ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
31.03.2021Справа № 910/21186/20
Господарський суд міста Києва у складі судді Баранова Д.О., за участю секретаря судового засідання О.О. Зарудньої, розглянувши матеріали господарської справи
за позовом Регіонального відділення Фонду державного майна України по місту Києву (01032, м. Київ, бул. Тараса Шевченка, буд. 50-Г; ідентифікаційний код 19030825)
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Проектбуд Плюс" (03187, м. Київ, вул. Голосіївська, буд. 3; ідентифікаційний код 39147844)
про виселення
Представники сторін:
від позивача: Максюта Е.А.
від відповідача: не з'явився
До Господарського суду міста Києва звернулось Регіональне відділення Фонду державного майна України по м. Києву з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Проектбуд Плюс", в якому позивач просить суд виселити відповідача в примусовому порядку з орендованого державного нерухомого майна загальною площею 85, 10 кв.м., на третьому поверсі адміністративної будівлі (реєстровий № 02497683.1АААДДК939), що перебуває на балансі державного підприємства "Український науково-дослідний інститут цивільного будівництва "УКРНДПІЦИВІЛЬБУД", у зв'язку із закінченням строку дії договору оренди № 7875 від 27.06.2017.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 05.01.2021 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі, підготовче засідання призначено на 03.02.2021.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 03.02.2021 підготовче засідання відкладено на 24.02.2021.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 24.02.2021 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 31.03.2021.
У судовому засіданні 31.03.2021 представник позивача підтримав позовні вимоги та просив суд про їх задоволення.
Представник позивача у судове засідання не з'явився, причини неявки суд не повідомив, про місце дату та час чудового засідання повідомлявся належним.
Таким чином, приймаючи до уваги, що матеріали справи містять достатньо документів для розгляду справи у судовому засіданні 31.03.2021 відповідно до ст. 240 Господарського процесуального кодексу України судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, Господарський суд міста Києва
27.06.2017 між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по місту Києву (далі - орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Проектбуд Плюс" (далі - орендар) було укладено договір оренди нерухомого майна, що належить до державної власності № 7875 за умовами якого орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування державне нерухоме майно, що належить до державної власності - нежилі приміщення на третьому поверсі адміністративної будівлі, розміщене за адресою: м. Київ, пр-т Голосіївський, 50, загальною площею 85,10 кв.м., на третьому поверсі адміністративної будівлі (реєстровий № 02497683.1АААДДК939) (далі - майно), що перебуває на балансі Державного підприємства "Український науково-дослідний інститут цивільного будівництва "Укрндпіцивільбуд" код ЄДРПОУ: 02497683 (далі -балансоутримувач), вартість якого визначена згідно з висновком про вартість станом на 31.12.2016 і становить 1 129 000,00 грн.
Майно передавалось в оренду з метою розміщення суб'єкта господарювання, що здійснює проектні, проектно-вишукувальні, проектно-конструкторські роботи (п. 1.2. договору).
Згідно п. 10.1. цей договір укладено строком на 2 роки 11 місяців, що діє з 27.06.2017 до 27.05.2020 включно.
Як про це зазначає позивач, Регіональним відділенням Фонду державного майна України по місту Києву на адресу Товариства з обмеженою відповідальністю "Проектбуд Плюс" була скерована пропозиція за вих. № 30-06/236 від 11.01.2020 про дострокове розірвання договору оренди № 7875 від 27.06.2017.
09.06.2020 Регіональним відділенням Фонду державного майна України по місту Києву було надіслано заяву за вих. № 30-06/4678 від 09.06.2020 про припинення чинності договору оренди № 7875 від 27.06.2017, в якій було відмовлено Товариству з обмеженою відповідальністю "Проектбуд Плюс" у продовженні строку дії договору оренди на наступний термін.
Обґрунтовуючи необхідність звернення до суду з даним позовом позивач вказує, що не зважаючи на те, що договір оренди № 7875 від 27.06.2017 припинив чинність з огляду на закінчення строку його дії, у зв'язку з чим відповідач втратив статус орендаря, втім, останній й надалі продовжує незаконно використовувати державне нерухоме майно без належних правових підстав.
Так, статтею 86 Господарського процесуального кодексу України вказано, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступного.
Регіональне відділення Фонду державного майна України по місту Києву діє на підставі положення "Про регіональне відділення Фонду державного майна України по місту Києву", затвердженого Наказом Голови Фонду державного майна України від 02.10.2012 року № 3607 та зареєстрованого Шевченківською районною в місті Києві державною адміністрацією № 10741050007027343 від 04.03.2013 (зі змінами внесеними згідно наказу Фонду державного майна України від 29.08.2014 № 2205).
Згідно ст. 287 Господарського кодексу України Фонд державного майна України, його регіональні відділення є орендодавцями щодо цілісних майнових комплексів підприємств, їх структурних підрозділів та нерухомого майна, яке є державною власністю, а також іншого майна у випадках, передбачених законом.
Статтею 5 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" визначено, що орендодавцями державного майна є Фонд державного майна України та його регіональні відділення.
Як про це вказувалось вище, 27.06.2017 між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по місту Києву (далі - орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Проектбуд Плюс" (далі - орендар) було укладено договір оренди нерухомого майна, що належить до державної власності № 7875.
Судом встановлено, що на підставі акту приймання-передавання орендованого майна від 27.06.2017 орендодавцем, згідно з договором оренди нерухомого майна, що належить до державної власності № 7875 від 27.06.2017 передано, а орендарем прийнято в строкове платне користування державне нерухоме майно, що належить до державної власності - нежилі приміщення на третьому поверсі адміністративної будівлі, розміщене за адресою: м. Київ, пр-т Голосіївський, 50, загальною площею 85,10 кв.м., на третьому поверсі адміністративної будівлі (реєстровий № 02497683.1АААДДК939) (далі - майно), що перебуває на балансі Державного підприємства "Український науково-дослідний інститут цивільного будівництва "Укрндпіцивільбуд" код ЄДРПОУ: 02497683 (далі -балансоутримувач).
У відповідності до приписів ст. 10 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" термін, на який укладається договір оренди є істотною умовою договору оренди.
В пункті 10.1. сторони погодили, що цей договір укладено строком на 2 роки 11 місяців, що діє з 27.06.2017 до 27.05.2020 включно.
В підпункті 10.6.1. договору визначено, що чинність договору припиняється внаслідок, зокрема закінчення строку, на який його було укладено.
За умовами п. 10.4. договору у разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну цього договору після закінчення строку його чинності протягом одного місяця, договір вважається продовженим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені цим договором з урахуванням змін у законодавстві на дату продовження цього договору.
Згідно ст. 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк. Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору найму (оренди).
Відповідно до ч. 1 ст. 763 Цивільного кодексу України, договір найму укладається на строк, встановлений договором.
Частиною 2 ст. 26 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", договір оренди припиняється в разі закінчення строку, на який його було укладено.
Згідно п. 2 ст. 17 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", у разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення терміну дії договору він вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені договором.
Частиною 1 ст. 627 Цивільного кодексу України передбачено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Таким чином, суд відзначає, що наявність згоди орендодавця на продовження договору оренди є ознакою договірної свободи, визначеною ст. 627 ЦК України, оскільки елементом свободи договору є також право сторони визначати спосіб використання належного їй майна та за своєю згодою змінювати, розривати або продовжувати на новий строк дію договору. А тому, в разі відсутності у орендодавця наміру передавати майно у оренду, договір оренди є припиненим у зв'язку з закінченням терміну, на який його було укладено.
Відтак, можливість продовження дії договору оренди на той самий термін і на тих самих умовах законодавець ставить у залежність, зокрема, від відсутності волевиявлення однієї із сторін про припинення цього договору у зв'язку із закінченням терміну його дії, та визначає, що таке волевиявлення має відбуватися у відповідні строки.
Отже, виходячи із аналізу викладених вище норм, про припинення договору оренди будь якій із сторін достатньо заявити протягом місяця після закінчення терміну дії договору. Тому, будь-яке документальне підтвердження факту здійснення такої заяви на адресу контрагента припиняє договір оренди, без врахування того, чи отримано іншою стороною цю заяву, оскільки нормами чинного законодавства не передбачено обов'язку орендодавців доводити факт отримання орендарями листів (заяв, повідомлень тощо) про припинення дії договорів оренди або ж пересвідчуватися в тому, чи отримував орендар повідомлення (заяви тощо) про припинення дії договору, які надсилаються, зокрема, в порядку п. 10.4 договору, а передбачений лише обов'язок довести факт належного направлення такого повідомлення - заяви орендарю, яке буде свідчити про відсутність волевиявлення на продовження орендних правовідносин.
Приписами статей 764, 785 Цивільного кодексу України визначено, що якщо наймач продовжує користуватися майном після закінчення строку договору найму, то за відсутності заперечень наймодавця протягом одного місяця, договір вважається поновленим на строк, який був раніше встановлений договором. У разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймачеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.
Відповідно до ч. 1 ст. 27 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", у разі розірвання договору оренди, закінчення строку його дії та відмови від його продовження або банкрутства орендаря він зобов'язаний повернути орендодавцеві об'єкт оренди на умовах зазначених у договорі оренди.
Відтак, із наведених правових норм вбачається, що після закінчення строку дії договору, в разі заперечень орендодавця щодо подальшого користування орендарем орендованих приміщень протягом місяця після закінчення строку дії договору, такий договір оренди припиняється, а орендар зобов'язаний звільнити орендоване приміщення та передати його орендодавцю.
Із наявних в матеріалах справи доказів слідує, що Регіональним відділенням Фонду державного майна України по місту Києву на адресу Товариства з обмеженою відповідальністю "Проектбуд Плюс" була скерована пропозиція за вих. № 30-06/236 від 11.01.2020 про дострокове розірвання договору оренди № 7875 від 27.06.2017.
Судом встановлено, що 11.06.2020 Регіональним відділенням Фонду державного майна України по місту Києву було надіслано Товариству з обмеженою відповідальністю "Проектбуд Плюс" заяву за вих. № 30-06/4678 від 09.06.2020 про припинення чинності договору оренди № 7875 від 27.06.2017 у зв'язку із закінченням строку його дії.
Пунктом 10.10. договору визначено, що майно вважається поверненим орендодавцю/балансоутримувачу з моменту підписання сторонами акта приймання-передавання. Обов'язок щодо складання акта приймання-передавання про повернення майна покладається на орендаря.
Водночас, суд вказує, що доказів щоб свідчили про повернення майна за актом приймання-передавання в матеріалах справи не міститься.
Таким чином, суд дійшов висновку, що відповідач фактично користується нежитловим приміщенням на третьому поверсі адміністративної будівлі, розміщеним за адресою: м. Київ, пр-т Голосіївський, 50, загальною площею 85,10 кв.м, на третьому поверсі адміністративної будівлі без належних правових підстав, а саме договору оренди, оскільки, договір оренди нерухомого майна, що належить до державної власності від 27.06.2017 № 7875 припинив свою дію у зв'язку із закінченням строку, на який його було укладено, та у свою чергу орендодавцем було надіслано на адресу орендаря заяву про припинення чинності договору у зв'язку із закінченням строку його дії.
При тому, суд вказує, що доказів протилежного та/або доказів, які б спростовували викладені вище обставини, відповідачем суду не надано.
Так, згідно ч. 1 ст. 67 Господарського кодексу України відносини підприємства з іншими підприємствами, організаціями і громадянами в усіх сферах господарської діяльності здійснюються на основі договорів.
Відповідно до приписів статей 2, 3 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" правовою підставою користування комунальним майном є договір оренди. Враховуючи, що між сторонами відсутні договірні відносини, користування нежилим приміщенням на третьому поверсі адміністративної будівлі, розміщеним за адресою: м. Київ, пр-т Голосіївський, 50, загальною площею 85,10 кв.м, на третьому поверсі адміністративної будівлі, яке відповідачу не належить, здійснюється без дозволу орендодавця - регіонального відділення Фонду державного майна України по місту Києву і є протиправним.
Частиною 1 ст. 509 Цивільного кодексу України Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до ст. 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Розпорядження своїм правом на захист є диспозитивною нормою цивільного законодавства, яке полягає у наданні особі, яка вважає свої права порушеними, невизнаними або оспорюваними, можливості застосувати способи захисту, визначені законом або договором.
Способи захисту за своїм призначенням можуть вважатись визначеним законом механізмом матеріально-правових засобів здійснення охорони цивільних прав та інтересів, що приводиться в дію за рішенням суду у разі їх порушення чи реальної небезпеки такого порушення.
Тобто, метою застосування судом певного способу захисту прав та законних інтересів осіб є усунення невизначеності у взаємовідносинах суб'єктів, створення необхідних умов для реалізації права й запобігання дій зі сторони третіх осіб, які перешкоджають його здійсненню. Отже, останнє направлене на настання певних юридичних наслідків.
Цивільне законодавство не містить визначення поняття способів захисту цивільних прав та інтересів. За їх призначенням вони можуть вважатися визначеним законом механізмом матеріально-правових засобів здійснення охорони цивільних прав та інтересів, що приводиться в дію за рішенням суду у разі їх порушення чи реальної небезпеки такого порушення.
Способи захисту мають універсальний характер, вони можуть застосовуватись до всіх чи більшості відповідних суб'єктивних прав. Разом з тим зазначений перелік способів захисту цивільних прав чи інтересів не є вичерпним. Відповідно до ст. 16 Цивільного кодексу України суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.
Приписами ст. 20 Господарського кодексу України та ст. 16 Цивільного кодексу України визначають такі способи захисту цивільних прав та інтересів, як присудження виконання обов'язку в натурі та примусове виконання обов'язку, а отже, коли колишній орендар не звільнив приміщення після закінчення договору оренди, вимога орендодавця або визначеної ним особи виконати такий обов'язок шляхом виселення є належним способом захисту порушеного права.
Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.
Відповідно до ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Отже, з огляду на викладене вище, з врахуванням наведених правових норм та встановлених судом обставин та беручи до уваги, що відповідачем не надано суду належних та допустимих доказів у розумінні статей 76, 77 Господарського процесуального кодексу України наявності обставин, які б у своїй сукупності дали б змогу дійти протилежного висновку, та відповідно не спростовано доводів позивача, стосовно використання спірного нежилого приміщення на третьому поверсі адміністративної будівлі, розміщеного за адресою: м. Київ, пр-т Голосіївський, 50, загальною площею 85,10 кв.м, на третьому поверсі адміністративної будівлі без належних правових підстав, то за таких обставин позовні вимоги Регіонального відділення Фонду державного майна України по місту Києву є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Витрати по сплаті судового збору відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на відповідача.
Керуючись статтями 74, 76-80, 129, 236-242 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва
1. Позовні вимоги Регіонального відділення Фонду державного майна України по місту Києву - задовольнити.
2. Виселити Товариство з обмеженою відповідальністю "Проектбуд Плюс" (03187, м. Київ, вул. Голосіївська, буд. 3; ідентифікаційний код 39147844) в примусовому порядку з орендованого державного нерухомого майна загальною площею 85,10 кв.м, на третьому поверсі адміністративної будівлі (реєстровий № 02497683.1АААДДК939), розміщеного за адресою: м. Київ, пр-т Голосіївський, 50, що перебуває на балансі Державного підприємства "Український науково-дослідний інститут цивільного будівництва "Укрндпіцивільбуд" код ЄДРПОУ: 02497683.
3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Проектбуд Плюс" (03187, м. Київ, вул. Голосіївська, буд. 3; ідентифікаційний код 39147844) на користь Регіонального відділення Фонду державного майна України по місту Києву (01032, м. Київ, бул. Тараса Шевченка, буд. 50-Г; ідентифікаційний код 19030825) витрати по сплаті судового збору в розмірі 2 102 (дві тисячі сто два) грн 00 коп.
4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст рішення складено: 12.04.2021
Суддя Д.О. Баранов