права №756/3546/20 головуючий у І інстанції: Белоконна І.В. провадження 22-ц/824/3963/2021 доповідач: Сліпченко О.І.
Іменем України
13 квітня 2021 року м. Київ
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати в цивільних справах: головуючого судді Сліпченка О.І., суддів Іванової І.В., Мостової Г.І.
за участю секретаря: Пітенко І.Ю.
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційними скаргами ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на рішення Оболонського районного суду міста Києва від 07 грудня 2020 року та додаткове рішення Оболонського районного суду міста Києва від 16 грудня 2020 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа ОСОБА_3 , про відшкодування шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди.
Заслухавши доповідь судді Апеляційного суду, перевіривши матеріали справи в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд,-
У березні 2020 ОСОБА_1 звернувся з вищевказаним позовом який обґрунтовано тим, що 27 квітня 2019 року в м. Києві відповідач ОСОБА_2 , керуючи автомобілем марки «Renault», державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , внаслідок порушення правил дорожнього руху вчинив зіткнення з автомобілем марки «Nissan», державний реєстраційний номер НОМЕР_2 , який на час ДТП належав ОСОБА_1 .
На момент ДТП цивільно-правова відповідальність відповідача була застрахована в ПрАТ «УАСК АСКА». Страхова сума (ліміт відповідальності страховика) визначена полісом обов'язкового страхування за шкоду завдану майну становить 100 000,00 грн.
Згідно звіту з визначення вартості матеріального збитку «Nissan» внаслідок пошкодження в ДТП його розмір складає 329 033,50 грн.
За проведення оцінки пошкоджень позивачем додатково сплачено 3 000,00 грн.
Додатково позивач зазначав, що він зазнав сильний фізичний біль та страх під час зіткнення та перевороту автомобіля через дах. Позивач змінив свій ритм життя, врахувавши пересування без автомобіля, що спричиняло дискомфорт і душевні страждання.
Просив стягнути з відповідача на свою користь матеріальну шкоду з вирахуванням розміру страхового відшкодування, яке повинен здійснити страховик, що становить суму 232 033,50 грн., моральну шкоду у розмірі 50 000,00 грн. та судові витрати.
Рішенням Оболонського районного суду міста Києва від 07 грудня 2020 року позов задоволено частково.
Стягнено з відповідача на користь позивача матеріальну шкоду у розмірі 136 957,29 грн., моральну шкоду у розмірі 10 000,00 грн. та судовий збір у розмірі 1 469,57 грн.
Додатковим рішенням Оболонського районного суду міста Києва від 16 грудня 2020 року стягнено з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 10 000 грн.
Не погоджуючись із вказаними судовими рішенням позивач в частині незадоволених вимог, а відповідач в повному обсязі, звернулись із апеляційними скаргами, які обґрунтовано тим, що місцевий суд невірно з'ясував обставини справи, порушив норми матеріального та процесуального права.
ОСОБА_1 в апеляційній скарзі зазначає, що суд першої інстанції помилково врахував розмір ймовірної утилізаційної вартості пошкодженого автомобіля, оскільки він не відповідає фактичній вартості втраченого майна.
Вказує, що пошкоджений автомобіль був проданий значно за меншу суму.
Щодо додаткового рішення, вважає, що місцевий суд неправомірно зменшив розмір витрат на правничу допомогу, який просив стягнути позивач, враховуючи, що відповідач із заявою про його зменшення не звертався.
ОСОБА_2 в апеляційній скарзі посилається на те, що моральна та матеріальна шкода не підтверджена належними доказами, тому вважає, що позовні вимоги є необґрунтованими.
Крім того, не погоджується з висновком місцевого суду в частині стягнення з нього витрат на правничу допомого, оскільки вважає, що з наданих позивачем доказів не вбачається, що вказані роботи відповідають критерію необхідності та доцільності при розгляді справи.
У відзиві на апеляційну скаргу позивача ОСОБА_2 заперечив її доводи та зауважив, що під час розгляду справи в суді першої інстанції ОСОБА_1 не надавав доказів на підтвердження утилізаційної вартості пошкодженого автомобіля, а тому вважає, що розписка надана ним при подачі скарги із визначенням його вартості не може бути врахована апеляційним судом, оскільки вказане не відповідає вимогам процесуального законодавства та крім того вказаний доказ не може бути належним підтвердженням обставин на підтвердження яких його подано.
У судовому засіданні представник позивача, відповідач та його представник підтримали свої позиції.
ОСОБА_3 підтримала позовні вимоги ОСОБА_1 .
Інші належним чином повідомлені учасники справи не з'явились.
У відповідності до вимог статті 130, 372 ЦПК України неявка сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про час і місце розгляду справи, не перешкоджає розглядові справи, а тому колегія суддів вважає можливим слухати справу у їх відсутності.
Апеляційна скарга не підлягає до задоволення з наступних підстав.
Згідно вимог ст. 263 ЦПК України, - судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.
При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Відповідно до ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Згідно ч. 6 ст. 81 ЦПК України, доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Відповідно до п. 6 ст. 82 ЦПК України вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов'язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.
Зазначеним вимогам закону оскаржуване рішення відповідає.
Задовольняючи позов частково, суд першої інстанції виходив з того, що внаслідок неправомірних дій відповідача було завдано матеріальну та моральну шкоду позивачу, розмір матеріальної шкоди розраховано із врахуванням виплати страхової компанії та утилізаційної вартості пошкодженого автомобіля.
Колегія суддів погоджується з таким висновком з огляду на наступне.
Постановою Київського апеляційного суду від 22 червня 2020 року залишено без змін постанову Оболонського районного суду м. Києва від 15 травня 2020 року, якою ОСОБА_4 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, що призвело до пошкодження автомобіля позивача та третьої особи.
Судом першої інстанції встановлено, що згідно звіту № 1005 з визначення вартості матеріального збитку, завданого власнику транспортного засобу, що складений 13 травня 2019 року, матеріальний збиток, заподіяний власнику КТЗ «Nissan», державний реєстраційний номер НОМЕР_2 , внаслідок його пошкодження в ДТП складає 329 033,50 грн.
Зі Звіту № 1005 вбачається, що вартість матеріального збитку визначена відповідно до ринкової вартості КТЗ на момент пошкодження на підставі того, що КТЗ неможливо відновити відповідно до технічних вимог виробника.
За проведення оцінки пошкоджень позивачем 07 травня 2019 року сплачено 3 000,00 грн на рахунок ФОП ОСОБА_5 , що підтверджується відповідною квитанцією.
За полісом ЕР № 113971113 цивільно-правова відповідальність власника автомобіля, керуючи яким відповідач вчинив правопорушення, була застрахована в ПрАТ «УАСК АСКА». Страхова сума (ліміт відповідальності страховика) визначена полісом обов'язкового страхування за шкоду завдану майну становить 100 000,00 грн.
Відповідно до Консультативного Звіту № 69/63.11.20 від 23 листопада 2020 року про ймовірну утилізаційну вартість КТЗ судом встановлено, що утилізаційна вартість КТЗ «Nissan», державний реєстраційний номер НОМЕР_2 , станом на 13 травня 2019 року становить 95 076,21 грн.
Згідно із частинами 1 та 2 ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоду завдано не з її вини.
Відповідно п. 1 ч. 1 ст. 1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.
Відповідно до ст. 1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).
З матеріалів справи вбачається та було вірно з'ясовано судом першої інстанції, внаслідок неправомірних дій відповідача було пошкоджено автомобіль належний третій особі на праві приватної власності, зазначене підтверджується постановою Оболонського районного суду м. Києва від 15 травня 2020 року.
Враховуючи, що відповідно до статей 386, 395, 396 ЦК положення щодо захисту права власності поширюються також на осіб, які хоч і не є власниками, але володіють майном на праві господарського відання, оперативного управління або на іншій підставі, передбаченій законом чи договором (речове право), такі особи також мають право вимагати відшкодування шкоди, завданої цьому майну.
До таких осіб належить і особа, яка керувала транспортним засобом без доручення, але на підставі документів, визначених пунктом 2.1 Правил дорожнього руху України (посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії та реєстраційного документа на транспортний засіб).
При цьому особою, яка зобов'язана відшкодувати шкоду, завдану джерелом підвищеної небезпеки, є фізична або юридична особа, що на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди, позички тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку (п. 6 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ "Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки" від 01 березня 2013 року № 4), якою передбачено, що розглядаючи позови про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки, суди повинні мати на увазі, що відповідно до статей 1166, 1187 ЦК України шкода, завдана особі чи майну фізичної або юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її завдала. Згідно з пунктом 1 частини першої статті 1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме - шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою. Обов'язок відшкодувати завдану шкоду виникає у її завдавача за умови, що дії останнього були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв'язок та є вина зазначеної особи, а коли це було наслідком дії джерела підвищеної небезпеки, - незалежно від наявності вини.
Колегія суддів приходить до висновку, що розмір матеріальної шкоди завданої позивачу в сумі 135 957,29 грн., який розраховано із врахуванням страхової виплати та розміру утилізаційної вартості пошкодженого автомобіля, є підтвердженим належними доказами, зокрема звітом № 1005 з визначення матеріального збитку, наданим позивачем та Консультативним Звітом № 69/63.11.20 про ймовірну утилізаційну вартість наданим відповідачем.
Посилання представника позивача на те, що розмір утилізаційної вартості, врахований судом, не відповідає дійсності, а автомобіль було відчужено за значно меншу суму коштів, колегія суддів відхиляє, оскільки доказів на спростування утилізаційної вартості надано не було, доводи, щодо продажу пошкодженого автомобіля за суму коштів в розмірі 700 дол.США не підтверджені належними доказами, надана позивачем розписка не може свідчити про його дійсну вартість, а відповідачем вказана сума поставлена під сумнів.
При цьому колегія суддів також відхиляє доводи представника позивача про те, що в звіті про утилізаційну вартість не було враховано пробігу пошкодженого автомобіля, оскільки в звіті про визначення матеріального збитку пробіг автомобіля також не враховувався, а тому відповідно різниця вказаних сум відповідає дійсності, оскільки розрахована фактично з урахування однакових вихідних даних, а при врахуванні пробігу відбудеться зменшення обох сум: матеріального збитку та утилізаційної вартості, при цьому відповідність різниці залишиться сталою.
Доводи ОСОБА_1 , щодо необхідності стягнення із відповідача суми матеріальної шкоди без врахування утилізаційної вартості є хибними та відхиляються апеляційним судом, оскільки вказане не відповідатиме принципу співмірності, зокрема вини ОСОБА_2 та завданій ним матеріальній шкоді.
Доводи ОСОБА_2 , щодо неналежності доказів на підтвердження розміру матеріального збитку завданого позивачу, який стягнено судом першої інстанції, не заслуговують на увагу, оскільки на спростування вказаної суми ним не надано жодних доказів, а місцевий суд, як вже зазначалось, прийшов до вірного висновку про врахування утилізаційної вартості пошкодженого автомобіля при визначенні розміру матеріального збитку.
Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що місцевий суд на підставі належних доказів вірно встановив розмір матеріального збитку в сумі 136 957,29 грн., який підлягає відшкодуванню відповідачем позивачу.
Щодо позовних вимог в частині відшкодування моральної шкоди колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до ст. 23 ЦК України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її права.
Розмір відшкодування моральної шкоди, відповідно до роз'яснень, що містяться в п.9 Постанови Пленуму Верховного суду України Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди, суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань, яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.
Обґрунтовуючи наявність і розмір моральної шкоди, позивач зазначив, що внаслідок неправомірних дій відповідача зазнав фізичних страждань та суттєвих змін у звичайному, сталому для нього ритмі життя.
Факт заподіяння моральної шкоди позивачу є доведеним і очевидним, оскільки є наслідком протиправної поведінки ОСОБА_2 , а тому доводи відповідача на спростування висновків суду в цій частині не заслуговують на увагу.
Вирішуючи питання про розмір відшкодування, виходячи з засад розумності, виваженості та справедливості, приймаючи до уваги необережну форму вини ОСОБА_2 по відношенню до наслідків, що настали та реальну можливість відшкодування моральної шкоди в розмірі, на якому наполягав позивач, апеляційний суд погоджується з висновком місцевого суду, що розмір суми, який в даному випадку буде достатнім для компенсації завданої моральної шкоди має становити 10 000 грн.
Щодо стягнення із відповідача витрат на правничу дорогу понесених позивачем колегія суддів зауважує, що позовні вимоги було задоволено частково.
Згідно правил п. 2 ч. 2 ст.141 ЦПК України інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються у разі відмови в позові - на позивача.
До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу (ч. 3 ст. 133 ЦПК України).
Частиною 1 ст. 137 ЦПК України визначено, що витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
Відповідно до ч.8 ст. 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
4. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:
1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);
2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);
3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;
4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Зазначені позивачем витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 53 600 грн. є завищеними, та становлять надмірний тягар для відповідача, що суперечить принципу розподілу судових витрат. Визначена позивачем сума не співмірна з розміром задоволених позовних вимог та ціною позову в загальному, а тому місцевий суд прийшов до обґрунтованого висновку про зменшення та визначення їх в сумі 10000 грн.
Доводи апеляційної скарги відповідача, щодо відсутності доведеності витрат у визначеному судом першої інстанції розмірі спростовуються наданими позивачем доказами, зокрема договором про надання правничої допомоги, описом робіт, попереднім розрахунком та квитанцією на підтвердження оплати.
Відповідно до ч.1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції, розглядаючи спір повно та всебічно дослідив і оцінив обставини справи, надані сторонами докази, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює, та прийшов до обґрунтованого висновку про часткове задоволення позову.
Оскільки, висновки суду відповідають фактичним обставинам справи, а ухвалене судове рішення відповідає вимогам матеріального і процесуального права, то підстави для його скасування відсутні.
Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст.ст.367, 374, 375, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, Київський апеляційний суд,-
Апеляційні скарги ОСОБА_2 та ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Рішення Оболонського районного суду міста Києва від 07 грудня 2020 року та додаткове рішення Оболонського районного суду міста Києва від 16 грудня 2020 року залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів.
Повний текст постанови складено «14» квітня 2021 року.
Головуючий
Судді: