14 квітня 2021 рокуЛьвівСправа № 380/3437/20 пров. № А/857/3913/21
Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі:
головуючого судді - Кушнерика М.П.
суддів - Курильця А.Р., Мікули О.І.;
за участю секретаря судового засідання - Юник А.А.;
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові апеляційну скаргу Галицької митниці Держмитслужби на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 16 грудня 2020 року, прийняте суддею Гуликом А.Г. в місті Львові, о 10 годині 51 хвилині, повний текст складено 14 січня 2020 року, у справі №380/3437/20 за позовом ОСОБА_1 до Львівської митниці ДФС, Галицької митниці Держмитслужби про скасування наказу, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, -
ОСОБА_1 звернувся з позовом до Львівської митниці ДФС, Галицької митниці Держмитслужби, в якому просить визнати протиправним та скасувати наказ в.о. начальника Львівської митниці ДФС, голови комісії з реорганізації Львівської митниці ДФС Романа Антоняка № 97-о “Про звільнення ОСОБА_1 ” від 13.04.2020; поновити його на посаді головного державного інспектора відділу митного оформлення № 5 митного поста “Краковець” Львівської митниці ДФС; стягнути з Галицької митниці Держмитслужби середній заробіток за час вимушеного прогулу з дня звільнення по день винесення рішення судом першої інстанції.
В обґрунтування вимог позовної заяви зазначає, що постановою Кабінету Міністрів України “Про утворення територіальних органів Державної митної служби” від 02.10.2019 №858 утворено юридичні особи публічного права, територіальні органи Державної митної служби за переліком згідно з додатком 1. Згідно з вказаним додатком утворено, зокрема Галицьку митницю Держмитслужби. Окрім того, згідно з додатком № 2 до вказаної постанови прийнято рішення про реорганізацію Львівської митниці ДФС шляхом її приєднання до Галицької митниці Держмитслужби. На виконання вказаної постанови, ДФС України видано наказ “Про реорганізацію митниць ДФС” від 25.11.2019 №30-рг, пунктом 4-им якого визначено тримісячний строк для проведення реорганізації митниць ДФС, зокрема і Львівської митниці ДФС. Після чого, 21.12.2019 в.о. начальника митниці, головою Комісії з реорганізації Львівської митниці ДФС Лозинським О. видано наказ №666 “Про попередження про наступне вивільнення”, з відповідним Додатком. Позивач зазначає, що у зазначеному Додатку вказано список, який складався з 213 осіб, зокрема, і позивача, які не переведені та яким мало бути вручено повідомлення про наступне вивільнення. Проте, жодних повідомлень про наступне вивільнення впродовж грудня 2019 - січня 2020 року ОСОБА_1 не вручено. Лише після внесення змін до Закону України “Про державну службу”, 10.03.2020 він отримав попередження про наступне вивільнення. Після вказаного, 13.04.2020 Львівська митниця ДФС прийняла наказ №97-о “Про звільнення ОСОБА_1 ” відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 83, п. 1 ч. 1 ст. 87 Закону України від 10.12.2015 №889-VІІІ “Про державну службу”, п. 1 ч. 1 ст. 40 Кодексу законів про працю України позивача звільнено з 15.04.2020 із займаної посади головного державного інспектора відділу митного оформлення №5 митного поста “Краковець” Львівської митниці ДФС.
Вважає зазначений наказ Львівської митниці ДФС протиправним, оскільки під час прийняття такого Львівська митниця ДФС застосувала законодавство України про працю, яке не могло застосовуватись в ході реалізації постанови Кабінету Міністрів України “Про утворення територіальних органів Державної митної служби” від 02.10.2019 №858 та наказу ДФС України “Про реорганізацію митниць ДФС” від 25.11.2019 №30-рг. Звертає увагу на те, що з урахуванням дати початку реорганізації Львівської митниці ДФС (28.11.2019), її строків (три місяці), визначених пунктом 4 наказу ДФС України від 25.11.2019 №30-рг, чинних як станом на 28.11.2019, так і на 28.12.2019 норм Закону України “Про державну службу” та Кодексу Законів про працю України, процедура вивільнення працівників на підставі пункту 1 частини 1 статті 87 Закону України “Про державну службу” передбачала, зокрема, необхідність персонального попередження про наступне вивільнення працівників не пізніше ніж за два місяці та надання одночасної пропозиції працівникові іншої роботи на тому самому підприємстві, установі, організації. А тому, оскільки реорганізація Львівської митниці ДФС мала закінчитись до 28.02.2020, на думку позивача, йому повинні вручити попередження про наступне вивільнення до 28.12.2019 та запропонувати іншу роботу в Галицькій митниці Держмитслужби. Однак, таких дій не вчинено та Львівська митниця ДФС, Галицька митниця Держмитслужби порушили вимоги частин 1 та 3 статті 49-2 КЗпП України.
Поряд з цим, протягом всього періоду, починаючи з моменту реорганізації, вручення повідомлення про наступне вивільнення, винесення наказу про його звільнення, у Галицькій митниці Держмитслужбі були наявні вакантні посади в тому числі і посада на якій працював позивач, але такі вакантні посади йому не пропонувались.
З огляду на вказане, вважає, що відповідач протиправно і без законних на це підстав прийняв наказ про його звільнення, який прийнятий незважаючи на встановлення карантину та рекомендації не звільняти працівників під час дії такого.
Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 16 грудня 2020 року, позов задоволено повністю.
Визнано протиправним та скасовано наказ Львівської митниці ДФС № 97-о “Про звільнення ОСОБА_1 ” від 13.04.2020.
Поновлено ОСОБА_1 на посаді головного державного інспектора відділу митного оформлення № 5 митного поста “Краковець” Львівської митниці ДФС з 16.04.2020.
Стягнуто з Львівської митниці ДФС код ЄДРПОУ 39420875, місцезнаходження: 79000, м.Львів, вул. Костюшка, 1 на користь ОСОБА_1 РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 , середній заробіток за час вимушеного прогулу в розмірі 72527,28 грн. з проведенням необхідних відрахувань відповідно до чинного законодавства.
Рішення суду в частині поновлення на посаді та стягнення середнього заробітку за один місяць в сумі 8850,0 грн. з проведенням необхідних відрахувань відповідно до чинного законодавства допущено до негайного виконання.
Галицька митниця Держмитслужби подала апеляційну скаргу, з підстав помилкового застосування норм матеріального права та неповного з'ясування обставин справи.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги вказано на те, що строк реорганізації юридичної особи законодавством не визначений, відтак, визначення строку реорганізації Львівської митниці ДФС належить до повноважень Голови комісії з реорганізації ДФС України. Не виключено його право на продовження встановлених ним же орієнтовних строків.
Крім цього, визначальним моментом встановлення події з якої слід визначати початок настання правовідносин, пов'язаних із припиненням державної служби є вручення працівнику попередження про наступне вивільнення. Саме на даному етапі коли особі вручено попередження про наступне вивільнення і виникають правовідносини, пов'язані із припиненням державної служби. Оскільки позивачу попередження про наступне вивільнення було вручено 10.03.2020, то саме з цієї дати почалися правовідносини по припиненню державної служби позивачу, а тому видача попередження про наступне вивільнення є подією, фактом, на момент вчинення яких застосовується закон, під час дії якого вони настали або мали місце, тобто до даних правовідносин підлягає застосуванню Закон України «Про державну службу», в редакції чинній на момент такого вручення, тобто в редакції Закону України від 14.01.2020 року №440-ІХ «Про внесення змін до Митного кодексу України та деяких інших законодавчих актів України у зв'язку з проведенням адміністративної реформи» (Закон України від 14.01.2020 року №440-ІХ набув чинності 13.02.2020 року, тобто майже за місяць до дати виникнення спірних правовідносин щодо звільнення позивача).
Врахування професійної підготовки та професійної компетентності державного службовця здійснюється при його переведенні до іншого державного органу, а не при звільненні. При цьому, вказана норма передбачає, що державний службовець може бути переведений (а не обов'язково підлягає переведенню). При прийнятті рішення не враховано ту обставину, що позивача було звільнено за п.1 ч. 1 ст. 87 Закону України «Про державну службу», а процедура звільнення з цієї підстави врегульована ч. 3 ст. 87 цього Закону.
Також, покликається на те, що при скороченні чисельності або штату державних службовців, скороченні посади державної служби внаслідок зміни структури або штатного розпису державного органу без скорочення чисельності або штату державних службовців, реорганізації державного органу пропонування державному службовцю вакантної посади державної служби є правом суб'єкта призначення або керівника державної служби, а не обов'язком.
Просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти постанову, якою в задоволенні позову відмовити.
Відзиву на апеляційну скаргу не надходило, що не перешкоджає розгляду справи по суті.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, представника апелянта, яка просить задоволити апеляційну скаргу, представника позивача, яка просить залишити без змін рішення суду, розглянувши та обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, колегія суддів, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Згідно ч.1 та ч. 2 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Судом встановлено та підтверджено матеріалами справи, що відповідно до копії трудової книжки серії НОМЕР_2 від 13.07.1992, ОСОБА_1 працював в митних органах з 1992 року, з 08.12.2018 відповідно до наказу Львівської митниці ДФС №889-о від 07.12.2018 обіймав посаду головного державного інспектора відділу митного оформлення №5 митного поста “Краковець” Львівської митниці ДФС.
Постановою Кабінету Міністрів України від 02.10.2019 №858 “Про утворення територіальних органів Державної митної служби” утворено, зокрема, Галицьку митницю Держмитслужби та реорганізовано Львівську митницю ДФС шляхом її приєднання до Галицької митниці Держмитслужби.
Згідно з п. 1 наказу ДФС України від 25.11.2019 №30-рг “Про реорганізацію митниць ДФС” розпочато реорганізацію Львівської митниці ДФС. У пункті 2 вказаного наказу утворено комісію з реорганізації Львівської митниці ДФС. У пункті 4 вказаного наказу визначено строк проведення реорганізації митниць ДФС три місяці з дня опублікування повідомлення про рішення щодо припинення юридичної особи.
До Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань 28.11.2019 внесено інформацію про рішення щодо припинення юридичної особи - Львівської митниці ДФС.
Розпорядженням Кабінету Міністрів України “Питання Державної митної служби” від 04.12.2019 №1217-р погоджено пропозицію Міністерства фінансів щодо можливості забезпечення здійснення з 08.12.2019 Державною митною службою покладених на неї постановою Кабінету Міністрів України від 06.12.2019 №227 “Про затвердження положень про Державну податкову службу України та Державну митну службу України”, функцій і повноважень Державної фіскальної служби, що припиняється, з реалізації державної митної політики, державної політики у сфері боротьби з правопорушеннями під час застосування законодавства з питань державної митної справи.
З дня набрання чинності постановою Кабінету Міністрів України про початок роботи Державної митної служби України повноваження Львівської митниці ДФС перейшли до Галицької митниці Держмитслужби.
Згідно з даними Єдиного державного реєстру юридичних та фізичних осіб-підприємців, 14.11.2019 проведена державна реєстрація як юридичної особи - Галицької митниці Держмитслужби.
Відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України про початок роботи Державної митної служби України повноваження Львівської митниці ДФС перейшли до Галицької митниці Держмитслужби з 00.00 год. 08.12.2019.
Керівником комісії з реорганізації Львівської митниці ДФС 21.12.2019 прийнято наказ №666 “Про попередження про наступне вивільнення”, яким наказано письмово попередити про наступне вивільнення із займаних посад працівників Львівської митниці ДФС відповідно до пункту 1 частини 1 статті 87 Закону України від 10.12.2015 №889-VIII “Про державну службу” згідно зі списком, в який включений ОСОБА_1 . Вручення попереджень про наступне вивільнення працівників доручено члену Комісії з реорганізації Львівської митниці ДФС Дацій Т.М.. Контроль за виконанням вказаного наказу здійснювався головою Комісії з реорганізації Львівської митниці ДФС Лозинським О.Р..
Наказом Львівської митниці ДФС №03 від 07.02.2020 скасовано наказ №666 як такий, що не реалізований з причин відсутності на роботі члена Комісії з реорганізації Львівської митниці ДФС, на якого покладено обов'язок вжиття заходів щодо вручення попереджень про наступне вивільнення, які не вручені.
Наказом Львівської митниці ДФС від 11.03.2020 №08 “Про попередження про наступне вивільнення” зобов'язано Комісію з реорганізації Львівської митниці ДФС письмово попередити про наступне вивільнення працівників Львівської митниці ДФС із займаних посад на підставі пункту 4 частини 1 статті 83, пункту 1 частини 1 статті 87 Закону України від 10.12.2015 №889-VІІІ “Про державну службу”, зі змінами. В додатку до зазначеного наказу у пункті 31 зазначений ОСОБА_1 - головний державний інспектор відділу митного оформлення №5 митного поста “Краковець” Львівської митниці ДФС.
Попередження про наступне вивільнення із займаної посади 13.04.2020 на підставі пункту 4 частини 1 статті 83, пункту 1 частини 1 статті 87 Закону України від 10.12.2015 №889-VІІІ “Про державну службу”, пункту 1 частини 1 статті 40 Кодексу законів про працю України позивач отримав 10.03.2020, що підтверджується його підписом під вказаним попередженням.
Відповідно до наказу Львівської митниці ДФС від 13.04.2020 №97-о “Про звільнення ОСОБА_1 ” позивача з 15.04.2020 звільнено із займаної посади головного державного інспектора відділу митного оформлення №5 митного поста “Краковець” Львівської митниці ДФС, відповідно до пункту 4 частини 1 статті 83, пункту 1 частини 1 статті 87 Закону України від 10.12.2015 №889-VІІІ “Про державну службу”, пункту 1 частини 1 статті 40 Кодексу законів про працю України. Як на підставу звільнення вказано попередження про наступне вивільнення від 10.03.2020.
Не погоджуючись з наказом в.о. начальника Львівської митниці ДФС, голови комісії з реорганізації Львівської митниці ДФС № 97-о “Про звільнення ОСОБА_1 ” від 13.04.2020 та вважаючи його протиправним, позивач звернувся з позовом до суду про його скасування.
Апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що оспорений наказ №97-о від 13.04.2020 “Про звільнення ОСОБА_1 ” прийнятий відповідачем без урахування всіх обставин, що мали значення для його прийняття, тобто є необґрунтованим, а також прийнятий без дотримання принципу рівності перед законом та є дискримінаційним. Крім вказаного, з урахуванням встановлених обставин та досліджених доказів у справі, Львівська митниця ДФС такий наказ прийняла без дотримання принципів безсторонності, добросовісності та пропорційності, а тому є протиправним та таким, що підлягає скасуванню.
Відповідно ч.2 ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 43 Конституції України зокрема передбачено, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується.
Держава створює умови для повного здійснення громадянами права на працю, гарантує рівні можливості у виборі професії та роду трудової діяльності, реалізовує програми професійно-технічного навчання, підготовки і перепідготовки кадрів відповідно до суспільних потреб
Європейська соціальна хартія (переглянута) від 03.05.1996, ратифікована Законом України від 14.09.2006 № 137-V, яка набрала чинності з 01.02.2007 (далі - Хартія), визначає, що кожна людина повинна мати можливість заробляти собі на життя професією, яку вона вільно обирає (пункт 1 частини І). Ратифікувавши Хартію, Україна взяла на себе міжнародне зобов'язання запроваджувати усіма відповідними засобами досягнення умов, за яких можуть ефективно здійснюватися права та принципи, що закріплені у частині І Хартії.
Отже, право особи на працю як складова частина права на соціальний захист є її конституційним правом, яке гарантується міжнародними зобов'язаннями України.
Принципи, правові та організаційні засади забезпечення публічної, професійної, політично неупередженої, ефективної, орієнтованої на громадян державної служби, яка функціонує в інтересах держави і суспільства, а також порядок реалізації громадянами України права рівного доступу до державної служби, що базується на їхніх особистих якостях та досягненнях визначає Закон України «Про державну службу» № 889-VIII від 10 грудня 2015 року (далі - Закон № 889-VIII).
Відповідно до ч. 1 ст. 1, ч.ч. 1, 2 ст. 3, ч.ч. 2, 3 ст. 5 Закону № 889-VIII державна служба - це публічна, професійна, політично неупереджена діяльність із практичного виконання завдань і функцій держави. Цей Закон регулює відносини, що виникають у зв'язку із вступом на державну службу, її проходженням та припиненням, визначає правовий статус державного службовця. Відносини, що виникають у зв'язку із вступом, проходженням та припиненням державної служби, регулюються цим Законом, якщо інше не передбачено законом. Дія норм законодавства про працю поширюється на державних службовців у частині відносин, не врегульованих цим Законом.
Згідно з п. 4 ч. 1 ст. 83 Закону № 889-VIII державна служба припиняється за ініціативою суб'єкта призначення (статті 87, 87-1 цього Закону).
Підстави припинення державної служби за ініціативою суб'єкта призначення визначені ст. 87 Закону № 889-VIII, зокрема, відповідно до п.1 ч.1 цієї статті підставами для припинення державної служби за ініціативою суб'єкта призначення є: скорочення чисельності або штату державних службовців, скорочення посади державної служби внаслідок зміни структури або штатного розпису державного органу без скорочення чисельності або штату державних службовців, реорганізація державного органу.
Частиною 3 статті 87 Закону № 889-VIII (в редакції Закону України від 14 січня 2020 року №440-IX) передбачено, що суб'єкт призначення або керівник державної служби попереджає державного службовця про наступне звільнення на підставі пунктів 1 та 11частини першої цієї статті у письмовій формі не пізніше ніж за 30 календарних днів. Суб'єкт призначення або керівник державної служби може пропонувати державному службовцю будь-яку вакантну посаду державної служби у тому самому державному органі (за наявності). При цьому не застосовуються положення законодавства про працю щодо обов'язку суб'єкта призначення отримання згоди виборного органу первинної профспілкової організації (профспілкового представника) на звільнення.
Разом з тим, колегія суддів враховує також те, що відповідно до пункту 19 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 1992 року №9 «Про практику розгляду судами трудових спорів» при розгляді спорів про звільнення за пунктом 1 статті 40 КЗпП України суди зобов'язані з'ясувати, чи дійсно у відповідача мали місце зміни в організації виробництва і праці, зокрема, ліквідація, реорганізація або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників, чи додержано власником або уповноваженим ним органом норм законодавства, що регулюють вивільнення працівника, які є докази щодо змін в організації виробництва і праці, про те, що працівник відмовився від переведення на іншу роботу або що власник або уповноважений ним орган не мав можливості перевести працівника з його згоди на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації, чи не користувався вивільнюваний працівник переважним правом на залишення на роботі та чи попереджувався він за два місяці про наступне вивільнення.
Наказ про звільнення повинен обов'язково містити підставу звільнення з нормативним посилання, тобто роботодавець повинен зазначити як причину, так і підставу звільнення з покликанням на назву, статтю, її частину, абзац, пункт, підпункт нормативно-правового акту на підставі якого проводиться звільнення працівника.
Як вбачається зі змісту оспореного наказу про звільнення позивача з посади, такий містить лише покликання на пункт 4 частини 1 статті 83, пункт 1 частини 1 статті 87 Закону України «Про державну службу» від 10 грудня 2015 року №889-VІІІ із змінами, пункт 1 частини 1 статті 40 КЗпП України без зазначення конкретної причини та підстави звільнення, з покликанням на всі наявні три правові підстави передбачені вищенаведеним законом (скорочення чисельності або штату державних службовців; скорочення посади державної служби внаслідок зміни структури або штатного розпису державного органу без скорочення чисельності або штату державних службовців; реорганізація державного органу).
Відтак, враховуючи наведені вище правові норми та встановлені фактичні обставини справи, колегія суддів вважає, що зазначене рішення відповідача про звільнення позивача прийнято без конкретизації причин та підстав, а лише містить перелік пунктів передбачених ч.1 ст.87 Закону України «Про державну службу», які за своєю юридичною природою є різними, а тому потребують чіткого правового визначення та диференціації, оскільки відсутність чіткої та однозначної причини звільнення призводить до порушення принципу правової визначеності, оскільки загальні формулювання унеможливлюють чітке розуміння підстав та причин звільнення.
Відповідно до правового висновку Верховного Суду, викладеного у постанові від 24 квітня 2019 року у справі №815/1554/17, принцип правової визначеності має застосовуватись не лише на етапі нормотворчої діяльності, а й під час безпосереднього застосування існуючих норм права, що даватиме можливість особі в розумних межах передбачати наслідки своїх дій, а також послідовність дій держави щодо можливого втручання в охоронювані Конвенцією та Конституцією України права та свободи цієї особи.
Отже, посилання відповідача в наказі про звільнення на пункт 1 ч.1 ст. 87 Закону України «Про державну службу» без зазначення конкретної підстави для звільнення, лише з покликанням на норму закону породжує для позивача негативні наслідки у виді стану юридичної невизначеності щодо підстав такого звільнення.
Враховуючи наведене вище, колегія суддів вважає, що у спірних правовідносинах суб'єкт владних повноважень діяв не у спосіб, визначений законом, а оскаржуваний наказ прийнято не на підставі, визначеній ст.87 Закону України «Про державну службу».
Крім того, щодо реорганізації Львівської митниці ДФС, як підстави звільнення позивача з посади згідно з доводами відповідачів, колегія суддів зазначає наступне.
За своєю суттю приєднання - це така форма реорганізації, за якої одна юридична особа включається до складу іншої юридичної особи, яка продовжує існувати далі, але вже в більшому масштабі. При цьому реорганізовані юридичні особи припиняють своє існування, а їх права та обов'язки переходять до юридичної особи, до якої вони приєдналися.
Таким чином, як наслідок, в процесі реорганізації юридичної особи виникають правовідносини, пов'язані з припиненням трудових договорів з працівниками. У цьому контексті в роботодавця виникає обов'язок чіткого дотримання законодавства про працю, в частині дотримання трудових прав працівників.
Судом встановлено, що Постановою Кабінету Міністрів України від 02 жовтня 2019 року №858 «Про утворення територіальних органів Державної митної служби» утворено, зокрема, Галицьку митницю Держмитслужби та реорганізовано Львівську митницю ДФС шляхом її приєднання до Галицької митниці Держмитслужби.
Так, цією постановою, передбачено, що Львівська митниця ДФС реорганізується шляхом приєднання до Галицької митниці Держмитслужби. При цьому, Львівська митниця ДФС продовжує здійснювати свої повноваження до моменту передачі таких Галицькій митниці Держмитслужби.
Згідно з даними Єдиного державного реєстру юридичних та фізичних осіб-підприємців, 14 листопада 2019 року проведена державна реєстрація юридичної особи Галицької митниці Держмитслужби.
Постановою Кабінету Міністрів України №1074 від 20 жовтня 2011 року (зі змінами і доповненнями) затверджено Порядок здійснення заходів, пов'язаних з утворенням, реорганізацією або ліквідацією міністерств, інших центральних органів виконавчої влади (далі порядок №1074), який визначає механізм здійснення заходів, пов'язаних з утворенням, реорганізацією або ліквідацією міністерств, інших центральних органів виконавчої влади та їх територіальних органів.
Відповідно до пунктів 4, 5 та 6 Порядку №1074 орган виконавчої влади утворюється шляхом утворення нового органу виконавчої влади або в результаті реорганізації (злиття, поділу, перетворення) одного чи кількох органів виконавчої влади. Орган виконавчої влади припиняється шляхом реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або ліквідації. Права та обов'язки органів виконавчої влади переходять, зокрема, у разі приєднання одного або кількох органів виконавчої влади до іншого органу виконавчої влади до органу виконавчої влади, до якого приєднано один або кілька органів виконавчої влади.
Пункт 12 Порядку №1074 передбачає, що орган виконавчої влади, утворений в результаті реорганізації, здійснює повноваження та виконує функції у визначених Кабінетом Міністрів України сферах компетенції з дня набрання чинності актом Кабінету Міністрів України щодо можливості забезпечення здійснення таким органом повноважень та виконання функцій органу виконавчої влади, що припиняється. Орган виконавчої влади, щодо якого набрав чинності акт Кабінету Міністрів України про його припинення, продовжує здійснювати повноваження та виконувати функції з формування і реалізації державної політики у визначеній Кабінетом Міністрів України сфері до набрання чинності актом Кабінету Міністрів України щодо можливості забезпечення здійснення утвореним органом виконавчої влади його повноважень та виконання функцій.
Розпорядженням Кабінету Міністрів України «Питання Державної митної служби» від 04 грудня 2019 року №1217-р погоджено пропозицію Міністерства фінансів України щодо можливості забезпечення здійснення з 08 грудня 2019 року Державною митною службою покладених на неї постановою Кабінету Міністрів України від 6 грудня 2019 року №227 Про затвердження положень про Державну податкову службу України та Державну митну службу України, функцій і повноважень Державної фіскальної служби, що припиняється, з реалізації державної митної політики, державної політики у сфері боротьби з правопорушеннями під час застосування законодавства з питань державної митної справи.
Згідно з пунктом 13 Порядку №1074 акт Кабінету Міністрів України про можливість забезпечення здійснення утвореним органом виконавчої влади повноважень та виконання функцій органу виконавчої влади, що припиняється, видається після здійснення заходів, пов'язаних з державною реєстрацією утвореного органу виконавчої влади як юридичної особи публічного права, затвердженням положення про нього, структури та штатного розпису його апарату, кошторису та заповненням 30 відсотків вакансій.
Таким чином, з наведеного вище можна дійти висновку про те, що повноваження Львівської митниці ДФС перейшли до Галицької митниці Держмитслужби 08 грудня 2019 року.
На момент початку здійснення діяльності Галицькою митницею Держмитслужби в цьому органі були затверджені структура, штатний розпис та кошторис видатків на його утримання.
Згідно з штатним розписом Галицької митниці Держмитслужби на 2019 рік, затвердженим головою Державної митної служби України 29.11.2019 (Т.3 а.с. 93 - 130), штатна кількість працівників становила 1150 осіб, з місячним фондом заробітної плати за посадовими окладами 5 480 870 грн. (в тому числі по митному посту “Краковець” - 133 штатних одиниць з фондом оплати праці 587630 грн.).
Штатний розпис Львівської митниці ДФС на 2019 рік, з урахуванням внесених змін, станом на 11.11.2019 становив 948 штатних одиниць з місячним фондом заробітної плати за посадовими окладами 4446466 грн. (в тому числі по митному посту “Краковець” - 136 штатних одиниць з фондом оплати праці 593860 грн) (Т.3 а.с. 41 - 92).
Згідно наданих пояснень представника відповідачів, станом на 08.12.2019 штат Галицької митниці Держмитслужби був заповнений на понад 30 відсотків за рахунок переведення працівників з інших митниць та призначення нових працівників.
При цьому, згідно Додатку до постанови Кабінету Міністрів України від 2 жовтня 2019 року № 858, внаслідок реорганізації до Галицької митниці Держмитслужби, крім Львівської митниці ДФС, було приєднано Івано-Франківську митницю ДФС, а також Тернопільську митницю ДФС. Загальна штатна чисельність працівників Львівської (948), Тернопільської (79) та Івано-Франківської митниць ДФС (104) на момент їх реорганізації шляхом приєднання до Галицької митниці Держмитслужби (разом 1131 штатна одиниця), була меншою на 19 штатних одиниць від затвердженого штатного розпису Галицької митниці Держмитслужби (1150 штатних одиниць).
Відповідно до наданої представником відповідача інформацією, у Галицькій митниці Держмитслужби станом на 28.12.2019, 10.03.2020, 13.04.2020 (Т.2 а.с.76 - 94) у митному пості “Краковець” були вакантні посади головного державного інспектора, які могли бути запропоновані позивачу.
Таким чином, кількість працівників митниці внаслідок приєднання до Галицької митниці Держмитслужби не зменшилась. При цьому, кількість працівників підрозділу, в якому працював позивач також зменшена не була, що не заперечується відповідачами, і на момент звільнення у цьому підрозділі були наявні вакантні посади.
При вирішенні питань щодо дотримання суб'єктом владних повноважень прав державних службовців під час проходження публічної служби та при звільненні з неї, колегія суддів звертає увагу на встановлену гарантію щодо правового захисту від необґрунтованої відмови у прийнятті на роботі і незаконного звільнення, а також сприяння у збереженні роботи.
Колегія суддів зазначає, що сам факт реорганізації державного органу, що фактично не потягнув зміни в організації праці, не може бути підставою для беззаперечного звільнення працівника з роботи.
Якщо реорганізація державного органу є підставою для припинення відносин державної служби незалежно від скорочення чисельності або штату державних службовців, мають бути інші об'єктивні підстави для звільнення державних службовців, і такими причинами не може бути лише одне бажання суб'єкта призначення.
Разом з тим, у спірних правовідносинах, на думку колегії суддів, відповідач як суб'єкт призначення не навів жодного обґрунтування як підстави для звільнення позивача та не прийняття рішення про її переведення до реорганізованого органу.
Так, ч.3 ст.87 Закону України «Про державну службу» передбачає, зокрема, що суб'єкт призначення або керівник державної служби може пропонувати державному службовцю будь-яку вакантну посаду державної служби у тому самому державному органі (за наявності).
Разом з тим, надання за цим Законом можливості керівнику органу або суб'єкту призначення пропонувати будь-яку вакантну посаду державної служби у цьому органі (за наявності) кореспондує обов'язку суб'єкта владних повноважень реалізовувати це право обґрунтовано та мотивувати рішення про звільнення працівника з посади з метою уникнення сумнівів у державного службовця щодо упередженого ставлення до нього чи інших чинників, які б порушували принцип «правової визначеності».
При цьому, необхідно вказати на те, що матеріалами справи стверджується, що позивач має тривалий безперервний стаж роботи в митних органах (більше 27 років), діючих заходів дисциплінарного стягнення у позивача на час звільнення не було, до нього застосовувалися заходи заохочення за сумління працю, крім того, позивач виявив бажання і надалі працювати в реорганізованому митному органі шляхом написання заяв 20.12.2019 та 21.01.2020 (Т.1 а.с.99, 101), Однак, відповідачі ні в рішенні про звільнення його з посади, ні при розгляді цього публічно-правового спору не довели неможливості продовження позивачем державної служби у реорганізованому органі.
Як встановлено в судовому засіданні, у Галицькій митниці Держмитслужби були наявні вакантні посади, в тому числі ті, що позивач обіймав до реорганізації, в тому ж структурному підрозділі і жодних перешкод у зайнятті такої посади відповідачем не наведено, а тому, на думку колегії суддів, звільнення позивача не може бути визнано обґрунтованим, і як наслідок, оскаржуваний наказ за встановлених обставин порушує конституційне право позивача на працю.
Враховуючи наведені вище правові норми та встановлені фактичні обставини справи, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про протиправність наказу в.о. начальника Львівської митниці ДФС, голови комісії з реорганізації Львівської митниці ДФС № 97-о “Про звільнення ОСОБА_1 ” від 13.04.2020, а тому такий підлягає скасуванню.
Крім того, нормами ч.ч. 1, 2 ст. 235 КЗпП України визначено, що у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу, у тому числі у зв'язку з повідомленням про порушення вимог Закону України «Про запобігання корупції» іншою особою, працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір.
При винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року, не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.
Матеріалами справи підтверджується, що позивача звільнено 15 квітня 2020 року з посади головного державного інспектора відділу митного оформлення №5 митного поста “Краковець” Львівської митниці ДФС, тому, враховуючи наведені вище правові норми, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що належним способом захисту порушених прав та охоронюваних законом інтересів позивача є поновлення його на тій посаді та у тому органі, з якого його було протиправно звільнено, а саме: на посаді головного державного інспектора відділу митного оформлення №5 митного поста “Краковець” Львівської митниці ДФС з 16 квітня 2020 року (оскільки день звільнення - це останній день, коли працівник перебуває у трудових відносинах з роботодавцем).
Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом, зокрема у постановах від 28.02.2019 у справі № 817/860/16 та від 03.10.2019 у справі № 826/10460/16.
Частиною 2 статті 235 КЗпП України визначено, що при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.
Середній заробіток працівника відповідно до ч.1 ст.27 Закону України «Про оплату праці» визначається за правилами, закріпленими у Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року №100 (далі - Порядок №100).
Пункт 5 Порядку №100 передбачає, що нарахування виплат у всіх випадках збереження середньої заробітної плати провадиться виходячи з розміру середньоденної (годинної) заробітної плати.
Відповідно до п.8 Порядку №100 у разі, коли середня місячна заробітна плата визначена законодавством як розрахункова величина для нарахування виплат і допомоги, вона обчислюється шляхом множення середньоденної заробітної плати, розрахованої згідно з абзацом першим цього пункту, на середньомісячне число робочих днів у розрахунковому періоді.
Згідно з п.2 Порядку №100 у всіх інших випадках збереження середньої заробітної плати середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов'язана відповідна виплата. Працівникам, які пропрацювали на підприємстві, в установі, організації менше двох календарних місяців, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за фактично відпрацьований час.
З наявної в матеріалах справи довідки №13-70-05/38-347 від 23.07.2020 (Т.2 а.с.113) видно, що середньомісячна заробітна плата позивача становила 8850 грн, а середньоденна - 431,71грн.
Таким чином, враховуючи кількість робочих днів вимушеного прогулу за період з 16.04.2020 по 16.12.2020 (168 день), розмір середнього заробітку, що підлягає виплаті позивачу становить 72527,28 грн. (168 день * 431,71грн.) з проведенням необхідних відрахувань відповідно до чинного законодавства.
У зв'язку з поновленням позивача на посаді та з врахуванням норми пунктів 2 та 3 частини 1 статті 371 КАС України, рішення в частині поновлення на посаді та виплати середнього заробітку у межах суми стягнення за один місяць (8850,00 грн.) необхідно допустити до негайного виконання.
Аналізуючи вищенаведені правові норми та фактичні обставини справи, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність підстав для задоволення позову.
З огляду на наведене, суд першої інстанції правильно і повно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків рішення суду, а тому підстав для його скасування колегія суддів не знаходить і вважає, що апеляційну скаргу на неї слід залишити без задоволення.
Керуючись ч.3 ст.243, ст.ст. 308, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
Апеляційну скаргу Галицької митниці Держмитслужби - залишити без задоволення, а рішення Львівського окружного адміністративного суду від 16 грудня 2020 року у справі №380/3437/20 - без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає оскарженню в касаційному порядку, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.
Головуючий суддя М. П. Кушнерик
судді А. Р. Курилець
О. І. Мікула
Повне судове рішення складено 19.04.21