ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
19.04.2021Справа № 910/2051/21
Господарський суд міста Києва у складі судді Пукшин Л.Г. розглянув у порядку письмового провадження матеріали господарської справи
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕКСПАНСІЯ" (08132, Київська обл., Києво-Святошинський р-н., м. Вишневе, вул. Промислова, буд.5)
до Головного управління Держпраці у Київській області (04060, м. Київ, вул. Вавілових, буд. 10)
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача Державна казначейська служба України (01601, м. Київ, вул. Бастіонна, 6)
про відшкодування 72 510,00 грн.
Представники: без виклику представників сторін
На розгляд Господарського суду міста Києва передано позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕКСПАНСІЯ" до Головного управління Держпраці у Київській області про стягнення 72 510,00 грн.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що внаслідок скасування постанови Головного управління Держпраці у Київській області №КВ1189/1721/АВ/П/ПТ/МГ/ФС-458 від 23.07.2019, на підставі якої було відкрито виконавче провадження №60588902 від 13.11.2019 та сплачено Товариством з обмеженою відповідальністю "ЕКСПАНСІЯ" адмінштраф у розмірі 709 410,00 грн, позивач просить суд стягнути з відповідача виконавчий збір у розмірі 70 941,0 грн та витрати на проведення виконавчих дій у розмірі 1 569,00 грн.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 15.02.2021 суд прийняв позовну заяву до розгляду, відкрив провадження у справі №910/2051/21 та постановив здійснювати розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін.
Даною ухвалою суд залучив до участі у справі Державну казначейську службу України в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача.
24.02.2020 до канцелярії суду надійшла заява позивача про долучення до матеріалів справи доказів направлення позовної заяви третій особі.
11.03.2021 через загальний відділ діловодства суду надійшов відзив на позовну заяву, у якому відповідач зазначає, що підставою для звернення до суду є проведення виконавчих дій відповідно до постанови про стягнення виконавчого збору. Виконавчий збір було стягнуто головним державним виконавцем Києво-Святошинського району відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області. На підставі викладеного, відповідач вважає, що Головне управління Держпраці у Київській області є неналежним відповідачем по даній справі.
Цією ж датою до господарського суду надійшли пояснення Державної казначейської служби України, у яких третя особа зазначає, що позивачем було обрано неналежний спосіб захисту, а позовна заява є безпідставною та необґрунтованою, а тому не підлягає задоволенню.
17.03.2021 до канцелярії суду надійшла відповідь на відзив, у якій позивач зауважує, що відповідачем у відзиві на позовну заяву не було спростовано обставин, викладених позивачем у позовній заяві та не наведено правових підстав, з якими він не погоджується із посиланням на відповідні докази та норми права.
Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив.
23 липня 2019 року Головним управлінням Держпраці у Київській області було винесено постанову №КВ1189/1721/АВ/П/ПТ/МГ/ФС-458 про накладення на ТОВ "ЕКСПАНСІЯ" штрафу у розмірі 709 410 грн, внаслідок порушення останнім законодавства про працю.
Постановою Києво-Святошинського районного відділу ДВС Головного територіального управління юстиції у Київській області від 13.11.2019 року відкрито виконавче провадження №60588902 з виконання постанови №КВ1189/1721/АВ/П/ПТ/МГ/ФС-458 від 23.07.2019, що є виконавчим документом у відповідності до частини третьої п. 11 Порядку накладення штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, затвердженим затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2013 року N 509.
18 листопада 2019 року ТОВ "ЕКСПАНСІЯ" згідно платіжного доручення №5549931 від 18.11.2019 року було сплачено 781 920,00 грн в рамках відкритого виконавчого провадження №60588902, які включать:
- адмінштраф у розмірі 709 410,00 грн. згідно з постановою Головного управління Держпраці у Київській області № КВ1189/1721/АВ/П/ПТ/МГ/ФС-458 від 23.07.2019 року;
- виконавчий збір у розмірі 70 941,00 грн. згідно з постановою про стягнення виконавчого збору від 19.11.2019 року;
- витрати на проведення виконавчих дій у розмірі 1 569,00 грн. згідно з постановою про стягнення з боржника витрат виконавчого провадження від 19.11.2019 року.
19.11.2019 Києво-Святошинським районним відділом державної виконавчої служби було закінчено виконавче провадження № 60588902 та припинено чинність арешту та інших заходів.
Позивач зазначає, що постанова Головного управління Держпраці у Київській області від 23.07.2019 була подана на виконання до Києво-Святошинського районного відділу ДВС у період оскарження її Товариством з обмеженою відповідальністю "ЕКСПАНСІЯ".
Так, 18 травня 2020 року рішенням Київського окружного адміністративного суду у справі № 320/4282/19 визнано протиправною та скасовано постанову Головного управління Держпраці у Київській області № КВ1189/1721/АВ/П/ПТ/МГ/ФС-458 від 23.07.2019 року.
Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 30 липня 2020 року у справі № 320/4282/19 апеляційну скаргу Головного управління Держпраці у Київській області залишено без задоволення, а рішення Київського окружного адміністративного суду від 18 травня 2020 року залишено без змін.
Звертаючись з позовом до суду позивач зазначає, що у зв'язку з незаконними діями Головного управління Держпраці у Київській області, позивач був вимушений сплатити виконавчий збір у розмірі 70 941,00 грн та витрати на проведення виконавчих дій у розмірі 1 569,00 грн. За таких підстав, враховуючи наявність складу для покладення деліктної відповідальності на відповідача на підставі ст. 1166, 1173, 1174 Цивільного кодексу України, позивач просить суд стягнути з бюджетних асигнувань останнього заподіяну майнову шкоду у розмірі 72 510,00 грн.
Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню, з огляду на наступне.
Стаття 19 Конституції України передбачає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до статті 4 Господарського процесуального кодексу України право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом. Юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
Захист цивільних прав - це застосування цивільно-правових засобів з метою забезпечення цивільних прав.
Статтею 15 Цивільного кодексу України встановлено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Відтак, зазначена норма визначає об'єктом захисту порушене, невизнане або оспорене право чи цивільний інтерес. Порушення права пов'язано з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспоренні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, викликана поведінкою іншої особи.
Таким чином, порушення, невизнання або оспорення суб'єктивного права є підставою для звернення особи за захистом свого права із застосуванням відповідного способу захисту.
Способи захисту цивільного права та інтересів зазначені в ст. 16 ЦК України.
У відповідності до норми 16 Цивільного кодексу України, способами захисту цивільних прав та інтересів судом, зокрема, є визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов'язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.
Згідно з ч. 2 ст. 20 Господарського кодексу України, кожний суб'єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів. Права та законні інтереси зазначених суб'єктів захищаються шляхом: визнання наявності або відсутності прав; визнання повністю або частково недійсними актів органів державної влади та органів місцевого самоврядування, актів інших суб'єктів, що суперечать законодавству, ущемляють права та законні інтереси суб'єкта господарювання або споживачів; визнання недійсними господарських угод з підстав, передбачених законом; відновлення становища, яке існувало до порушення прав та законних інтересів суб'єктів господарювання; припинення дій, що порушують право або створюють загрозу його порушення; присудження до виконання обов'язку в натурі; відшкодування збитків; застосування штрафних санкцій; застосування оперативно-господарських санкцій; застосування адміністративно-господарських санкцій; установлення, зміни і припинення господарських правовідносин; іншими способами, передбаченими законом.
Згідно зі статтями 73, 74 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.
Як вбачається із матеріалів справи та встановлено судом, Головним управлінням Держпраці у Київській області було проведено перевірку додержання Товариством з обмеженою відповідальністю "ЕКСПАНСІЯ" законодавства про працю, за результатами якої винесено постанову КВ1189/1721/АВ/П/ПТ/МГ/ФС-458 від 23.07.2019 про накладення на останнього штрафу у розмірі 709 410 грн.
Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 18 травня 2020 року у справі №320/4282/19, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 30 липня 2020 року, визнано протиправною та скасовано постанову Головного управління Держпраці у Київській області № КВ1189/1721/АВ/П/ПТ/МГ/ФС-458 від 23.07.2019 року.
У вказаному рішенні суду встановлено, що Головним управління Держпраці у Київській області було незаконно здійснено захід державного нагляду (контролю), який не може породжувати для суб'єкта господарювання жодних правових наслідків.
Одним з основних елементів верховенства права є принцип правової певності, який серед іншого передбачає, що рішення суду з будь-якої справи, яке набрало законної сили, не може бути поставлено під сумнів (п. 4 Інформаційного листа Вищого господарського суду України № 01-8/1427 від 18.11.2003 року "Про Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року та юрисдикцію Європейського суду з прав людини").
Відповідно до частини 4 ст. 75 Господарського процесуального кодексу України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Так, преюдиційні факти є обов'язковими при вирішенні інших справ та не підлягають доказуванню, оскільки їх істинність встановлено у рішенні, у зв'язку з чим немає необхідності встановлювати їх знову, піддаючи сумніву істинність та стабільність судового акту, який набрав законної сили.
Норми статті 129-1 Конституції України визначають, що суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
Згідно з преамбулою та статтею 6 параграфу 1 Конвенції про захист прав та свобод людини, згідно рішення Європейського суду з прав людини від 25.07.02 року у справі за заявою № 48553/99 "Совтрансавто-Холдінг" проти України", а також згідно з рішенням Європейського суду з прав людини від 28.10.99 року у справі за заявою № 28342/95 "Брумареску проти Румунії" встановлено, що існує усталена судова практика конвенційних органів щодо визначення основним елементом верховенства права принципу правової певності, який передбачає серед іншого і те, що у будь-якому спорі рішення суду, яке вступило в законну силу, не може бути поставлено під сумнів.
Таким чином, рішення Київського окружного адміністративного суду від 18 травня 2020 року у справі №320/4282/19 не може бути поставлено під сумнів, а інші рішення, в тому числі і у даній справі, не можуть йому суперечити, а тому протиправність дій Головного управління Держпраці у Київській області щодо винесення постанови № КВ1189/1721/АВ/П/ПТ/МГ/ФС-458 від 23.07.2019 року про накладення штрафу Товариству з обмеженою відповідальністю "ЕКСПАНСІЯ" встановлено рішенням, яке набрало законної сили.
В той же час, судом встановлено, що постановою Києво-Святошинського районного відділу ДВС Головного територіального управління юстиції у Київській області від 13.11.2019 року було відкрито виконавче провадження №60588902 з виконання постанови №КВ1189/1721/АВ/П/ПТ/МГ/ФС-458 від 23.07.2019.
Згідно платіжного доручення №5549931 від 18.11.2019 року Товариством з обмеженою відповідальністю "ЕКСПАНСІЯ" було сплачено 781 920,00 грн в рамках відкритого виконавчого провадження №60588902, включаючи виконавчий збір у розмірі 70 941,00 грн та витрати на проведення виконавчих дій у розмірі 1 569,00 грн.
З матеріалів справи вбачається, що 19.11.2019 Києво-Святошинським районним відділом державної виконавчої служби було закінчено виконавче провадження № 60588902 та припинено чинність арешту та інших заходів.
Таким чином, суд зазначає, що в межах виконавчого провадження №60588902 з примусового виконання постанови №КВ1189/1721/АВ/П/ПТ/МГ/ФС-458 від 23.07.2019 з ТОВ "ЕКСПАНСІЯ", крім адмінштрафу у розмірі 709 410,00 грн, було також стягнено грошові кошти у загальному розмірі 72 510,00 грн, які складаються з виконавчого збору у розмірі 70 941,00 грн та витрат на проведення виконавчих дій у розмірі 1 569,00 грн.
Відповідно до ст. 1166 Цивільного кодексу України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.
Отже, для відшкодування шкоди за правилами ст. 1166 Цивільного кодексу необхідна наявність складу правопорушення, а саме:
а) неправомірність поведінки особи. Неправомірною можна вважати будь-яку поведінку, внаслідок якої завдано шкоду, якщо заподіювач шкоди не був уповноважений на такі дії.
б) наявність шкоди. Під шкодою слід розуміти втрату або пошкодження майна потерпілого та (або) позбавлення його особистого нематеріального права (життя, здоров'я тощо). У відносинах, що розглядаються, шкода - це не тільки обов'язкова умова, але і міра відповідальності, оскільки за загальним правилом статті, що коментується, завдана шкода відшкодовується в повному обсязі.
в) причинний зв'язок між протиправною поведінкою та шкодою є обов'язковою умовою відповідальності та виражається в тому, що шкода має виступати об'єктивним наслідком поведінки заподіювача шкоди.
г) вина заподіювача шкоди, за виключенням випадків, коли в силу прямої вказівки закону обов'язок відшкодування завданої шкоди покладається на відповідальну особу незалежно від вини.
За таких обставин, необхідною підставою для притягнення органу державної влади (у даному випадку органу державної виконавчої служби) до відповідальності у вигляді стягнення шкоди є факти неправомірних дій цього державного органу, наявність шкоди та причинний зв'язок між неправомірними діями і заподіяною шкодою. Причому, неправомірність рішення, дій або бездіяльності органу державної влади має підтверджуватись відповідним рішенням суду, яке буде мати преюдиційне значення для справи про відшкодування шкоди.
Відсутність хоча б одного з цих елементів виключає відповідальність за заподіяну шкоду.
В спірних деліктних правовідносинах саме на позивача покладається обов'язок довести наявність шкоди (її розмір), протиправність (незаконність) поведінки органу державної виконавчої служби та причинний зв'язок такої поведінки із заподіяною шкодою.
Відповідно до ст. 56 Конституції України кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними свої повноважень.
За приписами статті 1173 Цивільного кодексу України відшкодовуванню підлягає шкода, яка фактично завдана матеріальним благам особи незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу державної влади. У разі наявності лише незаконної бездіяльності державного органу без настання наслідків у вигляді шкоди, відсутні правові підстави для її відшкодування.
Згідно зі ст. 1174 Цивільного кодексу України шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю посадової або службової особи органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні нею своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цієї особи.
Незаконними діяннями органів державної влади, органів влади Автономної республіки Крим, органів місцевого самоврядування є діяння, які суперечать приписам законів та інших нормативних актів або здійснені поза межами компетенції вищезазначених органів. Незаконність рішення, дії чи бездіяльності завдавача шкоди повинна бути доведена.
Суд зазначає, що протиправні дії Головного управління Держпраці у Київській області щодо винесення постанови №КВ1189/1721/АВ/П/ПТ/МГ/ФС-458 від 23.07.2019 про накладення штрафу на Товариство з обмеженою відповідальністю «ЕКСПАНСІЯ» встановлено в судовому порядку, що має преюдиційне значення для справи про відшкодування шкоди.
Причино-наслідковий зв'язок характеризується тим, що у зв'язку з неправомірністю винесення даної постанови, позивачем в межах виконавчого провадження з примусового виконання постанови було сплачено витрати виконавчого провадження у розмірі 72 510,00 грн, внаслідок чого позивачу завдано шкоду у вищевказаному розмірі.
Наявність вини відповідача у вказаних діях не спростовано під час розгляду справи та відповідно вона за змістом ч. 2 ст. 1166 Цивільного кодексу України презюмується.
За таких обставин, суд приходить до висновку про наявність всіх елементів складу правопорушення (протиправність поведінки, шкода, причинний зв'язок між ними, вина заподіювача шкоди) для застосування такої міри деліктної відповідальності, як відшкодування шкоди.
Судом враховано, що у рішенні Конституційного суду України №12-рп/2001 від 03.10.2001 у справі № 1-36/2001 зазначено, що не допускається відшкодування шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади за рахунок коштів, що виділяються на утримання органів державної влади.
Таким чином, з врахуванням наведених норм права, відшкодування шкоди в даній справі може здійснюватись лише за рахунок державного бюджету.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Вищого господарського суду України у справі № 67/157-10 від 25.05.2011 року.
Відповідно до ч. 1 ст. 25 Бюджетного кодексу України Державне казначейство України здійснює безспірне списання коштів державного бюджету та місцевих бюджетів на підставі рішення суду.
Казначейство діє відповідно до повноважень та компетенції, визначених, зокрема, Положення про Державну казначейську службу України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.04.2015 № 215.
Відповідно до вищевказаного Положення Державна казначейська служба України (Казначейство) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра фінансів і який реалізує державну політику у сферах казначейського обслуговування бюджетних коштів, бухгалтерського обліку виконання бюджетів.
Згідно з Положенням про Державну казначейську службу України, Казначейство забезпечує казначейське обслуговування бюджетних коштів на основі ведення єдиного казначейського рахунку, відкритого у Національному банку (здійснює розрахунково-касове обслуговування розпорядників та одержувачів бюджетних коштів; здійснює повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до бюджету, за поданням органів, що контролюють справляння надходжень бюджету; здійснює безспірне списання коштів державного бюджету та місцевих бюджетів на підставі рішення суду.
Таким чином, управління наявними коштами Державного бюджету України, у тому числі в іноземній валюті, коштами державних позабюджетних фондів і позабюджетними коштами установ та організацій, що утримуються за рахунок коштів Державного бюджету України, фінансування його видатків входить до компетенції Державного казначейства України.
З огляду на викладене вище, обов'язок обслуговування бюджетних коштів та списання цих коштів, у тому числі на відшкодування шкоди, завданої фізичним та юридичним особам незаконними діями та рішеннями органів державної влади покладено на Державну казначейську службу України та її територіальні органи.
З матеріалів справи вбачається, що з метою досудового врегулювання спору позивач звертався до відповідача та третьої особи з листами про повернення сплачених до Державного бюджету України коштів по виконавчому провадженню № 60588902.
Листом №5-06-06/17983 від 12.10.2020 року Державна казначейська служба України повідомила позивача, що повернення коштів можливе на підставі відповідного подання або рішення суду.
Листом №42/2/20/14930 від 29.09.2020 року Головне управління Держпраці у Київській області повідомило позивача, що повернення коштів має бути здійснені за поданням Києво-Святошинського районного відділу державної виконавчої служби до Державної казначейської служби України.
Листом №1451 від 09.12.2020 позивач повторно звертався до Головного управління Держпраці у Київській області з вимогою щодо відшкодування шкоди, завданої неправомірним рішенням, та відшкодування позивачу сплачених ним виконавчого збору та витрат на проведення виконавчих дій.
Головне управління Держпраці у Київській області надало відповідь №1/6/21/72 від 05.01.2021, у якому зазначило, що немає законних підстав для написання Подання про повернення помилкового або надміру зарахованих до бюджету коштів, відшкодування можливе за рішенням суду.
Відповідно до ст. 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Згідно з ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого: чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору.
З огляду на вищезазначене, приймаючи до уваги встановлені судом обставини, суд дійшов висновку, що оскільки позивачем доведено належними та допустимими доказами наявність всіх елементів складу правопорушення (протиправність поведінки, шкода, причинний зв'язок між ними, вина заподіювача шкоди) для застосування такої міри деліктної відповідальності, як відшкодування шкоди, позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕКСПАНСІЯ" про стягнення шкоди у розмірі 72 510,00 грн є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.
Керуючись ст. 129, 236 - 238, 240, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов задовольнити повністю.
2. Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕКСПАНСІЯ" (08132, Київська обл., Києво-Святошинський р-н., м. Вишневе, вул. Промислова, буд. 5, ідентифікаційний код 32294905) майнову шкоду у розмірі 72 510 (сімдесят дві тисячі п'ятсот десять) грн 00 коп.
3. Стягнути з Головного управління Держпраці у Київській області (04060, м. Київ, вул. Вавілових, буд. 10; ідентифікаційний код 39794214) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕКСПАНСІЯ" (08132, Київська обл., Києво-Святошинський р-н., м. Вишневе, вул. Промислова, буд. 5; ідентифікаційний код 32294905) судовий збір у розмірі 2 270 (дві тисячі двісті сімдесят) грн 00 коп.
4. Після набрання рішенням законної сили видати накази.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст рішення складено 19.04.2021.
Суддя Л. Г. Пукшин