вул. Пирогова, 29, м. Вінниця, 21018, тел./факс (0432)55-80-00, (0432)55-80-06 E-mail: inbox@vn.arbitr.gov.ua
"14" квітня 2021 р. Cправа № 902/1706/13
Господарський суд Вінницької області у складі: головуючий суддя Тісецький С.С., секретар судового засідання Поцалюк Н.В., розглянувши в приміщенні суду в режимі відеоконференції матеріали у справі
за заявою: Акціонерного товариства "ОТП Банк" (вул. Жилянська, 43, м. Київ, 01033)
до: Фізичної особи-підприємця Бойдаченка Антона Павловича ( АДРЕСА_1 )
про банкрутство
за участю :
від АТ "ОТП Банк": Довгаль І.О., за довіреністю
від арбітражного керуючого Василика В.В.: Паньковський С.І., за довіреністю
В провадженні Господарського суду Вінницької області перебуває справа №902/1706/13 за заявою Акціонерного товариства "ОТП Банк" про банкрутство ФОП Бойдаченка А.П.
10.01.2014 року судом винесено постанову про визнання ФОП Бойдаченко А.П. банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури.
Ухвалою від 18.12.2019 року відсторонено арбітражного керуючого Василика В.В. від виконання повноважень ліквідатора ФОП Бойдаченка А.П. та призначено ліквідатором банкрута у справі № 902/1706/13 арбітражного керуючого Микитьона В.В..
Також, ухвалою суду від 01.03.2021 року продовжено строк ліквідаційної процедури ФОП Бойдаченка А.П та повноважень арбітражного керуючого (ліквідатора) Микитьона В.В. по справі № 902/1706/13 до 23.08.2021 року; призначено справу до розгляду судовому засіданні на 23.08.2021 року.
Крім того, ухвалою суду від 30.03.2021 року було призначено до розгляду в судовому засіданні клопотання арбітражного керуючого Василика В.В. № 02-03/1 від 20.11.2020 року (вх.№ 01-36/816/20) про стягнення з боржника або кредиторів грошової винагороди та витрат у справі № 902/1706/13 на 14.04.2021 року о 14:30 год..
При цьому, ухвалою суду від 05.04.2021 року ухвалено забезпечити участь представника арбітражного керуючого Василика В.В. - Паньковського С.І. у судовому засіданні по справі № 902/1706/13, призначеному на 14.04.2021 року о 14:30 год. в режимі відеоконференції відповідно до Порядку роботи з технічними засобами відеоконференцзв'язку під час судового засідання в адміністративному, цивільному та господарському процесах за участі сторін поза межами приміщення суду, затвердженого наказом Державної судової адміністрації України від 23.04.2020 року № 196.
В судове засідання на визначену дату, що проведено в режимі відеоконференції з'явились представники заявника - арбітражного керуючого Василика В.В. та АТ "ОТП Банк".
Також, в судовому засіданні представником АТ "ОТП Банк" були подані заперечення № В00-73-1-2/75 від 13.04.2021 року на клопотання про стягнення витрат та грошової винагороди та клопотання № В00-73-1-2/76 від 13.04.2021 року про витребування доказів.
Судом були оглянуті подані документи та долучені до матеріалів справи.
В ході розгляду справи представник арбітражного керуючого підтримав вимоги клопотання про стягнення витрат і грошової винагороди з врахуванням поданого до нього доповнення і заперечив стосовно клопотання Банку про витребування доказів.
Представник АТ "ОТП Банк" щодо клопотання про стягнення витрат і грошової винагороди заперечив та підтримав клопотання про витребування доказів.
Суд, заслухавши пояснення учасників судового процесу та розглянувши подане клопотання про витребування доказів, встановив, що останнє мотивовано наступним.
Згідно виписки по рахунку банкрута № НОМЕР_1 , відкритого в ПАТ "Діамантбанк" за період з червня 2015 року по квітень 2016 року ПАТ "Діамантбанк" перерахувало 252 500,19 грн нарахованих відсотків за користування коштами, розміщеними на ліквідаційному рахунку № НОМЕР_2 . У вказаний період на ньому перебувало 1618969,55 грн, отриманих від реалізація майна ФОП Бойдаченка А.П.. Виплата коштів здійснювалася згідно договору № 15-04-23-000720.
Отримані від ПАТ "Діамантбанк" відсотки не були включені Василиком В.В. до ліквідаційної маси, ліквідатор не повідомив про них ні суд, ні кредиторів.
У зв'язку з чим, виникає необхідність у встановленні обставин та умов, що стали підставою для їх нарахування на кошти банкрута, які складали ліквідаційну масу.
Дані обставини можуть бути встановлені на підставі договору № 15-04-23-000720, договору про відкриття рахунку № НОМЕР_1 , договору про відкриття рахунку № НОМЕР_2 , заяви на видачу картки по рахунку № НОМЕР_1 , розписки про отримання картки по рахунку № НОМЕР_1 .
На переконання кредитора, відповідні докази мають значення для встановлення підстав для виплати йому грошової винагороди та компенсації понесених витрат або їх відсутності у зв'язку з отриманням Василиком В.В. вказаних коштів банкрута, за рахунок яких в першу чергу мала б здійснюватися виплата винагороди та витрат арбітражного керуючого.
При цьому, відомості що в них відображені згідно ст. 60 ЗУ "Про банки та банківську діяльність" належать до банківської таємниці. У зв'язку чим, АТ "ОТП Банк" не має можливості самостійно їх отримати.
За цих обставин, кредитор просить суд витребувати у ПАТ "Діамантбанк" копії договору № 15-04-23-000720, договору про відкриття рахунку № НОМЕР_1 , договору про відкриття рахунку № НОМЕР_2 , заяви на видачу картки по рахунку № НОМЕР_1 , розписки рахунку № НОМЕР_1 .
Згідно ч. 3 ст. 13 ГПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Приписи ч. 1 ст. 14 ГПК України визначають, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
В силу ч. 4 ст. 74 ГПК України, суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів.
Відповідно до ч. 1 ст. 81 ГПК України, учасник справи у разі неможливості самостійно надати докази вправі подати клопотання про витребування доказів судом. Таке клопотання повинно бути подане в строк, зазначений в частинах другій та третій статті 80 цього Кодексу.
Суд звертає увагу на те, що наведені у клопотанні про витребування доказів обставини щодо нарахування відсотків за користування коштами та використання відповідних коштів арбітражним керуючим Василиком В.В. не є предметом судового розгляду, оскільки предметом клопотання арбітражного керуючого Василика В.В. є стягнення грошової винагороди та витрат у цій справі.
Також, в матеріалах справи наявна виписка по рахунку банкрута № НОМЕР_1 , відкритого в ПАТ "Діамантбанк" за період з червня 2015 року по квітень 2016 року.
Крім того, доведення обставин щодо виплати арбітражному керуючому Василику В.В. грошової винагороди та компенсації понесених витрат за рахунок коштів банкрута, покладаються на сторони у справі.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні клопотання АТ "ОТП Банк" № В00-73-1-2/76 від 13.04.2021 року про витребування доказів, про що в судовому засіданні було оголошено протокольну ухвалу.
Поряд з цим, суд, розглянувши клопотання арбітражного керуючого Василика В.В. №02-03/1 від 20.11.2020 року (вх. № 01-36/816/20) про стягнення з боржника або кредиторів грошової винагороди та витрат, заслухавши пояснення учасників судового процесу та дослідивши матеріали справи, встановив наступне.
За змістом клопотання № 02-03/1 від 20.11.2020 року та матеріалів справи №902/1706/13, ухвалою Господарського суду Вінницької області від 03.06.2014 р. визнано кредиторські вимоги ПАТ "ОТП Банк" в розмірі 5 218 994,31 грн - основного боргу, 5 735,00 грн. - судових витрат, забезпечених заставою - 8 449 000,00 грн.
Ухвалою Господарського суду Вінницької області від 21.08.2014 р. визнано кредиторські вимоги Виконавчого комітету Вінницької міської ради в сумі 52 754,45 грн.
Ухвалою Господарського суду Вінницької області від 27.07.2015 р. визнано кредиторські вимоги ТОВ "Баядера Логістик" в розмірі 14 342,52 грн.
Ухвалою Господарського суду Вінницької області від 08.08.2018 р. затверджено звіт арбітражного керуючого (ліквідатора) Василика В.В. про нарахування та виплату грошової винагороди по справі № 902/1706/13 за період з 10.02.2014 р. по 08.08.2018 р. у розмірі 237364,52 грн.
Постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 05.03.2019 р. затверджено звіт ліквідатора Василика В.В. про здійснення та відшкодування витрат у справі № 902/1706/13 про банкрутство ФОП Бойдаченка А.П. за період з 10.02.2014 р. по 23.10.2018 р. в сумі 134 514,81 грн та виплату грошової винагороди по справі за період з 09.08.2018 р. по 30.09.2018 р. у розмірі 12 970,45 грн.
Станом на день затвердження судом 08.08.2018 р. винагороди та витрат арбітражного керуючого, визнаними кредиторами у справі були АТ "ОТП Банк", Виконавчий комітет Вінницької міської ради, ТОВ "Баядера логістик".
Таким чином, враховуючи вищезазначене, на переконання арбітражного керуючого Василика В.В., згідно ухвали Господарського суду Вінницької області від 08.08.2018 р. та постанови Північно-західного апеляційного господарського суду від 05.03.2019 р. по справі № 902/1706/13 підлягають пропорційному розподілу між визнаними по даній справі кредиторами суми грошової винагороди та витрат арбітражного керуючого.
За цих обставин, Заявник просить суд стягнути з боржника грошову винагороду та витрати, а в разі відсутності або недостатності коштів, що надійдуть від продажу майна боржника, стягнути відповідні кошти із кредиторів у справі № 902/1706/13.
Поряд з цим, згідно поданого до суду представником арбітражного керуючого Василика В.В. розрахунку заявлених до стягнення витрат та грошової винагороди б/н від 26.01.2021 року, в матеріалах судової справи наявні виписки з банківських рахунків фізичної особи-підприємця Бойдаченко Антона Павловича ПАТ "КБ Надра", АБ "Укргазбанк", АКБ "Індустріях банк", ПАТ "Діамантбанк", AT "Альфа-Банк".
З них, відшкодування частини понесених витрат та винагороди мало місце лише по банківських рахунках в АБ "Укргазбанк", АКБ "Індустріалбанк" та ПАТ "Діамантбанк".
З банківських рахунків в ПАТ "КБ Надра", АТ "Альфа-Банк" та ПАТ "Златобанк", оплата понесених втрат та винагороди ніколи не здійснювалася, що підтверджується тим, що на момент припинення обслуговування ліквідаційного рахунку в ПАТ "Діамантбанк" ліквідатором були вже здійснені всі можливі виплати та відшкодування з наявних коштів як заставному кредитору ПАТ "ОТП Банк" так і витрачений на покриття різноманітних поточних витрат весь існуючий залишок коштів, що залишився на вказаному банківському рахунку після задоволення грошових вимог заставного кредитора.
Вказане підтверджується сумою проводок по дебету і кредиту по банківському рахунку ПАТ "Діамантбанк", яка становить 1 781 752, 52 грн, з яких найбільша частина - це сума яка надійшла від продажу заставного майна боржника на аукціоні - а саме 1 618 969, 55 грн, з якої в подальшому було здійснено погашення кредиторських вимог заставного кредитора в сумі 1 418 504, 64 грн, а залишок (різниця) суми спрямовувався на погашення поточних витрат боржника в ліквідаційній процедурі та часткового погашення здійснених витрат та винагороди арбітражного керуючого.
Оскільки іншого майна боржника, крім того, яке було реалізоване на аукціоні 14.04.2015 р. на той момент не було, то відтак різниця між сумою, яка надійшла від продажу майна і сумою, яка була спрямована на погашення кредиторських вимог заставного кредитора (1 618 969, 55 - 1 418 504, 64 = 200 464,91) залишилися для оплати поточних втрат як боржника так і для погашення втрат і винагороди арбітражного керуючого. Інших грошових надходжень на ліквідаційний рахунок ПАТ "Діамантбанк" не було і не могло бути за відсутністю майна та інших джерел надходження коштів.
Водночас, на момент припинення обслуговування ліквідаційного рахунку в ПАТ "Діамантбанк", залишок вільних коштів становив 0,00 грн, що підтверджується наявною в матеріалах справи випискою, в зв'язку з чим, частина затверджених витрат та винагороди арбітражного керуючого залишилися взагалі непогашеними, оскільки були відсутні джерела надходження для їх покриття так як все майно наявне майно боржника на той момент було вже реалізоване, а кошти від його продажу було розподілено повністю.
При цьому в часовому проміжку оплати проводились наступним чином: в період з 12.02.2014 р. по 24.04.2014 р. - з банківського рахунку АБ "Укргазбанк", з 25.04.2014 р. по 06.05.2015 р. - з банківського рахунку АКБ "Індустріалбанк", з 05.05.2015 р. по 23.06.2017 - з банківського рахунку ПАТ "Діамантбанк". Після 23.06.2017 р. цільових коштів від продажу майна на жоден з банківських рахунків взагалі не надходило, окрім поповнення арбітражним керуючим власними коштами банківського рахунку в АТ "Альфа-Банк", оскільки на той момент на аукціоні, який відбувся 14.04.2015 р. було реалізоване все наявне в боржника майно.
Таким чином, аналіз наявних у справі виписок з банківських рахунків боржника підтверджує часткове погашення витрат та винагороди арбітражного керуючого, а саме:
- по банківському рахунку АБ "Укргазбанк" в сумі 10 000,00 грн;
- по банківському рахунку АКБ "Індустріалбанк" в сумі 22 662,97 грн;
- по банківському рахунку ПАТ "Діамантбанк" в сумі 83 086,13 грн.
Всього по банківському рахунку ПАТ "Діамантбанк" погашено винагороди в розмірі 95 959,71 грн.
Отже, витрати арбітражного керуючого, які підлягають стягненню за період з 10.02.2014 р. по 23.10.2018 р. складають 18 765,71 грн (134 514,81 - 115 749,10) та грошова винагорода, яка підлягає стягненню за період з 10.02.2014 р. по 30.09.2018 р. становить 154375,26 грн (250 334,97 - 95 959,71).
З врахуванням викладеного, згідно доповнення представника арбітражного керуючого Василика В.В. до розрахунку заявлених до стягнення витрат та грошової винагороди б/н від 26.01.2021 року, до стягнення з боржника на користь арбітражного керуючого Василика В.В. за рахунок коштів одержаних від продажу його майна, яке не перебуває в заставі підлягає грошова винагорода арбітражного керуючого Василика В.В. в розмірі 154 375,26 грн та витрати в розмірі 18 765,71 грн; у разі відсутності або недостатності коштів, що надійдуть від продажу майна боржника підлягають стягненню на користь арбітражного керуючого Василика В.В. наступні суми з наступних кредиторів: з АТ "ОТП Банк" 153 912,13 грн грошової винагороди та 18 709,41 грн витрат; з Виконавчого комітету Вінницької міської ради 308,75 грн грошової винагороди та 37,53 грн витрат; з ТОВ "Баядера Логістик" 154,38 грн грошової винагороди та 18,77 грн витрат.
Відповідно до заперечення АТ "ОТП Банк" № В00-73-1-2/23 від 26.01.2021 року на клопотання про стягнення винагороди, Кредитор заперечує проти задоволення вимог Василика В.В. , адже, вищевказаними судовими рішеннями було лише констатовано розмір грошової винагороди, нарахованої арбітражному керуючому по справі та розмір, понесених ним витрат. В той же час, судами не досліджувалось питання розміру фактично сплачених Василику В.В. кредиторами та боржником коштів.
Натомість, в межах справи № 902/1706/13 Василик В.В. як самостійно утримував на свою користь кошти в якості оплати своєї винагороди та компенсації витрат, так і AT "ОТП Банк" та ФОП Бойдаченко А.П. здійснювали оплату його послуг. Про що, зокрема, вказував і сам арбітражний керуючий у своєму клопотанні вих. № 02-03/206 від 23.10.2018 р. та звіті про нараховану винагороду з 10.02.2014 р. по 30.07.2015 р., який розглядався на зборах комітету кредиторів 30.07.2015 року. Крім того, факт відшкодування Василику В.В. грошової винагороди та витрат підтверджується виписками по банківських рахунках ФОП Бойдаченка А.П., які містяться в матеріалах справи № 902/1706/13.
Крім того, у власність ФОП Бойдаченка А.П., згідно рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 21.06.2016 р. по справі № 127/5621/16-ц, були витребувано нерухоме майно.
Відповідно боржник володіє конкретним майном, за рахунок продажу якого, у випадку наявності підстав, може бути виплачена грошова винагорода Василика В.В. та компенсовані його витрати, що виключає можливість її стягнення за рахунок АТ "ОТП Банк".
Також, Василиком В.В. заявлені до стягнення суми винагороди та витрат, нарахованої та понесених з 10.02.2014 р., що свідчить про порушення ним трирічного строку позовної давності. Про його застосування Кредитор заявляє як на самостійну підставу для відмови у задоволенні його вимог.
Згідно заперечення представника арбітражного керуючого Василика В.В. б/н від 24.02.2021 року на заперечення АТ "ОТП Банк", при здійсненні розрахунку були враховані всі здійснені платежі на відшкодування витрат та винагороди арбітражного керуючого, що спростовує доводи представника AT "ОТП Банк" про нібито факт відшкодування арбітражному керуючому грошової винагороди та витрат по банківських рахунках боржника в повному обсязі. І таке спростування повністю підтверджується документально згідно наявних в матеріалах справи виписок по всіх банківських рахунках боржника.
Крім того, один з об'єктів нерухомості, який зазначено у вищевказаному рішенні Вінницького міського суду вже фактично не існує, а саме - приміщення, магазин-кафе, з офісними, підсобними і побутовими приміщеннями, загальною площею 378,3 кв.м, за адресою: АДРЕСА_2 .
Вказане підтверджується, зокрема, ухвалою Господарського суду Вінницької області від 12.11.2019 р. по справі № 902/1706/13, в якій судом встановлений преюдиціальний факт знищення вказаного об'єкту нерухомості.
При цьому, представнику АТ "ОТП Банк" про дані факти було відомо, оскільки вказана ухвала суду від 12.11.2019 р. прийнята саме за наслідками розгляду скарги AT "ОТП Банк" на бездіяльність арбітражного керуючого Василика В.В..
Поряд з цим, земельна ділянка, кадастровий номер 0510136600:02:064:0033, площею 0,0488 га, за адресою: АДРЕСА_3 та магазин з прибудовою, за адресою: АДРЕСА_3 , також не перебувають у власності боржника, оскільки на даний час належать Григораш Л.П., що підтверджується зокрема наявністю двох судових проваджень в межах даної справи: 902/1706/13(902/958/20) та 902/1706/13(902/959/20) в яких арбітражним керуючим подано позовні заяви про витребування вказаних об'єктів у власність боржника.
Інші об'єкти нерухомого майна, що витребувані згідно рішення Вінницького міського суду від 21.06.2016 р. також не перебувають у власності боржника, оскільки до цього часу не зареєстровані за боржником в державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, що підтверджується, зокрема, інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав, примірник якої додається.
Виходячи з наведеного, на даний час в боржника відсутнє майно за рахунок продажу якого може бути виплачена винагорода та компенсовані витрати арбітражного керуючого Василика В.В..
Також, можливість звернутися до суду для стягнення грошової винагороди та понесених витрат в арбітражного керуючого виникла тільки після затвердження їх судом в наступному порядку:
- щодо грошової винагороди у розмірі 237 364,52 грн з дня набрання законної сили ухвали Господарського суду Вінницької області від 08.08.2018 року;
- щодо грошової винагороди у розмірі 12 970,45 грн та витрат в розмірі 134 514,81 грн - з дня набрання законної сили постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 05.03.2019 року.
У запереченнях звертається увага також на те, що заява про стягнення винагороди та витрат стосується тільки не погашеної частини винагороди та витрат, які мали місце після 23.06.2017 р., що зокрема, відображено в наданому 26.01.2021 р. до суду розрахунку та підтверджується наявними у справі виписками з банківського рахунку боржника з яких вбачається, що наприклад витрати за минулі періоди 2014-2017 р.р. було погашено ще з банківського рахунку боржника і залишилась непогашеною тільки сума в розмірі 18 765,71 грн. Так само залишилась непогашеною грошова винагорода лише за минулі періоди, а саме нарахована, починаючи з травня 2016 року по вересень 2018 року. Вся ж винагорода, яка нарахована до травня 2016 р. була погашена ще з банківських рахунків боржника.
Відповідно до заперечення АТ "ОТП Банк" № В00-73-1-2/63 від 29.03.2021 року на клопотання про стягнення витрат та грошової винагороди, як вбачається з клопотання арбітражного керуючого вих. № 02-03/206 від 23.10.2018 р. за наслідками розгляду якого Господарським судом Вінницької області була постановлена ухвала від 16.01.2019 року, всі понесені Василиком В.В. в ході ліквідаційної процедури витрати вже були компенсовані, а розмір невиплаченої грошової винагороди за період з 10.02.2014 р. по 30.09.2018 р. становить 145 284,14 грн, а не 154 375,26 грн. При цьому, така сума грошової винагороди не включала коштів у розмірі 34 263,96 грн, сплачених AT "ОТП Банк" на рахунок Василика В.В. у AT "Златобанк" згідно договору про надання послуг ліквідатора № 1 від 10.02.2014 р. та підтверджених ліквідатором у своєму звіті за період з 10.02.2014 р. по 30.07.2015 р..
Зважаючи на не доведеність та необґрунтованість заявлених Василиком В.В. вимог, Кредитор просить суд відмовити у задоволенні клопотання арбітражного керуючого Василика В.В. про виплату грошової винагороди по справі № 902/1706/13.
За змістом заперечення АТ "ОТП Банк" № В00-73-1-2/75 від 13.04.2021 року на клопотання про стягнення витрат та грошової винагороди, після того як на відкритий Василиком В.В. у ПАТ "Діамантбанк" ліквідаційний рахунок № НОМЕР_2 , 05 березня 2015 року надійшли кошти у розмірі 1 618 969,55 грн від реалізації майна банкрута, ПАТ "Діамантбанк" виплачувало відсотки за користування вказаними коштами до травня 2016 року, коли Василик В.В , перерахував АТ "ОТП Банк" 1 418 504,64 грн (обставина підтверджується випискою по рахунку № НОМЕР_1 за період з 10.02.2014 р. по 23.10.2018 р.).
За вказаний період ПАТ "Діамантбанк" загалом було сплачено 252 500,19 грн нарахованих відсотків за користування коштами, які знаходилася на ліквідаційному рахунку. Відповідно, Василик В.В. , в першу чергу мав компенсувати свої витрати та винагороду за рахунок вказаних коштів. Проте, ліквідатором взагалі не було доведено до відома кредиторів та суду, як про сам факт отримання вказаних коштів так і про те, яким чином вони були використані. Зважаючи на вказане, у кредиторів банкрута відсутній обов'язок по оплаті винагороди Василика В.В. , оскільки, очевидно ним було привласнено 252 500,19 грн., які протиправно не були включені до ліквідаційної маси.
Окрім того, розрахунки заявлених до стягнення витрат та грошової винагороди, надані представником ліквідатора Паньковським С.І. не відповідають дійсним обставинам справи.
Так, постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 05.03.2019 р. було частково задоволено клопотання арбітражного керуючого Василика В.В. №02-03/206 від 23.10.2018 р. про затвердження звіту ліквідатора про здійснення та відшкодування витрат у справі за період з 10.02.2014 р. по 23.10.2018 р. на суму 139 342,66 грн та затвердження звіту ліквідатора про нарахування та виплату грошової винагороди по справі за період з 09.08.2018 р. по 30.09.2018 р. у розмірі 12 970,45 грн., а саме: затверджено звіт ліквідатора Василика В.В. про здійснення та відшкодування витрат у справі №902/1706/13 про банкрутство ФОП Бойдаченка А.П. за період з 10.02.2014 р. по 23.10.2018 р. в сумі 134 514,81 грн. та виплату грошової винагороди по справі за період з 09.08.2018 р. по 30.09.2018 р. у розмірі 12 970,45 грн.
Відповідно до змісту вказаного клопотання вих. № 02-03/206 від 23.10.2018 року, яке вже було предметом судового розгляду, витрати арбітражного керуючого складалися з наступних згрупованих сум:
- 41 096,83 грн. - витрати за період з 10.02.2014 р. по 30.07.2015 р., які були відшкодовані;
- 25 459,47 грн. - витрати, які відображені у протоколі зборів комітету кредиторів від 30.07.2015 р. та погашені за рахунок коштів боржника 16.05.2016 р.;
- 30 990,00 грн. - витрати компенсовані за рахунок боржника або сплачені коштами боржника;
- 36 968,51 грн. - позарахункові витрати, які повністю відшкодовані за рахунок коштів боржника.
Загалом сума відшкодованих витрат ліквідатора та витрат, сплачених безпосередньо коштами банкрута становить 134 514,81 грн.
Натомість, розрахунок наведений представником Василика В.В. є хибним. Так, у ньому зазначено, що: 134 514,81 грн. - 115 749,10 грн. = 18 765,71 грн., де 134 514,81 - сума затверджених судом витрат; 115 749,10 грн. - сума компенсованих витрат; 18 765,71 грн. - сума витрат Василика В.В. , які не були виплачені.
В противагу до твердження представника Василика В.В. , 18 765,71 грн. - це витрати сплачені безпосередньо банкрутом, а не понесені особисто ліквідатором. А тому, вони не підлягають до компенсації. Зокрема, це кошти сплачені з ліквідаційного рахунку у ПАТ "Діамантбанк" 19.07.2016 р. за проведення оцінки та ін., які взагалі не були враховані представником Василика В.В. при здійсненні своїх обрахунків.
Окрім того, загальний розмір винагороди арбітражного керуючого за час виконання ним своїх повноважень становить 250 334,97 грн.
При цьому, за період з 10.02.2014 р. по 30.07.2015 р. її розмір складав 58 222,64 грн.
З них, 34 263,96 грн було сплачено АТ "ОТП Банк" згідно договору № 69 від 08.01.2019 р. про надання правничої допомоги (примірник договору долучений до матеріалів справи 18.12.2019 р.), про що ні Василик В.В. , ні його представник не вказали у клопотанні про стягнення грошової винагороди. При цьому, вказана інформація доводилась до відома суду та комітету кредиторів у звіті від 30.07.2015 р..
Натомість, 23 958,68 грн. - було компенсовано ліквідатором з ліквідаційного рахунку у ПАТ "Діамантбанк" 16.05.2016 р.
Загальний розмір винагороди, що був компенсований Василиком В.В. з вказаного рахунку згідно виписки по рахунку становить 100 742,68 грн.
Посилання, представника ліквідатора про те, що з вказаної суми коштів було повернуто 4 782,97 грн не є вірним. Адже, 4 782,97 грн були перераховані на ліквідаційний рахунок 06.05.2015 р., тобто до того як з нього було сплачено 100 742,68 грн винагороди.
Таким чином, враховуючі наявні матеріали справи, Василику В.В. загалом було компенсовано 135 006,64 грн винагороди. Залишок становить 115 328,33 грн. Проте, враховуючи самовільно утримані арбітражним керуючим вищенаведені 252 500,19 грн, заборгованість по оплаті винагороди перед ним відсутня. Більше того, на переконання кредитора, наразі він зобов'язаний повернути у ліквідаційну масу банкрута щонайменше 137 171,86 грн.
З врахуванням встановлених обставин справи, суд дійшов таких висновків.
Приписи ч. 1 ст. 2 ГПК України передбачають, що завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.
Відповідно до ч. 1, ч. 3 ст. 3 ГПК України, судочинство в господарських судах здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу, Закону України "Про міжнародне приватне право", Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Судочинство у господарських судах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.
В силу ч. 1, ч. 2 ст. 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Згідно ч. 1 ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Відповідно до ч. 1 ст. 76 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.
За змістом ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.
У справі "Трофимчук проти України" Європейський суд з прав людини також зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод.
Як встановлено судом, згідно клопотання № 02-03/1 від 20.11.2020 року та доповнення до розрахунку заявлених до стягнення витрат та грошової винагороди б/н від 26.01.2021 року, арбітражний керуючий Василик В.В. просить суд стягнути з боржника на свою користь за рахунок коштів одержаних від продажу його майна, яке не перебуває в заставі грошову винагороду арбітражного керуючого в розмірі 154 375,26 грн та витрати в розмірі 18 765,71 грн, а у випадку відсутності або недостатності коштів, що надійдуть від продажу майна боржника, стягнути відповідні кошти із кредиторів у справі № 902/1706/13.
Відповідно до п. 4 ч. 5 ст. 238 ГПК України, висновок суду про задоволення позову чи про відмову в позові повністю або частково щодо кожної із заявлених вимог не може залежати від настання або ненастання певних обставин (умовне рішення).
Отже, у випадку прийняття судового рішення стосовно заявлених вимог, останнє не може залежати від настання або ненастання певних обставин та рішення суду не може бути альтернативним.
Відтак, прохальна частина клопотання арбітражного керуючого Василика В.В. №02-03/1 від 20.11.2020 року поставлена під умовою (погашення витрат та грошової винагороди за рахунок коштів одержаних від продажу майна банкрута, шляхом їх стягнення із боржника або за рахунок кредиторів - у випадку відсутності майна), що у випадку задоволення відповідного клопотання буде суперечити наведеним приписам ст. 238 ГПК України.
Також, як вказувалося вище та встановлено судом, ухвалою Господарського суду Вінницької області від 08.08.2018 р. затверджено звіт арбітражного керуючого (ліквідатора) Василика В.В. про нарахування та виплату грошової винагороди по справі № 902/1706/13 за період з 10.02.2014 р. по 08.08.2018 р. у розмірі 237 364,52 грн.
Поряд з цим, постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 18.09.2018 року, апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "ОТП Банк" залишено без задоволення, а ухвалу Господарського суду Вінницької області від 08.08.2018 року у справі № 902/1706/13 - без змін.
Крім того, постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 05.03.2019 р. затверджено звіт ліквідатора Василика В.В. про здійснення та відшкодування витрат у справі № 902/1706/13 про банкрутство ФОП Бойдаченка А.П. за період з 10.02.2014 р. по 23.10.2018 р. в сумі 134 514,81 грн та виплату грошової винагороди по справі за період з 09.08.2018 р. по 30.09.2018 р. у розмірі 12 970,45 грн.
Таким чином, на підставі вищевказаних судових рішень по справі № 902/1706/13, які набрали законної сили, загальний розмір винагороди арбітражного керуючого за час виконання ним своїх повноважень склала 250 334,97 грн та витрати склали 134 514,81 грн.
Слід зазначити, що постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 05.03.2019 р. було встановлено, що за період з 10.02.2014р. по 30.07.2015р. було відшкодовано витрати арбітражного керуючого на суму 41 096,83 грн, які погоджені комітетом кредиторів згідно протоколу зборів комітету кредиторів від 30.07.2015р.. Залишок невідшкодованих витрат арбітражного керуючого станом на 30.07.2015р. становив 25459,47 грн, що підтверджується протоколом зборів комітету кредиторів від 30.07.2015р..
16.05.2016 р. за рахунок коштів боржника арбітражним керуючим було здійснено погашення відображених та погоджених в протоколі зборів комітету кредиторів від 30.07.2015 р. витрат на суму 25 459,47грн.
01.04.2016 р. з рахунку боржника арбітражним керуючим було компенсовано оплату судового збору на суму 6 890,00 грн за подання позову про витребування майна боржника. 18.04.2016р. арбітражним керуючим з рахунку боржника було компенсовано витрати на оплату послуг з проведення оцінки майна боржника на суму 3600,00 грн. 16.05.2016р. арбітражним керуючим з рахунку боржника було погашено витрати на оплату консультаційних послуг (за аудиторський звіт з підтвердження витрат) на суму 6 100,00 грн. 19.07.2016р. арбітражним керуючим з рахунку боржника здійснено оплату послуг по незалежній оцінці майна на суму 14 400,00 грн.
Разом з тим, арбітражним керуючим за час ліквідаційної процедури було здійснено також позарахункові витрати за власні кошти на суму 36 968,51 грн, які також не погоджені комітетом кредиторів. Дані витрати повністю відшкодовані за рахунок коштів боржника, а тому підлягають затвердженню судом на загальних підставах.
Таким чином, за рахунок коштів боржника було повністю відшкодовано здійснені арбітражним керуючим позарахункові витрати.
Отже, як слідує із зазначеної вище постанови суду апеляційної інстанції та матеріалів справи, витрати в сумі 134 514,81 грн, які були затвердженні судом, повністю відшкодовані, що спростовує доводи заявника, про те, що витрати в сумі 18 765,71 грн, залишись невідшкодованими із затвердженої суми.
При цьому, суд звертає увагу на те, що у розрахунку заявлених до стягнення витрат та грошової винагороди, не вказано обставин, щодо сплати АТ "ОТП Банк ліквідатору боржника коштів в сумі 34 263,96 грн згідно договору про надання послуг ліквідатора № 1 від 10.02.2014 року.
Також, згідно виписки по ліквідаційного рахунку у ПАТ "Діамантбанк" та розрахунку заявлених до стягнення витрат та грошової винагороди, сума сплаченої винагороди арбітражного керуючого склала 100 742,68 грн.
Водночас, у розрахунку вказано про повернення арбітражним керуючим на ліквідаційний рахунок коштів в сумі 4 782,97 грн.
Однак, згідно виписки по ліквідаційного рахунку у ПАТ "Діамантбанк" відповідне повернення було здійснено 06.05.2015 р., тобто до того як з нього було сплачено 100 742,68 грн винагороди.
За наведених обставин, суд приходить до висновку, що заявником не надано обгрунтованого розрахунку заявлених до стягнення витрат та грошової винагороди.
Згідно п. 3 ч. 1 ст. 12 Кодексу України з процедур банкрутства (далі - КУзПБ), арбітражний керуючий користується усіма правами розпорядника майна, керуючого санацією, керуючого реструктуризацією, керуючого реалізацією, ліквідатора відповідно до законодавства, у тому числі має право отримувати винагороду в розмірі та порядку, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до ч. 1, ч. 2, ч. 4 ст. 30 КУзПБ, арбітражний керуючий виконує повноваження за грошову винагороду. Грошова винагорода арбітражного керуючого складається з основної та додаткової грошових винагород.
Право вимоги основної грошової винагороди виникає в арбітражного керуючого в останній день кожного календарного місяця виконання ним повноважень.
Сплата основної винагороди арбітражного керуючого за виконання ним повноважень розпорядника майна, ліквідатора, керуючого санацією, керуючого реструктуризацією, керуючого реалізацією здійснюється за рахунок коштів, авансованих заявником (кредитором або боржником) на депозитний рахунок господарського суду, який розглядає справу, до моменту подання заяви про відновлення відкриття провадження у справі.
У разі якщо процедура триває після закінчення авансованих заявником коштів, основна винагорода арбітражного керуючого сплачується за рахунок коштів, одержаних боржником - юридичною особою у результаті господарської діяльності, або коштів, одержаних від продажу майна боржника, яке не перебуває в заставі.
Витрати арбітражного керуючого, пов'язані з виконанням ним повноважень у справі, відшкодовуються в порядку, передбаченому цим Кодексом, крім витрат на страхування його професійної відповідальності за заподіяння шкоди, а також витрат, пов'язаних з виконанням таких повноважень у частині, в якій зазначені витрати перевищують регульовані державою ціни (тарифи) на відповідні товари, роботи, послуги чи ринкові ціни на день здійснення відповідних витрат або замовлення (придбання) товарів, робіт, послуг.
Відповідно до постанови Верховного Суду від 30.01.2019 року по справі №910/32824/15, у випадку, коли оплата послуг арбітражного керуючого здійснюється не за рахунок коштів, одержаних від продажу майна боржника, чи коштів, одержаних у результаті виробничої діяльності боржника, то така оплата повинна здійснюватись за рахунок коштів кредиторів, виходячи із принципу пропорційності їх грошовим вимогам (висновки щодо застосування норм права викладені у постанові Верховного суду від 01.08.2018 у справі №912/1783/16).
Суд касаційної інстанції також відзначив, що ініціюючи провадження у справі про банкрутство кредитори, як споживачі послуг арбітражного керуючого, котрі очікують на результат його діяльності, мають усвідомлювати, що надавши на свій ризик згоду на участь у справі про банкрутство, однак не знайшовши майна, як джерела своїх доходів і покриття видатків, арбітражний керуючий правомірно очікує покриття забезпечення процедури, яке у такому випадку лягає тягарем на кредиторів (кредитора) неплатоспроможного боржника.
У своїй постанові від 04.10.2018 року по справі № 916/1503/17, Верховний Суд зазначив, що відмова від авансування, відсутність майна у боржника або ж відсутність інших джерел для покриття витрат на виплату винагороди арбітражному керуючому можна розцінювати як примушування до безоплатної праці, що забороняється та прирівнюється до рабства в контексті ст. 4 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та інших міжнародних актів (зокрема, Конвенції 1926 року про заборону рабства, Конвенції Міжнародної організації праці про примусову чи обов'язкову працю 1930 року ратифіковану Україною 10.08.56 року, Конвенції Міжнародної організації праці N 105 про скасування примусової праці 1957 року ратифіковану Україною 05.10.2000 року), резолюції Економічної і Соціальної Ради ООН (ЕКОСОС) 1996 року тощо) та суперечить ст. 43 Конституції України.
Отже, згідно наведених правових висновків Верховного Суду, оплата послуг арбітражного керуючого за рахунок коштів кредиторів, виходячи із принципу пропорційності їх грошовим вимогам у справі про банкрутство, можлива у випадку, відстутності коштів, одержаних від продажу майна боржника, чи коштів, одержаних у результаті виробничої діяльності боржника.
Суд звертає увагу на те, що рішенням Господарського суду Вінницької області від 30.03.2021 року було задоволено позов ліквідатора ФОП Бойдаченка Антона Павловича - арбітражного керуючого Микитьона Віктора Васильовича б/н від 29.09.2020 року (вх. № 01-36/689/20) до Григораш Лідії Павлівни про витребування земельної ділянки у справі №902/1706/13(902/958/20), в межах справи № 902/1706/13, повністю. Ухвалено витребувати від ОСОБА_2 у власність Бойдаченка Антона Павловича земельну ділянку, кадастровий номер 0510136600:02:064:0033, площею 0,0488 га, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 179952805101.
Водночас, вищевказаним рішенням було встановлено, що заочним рішенням Вінницького міського суду від 21.06.2016 р. по справі № 127/5621/16-ц (набрало законної сили 21.08.2018 року згідно постанови Верховного Суду від 21.08.2018 року у справі №127/5621/16-ц) витребувано від наступного набувача майна - ОСОБА_4 у власність банкрута Бойдаченка А.П. наступне майно:
- земельну ділянку, кадастровий номер 0510136600:02:012:0016, площею 0,1125 га, за адресою: АДРЕСА_2 ;
- земельну ділянку, кадастровий номер 0510136600:02:064:0033, площею 0,0488 га, за адресою: АДРЕСА_3 ;
- земельну ділянку, кадастровий номер 0510136300:01:010:0023, площею 0,0793 га, за адресою: АДРЕСА_4 ;
- приміщення, магазин-кафе, з офісними, підсобними і побутовими приміщеннями, загальною площею 378,3 кв.м, за адресою: АДРЕСА_2 ;
- магазин з прибудовою, за адресою: АДРЕСА_3 ;
- житловий будинок, загальною площею 305,1 кв.м., за адресою: АДРЕСА_4 .
Також, рішенням Господарського суду Вінницької області від 30.03.2021 року задоволено позов арбітражного керуючого Микитьона Віктора Васильовича в інтересах банкрута - ФОП Бойдаченка Антона Павловича б/н від 29.09.2020 року (вх. № 01-36/690/20) до ОСОБА_2 про витребування майна в межах справи №902/1706/13 про банкрутство ФОП Бойдаченка Антона Павловича, повністю. Ухвалено витребувати від ОСОБА_2 у власність Бойдаченка Антона Павловича магазин з прибудовою за адресою АДРЕСА_5 , реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 180172605101.
Отже, зазначені вище судові рішення підтверджують наявність у боржника - ФОП Бойдаченка А.П. майнових активів за рахунок яких можливе відшкодування основної грошової винагороди арбітражного керуючого, що виключає пропорційне стягнення із кредиторів у даній справі оплати послуг арбітражного керуючого Василика В.В., про що останній просить у клопотанні № 02-03/1 від 20.11.2020 року.
Крім того, судом встановлено, що згідно наявної в матеріалах справи банківської виписки по ліквідаційному рахунку ФОП Бойдаченка А.П. № НОМЕР_1 , відкритого в ПАТ "Діамантбанк", за період з червня 2015 року по квітень 2016 року перераховано 252 500,19 грн нарахованих відсотків по поточному рахунку згідно договору № 15-04-23-000720.
Разом з тим, матеріали справи не містять доказів на підтвердження доведення арбітражним керуючим Василиком В.В. до відома кредиторів та суду щодо отримання вищевказаних коштів та про те, на які потреби відповідні кошти були використані на той час ліквідатором боржника.
Поряд з цим, зазначені кошти, могли бути використанні для погашення основної грошової винагороди та витрат арбітражного керуючого Василика В.В. за період виконання ним повноважень ліквідатора банкрута у справі № 902/1706/13.
Враховуючи викладене та встановлені обставини справи, суд дійшов висновку про відмову в задоволенні клопотання арбітражного керуючого Василика В.В. № 02-03/1 від 20.11.2020 року (вх.№ 01-36/816/20) про стягнення з боржника або кредиторів грошової винагороди та витрат у справі № 902/1706/13, у повному обсязі.
Зважаючи на відмову у задоволенні вищевказаного клопотання, судом не розглядається, викладена у запереченнях АТ "ОТП Банк" № В00-73-1-2/63 від 29.03.2021 року, заява про застосування строків позовної давності.
Керуючись ст. ст. 1, 2, 9, 12, 30 Кодексу України з процедур банкрутства, ст. ст. 2, 3, 12, 13, 18, 42, 73, 74, 76-79, 86, 232-236, 326 Господарського процесуального кодексу України, суд -
1. Відмовити в задоволенні клопотання арбітражного керуючого Василика В.В. №02-03/1 від 20.11.2020 року (вх. № 01-36/816/20) про стягнення з боржника або кредиторів грошової винагороди та витрат у справі № 902/1706/13, повністю.
2. Копію ухвали направити на електронні поштові адреси: АТ "ОТП Банк" - office@otpbank.com.ua, адвокату Довгалю І.О. - ІНФОРМАЦІЯ_4; арбітражному керуючому Василику В.В. - ІНФОРМАЦІЯ_1; представнику арбітражного керуючого Василика В.В. - Паньковському С.І. - ІНФОРМАЦІЯ_2; арбітражному керуючому Микитьону В.В. - НОМЕР_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3; ТОВ "Фінансова компанія "Мереса" - meresa@ukr.net, виконавчому комітету Вінницької міської ради - vinrada@vmr.gov.ua, ТОВ "Баядера Логістик" - office@bayaderagroup.com.
Згідно ч. 4 ст. 9 Кодексу України з процедур банкрутства, ухвали та постанова про визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури, прийняті господарським судом у справі про банкрутство, набирають законної сили з моменту їх прийняття, якщо інше не передбачено цим Кодексом.
Ухвала може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції в порядку та строки, встановлені статтями 254-256, підпункту 17.5 Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України.
Суддя Тісецький С.С.
Віддрук. прим.: 1 - до справи.