Справа № 307/1229/21
Провадження № 2/307/360/21
19 квітня 2021 року м. Тячів
Суддя Тячівського районного суду Закарпатської області Стецюк М.Д., ознайомившись з позовною заявою ОСОБА_1 , жителя АДРЕСА_1 до ОСОБА_2 , жителя АДРЕСА_2 , зареєстрованого АДРЕСА_3 , Тячівського районного відділу державної реєстрації актів цивільного стану Південно-Західного міжрегіонального управління міністерства юстиції (м.Івано-Франківськ), адреса місцезнаходження м. Тячів, вул. Нересенська, 2, Закарпатської області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору Служба у справах дітей Тячівської райдержадміністрації, адреса місцезнаходження м. Тячів, вул. Нересенська, 2, Закарпатської області про визнання батьківства,
Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до відповідачів ОСОБА_2 , Тячівського районного відділу державної реєстрації актів цивільного стану Південно-Західного міжрегіонального управління міністерства юстиції (м.Івано-Франківськ), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору Служба у справах дітей Тячівської райдержадміністрації про визнання батьківства.
Просить визнати його батьком малолітньої дитини та зобов'язати Тячівський районний відділ державної реєстрації актів цивільного стану Південно-Західного міжрегіонального управління міністерства юстиції (м.Івано-Франківськ) внести відповідні зміни до актового запису.
Згідно з ч. 1 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Однак, дослідивши матеріали справи, суд прийшов до висновку, що позовна заява підлягає залишенню без руху, з наступних підстав.
Відповідно до ч. 4 ст. 177 ЦПК України, до позовної заяви додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановленому порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
Згідно п. 4 ч. 3 ст. 175 ЦПК України, якщо позовна заява подається особою, звільненою від сплати судового збору відповідно до закону, у ній зазначаються підстави звільнення позивача від сплати судового збору.
Позивач у позовній заяві вказує, що він звільнений від сплати судового збору на підставі п. 13 ч. 1 ст. 5 ЗУ "Про судовий збір", оскільки являється учасником бойових дій та підтвердження цієї обставини до матеріалів позовної заяви приєднав копію посвідчення серії НОМЕР_1 , згідно якого пред'явник цього посвідчення має право на пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни учасників бойових дій.
У відповідності з п. 13 ч. 1 ст. 5 Закону України "Про судовий збір", від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються, зокрема учасники бойових дій, постраждалі учасники Революції Гідності, Герої України - у справах, пов'язаних з порушенням їхніх прав, однак поданий ним позов про визнання батьківства не порушує права позивача.
Відповідно до правового висновку, викладеного у Постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 лютого 2020 року по справі № 545/1149/17, норма п. 13 ч. 1 ст. 5 Закону України "Про судовий збір", згідно із якою учасники бойових дій під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються від сплати судового збору, у справах, пов'язаних з порушенням їхніх прав, має відсильний характер та не містить вичерпного переліку справ, в яких учасники бойових дій та прирівняні до них особи звільняються від сплати судового збору. Так, правовий статус ветеранів війни, забезпечення створення належних умов для їх життєзабезпечення та членів їх сімей, встановлені Законом України від 22 жовтня 1993 року "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту". У статті 22 цього ж Закону передбачено, що особи, на яких поширюється дія цього нормативного акта, отримують безоплатну правову допомогу щодо питань, пов'язаних з їх соціальним захистом, а також звільняються від судових витрат, пов'язаних з розглядом цих питань. Перелік пільг учасникам бойових дій та особам, прирівняним до них, визначені у статті 12 цього Закону.
Тому, вирішуючи питання про стягнення судового збору з особи, яка має статус учасника бойових дій (прирівняної до нього особи), для правильного застосування норм п. 13 ч. 1 ст. 5 Закону України "Про судовий збір", суд має враховувати предмет та підстави позову; перевіряти чи стосується така справа захисту прав цих осіб з урахуванням положень ст. ст. 12, 22 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту".
Таким чином, Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 12 лютого 2020 року зроблено правовий висновок, згідно якого учасники бойових дій звільняються від сплати судового збору за подання позовів не будь-якого характеру, а лише тих, що спрямовані на захист їх соціальних прав, як учасників бойових дій.
Даний правовий висновок сформовано Великою Палатою Верховного Суду у зв'язку із передачею Другою судовою палатою Касаційного цивільного суду Верховного Суду справи на її розгляд для розв'язання виключної правової проблеми щодо застосування норми п. 13 ч. 1 ст. 5 Закону України "Про судовий збір", у зв'язку із незгодою з попередніми висновками як Великої Палати, так касаційних палат, у яких стверджувалось про те, що учасники бойових дій безперечно звільняються від сплати судового збору у будь-якій справі.
Оскільки, спір у цій справі винник не з розгляду питання щодо соціального захисту позивача, як ветерана війни-учасника бойових дій, тому його не може бути звільнено від сплати судового збору.
Тому, суддя приходить до висновку про відсутність умов, передбачених п. 13 ч. 1 ст. 5 Закону України "Про судовий збір" для звільнення позивача від сплати судового збору.
Також, частиною 2 статті 3 Закону України "Про судовий збір" визначено перелік об'єктів при подачі яких судовий збір не справляється. Пунктом 14 частини 2 статті 3 Закону передбачено, що судовий збір не справляється за подання заяви, апеляційної та касаційної скарги про захист прав малолітніх чи неповнолітніх осіб.
Разом з тим, посилання позивача при подачі позовної заяви на те, що він звільнений від сплати судового збору на підставі п. 14 ч. 2 ст. 3 Закону, суд вважає необґрунтованим, оскільки ЗУ «Про судовий збір» не містить положень щодо звільнення позивачів від сплати судового збору за подання позовної заяви про визнання батьківства, крім того ЗУ «Про охорону дитинства» не передбачено такого виду захисту прав дітей, як визнання батьківства.
Відповідно до ч. 2 ст. 133 ЦПК України, розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.
Згідно п. 2 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір», ставки судового збору за подання до суду позовної заяви немайнового характеру, яка подана фізичною особою встановлюються у розмірі 0,4 прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Згідно п. 2 ч. 3 ст. 6 Закону України «Про судовий збір», у разі коли в позовній заяві об'єднано дві і більше вимог немайнового характеру, судовий збір сплачується за кожну вимогу немайнового характеру.
Всупереч даним вимогам, позивачем не надано до суду квитанцію про сплату судового збору або належні документи, що підтверджують підстави звільнення позивача від сплати судового збору, відповідно до вимог закону.
Таким чином, позивачу необхідно сплатити судовий збір за кожну позовну вимогу, а саме: у розмірі 908 грн. 00 коп. за позовну вимогу про визнання батьківства та 908 грн. 00 коп. за позовну вимогу про зобов'язання внесення відповідних змін до актового запису (Реквізити для зарахування судового збору: отримувач коштів: ГУК у Зак. обл/Тячівська тг/22030101, код отримувача (код за ЄДРПОУ): 37975895, Банк отримувача: Казначейство України (ел. адм. подат.), код банку отримувача (МФО): 899998, Рахунок отримувача: UA528999980313151206000007373, код класифікації доходів бюджету: 22030101) та надати до суду відповідний документ, що підтверджує сплату судового збору.
Згідно ч. 1 ст. 185 ЦПК України, суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 175 і 177 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.
Отже, оскільки позовна заява не відповідає вимогам, встановленим статтею 175 ЦПК України, її слід залишити без руху, надавши позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви - десять днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.
Керуючись ст. 185 ЦПК України, суддя, -
Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Тячівського районного відділу державної реєстрації актів цивільного стану Південно-Західного міжрегіонального управління міністерства юстиції (м.Івано-Франківськ), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору Служба у справах дітей Тячівської райдержадміністрації про визнання батьківства - залишити без руху.
Повідомити позивача про необхідність виправлення недоліків даної заяви протягом десяти днів з дня отримання копії ухвали, та роз'яснити позивачу, що в разі не виконання вимог зазначених в ухвалі суду, позовна заява буде вважатися неподаною і повернута йому.
Копію ухвали надіслати позивачу.
Учасники справи можуть отримати інформацію щодо даної справи в мережі Інтернет за веб-адресою сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України - http://court.gov.ua/sud0711/.
Ухвала окремому оскарженню не підлягає.
Суддя: М.Д.Стецюк