1[1]
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ
Київського апеляційного суду в складі:
головуючого суддіОСОБА_1 ,
суддів при секретарі судового засіданняОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в місті Києві 06 квітня 2021 року апеляційну скаргу захисника ОСОБА_5 , який діє в інтересах ОСОБА_6 та ОСОБА_7 , на ухвалу слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва від 19 лютого 2021 року,
Вказаною ухвалою задоволено клопотання старшого слідчого в ОВС слідчого управління Головного управління Національної поліції в Київській області ОСОБА_8 , погодженого прокурором відділу захисту інтересів дітей та протидії насильству Київської обласної прокуратури ОСОБА_9 , накладено арешт на майно, тимчасово вилучене 15 лютого 2021 року під час проведення обшуку квартири АДРЕСА_1 , що на праві власності належить ОСОБА_6 , а саме: - мобільний телефон марки «iPhone 11 Pro Max».
У задоволенні іншої частини клопотання відмовлено.
Не погоджуючись з таким рішенням, захисник ОСОБА_5 , в інтересах ОСОБА_6 та ОСОБА_7 , подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу слідчого судді, постановити нову ухвалу, якою відмовити у задоволенні клопотання слідчого.
Апелянт зазначає, що слідчим суддею порушено вимоги ч. 1 ст. 172 КПК України, оскільки не дотримано процесуальні строки розгляду відповідного клопотання та не повідомлено власника майна про судове засідання.
Також, наголошує на тому, що в клопотанні слідчого та ухвалі слідчого судді не вказано, яка конкретно інформація міститься у мобільному телефоні марки «iPhone 11 Pro Мах», вилученому у ОСОБА_6 і ОСОБА_7 , які не мають відношення до даного кримінального провадження.
Як стверджує захисник, вилучені ноутбук і мобільний телефон не можуть слугувати доказом жодної із обставин, які підлягають доказуванню в рамках цього кримінального провадження, майно має законні джерела походження, арештом буде порушено принципи розумності та співмірності обмеження права власності та завдані негативні наслідки для сім'ї ОСОБА_7 .
Окрім того, у органу досудового слідства відсутні достатні підстави вважати, що на ноутбуці «Lenovo» та мобільному телефоні «IPhone 11 Pro Мах» міститься інформація щодо сексуального насильства відносно потерпілої. Зазначена інформація, належним чином не доведена та не підтверджена допустимими доказами в розумінні ст. 84-86 КПК України.
В судове засідання учасники провадження не з'явилися, 26 лютого 2021 року захисником ОСОБА_5 та 06 квітня 2021 року прокурором ОСОБА_10 на електронну адресу Київського апеляційного суду надіслано заяви про розгляд апеляційної скарги без їхньої участі, а тому колегія суддів вирішила за можливе розглянути дану справу за відсутності учасників судового провадження, що не суперечить положенням ч. 1 ст. 172 та ч. 4 ст. 405 КПК України.
Заслухавши доповідь судді, вивчивши матеріали провадження і перевіривши доводи апеляційної скарги та заперечення на неї, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Як убачається з матеріалів судового провадження, Головним управлінням Національної поліції в Київській області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні, відомості про яке 22 вересня 2020 року внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань під № 12020110410000547, за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 152 КК України.
Відповідно до матеріалів клопотання, ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва від 16 січня 2021 року надано дозвіл слідчій ОСОБА_8 на проведення обшуку за місцем проживання ОСОБА_11 за адресою: АДРЕСА_2 , яка належить ОСОБА_6 , з метою виявлення та вилучення інформації про сексуальне насильство відносно потерпілої, яка може міститися на мобільних телефонах, флеш-накопичувачах, електронних носіях, ноутбуках, персональних комп'ютерах.
15 лютого 2021 року в ході обшуку квартири АДРЕСА_1 , слідчим виявлено та вилучено ноутбук марки «Lenovo», мобільний телефон марки «iPhone 11 Pro Max».
Того ж дня, постановою слідчого вилучені речі визнано речовим доказам у даному кримінальному провадженні.
16 лютого 2021 року старший слідчий в ОВС слідчого управління Головного управління Національної поліції в Київській області ОСОБА_8 , за погодженням прокурора відділу захисту інтересів дітей та протидії насильству Київської обласної прокуратури ОСОБА_9 , звернувся до Шевченківського районного суду м. Києва з клопотанням про накладення арешту на майно, тимчасово вилучене 15 лютого 2021 року під час проведення обшуку квартири АДРЕСА_1 , що на праві власності належить ОСОБА_6 , а саме: ноутбук марки «Lenovo»; - мобільний телефон марки «iPhone 11 Pro Max».
Ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва від 19 лютого 2021 року клопотання задоволено частково, накладено арешт на мобільний телефон марки «iPhone 11 Pro Max».
Перевіряючи законність прийнятого рішення слідчим суддею, колегія суддів враховує практику Європейського суду з прав людини та дотримання ним вимог КПК України, які регулюють норми застосування заходів забезпечення кримінального провадження, у тому числі щодо накладення арешту на майно.
Розглядаючи клопотання про накладення арешту на майно, в порядку статей 170-173 КПК України, для прийняття законного та обґрунтованого рішення, слідчий суддя повинен з'ясувати всі обставини, які передбачають підстави для арешту майна або відмови у задоволенні клопотання про арешт майна.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.
Згідно з вимогами ч. 2 ст. 170 КПК України арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.
Відповідно до вимог ч. 3 ст. 170 КПК України, у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.
Приймаючи рішення, слідчий суддя місцевого суду зазначених вимог закону дотримався.
Задовольняючи частково клопотання, внесене в межах кримінального провадження № 12020110410000547 про накладення арешту на зазначений мобільний телефон, слідчий суддя дослідив матеріали, додані до клопотання, прийшов до правильного висновку про наявність достатніх підстав для накладення арешту на майно, тимчасово вилучене 15 лютого 2021 року під час проведення обшуку квартири АДРЕСА_1 , що на праві власності належить ОСОБА_6 , з метою запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення та відчуження.
Зважаючи на викладене, колегія суддів погоджується з висновками слідчого судді, оскільки зазначене майно у даному кримінальному провадженні визнано речовими доказами відповідно до постанови старшого слідчого в ОВС СУ ГУНП в Київській області ОСОБА_8 від 15 лютого 2021 року (а.с. 59-60).
Слідчий суддя під час розгляду клопотання з'ясував всі обставини, з якими закон пов'язує можливість накладення арешту на майно, перевірив співрозмірність втручання у права ОСОБА_6 та ОСОБА_12 з потребами кримінального провадження, тому з огляду на положення ч. ч. 2, 3 ст. 170 КПК України, майно, яке відповідає критеріям, визначеним у ст. 98 КПК України, повинно вилучатися та арештовуватися незалежно від того, хто являється його власником, у кого і де воно знаходиться, незалежно від того чи належить воно підозрюваному чи іншій зацікавленій особі, оскільки в протилежному випадку не будуть досягнуті цілі застосування цього заходу - запобігання можливості протиправного впливу (відчуження, знищення, приховання) на певне майно, що, як наслідок, перешкодить встановленню істини у кримінальному провадженні.
Як вбачається зі змісту оскаржуваної ухвали, при розгляді клопотання про арешт майна слідчий суддя дотримався вимог статей 132,170,172КПК України, взявши до уваги усі обставини, які у відповідності до ст. 173 КПК України повинні враховуватися при вирішенні питання про арешт майна.
За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновками слідчого судді, що потреби досудового розслідування виправдовують саме такий процесуальний примус як накладення арешту на майно та надасть змогу виконати завдання, для виконання якого слідчий звернувся із клопотанням, а відтак посилання апелянта про відсутність правових підстав для арешту майна, є не переконливими.
Доводи на які посилаються апелянти також не можуть бути підставою для скасування оскаржуваної ухвали, оскільки були відомі слідчому судді та враховані ним при прийнятті рішення.
Доказів негативних наслідків від застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження як арешт майна, в апеляційних скаргах не наведено та колегією суддів не встановлено.
Істотних порушень вимог КПК України, які б давали підстави для скасування ухвали слідчого судді, по справі не вбачається.
Рішення слідчого судді є законним та обґрунтованим, яке ухвалено на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, що підтверджені достатніми даними, дослідженими судом, а тому апеляційна скарга захисника ОСОБА_5 , який діє в інтересах ОСОБА_6 та ОСОБА_7 , задоволенню не підлягає.
Керуючись статтями 117, 170, 171, 173, 309, 376, 404, 405, 407, 418, 422 КПК України, колегія суддів, -
Ухвалу слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва від 19 лютого 2021 року, якою задоволено клопотання старшого слідчого в ОВС слідчого управління Головного управління Національної поліції в Київській області ОСОБА_8 , погодженого прокурором відділу захисту інтересів дітей та протидії насильству Київської обласної прокуратури ОСОБА_9 , накладено арешт на майно, тимчасово вилучене 15 лютого 2021 року під час проведення обшуку квартири АДРЕСА_1 , що на праві власності належить ОСОБА_6 , а саме: - мобільний телефон марки «iPhone 11 Pro Max», - залишити без змін, а апеляційну скаргу захисника ОСОБА_5 , який діє в інтересах ОСОБА_6 та ОСОБА_7 , - без задоволення.
Ухвала апеляційного суду відповідно до правил, визначених ч. 4 ст. 424 КПК України, є остаточною й оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Судді:
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3
Єдиний унікальний № 761/6161/21 Слідчий суддя в 1-ій інстанції: ОСОБА_13
Справа № 11сс/824/1989/2021 Доповідач ОСОБА_1
Категорія ст.170 КПК