Номер провадження 22-ц/821/202/21Головуючий по 1 інстанції
Справа №707/1285/20 Категорія: 351000000 Суходольський О. М.
Доповідач в апеляційній інстанції
Нерушак Л. В.
14 квітня 2021 року Черкаський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ :
Головуючого Нерушак Л.В. ( суддя - доповідач )
Суддів Карпенко О.В., Єльцова В.О.
За участю секретаря Анкудінова О.І.
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ;
відповідач - Головне управління Держгеокадастру у Черкаській області, Державний реєстратор виконкому Білозірської сільської ради Черкаського району Савчук Лариси Анатоліївни;
третя особа - Білозірська сільська рада Черкаського району;
особа, яка подає апеляційну скаргу - позивач ОСОБА_1
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Черкаси апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Черкаського районного суду Черкаської області від 02 грудня 2020 року, постановлене під головуванням судді Суходольського О.М. у приміщенні Черкаського районного суду Черкаської області 02.12.2020 року, повний текст рішення складений 07.12.2020 року, у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області, Державного реєстратора виконкому Білозірської сільської ради Черкаського району Савчук Лариси Анатоліївни, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору: Білозірська сільська рада Черкаського району про визнання незаконним правового акта органу державної влади, скасування рішення про державну реєстрацію права власності на земельну ділянку, зобов'язання відповідача вчинити певні дії, -
22.06.2020 року ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області, Державного реєстратора виконкому Білозірської сільської ради Черкаського району Савчук Лариси Анатоліївни, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору Білозірська сільська рада Черкаського району про визнання незаконним правового акта органу державної влади, скасування рішення про державну реєстрацію права власності на земельну ділянку, зобов?язання відповідача вчинити певні дії.
Позовні вимоги ОСОБА_1 обґрунтовує тим, що позивачем розроблено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 2,0 га у власність для ведення особистого селянського господарства в адміністративних межах Білозірської сільської ради (за межами населеного пункту) Черкаського району, кадастровий номер 7124981000:01:006:0583.
Позивач посилається, що постановою Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 03.07.2019 року було визнано протиправною бездіяльність Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області стосовно вирішення заяви ОСОБА_1 від 07.07.2019 року вх. № 12587/0/5-16-СГ про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 2,0 га у власність для ведення особистого селянського господарства в адміністративних межах Білозірської сільської ради (за межами населеного пункту) Черкаського району. Зобов'язано Головне управління Держгеокадастру у Черкаській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 вх. № 12587/0/5-16-СГ від 07.07.2016 року та вирішити питання про затвердження або про відмову у затвердженні проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки в адміністративних межах Білозірської сільської ради (за межами населеного пункту) Черкаського району Черкаської області площею 2,0 га кадастровий номер 7124981000:01:006:0583 для ведення особистого селянського господарства.
ОСОБА_1 у позові вказує, що відповідач, всупереч вище вказаному у постанові суду, не розглянув повторно заяву позивача, прийняв спірний наказ № 23-5507/14-19-СГ від 28.11.2019 року, яким передав Білозірській сільській раді у комунальну власність спірну земельну ділянку площею 2,0 га з кадастровим номером 7124981000:01:006:0583 в адміністративних межах Білозірської сільської ради Черкаського району.
У позові зазначається, що наказом № 23-5507/14-19-СГ від 28.11.2019 року відповідач порушив права та законні інтереси позивача ОСОБА_1 на отримання ним у власність земельної ділянки площею 2,0 га з кадастровим номером 7124981000:01:006:0583 для ведення особистого селянського господарства, оскільки безпідставно та формально відмовив позивачу у затвердженні проекту землеустрою, посилаючись, при цьому, лише виключно на існування вищевказаного наказу № 23-5507/14-19-СГ від 28.11.2019 року.
ОСОБА_1 вказує в позовній заяві, що рішенням Черкаського окружного адміністративного суду у справі № 580/3779/19 від 12 лютого 2020 року, було визнано протиправною відмову Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області затвердження ОСОБА_1 проекту землеустрою та передачею позивачу у власність спірної земельної ділянки площею 2,0 га з кадастровим номером 7124981000:01:006:0583 в адміністративних межах Білозірської сільської ради, і зобов?язано відповідача повторно розглянути заяву ОСОБА_1 вх. № 12587/0/5-16-СГ від 07.07.2016 року, вирішити питання про затвердження або про відмову у затвердженні проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки в адміністративних межах Білозірської сільської ради (за межами населеного пункту) Черкаського району Черкаської області площею 2,0 га кадастровий номер 7124981000:01:006:0583 для ведення особистого селянського господарства з урахуванням висновків суду.
На підставі вище вказаних обставин, позивач ОСОБА_1 звернувся в суд із даним позовом та просив визнати незаконним наказ Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області № 23-5507/14-19-СГ від 28.11.2019 року «Про передачу земельних ділянок державної власності у комунальну власність». Скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, прийняте державним реєстратором виконавчого комітету Білозірської сільської ради Черкаського району Черкаської області Савчук Л.А. за індексним номером 51692262 від 19.03.2020 року. Зобов'язати Білозірську сільську раду повернути земельну ділянку площею 2,0 га з кадастровим номером 7124981000:01:006:0583 до державної власності.
Рішенням Черкаського районного суду Черкаської області від 02.12.2020 року у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області, Державного реєстратора виконкому Білозірської сільської ради Черкаського району Савчук Лариси Анатоліївни, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору Білозірська сільська рада Черкаського району про визнання незаконним правового акта органу державної влади, скасування рішення про державну реєстрацію права власності на земельну ділянку, зобов'язання відповідача вчинити певні дії - відмовлено повністю.
Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_1 оскаржив рішення суду в апеляційному порядку, подавши апеляційну скаргу.
В обґрунтування доводів апеляційної скарги, зазначено, що рішення суду є незаконним і необґрунтованим, а тому таким, що має бути скасоване при апеляційній перевірці з підстав невідповідності висновків суду фактичним обставинам справи та порушення норм матеріального та процесуального права.
В апеляційній скарзі зазначається, що районний суд при вирішенні справи здійснив неправильне тлумачення розпорядження КМУ від 31.01.2018 року № 60-р «Питання передачі земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності у комунальну власність об'єднаних територіальних громад».
Скаржник вказує, що формування земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності, малося здійснюватися шляхом проведення землеустрою, одним із різновидів якого являється складання технічної документації із землеустрою щодо проведення інвентаризації земель. Проте, матеріали справи не містять належних та допустимих доказів того, що на земельну ділянку площею 2,0 га з кадастровим номером 7124981000:01:006:0583 здійснювалися заходи землеустрою щодо проведення інвентаризації даної земельної ділянки, яка мала передаватися відповідно до положень п. 1 Розпорядження № 60-р.
ОСОБА_1 в обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначає, що відповідач жодним належним та достовірним доказом не підтвердив свої заперечення щодо заявленого позову, а відтак таке рішення суду не відповідає критерію законності та обґрунтованості.
Скаржник зазначає, що судом не вказано мотиви відхилення доказів щодо відсутності проведення відповідачем землеустрою, та складання технічної документації із землеустрою щодо інвентаризації земельної ділянки площею 2,00 га з кадастровим номером 7124981000:01:006:0583.
ОСОБА_1 вважає, що обставини справи вказують на незаконну реєстрацію права власності спірною земельною ділянкою за Білозірською сільською радою, проведену державним реєстратором виконавчого комітету Білозірської сільської ради, Черкаського району Черкаської області Савчук Ларисою Анатолівною на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень за індексним номером 51692262 від 19.03.2020 року.
Отже, визнаючи спірний наказ Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області № 23-5507/14-19-СГ від 28.11.2019 року незаконним, скасуванню, на думку скаржника, також підлягає рішення про державну реєстрацію за Білозірською сільською радою Черкаського району права власності на земельну ділянку.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати рішення Черкаського районного суду Черкаської області від 02.12.2020 року як незаконне та прийняти постанову про задоволення позовних вимог позивача в повному обсязі.
23 березня 2021 року на адресу Черкаського апеляційного суду надійшов відзив на апеляційну скаргу позивача від відповідача Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області.
В обґрунтування відзиву зазначається, що 31.01.2018 року КМУ прийнято розпорядження № 60 60-р «Питання передачі земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності у комунальну власність об'єднаних територіальних громад». Таким чином, владою було ініційовано передачу земель сільськогосподарського призначення державної власності у комунальну власність об'єднаних територіальних громад.
З огляду на викладене, передачі підлягають всі земельні ділянки державної власності, незалежно від порядку та способу їх формування Державного земельного кадастру.
У відзиві звертається увага на те, що до Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області звернулась Білозірська сільська рада з клопотанням про передачу у комунальну власність земельних ділянкок сільськогосподарського призначення державної власності, які розташовані в адміністративних межах Білозірської сільської ради за межами населеного пункту с. Білозір'я та смт. Ірдин Черкаського району Головним управлінням було надано дозвіл землевпорядній організації провести інвентаризацію земель, які підлягають до передачі.
За результатами проведеної інвентаризації 05.06.2018 року Головним управлінням було передано у комунальну власність 613,4653 га, які розташовані в адміністративних межах Білозірської сільської ради та Ординської сільської ради Черкаського району Черкаської області згідно акту приймання-передачі.
У відзиві представником відповідача зазначається, що передача у комунальну власність земельної ділянки, яка не сформована в процесі інвентаризації, не є порушенням та підставою для скасування наказу про передачу земельної ділянки у комунальну власність.
Головне управління не погоджується з доводами щодо порушення прав позивача, оскільки, як свідчить практика Верховного Суду у постановах від 27.03.2018 року № 463/3375/15 , від 21.03.2018 року у справі № 536/233/16 отримання дозволу на розробку проекту землеустрою не означає позитивного рішення про надання земельної ділянки у власність в майбутньому.
Передача земельної ділянки з кадастровим номером 7124981000:01:006:0583 у комунальну власність відбулась в силу положень закону та виконання постанови КМУ, яка винесена в рамках проведення децентралізації. У разі наявного у позивача права на отримання даної ділянки у власність, він вправі звернутися до розпорядника землі із відповідним клопотанням. Повернення земельної ділянки у державну власність не є ефективним способом захисту порушеного права позивача, вважає відповідач.
Представник Головного управління Держгеокадастру у черкаській області просить врахувати доводи, вказані у відзиві, та відмовити у задоволенні апеляційної скарги ОСОБА_1 , а рішення Черкаського районного суду Черкаської області від 02.12.2020 року, у справі № 707/1285/20 - залишити без змін.
Сторони про день та час розгляду повідомлялись належним чином, що підтверджується даними судових повісток про отримання ними повідомлень про розгляд справи, які наявні в матеріалах справи.
09 квітня 2021 року на адресу апеляційного суду надійшло клопотання від державного реєстратора про розгляд справи за відсутності представника.
Від інших учасників справи заяв та клопотань про перенесення розгляду справи на адресу суду не надходило, тому колегія суддів апеляційного суду вирішила розглянути апеляційну скаргу за наявними доказами в матеріалах справи, оскільки відсутні підстави для відкладення розгляду апеляційної скарги за наявності повідомлення про розгляд справи всіх учасників процесу.
Заслухавши суддю - доповідача, вивчивши та обговоривши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів та вимог апеляційної скарги, перевіривши доводи скаржника, апеляційний суд вважає що апеляційна скарга не підлягає до задоволення, виходячи з наступних підстав.
Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Згідно до п. 1 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.
Статтею 375 ЦПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Відповідно ст. 263 ЦПК України передбачено, що законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються, як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Рішення суду першої інстанції відповідає зазначеним вимогам, оскільки ґрунтується на повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в сукупності.
Вирішуючи спір та ухвалюючи рішення про відмову у задоволенні позовних вимог про визнання незаконним правового акта органу державної влади, скасування рішення про державну реєстрацію права власності на земельну ділянку, зобов'язання відповідача вчинити певні дії, суд першої інстанції виходив із недоведеності позовних вимог, пославшись, що постановою Верховного Суду від 03.07.2019 року у справі № 823/1103/16, на яку посилається позивач, як на підтвердження позовних вимог, про зобов'язання відповідачем Головним управлінням Держгеокадастру у Черкаській області повторно розглянути заяву позивача ОСОБА_1 вх. № 12587/0/5-16-СГ від 07.07.2016, не вказано, що дане рішення є безумовною підставою для затвердження проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки в адміністративних межах Білозірської сільської ради (за межами населеного пункту) Черкаського району Черкаської області площею 2,0 га кадастровий номер 7124981000:01:006:0583 для ведення особистого селянського господарства, на яку посилається позивач, оскільки зобов'язано відповідача лише повторно розглянути заяву.
Суд прийшов до висновку, що оскільки на даний час розпорядником, зокрема, спірної земельної ділянки площею 2,00 га кадастровий номер 7124981000:01:006:0583 є Білозірська сільська рада, то позивач не позбавлений можливості та законного права звернутися до органу місцевого самоврядування для реалізації свого права на отримання земельної ділянки у власність. За таких встановлених обставин, суд першої інстанції вважає, що відсутні підстави порушення Головним управлінням Держгеокадастру у Черкаській області наказу № 23-54507/14-19-СГ від 28.11.2019 року «Про передачу земельних ділянок державної власності у комунальну власність» норм чинного законодавства , та про відсутність правових підстав для визнання даного наказу недійсним.
Колегія суддів апеляційного суду погоджується з висновками суду першої інстанції, вважає їх такими, що відповідають обставинам справи та вимогам закону, оскільки судом першої інстанції встановлено дійсні обставини справи, дано належну оцінку зібраним доказам, правильно застосовано норми матеріального права, не допущено порушень норм процесуального права, які призвели б до неправильного вирішення справи, та ухвалено у справі законне і обґрунтоване рішення, підстав для скасування якого, апеляційний суд не вбачає, виходячи з наступного.
Відповідно до ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Статтями 12, 81 ЦПК України передбачено обов'язок сторін доводити ті обставини, на які вони посилаються як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка є частиною національного законодавства, кожна людина при визначенні її громадянських прав і обов'язків має право на справедливий судовий розгляд.
Однією з основних засад судочинства, визначених п.8 ч.3 ст. 129 Конституції України, є забезпечення апеляційного та касаційного оскарження рішення суду.
Статтею 13 Конституції України визначено, що земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об'єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.
У відповідності до ст. 14 Конституції України земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави.
Земельні правовідносини врегульовані у значній кількості нормативних актів. Разом з тим, у Земельному кодексі України передбачено порядок дій особи, яка зацікавлена в отриманні у власність чи користування земельної ділянки.
Згідно з ч. 2 ст. 4 ЗК України завданням земельного законодавства є регулювання земельних відносин з метою забезпечення права на землю громадян, юридичних осіб, територіальних громад та держави, раціонального використання та охорони земель.
Право постійного користування земельною ділянкою - це право володіння і користування земельною ділянкою, яка перебуває у державній або комунальній власності, без встановлення строку. Права постійного користування земельною ділянкою із земель державної та комунальної власності набувають, зокрема, підприємства, установи та організації, що належать до державної та комунальної власності згідно до ст. 92 ЗК України.
Рішення землекористувача щодо надання чи відмови в наданні згоди на вилучення частини земельної ділянки є реалізацією майнових прав.
Згідно ч.1 ст.116 ЗК України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.
Відповідно з ч. 6 ст. 118 ЗК України, громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність, відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу.
У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства).
Відповідно частині третій статті 152 ЗК України визначено, що захист прав громадян на земельні ділянки здійснюється, зокрема, шляхом визнання прав, визнання недійсними рішень органів виконавчої влади, визнання угоди недійсною, а також застосування інших, передбачених законом, способів.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції Державним підприємством «Черкаський науково-дослідний та проектний інститут землеустрою» було виготовлено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки сільськогосподарського призначення площею 2,0000 га ОСОБА_1 у власність для ведення особистого селянського господарства із земель державної власності, розташованої за межами населеного пункту в адміністративних межах Білозірської сільської ради Черкаського району Черкаської області (а. с. 60).
Згідно даних витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку № НВ -7103828492016 від 17.06.2016 року, державна реєстрація земельної ділянки з кадастровим номером 7124981000:01:006:0583 площею 2,00 га для ведення особистого селянського господарства, форма власності - приватна, що знаходиться на території Білозірської сільської ради Черкаського району Черкаської області проведена 17.06.2016 року на підставі проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок, 21.01.2016 року ДП «Черкаський науково-дослідний та проектний інститут землеустрою» (а. с. 62).
31 січня 2018 року Кабінетом Міністрів України прийнято розпорядження № 60-р «Питання передачі земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності у комунальну власність об'єднаних територіальних громад».
Таким чином, урядом було ініційовано передачу земель сільськогосподарського призначення державної власності у комунальну власність об'єднаних територіальних громад. Загальний порядок передачі земель з державної у комунальну власність визначено статтею 117 Земельного кодексу України. Передача земельних ділянок державної власності у комунальну власність здійснюється за рішеннями відповідних органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування, які здійснюють розпорядження землями відповідно до повноважень, визначених цим Кодексом.
09.02.2018 року № 252/02-74 виконавчий комітет Білозірської сільської ради звернувся до Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області із клопотанням про передачу у комунальну власність земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності орієнтовною площею 557,84 га, які розташовані в адміністративних межах Білозірської сільської ради об'єднаної територіальної громади за межами населених пунктів с. Білозір'я, смт. Ірдинь Черкаського району.
05.06.2018 року наказом № 23-2204/14-18-СГ Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області було передано Білозірській сільській раді у комунальну власність 613,4653 га, які розташовані в адміністративних межах Білозірської сільської ради та Ірдинської сільської ради Черкаського району Черкаської області згідно з актом приймання-передачі від 05.06.2018 року (а. с. 106).
Згідно Наказу Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області № 23-5507/14-19-СГ від 18.11.2019 року та акту приймання - передачі земельних ділянок сільськогосподарського призначення із державної у комунальну власність від 28.11.2019 року, земельну ділянку з кадастровим номером 7124981000:01:006:0583 площею 2,00 га, розташовану у адміністративних межах Білозірської сільської ради Черкаського району Черкаської області, з цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства, передано у комунальну власність Білозірській сільській раді (а. с. 65-66).
Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 03.07.2019 року у справі № 823/1103/16 зобов'язано Головне управління Держгеокадастру у Черкаській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 вх. 12587/0/5- 16-СГ від 07.07.2016 року та вирішити питання про затвердження або про відмову у затвердженні проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки в адміністративних межах Білозірської сільської ради (за межами населеного пункту) Черкаського району Черкаської області площею 2,0 га, кадастровий номер 7124981000:01:006:0583 для ведення особистого селянського господарства.
Як вбачається з матеріалів справи, в обґрунтування позовних вимог позивач ОСОБА_1 посилається саме на рішення Верховного Суду від 03.07.2019 у справі № 823/1103/16.
Колегія суддів апеляційного суду погоджується з висновком суду першої інстанції, який вірно звернув увагу, що даним рішенням Верховного суду, зобов'язано Головне управління Держгеокадастру у Черкаській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 вх. № 12587/0/5-16-СГ від 07.07.2016 року, проте дане рішення не є безумовною підставою для затвердження проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки в адміністративних межах Білозірської сільської ради (за межами населеного пункту) Черкаського району Черкаської області площею 2,0га кадастровий номер 7124981000:01:006:0583 для ведення особистого селянського господарства, на яку посилається позивач.
За змістом ч. 7 ст. 118 ЗК України відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні.
Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об?єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.
У разі, якщо у місячний строк з дня реєстрації клопотання Верховна Рада Автономної Республіки Крим, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, не надав дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або мотивовану відмову у його наданні, то особа, зацікавлена в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності, у місячний строк з дня закінчення зазначеного строку має право замовити розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки без надання такого дозволу, про що письмово повідомляє Верховну Раду Автономної Республіки Крим, Раду міністрів Автономної Республіки Крим, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування. До письмового повідомлення додається договір на виконання робіт із землеустрою щодо відведення земельної ділянки.
Апеляційний суд звертає увагу, що законодавець передбачив, що особа має право замовити проект землеустрою щодо відведення бажаної земельної ділянки без згоди уповноваженого органу, якщо уповноважений орган у місячний строк не надав ні дозволу на його розроблення, ні мотивованої відмови у наданні такого дозволу. У разі реалізації особою цього права така має повідомити про це відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування.
Суд першої інстанції прийшов до обґрунтованого висновку, що чинним законодавством України не визначено, що надання дозволу на виготовлення документації із землеустрою встановлює будь-які права на земельну ділянку, чи встановлює додатковий облік такої земельної ділянки, крім визначеного, як земельних ділянок, вільних на час надання дозволу на виготовлення землевпорядної документації, тобто не переданих у власність або в користування відповідно до вимог ст. ст. 125-126 ЗК України.
В постанові Колегії суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України від 10.12.2013 року у справі № 21-358а13 зазначено, що зацікавлена особа звертається до відповідних органів із заявами для отримання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, та для надання її у власність, за результатами розгляду яких визначені в статті 118 ЗК органи приймають одне з відповідних рішень. Отримання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки не означає позитивного рішення про надання її у власність.
Аналогічна правова позиція висловлена колегією суддів судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України у постановах від 10 грудня 2013 року (справа № 21-358а13) та у справі від 07 червня 2016 року (справа №21-1391а16).
На виконання вимог чинного законодавства відповідачем у справі було передано земельну ділянку до комунальної власності Білозірської сільської ради, оскільки Головним управлінням Держгеокадастру у Черкаській області не приймалося рішення, щодо передачі земельної ділянки за кадастровим номером 7124981000:01:006:0583 площею 2,00 га., а тому внесення даних в Державний земельний кадастр про передачу її у приватну власність внесено помилково, без додержання вимог законодавства України. Дані, які б спростовували даний факт, позивачем не надано.
Таким чином, суд першої інстанції прийшов до вірного висновку, що передача, земельної ділянки із державної у комунальну власність Білозірської сільської ради, відповідає вимогам встановленим розпорядженням № 60-р «Питання передачі земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності у комунальну власність об'єднаних територіальних громад» від 31.01.2018 року.
У відповідності до ст. 122 ЗК України, сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.
Верховна Рада Автономної Республіки Крим, обласні, районні ради передають земельні ділянки у власність або у користування з відповідних земель спільної власності територіальних громад для всіх потреб.
Районні державні адміністрації на їхній території передають земельні ділянки із земель державної власності, крім випадків, визначених частинами четвертою і восьмою цієї статті, у власність або у користування у межах сіл, селищ, міст районного значення для всіх потреб та за межами населених пунктів для: а) ведення водного господарства; б) будівництва об?єктів, пов?язаних з обслуговуванням жителів територіальної громади району (шкіл, закладів культури, лікарень, підприємств торгівлі тощо), з урахуванням вимог частини сьомої цієї статті; в) індивідуального дачного будівництва.
Центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальні органи передають земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, крім випадків, визначених частиною восьмою цієї статті, у власність або у користування для всіх потреб.
Обласні державні адміністрації на їхній території передають земельні ділянки із земель державної власності, крім випадків, визначених частинами третьою, четвертою і восьмою цієї статті, у власність або у користування у межах міст обласного значення та за межами населених пунктів, а також земельні ділянки, що не входять до складу певного району, або у випадках, коли районна державна адміністрація не утворена, для всіх потреб.
Київська та Севастопольська міські державні адміністрації у межах їхніх територій передають земельні ділянки із земель державної власності, крім випадків, визначених частинами четвертою і восьмою цієї статті, у власність або у користування для всіх потреб.
Рада міністрів Автономної Республіки Крим на території Автономної Республіки Крим передає земельні ділянки із земель державної власності, крім випадків, визначених частинами третьою, четвертою і восьмою цієї статті, у власність або у користування у межах сіл, селищ, міст, що не входять до складу певного району, та за межами населених пунктів для всіх потреб, а також погоджує передачу таких земель у власність або у користування районними державними адміністраціями на їхній території для будівництва об?єктів, пов?язаних з обслуговуванням жителів територіальної громади району (шкіл, закладів культури, лікарень, підприємств торгівлі тощо).
Кабінет Міністрів України передає земельні ділянки із земель державної власності у власність або у користування у випадках, визначених статтею 149 цього Кодексу, та земельні ділянки дна територіального моря, а також у користування земельні ділянки зони відчуження та зони безумовного (обов'язкового) відселення території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи.
Реєстрація права власності на земельну ділянку проводиться лише в порядку виконання вимог ч. 1 ст. 116 ЗК України шляхом прийняття відповідного рішення уповноваженого органу на підставі відповідної землевпорядної документації, розробленої, погодженої та затвердженої в порядку, визначеному ст. ст. 122-123 ЗК України.
Згідно зі ст. 126 ЗК України, право власності, користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".
Враховуючи вказане, судом першої інстанції вірно було встановлено, що розпорядником, зокрема, спірної земельної ділянки площею 2,00 га кадастровий номер 7124981000:01:006:0583 є Білозірська сільська рада, тому позивач ОСОБА_1 не позбавлений можливості та законного права звернутися до органу місцевого самоврядування для реалізації свого права на отримання земельної ділянки у власність.
Таким чином, на підставі вищевикладеного, колегія суддів апеляційного суду погоджується з районним судом, який прийшов до вірного та вмотивованого висновку про відсутність порушення Головним управлінням Держгеокадастру у Черкаській області наказу № 23-5507/14-19-СГ від 28.11.2019 року «Про передачу земельних ділянок державної власності у комунальну власність» норм чинного законодавства та про відсутність правових підстав для визнання даного наказу недійсним.
Отже, передача земельної ділянки з кадастровим номером 7124981000:01:006:0583 у комунальну власність відбулася в силу положень закону та виконання постанови КМУ, яка винесена в рамках проведення децентралізації.
Апеляційний суд звертає увагу, що судом першої інстанції помилково вказано в частині вимог, що оскільки вимоги ОСОБА_1 про визнання недійсним договору оренди, а така вимога не заявлялась позивачем, то відповідно суд і не розглядав її, але допустив описку, зазначивши в рішенні, тому вказане підлягає виключенню із мотивувальної частини рішення.
В іншій частині щодо скасування рішення про державну реєстрації, зобов?язання відповідача вчинити певні дії вимоги позивача є похідними з вимогами про скасування Наказу Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області від 28.11.2019 року № 23-5507/14-19-СГ, тому рішення суду про відмову у задоволенні даних вимог є правильним, та не підлягає скасуванню за встановлених судом обставин.
Посилання скаржника на той факт, що матеріали справи не містять належних та допустимих доказів того, що на земельну ділянку площею 2,0 га з кадастровим номером 7124981000:01:006:0583 здійснювались заходи землеустрою щодо проведення інвентаризації земельної ділянки, яка мала передаватися відповідно до положень п. 1 Розпорядження № 60-р. є таким, що не підлягають до задоволення, оскільки в нормативних актах відсутнє посилання про передачу у комунальну власність виключно тих ділянок, які сформовані в результаті інвентаризації.
Так, ст. 79-1 ЗК України визначені способи формування земельних ділянок і інвентаризація є лише одним із можливих способів.
Таким чином, передача у комунальну власність земельної ділянки, яка не сформована в процесі інвентаризації, не є порушенням та підставою для скасування наказу про передачу земельної ділянки у комунальну власність.
Стосовно твердження скаржника, що законодавством не передбачена можливість перебування у власності юридичної особи земель з цільовим призначенням для введення особистого селянського господарства, то колегія суддів апеляційного суду виходить з наступного.
Судом встановлено та вбачається із матеріалів справи, що земельна ділянка з кадастровим номером 7124981000:01:006:0583 була помилково зареєстрована в Державному земельному кадастрі, як приватна власність, так як відповідачем, Головним управлінням не приймалось рішення щодо передачі даної земельної ділянки до приватної власності.
Для усунення даного порушення та виконання вищевказаного розпорядження КМУ, Наказом Головного управління № 23-5507/14-19-СГ від 28.11.2019 року передано Білозірській сільській раді у комунальну власність земельну ділянку площею 2,0000 га з актом приймання-передачі, що підтверджується раніше зазначеним наказом, який наявний в матеріалах справи (а. с. 65).
Доводи апеляційної скарги, які значною мірою зводяться до необхідності переоцінки доказів у справі, не свідчать про неправильне застосування районним судом норм матеріального права або порушення норм процесуального права, тому не дають підстав для задоволення вимог скаржника щодо скасування рішення суду та задоволення позовних вимог позивача.
У відповідності з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов?язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).
Згідно до усталеної практики ЄСПЛ (рішення у справах "Пономарьов проти України", "Устименко проти України", "Рябих проти Російської Федерації", "Нелюбін проти Російської Федерації"), які з огляду на положення статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" застосовується судами при розгляді справ, як джерело права, повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватися для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, а не для здійснення нового судового розгляду, перегляд не повинен фактично підміняти собою апеляцію, а сама можливість існування двох поглядів на один предмет не є підставою для нового розгляду. Повноваження вищих судів мають використовуватися для виправлення фундаментальних порушень. Одним з основоположних аспектів верховенства права є принцип правової визначеності, яка передбачає дотримання принципу res judicata, тобто принципу остаточності рішення, згідно з яким жодна зі сторін не має права домагатися перегляду остаточного й обов?язкового рішення лише з метою повторного слухання справи і постановлення нового рішення.
За таких обставин, апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції ухвалив обґрунтоване рішення про відмову у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 , тому відсутні підстави для зміни чи скасування рішення згідно доводів та вимог апеляційної скарги, які не спростовують висновків суду, тому не підлягають задоволенню апеляційним судом.
З вищевикладеного не вбачається, що судом першої інстанції при ухваленні оскаржуваного рішення допущено порушення норм матеріального чи процесуального права, залишено не розглянутими обставини, що мають значення для справи, а тому відсутні підстави для скасування рішення суду першої інстанції за доводів апеляційної скарги, на які посилається скаржник.
Виходячи з викладеного, апеляційний суд дійшов висновку, що постановлене у справі рішення є законним та обґрунтованим і підстав для його зміни чи скасування за наведеними у скарзі доводами не вбачається, оскільки доводи апеляційної скарги не є суттєвими, носять суб'єктивний характер, не відповідають обставинам справи, і правильності висновків суду не спростовують, тому рішення суду першої інстанції слід залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.
Відповідно до ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Оскільки, апеляційна скарга підлягає до залишення без задоволення, а рішення суду без змін, враховуючи що скаржник ОСОБА_1 звільнений від сплати судового збору, судові витрати за розгляд апеляційної скарги слід віднести за рахунок держави.
Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 375, 381, 382, 384 ЦПК України, апеляційний суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Рішення Черкаського районного суду Черкаської області від 02 грудня 2020 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області, Державного реєстратора виконкому Білозірської сільської ради Черкаського району Савчук Лариси Анатоліївни, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, Білозірська сільська рада Черкаського району про визнання незаконним правового акта органу державної влади, скасування рішення про державну реєстрацію права власності на земельну ділянку, зобов'язання відповідача вчинити певні дії - залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до суду касаційної інстанції, Верховного Суду, протягом тридцяти днів, з дня складання повного тексту постанови, в порядку та за умов, визначених цивільно - процесуальним законодавством.
Повний текст постанови складений 19.04. 2021 року.
Головуючий Л.В. Нерушак
Судді В.О. Єльцов
О.В. Карпенко