про відмову у відкритті апеляційного провадження
20.04.2021 м. Дніпро Справа № 904/5963/20
Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Кузнецова В.О.,
суддів Коваль Л.А., Чередко А.Є.,
розглянувши матеріали апеляційної скарги Моторно (транспортного) страхового бюро України на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 12.01.2021 (суддя Золотарьова Я.С.) у справі
за позовом приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "ІНГОССТРАХ", м.Дніпро
до товариства з додатковою відповідальністю "Страхове товариство "ДОМІНАНТА", м.Дніпро
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача: Моторне (транспортне) страхове бюро України, м. Київ
про зобов'язання визнати кредиторські вимоги у розмірі 25 527,21 грн.
Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 12.01.2021 позовні вимоги задоволено, зобов'язано товариство з додатковою відповідальністю "Страхове товариство "Домінанта" визнати кредиторські вимоги приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Інгосстрах" в сумі 25 527,21 грн, що є невиплаченою сумою страхового відшкодування та включити дані вимоги кредитора до четвертої черги проміжного ліквідаційного балансу. Стягнуто з товариства з додатковою відповідальністю "Страхове товариство "Домінанта" на користь приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Інгосстрах" судовий збір у розмірі 2 102,00 грн.
Не погодившись з вказаним рішенням, Моторно (транспортне) страхове бюро України звернулось до Центрального апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення господарського суду скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.
Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 01.03.2021 зазначену апеляційну скаргу залишено без руху, надано скаржнику строк для усунення недоліків апеляційної скарги, шляхом подання заяви про поновлення строку на апеляційне оскарження із зазначенням поважних причин пропуску цього строку, тривалістю 10 днів з дня вручення цієї ухвали.
На виконання вимог суду скаржником подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження із зазначенням підстав для поновлення цього строку.
Вирішуючи питання про наявність або відсутність підстав для задоволення заяви Моторно (транспортного) страхового бюро України про поновлення строку на подання апеляційної скарги на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 12.01.2021, колегія суддів враховує таке.
Відповідно до пункту 8 частини 1 статті 129 Конституції України однією із основних засад судочинства визначено забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на апеляційне оскарження судового рішення.
Статтею 256 Господарського процесуального кодексу України урегульовано питання строку на апеляційне оскарження і підстав для його поновлення.
Так, відповідно до ст.256 Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів, а на ухвалу суду - протягом десяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження:
1) рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду;
2) ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом десяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 261 цього Кодексу.
Відповідно до частини першої статті 119 Господарського процесуального кодексу України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений судом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.
Відтак, статтею 119 Господарського процесуального кодексу України не передбачено конкретного переліку обставин, що відносяться до поважних і можуть бути підставою для поновлення пропущеного процесуального строку.
Отже, у кожному випадку суд повинен з урахуванням конкретних обставин пропуску строку оцінити доводи, що наведені на обґрунтування клопотання про його поновлення, та зробити мотивований висновок щодо поважності чи неповажності причин пропуску строку, встановити чи є такий строк значним та чи поновлення такого строку не буде втручанням у принцип юридичної визначеності з врахуванням балансу суспільного та приватного інтересу.
При цьому поважними визнаються лише ті обставини, які є об'єктивно непереборними і пов'язані з дійсними істотними труднощами для вчинення відповідних процесуальних дій. Поновлення пропущеного процесуального строку є правом господарського суду, яке він використовує виходячи із поважності причин пропуску строку на оскарження.
Питання про поважність причин пропуску процесуального строку в розумінні статті 86 Господарського процесуального кодексу України вирішується судом за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Судом апеляційної інстанції встановлено, що оскаржуване рішення ухвалено судом першої інстанції 12.01.2021, отже останній день подачі апеляційної скарги був 01.02.2021.
Повний текст рішення суду першої інстанції отримано скаржником 16.01.2021 (а.с. 68).
Апеляційна скарга подана скаржником 15.02.2021, про що міститься відмітка органу поштового зв'язку на конверті, тобто із пропуском встановленого процесуального строку на подання апеляційної скарги.
В обґрунтування причин пропуску процесуального строку на подання апеляційної скарги заявник посилається на те що, під час дії карантину працівники підприємства працюють в черговому та віддаленому режимі.
Відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини" суди застосовують при розгляді Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) та практику Європейського суду з прав людини (далі - Суд) як джерело права.
Пункт 1 статті 6 § 1 Конвенції гарантує кожному право на звернення до суду або арбітражу з позовом щодо будь-яких його цивільних прав та обов'язків. Таким чином, ця стаття проголошує "право на суд", одним з аспектів якого є право на доступ, тобто право подати до суду позов з цивільно-правових питань.
Стаття 6 Конвенції встановлює процесуальні гарантії, які надаються сторонам у спорі при розгляді цивільного позову в національному суді, а саме: справедливий, публічний і швидкий розгляд незалежним і безстороннім судом, створеним відповідно до закону.
Відповідно до усталеної практики Суду право на суд, одним з аспектів якого є право доступу до суду, не є абсолютним і може підлягати дозволеним за змістом обмеженням, зокрема, щодо умов прийнятності скарг. Такі обмеження не можуть шкодити самій суті права доступу до суду, мають переслідувати легітимну мету, а також має бути обґрунтована пропорційність між застосованими засобами та поставленою метою. Норми, що регулюють строки подачі скарг, безсумнівно, спрямовані на забезпечення належного здійснення правосуддя і юридичної визначеності. Зацікавлені особи мають розраховувати на те, що ці норми будуть застосовані. У той же час такі норми та їх застосування не повинні перешкоджати учасникам провадження використовувати доступні засоби захисту (рішення у справі "Мельник проти України" від 28.03.2006 № 23436/03).
У пункті 41 Рішення від 03.04.2008 "Пономарьов проти України" Суд вказав, що "правова система багатьох країн-членів передбачає можливість продовження строків, якщо для цього є обґрунтовані підстави. Суд визнає, що вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими. Від судів вимагається вказувати підстави. Однією із таких підстав може бути, наприклад, неповідомлення сторін органами влади про прийняті рішення у їхній справі. Проте навіть тоді можливість поновлення не буде необмеженою, оскільки сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження. У кожній справі національні суди мають перевіряти, чи підстави для поновлення строків для оскарження виправдовують втручання у принцип res judicata, особливо як у цій справі, коли національне законодавство не обмежує дискреційні повноваження судів ні у часі, ні в підставах для поновлення строків".
Право на справедливий судовий розгляд, гарантоване пунктом 1 статті 6 вказаної Конвенції, повинно тлумачитися у світлі Преамбули Конвенції, відповідна частина якої проголошує верховенство права спільною спадщиною Високих Договірних Сторін. Одним з основоположних аспектів верховенства права є принцип правової визначеності, яка передбачає дотримання принципу res judicata, тобто принципу остаточності рішення, згідно з яким жодна зі сторін не має права домагатися перегляду остаточного і обов'язкового рішення лише з метою повторного слухання справи і постановлення нового рішення. Відхід від цього принципу можливий лише коли він зумовлений особливими і непереборними обставинами (Рішення у справі "Рябих проти Росії").
Колегія суддів враховує, що право на доступ до суду не є абсолютним та може підлягати обмеженням, зокрема щодо умов прийнятності скарг, оскільки право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання державою. Отже, кожна держава встановлює правила судової процедури, зокрема й процесуальні заборони та обмеження, спрямовані на недопущення безладного перебігу судового процесу (за змістом рішення Європейського суду з прав людини від 20.05.2010 у справі "Пелевін проти України").
Європейський суд з прав людини в рішенні від 07.07.89 у справі "Юніон Алімента-ріа Сандерс С.А. проти Іспанії" зазначив, що заявник зобов'язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватись від використання прийомів, які пов'язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання. Сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження (див., mutatis mutandis, рішення у справі "Олександр Шевченко проти України", заява N 8371/02, п. 27, рішення від 26.04.2007, та "Трух проти України" (ухвала), заява N 50966/99, від 14.10.2003).
Колегія суддів вважає, що доводи скаржника, наведені в заяві про поновлення строку на апеляційне оскарження, не підтверджують поважності причин та існування об'єктивно непереборних обставин, які перешкоджали йому вчасно звернутися з апеляційною скаргою до суду апеляційної інстанції, оскільки запровадження дистанційної роботи працівників Моторно (транспортного) страхового бюро України не звільняє цих працівників від зобов'язання належно виконувати покладені на них обов'язки, а сторону, відповідно, від обов'язку дотримуватися встановленого для всіх без виключення скаржників загального процесуального порядку подання апеляційної скарги, встановленого Господарським процесуальним кодексом України.
Тобто колегія суддів вважає, що посилання на неналежне виконання трудових обов'язків працівниками Моторно (транспортного) страхового бюро України, які не можуть не знати про обов'язок учасника справи виконувати процесуальні дії у встановлений законом строк та про наслідки порушення процесуальних строків на звернення з апеляційною скаргою, не може бути визнане в якості поважної причини пропуску строку звернення із апеляційною скаргою.
Крім того, запровадження скаржником дистанційної роботи працівників є його власним рішенням, втім не є обмеженнями, впровадженими державою та органами місцевого самоврядування у зв'язку з карантином.
Відповідно до пункту 4 частини 1 статті 261 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у справі, якщо скаржником у строк, визначений судом не подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними.
Відповідно до пункту 4 частини 1 статті 261 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у справі, якщо скаржником у строк, визначений судом не подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними.
Керуючись ст. ст. 174, 234, 235, 258, 261 Господарського процесуального кодексу України, суд, -
Відмовити Моторно (транспортному) страховому бюро України у повновленні процесуального строку на подання апеляційної скарги на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 12.01.2021 у справі №904/5963/20.
Відмовити Моторно (транспортному) страховому бюро України у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 12.01.2021 у справі №904/5963/20.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями та може бути оскаржена у касаційному порядку.
Головуючий суддя В.О. Кузнецов
Суддя Л.А. Коваль
Суддя А.Є. Чередко