19 квітня 2021 року
Київ
справа №260/1894/19
адміністративне провадження №К/9901/11814/21
Верховний Суд у складі судді-доповідача Касаційного адміністративного суду Мартинюк Н.М., перевіривши касаційну скаргу Головного управління Національної поліції у Закарпатській області на рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 4 грудня 2020 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 16 березня 2021 року у справі №260/1894/19 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції у Закарпатській області про визнання незаконним звільнення, поновлення на роботі та стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу,
У грудні 2019 року ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до Головного управління Національної поліції у Закарпатській області, в якому просив:
- визнати незаконним та скасувати наказ № 2097 від 25 жовтня 2019 року про притягнення до дисциплінарної відповідальності оперуповноваженого відділу кримінальної поліції Ужгородського ВП ГУНП в Закарпатській області ОСОБА_1 та накладення дисциплінарного стягнення - звільнення з органів поліції;
- визнати незаконним та скасувати наказ ГУ НП в Закарпатській області № 221 о/с від 26 жовтня 2019 року в частині звільнення ОСОБА_1 з Національної поліції;
- поновити ОСОБА_1 на посаді оперуповноваженого відділу кримінальної поліції Ужгородського ВП ГУНП в Закарпатській області з виплатою середньомісячного заробітку за час вимушеного прогулу.
Рішенням Закарпатського окружного адміністративного суду від 4 грудня 2020 року, яке залишено без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 16 березня 2021 року, адміністративний позов задоволено частково:
- визнано протиправним та скасовано пункт 2 Наказу Головного управління Національної поліції України в Закарпатській області № 2097 від 25 жовтня 2019 року про притягнення до дисциплінарної відповідальності ОСОБА_1 у вигляді звільнення із служби в поліції;
- визнано протиправним та скасовано Наказ Головного управління Національної поліції України в Закарпатській області № 221 о/с від 26 жовтня 2019 року в частині звільнення зі служби в поліції старшого лейтенанта поліції ОСОБА_1 ;
- поновлено ОСОБА_1 на посаді старшого лейтенанта поліції оперуповноваженого відділу кримінальної поліції Ужгородського відділу поліції Головного управління Національної поліції України в Закарпатській області - з 29 жовтня 2019 року;
- стягнуто з Головного управління Національної поліції України в Закарпатській області на користь ОСОБА_1 середньомісячний заробіток за час вимушеного прогулу в розмірі: 186 416,88 грн;
- рішення в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді старшого лейтенанта оперуповноваженого відділу кримінальної поліції Ужгородського відділу поліції Головного управління Національної поліції України в Закарпатській області допущено до негайного виконання;
- рішення в частині стягнення середньомісячного заробітку за один місяць у розмірі: 14 179,03 допущено до негайного виконання.
У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Не погоджуючись із цими судовими рішеннями, Головне управління Національної поліції у Закарпатській області звернулося із касаційною скаргою до Верховного Суду як суду касаційної інстанції в адміністративних справах відповідно до статті 327 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - "КАС України"), надіславши її засобами поштового зв'язку 1 квітня 2021 року.
У своїй касаційній скарзі скаржник просить скасувати рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 4 грудня 2020 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 16 березня 2021 року у справі №260/1894/19 та ухвалити нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні позову.
Відповідно до частини першої статті 334 КАС України за відсутності підстав для залишення касаційної скарги без руху, повернення касаційної скарги чи відмови у відкритті касаційного провадження суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відкриття касаційного провадження у справі.
Дослідивши зміст касаційної скарги, Суд вважає за потрібне повернути її скаржнику з наступних підстав.
Пунктом 8 частини другої статті 129 Конституції України серед основних засад судочинства закріплює забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Наведеним конституційним положенням кореспондує стаття 14 Закону України "Про судоустрій і статус суддів".
Отже, оскарження рішень судів у касаційному порядку можливе лише у випадках, якщо таке встановлено законом.
З 8 лютого 2020 року набрав чинності Закон України від 15 січня 2020 року №460-IХ "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ", яким унесено зміни до розділу 3 Глави 2 "Касаційне провадження", зокрема, щодо визначення підстав касаційного оскарження судових рішень та порядку їхнього розгляду.
Так, згідно з частиною першою статті 328 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.
Імперативними приписами частини четвертої статті 328 КАС України обумовлено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках:
1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;
3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;
4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами другою і третьою статті 351 цього Кодексу.
Згідно з пунктом четвертим частини другої статті 330 КАС України у касаційній скарзі зазначаються підстава (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 328 цього Кодексу підстави (підстав).
У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні.
У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 2 частини четвертої статті 328 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду.
У разі подання касаційної скарги на судове рішення, зазначене у частинах другій і третій статті 328 цього Кодексу, в касаційній скарзі зазначається обґрунтування того, в чому полягає неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення (рішень).
Системний аналіз наведених положень КАС України дає підстави для висновку, що при касаційному оскарженні судових рішень, зазначених у частині першій статті 328 КАС України, у касаційній скарзі обґрунтування неправильного застосування судом (судами) норм матеріального права чи порушення норм процесуального права має обов'язково наводитись у взаємозв'язку із посиланням на відповідний пункт частини четвертої статті 328 КАС України як на підставу для касаційного оскарження судового рішення.
Проте, перевіркою змісту поданої у цій справі касаційної скарги встановлено, що, в порушення вимог пункту 4 частини другої статті 330 КАС України, у ній не викладені передбачені частиною четвертою статті 328 КАС України підстави для оскарження судових рішень в касаційному порядку та відсутнє посилання на відповідний пункт вказаної статті.
Зазначене свідчить, що скаржник формально підійшов до питання належного оформлення касаційної скарги, зокрема, в частині зазначення підстав касаційного оскарження судових рішень судів попередніх інстанцій з урахуванням вимог частини четвертої статті 328 КАС України.
З урахуванням змін до КАС України, які набрали чинності 8 лютого 2020 року, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, а тому відсутність у касаційній скарзі визначених законом підстав касаційного оскарження унеможливлює її прийняття та відкриття касаційного провадження.
Згідно з пунктом 4 частини п'ятої статті 332 КАС України касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається суддею-доповідачем також, якщо у касаційній скарзі не викладені передбачені цим Кодексом підстави для оскарження судового рішення в касаційному порядку.
Отже, касаційну скаргу Головного управління Національної поліції у Закарпатській області належить повернути як таку, що не містить підстав, визначених частиною четвертою статті 328 КАС України, для касаційного оскарження рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 4 грудня 2020 року та постанови Восьмого апеляційного адміністративного суду від 16 березня 2021 року у справі №260/1894/19.
На підставі наведеного та керуючись положеннями статей 328, 330, 332, 359 КАС України, Верховний Суд,
Касаційну скаргу Головного управління Національної поліції у Закарпатській області на рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 4 грудня 2020 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 16 березня 2021 року у справі №260/1894/19 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції у Закарпатській області про визнання незаконним звільнення, поновлення на роботі та стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу повернути особі, яка її подала.
Копію цієї ухвали надіслати учасникам справи у порядку, визначеному статтею 251 КАС України.
Роз'яснити скаржнику, що повернення касаційної скарги не позбавляє його права повторного звернення до Верховного Суду.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання і не може бути оскаржена.
………………………….
Н.М. Мартинюк,
Суддя Верховного Суду