ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
09.04.2021Справа № 910/3067/21
За заявоюТовариства з обмеженою відповідальністю "Єва Медіа"
прозабезпечення позову
у справі№ 910/3067/21
За позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Єва Медіа"
до Громадської спілки "Українська ліга авторських та суміжних прав"
про зобов'язання вчинити дії
Суддя Підченко Ю.О.
Секретар судового засідання Лемішко Д.А.
Представники сторін:
від позивача:Томаров І.Є. - представник за довіреністю;
від відповідача:не з'явився.
У провадженні Господарського суду міста Києва перебуває справа № 910/3067/21 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Єва Медіа" до Громадської спілки "Українська ліга авторських та суміжних прав" про:
- визнання майнових прав на публічне виконання фонограм та зафіксованих у них виконань, включених до каталогу "Rightsify" таким, що вилучені з управління Громадської спілки "Українська ліга авторських та суміжних прав" з 14.04.2020;
- зобов'язання припинити управління щодо фонограм та зафіксованих у них виконань, включених до каталогу "Rightsify", в тому числі припинити дії щодо надання дозволів на використання відповідних об'єктів суміжних прав, дії щодо збирання винагороди за їх використання, дії щодо звернень до суду за захистом прав правовласників щодо цих об'єктів, а також розмістити на своєму веб-сайті інформацію про вилучення майнових прав на публічне виконання фонограм та зафіксованих у них виконань, включених до каталогу "Rightsify" із списком правовласників, які здійснили вилучення, та переліком об'єктів суміжних прав, щодо яких здійснено вилучення.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що умисне невиконання відповідачем обов'язку із вилучення порушує право позивача на збір винагороди.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 03.03.2021 року відкрито провадження у справі № 910/3067/21, вирішено розглядати справу за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче судове засідання на 09.04.2021.
16.03.2021 через загальний відділ діловодства до суду звернувся позивач із заявою про вжиття заходів забезпечення позову відповідно до якої просить заборонити Громадській спілці "Українська ліга авторських та суміжних прав" до набрання законної сили рішенням суду в даній справі звертатися до перелічених позивачем підприємств, які використовують фонограми та зафіксовані у них виконання, включені до каталогу "Rightsify" із заявами, вимогами, пропозиціями, листами щодо укладення договору із Громадською спілкою "Українська ліга авторських та суміжних прав" щодо виплати винагороди за використання вказаних фонограм та виконань, та звертатися до вказаних осіб в будь-якій іншій формі стосовно укладення договору з Громадською спілкою "Українська ліга авторських та суміжних прав".
Крім того, у клопотанні від 25.03.2021 позивач наголосив на завдання відповідачем непоправної шкоди законній діяльності позивача із збору винагороди безпосередньо з користувачів, а своєчасний розгляд заяви про забезпечення має вирішальне значення для стабільності відносин позивача з користувачами та безперервного здійснення господарської діяльності.
З урахуванням наведених вище обставин, суд призначив заяву про забезпечення позову в судовому засіданні 09.04.2021.
Безпосередньо в підготовчому засіданні 09.04.2021 представник позивача наполягав на задоволенні заяви про забезпечення позову та надав усні пояснення.
Відповідач явку уповноваженого представника в підготовче засідання 09.04.2021 не забезпечив, про час та місце розгляду був повідомлений належним чином.
Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, беручи до уваги доводи представника позивача, суд дійшов висновку про відмову в задоволенні заяви про забезпечення позову з наступних підстав.
Відповідно до статті 136 Господарського процесуального кодексу України (надалі також ГПК України) господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Згідно з ч. 1 ст. 137 ГПК України позов забезпечується:
1) накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб;
2) забороною відповідачу вчиняти певні дії;
4) забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов'язання;
5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку;
6) зупиненням продажу майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно, або про виключення його з опису і про зняття з нього арешту;
8) зупиненням митного оформлення товарів чи предметів, що містять об'єкти інтелектуальної власності;
9) арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги;
10) іншими заходами у випадках, передбачених законами, а також міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
При цьому, згідно зі статтями 73, 74 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
При вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу. Заходи до забезпечення позову повинні бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.
Співмірність передбачає співвідношення господарським судом негативних наслідків від вжиття заходів до забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, та майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.
На обґрунтування поданої заяви позивач вказує, зокрема, на наступне:
- вилучення майнових суміжних прав з управління ОКУ надає користувачам, які уклали договір про виплату винагороди з позивачем, гарантії захисту від претензій УЛАСП як єдиної акредитованої ОКУ в сфері збирання справедливої винагороди за публічне виконання фонограм та зафіксованих у них виконань;
- відповідач переслідує мету у вигляді позбавлення позивача клієнтів, які сплачують винагороду;
- якщо суд не заборонить відповідачу вчиняти дії із незаконного втручання в договірні відносини між позивачем та користувачами фонограм, права на які вилучені, позивач буде змушений подавати окремий позов про стягнення збитків.
За правовою позицією, викладеною в Рішенні Конституційного Суду України від 31 травня 2011 року N 4-рп/2011 у справі за конституційним зверненням громадянки ОСОБА_1 щодо офіційного тлумачення положень частини першої статті 376 у взаємозв'язку зі статтями 151, 152, 153 Цивільного процесуального кодексу України, "з метою гарантування виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог у процесуальних законах України передбачено інститут забезпечення позову".
Вказаний інститут є елементом права на судовий захист і спрямований на те, щоб не допустити незворотності певних наслідків відповідних дій щодо відновлення порушеного права. Він віднесений до механізму захисту прав і свобод людини, зокрема в судовому порядку, і є гарантією їх захисту та відновлення, а отже - елементом правосуддя.
Забезпечення позову по суті - це обмеження суб'єктивних прав, свобод та інтересів відповідача з метою реалізації в майбутньому актів правосуддя й задоволених вимог позивача.
Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.
Під час вирішення питання щодо забезпечення позову, обґрунтованість позову не досліджується, адже питання обґрунтованості заявлених позовних вимог є предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті і не вирішується ним під час розгляду клопотання про забезпечення позову.
Аналогічної правової позиції дотримується Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду у постанові від 08 жовтня 2018 року у справі № 913/257/18.
Зі змісту заяви позивача реальної загрози невиконання чи утруднення виконання відповідачем можливого рішення суду про задоволення позову не вбачається. Доводи позивача, якими мотивовано заяву про забезпечення позову ґрунтуються лише на його припущеннях.
Саме лише посилання на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є підставою для задоволення відповідної заяви.
Відповідно до с. 6 та ч. 1 ст. 627 Цивільного кодексу України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Таким чином, суд не може діяти всупереч наведеним вимогам законодавства та обмежувати відповідача у праві звертатися до контрагентів з метою укладення правочинів. У той же час, такі контрагенти не позбавлені права відмовитися від підписання правочинів або запропонувати власні умови.
Отже, заявником в обґрунтування поданої ним заяви не надано суду жодного належного та допустимого доказу на підтвердження наявності підстав для забезпечення позову, а обставини, наведені заявником в обґрунтування заяви про забезпечення позову, не є такими, що в розумінні ст. 136 Господарського процесуального кодексу України свідчать про можливе істотне ускладнення чи унеможливлення виконання рішення суду або позбавлення позивача можливості ефективно захистити його порушені чи оспорювані права та інтереси, за захистом яких він звернувся до суду, у разі невжиття таких заходів забезпечення позову про які просить позивач.
Згідно з роз'ясненнями, наведеними у постанові Пленуму Вищого господарського суду України № 16 від 26.12.2011 "Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову" забезпечення позову є засобом запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи, за захистом яких такі особи звернулись до суду.
Також суд наголошує на тому, що відповідно до ч. 11 ст. 137 ГПК України, не допускається вжиття заходів забезпечення позову, які за змістом є тотожними задоволенню заявлених позовних вимог, якщо при цьому спір не вирішується по суті. Більше того, суд наразі не може встановити, яким чином всі ті особи, які перелічені позивачем у заяві про забезпеченя позову пов'язані з предметом спору у справі.
Згідно зі статтею 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Практикою Європейського суду з прав людини передбачено, що п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, проте його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.
Наразі, під час вирішення питання про вжиття заходів забезпечення позову суд не має можливості повною мірою оцінити та обґрунтувати дійсну наявність порушених прав позивача зі сторони відповідача.
Таким чином, зі змісту заяви реальної загрози невиконання чи утруднення виконання відповідачем можливого рішення суду про задоволення позову не вбачається. Суд не вбачає підстав для задоволення заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Єва Медіа" про забезпечення позову.
За таких обставин, керуючись приписами ст. ст. 120, 138, 140, 219, 234, 235 Господарського процесуального кодексу України, суд -
1. У задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Єва Медіа" про забезпечення позову відмовити повністю.
Ухвала набирає законної сили негайно після її прийняття
Апеляційна скарга на ухвалу суду подається до апеляційного господарського суду протягом десяти днів з дня її проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст ухвали складено та підписано - 14.04.2021
Суддя Ю.О.Підченко