ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
24.03.2021Справа № 910/9039/20
Господарський суд міста Києва у складі судді Баранова Д.О., за участю секретаря судового засідання Зарудньої О.О., розглянувши матеріали господарської справи
за позовом Державної інноваційної фінансово-кредитної установи (01601, м. Київ, вул. Богдана Хмельницького, буд. 65-Б; ідентифікаційний код 00041467)
до Акціонерного товариства "Банк Альянс" (04053, м. Київ, вул. Січових Стільців, буд. 50; ідентифікаційний код 14360506)
третя особа-1, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Товариство з обмеженою відповідальністю "Вайдер" (04071, м. Київ, вул. Ярославська, буд. 11В; ідентифікаційний код 41439327)
третя особа-2, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; ідентифікаційний код НОМЕР_1 )
про стягнення 17 369 498, 01 грн,
Представники сторін:
від позивача: Міхальов А.О.
від відповідача: Фурман Р.В.
третьої особи-1: не з'явився
третьої особи-2: не з'явився
До Господарського суду міста Києва звернулась Державна інноваційна фінансово-кредитна установа з позовом до Акціонерного товариства "Банк Альянс" за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Товариство з обмеженою відповідальністю "Вайдер", в якому позивач просить суд стягнути з відповідача залишок несплачених коштів в розмірі 14 821 538, 50 грн на підставі гарантії № 12096-19 від 05.06.2019 у зв'язку із простроченням третьою особою сплати обов'язкових щомісячних платежів за договором позики № 161/18/С/11 від 31.05.2019.
Крім того, у зв'язку із неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань за гарантією позивачем на існуючу суму заборгованості було нараховано штраф в розмірі 1 037 507, 70 грн, а за період з 31.03.2020 по 22.06.2020 нараховано 3 % річних - 102 049, 94 грн, інфляційні втрати - 163 392, 64 грн та пеню - 1 245 009, 23 грн.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 30.06.2020 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі, підготовче засідання призначено на 29.07.2020.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 29.07.2020 у підготовчому засіданні оголошено перерву до 12.08.2020.
03.08.2020 до Господарського суду міста Києва надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач просить суд залишити позов без задоволення.
10.08.2020 до Господарського суду міста Києва надійшло клопотання відповідача про зупинення провадження у справі.
11.08.2020 до Господарського суду міста Києва надійшла відповідь на відзив на позовну заяву.
12.08.2020 до Господарського суду міста Києва надійшла заява про зупинення провадження у справі від третьої особи.
У підготовчому засіданні 12.08.2020 судом оголошено перерву до 16.10.2020.
19.08.2020 до Господарського суду міста Києва надійшли додаткові документи від відповідача на виконання вимог суду.
28.08.2020 до Господарського суду міста Києва надійшли письмові заперечення позивача на клопотання про зупинення провадження у справі.
01.09.2020 до Господарського суду міста Києва надійшли письмові пояснення третьої особи.
24.09.2020 до Господарського суду міста Києва надійшли доповнення до відповіді на відзив.
У зв'язку із перебуванням судді Баранова Д.О. на лікарняному підготовче засідання 16.10.2020 не відбулося.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 29.10.2020 розгляд справи призначено на 18.11.2020.
У підготовчому засіданні 18.11.2020 представник третьої особи надав суду клопотання про долучення додаткових документів по справі.
У підготовчому засіданні 18.11.2020 судом оголошено перерву до 02.12.2020.
02.12.2020 до надійшла заява ОСОБА_1 про визнання вимоги за банківською гарантією такою, що не підлягає виконанню.
У підготовчому засіданні 02.12.2020 суд розглянувши клопотання відповідача та третьої особи про зупинення провадження у справі, ухвалив відмовити у їх задоволенні з підстав необґрунтованості та у зв'язку із відсутністю об'єктивної неможливості вирішити дану справу до вирішення іншої справи. Дана інформація занесена до протоколу судового засідання від 02.12.2020.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 02.12.2020 у підготовчому засіданні оголошено перерву до 11.12.2020.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 07.12.2020 відмовлено ОСОБА_1 у прийнятті позовної заяви третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмету спору про визнання вимоги Державної інноваційної фінансово-кредитної установи про сплату грошових коштів за Гарантією виконання № 12096-19 від 05.06.2019 такою, що не підлягає виконанню.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 11.12.2021 залучено до участі у розгляді справи ОСОБА_1 у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача, закрито підготовче провадження, справу призначено до судового розгляду на 13.01.2021.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 13.01.2021 у судовому засіданні оголошено перерву до 03.02.2021.
03.02.2021 до Господарського суду міста Києва надійшла заява позивача про закриття провадження у справі в частині стягнення з відповідача заборгованості в розмірі 127 816, 27 грн.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 03.02.2021 у судовому засіданні оголошено перерву до 17.02.2021.
У зв'язку із перебуванням судді Баранова Д.О. на лікарняному, судове засідання 17.02.2021 не відбулося.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 23.02.2021 розгляд справи призначено на 24.03.2021.
У судовому засіданні 24.03.2021 представник позивача надав пояснення по суті заявлених позовних вимог, які просив суд задовольнити із врахуванням часткової сплати заборгованості третьою особою-1.
Представник відповідача заперечував щодо задоволення позовних вимог.
Представники третьої особи-1, 2 у дане засідання не з'явилися, належним чином були повідомлені про місце, дату та час розгляду справи.
Таким чином, приймаючи до уваги, що матеріали справи містять достатньо документів для розгляду справи у судовому засіданні 24.03.2021 відповідно до ст. 240 Господарського процесуального кодексу України судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, Господарський суд міста Києва
31.05.2019 між Державною інноваційною фінансово-кредитною установою (позикодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Вайдер» (позичальник) укладено договір позики № 161/18/С/11.
Зазначений договір позики було укладено, оскільки ТОВ «Вайдер» було визнано переможцем конкуру з відбору проектів для їх фінансування за рахунок коштів Державної інноваційної фінансово-кредитної установи.
Відповідно до п. 1.1 договору позики, позикодавець зобов'язується надати позичальнику позику у сумі 15 960 000,00 грн., а позичальник зобов'язується прийняти, належним чином використовувати і повернути позикодавцю суму позики в порядку та на умовах, зазначених у даному договорі.
Цільове призначення позики: фінансування інноваційного проекту «Виробництво мобільного мультимедійного комплексу мультивізора WIDER MW», а саме: придбання інструментів та обладнання, комплектуючих, матеріалів, купівля автомобільного транспорту, оплата послуг з реконструкції сайту, виплата заробітної плати та податків, пов'язаних з нею, оплата оренди виробничих площ та офісу, оплата маркетингових послуг і реклами (організація та участь в національних та міжнародних виставках, розробка дизайну, розповсюдження презентацій на друкованих та цифрових носіях або в інтернеті, проведення виїзних презентацій, аналітичне вивчення нових ринків), сплата адміністративних видатків, оплата за проведення дослідно-конструкторських робіт, проектування упаковки, транспортувальних кейсів, захисної конструкції для зовнішнього використання, розробку спеціалізованого програмного забезпечення, консалтингові послуги (п.1.7 Договору позики).
Надання позики в межах цього договору здійснюється шляхом перерахування позичкових коштів з рахунку позикодавця № НОМЕР_2 на поточний рахунок позичальника № НОМЕР_3 (980) в АТ «БАНК АЛЬЯНС», МФО 300119 для подальшого використання за цільовим призначенням. Датою (моментом) надання позики є дата перерахування коштів. (п. 1.8. договору).
Відповідно до п. 2.1. договору виконання зобов'язань позичальника за договором та задоволення вимог позикодавця, що випливають з даного договору забезпечується:
- банківською гарантією на суму 15 960 000,00 грн. (п'ятнадцять мільйонів дев'ятсот шістдесят тисяч гривень 00 копійок), наданою на строк до « 31» жовтня 2020 р;
- порукою ОСОБА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 .
У випадку невиконання позичальником умов договору щодо надання забезпечення, а також в разі втрати забезпечення виконання зобов'язань за цим договором або погіршення його стану (умов зберігання), термін повернення позики вважається таким, що настав, а позика - обов'язковою до повернення в порядку встановленому договором. (п. 2.3. договору).
Відповідно до виданої гарантії AT «Банк Альянс» № 12096-19 від 05.06.2019, банк бере на себе безвідкличні зобов'язання виплатити Державній інноваційні фінансово-кредитній установі суми траншів у розмірі позик, отриманої принципалом (ТОВ «Вайдер») на поточний рахунок принципала № НОМЕР_3 в AT «Банк Альянс», згідно Договору позики № 161/18/С/11 від 31.05.2019, які разом не перевищують загальну суму 15 960 000,00 грн, протягом п'яти банківських днів після дня отримання від позивача оригіналу належно оформленої письмової вимоги, яка буде містити твердження, що принципал частково або повністю не виконав своїх зобов'язань за договором, із зазначенням суті та обсягів невиконаних принципалом зобов'язань та суми, яку позивач вимагає сплатити.
Відповідно до умов гарантії, термін її дії минає 31.10.2020, а будь-яка вимога за гарантією повинна бути отримана гарантом не пізніше зазначеної дати.
Згідно п. 4.1.4. договору позики, позикодавець має право вимагати дострокового повернення наданої позики в повному обсязі і сплати інших платежів, передбачених даним договором чи додатковими договорами до нього у випадку несвоєчасного повернення позики або її частини.
Договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами і діє до повернення позики в повному розмірі та виконання позичальником інших обов'язків, передбачених цим договором, додатковими договорами до нього. (п. 9.1. договору).
Позивач в обґрунтування позовних вимог зазначає, що ним на виконання умов договору позики було перераховано відповідачу суму коштів в розмірі 15 960 000, 00 грн.
Проте, відповідно до графіку погашення позики (додаток 2 до договору позики) станом на 22.01.2020 позичальником не виконано обов'язку щодо своєчасного повернення одержаних коштів позикодавцю, а саме порушено графік погашення позики по сплаті частини заборгованості в сумі 455 384,60 гривень, в строк до 03.01.2020.
У зв'язку з прострочкою обов'язкових щомісячних платежів ТОВ «Вайдер», позивачем 23.01.2020 було направлено на адресу відповідача вимогу про дострокове погашення позики у розмірі 14 821 538,50 гривень у семиденний строк з дати отримання вимоги яку в свою чергу товариством не було виконало.
17.03.2020 позивач зазначає, що ним було надіслано через обслуговуючий банк лист- вимогу до Акціонерного товариства "Банк Альянс", щодо сплати коштів в сумі 14 821 538,50 грн. за Гарантією виконання, проте станом на день звернення до суду з даним позовом, відповідачем вимогу про сплату коштів не виконано.
У зв'язку з повним припиненням ТОВ «Вайдер» обслуговування боргу з 03.01.2020 (останній платіж було здійснено 04.12.2019) та порушенням графіку погашення заборгованості в сумі 6 840 344,60 гривень, 13.04.2020 позивачем повторно було направлена на адресу ТОВ «Вайдер» вимога про дострокове погашення позики у розмірі 14 821 538,50 гривень у семиденний строк з дати отримання вимоги, яку ТОВ «Вайдер» також не виконало.
05.05.2020 позивач повторно надіслав через обслуговуючий банк лист-вимогу до Акціонерного товариства «Банк Альянс» щодо сплати коштів в сумі 14 821 538,50 грн. за Гарантією виконання, однак знову ж таки станом на день звернення до Господарського суду міста Києва з даною позовною заявою, відповідачем повторну вимогу про сплату коштів також не виконано.
Відповідач заперечуючи щодо задоволення позовних вимог зазначає, що даний позов є необґрунтованим та таким, що не підялгає задоволенню з огляду на наступне.
Відповідачем визнається факт укладання з ТОВ «Вайдер» договору про наданням гарантії № 12096-19, на підставі якого банком 05.06.2019 видано Гарантію виконання на користь позивача для забезпечення виконання зобов'язань ТОВ «Вайдер» перед позивачем за договором № 161/18/С/11 від 31.05.2019.
Також відповідач звертає увагу суду, що при дослідженні обставин даної справи слід враховувати, що гарант відповідає перед кредитором лише за порушення зобов'язання боржником, у разі якщо вимога бенефіціара є достовірною та за наявності її вини особи, яка порушила зобов'язання.
Тобто відповідач зазначає, що лише формальне направлення вимоги бенефіціара не є безумовною підставою настання обов'язку гаранта здійснити платіж по гарантії, а лише доведення вини ТОВ «Вайдер» може свідчити про порушення зобов'язання і як наслідок - настання гарантійного випадку для відповідача.
Із відзиву вбачається, що протягом тривалого часу ТОВ «Вайдер» виконував всі свої зобов'язання за договором позики, проте з початку лютого 2020 року (період введення карантину в країні) товариство розпочало переговори та листування з позивачем щодо реструктуризації заборгованості за договором позики, зокрема, зміну графіку погашення позики.
Така необхідність виникла через незалежні від ТОВ «Вайдер» обставини, а саме:
- у зв'язку із повним зупиненням підрядником (ТОВ «Агентство торгівлі тканинами») виробництва екранів для інноваційного мобільного мультимедійного комплексу мультивізора WIDER MW;
- у зв'язку із запровадженням на всій території України карантину, з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19.
Так, з приводу зупинення виробництва підрядника, ТОВ «Агентство торгівлі тканинами» листом від 18.12.2019 № 02-18.12.19 повідомило про виникнення тривалих перебоїв з електропостачання на виробництві, що знаходиться в м. Києві, Повітрофлотський, 94А, а потім лисом від 08.02.2020 № 01-08.01.19 повідомив про неможливість відновлення виробництва за вказаною адресою та необхідність часу на перенесення виробництва на іншу локацію.
Виробничі потужності, для подальшого виробництва екранів для мультивізорів, підрядником розміщено за новою адресою (м. Вишневе, вул. Київська, 19) тільки в середині березня 2020, про що він повідомив товариство листом від 14.03.2020 № 03-14.03.20.
Крім цього, Постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 № 211 установлено з 12 березня 2020 року на всі території України карантин, з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2.
Для реалізації протиепідеміологічних заходів в подальшому Кабінетом Міністрів України та органами місцевого самоврядування було введено низку обмежень, що прямо впливали на можливість ведення бізнесу, а окремі види діяльності взагалі були заборонені.
Всі ці обставини прямо вплинули як на виробництво мультивізорів, так і на реалізацію раніше досягнутих попередніх домовленостей щодо їх поставки.
ТОВ «Вайдер» звернувся до уповноважених організацій та отримав висновки від Міжнародної Торговельної Палати, Торгово-промислової палати України та Незалежної Фахової Науково-Правової Експертизи з підтвердженням позиції товариства щодо існування факту зміни істотних обставин, які сторони не могли передбачити при укладанні договору позики з позивачем.
Відповідач зазначає, що з метою врегулювання правовідносин бенефіціара та принципала, які склалися специфіку самого проекту та через негативний вплив сезонності продажів на початку 2020 року через пандемію COVID-19, ТОВ «Вайдер» на адресу позивача було направлено листи від 05.02.2020 № 6/20 та від 20.03.2020 № 5/23 із детальним поясненням причин ситуації, проте відповіді на вказані лист не надійшло.
Відтак, відповідач звертає увагу суду на те, що третя особа-1 неодноразово зверталася у своїх листах до Державної інноваційної фінансово-кредитної установи із пропозиціями щодо відстрочення оплати і зміни графіку оплати за договором позики 161/18/С/11 від 31.05.2019, на що не отримав відповіді.
Не маючи наміру порушувати умови договору позики, керуючись своїм правом, закріпленим в п. 4.2.1. договору позики, третя особа-1 неодноразово зверталася до позивача ( лист від 07.07.2020 трек-код 0100182082770) із двома підписаними примірниками договорів реструктуризації заборгованості - додаткової угоди № 3 до договору позики № 161/18/С/11 19 та лист від 14.07.2020, трек-код 0405346414979, із двома підписаними примірниками договорів реструктуризації заборгованості - додаткової угоди № 3 від 07.07.2020 за договором позики № 161/18/С/11 від 31.05.2019 з проханням змінити графік позики.
Проте, як вбачається із відзиву відмови від позивача щодо внесення змін до договору позики не надходило, а натомість станом на дату подачі відзиву вівся переговорний процес.
Із наданої позивачем відповіді на відзив на позовну заяву, вбачається, що листом вих. № 1/2207 ТОВ «Вайдер» зверталося до позивача із проханням розглянути можливість перегляду графіку гашення позики, а саме змістити частину суми погашення траншу в розмірі 1 200 000,00 грн. в сумі 1000 000,00 грн. з вересня 2019 року на грудень 2019 року.
Згідно рішення правління Державної інноваційної фінансово-кредитної установи була підписана Додаткова угода № 1 із внесенням відповідних змін у графік погашення.
29.10.2019 ТОВ «Вайдер» звернулося до Державної інноваційної фінансово-кредитної установи із листом вих.№ 5/19 із проханням розглянути можливість перегляду графіку погашення зики, а саме змінити суму погашень у період з 04 жовтня 2019 року по 03 січня 2020 року до розміру 455 384,60 грн. кожного місяця. Згідно рішення правління позивача була підписана Додаткова угода № 2 із внесенням повідних змін у графік погашення.
Проте, незважаючи на вищевказані зміни до графіку погашення позики, ТОВ «Вайдер» припинило обслуговування позики з 03 січня 2020.
Відтак, позивач зазначає, що ним двічі було переглянуто графік погашення заборгованості у 2019 році, а також пропонувалися умови за яких можливо переглянути графік погашення у 2020 році, що свідчить про намагання врегулювати питання погашення заборгованості ТОВ «Вайдер».
Щодо надання AT «Банк Альянс» як доказів експертного висновку «Незалежної фахової експертизи» від 27.05.2020 № 05 -7.1/20-20-3 та Науково-практичного висновку Торгово-промислової палати України від 22.05.2020 № 1332/21-10.4, то позивач зазначає, що підставою задоволення відповідачем вимог позивача за гарантією виконання є порушення ТОВ «Вайдер» умов договору позики, а не вивчення питання суттєвого ускладнення виконання зобов'язань за договором, оскільки це не є предметом доказування у даній справі.
Із наданих третьою особою-1 письмових пояснень вбачається, що на думку останньої стягнення позивачем грошових коштів за банківською гарантією є необґрунтованим та передчасним оскільки гарант відповідає перед кредитором за порушення основного зобов'язання боржником, а законне право вимоги кредитора до гаранта може виникнути лише у випадку невиконання або неналежного виконання зобов'язання боржником, чого на думку останнього не було з боку ТОВ «Вайдер».
Третя особа у своїх поясненнях також посилається на експертні висновки «Незалежної фахової експертизи» від 27.05.2020 № 05-7.1/20-20-3 та Науково-практичного висновку Торгово-промислової палати України від 22.05.2020 № 1332/21-10.4 як на доказ істотної зміни обставин щодо виконання умов договору позики № 161/18/С/11 від 31.05.2019 та підстав для реструктуризації боргу.
Крім того, ТОВ «Вайдер» зазначає, що зі змісту листа позивача № 11-487/20 від 10.06.2020 вбачається, що станом на 10.06.2020 позивач відмовився від використання свого права на дострокове стягнення суми позики за договором № 161/18/С/18 оскільки не висував до ТОВ «Вайдер» вимоги щодо стягнення 14 821 538, 50 грн, які в свою чергу висунуто до відповідача, а відтак стягнення вказаної суми безпосередньо з останнього є необґрунтованим.
Відтак, на переконання третьої особи-1 позовні вимоги заявлені позивачем не підлягають задоволенню.
Відповідно до ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд зазначає наступне.
Як вбачається з матеріалів справи, на підставі протоколу № 3 засідання Конкурсного комітету з відборів проектів для їх фінансування за рахунок коштів Державної інноваційної фінансово-кредитної установи від 21.03.2019 ТОВ «Вайдер» обрано переможцем останнього та відповідно укладено договір позики № 161/18/С/11 від 31.05.2019.
Відповідно до п. 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема є, договори та інші правочини.
Відповідно до ст. 1046 Цивільного кодексу України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.
Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
На виконання умов договору позики позивач перерахував на розрахунковий рахунок ТОВ «Вайдер» суму у розмірі 15 960 000,00 грн., що підтверджується платіжними дорученнями: № 49 від 10.06.2019 на суму 3 881 204,00 грн; № 50 від 11.06.2019 на суму 997 719,76 грн.; № 51 від 11.07.2019 на суму 2 827 862,63 грн.; № 54 від 29.07.2019 на суму 892 826,00 грн; № 61 від 01.08.2019 на суму 3 231 732,07 грн.; № 73 від 03.09.2019 на суму 2 266 968,90 грн.; № 80 від 24.09.2019 на суму 638 769,00 грн.; № 81 від 26.09.2019 на суму 1 222 917,64 грн.
Позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором (ч. 1 ст. 1049 Цивільного кодексу України).
Крім того, судом встановлено, що відповідачем на виконання п. 2.1. договору позики та забезпечення виконання зобов'язань позичальника видано банківську гарантію № 12096-19 від 05.06.2019.
Відповідно до виданої гарантії AT «Банк Альянс» № 12096-19 від 05.06.2019, банк бере на себе безвідкличні зобов'язання виплатити Державній інноваційні фінансово-кредитній установі суми траншів у розмірі позики, отриманої принципалом (ТОВ «Вайдер») на поточний рахунок принципала № НОМЕР_3 в AT «Банк Альянс», згідно Договору позики № 161/18/С/11 від 31.05.2019, які разом не перевищують загальну суму 15 960 000,00 грн, протягом п'яти банківських днів після дня отримання від позивача оригіналу належно оформленої письмової вимоги, яка буде містити твердження, що принципал частково або повністю не виконав своїх зобов'язань за договором, із зазначенням суті та обсягів невиконаних принципалом зобов'язань та суми, яку позивач вимагає сплатити.
Крім того, відповідно до виданої гарантії, з метою ідентифікації, оригінал письмової вимоги має містити посилання на номер та дату гарантії, підпис уповноваженої особи, відбиток печатки бенефіціара та повинен надсилатися за адресою: Україна, м. Київ, вул. Січових Стрільців, буд. 50, AT «Банк Альянс» до уваги Управління документарних операцій, разом із карткою позивача із зразками підпису особи, яка підписала вимогу та відбитком печатки, засвідченою нотаріально.
Термін дії Гарантії до 31.10.2020. Будь-яка вимога за цією гарантією повинна бути отримана гарантом не пізніше зазначеної дати.
Згідно п. 4.1.4. договору позики, позикодавець має право вимагати дострокового повернення наданої позики в повному обсязі і сплати інших платежів, передбачених даним договором чи додатковими договорами до нього у випадку несвоєчасного повернення позики або її частини.
Суд вказує, що додатково між сторонами було укладено додатку угоду № 1 від 30.07.2019 та додаткову угоду № 2 від 01.11.2019 відповідно до умов яких сторони вносили зміни до графіка погашення позики.
Відповідно до графіку погашення позики (додаток 2 до договору позики в редакції додаткової угоди № 2 від 01.11.2019) позичальником не виконано обов'язку щодо своєчасного повернення одержаних коштів позикодавцю, а саме порушено графік погашення позики по сплаті частини заборгованості в сумі 455 384,60 гривень, в строк до 03.01.2020.
У зв'язку з прострочкою обов'язкових щомісячних платежів ТОВ «Вайдер», позивачем 23.01.2020 на його адресу було направлено вимогу про дострокове погашення позики у розмірі 14 821 538,50 гривень у семиденний строк з дати отримання вимоги.
Докази направлення вказаної претензії містяться в матеріалах справи.
ТОВ «Вайдер» вимогу про дострокове погашення позики не виконало.
Також суд звертає увагу, що встановлені вище обставини фактично спростовують доводи третьої особи щодо відмови позивача від використання свого права на дострокове стягнення суми позики за договором № 161/18/С/18 в сумі 14 821 538, 50 грн.
17.03.2020 позивач надіслав через обслуговуючий банк (АБ «Укргазбанк») лист- вимогу до відповідача, щодо сплати коштів в сумі 14 821 538,50 грн. за гарантією виконання № 12096-19 від 05.06.2019.
Відповідно до повідомлення обслуговуючого банку, а саме листа ПАТ АБ «Укргазбанк» від 13.04.2020 № 30/10825/2020 лист-вимога була вручений адресату (відповідачу) 23.03.2020, а 19.03.2020 на адресу AT «Банк Альянс» було надіслано автентичне свіфт-повідомлення формату МТ799 з інформацією про підтвердження дійсності та повноважень виконувача обов'язки голови правління позивача Шкуракова С.О. та печатки на вимозі.
Суд вказує, що відповідачем у відзиві не заперечується факт направлення вимоги позивачем у встановлений гарантією спосіб та належне отримання відповідачем такої вимоги.
Крім того, судом встановлено, що з огляду на повне припиненням ТОВ «Вайдер» обслуговування боргу з 03.01.2020, оскільки останній платіж було здійснено 04.12.2019 та порушенням графіку погашення заборгованості в сумі 6 840 344,60 гривень, 13.04.2020 позивачем повторно було направлена на адресу ТОВ «Вайдер» вимога № 07-358/20 про дострокове погашення позики у розмірі 14 821 538,50 гривень у семиденний строк з дати отримання вимоги.
Докази направлення вказаної претензії містяться в матеріалах справи.
ТОВ «Вайдер» вимогу про дострокове погашення позики не виконало.
З огляду на невиконання відповідачем та третьою особою претензій та вимоги позивача, ним повторно 05.05.2020 надіслано через обслуговуючий банк лист-вимогу № 07-401/20 від 05.05.2020 до відповідача, щодо сплати коштів в сумі 14 821 538,50 грн. за Гарантією виконання № 12096-19 від 05.06.2019.
Відповідно до листа ПАТ АБ «Укргазбанк» від 29.05.2020 №130/15407/2020 дана лист-вимога була вручена адресату 25.05.2020, а 07.05.2020 на адресу AT «Банк Альянс» було надіслано автентичне свіфт-повідомлення формату МТ799 з інформацією про підтвердження дійсності та повноважень виконувача обов'язки голови правління позивача Шкуракова С.О. та печатки на вимозі.
Відповідно до ч. 1 ст. 546 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися, зокрема, гарантією.
Згідно зі ст. 560 Цивільного кодексу України за гарантією банк, інша фінансова установа, страхова організація (гарант) гарантує перед кредитором (бенефіціаром) виконання боржником (принципалом) свого обов'язку. Гарант відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником.
Відповідно до ч. 1 ст. 200 Господарського кодексу України гарантія є специфічним засобом забезпечення виконання господарських зобов'язань шляхом письмового підтвердження (гарантійного листа) банком, іншою кредитною установою, страховою організацією (банківська гарантія) про задоволення вимог управненої сторони у розмірі повної грошової суми, зазначеної у письмовому підтвердженні, якщо третя особа (зобов'язана сторона) не виконає вказане у ньому певне зобов'язання, або настануть інші умови, передбачені у відповідному підтвердженні.
Суд зазначає, що гарантія може забезпечувати як грошове так і не грошове зобов'язання боржника, так як законом не встановлено будь-яких обмежень щодо можливості застосування такого способу забезпечення в залежності від правової природи основного зобов'язання.
При цьому, відповідальність гаранта перед кредитором носить виключно грошовий характер. При порушенні боржником основного зобов'язання гарант повинен лише сплатити грошову суму відповідно до умов гарантії, а не виконати забезпечене зобов'язання в натурі (передати товар, виконати роботи, надати послуги, тощо).
Порядок, умови надання та отримання банками гарантій та їх виконання регулюються Положенням про порядок здійснення банками операцій за гарантіями в національній та іноземних валютах, затвердженим постановою Правління Національного банку України № 639 від 15.12.2004р (надалі - Положення).
Відповідно до п. 2 Положення гарантія - це спосіб забезпечення виконання зобов'язань, відповідно до якого банк-гарант (банк, який надає гарантію на користь бенефіціара) бере на себе грошове зобов'язання перед бенефіціаром (особа, на користь якої надається гарантія) сплатити кошти в разі настання гарантійного випадку. Зобов'язання банку-гаранта перед бенефіціаром не залежить від базових відносин, які забезпечуються такою гарантією (їх припинення або недійсності), зокрема і тоді, коли посилання на такі базові відносини безпосередньо міститься в тексті гарантії.
Відповідно до п. 5 розділу 1 Положення банк-гарант може надавати такі види гарантій: платіжні гарантії, гарантії повернення авансового платежу, тендерні гарантії (гарантії забезпечення пропозиції), гарантії виконання, гарантії повернення позики тощо.
Відповідно до ст. 562 Цивільного кодексу України зобов'язання гаранта перед кредитором не залежить від основного зобов'язання (його припинення або недійсності), зокрема і тоді, коли в гарантії міститься посилання на основне зобов'язання.
Гарант відповідає перед кредитором за порушення основного зобов'язання боржником. Проте, особливістю гарантії є те, що її чинність не залежить від дійсності або чинності основного зобов'язання, що забезпечується гарантією. Отже, гарантійне зобов'язання носить самостійний, автономний характер по відношенню до основного зобов'язання.
Водночас, оскільки гарант відповідає перед кредитором за порушення основного зобов'язання боржником, законне право вимоги кредитора до гаранта може виникнути лише у випадку невиконання або неналежного виконання зобов'язання боржником.
Відповідно до ст. 561 Цивільного кодексу України гарантія діє протягом строку, на який вона видана. Гарантія є чинною від дня її видачі, якщо в ній не встановлено інше. Гарантія не може бути відкликана гарантом, якщо в ній не встановлено інше.
Згідно з п. 5 глави 2 розділу 2 Положення гарантія вважається чинною з дати її видачі, якщо в ній не зазначено інше. Датою видачі гарантії вважається день надіслання бенефіціару або банку бенефіціара, або авізуючому банку, або банкам-кореспондентам повідомлення із зазначенням умов гарантії або дата, зазначена на поштовій квитанції, що свідчить про надіслання гарантії поштовим зв'язком, або день передавання її представнику бенефіціара або принципала для подальшого передавання її бенефіціару. Облік наданої гарантії здійснюється в день набрання нею чинності за відповідними позабалансовими рахунками.
Відповідно до ч. 1 ст. 563 Цивільного кодексу України у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого гарантією, гарант зобов'язаний сплатити кредиторові грошову суму відповідно до умов гарантії.
Таким чином, зобов'язання гаранта здійснити його виконання відповідно до умов гарантії виникає після порушення боржником зобов'язання, забезпеченого гарантією. При цьому, для пред'явлення гаранту вимоги кредиторові достатньо лише факту порушення боржником виконання основного зобов'язання.
Разом з тим, суд зазначає, що при вирішенні судами спору про стягнення коштів за гарантією суди мають з'ясувати у першу чергу, (1) чи настав гарантійний випадок (порушення боржником зобов'язання, забезпеченого гарантією), а також мають встановити, (2) чи відповідала пред'явлена кредитором (бенефіціаром) гаранту письмова вимога про сплату грошової суми або додані до неї документи умовам гарантії та (3) чи була подана ця вимога та додані до неї документи у межах строку дії гарантії.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 04.03.2021 у справі № 910/3500/19.
З огляду на викладене вище, судом встановлено, що останній платіж за договором позики було здійснено 04.12.2019, а з 03.01.2020 ТОВ «Вайдер» повністю припинив обслуговування боргу.
Відповідно до графіку погашення заборгованості в редакції додаткової угоди № 2 від 01.11.2019 позичальником (третьою особою-1) не виконано обов'язку щодо своєчасного повернення одержаних коштів позивачу, а саме порушено графік погашення позики по сплаті частини заборгованості в сумі 455 384,60 гривень, в строк до 03.01.2020.
Суд вказує, що факт порушення зобов'язання ТОВ «Вайдер» та існування простроченої заборгованості вбачається також із наданих позивачем до відповіді на відзив листів № 6/20 від 05.02.2020 та № 3/20 від 02.01.2020, в яких вказаним товариством зазначено, що наразі існують труднощі щодо сплати позикових коштів у зв'язку з чим відповідна оплата буде здійснена пізніше.
Також факт існування у відповідача простроченої заборгованості вбачається із наданих відповідачем листів № 5/23 від 20.03.2020, №2/40 від 07.07.2020, № 2/42 від 14.07.2020
Відтак, з огляду на викладене вище, суд дійшов висновку, що ТОВ «Вайдер» було порушення умови договору позики № 161/18/С/11 від 31.05.2019, умови виконання якого забезпеченні гарантією № 12096-19.
Суд зазначає, що докази зворотного, а саме належного виконання третьої особою-1 договору позики № 161/18/С/11 від 31.05.2019 та дотримання ним графіку погашення заборгованості сторонами не надано, а відтак такі твердження позивача є обґрунтованими, підтвердженими належними доказами та відповідно встановлені судом.
Крім того, посилання відповідача щодо відсутності з боку боржника (третьої особи-1) порушення зобов'язання в частині виконання договору позивача та відсутності в його діях вини спростовуються встановленими вище обставинами.
Разом з тим судом встановлено, що листи-вимоги позивача № 07-282/20 від 17.03.2020 та № 07-401/20 від 05.05.2020 про сплату гарантійних коштів належним чином були направлені відповідачу та відповідно були отримані відповідачем 23.03.2020 та 25.05.2020 та відповідно у строк до закінчення ді гарантії № 12096-19 від 05.06.2019.
Відтак, враховуючи умови банківської гарантії № 12096-19 від 05.06.2019 та факту неналежного виконання третьою особою-1 зобов'язань в частині виконання договору позики кошти в розмірі 14 821 538, 50 грн повинні були б бути сплачені відповідачем на користь позивача протягом п'яти банківських днів, а саме у строк до 30.03.2020.
Також суд звертає увагу, що відповідачем у відзиві не заперечується факт дотримання позивачем усіх процедур пред'явлення вимоги до відповідача.
Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і довиконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.
Положеннями статті 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).
Згідно ст. 530 цього Кодексу якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Таким чином, з огляду на встановлені судом обставини, у зв'язку із порушенням виконання зобов'язання з боку ТОВ «Вайдер» в частині сплати коштів за договором позики та з огляду на пред'явлення позивачем вимоги до гаранта у строки та в порядку погодженому сторонами, у відповідача виник обов'язок сплатити кошти в розмірі 14 821 538, 50 грн у строк до 30.03.2020 (протягом п'яти банківських днів з дня отримання вимоги - 23.03.2020), чого відповідно вчинено не було.
Що стосується посилань відповідача на експертний висновок «Незалежної фахової експертизи» від 27.05.2020 № 05-7.1/20-20-3 та Науково-практичного висновку Торгово-промислової лати України від 22.05.2020 № 1332/21-10.4 то суд в даному випадку погоджується з твердженнями позивача, що такий висновок жодним чином не впливає та не стосуються предмету розгляду справи, оскільки направлений на вивчення питання суттєвого ускладнення виконання ТОВ «Вайдер» зобов'язань за договором № 161/18/С/18 від 31.05.2019 та відповідно не спростовуює фактичне порушення останнім умов договору позики.
Також суд зазначає, що вказані вище експертні висновки не є за своєю суттю сертифікатом про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та відповідно не можуть бути підставою для звільнення від відповідальності ТОВ «Вайдер» за порушення виконання умов договору позики, а саме п. 7.1.
Водночас, як вбачається із поданих позивачем у судовому засіданні 24.03.2021 письмових пояснень та довідки № 06-188/21 від 24.03.2021 за період з 31.05.2019 по 24.03.2021 ТОВ «Вайдер» на користь позивача в загальному сплатило кошти в розмірі 1 266 277, 77 грн за договором позики № 161/18/С/11 від 31.05.2019, а саме 1 266 277, 77 грн - основний борг та 374 857, 17 грн- пені, в тому числі 1 138 461,50 грн до дати звернення позивача до суду з даним позовом та 127 816, 27 вже під час розгляду справи в суді.
Таким чином з огляду на часткове погашення "ТОВ "Вайдер" заборгованості за договором позики, а саме 127 816, 27 грн, яку позивачем було зараховано в погашення суми саме існуючого основного боргу, суд дійшов висновку відмовити позивачу у задоволенні позову в цій частині, а відтак стягненню з відповідача підлягає сума основного боргу в розмірі 14 693 722, 23 грн, а позовні вимоги відповідно підлягають частковому задоволенню.
Крім того, суд вказує, що позивачем за неналежне виконання відповідачем зобов'язань за банківською гарантією № 12096-19 від 05.06.2019 на існуючу суму заборгованості -14 821 538, 50 грн за період з 31.03.2020 по 22.06.2020 здійснено нарахування пені - 1 245 009, 23 грн, інфляційних втрат - 163 392, 64 грн, 3 % річних - 102 049, 94 грн та штрафу - 1 037 507, 70 грн.
Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Частиною 1 ст. 614 Цивільного кодексу України визначено, що особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. При цьому відсутність своєї вини відповідно до ч. 2 ст. 614 Цивільного кодексу України доводить особа, яка порушила зобов'язання.
Частиною 1 ст. 216 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.
Відповідно до ст. 218 Господарського кодексу України, підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинення ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведено, що ним вжито усіх належних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.
Штрафними санкціями згідно з ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Згідно ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.
Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ст. 549 Цивільного кодексу України).
Відповідно до ч. 2 ст. 231 Господарського кодексу України у разі якщо порушено господарське зобов'язання, в якому хоча б одна сторона є суб'єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення пов'язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов'язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту, штрафні санкції застосовуються, якщо інше не передбачено законом чи договором, у таких розмірах:
за порушення умов зобов'язання щодо якості (комплектності) товарів (робіт, послуг) стягується штраф у розмірі двадцяти відсотків вартості неякісних (некомплектних) товарів (робіт, послуг);
за порушення строків виконання зобов'язання стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості.
Відповідно до Статуту Державної інноваційної фінансово-кредитної установи, засновником якої є Кабінет Міністрів України, остання є суб'єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки та має право на стягнення з відповідача 0,1 % пені за кожен день прострочення та штраф в розмірі семи відсотків.
Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Щодо нарахувань позивачем інфляційних втрат, суд зазначає, що індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць. Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція) (п. п. 3.2 п. 3 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.2013 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань").
Тобто, базою для нарахування розміру боргу з урахуванням індексу інфляції є сума основного боргу не обтяжена додатковими нарахуваннями, яка існує на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, а у випадку її часткового погашення - лише залишкова сума основного боргу на останній день місяця, у якому здійснено платіж. Періодом, на який розраховуються інфляційні втрати, є період прострочення, починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція (дефляція).
При цьому, індекс інфляції нараховується не на кожну дату місяця, а в середньому за місяць.
Невиконання грошового зобов'язання є триваючим правопорушенням, розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається за прострочення, що триває повний місяць, поки існує борг, та може бути визначено з урахуванням положень Закону України "Про індексацію грошових доходів населення" у наступному місяці.
Якщо прострочення відповідачем виконання зобов'язання з оплати становить менше місяця, то в такому випадку виключається застосування до відповідача відповідальності, передбаченої ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, у вигляді стягнення інфляційних втрат за такий місяць.
Такі висновки суду підтверджуються висновками Верховного Суду, викладеними в постановах від 24.04.2019 у справі № 910/5625/18, від 13.02.2019 у справі № 924/312/18, від 05.07.2019 у справі № 905/600/18.
Відтак, з огляду на викладене вище, суд здійснивши перерахунок пені, 3% річних, інфляційних втрат (за повні місяці, протягом яких існувала заборгованість, враховуючи встановлений позивачем період, а саме за квітень 2020 по травень 2020) та штрафу зазначає, що нараховані позивачем суми є обґрунтованими та нараховані у відповідності до вимог чинного законодавства.
Також суд зазначає, що гарантією виконання № 12096-19 від 05.06.2019 встановлено, що загальна сума цієї гарантії буде автоматично зменшуватися на всі суми, які сплачені гарантом по цій гарантій.
Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.
Відповідно до ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Витрати по сплаті судового збору відповідно до ст. 129 та ч. 9 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України покладається на відповідача.
Керуючись статтями 74, 76-80, 129, 236-242 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва
1. Позовні вимоги Державної інноваційної фінансово-кредитної установи - задовольнити частково.
2. Стягнути з Акціонерного товариства «Банк Альянс» (04053, м. Київ, вул. Січових Стільців, буд. 50; ідентифікаційний код 14360506) на користь Державної інноваційної фінансово-кредитної установи (01601, м. Київ, вул. Богдана Хмельницького, буд. 65-Б; ідентифікаційний код 00041467) основний борг - 14 693 722 (чотирнадцять мільйонів шістсот дев'яносто три тисячі сімсот двадцять дві) грн 23 коп, пеню - 1 245 009 (один мільйон двісті сорок п'ять тисяч дев'ять) грн. 23 коп, інфляційні втрати - 163 392 (сто шістдесят три тисячі триста дев'яносто дві) грн 64 коп , 3 % річних - 102 049 (сто дві тисячі сорок дев'ять) грн 94 коп, штраф - 1 037 507 (один мільйон тридцять сім тисяч п'ятсот сім) грн 70 коп та судовий збір 258 625 (двісті п'ятдесят вісім тисяч шістсот двадцять п'ять) грн 23коп.
3. В задоволенні іншої частини позову - відмовити.
4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст рішення складено: 16.04.2021
Суддя Д.О. Баранов