вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua
"07" квітня 2021 р. м. Київ Справа № 911/3619/20
Суддя: Грабець С.Ю.
Секретар судового засідання: Абрамова В.Д.
Суд, розглянувши у відкритому судовому засіданні справу
за позовом акціонерного товариства “Національна акціонерна компанія “Нафтогаз України”
до комунального підприємства Бородянської селищної ради “Бородянкатепловодопостачання”
про стягнення заборгованості в сумі 341 174,76 грн.,
за участю представника:
позивача: Пясецького Д.В. (довіреність №14-15 від 15.01.2021 року);
відповідача: не з'явився,
17 грудня 2020 року до Господарського суду Київської області надійшла позовна заява акціонерного товариства “Національна акціонерна компанія “Нафтогаз України” (далі - позивач) до комунального підприємства Бородянської селищної ради “Бородянкатепловодопостачання” (далі - відповідач) про стягнення заборгованості в сумі 341 174,76 грн.
В обґрунтування заявлених вимог, позивач послався на порушення відповідачем умов договору постачання природного газу №2521/18-КП-17 від 03.10.2018 року, згідно з якими позивач зобов'язувався поставити відповідачу природний газ, а відповідач зобов'язувався його прийняти і оплатити.
Відповідач наданий позивачем газ за період з листопада 2018 року до березня 2019 року не оплатив.
Вважаючи, що його права порушені, позивач звернувся до суду, просив стягнути з відповідача 269 867,87 грн. основного боргу, 47 216,36 грн. пені, 12 989,88 грн. трьох процентів річних та 11 100,65 грн. суми, на яку збільшилась заборгованість з урахуванням індексу інфляції.
Ухвалою суду від 21.12.2020 року відкрито провадження в справі та призначено підготовче засідання на 20 січня 2021 року.
20 січня 2021 року представник позивача в засіданні позовні вимоги підтримав, вважав їх обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Представник відповідача у засідання не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином.
Ухвалою суду від 20.01.2021 року підготовче засідання відкладено на 17 лютого 2021 року.
29 січня 2021 року на адресу Господарського суду Київської області від представника відповідача надійшов відзив на позов від 26.01.2021 року. Також, у відзиві на позов представник відповідача просив суд зменшити розмір пені на 90%.
03 лютого 2021 року на електронну адресу Господарського суду Київської області від представника позивача надійшла відповідь на відзив №39/5-904-21 від 02.02.2021 року.
Крім цього, 17 лютого 2021 року на електронну адресу суду від представника відповідача надійшло клопотання про відкладення підготовчого засідання, яке задоволенню судом не підлягало.
17 лютого 2021 року представник позивача в засіданні заявлені вимоги підтримав, вважав їх обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Представник відповідача у засідання не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином.
Ухвалою суду від 17.02.2021 року продовжено строк підготовчого провадження на тридцять днів, підготовче засідання відкладено на 17 березня 2021 року.
17 березня 2021 року представник позивача в засіданні позовні вимоги підтримав, вважав їх обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Представник відповідача у засідання не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином.
Ухвалою Господарського суду Київської області від 17.03.2021 року закрито підготовче провадження, справу призначено до судового розгляду по суті на 07 квітня 2021 року.
07 квітня 2021 року в судовому засіданні представник позивача заявлені позовні вимоги підтримав, просив суд позов задовільнити.
Представник відповідача в судове засідання не з'явився, про дату, час і місце розгляду справи був повідомлений належним чином.
Заслухавши пояснення представника позивача, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд дійшов наступних висновків:
03 жовтня 2018 року між публічним акціонерним товариством «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України», правонаступником якого є, - акціонерне товариство «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» (далі - позивач) та комунальним підприємством Київської обласної ради “Бородянкатепловодопостачання” був укладений договір №2521/18-КП-17 постачання природного газу (далі-договір), згідно з умовами якого позивач зобов'язувався поставити у власність комунального підприємства Київської обласної ради “Бородянкатепловодопостачання” природний газ, а комунальне підприємство Київської обласної ради “Бородянкатепловодопостачання” зобов'язувались його прийняти та оплатити.
Комунальним підприємством Київської обласної ради “Бородянкатепловодопостачання” було змінено назву на комунальне підприємство Бородянської селищної ради «Бородянкатепловодопостачання» (далі - відповідач), що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань.
Згідно з п. 1.2. договору, природний газ, що постачається за цим договором, використовується відповідачем виключно для виробництва теплової енергії, яка споживається підприємствами, організаціями та іншими суб'єктами господарювання, які не є бюджетними установами/організаціями.
Відповідно до п. 2.1. договору, позивач передає відповідачу з 01 жовтня 2018 р. по 17 жовтня 2018 р. (включно) природний газ орієнтовним обсягом до 2,0 тис. куб. метрів (дві тисячі куб. метрів).
Пунктом 3.7. договору встановлено, що приймання - передача природного газу, переданого позивачем відповідачу у відповідному періоді постачання, оформлюється актом приймання-передачі. Обсяг використання природного газу відповідачем у відповідному періоді постачання встановлюється шляхом складення добових обсягів, визначених на підставі показників комерційного вузла/вузлів обліку природного газу.
Згідно з п. 3.8. договору, відповідач зобов'язується подати не пізніше 22 жовтня 2018 року позивачу, зокрема, підписані відповідачем два примірники акта приймання-передачі природного газу, датованого 17.10.2018 року, де зазначаються фактичні обсяги використаного природного газу в період з 01 жовтня 2018 по 17 жовтня 2018 (включно) згідно з цим договором, його фактична ціна та вартість.
Відповідно до п. 5.2. договору, ціна за 1000 куб.м. газу за цим договором на дату його укладання становить 7 907,20 гривень, крім того податок на додану вартість (ПДВ) - 20%. Усього до сплати разом з податком на додану вартість - 9 488,64 грн. (дев'ять тисяч чотириста вісімдесят вісім грн. 64 коп.).
Пунктом 6.1. договору встановлено, що оплата за природний газ здійснюється відповідачем виключно коштами шляхом 100 - відсоткової поточної оплати протягом місяця поставки природного газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий природний газ здійснюється до 25 числа (включно) місяця, наступного за місяцем постачання газу.
24 жовтня 2018 року сторонами укладено додаткову угоду №1 до договору постачання природного газу від 03 жовтня 2018 р. №2521/18-КП-17 (далі - додаткова угода №1).
Згідно з п. 1. додаткової угоди №1, п. 2.1. договору викладено в наступній редакції: "Позивач передає відповідачу з 01 жовтня 2018 р. по 26 жовтня 2018 р. (включно) природний газ орієнтовним обсягом до 5,0 тис. куб. метрів (п'ять тисяч куб. метрів)".
Відповідно до п. 2. додаткової угоди №1, п. 3.8. договору викладено в наступній редакції: "Відповідач зобов'язується подати не пізніше 31 жовтня 2018 року позивачу, зокрема, підписані відповідачем два примірники акта приймання-передачі природного газу, датованого 26.10.2018 року, де зазначаються фактичні обсяги використаного природного газу в період з 01 жовтня 2018 по 26 жовтня 2018 (включно) згідно з цим договором, його фактична ціна та вартість".
30 жовтня 2018 року сторонами укладено додаткову угоду №2 до договору постачання природного газу від 03 жовтня 2018 р. №2521/18-КП-17 (далі - додаткова угода №2).
Згідно з п. 1. додаткової угоди №2, п. 2.1. договору викладено в наступній редакції: "Позивач передає відповідачу з 01 жовтня 2018 р. по 31 жовтня 2018 р. (включно) природний газ орієнтовним обсягом до 6,0 тис. куб. метрів (шість тисяч куб. метрів)".
Відповідно до п. 2 додаткової угоди №2, п. 3.8. договору викладено в наступній редакції: "Відповідач зобов'язується подати не пізніше 7 числа місяця, наступного за місяцем постачання природного газу, позивачу, зокрема, підписані відповідачем два примірники акта приймання-передачі природного газу, де зазначаються фактичні обсяги використаного природного газу згідно з цим договором у розрахунковому місяці, його фактична ціна та вартість".
02 листопада 2018 року сторонами укладено додаткову угоду №3 до договору постачання природного газу від 03 жовтня 2018 р. №2521/18-КП-17 (далі - додаткова угода №3).
Згідно з п. 3 додаткової угоди №3, п. 2.1. договору доповнено абзацом у наступній редакції: "Позивач передає відповідачу з 01 листопада 2018 р. по 30 листопада 2018 р. (включно) природний газ орієнтовним обсягом до 10,0 тис. куб. метрів (десять тисяч куб. метрів)".
Відповідно до п. 5 додаткової угоди №3, п. 5.2. договору викладено у наступній редакції: "Ціна за 1 000 куб.м. газу з 01 листопада 2018 року становить 6 235,51 гривні, крім того податок на додану вартість (ПДВ) - 20%. Усього до сплати разом з податком на додану вартість - 7 482,61 грн. (сім тисяч чотириста вісімдесят дві гривні 61 коп.)".
23 листопада 2018 року сторонами укладено додаткову угоду №4 до договору постачання природного газу від 03.10.2018 р. №2521/18-КП-17 (далі - додаткова угода №4).
Відповідно до п. 1. додаткової угоди №4, п. 2.1. договору викладено в наступній редакції: "Позивач передає відповідачу з 01 жовтня 2018 року по 30 квітня 2019 року (включно) замовлений відповідачем обсяг (об'єм) природного газу в кількості 77,0 тис. куб. метрів (сімдесят сім тис. куб. метрів), в тому числі по місяцях (далі - розрахункові періоди): жовтень 2018: 0,0 тис. куб.м., листопад 2018: 10,0 тис. куб.м., грудень 2018: 15,0 тис. куб.м., всього 25,0 тис. куб.м.; січень 2019: 20,0 тис. куб.м., лютий 2019: 15,0 тис. куб.м., березень 2019: 15,0 тис. куб.м., всього 50,0 тис. куб.м.; квітень 2019: 2,0 тис. куб.м., всього 2,0 тис. куб.м.".
Пункт 3.8. договору викладено в наступній редакції: "Приймання - передача газу, переданого позивачем відповідачу у відповідному розрахунковому періоді, оформлюється актом приймання-передачі газу".
Пункт 3.9.3. договору викладено в наступній редакції: "Відповідач зобов'язується надати позивачу не пізніше 7 числа місяця, наступного за розрахунковим періодом, зокрема, підписані відповідачем два примірники акта приймання-передачі природного газу, де зазначаються фактичні обсяги використаного у розрахунковому періоді природного газу згідно з цим договором і з урахуванням пункту 3.8 цього договору, його фактична ціна та вартість".
Пункт 3.10. договору викладено в наступній редакції: "Позивач не пізніше 10 числа місяця, наступного за розрахунковим періодом, повертає відповідачу один примірник оригіналу акта приймання - передачі природного газу, підписаний уповноваженим представником та скріплений печаткою. У разі не підписання позивачем акта приймання - передачі природного газу позивач письмово повідомляє відповідача про причини такого не підписання акта".
Пункт 4.2. договору викладено в наступній редакції: "Ціна за 1000 куб.м. газу становить 6 235,51 гривні, крім того податок на додану вартість (ПДВ) - 20%. Усього разом з податком на додану вартість - 7 482,61 грн. (сім тисяч чотириста вісімдесят дві гривні 61 коп.)".
Пункт 5.1. договору викладено в наступній редакції: "Оплата за природний газ здійснюється відповідачем виключно коштами шляхом 100 - відсоткової поточної оплати протягом розрахункового періоду. Остаточний розрахунок за фактично переданий природний газ здійснюється до 25 числа (включно) місяця, наступного за місяцем постачання газу".
Як вбачається з матеріалів справи, позивачем поставлено, а відповідачем прийнято природний газ за період з листопада 2018 року до березня 2019 року, на загальну суму 269 867,87 грн., що підтверджується актами приймання - передачі природного газу від 30 листопада 2018 року на суму 40 451,00 грн., від 31 грудня 2018 року на суму 65 802,08 грн., від 31 січня 2019 року на суму 68 114,22 грн., від 28 лютого 2019 року на суму 64 492,63 грн., від 31 березня 2019 року на суму 31 007,94 грн., копії яких долучені до матеріалів справи.
Оскільки відповідач природний газ, переданий позивачем у період з листопада 2018 року до березня 2019 року, не оплатив, позивач звернувся до суду, просив стягнути з відповідача 269 867,87 грн. основного боргу.
Відповідно до ч. 2 ст. 4 Господарського процесуального кодексу України, юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
Згідно з ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 174 Господарського кодексу України, господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.
Згідно з ч. 1 ст. 265 Господарського кодексу України, за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.
Частиною 1 ст. 692 Цивільного кодексу України встановлено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом (ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України).
Відповідно до ч. 7 ст. 193 Господарського кодексу України, не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.
Господарське зобов'язання припиняється, зокрема, виконанням, проведеним належним чином (ч. 1 ст. 202 Господарського кодексу України).
Відповідно до ч. 3 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Частиною 4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Згідно з ч. 4 ст. 11 Господарського процесуального кодексу України, суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
У справі "Мала проти України" Європейський суд з прав людини зазначив, що рівність сторін вимагає "справедливого балансу між сторонами", і кожній стороні має бути надано відповідну можливість для представлення своєї справи в умовах, що не ставлять її у суттєво невигідне становище порівняно з її опонентом.
29 січня 2021 року на адресу Господарського суду Київської області від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач просив у задоволенні трьох процентів річних та суми, на яку збільшилась заборгованість з урахуванням індексу інфляції, відмовити, вважав, що відповідач звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, у зв'язку з відсутністю його вини. Також, у відзиві містилось клопотання про зменшення розміру пені на 90%.
Відповідно до ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Частиною 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Згідно з ч. 3 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
У справі "Трофимчук проти України" Європейський суд з прав людини зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід.
Відповідач документів, що спростовували б доводи позивача або підтверджували б оплату позивачу грошових коштів у сумі 269 867,87 грн. за переданий природний газ, суду не надав.
Так, суд дійшов висновку про те, що вимога позивача про стягнення з відповідача боргу в сумі 269 867,87 грн. є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.
Крім стягнення основного боргу, позивач просив стягнути три проценти річних у розмірі 12 989,88 грн. та суму, на яку збільшилась заборгованість з урахуванням індексу інфляції, у розмірі 11 100,65 грн.
Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Так, сплата трьох процентів річних від простроченої суми є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредитору.
Три проценти річних за листопад 2018 року, враховуючи період заборгованості з 26.12.2018 року до 30.09.2020 року (645 днів), від суми 40 451,00 грн. становлять 2 141,97 грн.;
за грудень 2018 року, враховуючи період заборгованості з 26.01.2019 року до 30.09.2020 року (614 днів), від суми 65 802,08 грн. становлять 3 316,70 грн.;
за січень 2019 року, враховуючи період заборгованості з 26.02.2019 року до 30.09.2020 року (583 дні), від суми 68 114,32 грн. становлять 3 259,69 грн.;
за лютий 2019 року, враховуючи період заборгованості з 26.03.2019 року до 30.09.2020 року (555 днів), від суми 64 492,63 грн. становлять 2 937,96 грн.;
за березень 2019 року, враховуючи період заборгованості з 26.04.2019 року до 30.09.2020 року (524 дня), від суми 31 007,94 грн. становлять 1 333,56 грн.,
а разом 12 989,88 грн., які підлягають стягненню.
Інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України, виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті. Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання.
Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж повинен бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений Державною службою статистики України, за період прострочення, починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому повинен бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).
При застосуванні індексу інфляції слід мати на увазі, що індекс розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому за місяць і здійснюється шляхом множення суми заборгованості на момент її виникнення на сукупний індекс інфляції за період прострочення платежу. При цьому сума боргу, яка сплачується з 1 по 15 день відповідного місяця, індексується з врахуванням цього місяця, а якщо сума боргу сплачується з 16 по 31 день місяця, розрахунок починається з наступного місяця. Аналогічно, якщо оплату заборгованості здійснено з 1 по 15 день відповідного місяця, інфляційні втрати розраховуються без враховування цього місяця, а якщо з 16 по 31 день місяця, то інфляційні втрати розраховуються з врахуванням цього місяця.
Сума, на яку збільшилась заборгованість з урахуванням індексу інфляції:
за листопад 2018 року:
в період з 01.01.2019 року до 30.09.2020 року: у січні 2019 року - 101,0% (УК №28 від 12.02.2019 року); лютому - 100,5% (УК №49 від 12.03.2019 року); березні - 100,9% (УК №70 від 11.04.2019 року); квітні - 101,0% (УК №87 від 11.05.2019 року); травні - 100,7% (УК №109 від 12.06.2019 року); червні - 99,5% (УК №131 від 12.07.2019 року); липні - 99,4% (УК №153 від 13.08.2019 року); серпні - 99,7% (УК №173 від 11.09.2019 року); вересні - 100,7% (УК 195 від 11.10.2019 року); жовтні - 100,7% (УК №216 від 12.11.2019 року); листопаді - 100,1% (УК №238 від 11.12.2019 року); грудні - 99,8% (УК №5 від 11.01.2020 року); у січні 2020 року - 100,2% (УК №27 від 12.02.2020 року), лютому - 99,7% (УК №47 від 12.03.2020 року); березні - 100,8% (УК №70 від 11.04.2020 року); квітні - 100,8% (УК №88 від 13.05.2020 року); травні - 100,3% (УК №109 от 11.06.2020 року); червні - 100,2% (УК №134 від 16.07.2020 року); липні - 99,4% (УК №154 від 12.08.2020 року); серпні - 99,8% (УК №176 від 11.09.2020 року); вересні - 100,5% (УК №199 від 13.10.2020 року), від суми 40 451,00 грн., складає 2 356,76 грн.;
за грудень 2018 року:
в період з 01.02.2019 року до 31.08.2020 року: у лютому 2019 року - 100,5% (УК №49 від 12.03.2019 року); березні - 100,9% (УК №70 від 11.04.2019 року); квітні - 101,0% (УК №87 від 11.05.2019 року); травні - 100,7% (УК №109 від 12.06.2019 року); червні - 99,5% (УК №131 від 12.07.2019 року); липні - 99,4% (УК №153 від 13.08.2019 року); серпні - 99,7% (УК №173 від 11.09.2019 року); вересні - 100,7% (УК 195 від 11.10.2019 року); жовтні - 100,7% (УК №216 від 12.11.2019 року); листопаді - 100,1% (УК №238 від 11.12.2019 року); грудні - 99,8% (УК №5 від 11.01.2020 року); у січні 2020 року - 100,2% (УК №27 від 12.02.2020 року), лютому - 99,7% (УК №47 від 12.03.2020 року); березні - 100,8% (УК №70 від 11.04.2020 року); квітні - 100,8% (УК №88 від 13.05.2020 року); травні - 100,3% (УК №109 от 11.06.2020 року); червні - 100,2% (УК №134 від 16.07.2020 року); липні - 99,4% (УК №154 від 12.08.2020 року); серпні - 99,8% (УК №176 від 11.09.2020 року); вересні - 100,5% (УК №199 від 13.10.2020 року), від суми 65 802,08 грн., складає 3 144,30 грн.;
за січень 2019 року:
в період з 01.03.2019 року до 31.08.2020 року: у березні 2019 року - 100,9% (УК №70 від 11.04.2019 року); квітні - 101,0% (УК №87 від 11.05.2019 року); травні - 100,7% (УК №109 від 12.06.2019 року); червні - 99,5% (УК №131 від 12.07.2019 року); липні - 99,4% (УК №153 від 13.08.2019 року); серпні - 99,7% (УК №173 від 11.09.2019 року); вересні - 100,7% (УК 195 від 11.10.2019 року); жовтні - 100,7% (УК №216 від 12.11.2019 року); листопаді - 100,1% (УК №238 від 11.12.2019 року); грудні - 99,8% (УК №5 від 11.01.2020 року); у січні 2020 року - 100,2% (УК №27 від 12.02.2020 року), лютому - 99,7% (УК №47 від 12.03.2020 року); березні - 100,8% (УК №70 від 11.04.2020 року); квітні - 100,8% (УК №88 від 13.05.2020 року); травні - 100,3% (УК №109 от 11.06.2020 року); червні - 100,2% (УК №134 від 16.07.2020 року); липні - 99,4% (УК №154 від 12.08.2020 року); серпні - 99,8% (УК №176 від 11.09.2020 року); вересні - 100,5% (УК №199 від 13.10.2020 року), від суми 68 114,22 грн., складає 2 899,71 грн.;
за лютий 2019 року:
в період з 01.04.2019 року до 31.08.2020 року: у квітні 2019 року - 101,0% (УК №87 від 11.05.2019 року); травні - 100,7% (УК №109 від 12.06.2019 року); червні - 99,5% (УК №131 від 12.07.2019 року); липні - 99,4% (УК №153 від 13.08.2019 року); серпні - 99,7% (УК №173 від 11.09.2019 року); вересні - 100,7% (УК 195 від 11.10.2019 року); жовтні - 100,7% (УК №216 від 12.11.2019 року); листопаді - 100,1% (УК №238 від 11.12.2019 року); грудні - 99,8% (УК №5 від 11.01.2020 року); у січні 2020 року - 100,2% (УК №27 від 12.02.2020 року), лютому - 99,7% (УК №47 від 12.03.2020 року); березні - 100,8% (УК №70 від 11.04.2020 року); квітні - 100,8% (УК №88 від 13.05.2020 року); травні - 100,3% (УК №109 от 11.06.2020 року); червні - 100,2% (УК №134 від 16.07.2020 року); липні - 99,4% (УК №154 від 12.08.2020 року); серпні - 99,8% (УК №176 від 11.09.2020 року); вересні - 100,5% (УК №199 від 13.10.2020 року), від суми 64 492,63 грн., складає 2 145,79 грн.;
за березень 2019 року:
в період з 01.05.2019 року до 31.08.2020 року: у травні 2019 року - 100,7% (УК №109 від 12.06.2019 року); червні - 99,5% (УК №131 від 12.07.2019 року); липні - 99,4% (УК №153 від 13.08.2019 року); серпні - 99,7% (УК №173 від 11.09.2019 року); вересні - 100,7% (УК 195 від 11.10.2019 року); жовтні - 100,7% (УК №216 від 12.11.2019 року); листопаді - 100,1% (УК №238 від 11.12.2019 року); грудні - 99,8% (УК №5 від 11.01.2020 року); у січні 2020 року - 100,2% (УК №27 від 12.02.2020 року), лютому - 99,7% (УК №47 від 12.03.2020 року); березні - 100,8% (УК №70 від 11.04.2020 року); квітні - 100,8% (УК №88 від 13.05.2020 року); травні - 100,3% (УК №109 от 11.06.2020 року); червні - 100,2% (УК №134 від 16.07.2020 року); липні - 99,4% (УК №154 від 12.08.2020 року); серпні - 99,8% (УК №176 від 11.09.2020 року); вересні - 100,5% (УК №199 від 13.10.2020 року), від суми 31 007,94 грн., складає 713,18 грн.;
а разом 11 259,74 грн. (за розрахунком суду).
Частиною 2 ст. 237 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що при ухваленні рішення суд не може виходити у рішенні за межі позовних вимог.
Оскільки позивачем сума, на яку збільшилась заборгованість з урахуванням індексу інфляції, визначена в розмірі 11 100,65 грн., то стягненню підлягає саме ця сума.
Також позивач просив стягнути з відповідача пеню в сумі 47 216,36 грн.
Згідно з ч. 1 ст. 216 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.
Відповідно до ч. 1 ст. 218 Господарського кодексу України, підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.
Частиною 2 ст. 218 Господарського кодексу України встановлено, що учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов'язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Не вважаються такими обставинами, зокрема, порушення зобов'язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов'язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів.
Згідно з ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Частиною 1 ст. 612 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.
Згідно з ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Частиною 6 ст. 231 Господарського кодексу України встановлено, що штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.
Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання (ч. 1 ст. 549 Цивільного кодексу України).
Відповідно до ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України, пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Так, пеня - це вид неустойки, що забезпечує виконання грошового зобов'язання і обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожний день прострочення виконання.
Пунктом 7.1 договору встановлено, що за невиконання або неналежне виконання договірних зобов'язань за цим договором, сторони несуть відповідальність у випадках, передбачених законодавством і цим договором.
Згідно з п. 7.2 договору, у разі прострочення відповідачем оплати згідно пунктів 5.1, 5.6 цього договору, він зобов'язується сплатити позивачу, крім суми заборгованості, пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу.
Статтею 253 Цивільного кодексу України встановлено, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.
Відповідно до ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Згідно з ч. 5 ст. 254 Цивільного кодексу України, якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день.
Так, розмір пені, враховуючи період заборгованості:
за листопад 2018 року з:
26.12.2018 року до 25.04.2019 року, суму боргу в розмірі 40 451,00 грн., облікову ставку Національного банку України, що становила 18,0%, складає 4 827,52 грн.;
26.04.2019 року до 26.06.2019 року, суму боргу в розмірі 40 451,00 грн., за ставкою, що становила 17,5%, складає 2 366,11 грн.;
за грудень 2019 року з:
26.01.2019 року до 25.04.2019 року, суму боргу в розмірі 65 802,08 грн., облікову ставку Національного банку України, що становила 18,0%, складає 5 841,06 грн.;
26.04.2019 року до 18.07.2019 року, суму боргу в розмірі 65 802,08 грн., за ставкою, що становила 17,5%, складає 5 300,22 грн.;
19.07.2019 року до 25.07.2019 року, суму боргу в розмірі 65 802,08 грн., за ставкою, що становила 17,0%, складає 429,07 грн.;
за січень 2019 року з:
26.02.2019 року до 25.04.2019 року, суму боргу в розмірі 68 114,22 грн., облікову ставку Національного банку України, що становила 18,0%, складає 3 963,69 грн.;
26.04.2019 року до 18.07.2019 року, суму боргу в розмірі 68 114,22 грн., за ставкою, що становила 17,5%, складає 5 486,46 грн.;
19.07.2019 року до 25.08.2019 року, суму боргу в розмірі 68 144,22 грн., за ставкою, що становила 17,0%, складає 2 411,06 грн.;
за лютий 2019 року з:
26.03.2019 року до 25.04.2019 року, суму боргу в розмірі 64 492,63 грн., облікову ставку Національного банку України, що становила 18,0%, складає 1 971,88 грн.;
26.04.2019 року до 18.07.2019 року, суму боргу в розмірі 64 492,63 грн., за ставкою, що становила 17,5%, складає 5 194,75 грн.;
19.07.2019 року до 05.09.2019 року, суму боргу в розмірі 64 492,63 грн., за ставкою, що становила 17,0%, складає 2 943,69 грн.;
06.09.2019 року до 25.09.2019 року, суму боргу в розмірі 64 492,63 грн., за ставкою, що становила 16,5%, складає 1 166,17 грн.;
за березень 2019 року з:
26.04.2019 року до 18.07.2019 року, суму боргу в розмірі 31 007,94 грн., за ставкою, що становила 17,5%, складає 2 497,63 грн.;
19.07.2019 року до 05.09.2019 року, суму боргу в розмірі 31 007,94 грн., за ставкою, що становила 17,0%, складає 1 415,32 грн.;
06.09.2019 року до 25.10.2019 року, суму боргу в розмірі 31 007,94 грн., за ставкою, що становила 16,5%, складає 1 401,73 грн.,
а разом 47 216,36 грн.
У відзиві на позов представник відповідача просив суд зменшити розмір штрафних санкцій на 90%, послався на те, що вина відповідача в порушенні зобов'язань, згідно з умовами договору, відсутня, а збитки позивача не доведені.
07 квітня 2021 року в судовому засіданні представник позивача проти задоволення судом вищевказаного клопотання заперечував.
Згідно з ч. 1 ст. 233 Господарського кодексу України, у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.
Відповідно до ч. 3 ст. 551 Цивільного кодексу України, розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
Вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, суд повинен оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи із інтересів сторін, які заслуговують на увагу; ступеню виконання зобов'язання боржником; причин неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначного прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної особи (у тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідки) тощо.
Крім цього, неустойка не повинна перетворюватися на несправедливо непомірний тягар для боржника та джерело отримання невиправданих додаткових прибутків кредитором.
За відсутності встановленого законом переліку обставин, які мають істотне значення, суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки.
Цивільні та господарські відносини повинні ґрунтуватись на засадах справедливості, добросовісності, розумності, як складових елементів принципу верховенства права.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду у справі №913/89/18 від 06.11.2018 року, у справі №916/65/18 від 04.12.2018 року, у справі №917/791/18 від 03.07.2019 року, у справі №904/5830/18 від 22.10.2019 року, у справі № 902/855/18 від 13.01.2020 року.
Судом береться до уваги, що комунальне підприємство Бородянської селищної ради “Бородянкатепловодопостачання” є комунальним підприємством, створене для задоволення потреб споживачів у теплопостачанні, та змушене надавати послуги за вартістю, нижчою за собівартість, враховує те, що незначні збитки позивача компенсуються трьома процентами річних та сумою, на яку збільшилась заборгованість з урахуванням індексу інфляції.
Разом з цим, зменшення розміру пені на 90% нівелюватиме саме значення пені, як відповідальності за порушення грошового зобов'язання, що має на меті захист прав та законних інтересів кредитора, у зв'язку з порушенням його права на своєчасне (відповідно до умов договору) отримання грошових коштів за переданий товар.
Так, суд дійшов висновку про задоволення клопотання представника відповідача про зменшення розміру пені частково, а саме в розмірі на 50%, тому стягненню з відповідача підлягає пеня в сумі 23 608,18 грн.
Згідно з ч. 9 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, у випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.
Враховуючи вищевикладене, керуючись ст. 124 Конституції України, ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", ст. 1, ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", ч. 1 ст. 173, п. 3 ч. 1 ст. 174, ч. ч. 1, 7 ст. 193, ч. 1 ст. 202, ч. 1 ст. 216, ст. 218, ч. 1 ст. 230, ч. 6 ст. 231, ч. 6 ст. 232, ч. 1 ст. 233, ч. 1 ст. 265 Господарського кодексу України, ст. 253, ч. 5 ст. 254, ч. 1 ст. 530, ч. ч. 1, 3 ст. 549, ч. 3 ст. 551, ст. 610, п. 3 ч. 1 ст. 611, ч. 1 ст. 612, ч. 2 ст. 625, ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України, ст. ст. 2, 3, ч. 2 ст. 4, ч. 1 ст. 5, ст. 7, ч. ч. 1, 2, 4 ст. 11, ст. 12, ч. ч. 3, 4 ст. 13, ст. ст. 14-15, ст. 18, ст. 19, ч. 1 ст. 73, ч. ч. 1, 3 ст. 74, ст. 86, ч. 1 ст. 123, п. 2 ч. 1 ст. 129, ч. 9 ст. 165, ч. 6 ст. 183, ч. ч. 1, 2 ст. 222, ст. 223, ч. 3 ст. 232, ст. 233, ст. 236, ст. 237, ст. 238 Господарського процесуального кодексу України, суд
Задовільнити частково позов акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" до комунального підприємства Бородянської селищної ради “Бородянкатепловодопостачання” про стягнення заборгованості в сумі 341 174,76 грн.
Стягнути з комунального підприємства Бородянської селищної ради “Бородянкатепловодопостачання” (07801, Київська область, Бородянський район, селище міського типу Бородянка, вулиця Вокзальна, будинок 1 А, ідентифікаційний код 33710516) 269 867,87 грн. (двісті шістдесят дев'ять тисяч вісімсот шістдесят сім грн. 87 коп.) основного боргу; 23 608,18 грн. (двадцять три тисячі шістсот вісім грн. 18 коп.) пені; 12 989,88 грн. (дванадцять тисяч дев'ятсот вісімдесят дев'ять грн. 88 коп.) трьох процентів річних; 11 100,65 грн. (одинадцять тисяч сто грн. 65 коп.) суми, на яку збільшилась заборгованість з урахуванням індексу інфляції; 4 763,50 грн. (чотири тисячі сімсот шістдесят три грн. 50 коп.) витрат на сплату судового збору.
Відмовити в іншій частині позову.
Рішення набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 241 Господарського процесуального кодексу України, та може бути оскаржено в апеляційному порядку протягом 20 днів з дня складення повного тексту рішення.
Повний текст рішення складено 19.04.2021 року.
Суддя С. Грабець