належним чином.
Згідно ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Частиною 1 статті 692 Цивільного кодексу України передбачено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Як вже зазначалося, згідно п. 5.4. договору розрахунки за продукцію, поставлену за цим договором здійснюються покупцем шляхом безготівкового перерахування коштів на поточний рахунок постачальника протягом 30 (тридцяти) календарних днів від дати поставки продукції на підставі отриманого покупцем рахунку і за умови належним чином оформленої податкової накладної, а також надання постачальником документів, передбачених розділом 4 цього договору. Датою оплати вважається дата списання грошових коштів з поточного рахунку покупця.
Відповідно до специфікації № 5 від 04.04.2019 до договору № КДрМЗ/266-18 від 26.12.2018 оплата за виготовлене модельне оснащення проводиться в продовж 30 календарних днів з дати оформлення видаткової накладної згідно рахунку постачальника.
Відповідно до специфікації № 6 від 12.06.2019 до договору № КДрМЗ/266-18 від 26.12.2018 покупець оплачує витрати постачальника по проведенню робіт з визначення хімічного складу і механічних властивостей заготовок-відливок згідно ГОСТ 977-88 в продовж п'яти банківських днів з дня отримання партії заготовок-відливок. Оплата проводиться на підставі рахунку постачальника.
Відповідно до специфікації № 7 від 12.06.2019 до договору № КДрМЗ/266-18 від 26.12.2018 оплата за виготовлене модельне оснащення проводиться в продовж 30 календарних днів з дати оформлення видаткової накладної згідно рахунку постачальника.
Відповідно до специфікації № 8 від 12.06.2019 до договору № КДрМЗ/266-18 від 26.12.2018 покупець оплачує витрати постачальника по проведенню робіт з визначення хімічного складу і механічних властивостей заготовок-відливок згідно ГОСТ 977-88 в продовж п'яти банківських днів з дня отримання партії заготовок-відливок. Оплата проводиться на підставі рахунку постачальника.
Суд зазначає, що виставлення рахунків за змістом означених положень договору не є відкладальною умовою у розумінні ст.212 Цивільного кодексу України.
Крім того, за своєю природою рахунок-фактура є документом, який містить тільки платіжні реквізити, на які потрібно перераховувати кошти.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду України від 29.09.2009р. у справі №3-3902к09, від 29.09.2009р. у справі №37/405, а також у постанові Верховного Суду від №910/9472 від 23.01.18р., в яких суд зазначив, що рахунок є документом, який містить тільки платіжні реквізити, на які потрібно перерахувати певні кошти та ненадання рахунку не є відкладальною умовою у розумінні ст.212 Цивільного кодексу України та не є простроченням кредитора в розумінні ст.613 Цивільного кодексу України; а отже, наявність або відсутність рахунку не звільняє відповідача від обов'язку сплатити за надані послуги.
Як встановлено судом, ТОВ «Підприємство Будвироби» було поставлено ТОВ «Корум Дружківський машинобудівний завод» продукцію на загальну суму 247 672,80 грн. з ПДВ, що підтверджується видатковими накладними: № 60 від 15.04.2019 на суму 37 140,00 грн. з ПДВ, № 73 від 22.04.2019 на суму 12 684,00 грн. з ПДВ, № 87 від 15.05.2019 на суму 3360,00 грн. з ПДВ, № 63 від 15.04.2019 на суму 15 000,00 грн. з ПДВ, № 75 від 22.04.2019 на суму 6624,00 грн. з ПДВ, № 89 від 15.05.2019 на суму 18 216,00 грн. з ПДВ, № 64 від 15.04.2019 на суму 5 328,00 грн. з ПДВ, № 76 від 22.04.2019 на суму 11 520,00 грн. з ПДВ, № 74 від 22.04.2019 на суму 1 512,00 грн. з ПДВ, № 88 від 15.05.2019 на суму 2 688,00 грн. з ПДВ, № 115 від 13.06.2019 на суму 4 972,80 грн. з ПДВ, № 154 від 24.07.2019 на суму 14 880,00 грн. з ПДВ, № 209 від 10.10.2019 на суму 3 240,00 грн. з ПДВ.
Факт отримання від позивача товару з боку відповідача за вищевказаним договором не заперечується ані позивачем, ані відповідачем.
Як зазначає позивач за первісним позовом, станом на 18.11.2020 відповідачем було частково здійснено оплату за поставлений товар на загальну суму 247 672,80 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи банківськими виписками за період з 20.05.2019 по 07.05.2020. Таким чином, станом на 18.11.2020 загальна заборгованість ТОВ «Корум Дружківський машинобудівний завод» перед ТОВ «Підприємство Будвироби» складала 91 807,98 грн., з яких:
- за видатковою накладною № 116 від 06.06.2019 (згідно специфікації № 5 від 04.04.2019 до договору № КДрМЗ/266-18 від 26.12.2018) - 7800,00 грн.;
- за видатковою накладною № 145 від 11.07.2019 (згідно специфікації № 6 від 12.06.2019 до договору № КДрМЗ/266-18 від 26.12.2018) - 36144,00 грн.;
- за видатковою накладною № 156 від 26.07.2019 (згідно специфікації № 6 від 12.06.2019 до договору № КДрМЗ/266-18 від 26.12.2018) - 18 000,00 грн.;
- за видатковою накладною № 153 від 24.07.2019 (згідно специфікації № 7 від 12.06.2019 до договору № КДрМЗ/266-18 від 26.12.2018) - 7651,98 грн.;
- за видатковою накладною № 157 від 26.07.2019 (згідно специфікації № 8 від 12.06.2019 до договору № КДрМЗ/266-18 від 26.12.2018) - 22 212,00 грн.
Судом встановлено, що після відкриття провадження у справі № 905/2003/20 (30.11.2020) відповідачем за первісним позовом сплачено заборгованість за договором №КДрМЗ/266-18 від 26.12.2018 в загальному розмірі 102 708,00 грн., що підтверджується платіжними дорученнями № 0000056309 від 11.02.2021 на суму 22212,00 грн., № 0000056297 від 11.02.2021 на суму 18 000,00 грн., № 0000056298 від 11.02.2021 на суму 36 144,00 грн., №0000056301 від 11.02.2021 на суму 26352,00 грн. (т. 2, а.с. 7-8).
Як вже зазначалося, 19.03.2021 на адресу суду від представника позивача за первісним позовом надійшли пояснення по справі, в яких останній повідомив про сплату 11.02.2021 відповідачем за первісним позовом грошових коштів в сумі 102 708,00 грн., які були зараховані в рахунок погашення заборгованості за поставку товару, відшкодування пені, інфляційних втрат та часткове відшкодування 3 % річних. У зв'язку з викладеним, позивач за первісним позовом просив стягнути з відповідача 3% річних в сумі 1599,50 грн., які залишились несплаченими після часткового погашення відповідачем нарахованих 3 % річних за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань за договором поставки №КДрМЗ/266-18 від 26.12.2018.
Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 231 Господарського процесуального кодексу України господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору. Закриття провадження у справі на підставі зазначеної норми Господарського процесуального кодексу України можливе в разі, коли предмет спору існував на момент виникнення останнього та припинив існування в процесі розгляду справи.
Факт погашення основної заборгованості за договором поставки №КДрМЗ/266-18 від 26.12.2018 після відкриття провадження у справі не заперечується ані позивачем, ані відповідачем за первісним позовом.
За таких обставин, суд дійшов висновку про відсутність предмету спору та необхідність закриття провадження у справі на підставі п. 2 ч. 1 ст. 231 Господарського процесуального кодексу України в частині стягнення основної заборгованості в сумі 91 807,98 грн.
Судом встановлено, що відповідач за первісним позовом свої зобов'язання за договором № КДрМЗ/266-18 від 26.12.2018 щодо оплати отриманого товару в обумовлені договором строки не виконав, а отже прострочив виконання зобов'язання у розумінні ст.ст.610, 612 Цивільного кодексу України.
Згідно до ч.1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Відповідно до ст.610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки встановлені договором або законом.
Отже, порушення боржником прийнятих на себе зобов'язань тягне за собою відповідні правові наслідки, які полягають у можливості застосування кредитором до боржника встановленої законом або договором відповідальності.
Відповідно до положень ст. 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Згідно п. 6.8. договору у разі несвоєчасної оплати продукції, покупець, на письмову вимогу постачальника, сплачує постачальникові неустойку у вигляді пені у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від суми простроченого платежу, але не більше 5 % від простроченої суми
Позивачем нараховано пеню у розмірі 4590,40 грн. за загальний період з 07.07.2019 по 26.02.2020.
Перевіривши розрахунок пені за визначений позивачем період, господарський суд дійшов висновку, що останній є методологічно та арифметично вірним.
Як вже зазначалося, під час розгляду даної справи від відповідача надійшла заява про застосування позовної давності до позовних вимог щодо стягнення пені.
З цього приводу суд вважає за необхідне зазначити наступне.
Позовна давність, за визначенням статті 256 Цивільного кодексу України - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Отже, позовна давність є інститутом цивільного права і може застосовуватися виключно до вимог зі спорів, що виникають у цивільних відносинах, визначених у частині першій статті 1 Цивільного кодексу України, та у господарських відносинах.
Частиною третьою статті 267 Цивільного кодексу України передбачена можливість застосування позовної давності, у тому числі й спеціальної, лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення рішення судом.
За змістом частини першої статті 261 Цивільного кодексу України позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи.
Отже, перш ніж застосовувати позовну давність, господарський суд повинен з'ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. У разі коли такі право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстав його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв'язку зі спливом позовної давності - за відсутності наведених позивачем поважних причин її пропущення.
Відповідач за первісним позовом в обґрунтування заяви про застосування строків позовної давності посилався на те, що у позовній заяві позивач визначив останню поставку товару 26.07.2019 по видатковій накладній № 157. Отже, з огляду на п. 5.4. договору, розрахунки повинні були бути проведені на протязі 30 календарних днів з моменту поставки узгодженої партії товару, тобто до 26.09.2019. Таким чином, строк позовної давності, протягом якого позивач мав можливість звернутися до суду за захистом свого порушеного права в частині стягнення з відповідача пені за отримання неповної оплати за товар з урахуванням скороченого строку позовної давності для стягнення пені в один рік дорівнювався періоду з 27.09.2019 року по 27.09.2020. Разом із тим, позовна заява подана до суду тільки 18.11.2020, тобто після закінчення скороченого (річного) строку позовної давності.
Виходячи з викладеного, слідує, що строк позовної давності у частині вимог про стягнення пені, нарахованої за несвоєчасну сплату заборгованості за видатковими накладними № 116 від 06.06.2019, № 145 від 11.07.2019, № 156 від 26.07.2019, № 153 від 24.07.2019, № 157 від 26.07.2019, на загальну суму 91 807,98 грн., є таким, що сплинув.
Відтак, суд вважає помилковим зарахування позивачем за первісним позовом сплачених 11.02.2021 ТОВ «Корум Дружківський машинобудівний завод» грошових коштів за договором № КДрМЗ/266-18 від 26.12.2018 в рахунок погашення нарахованої пені в сумі 4590,40 грн., та, відповідно, задовольняє клопотання відповідача за первісним позовом, застосовує строк позовної давності до позовних вимог про стягнення пені та відмовляє у їх задоволенні.
За змістом ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання та на вимогу кредитора має сплатити суму боргу.
Позивачем за первісним позовом на підставі ст.625 Цивільного кодексу України за загальний період з 07.07.2019 по 18.11.2020 нараховано 3 % річних в загальному розмірі 3872,00 грн. та інфляційні втрати в сумі 4036,54 грн. за загальний період з 07.07.2019 по 18.11.2020.
Статтею 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
Вказана стаття визначає відповідальність за порушення грошового зобов'язання та її приписи підлягають застосуванню у випадку прострочення боржником виконання грошового зобов'язання. Тобто, у разі неналежного виконання боржником грошового зобов'язання виникають нові додаткові зобов'язання, які тягнуть за собою втрату матеріального характеру. Відповідно такі додаткові зобов'язання є заходами відповідальності за порушення основного зобов'язання, у тому числі, коли має місце прострочення виконання основного зобов'язання.
3% річних за своїми ознаками є платою за користування чужими коштами в цей період прострочки виконання відповідачем його договірного зобов'язання, і за своєю правовою природою є самостійним способами захисту цивільних прав і забезпечення виконання цивільних зобов'язань.
Сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом), так само як й інфляційні нарахування, не мають характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права і інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові. До вимог про стягнення сум процентів, передбачених статтею 625 ЦК України, застосовується загальна позовна давність (стаття 257 названого Кодексу).
Тобто, всі вищевказані приписи застосовуються у разі наявності прострочення грошового зобов'язання боржника перед кредитором за невиконання (неналежне виконання) умов відповідного договору.
Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць. Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).
Аналогічна позиція викладена у постанові Верховного суду України від 24.01.2018 по справі № 910/24266/16, відповідно до якої вимагати сплати суми боргу з врахуванням індексу інфляції є правом кредитора, яке він може реалізувати, а може від нього відмовитися. Якщо кредитор приймає рішення вимагати сплати суми боргу з врахуванням індексу інфляції, він має враховувати індекс інфляції за кожний місяць (рік) прострочення незалежно від того, чи був в якійсь період індекс інфляції менше одиниці (тобто мала місце не інфляція, а дефляція), а отже, сума боргу в цьому періоді зменшується.
Перевіривши розрахунок інфляційних втрат за визначений позивачем період, господарський суд дійшов висновку, що останній є методологічно та арифметично невірним. Так, позивач безпідставно збільшив період нарахування інфляційний втрат, оскільки, зважаючи на порядок формування індексу інфляції (впродовж усього календарного місяця та за цілий місяць) період нарахування має визначатися цілими місяцями, починаючи з місяця, наступного за місяцем у якому мав бути здійснений платіж (абз.3 п.3.2. постанови Пленуму Вищого господарського суду України №14 від 17.12.2013).
Згідно здійсненого судом за допомогою інформаційно-пошукової системи "Ліга" власного перерахунку розмір інфляційних втрат, що підлягають стягненню з відповідача на користь позивача, складає 4115,57 грн. за загальний період з серпня 2019 по жовтень 2020 року. Разом із тим, враховуючи, що згідно приписів ст. 237 Господарського процесуального кодексу при ухваленні рішення суд не може виходити у рішенні за межі позовних вимог, суд вважає правомірним стягнення з відповідача за первісним позовом інфляційних втрат у заявленому позивачем розмірі 4036,54 грн.
Перевіривши за допомогою інформаційно-пошукової системи "Ліга" розрахунок 3% річних за визначений позивачем період, господарський суд дійшов висновку, що останній є арифметично невірним. Так, згідно здійсненого судом розрахунку сума 3 % річних, що підлягає стягненню з відповідача на користь позивача за первісним позовом, становить 4011,92 грн. за загальний період з 09.07.2019 по 18.11.2020. Разом із тим, враховуючи, що згідно приписів ст. 237 Господарського процесуального кодексу при ухваленні рішення суд не може виходити у рішенні за межі позовних вимог, суд вважає правомірним стягнення з відповідача за первісним позовом 3 % річних у заявленому позивачем розмірі 3872,00 грн.
Як було зазначено вище, ТОВ "Підприємство Будвироби" помилково було зараховано сплачені 11.02.2021 відповідачем за первісним позовом грошові кошти в рахунок погашення пені в сумі 4590,40 грн., оскільки позивачем за первісним позовом було пропущено строк позовної давності.
Відтак, оскільки відповідачем за первісним позовом було перераховано грошові кошти в сумі 102 708,00 грн. згідно платіжних доручень № 0000056309 від 11.02.2021 на суму 22212,00 грн., № 0000056297 від 11.02.2021 на суму 18 000,00 грн., № 0000056298 від 11.02.2021 на суму 36 144,00 грн., №0000056301 від 11.02.2021 на суму 26352,00 грн., в яких у призначенні платежу не зазначено, за що саме вони перераховані, а також з огляду на те, що сума в розмірі 4590,40 грн. пені була зарахована позивачем за первісним позовом без дотримання скороченого строку позовної давності, що суд вважає помилковим, то, за висновками суду, сумою 102 708,00 грн. відповідачем було повністю сплачено заявлені первісні позовні вимоги.
Оскільки сплата вказаних грошових коштів за договором поставки №КДрМЗ/266-18 від 26.12.2018 відбулась після відкриття провадження у справі, суд дійшов висновку про відсутність предмету спору та необхідність закриття провадження у справі на підставі п. 2 ч. 1 ст. 231 Господарського процесуального кодексу України в частині стягнення інфляційних втрат в розмірі 4036,54 грн. та 3% річних в розмірі 3872,58 грн.
Щодо зустрічних позовних вимог товариства з обмеженою відповідальністю "КОРУМ ДРУЖКІВСЬКИЙ МАШИНОБУДІВНИЙ ЗАВОД" до товариства з обмеженою відповідальністю "Підприємство Будвироби" про стягнення штрафу в розмірі 4450,44 грн. суд зазначає наступне.
Позивач за зустрічним позовом в обґрунтування позовних вимог посилався на порушення ТОВ "Підприємство Будвироби" умов договору в частині поставки продукції в передбачені строки по специфікаціях № 2 від 14.03.2019, № 5 від 04.04.2019 та № 9 від 25.06.2019 до договору поставки №КДрМЗ/266-18 від 26.12.2018, у зв'язку з чим на підставі п. 6.2.1. був нарахований штраф у загальному розмірі 4 450,44 грн.
Як вже зазначалося, відповідно до п. 6.2. договору у разі непоставки, недопоставки продукції або її поставки з порушенням строків, передбачених договором або відповідною специфікацією, постачальник несе наступну відповідальність:
6.2.1. у разі прострочення поставки (не поставки, недопоставки) продукції постачальник сплачує покупцеві штраф у розмірі 5 % від вартості продукції, що поставляється за відповідною специфікацією;
6.2.2. у разі прострочення поставки (не поставки, недопоставки) продукції понад 10 (десять) календарних днів, постачальник, починаючи з 11 (одинадцятого) календарного дня прострочення, додатково до штрафу передбаченому у п.п. 6.2.1. сплачує покупцеві неустойку у розмірі 0,1 % від вартості непоставленої (недопоставленої) продукції або продукції, поставленої з порушенням строків, за кожен день прострочення.
Дослідивши наявні в матеріалах справи специфікації № 5 від 04.04.2019 та № 9 від 25.06.2019 до договору поставки №КДрМЗ/266-18 від 26.12.2018 (т. 1, а.с. 223, 228), суд дійшов висновку, що сторонами не було узгоджено конкретні строки постачання товару, а було узгоджено лише строки виготовлення товару/продукції.
Суд зазначає, що строк виготовлення товару/продукції не є тотожним строку поставки продукції. Так, відповідно до п. 4.10. договору постачальник зобов'язаний письмово за 3 (три) календарні дні до фактичної поставки, сповістити покупцю про дату і час надходження продукції в погоджене місце призначення поставки і дані про вантажоперевізника, а також надати інші відомості, потрібних покупцеві для здійснення необхідних заходів з приймання продукції.
Таким чином, з огляду на вищезазначений пункт договору, строк постачання товару залежить саме від повідомлення покупця постачальником за 3 (три) календарні дні до фактичної поставки товару. Між тим, ТОВ "КОРУМ ДРУЖКІВСЬКИЙ МАШИНОБУДІВНИЙ ЗАВОД" не надано жодних належних та допустимих доказів на підтвердження того, що поставка товару за специфікаціями № 5 від 04.04.2019 та № 9 від 25.06.2019 до договору поставки №КДрМЗ/266-18 від 26.12.2018 за відповідними видатковим накладними відбулась із порушенням триденного строку з моменту повідомлення ТОВ "Підприємство Будвироби", зокрема, не надано доказів такого повідомлення.
Щодо специфікації № 2 від 14.03.2019 до договору поставки №КДрМЗ/266-18 від 26.12.2018 (т. 1, а.с. 228) суд зазначає наступне.
Відповідно до ч. 2 ст. 267 Господарського кодексу України строки поставки встановлюються сторонами в договорі з урахуванням необхідності ритмічного та безперебійного постачання товарів споживачам, якщо інше не передбачено законодавством.
Згідно ч. 4 ст. 267 Господарського кодексу України у разі якщо сторонами передбачено поставку товарів окремими партіями, строком (періодом) поставки продукції виробничо-технічного призначення є, як правило, квартал, а виробів народного споживання, як правило, - місяць. Сторони можуть погодити в договорі також графік поставки (місяць, декада, доба тощо).
Як вбачається зі змісту вказаної специфікації, сторонами було узгоджено наступний строк поставки товару/продукції - 15 днів з моменту отримання модельного обладнання. Модельне оснащення до позиції № 1 поставляється покупцем (ТОВ "КОРУМ ДРУЖКІВСЬКИЙ МАШИНОБУДІВНИЙ ЗАВОД") на умовах DAP. Сторони узгодили, що модельне оснащення повинно бути поставлено протягом 14 днів з моменту підписання специфікації.
Таким чином, обов'язку постачальника - ТОВ "Підприємство Будвироби" - кореспондує обов'язок покупця - ТОВ "КОРУМ ДРУЖКІВСЬКИЙ МАШИНОБУДІВНИЙ ЗАВОД" своєчасно поставити модельне оснащення.
Між тим, ТОВ "КОРУМ ДРУЖКІВСЬКИЙ МАШИНОБУДІВНИЙ ЗАВОД" не надано жодних належних та допустимих доказів на підтвердження своєчасного виконання обов'язку щодо поставки модельного оснащення протягом 14 днів з моменту підписання специфікації - 14.03.2019. Наведені обставин зумовлюють неможливість перевірки судом своєчасність поставки ТОВ "Підприємство Будвироби" товару за специфікацією № 2 від 14.03.2019 до договору поставки №КДрМЗ/266-18 від 26.12.2018.
Оскільки ТОВ "КОРУМ ДРУЖКІВСЬКИЙ МАШИНОБУДІВНИЙ ЗАВОД" не надано жодних належних та допустимих доказів на підтвердження порушення ТОВ "Підприємство Будвироби" поставки продукції в передбачені строки по специфікаціях № 2 від 14.03.2019, № 5 від 04.04.2019 та № 9 від 25.06.2019 до договору поставки №КДрМЗ/266-18 від 26.12.2018, суд відмовляє у задоволенні зустрічних позовних вимог товариства з обмеженою відповідальністю "КОРУМ ДРУЖКІВСЬКИЙ МАШИНОБУДІВНИЙ ЗАВОД" до товариства з обмеженою відповідальністю "Підприємство Будвироби" про стягнення штрафу в розмірі 4450,44 грн. у повному обсязі.
Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).
Згідно ч.1-4 ст.13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Відповідно до ч.1 ст.73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Судові витрати розподілити відповідно до ст.ст. 123, 129 Господарського процесуального кодексу України.
Керуючись ст.ст. 12, 13, 42, 46, 73, 74, 76-79, 86, 91, 123, 129, 231, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд
У задоволенні позовних вимог товариства з обмеженою відповідальністю "Підприємство Будвироби" до товариства з обмеженою відповідальністю "КОРУМ ДРУЖКІВСЬКИЙ МАШИНОБУДІВНИЙ ЗАВОД" в частині стягнення пені в сумі 4590,40 грн. - відмовити.
Закрити провадження в частині стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю "КОРУМ ДРУЖКІВСЬКИЙ МАШИНОБУДІВНИЙ ЗАВОД" на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Підприємство Будвироби" основної заборгованості в сумі 91 807,98 грн., інфляційних втрат в розмірі 4036,54 грн. та 3% річних в розмірі 3872,58 грн.
У задоволенні зустрічних позовних вимог товариства з обмеженою відповідальністю "КОРУМ ДРУЖКІВСЬКИЙ МАШИНОБУДІВНИЙ ЗАВОД" до товариства з обмеженою відповідальністю "Підприємство Будвироби" про стягнення штрафу в розмірі 4450,44 грн. - відмовити.
Згідно із ст.241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга відповідно до ст.256 Господарського процесуального кодексу України на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Апеляційна скарга може бути подана учасниками справи до Східного апеляційного господарського суду через господарський суд Донецької області (п.17.5 Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України).
У судовому засіданні 13.04.2021 проголошено та підписано вступну та резолютивну частину рішення.
Повний текст рішення складено та підписано 19.04.2021.
Повідомити учасників справи про можливість ознайомитись з електронною копією судового рішення в Єдиному державному реєстрі судових рішень за його веб-адресою: http://reyestr.court.gov.ua.
Суддя Ю.В. Бокова