06 квітня 2021 року м. Київ
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ
Київського апеляційного суду в складі:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
секретар
судового засідання ОСОБА_4 ,
розглянувши в приміщенні суду у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу уповноваженої особи Міністерства юстиції України ОСОБА_5 на ухвалу Печерського районного суду м. Києва від 18 грудня 2020 року про приведення вироку суду Російської Федерації у відповідність із законодавством України стосовно
ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Крисіно Богодухівського району Харківської області, громадянина України, місце проживання якого в України не встановлено,
засудженого вироком Яковлевського районного суду Бєлгородської області Російської Федерації від 17 травня 2018 року за ч. 3 ст. 162 КК Російської Федерації,
за участю прокурора ОСОБА_7 ,
захисника ОСОБА_8 , -
Ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 18.12.2020, з обґрунтуванням мотивів, задоволено клопотання Міністерства юстиції України від 16.11.2020 та приведено у відповідність із законодавством України вирок Яковлевського районного суду Бєлгородської області від 17.05.2018, яким громадянина ОСОБА_6 , визнано винуватим та засуджено за вчинення злочину, передбаченого ч. 3 ст. 162 УК РФ, до покарання у вигляді 7 років 6 місяців позбавлення волі, зі сплатою процесуальних витрат на користь федерального бюджету, пов?язаних з оплатою послуг адвоката в розмірі 4.400 рублів.
ОСОБА_6 визнано винним та засуджено за ч. 3 ст. 187 КК України на 7 років 6 місяців позбавлення волі з конфіскацією майна.
Строк відбуття покарання засудженому ОСОБА_6 ухвалено обраховувати з 17.05.2018, зарахувавши в строк відбуття покарання час тримання під вартою в ІВТ ОМВД Росії по Яковлевському району і ФКУ СІЗО-3 м. Бєлгород, с 23.02.2018 по 17.05.2018 включно по 22.08.2025.
Стягнуто з ОСОБА_6 процесуальні витрати на користь федерального бюджету Російської Федерації, пов'язані з оплатою послуг адвоката, в розмірі 1.154 грн. 85 коп.
Не погоджуючись з ухвалою суду першої інстанції, уповноважена особа Міністерства юстиції України ОСОБА_5 подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу Печерського районного суду м. Києва від 18.12.2020 стосовно ОСОБА_6 та постановити нову ухвалу, розглянувши по суті клопотання про приведення вироку Яковлевського районного суду Бєлгородської області від 17.05.2018 стосовно громадянина України ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у відповідність із законодавством України.
На обґрунтування апеляційних вимог щодо неправильності судового рішення уповноважена особа Міністерства юстиції України ОСОБА_5 вказує, що ухвалою суду від 18.12.2020 покарання, призначене ОСОБА_6 вироком російського суду, було приведено у відповідність із законодавством України та постановлено вважати ОСОБА_6 засудженим ч. 3 ст. 187 КК України до покарання у вигляді 7 років 6 місяців позбавлення волі з конфіскацією майна.
Однак, вироком Яковлевського районного суду Бєлгородської області Російської Федерації від 17.05.2018 засудженому ОСОБА_6 додаткове покарання у вигляді конфіскації майна - не призначалося.
Крім того, уповноважена особа Міністерства юстиції України звертає увагу, що, незважаючи на те, що клопотання Міністерством подавалось до суду відповідно до ст.ст. 606-610 КПК України, суд першої інстанції керувався положеннями ст.ст. 602, 603 КПК України, які не можуть бути застосовані у даному судовому провадженні.
Також, при розгляді вказаного клопотання суд першої інстанції послався на Європейську конвенцією про міжнародну дійсність кримінальних вироків 1970 року, стороною якої Російська Федерація не є, що також на думку уповноваженої особи Міністерства юстиції України - є неприпустимим.
Уповноважена особа Міністерства юстиції України про дату, час та місце розгляду провадження повідомлена у спосіб, передбачений кримінальним процесуальним законом, неявка якої у судове засідання не перешкоджає розгляду провадження.
Заслухавши доповідь головуючого судді, пояснення прокурора, який не заперечував щодо задоволення апеляційних вимог, пояснення захисника ОСОБА_8 , який також не заперечував щодо задоволення апеляційної скарги, проте вважав, що судом першої інстанції порушено право ОСОБА_6 на захист, дослідивши матеріали провадження, а також доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла наступних висновків.
Суд апеляційної інстанції розглядає провадження з дотриманням вимог ст. 404 КПК України.
Положеннями ст. 370 КПК України задекларована законність, вмотивованість та обґрунтованість судового рішення.
Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом.
Згідно з приписами ч.ч. 2, 3 ст. 43 КПК України, ОСОБА_6 , стосовно якого ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 18.12.2020 приведено вирок суду іноземної держави у відповідність із законодавством України, має права засудженого//обвинуваченого, що передбачені ст. 42 КПК України, в обсязі, необхідному для його захисту на відповідній стадії судового провадження.
Відповідно до норми ч. 1 ст. 52 КПК України, участь захисника є обов'язковою у кримінальному провадженні щодо особливо тяжких злочинів.
До кримінального провадження, як указують приписи п.п. 10, 24 ч. 1 ст. 3 КПК України, відноситься і кримінальне провадження у суді першої інстанції.
Як регламентовано ч. 1 ст. 324 КПК України, якщо в судове засідання не прибув захисник у кримінальному провадженні, де участь захисника є обов?язковою, суд відкладає судовий розгляд, визначає дату, час і місце проведення нового засідання і вживає заходів до прибуття його до суду.
Одночасно, якщо причина неприбуття є поважною, суд порушує питання про відповідальність адвоката, який не прибув, перед органом, що згідно із законом уповноважений притягати його до дисциплінарної відповідальності.
Якщо подальша участь захисника у судовому провадженні неможлива, головуючий пропонує обвинуваченому//засудженому обрати собі іншого захисника або залучає захисника для здійснення захисту за призначенням як указано в ч. 3 вказаної норми процесуального закону.
З матеріалів провадження видно, що ОСОБА_6 визнаний винуватим вироком Яковлевського районного суду Бєлгородської області (Російська Федерація) від 17.05.2018 у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч. 3 ст. 162 УК РФ, який кваліфікований ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 18.12.2020 за ч. 3 ст. 187 КК України, що у відповідності до ст. 12 КК України відноситься до особливо тяжкого злочину.
Тобто, участь захисника у провадженні за клопотанням уповноваженої особи Міністерства юстиції України про приведення вироку суду Російської Федерації у відповідність із законодавством України стосовно ОСОБА_6 - є обов?язковою.
Водночас, з матеріалів провадження за клопотання не видно, щоб до участі у провадженні стосовно ОСОБА_6 залучався захисник, а тому, на підставі норми п. 4 ч. 2 ст. 412, п. 1 ч. 1 ст. 415 КПК України, ухвала Печерського районного суду м. Києва від 18.12.2020 стосовно ОСОБА_6 підлягає безумовному скасуванню з призначенням нового розгляду клопотання про приведення вироку суду Російської Федерації у відповідність із законодавством України у суді першої інстанції, де належить перевірити доводи апеляційної скарги уповноваженої особи Міністерства юстиції України, з наданням їм належної оцінки.
За викладеним, апеляційна скарга уповноваженої особи Міністерства юстиції УкраїниОСОБА_5 підлягає частковому задоволенню.
Керуючись ст.ст. 404, 407 КПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу уповноваженої особи Міністерства юстиції України ОСОБА_5 задовольнити частково.
Ухвалу Печерського районного суду м. Києва від 18 грудня 2020 року про приведення вироку суду Російської Федерації у відповідність із законодавством України стосовно ОСОБА_6 , засудженого вироком Яковлевського районного суду Бєлгородської області Російської Федерації від 17 травня 2018 року за ч. 3 ст. 162 КК Російської Федерації, - скасувати та призначити новий розгляд клопотання у суді першої інстанції.
Ухвала оскарженню не підлягає.
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3