Справа №583/195/20 Головуючий у суді 1-ї інстанції - Ільченко В. М.
Номер провадження 33/816/7/21 Суддя-доповідач Рунов В. Ю.
Категорія 130 КУпАП
Іменем України
15 квітня 2021 року суддя Сумського апеляційного суду Рунов В. Ю., за участі секретаря судового засідання Сітало Я. В., розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в м. Суми справу про адміністративне правопорушення № 583/195/20 за апеляційною скаргою захисника СОБИНИ П. М. на постанову судді Охтирського міськрайонного суду Сумської області від 19.02.2020, якою
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , мешканець АДРЕСА_1
визнаний винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП,
учасників провадження в справі про адміністративне правопорушення:
особи, яка притягається до адміністративної відповідальності - ОСОБА_2 ,
захисника - адвоката Собини П. М.,
установив:
У поданій апеляційній скарзі захисник СОБИНА П. М. просить скасувати постанову судді, а справу закрити через відсутність складу правопорушення, оскільки ОСОБА_2 не вчиняв правопорушення, в час коли був складений протокол перебував на роботі у м. Харків, а на відеозаписі з нагрудних камер поліцейських зафіксована інша особа, яка представилась анкетними даними ОСОБА_2 . Крім того, просить поновити строк на апеляційне оскарження, оскільки ОСОБА_2 не був обізнаний про наявність постанови судді і дізнався про неї лише тоді, коли на її виконання з його заробітної плати були вирахувані кошти.
Постановою судді Охтирського міськрайонного суду Сумської області від 19.02.2020 ОСОБА_2 визнаний винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, і на нього накладене стягнення у виді штрафу на користь держави в сумі 10200 грн. Стягнуто на користь держави 420,40 грн судового збору.
Згідно постанови судді, ОСОБА_2 14.01.2020 о 04:25 год. на 82 км автодороги Н12 Суми-Полтава керував т/з ВАЗ-2105, н. з. НОМЕР_1 з ознаками наркотичного сп'яніння, а саме дуже розширені зіниці, які не реагують на світло, підвищена жвавість, поведінка не відповідає обстановці, відмовився від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан наркотичного сп'яніння, чим порушив вимоги п. 2.5 ПДР.
Вислухавши доводи ОСОБА_2 та його захисника Собини П. М., які підтримали апеляційну скаргу, просили скасувати постанову судді та закрити провадження у справі, перевіривши матеріали справи і дослідивши доводи поданої апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.
Відповідно ч. 1 ст. 285 КУпАП, постанова у справі оголошується негайно після закінчення розгляду справи і копія цієї постанови протягом трьох днів вручається або висилається особі, щодо якої її винесено, а згідно ч. 2 ст. 294 цього Кодексу постанова судді у справі може бути оскаржена протягом десяти днів з дня винесення постанови. Апеляційна скарга, подана після закінчення цього строку, повертається апеляційним судом особі, яка її подала, якщо вона не заявляє клопотання про поновлення цього строку, а також якщо у поновленні строку відмовлено.
ОСОБА_2 не був присутній під час прийняття суддею рішення і йому не повідомлялося в установленому законом порядку про час та місце розгляду справи, а тому строк на апеляційне оскарження судового рішення підлягає поновленню, оскільки пропущений з поважних (об'єктивних) причин.
Під час апеляційного розгляду встановлено, що протокол про адміністративне правопорушення стосовно ОСОБА_2 за ч. 1 ст. 130 КУпАП надійшов до суду першої інстанції 21.01.2020 і його розгляд в суді вперше визначений працівниками поліції 27.01.2020. В цей день, 27.01.2020 суд відклав розгляд справи на 07.02.2020 та судовою повісткою викликав ОСОБА_2 , яка згідно довідки поштового відділення була повернута з причин, що не надавали можливості виконати обов'язки. Наступне судове засідання було призначене на 19.02.2020 з повідомленням ОСОБА_2 через Хухрянський старостинський округ, але 19.02.2020 за відсутності відомостей про вручення судової повістки або акту про неможливість вручення суд розглянув справу у відсутність особи, яка притягається до адміністративної відповідальності.
Справа розглядається в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Під час відсутності цієї особи справу може бути розглянуто лише у випадках, коли є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи (ч. 1 ст. 268 КУпАП). Розгляд справи здійснюється на засадах рівності перед законом і судом, який розглядає справу (ст. 248 КУпАП).
Повістка особі, яка притягається до адміністративної відповідальності, вручається не пізніш як за три доби до дня розгляду справи в суді, в якій зазначається дата і місце розгляду справи (ч. 1 ст. 277-2 КУпАП), а згідно п. 2 і п. 3 ст. 278 цього Кодексу суддя при підготовці до розгляду справи вирішує, крім іншого, такі питання: чи правильно складено протокол та інші матеріали справи та чи сповіщено осіб, які беруть участь у розгляді справи, про час і місце її розгляду.
Однак вимоги процесуальних норм КУпАП не дотримані суддею суду першої інстанції і розгляд справи відбувся за відсутності належного повідомлення ОСОБА_2 про дату та місце розгляду справи, що потягло за собою в подальшому незаконне притягнення останнього до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Така засада судочинства як рівність всіх учасників судового процесу перед законом і судом забезпечує гарантії доступності правосуддя та реалізації права на судовий захист, закріпленого в ч. 1 ст. 55 Конституції України. Ця засада є похідною від загального принципу рівності громадян перед законом, визначеного ч. 1 ст. 24 Основного Закону, і стосується, зокрема, сфери судочинства. Рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом передбачає єдиний правовий режим, який забезпечує реалізацію їхніх процесуальних прав (ст. 129 Конституції України, розділ I ЗУ «Про судоустрій і статус суддів»). Принцип рівності сторін у процесі - у розумінні «справедливого балансу» між сторонами - вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представити справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (рішення ЄСПЛ у справах «Домбо Бехер Б.В. проти Нідерландів» (Dombo Beheer B.V. v. the Netherlands) від 27.10.1993, заява № 14448/88, п. 33); «Анкерль проти Швейцарії» (Ankerl v. Switzerland) від 23.10.1996 р., заява № 17748/91, п. 38).
За таких обставин, суддею суду першої інстанції не дотриманий конституційний принцип, що «ніхто не може бути обмежений у праві на доступ до правосуддя, яке охоплює можливість особи ініціювати судовий розгляд та брати безпосередньо участь у судовому процесі, або позбавлений такого права», який знайшов своє закріплення і формулювання також у рішенні КСУ від 12.04.2012 № 9-рп/2012 (справа про рівність сторін судового процесу). Формулюючи у своєму рішенні незаперечне право особи на судову присутність, Суд керувався правовими постулатами «доброї совісті» (bonae fidei), оскільки для громадян не може бути жодних перешкод об'єктивного характеру, якщо відбувається розгляд в суді індивідуально-конкретної справи.
Аналогічною є і усталена судова практика ЄСПЛ у справах щодо України, коли неодноразово застосований «принцип рівності», зокрема у п. 26 і 29 рішення від 15.05.2008 у справі «Надточій проти України» (Nadtochiy v. Ukraine), заява № 7460/03), згідно якої «принцип рівності сторін - один із складників ширшої концепції справедливого судового розгляду - передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом» (див., інші рішення та mutatis mutandis, «Кресс проти Франції» (Kress v. France), заява № 39594/98, п. 72, 2001-VI; «Ф.С.Б. проти Італії» (F.C.B. v. Italy), рішення від 28.08.1991, заява серія A № 208-B, п. 33; «Т. проти Італії» (Т. v. Italy), рішення від 12.10.1992, заява серія A № 245-C, п. 26; «Кайя проти Австрії» (Kaya v. Austria), заява № 54698/00, рішення від 08.06.2006, п. 28).
Таким чином, ураховуючи фактичні обставини справи, виходячи із засад судочинства, в тому числі і з принципу верховенства права, відповідно до якого людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави, апеляційний суд вважає, що суддею суду першої інстанції істотно порушені права та законні інтереси ОСОБА_2 внаслідок чого судове рішення підлягає безумовному скасуванню через порушення норм процесуального права, згідно яких особа, яка притягається до адміністративної відповідальності має невід'ємне право на справедливий суд, гарантованого ст. 6 Конвенції, яке полягає у наданні їй можливості надати усні пояснення з приводу обставин правопорушення, право збирати і подавати докази, брати особисту участь в справі, право на участь у розгляді в суді будь-якої інстанції справи, що стосується її прав та обов'язків, у порядку, передбаченому законом, користуватися правовою допомогою захисника, а також реалізовувати інші процесуальні права, передбачені законом, що для суддів усіх інстанції є важливим елементом законного і справедливого правосуддя.
У зв'язку з цим, доводи апеляційної скарги захисника Собини П. М. у вказаній вище частині є обґрунтованими і заслуговують на увагу, а постанову судді з цих підстав не можна вважати законною, обґрунтованою і належним чином вмотивованою.
Крім того, відповідно ч. 2 ст. 283 КУпАП, постанова повинна містити, крім іншого: опис обставин, установлених під час розгляду справи; зазначення нормативного акта, що передбачає відповідальність за таке адміністративне правопорушення; прийняте у справі рішення.
Ухвалюючи своє рішення, суддя суду першої інстанції не дотримався вимог закону, а саме не дослідив безпосередньо в судовому засіданні та не виклав у постанові наявні у матеріалах цієї справи докази, а також не обґрунтував та не вмотивував належним чином свої висновки у процесуальному рішенні.
Зокрема, обґрунтованість судового рішення означає відповідність висновків судді у постанові фактичним обставинам, які підлягають доказуванню у справі, і винесення обґрунтованої постанови є результатом пізнання суддею цих обставин, які в обов'язковому порядку повинні бути підтверджені доказами (ч. 1 ст. 251 і ст. 280 КУпАП). При цьому суддя при розгляді справи зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність тощо, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи (ст. 280 КУпАП). Обґрунтовувати свої висновки суддя може лише на тих доказах, які він безпосередньо досліджував у судовому засіданні у порядку, передбаченому ст. 279 КУпАП.
Прийняття суддею суду першої інстанції необґрунтованого та невмотивованого рішення також є безумовною підставою для його скасування через порушення норм процесуального права, оскільки право на отримання належним чином умотивованого судового рішення є процесуальним елементом і складовою «права на справедливий суд», гарантованого ст. 6 Конвенції та національним законодавством України.
Як неодноразово вказував ЄСПЛ, «право на вмотивованість судового рішення сягає своїм корінням більш загального принципу, втіленого в Конвенції, який захищає особу від сваволі; рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони» (п. 29-30 рішення від 09.12.1994 у справі «Руїз Торія проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain); інші рішення ЄСПЛ у справах «Ван де Гурк проти Нідерландів» (Van de Hurk v. the Netherlands); «Гарсія Руїс проти Іспанії» (Garcia Ruiz v. Spain); «Кузнєцов та інші проти Росії» (Kuznetsov and Others v. Russia).
Вартою уваги в контексті вмотивованості постанови судді є правова позиція, викладена в окремих рішеннях ЄСПЛ, зокрема у рішенні № 19997/02 від 15.02.2007 в справі «Болдя проти Румунії» (Boldea v. Romania), згідно якої «суд першої інстанції не здійснив розгляд усіх складових елементів правопорушення і зовсім не аналізував надані докази, що йому б надало можливість, у разі необхідності, ухвалити вмотивоване рішення, чого йому в справі не вдалося зробити».
ОСОБА_2 , будучи допитаним в ході апеляційного розгляду, категорично заперечив свою вину у вчиненні правопорушення і пояснив, що станом на 14.01.2020 він не міг знаходитися на автошляху дороги Суми-Полтава, не мав і не має жодного відношення до зазначеного у протоколі автомобіля ВАЗ-2105, д. н. з. НОМЕР_1 , його власника та події, що відбулася.
Показання ОСОБА_2 підтверджуються довідкою, виданою ПТ «Харківський завод штампів та пресформ» від 13.07.2020 за № 06/0460, згідно якої в період з 13.01.2020 до 15.01.2020 ОСОБА_2 працював на цьому підприємстві за графіком роботи з 06-50 год. до 15-20 год.
Виходячи з усталеної судової практики ЄСПЛ (рішення від 25.04.2013 у справі «Еркапіч проти Хорватії» (Erkapic v. Croatia), заява № 51198/08) з приводу дотримання національними судами під час розгляду справ п. 1 ст. 6 Конвенції, згідно якої «за відсутності суттєвих підстав для протилежного, поняття справедливого судового розгляду вимагає надавати більшого значення свідченням, наданими у суді, порівняно з протоколами допитів осіб на попередньому слідстві, оскільки останні являють собою, передусім, процес збору стороною обвинувачення інформації на підтримку своєї позиції», апеляційний суд вважає, що безпосередні показання ОСОБА_2 в апеляційному суді мають більше значення (пріоритет) для встановлення істини у справі, ніж інші надані працівниками поліції письмові докази.
Зокрема, згідно відеозапису з нагрудних камер поліцейських вбачається, що особа, яка була зупинена працівниками поліції 14.01.2020 о 04-25 год. на автошляху дороги Н12 Суми-Полтава 82 км, не мала при собі жодного документу, що посвідчує її особу та була встановлена зі слів цієї особи і наявних баз чергового УПП в Сумській області. При цьому страховий поліс, наданий цією особою для огляду працівникам поліції також був оформлений на іншу особу. При цьому якість відеозапису (нічний час доби), на якому зафіксована зупинена працівниками поліції особа, як і досліджені судом апеляційної інстанції фотознімки не дають можливості беззаперечно і впевнено поза розумним сумнівом стверджувати, що особа, зображена на відео це саме ОСОБА_2 .
Відповідно інформації Департаменту ПП УПП в Сумській області від 03.03.2021 № 2292/14/38/01-2021 вбачається, що т/з ВАЗ-2105, д. н. з. НОМЕР_1 , зареєстрований за іншою особою ОСОБА_3 , інформація про інших законних користувачів цього т/з відсутня.
Власноруч написана ОСОБА_2 в судовому засіданні розписка, яка за змістом є аналогічною розписці, яка була відібрана працівниками патрульної поліції від особи, що зображена на відео та керувала т/з, та яка міститься в матеріалах справи, має очевидно інший почерк (візуально), ніж почерк розписки водія т/з.
Будь-яких інших доказів, які б підтверджували факт вчинення правопорушення саме ОСОБА_2 в суді апеляційної інстанції встановлено не було. При цьому доказами в справі є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку суд встановлює наявність чи відсутність правопорушення, винність особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи, які встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, свідків тощо, а обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених ст. 255 цього Кодексу (ч. 1 і 2 ст. 251 КУпАП).
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю (ст. 252 КУпАП).
Відповідно ст. 8 Конституції України, в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Норми Конституції є нормами прямої дії, а згідно ч. 2 ст. 62 Основного Закону, усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться виключно на її користь, тобто суд може притягнути особу до адміністративної відповідальності лише на тих доказах, які спростовують усі розумні сумніви щодо вини особи. Докази, що викликають такі сумніви, суд має вмотивовано відхилити у своїй постанові.
Зазначене узгоджується і з судовою практикою ЄСПЛ, згідно якої «доказування, зокрема, має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких та узгоджених між собою, а за відсутності таких ознак не можна констатувати, що винуватість обвинуваченого доведено поза розумним сумнівом» (п. 43 рішення від 14.02.2008 у справі «Кобець проти України» (Kobets v. Ukraine) з відсиланням на п. 282 рішення у справі «Авшар проти Туреччини» (Avsar v. Turkey).
Згідно правової позиції ЄСПЛ «розумним є сумнів, який ґрунтується на певних обставинах та здоровому глузді, випливає зі справедливого та зваженого розгляду усіх належних та допустимих відомостей, визнаних доказами, або з відсутності таких відомостей і є таким, який змусив би особу втриматися від прийняття рішення у питаннях, що мають для неї найбільш важливе значення».
Ретельно дослідивши та перевіривши в ході апеляційного розгляду усі наявні в справі докази, апеляційний суд приходить до переконання про відсутність в діях ОСОБА_2 складу правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, оскільки належних, достовірних і допустимих доказів, яких було б достатньо для визнання ОСОБА_2 винним у вчиненні правопорушення за обставин, викладених в протоколі про адміністративне правопорушення, у судовому засіданні встановлено не було. При цьому всі можливості для усунення сумнівів вичерпані, а сукупність зібраних та проаналізованих по справі доказів не дозволяє їх спростувати у категоричній формі та зробити беззаперечний і однозначний висновок про вчинення ОСОБА_2 правопорушення.
Таким чином, постанову судді суду першої інстанції не можна вважати законною, обґрунтованою та належним чином умотивованою, що тягне за собою скасування судового рішення також з підстав неправильного застосування норми матеріального права, а провадження у справі підлягає закриттю на підставі п. 1 ст. 247 і п. 3 ч. 1 ст. 284 КУпАП у зв'язку з відсутністю складу правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Керуючись ст. 294 КУпАП, -
постановив:
Поновити захиснику СОБИНІ П. М. строк на апеляційне оскарження постанови судді Охтирського міськрайонного суду Сумської області від 19.02.2020.
Апеляційну скаргу захисника СОБИНИ П. М. задовольнити.
Постанову судді Охтирського міськрайонного суду Сумської області від 19.02.2020 відносно ОСОБА_4 скасувати через неправильне застосування суддею суду першої інстанції норми матеріального права та порушення норм процесуального права, а провадження у справі на підставі п. 1 ст. 247 КУпАП закрити через відсутність складу правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Постанова набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.
Суддя В. Ю. Рунов