ун. № 759/21422/20
пр. № 2/759/2309/21
02 квітня 2021 року м. Київ
Святошинський районний суд м. Києва
у складі: головуючого судді Ул'яновської О.В.,
секретаря судового засідання Гаєвської Н.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в м. Києві цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Святошинського районного відділу Державної виконавчої службиу м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) про зняття арешту з майна,
у грудні 2020 р. позивач звернувся до суду із зазначеними позовними вимогами, просить суд скасувати арешт з квартири АДРЕСА_1 , накладений ВДВС Святошинського РУЮ у м. Києві, постанова ВП №21628270 від 23.09.2010, постанова ВП №21627390 від 23.09.2020, а також виключити з Єдиного реєстру заборон відчуження запис про арешт квартири АДРЕСА_1 .
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що квартира за АДРЕСА_1 належить ОСОБА_1 на підставі свідоцтва про право власності на житло (1/2) та на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом (1/2), а у серпні 2020 р. виявлено, що зазначену квартиру накладено арешт та внесено відомості до єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна відділом ДВС Святошинського РУЮУ м. Києві, реєстраційний номер обтяження 10309588, 30.09.2010 15:05:04, після чого 20.12.2020 винесено постанову про закінчення ВП у зв'язку з фактичним виконанням виконавчого документа, таким чином ОСОБА_1 позбавлений можливості розпоряджатися своєю власністю, та вимушений звернутися до суду.
Ухвалою Святошинського районного суду м. Києва від 03.12.2020 відкрито підготовче провадження по справі (а.с. 22).
Позивач у судове засідання не з'явився, про день, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, представник позивача 02.04.2021 подала заяву в якій просила слухати справу у її відсутності (а.с. 41).
Відповідач у судове засідання не з'явився повторно, про день, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, причини неявки суд не повідомив (а.с. 36, 40).
Згідно ч. 1 ст. 223 ЦПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
Суд вважає за можливе розглядати справу у відсутності відповідача на підставі наявних у справі доказів згідно п. 1 ч. 1 ст. 280 ЦПК України в порядку заочного розгляду справи.
Суд, всебічно з'ясувавши обставини, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог, підтверджених доказами, які були досліджені в судовому засіданні, вважає встановленими такі факти та відповідні їм правовідносини.
Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Відповідно до ч. 3 ст. 12, ч.ч. 1, 6 ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Судом встановлено, що згідно свідоцтва про право власності від 11.03.2003 виданої Святошинської РДА у м. Києві 1/2 частини квартири АДРЕСА_1 належить ОСОБА_1 (а.с. 3).
Згідно свідоцтва про право на спадщину за законом 1/2 частини квартири АДРЕСА_1 належить ОСОБА_1 після смерті його матері ОСОБА_2 , спадкова справа №502/09, зареєстровано в реєстрі №6-1062 (а.с. 4, 7).
Як вбачається із витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію обтяження від 12.11.2018 на квартиру АДРЕСА_1 накладено арешт 30.10.2010 15:05:04 номеру запису про обтяження 28862395 ВДВС Святошинського РУЮ у м. Києві, що належить ОСОБА_1 на праві приватної власності (а.с. 7).
Згідно витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію обтяження від 12.11.2018 на квартиру АДРЕСА_1 накладено арешт 30.09.2010 14:59:12 номеру запису про обтяження №28862351 ВДВС Святошинського РУЮ у м. Києві, що належить ОСОБА_1 на праві приватної власності (а.с. 8)
Згідно листа Святошинського РВ ДВС у м. Києві ЦМУЮ у м. Києві (м. Київ) від 18.11.2020, 27.01.2021 встановлено, що у відділі на виконанні перебувало виконавче провадження №21628270 з примусового виконання ухвали Жовтневого районного суду №2-12320 від 27.07.2020 про накладення арешту на грошові кошти, рухоме і нерухоме майно в межах заявлених позовних вимог 9000 грн 00 коп., в рамках якого 23.09.2010, після чого винесено постанову про відкриття виконавчого провадження та винесено постанову про закінчення виконавчого провадження у зв'язку х фактичним виконанням виконавчого документа, а також на виконанні у відділі перебувало виконавче провадження №21627390 з примусового виконання ухвали Жовтневого районного суду №2-12734 від 16.08.2020 про накладення арешту на грошові кошти та майнової права у розмірі 40000 грн 00 коп. в рамках якого 23.09.2010, після чого винесено постанову про відкриття виконавчого провадження та винесено постанову про закінчення виконавчого провадження у зв'язку х фактичним виконанням виконавчого документа (а.с. 13-15, 31).
Частиною 1 ст. 40 Закону України «Про виконавче провадження» визначено, що у разі закінчення виконавчого провадження (крім офіційного оприлюднення повідомлення про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури, закінчення виконавчого провадження за судовим рішенням, винесеним у порядку забезпечення позову чи вжиття запобіжних заходів, а також, крім випадків нестягнення виконавчого збору або витрат виконавчого провадження, нестягнення основної винагороди приватним виконавцем), повернення виконавчого документа до суду, який його видав, арешт, накладений на майно (кошти) боржника, знімається, відомості про боржника виключаються з Єдиного реєстру боржників, скасовуються інші вжиті виконавцем заходи щодо виконання рішення, а також проводяться інші необхідні дії у зв'язку із закінченням виконавчого провадження.
Приписами ч. 1 та п. 3 ч. 2 ст. 57 Закону України «Про виконавче провадження» від 21.04.1999 арешт майна боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення. Арешт на майно боржника може накладатися державним виконавцем шляхом винесення постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження.
Відповідно до ст. 50 Закону України «Про виконавче провадження» від 21.04.1999 у разі якщо у виконавчому провадженні державним виконавцем накладено арешт на майно боржника, у постанові про закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документа до суду або іншого органу (посадовій особі), який його видав, державний виконавець зазначає про зняття арешту, накладеного на майно боржника.
Аналогічні положення наведені й в п. 3.17 Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012 за №512/5.
Згідно зі ст. 317 ЦК України, власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном.
За змістом ч.ч. 1 та 2 ст. 319 ЦК України, власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.
Частиною 1 ст. 321 ЦК України визначено, що право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.
Відповідно до ст. 41 Конституції України ніхто не може бути позбавлений права власності чи обмежений у його здійсненні, крім випадків, встановлених Конституцією та законом.
Згідно ч. 1 ст. 391 ЦК України, власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.
Статтею 16 ЦК України встановлено, що власник має право вимагати відновлення свого порушеного права, в даному випадку - звільнення з-під арешту майна, яке належить йому на праві власності.
Між тим, статтею 41 Конституції України та статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, до якої України приєдналась 17.07.1997 року відповідно до Закону України «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції», закріплено принцип непорушності права приватної власності, який означає право особи на безперешкодне користування своїм майном та закріплює право власника володіти, користуватися і розпоряджатися належним йому майном, на власний розсуд учиняти щодо нього будь-які угоди, відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.
У рішенні Європейського суду з прав людини в справі «Вендітеллі проти Італії» суд відзначив порушення в тому, що уряд не вжив швидких заходів для того, щоб знову надати в повноправне користування власність після закінчення відповідних розслідувань.
Також, Європейський суд з прав людини наголошує на тому, що для того, щоб втручання в право власності вважалося допустимим, воно повинно служити не лише законній меті в інтересах суспільства, а повинна бути розумна співмірність між використовуваними інструментами і тією метою, на котру спрямований будь-який захід, що позбавляє особу власності. Заходи щодо обмеження права власності мають бути пропорційними щодо мети їх застосування.
Тобто, наявність арешту на майно за відсутності правових підстав для цього порушує право власності позивача, внаслідок чого вона позбавлений змоги в повному обсязі користуватися та розпоряджатися своїм майном та власний розсуд.
Що стосується вимоги про виключення запису про арешт майна позивачки з Єдиного реєстру заборон відчужень об'єктів нерухомого майна задоволенню не підлягають, оскільки рішення суду про зняття арешту з майна позивачка є підставою для подальшого внесення відповідних записів до Державного реєстру.
Крім того, згідно з ч. 2 ст. 59 ЗУ «Про виконавче провадження» від 02.06.2016 № 1404-VIII у разі набрання законної сили судовим рішенням про зняття арешту з майна боржника арешт з такого майна знімається згідно з постановою виконавця не пізніше наступного дня, коли йому стало відомо про такі обставини.
Оцінюючи зібрані по справі докази в їх сукупності та співставленні, належності, допустимості, достовірності кожного доказу окремо, а також їх достатності та взаємному зв'язку позовна заява підлягає частковому задоволенню.
На підставі викладеного позовні вимоги у вказаній частині задоволенню не підлягають.
Судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог (ч. 1 ст. 141 ЦПК України).
На підставі вищевикладеного, керуючись вимогами ст.ст. 261, 509, 525, 526, 530, 553, 554, 559, 628, 1049, 1050, 1054 ЦК України, 12, 13, 48, 76-82, 141, 229, 259, 263-265, 268, 273, 280, -283, 353 ЦПК України,-
позовні вимоги ОСОБА_1 до Святошинського районного відділу Державної виконавчої службиу м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) про зняття арешту з майна задовольнити частково.
Скасувати арешт з квартири АДРЕСА_1 , накладений ВДВС Святошинського РУЮ у м. Києві, постанова ВП №21628270 від 23.09.2010, постанова ВП №21627390 від 23.09.2020.
Стягнути з Святошинського районного відділу Державної виконавчої службиу м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) судовий збір у розмірі 420 (чотириста двадцять) грн 40 коп.
В іншій частині вимог відмовити.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення шляхом подання апеляційної скарги через Святошинський районний суд м. Києва до апеляційного суду у межах територіальної юрисдикції яких перебуває місцевий суд, який ухвалив судове рішення, що оскаржується.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у ч. 2 ст. 358 цього Кодексу.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Позивач має право оскаржити заочне рішення до Апеляційного суду м. Києва шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Суддя: О.В. Ул'яновська
Повний текст судового рішення складено 02.04.2021.