Справа № 753/5478/19 Головуючий 1 інстанція- Коренюк А.М.
Проваження № 22-ц/824/5764/2021 Доповідач апеляційна інстанція- Савченко С.І.
іменем України
15 квітня 2021 року м.Київ
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого судді Савченка С.І.,
суддів Верланова С.М., Мережко М.В.,
за участю секретаря Малашевського О.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Київського апеляційного суду цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Дарницького районного суду м.Києва від 21 січня 2021 року про передачу справи на розгляд іншому суду у справі за позовом за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа - ОСОБА_3 про поділ майна подружжя,-
В провадженні Дарницького районного суду м.Києва перебуває вказана цивільна справа за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_4 , третя особа - ОСОБА_3 про поділ майна подружжя.
Ухвалою судді Дарницького районного суду м.Києва від 21 січня 2021 року дана справа за позовом ОСОБА_1 передана на розгляд до Дніпровського районного суду м.Києва за підсудністю.
Не погоджуючись із ухвалою, позивач ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу судді першої інстанції, а справу направити для продовження розгляду до Дарницького районного суду м.Києва, посилаючись на незаконність і необгрунтованість ухвали. Скарга мотивована тим, що підсудність вже була предметом перевірки і встановлена судом при відкритті провадження ухвалою від 02 жовтня 2015 року, яка відповідачкою не оскаржувалася. Окрім того, ні Апеляційний суд м.Києва, ні Верховний Суд при перегляді судового рішення у справі не зазначали щодо неправильності правил про підсудність. Також судом неправильно витлумачена ст.30 ЦПК України щодо вартості об'єкта нерухомості, яка стосується вартості одного об'єкта, а не кількох.
Відповідачка ОСОБА_4 подала відзив на апеляційну скаргу, де вказала, що суд першої інстанції прийняв законне і обгрунтоване рішення і правомірно задоволив її клопотання та передав справу на розгляд Дніпровського районного суду м.Києва, а доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 є безпідставними і надуманими, не грунтуються на вимогах закону, не спростовують висновків суду.
Позивач ОСОБА_1 в особі його представника адвоката Литвиненко-Коренюк Н.Л. подав до суду заяву про розгляд справи у його відсутність.
Представник відповідачки ОСОБА_4 адвокат Новак Н.Ю. в суді апеляційної інстанції проти задоволення апеляційної скарги заперечувала, посилаючись на законність і
- 2 -
обгрунтованість судовї ухвали та відсутність підстав для її скасування.
Розглянувши матеріали справи, перевіривши законність і обгрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає до задоволення з таких підстав.
Відповідно до вимог ст.263 ЦПК України судове рішення повинно грунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обгрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.
Зазначеним вимогам оскаржувана судова ухвала не відповідає.
Передаючи справу на розгляд до Дніпровського районного суду м.Києва, суд першої інстанції обгрунтовував свої висновки тим, що дана справа належить до територіальної юрисдикції (підсудності) даного суду за місцезнаходженням об'єкта нерухомого майна, вартість якого є найвищою. При цьому суд виходив з того це спірні квартири АДРЕСА_2 загальною вартістю 4566000 грн., які територіально розрашовані у Дніпровському районі м.Києва.
Проте, колегія суддів не може погодитися з такими висновками суду, оскільки вони не грунтуються на вимогах процесуального закону.
Предметом спору в даній справі є поділ нерухомого та рухомого майна подружжя. а відтак застосовуються правила виключної підсудності.
Згідно ч.1 ст.30 ЦПК України позови, що виникають із приводу нерухомого майна, пред'являються за місцезнаходженням майна або основної його частини. Якщо пов'язані між собою позовні вимоги пред'явлені одночасно щодо декількох об'єктів нерухомого майна, спір розглядається за місцезнаходженням об'єкта, вартість якого є найвищою.
Відповідно до п.1 ч.1 ст.31 ЦПК України суд передає справу на розгляд іншому суду, якщо справа належить до територіальної юрисдикції (підсудності) іншого суду.
Водночас за приписами ч.2 ст.31 ЦПК України справа, прийнята судом до свого провадження з додержанням правил підсудності, повинна бути ним розглянута і в тому випадку, коли в процесі розгляду справи вона стала підсудною іншому суду, за винятком випадків, коли внаслідок змін у складі відповідачів справа належить до виключної підсудності іншого суду.
Отже, ч.2 ст.31 ЦПК України забороняє передачу справи на розгляд іншого суду, якщо справа була прийнята судом до свого провадження з додержанням правил підсудності.
Передаючи справу на розгляд до Дніпровського районного суду м.Києва суд на неведене уваги не звернув і не врахував, що провадження в даній справі було відкрите ухвалою судді Дарницького районного суду м.Києва від 02 жовтня 2015 року з дотриманням правил підсудності, оскільки згідно поданої ОСОБА_1 позовної заяви предметом спору був лише розподіл майна подружжя у вигляді квартири АДРЕСА_3 , яка територіально розташована у Дарницькому районі м.Києва (т.1 а.с.1-5).
З викладених підстав суддя Дарницького районного суду м.Києва ухвалою від 11 листопада 2015 року наклав арешт лише на 1/2 частину вказаної квартири, яка була предметом спору.
Наведене у свою чергу свідчить про підсудність даної справи Дарницькому районному суду м.Києва, а такж дотримання суддею правил підсудності при відкритті провадження у справі 02 жовтня 2015 року, які зміні не підлягають згідно ч.2 ст.31 ЦПК України.
- 3 -
Суд вказаних обставин не врахував і постановив помилкову ухвалу про передачу справи на розгляд іншому суду.
Згідно ст.379 ЦПК України, підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм процесуального права чи неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали.
З викладених вище підстав колегія суддів приходить до висновку, що оскаржувана ухвала підлягає до скасування у зв'язку із порушенням норм процесуального права, яке призвело до постановлення помилкової ухвали, а справа направляється для продовження розгляду до суду першої інстанції, а саме - до Дарницького районного суду м.Києва.
Викладені відповідачкою ОСОБА_4 у відзиві на апеляційну скаргу доводи про те, що після скасування постановою Верховного Суду від 13 лютого 2019 року судових рішень та передачі справи на новий розгляд до суду першої інстанції спір між сторонами про поділ спірного майна подружжя у 2019 році розпочався спочатку і це дає підстави для повторного визначення підсудності надумані та безпідставні.
Позов пред'явлений ОСОБА_1 до суду 21 вересня 2015 року, що стверджується реєстраційною відміткою суду на позовній заяві, апровадження відкрите ухвалою судді Дарницького районного суду м.Києва від 02 жовтня 2015 року, а відтак саме дана дата свідчить про початок судової процедури вирішення спору і тягне відлік цілого ряду строків, в тому числі процесуальних. Послідуюче ухвалення рішень або їх скасування апеляційною чи касаційною інстанціями з направленням справи на новий розгляд не змінюють наведених обставин і не тягнуть зміну строків початку судової процедури, як помилково вважає ОСОБА_4 .
Такі висновки кореспондуються із цілим рядом приписів процесуального закону в тому числі із ч.4 ст.49 ЦПК України, яка зазначає, що при направленні справи на новий розгляд до суду першої інстанції зміна предмета чи підстав позову не допускається.
Така позиція законодавця обумовлена необхідністю дотримання строків зміни підстав чи предмета спору з урахуванням строків щодо відкриття провадження та проведення поперднього розгляду.
Це ж стосується посилань відповідачки на присвоєння нового унікального номера справі, що взагалі не має правового значення для вирішення питань підсудності.
Доводи ОСОБА_4 у відзиві про правильність ухвали судду, оскільки вартість об'єктів нерухомого майна, яка є найвищою, зокрема спірних квартир АДРЕСА_2 необгрунтовані з викладених вище підстав, а саме недотримання положень ч.2 ст.31 ЦПК України.
Відхлючи дані доводи відзиву, колегія суддів враховує п.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, згідно якої кожен має право на справедливий розгляд його справи судом, встановленим законом.
Європейський суд з прав людини у пункті 24 рішення у справі «Сокуренко і Стригун проти України» (заяви № 29458/04 та № 29465/04) від 20 липня 2006 року вказав, що «фраза «встановленого законом» поширюється не лише на правову основу самого існування «суду», але й на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. У рішенні у справі «Занд проти Австрії» … Комісія висловила думку, що термін «судом, встановленим законом» у пункті 1 статті 6 передбачає «усю організаційну структуру судів, включно з (...) питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів».
Розгляд справи судами з порушенням правил територіальної юрисдикції (підсудності) є порушенням п.1 ст.6 Конвенцією про захист прав людини та основоположних свобод,
- 4 -
оскільки такі суди не є встановленими процесуальним законом для такого розгляду.
Керуючись ст.ст.259, 374, 379, 381 ЦПК України, апеляційний суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволити.
Ухвалу Дарницького районного суду м.Києва від 21 січня 2021 рокускасувати і направити справу для продовження розгляду до суду першої інтанції.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і оскарженню в касаційному порядку не підлягає згідно п.2 ч.1 ст.389 ЦПК України.
Головуючий
Судді: