Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,
тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
"19" квітня 2021 р.м. ХарківСправа № 922/570/21
Господарський суд Харківської області у складі:
судді Калініченко Н.В.
без повідомлення (виклику) учасників справи
розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження справу
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Глобал Рент Україна", місто Київ,
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія Базисградбуд", місто Харків,
про стягнення заборгованості,-
Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю "Глобал Рент Україна", звернувся до господарського суду Харківської області з позовною заявою до відповідача, Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія Базисградбуд", про стягнення суми заборгованості з орендної плати у розмірі 22 575,00 грн., вартості не повернутого орендованого обладнання у розмірі 18 205,70 грн., неустойки за несвоєчасне повернення обладнання після закінчення терміну оренди за кожен день прострочення у розмірі 87 850,00 грн.
24 лютого 2021 року, ухвалою господарського суду Харківської області, позовну заяву залишено без руху, із наданням позивачу строку на усунення недоліків - десять днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху. 03 березня 2021 року, ухвалою господарського суду Харківської області, прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито спрощене позовне провадження у справі № 922/570/21. Розгляд справи № 922/570/21 ухвалено здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами. Крім того, встановлено, зокрема, відповідачу, згідно ст. 251 ГПК України, п'ятнадцятиденний строк з дня вручення даної ухвали суду для подання відзиву на позов.
Відповідач відзиву на позовну заяву не подав, про відкриття позовного провадження був повідомлений належним чином, шляхом скерування судової кореспонденції за адресою, вказаною у позовній заяві позивачем та яка відповідає відомостям про місцезнаходження відповідача, внесеним до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань. Однак, поштовий конверти, у якому на адресу відповідача направлялась копія ухвали суду про відкриття провадження, повернулась з поштовою відміткою про невручення, у зв'язку з відсутністю адресата за вказаною адресою.
До п. 5 ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України, днем вручення судового рішення є, в тому числі, день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження. Отже, з моменту проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відсутність особи за адресою (відповідача), починається обрахунок строку, обумовленого ст. 251 Господарського процесуального кодексу України, для подачі відповідачем відзиву. При цьому відповідач не був позбавлений об'єктивної можливості дізнатися про рух справи відкритим безоплатним цілодобовим доступом до Єдиного державного реєстру судових рішень та скористатись наданими йому процесуальними правами, проте такими можливостями не скористався. Таким чином, відповідача було повідомлено про розгляд справи та як сторона у справі відповідач повинен був вживати заходів, щоб дізнатися про стан провадження. Аналогічний висновок зроблено Верховним Судом у складі колегії суддів Касаційного господарського суду в ухвалі від 30 вересня 2020 року у справі № Б-39/159-10. Приймаючи до уваги, що відповідач у строк, встановлений ухвалою суду від 03 березня 2021 року, не подав до суду відзиву на позов, а відтак не скористався наданими йому процесуальними правами, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами відповідно до ч. 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України.
Згідно ст. 248 Господарського процесуального кодексу України, суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі. Відповідно до ч. 1 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України, розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у цій главі. Згідно ч. 2 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України, розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться.
Згідно ст. 114 Господарського процесуального кодексу України, суд має встановлювати розумні строки для вчинення процесуальних дій. Строк є розумним, якщо він передбачає час, достатній, з урахуванням обставин справи, для вчинення процесуальної дії, та відповідає завданню господарського судочинства. Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року, яка ратифікована Україною 17 липня 1997 року, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи у продовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру. Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (§ 66 - 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08 листопада 2005 року у справі "Смірнова проти України").
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про вчинення усіх необхідних дій для розгляду справи та про достатність у матеріалах справи документальних доказів для вирішення спору по суті.
Розглянувши матеріали справи, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, всебічно та повно перевіривши матеріали справи та надані учасниками судового процесу докази, суд встановив наступне.
08 травня 2020 року року між ТОВ "Глобал Рент Україна" (орендодавець, позивач у справі) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія Базисградбуд" (орендар, відповідач у справі) укладено договір оренди № А00082535 за умовами якого орендодавець передає, а орендар приймає в тимчасове оплатне користування будівельне та інше обладнання, найменування якого, його комплектація, заставна вартість, ціна оренди, мінімальний строк оренди вказуються у додатку та акті передачі обладнання у тимчасове користування до цього договору, які є невід'ємною частиною договору. Орендар використовує отримане за цим договором обладнання у власній господарській діяльності, дотримуючись вимог законодавства України та положень цього договору, орендар зобов'язується повернути обладнання на визначених цим договором умовах (п. 1.1., 1.2. договору). Орендна плата, відповідно до п. 2.1 договору, розраховується на підставі розцінок орендодавця із розрахунку за одну добу й вказуються у відповідному додатку до цього договору, який є невід'ємною частиною договору. Орендна плата розраховується орендодавцем і підлягає оплаті орендарем з дати зазначеної сторонами в акті прийому-передачі обладнання в оренду та до дати підписання сторонами акту повернення обладнання з тимчасового користування (оренди). Пунктом 2.2. договору визначено, що вартість оренди, зазначена у відповідному додатку, дійсна й не підлягає зміні орендодавцем за умови 100 % передоплати орендарем вартості оренди за весь період, зазначений сторонами в акті прийому-передачі. У відповідності до п. 3.1. договору, орендар проводить передоплату за оренду обладнання у розмірі 100 % на підставі відповідного додатку до договору або рахунку, виставленого орендодавцем не пізніше дати передачі обладнання в оренду. Сторони погодили, що рахунки на оплату, сформовані орендодавцем та направлені з його електронної пошти budprokat@ukr.net орендарю є належною підставою для проведення орендарем оплати за цим договором. У п. 3.2. договору зазначено, що розрахунки за цим договором здійснюються орендарем шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок орендодавця. Пунктом 3.5. договору встановлено, що сторони щомісячно підписують акти виконаних робіт (наданих послуг). Орендодавець направляє орендареві для підписання акт виконаних робіт (наданих послуг) за місяць в якому надавалися послуги оренди, підписаний зі свого боку у двох примірниках. Орендар зобов'язаний підписати наданий акт та передати підписаний примірник акту орендодавцю протягом 5-ти днів з моменту його надходження або вмотивовану відмову від підписання акту. У разі не надання орендарем орендодавцю відповідного акту або вмотивованої відмови у встановлений цим договором строк, акт виконаних робіт (наданих послуг) вважається підписаним та погодженим між сторонами, та підлягає оплаті орендарем без заперечень. Згідно з пунктом 4.1. договору, початок перебігу строку оренди кожної одиниці обладнання, зазначеного у відповідному додатку до цього договору, за який нараховується орендна плата, відраховується з дати передачі обладнання за актом передачі обладнання в тимчасове користування. Пунктом 4.2. договору визначено, що мінімальний строк оренди обладнання зазначається сторонами у відповідному додатку до цього договору. Якщо строк фактичного користування обладнанням орендарем склав менше мінімального строку зазначеного у додатку, вважається, що обладнання було орендоване на мінімальний строк і орендна плата в такому випадку підлягає сплаті не менше ніж за мінімальний строк. Термін оренди обладнання розраховується як різниця між датою приймання обладнання з оренди й датою передачі обладнання в оренду, за умови 100% повернення обладнання в технічно справному й незабрудненому стані. У випадку часткового повернення обладнання, орендодавець нараховує орендну плату згідно своїх розцінок за неповернуте обладнання або його частину (п. 4.3. договору). Згідно з пунктом 5.5. договору орендар повинен повернути обладнання в день і час закінчення строку оренди, зазначеного у відповідному додатку до цього договору та/або в акті прийому-передачі обладнання в оренду, або зазначений у вимозі орендодавця про повернення обладнання у визначений строк у визначених договором випадках. За прострочення повернення майна по закінченню терміну оренди, зазначеного в акті передачі обладнання в тимчасове користування або додатку до договору, орендар сплачує неустойку в розмірі подвійної оредної плати за користування обладнанням за кожен день прострочення без обмеження терміну нарахування такої неустойки. Пунктом 8.1. договору сторони дійшли згоди, що договір набуває чинності з моменту його підписання обома сторонами та діє до повного виконання сторонами своїх зобов'язань за даним договором.
На виконання умов укладеного договору сторони підписали акт передачі обладнання у тимчасове користування від 10 травня 2020 року, який слугує додатком до договору, в якому узгоджено найменування та кількість обладнання, мінімальний строк оренди (21 діб), гарантійний платіж (0 грн.). Вартість оренди обладнання становить 175 грн. на добу. Вартість обладнання у зазначеній в додатку (акті) комплектації становить 18 205,70 грн. Обладнання було передано орендодавцю о 10 год. 00 хв. 10 травня 2020 року.
15 січня 2021 року позивачем направлено відповідачу лист-вимогу щодо сплати заборгованості, в якому зазначено, що станом на 15 січня 2021 року відповідач має заборгованість з оплати орендної плати за користування обладнанням, переданим за актом передачі обладнання в тимчасове користування від 10 травня 2020 року, у розмірі 18 725,00 грн., яку необхідно сплатити протягом семи днів з моменту отримання цього листа-вимоги. Крім цього, вказав на необхідність повернення орендованого обладнання протягом двох днів з моменту отримання цього листа-вимоги. Додатками до цього листа-вимоги слугує рахунки на оплату та акти наданих послуг, які підписані з боку орендодавця.
Як стверджує позивач, відповідач (зобов'язаний контрагент) кошти, за орендоване обладнання не сплатив, що стало підставою для звернення позивача з відповідним позовом до суду для відновлення своїх порушених прав і інтересів.
Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, суд виходить з наступного.
Стаття 11 Цивільного кодексу України вказує, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки, й серед підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, передбачає договори та інші правочини. Як зазначено в ст. 174 Господарського кодексу України, господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, із господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.
Предметом спору у даній справі є стягнення заборгованості за договором оренди № А00082535 від 08 травня 2020 року.
Згідно з ч. 1 ст. 283 ГК України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності. До відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом (ч. 6 ст. 283 Господарського кодексу України). Відповідно до ст. 762 ЦК України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.
Судом встановлено, що на виконання своїх зобов'язань за договором оренди Товариство з обмеженою відповідальністю "Глобал Рент Україна" передало у користування Товариству з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія Базисградбуд" обладнання з мінімальним строком оренди 21 доба, що підтверджується актом приймання-передачі від 10 травня 2020 року, у зв'язку з чим у відповідача виник зустрічний обов'язок сплачувати орендні платежі за користування майном.
Матеріали справи свідчать, що відповідач на виконання свого обов'язку за договором сплатив 3 675,00 грн., що еквівалентно користуванням орендованим обладнанням 21 добу. Також судом встановлено, що після закінчення узгодженого сторонами строку дії оренди Товариство з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія Базисградбуд" продовжило користуватись об'єктом оренди. Матеріали справи не містять акту повернення обладнання з тимчасового користування за договором оренди № А00082535 від 08 травня 2020 року.
Згідно зі ст. 764 ЦК України якщо наймач продовжує користуватися майном після закінчення строку договору найму та за відсутності заперечень наймодавця протягом одного місяця, договір вважається поновленим на строк, який був раніше встановлений договором. Відповідно до ч. 1 ст. 286 Господарського кодексу України орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством.
Пунктом 6.2.8 договору встановлено, що орендар зобов'язується повернути обладнання орендодавцю за актом повернення обладнання з тимчасового користування (оренди) в комплектному і технічному стані після закінчення терміну оренди або протягом 2-х днів з моменту отримання вимоги орендодавця. Відповідно до п. 5.4 цього договору повернення обладнання здійснюється у зв'язку з закінченням терміну оренди або за письмовою вимогою орендодавця у випадках, передбачених даним договором. Повернення обладнання засвідчується сторонами шляхом підписання акту повернення обладнання з тимчасового користування (оренди). Акт повернення обладнання з тимчасового користування (оренди) оформляється на складі орендодавця. Орендар повинен повернути обладнання в день і час закінчення строку оренди, зазначеного у відповідному додатку до цього договору та або в акті передачі обладнання в тимчасове користування або зазначений у вимозі орендодавця про повернення обладнання у визначених договором випадках (п. 5.4.1, п. 5.5 договору).
Статтею 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Плата за користування майном, як-то передбачено ст. 762 Цивільного кодексу України, вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором. Статтею 629 Цивільного кодексу України закріплено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
У зв'язку з невиконанням відповідачем умов договору, позивач 15 січня 2021 року звернувся до відповідача з листом-вимогою про сплату заборгованості та повернення орендованого обладнання.
Як на тому наголошує сучасна судова практика, днем пред'явлення вимоги кредитором слід вважати день, у який боржник одержав надіслану йому вимогу, а в разі якщо вимогу надіслано засобами поштового зв'язку і підприємством зв'язку здійснено повідомлення про неможливість вручення поштового відправлення, то днем пред'явлення вимоги є дата оформлення названим підприємством цього повідомлення. Відповідно до ч. 2 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства. З огляду на викладене, враховуючи, що повідомлення установи зв'язку про неможливість вручення відповідачу поштової кореспонденції в якому мітився лист-вимога позивача, датоване 30 січня 2021 року, прострочення виконання боржником зобов'язання за договором настало з 07 лютого 2021 року та, відповідно відповідач є таким, що користувався орендованим обладнанням до 06 лютого 2021 року.
Зважаючи на умови договору та відсутність будь-яких належних та допустимих доказів повернення відповідачем позивачеві майна, переданого на підставі вищезазначеного акту передачі обладнання у тимчасове користування, враховуючи, що у п. 3.1 договору сторони визначили, що розрахунок за оренду обладнання проводиться на умовах 100% передоплати, а не за наслідками підписання між сторонами актів виконаних робіт, суд дійшов висновку про правомірність визначення позивачем строків користування відповідачем майном (обладнанням), яке передано в користування на підставі акта передачі обладнання у тимчасове користування, а саме з 10 травня 2020 року по 06 лютого 2021 року, що складає 43 750 грн. (дана сума була розрахована позивачем виходячи з кількості днів користування орендованим обладнанням помножено на вартість оренди обладнання). Судом встановлено, що позивачем не допущено арифметичної помилки в кількості діб користування майном та розміру вартості обладнання.
Враховуючи проведення відповідачем дій на перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок позивача в сумі 25 025,00 грн., позивач просить суд стягнути з позивача 22 575,00 грн. суми основного боргу.
Відповідачем не надано належних та допустимих доказів на спростування наведених вище висновків, як і не надано належних доказів на підтвердження оплати орендованого обладнання. За таких обставин, суд дійшов висновку про те, що відповідачем були порушені права та законні інтереси позивача, за захистом яких він звернувся до суду, а тому задовольняє позовні вимоги в частині стягнення основного боргу в сумі 22 575,00 грн.
Також, у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем взятих на себе зобов'язань за договором, позивач просить суд стягнути з відповідача на свою користь 87 850,00 грн. неустойки, а також вартість неповернутого обладнання на суму 18 205,70 грн.
Відповідно до п. 6.2.8. договору, орендар зобов'язаний повернути орендодавцю за відповідним актом прийому-передачі обладнання в комплектному і технічно справному стані після закінчення терміну оренди або протягом 2-х діб з моменту отримання вимоги орендодавця. Пунктом 4.4. договору визначено, що при намірі орендаря продовжити термін оренди останній зобов'язаний провести 100 % передоплату за користування обладнанням понад раніше обумовленого сторонами терміну оренди за наступний погоджений сторонами терміну оренди. Якщо до моменту закінчення обумовленого сторонами терміну оренди орендар не здійснив оплату наступного погодженого сторонами періоду оренди, обладнання повинне бути повернуте орендарем протягом двох днів з моменту закінчення терміну оренди. У випадку не повернення обладнання у зв'язку із закінченням терміну оренди в дводенний строк, орендодавець має право: самостійно забрати обладнання за адресою його розташування, при цьому орендар зобов'язаний відшкодувати вартість проїзду транспорту в обидві сторони, розбирання (демонтаж) обладнання, і т.п. на підставі рахунку орендодавця або відмовитися від прийняття обладнання, про що зобов'язаний письмово сповістити орендаря. Орендар у такому випадку зобов'язаний відшкодувати орендодавцеві збитки (вартість обладнання) протягом 7 днів з моменту закінчення терміну оренди та/або отримання письмового повідомлення про відмову від прийняття обладнання.
Як встановлено судом, в матеріалах справи відсутні докази повернення обладнання позивачу, у зв'язку з чим в порядку приписів вище наведених умов договору, відповідач зобов'язаний сплатити вартість обладнання, яка відповідно до акту передачі обладнання 18 205,70 грн., що зумовлює задоволення позову в цій частини.
Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання (ч. 1 ст. 230 Господарському кодексі України). Згідно з статтею 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання. У відповідності до ч. 2 ст. 551 Цивільного кодексу України якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства. Розмір неустойки, встановлений законом, може бути збільшений у договорі. Сторони можуть домовитися про зменшення розміру неустойки, встановленого актом цивільного законодавства, крім випадків, передбачених законом.
Відповідно до п. 7.2. договору за час прострочення повернення майна по закінченню терміну оренди, зазначеного в акті прийому-передачі або додатку до договору орендар сплачує неустойку в розмірі подвійної орендної плати за користування обладнанням після закінченню терміну оренди за кожен день прострочення без обмеження терміну нарахування такої неустойки.
Отже, сторони на власний розсуд, з урахуванням свободи договору, який визначений як один із головних принципів в правовідносинах між учасниками, з огляду на надане право, визначили розмір неустойки в розмірі подвійної орендної плати, а також термін її нарахування (необмежений) .
Дії відповідача є порушенням умов договору, що є підставою для застосування відповідальності (стягнення неустойки) відповідно до умов п. 7.2 договору та захисту майнових прав та інтересів позивача.
Судом перевірено розрахунок позивача та встановлено його правильність та відповідність умовам договору та вимогам чинного законодавства.
З огляду на вищенаведене, вимоги позивача про стягнення з відповідача неустойки у розмірі 87 850,00 грн. визнаються судом обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі за розрахунком позивача.
Згідно з статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права. Конвенція покликана гарантувати не теоретичні або примарні права, а права, які є практичними і ефективними. Це особливо стосується права на доступ до суду, зважаючи на помітне місце, відведене у демократичному суспільстві праву на справедливий суд (див. рішення у справах "Ейрі проти Ірландії", від 09 жовтня 1979 року, пункт 24, Series A N 32, та "Гарсія Манібардо проти Іспанії", заява №38695/97, пункт 43, ECHR 2000-II). У пункті 58 рішення Європейського суду з прав людини від 10 лютого 2010 року "Справа "Серявін та інші проти України"" (заява N 4909/04) Європейський суд з прав людини наголошує, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (рішення у справі "Суомінен проти Фінляндії", № 37801/97, пункт 36, від 01 липня 2003 року). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (рішення у справі "Гірвісаарі проти Фінляндії", №49684/99, пункт 30, від 27 вересня 2001 року).
Враховуючи усе вищевикладене, суд приходить до висновку що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню з підстав, зазначених вище.
Судові витрати зі сплати позивачем при поданні позову судового збору, відповідно до пункту 2 частини 1 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на відповідача.
Враховуючи викладене та керуючись статтями 1-5, 8, 10-12, 20, 41-46, 73-80, 86, 123, пунктом 2 частини 1 статті 129, статтями 232, 233, 236-238, 240, 241, 247-252 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд Харківської області, -
Позов задовольнити повністю.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія Базисградбуд" (61157, місто Харків, вулиця Москалівська, будинок 168, ідентифікаційний код юридичної особи 43065883) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Глобал Рент Україна" (04073, місто Київ, вулиця Куренівська, будинок 18, офіс 7-Б, ідентифікаційний код юридичної особи 41720141) суму заборгованості з орендної плати у розмірі 22 575,00 грн., вартость не повернутого орендованого обладнання у розмірі 18 205,70 грн., неустойку за несвоєчасне повернення обладнання після закінчення терміну оренди за кожен день прострочення у розмірі 87 850,00 грн., а також судові витрати (сплачений судовий збір) в сумі 2 270,00 грн.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене безпосередньо до Східного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складання повного тексту рішення, відповідно до статей 256, 257 ГПК України та з урахуванням пункту 17.5 Перехідних положень Кодексу.
Повне рішення складено "19" квітня 2021 р.
Суддя Н.В. Калініченко
cправа № 922/570/21