Справа № 758/1789/20 Суддя в І-й інстанції Зубець Ю.Г.
Провадження № 33/824/432/2021 Суддя в II-й інстанції Ігнатюк О.В.
19 березня 2021 року м. Київ
Київський апеляційний суд
у складі судді судової палати з розгляду кримінальних справ Ігнатюка О.В., розглянувши справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на постанову судді Подільського районного суду міста Києва від 24 квітня 2020 року, -
Постановою судді Подільського районного суду міста Києва від 24 квітня 2020 року на
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,
за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП накладене адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 10 200 гривень з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 1 рік.
ОСОБА_1 притягнуто до відповідальності за те, що він, 01 лютого 2020 року, о 14 годині 25 хвилин, в м. Києві, по вул. Сирецька, 37, керував автомобілем марки «Hyundai», номерний знак НОМЕР_1 , з ознаками наркотичного сп'яніння, а саме: порушення мови, зіниці очей не реагують на світло, бліде обличчя та від проходження огляду на стан сп'яніння у встановленому законом порядку відмовився у присутності двох свідків.
У апеляційній скарзі ОСОБА_1 указано на незаконність постанови судді та необхідність її скасування. В обґрунтування доводів апеляційної скарги заперечував факт керування транспортним засобом за обставин, викладених у протоколі про адміністративне правопорушення. Звернув увагу на те, що працівники поліції підійшли до нього на вулиці, де він стояв біля автомобіля та безпідставно висловили вимогу у пред'явленні документів, а після незначної суперечки працівники поліції завдали йому удари у різні частини тіла, викликали патрульну поліцію, яка склала на апелянта протокол про адміністративне правопорушення. Після вказаних подій, апелянт викликав швидку медичну допомогу, яка його госпіталізувала до лікарні у якій він перебував на лікуванні три дні. Дії працівників поліції вважав незаконними. Просив постанову судді скасувати та закрити провадження у справі, у зв'язку із відсутністю у його діях складу адміністративного правопорушення.
Вивчивши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги суд приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає до задоволення з огляду на таке.
З об'єктивної сторони адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст. 130 КУпАП може проявлятись у відмові особи, яка керує транспортним засобом, від проходження огляду на стан наркотичного сп'яніння, що було поставлено у вину ОСОБА_1 .
Підстави, умови та порядок проведення огляду на стан алкогольного сп'яніння визначені ст. 266 КУпАП, п.2.5 ПДР України, Порядком направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, проведення такого огляду,затвердженого постановою КМ України від 17 грудня 2008 р. № 1103 ( подальшому - Порядок 1103 ) та Інструкцією про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої наказом МВС України та МОЗ України 09.11.2015 року № 1452/735 (в подальшому - Інструкція 1452/735). За змістом цих нормативних документів водій зобов'язаний на вимогу поліцейського пройти медичний огляд з метою встановлення стану наркотичного сп'яніння. Відповідно до п.2 Інструкції 1452/735 огляду на стан сп'яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп'яніння згідно з ознаками такого стану. Наведене дає підстави стверджувати те, що у ході провадження у справі про адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст. 130 КУпАП, яке проявилось у відмові від проходження огляду на стан наркотичного сп'яніння підлягає доведенню факт керування особою транспортним засобом, наявність ознак наркотичного сп'яніння, пропозиція/вимога поліцейського пройти огляд на стан наркотичного сп'яніння та факт відмови водія від проходження зазначеного огляду. Відмова особи від проходження огляду на стан сп'яніння повинна бути зрозумілою, безумовною, не передбачати її неоднозначного тлумачення. За змістом пунктів 6 та 8 Порядку № 1103 поліцейські зобов'язані запропонувати водієві пройти огляд на стан сп'яніння за допомогою технічного засобу, у випадку його відмови від проходження огляду у такому порядку - запропонувати пройти огляд у медичному закладі і лише у випадку відмови від проходження огляду у закладі охорони здоров'я скласти протокол про адміністративне правопорушення, передбачене відповідною частиною ст. 130 КУпАП. На думку суду, не буде порушень вимог зазначених вище нормативних документів у діях поліцейських, які висувають альтернативну вимогу про проходження огляду на стан сп'яніння на вибір водія на місці за допомогою технічних засобів чи у закладі охорони здоров'я за умови можливості пройти такий огляд на місці з допомогою технічного засобу. Право вибору порядку проходження огляду на стан сп'яніння у такому випадку належить виключно водієві. Поліцейські не мають права відмовити водію пройти огляд на стан сп'яніння у спосіб обраний ним. Будь-які дії водія, які свідчать про його погодження на проходження огляду на стан сп'яніння будь-яким із указаних способів позбавляють поліцейського можливості скласти протокол про відмову від проходження огляду на стан сп'яніння.
Суддя ухвалює рішення про притягнення особи до відповідальності у випадку наявності доказів, які доводять кожну із обставин, що в своїй сукупності утворюють як об'єктивну, так і суб'єктивну сторону даного адміністративного правопорушення.
Зазначених вимог закону та підзаконних актів у ході провадження у цій справі у повній мірі дотримано не було.
Так у ході розгляду справи у суді першої інстанції обґрунтовано встановлено те, що 01 лютого 2020 року близько 14 год. 25 хв. ОСОБА_1 перебував на вул. Сирецькій, 37 м. Києва, де відбулося його спілкування із поліцейським патрульної служби. Суд вважає доведеним те, що на той час у ОСОБА_1 були ознаки, передбачені п.п. 3 і 4 розділу І Інструкції 1452/735, які указували на його можливе перебування у стані наркотичного сп'яніння. Ці обставиною стверджуються відеозаписом події, зробленим за допомогою нагрудної камери поліцейського. Суд вважає доведеним також те, що поліцейським була висунута зрозуміла для сприйняття та прогнозування наступної поведінки вимога про необхідність проходження ОСОБА_1 огляду на стан наркотичного сп'яніння, роз'яснено у зв'язку із якими обставинами ця вимога висунута та у якому порядку цей огляд необхідно пройти. Аналіз дій ОСОБА_1 дає підстави стверджувати те, що він фактично відмовився від проходження такого огляду, оскільки ствердно на вимогу поліцейського ОСОБА_1 не відповів, роз'яснював поліцейському відсутність підстав для проходження огляду на стан наркотичного сп'яніння, висловлював скарги щодо його побиття тощо. Не даючи оцінки мотивам відмови ОСОБА_1 від проходження зазначеного огляду, суд вважає доведеним той факт, що своїми діями останній дійсно відмовився від проходження зазначеного вище огляду. Наведені обставини стверджуються письмовими поясненнями свідків у присутності яких була вчинена відмова від проходження огляду, відеозаписом, зробленим за допомогою нагрудної камери поліцейського, іншими доказами.
Між тим, указаних обставин не достатньо для притягнення ОСОБА_1 до відповідальності за адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст. 130 КУпАП вчинене у формі відмови від проходження огляду на стан наркотичного сп'яніння. Так, накладаючи на ОСОБА_1 стягнення суддя не врахував того, що матеріали справи не містять жодного доказу, який би указували на те, що ОСОБА_1 у час та місці, які зазначені у протоколі про адміністративне правопорушення, дійсно керував автомобілем «Hyundai Accent», номерний знак НОМЕР_1 . Із початку з'ясування обставин події, що було зафіксовано поліцейським за допомогою нагрудної відеокамери, ОСОБА_1 категорично заперечував факт керування ним автомобілем. Поліцейські, що здійснювали фіксацію зазначеної події із складанням у подальшому протоколу про адміністративне правопорушення, безпосередньо факт керування ОСОБА_1 зазначеним вище автомобілем не сприймали, тобто: ними безпосередньо цей автомобіль не зупинявся, очевидцями керування ОСОБА_1 цим автомобілем за інших обставин вони не були. Доказів такого керування здобутих за допомогою наявних у поліцейських засобів відеоконтролю, робота яких повинна бути безперервною відповідно до положень Інструкції із застосування органами та підрозділами поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, затвердженої наказом МВС України 18.12.2018 № 1026 ( в подальшому - Інструкція 1026) поліцейським не надано.
У матеріалах справи не міститься даних про об'єктивну фіксацію керування ОСОБА_1 автомобілем іншими джерелами, зокрема: за допомогою камер спостереження, відео реєстраторів, портативних засобів зв'язку тощо, що могли бути сприйняті поліцейським та використано у якості доказу факту такого керування. Матеріали справи не містять також пояснень будь-яких свідків, які би підтвердили факт керування ОСОБА_1 автомобілем. При цьому суд вважає, що наявний у матеріалах справи рапорт поліцейського не може бути доказом зазначеного вище факту керування автомобілем. Вичерпний перелік процесуальних джерел доказів, а саме будь-яких фактичних даних, на основі яких орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи, визначений у ч.1 ст. 251 КУпАП. Аналіз указаної правової норми дає підстави стверджувати про те, що рапорт поліцейського не є джерелом доказів у справі про адміністративне правопорушення. Суд звертає увагу на те, що указаний рапорт не містить жодних даних про його офіційне спрямування чи реєстрацію. Сукупність указаних обставин виключають визнання зазначеного вище рапорту у якості доказування факту керування ОСОБА_1 автомобілем, що в подальшому стало однією із причин складання щодо ОСОБА_1 , протоколу про адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст. 130 КУпАП. Посилання поліцейського під час спілкування із ОСОБА_1 на те, що саме ним був зупинений автомобіль під керуванням ОСОБА_1 , що вбачається із його репліки яка озвучена на зазначеному вище відеозаписі не відповідає дійсності, оскільки із змісту рапортів поліцейського ОСОБА_2 (автора протоколу серії ДПР18 № 287260 від 01.02.2020 року) та поліцейського ППОП №1 ГУ НП у м. Києві (прізвище у рапорті написане нечитабельним почерком) вбачається те, що поліцейський ОСОБА_2 автомобіль під керуванням ОСОБА_1 не зупиняв.
У ході апеляційного розгляду судом були вжиті усі передбачені законом заходи, направлені на усунення зазначеної вище неповноти, що була допущена при фіксації указаного правопорушення., у тому числі і шляхом встановлені особи поліцейського, який зупиняв автомобіль під керуванням ОСОБА_1 із подальшим його допитом у якості свідка, щодо указаних обстави. У зв'язку із цією необхідністю до Управління патрульної поліції у м. Києві на ім'я інспектора поліції ОСОБА_2 було направлено повістку із викликом до суду. Враховуючи факт неявки свідка ОСОБА_2 до суду для допиту у якості свідка, судом апеляційної інстанції на ім'я начальника Управляння патрульної поліції у м. Києві та начальника Департаменту патрульної поліції був скерований листа у якому керівництво цих підрозділів було проінформоване про обставини справи, необхідність явки до суду інспектора ОСОБА_2 та повідомлено про наслідки у випадку неявки цього свідка до суду у тому числі і ті, які випливають із положень ст. 62 Конституції України. Не дивлячись на своєчасне скерування цього листа зазначеним вище адресатам за допомогою засобів електронного зв'язку, явка свідка до суду забезпечена не була, що перешкодило суду усунути зазначені вище недоліки. У зв'язку із цими обставинами усі сумніви, які виникли у ході розгляду даної справи судом, у відповідності до положень ст. 62 Конституції України, тлумачаться на користь ОСОБА_1 . Наведене указує на недоведеність факту керування ОСОБА_1 автомобілем, що указувало на відсутність у його діях об'єктивної сторони адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП та виключало його відповідальність за цією статтею.
Неврахування цих обставин призвело до прийняття суддею місцевого суду постанови, яка не ґрунтується як на матеріалах справи, так і на вимогах закону. У зв'язку із цим постанова судді Подільського районного суду міста Києва від 24 квітня 2020 року щодо ОСОБА_1 не може визнаватись законною та обґрунтованою, а тому вона підлягає скасуванню. Оскільки у ході розгляду справи апеляційним судом у діях ОСОБА_1 не встановлено складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП, провадження у цій справі підлягає закриттю із підстав, передбачених п.1 ч.1 ст. 247 КУпАП.
Керуючись п.1 ч.1 ст. 247, ст. 294 КУпАП, апеляційний суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.
Постанову судді Подільського районного суду міста Києва від 24 квітня 2020 року щодо ОСОБА_1 скасувати.
Провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 до відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП закрити із підстав, передбачених п.1 ч.1 ст. 247 КУпАП, а саме у звязку із відсутністю у його діях складу даного адміністративного правопорушення.
Постанова оскарженню не підлягає.
Суддя О.В. Ігнатюк