Україна
Донецький окружний адміністративний суд
15 квітня 2021 р. Справа№200/389/21-а
приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов'янськ, вул. Добровольського, 1
Донецький окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді - Дмитрієва В.С., розглянувши за правилами загального позовного провадження (в письмовому провадженні) справу за позовом ОСОБА_1 до управління соціального захисту населення Волноваської районної державної адміністрації про визнання дій протиправними , зобов'язання вчинити певні дії,-
12 січня 2021 року до Донецького окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до управління соціального захисту населення Волноваської районної державної адміністрації про визнання протиправним та скасування рішення комісії з питань призначення соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам від 30 січня 2020 року №181 по відмові в призначенні грошової допомоги внутрішньо переміщеним особам, допомоги при народженні дитини, допомоги на дітей одиноким матерям, допомоги малозабезпеченим сім'ям; зобов'язання призначити та виплатити допомоги при народженні дитини відповідно до заяви від 11 грудня 2019 року зі сплатою заборгованості, призначити та виплатити допомогу одинокій матері з урахуванням заборгованості від 11 грудня 2019 року, призначити та виплатити допомогу малозабезпеченій сім'ї з урахуванням заборгованості від 11 грудня 2019 року, призначити та виплатити допомоги для покриття витрат на проживання від 11 грудня 2019 року.
Позовні вимоги вмотивовані тим, що відповідач всупереч Закону України "Про державну допомогу сім'ям з дітьми" відмовив у призначенні допомоги при народженні дитині, посилаючись на те, що звернення за її призначенням надійшло пізніше ніж через 12 місяців після народження дитини, при цьому не врахував, що позивач є внутрішньо переміщеною особою. Позивач вважає протиправним рішення про відмову в призначенні допомоги при народженні дитини, допомоги на дітей одиноким матерям, допомоги малозабезпеченим сім'ям з підстав ненадання висновку початкової оцінки потреб дитини та сім'ї, оскільки разом із заявою були надані довідки внутрішньо переміщених осіб заявниці та її малолітньої доньки. Вважає, що прийняття відповідачем рішення про відмову у призначенні допомоги позивачу, порушує право дитини на соціальний захист, тому є протиправним.
Відповідач позов не визнав, 3 листопада 2021 року надав відзив на адміністративний позов, у якому вказав, що позивачу відмовлено в призначенні допомоги при народженні дитини, оскільки звернення за її призначенням надійшло пізніше 12 місяців з дня народження дитини, при цьому здійснення призначення державної соціальної допомоги після спливу строків суперечить вимогам чинного законодавства. Також позивачу відмовлено в призначенні соціальної допомоги на дітей одиноким матерям та державної соціальної допомоги малозабезпеченим сім'ям, оскільки заявницею не подано висновок про початкову оцінку потреб дитини та сім'ї. Крім того, згідно акта обстеження матеріально-побутових умов сім'ї, ОСОБА_1 була відсутня за адресою фактичного місця проживання вказаною у заяві та до управління не з'явилася, тому у призначенні допомоги було відмовлено. Вважає, що управлінням правомірно було прийнято рішення про відмову в призначенні допомоги.
Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 18 січня 2021 року відкрито провадження в адміністративній справі, відстрочено сплату судового збору до ухвалення судового рішення у справі, вирішено розгляд справи проводити в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
Ухвалою суду від 18 лютого 2021 року витребувано у відповідача докази у справі, вирішено справу розглядати за правилами загального позовного провадження та призначити підготовче засідання на 16 березня 2021 року.
Ухвалою суду від 16 березня 2021 року закрито підготовче провадження, справу призначено до судового розгляду по суті на 15 квітня 2021 року.
У судове засідання сторони не з'явилися, докази належного повідомлення про розгляд справи, наявні в матеріалах справи.
На підставі частини 9 статті 205 Кодексу адміністративного судочинства України, суд дійшов висновку про можливість розгляду справи у письмовому провадженні.
Дослідивши докази та письмові пояснення, викладені в заявах по суті справи, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов та відзив на нього, суд встановив наступне.
ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 є громадянкою України, що підтверджується копією паспорту Серії НОМЕР_1 , виданим 21 квітня 2004 року Торезьким МВ УМВС України в Донецькій області.
Позивач є матір'ю ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується свідоцтвом про народження Серія НОМЕР_2 , виданим 18 жовтня 2019 року Приморським районним у місті Маріуполі відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Донецькій області.
Відповідно до витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про народження, відомості про батька записані відповідно до частини 1 статті 135 Сімейного кодексу України.
11 грудня 2019 року позивачу та її дитині видані довідки №1438-5000244531 та №1438-5000244545 відповідно, про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, фактичне місце проживання: АДРЕСА_1 .
Позивач 11 грудня 2019 року звернулася до відповідача із заявою, встановленого зразка, про призначення державної допомоги при народженні дитини, допомоги на дітей одиноким матерям, держаної соціальної допомоги малозабезпеченим сім'ям та із заявою для призначення щомісячної адресної допомоги внутрішньо переміщеним особам для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг.
Розпорядженням управління соціального захисту населення Волноваської районної державної адміністрації від 30 січня 2020 року ОСОБА_1 відмовлено в призначенні допомоги внутрішньо переміщеним особам з 11 грудня 2019 року, згідно рішення Комісії з питань призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам від 30 січня 2020 року №181.
Рішенням відповідача від 6 лютого 2020 року позивачу відмовлено:
- в призначенні державної допомоги при народженні дитини, так як пройшло 12 календарних місяців після народження;
- державної соціальної допомоги малозабезпеченим сім'ям та допомоги на дітей одиноким матерям, у зв'язку з неповним пакетом документів;
- та згідно витягу з протоколу №181 Комісії з питань призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам від 30 січня 2020 року.
Докази направлення заявнику та отримання зазначеного вище розпорядження та рішення в матеріалах справи відсутні.
На адвокатський запит Корнієнка Андрія Андрійовича , відповідач листом від 22 грудня 2020 року, повідомив, що за результатом розгляду заяви ОСОБА_1 та прийняття рішення призначення відповідних соціальних допомог було встановлено, що заявницею подано неповний пакет документів, які передбачені відповідними нормативно-правовими актами для призначення соціальної допомоги на дітей одиноким матерям, допомоги малозабезпеченій сім'ї, а саме: висновок початкової оцінки потреб дитини та сім'ї, тому на підставі рішення Комісії з питань призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам від 30 січня 2020 року №181, прийнято рішення про відмову в призначенні допомоги при народженні дитини, державної допомоги малозабезпеченим сім'ям та допомоги на дітей одинок матерям.
При цьому в матеріалах справи міститься рішення Комісії з питань призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам №181 від 30 січня 2020 року, яким вирішено відмовити у призначенні соціальних виплат внутрішньо переміщеній особі ОСОБА_1 у зв'язку із не підтвердженням факту проживання.
Тобто, позивачу відмовлено у призначенні допомоги внутрішньо переміщеним особам Розпорядженням від 30 січня 2020 року та в призначенні соціальних виплат відмовлено рішенням відповідача саме від 6 лютого 2020 року, яке прийнято на підставі витягу з протоколу Комісії з питань призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам від 30 січня 2020 року та у зв'язку із поданням неповного пакету документів.
Таким чином, позивач помилково вважає, що в призначенні соціальної допомоги та допомоги внутрішньо переміщеним особам відмовлено рішенням відповідача №181 від 30 січня 2020 року.
Не погодившись з відмовою у призначенні державної соціальної допомоги та допомоги внутрішньо переміщеним особам, позивач звернувся до суду за захистом своїх прав.
Надаючи правову оцінку обставинам справи, суд зазначає наступне.
Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.
Згідно частини 1 статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Відповідно до частини 1 статті 13 Закону України "Про охорону дитинства" (далі - Закон № 2402-III) з метою створення належних матеріальних умов для виховання дітей у сім'ях, держава надає батькам або особам, які їх замінюють, соціальну допомогу, передбачену Законом України "Про державну допомогу сім'ям з дітьми" № 2811-XII (далі-Закон № 2811-XII) та іншими законами України.
Так, відповідно до статті 3 Закону України "Про державну допомогу сім'ям з дітьми" допомога при народженні дитини є видом державної допомоги сім'ям з дітьми.
Положеннями статті 10 Закону України "Про державну допомогу сім'ям з дітьми" встановлено, що допомога при народженні дитини за цим Законом надається одному з батьків дитини (опікуну), який постійно проживає разом з дитиною.
Частиною 7 статті 11 цього Закону визначено, що допомога при народженні дитини призначається за умови, якщо звернення за її призначенням надійшло не пізніше дванадцяти місяців з дня народження дитини.
Пунктом 12 Постанови Кабінету Міністрів України № 1751 від 27 грудня 2001 року (із змінами, внесеними згідно з Постановою Кабінету Міністрів України № 59 від 04 лютого 2009 року) "Про затвердження Порядку призначення і виплати державної допомоги сім'ям з дітьми", допомога при народженні дитини призначається за умови, що звернення за її призначенням надійшло не пізніше ніж через 12 календарних місяців після народження дитини.
Як убачається з матеріалів справи позивач, як мати малолітньої дитини ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , звернулася із заявою про призначення і виплату їй допомоги при народженні дитини до відповідача, проте звернення відбулося пізніше 12 місяців з дня народження дитини.
Суд звертає увагу, що позивач та її дитина є внутрішньо переміщеними особами, при цьому свідоцтво про народження дитини ОСОБА_1 , отримала 18 жовтня 2019 року та за призначенням допомоги звернулася 11 грудня 2019 року (протягом двох місяців).
При цьому, суд зазначає, що позивачем заявлений позов фактично в інтересах дитини для її належного матеріального забезпечення, а відповідно до частини 7 статті 7 Сімейного Кодексу України, дитина має бути забезпечена можливістю здійснення її прав, установлених Конституцією України, Конвенцією про права дитини, іншими міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Так, відповідно до статті 3 Конвенції про права дитини, ратифікованої постановою Верховної Ради Української РСР від 27 лютого 1991 року №789-ХІІ, в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Держави-учасниці зобов'язуються забезпечити дитині такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов'язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом, і з цією метою вживають всіх відповідних законодавчих і адміністративних заходів. Держави-учасниці забезпечують, щоб установи, служби і органи, відповідальні за піклування про дітей або їх захист, відповідали нормам, встановленим компетентними органами, зокрема, в галузі безпеки й охорони здоров'я та з точки зору численності і придатності їх персоналу, а також компетентного нагляду. Крім того, допомога при народженні дитини за своєю природою є допомогою самій дитині, а не її батькам.
В даному випадку неможливість своєчасного звернення одним з батьків до органу, який здійснює призначення допомоги при народженні дитини, призводить до порушення інтересів дитини.
Аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду від 20 листопада 2018 року у справі №226/317/17 (http://reyestr.court.gov.ua/Review/78002141), висновок якого суд враховує при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин (частина 5 статті 242 КАС України).
Відповідно до пункту 1 статті 3 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року (в редакції зі змінами, схваленими резолюцією 50/155 Генеральної Асамблеї ООН від 21 грудня 1995 року), яку ратифіковано Постановою Верховної Ради України №789-XII від 27 лютого 1991 року, в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.
Таким чином, з урахуванням інтересів дитини та обставин, встановлених судом, позивач, у даному випадку, має право на отримання цієї допомоги, тому рішення про відмову в призначенні соціальної допомоги від 6 лютого 2020 року в частині відмови в призначенні цієї допомоги є протиправним та підлягає скасуванню.
Стосовно позовної вимоги про скасування рішення про відмову у призначенні допомоги на дітей одиноким матерям.
Частиною першою статті 18-1 Закону України "Про державну допомогу сім'ям з дітьми" визначено, що право на допомогу на дітей одиноким матерям мають одинокі матері (які не перебувають у шлюбі), одинокі усиновлювачі, якщо у свідоцтві про народження дитини або документі про народження дитини, виданому компетентними органами іноземної держави, за умови його легалізації в установленому законодавством порядку (рішенні про усиновлення дитини), відсутній запис про батька (матір) або запис про батька (матір) проведено в установленому порядку органом державної реєстрації актів цивільного стану за вказівкою матері (батька, усиновлювача) дитини.
Умови призначення допомоги на дітей одиноким матерям передбачено статтею 18-2 Закону України "Про державну допомогу сім'ям з дітьми".
Так, допомога на дітей одиноким матерям призначається за наявності витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про державну реєстрацію народження дитини, виданого відділом державної реєстрації актів цивільного стану, або довідки про народження, виданої виконавчим органом сільської, селищної, міської (крім міст обласного значення) ради, із зазначенням підстави внесення відомостей про батька дитини до актового запису про народження дитини відповідно до абзацу першого частини першої статті 135 Сімейного кодексу України, або документа про народження, виданого компетентним органом іноземної держави, в якому відсутні відомості про батька, за умови його легалізації в установленому законодавством порядку. Допомога на дітей одиноким матерям призначається незалежно від одержання на дітей інших видів допомоги, передбачених цим Законом.
Пунктом 35 Порядку призначення і виплати державної допомоги сім'ям з дітьми, що затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 27 грудня 2001 року №1751 (далі - Порядок №1751), визначено перелік документів, які подаються для призначення допомоги на дітей одиноким матерям до органу соціального захисту населення. Для призначення допомоги на дітей одиноким матерям до органу соціального захисту населення подаються такі документи: 1) заява про призначення допомоги, що складається за формою, затвердженою Мінсоцполітики; 2) витяг з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про державну реєстрацію народження дитини, виданий відділом державної реєстрації актів цивільного стану, або довідка про народження, видана виконавчим органом сільської, селищної, міської (крім міст обласного значення) рад, із зазначенням підстави внесення відомостей про батька дитини до актового запису про народження дитини відповідно до абзацу першого частини першої статті 135 Сімейного кодексу України, або документ про народження, виданий компетентним органом іноземної держави, в якому відсутні відомості про батька, за умови його легалізації в установленому законодавством порядку; 3) копія свідоцтва про народження дитини; 4) довідка про реєстрацію місця проживання матері та дитини. У разі неможливості одержати таку довідку допомога призначається на підставі висновку про початкову оцінку потреб дитини та сім'ї, наданого центром соціальних служб для сім'ї, дітей та молоді, із зазначенням факту проживання дитини з матір'ю. Якщо дитина навчається за межами населеного пункту, в якому проживає мати, і не перебуває на повному державному утриманні, подається довідка про реєстрацію місця проживання матері та довідка про реєстрацію місця проживання або місця перебування (навчання) дитини.
Згідно з пунктом 36 Порядку №1751 допомога на дітей одиноким матерям призначається з місяця, в якому було подано заяву з усіма необхідними документами, та виплачується щомісяця по місяць досягнення дитиною 18-річного віку (якщо діти навчаються за денною формою у закладах загальної середньої, професійної (професійно-технічної) та вищої освіти, - до закінчення такими дітьми навчальних закладів, але не довше ніж до досягнення ними 23 років) включно.
Допомога виплачується протягом шести календарних місяців.
При цьому, суду зазначає, що у спірному рішенні підставою відмови в призначенні соціальної допомоги вказано про неповний пакет документів, при цьому не конкретизовано перелік відсутніх документів, які необхідні для призначення соціальної допомоги.
Лише у листі, на адвокатський запит, зазначено підставу відмови у призначенні допомоги на дітей одиноким матерям, а саме відсутність висновку про початкову оцінку потреб дитини та сім'ї, наданого центром соціальних служб для сім'ї, дітей та молоді, із зазначенням факту проживання дитини з матір'ю.
Суд зазначає, що відповідно до пункту 35 Порядку № 1751 зазначений висновок про початкову оцінку потреб дитини та сім'ї необхідно надавати у разі неможливості одержати довідку про реєстрацію місця проживання матері та дитини.
При цьому, оскільки до заяви про призначення соціальної допомоги ОСОБА_1 були додані довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи від 11 грудня 2019 року №1438-5000244531 та №1438-5000244545, подання висновку про початкову оцінку потреб дитини та сім'ї не може бути підставою для відмови у призначенні допомоги на дітей одиноким матерям.
Таким чином рішення про відмову в призначенні соціальної допомоги від 6 лютого 2020 року в частині відмови в призначенні соціальної допомоги на дітей одиноким матерям є протиправним та підлягає скасуванню.
Стосовно допомоги малозабезпеченим сім'ям.
Державна соціальна допомога малозабезпеченим сім'ям (далі - державна соціальна допомога) - щомісячна допомога, яка надається малозабезпеченим сім'ям у грошовій формі в розмірі, що залежить від величини середньомісячного сукупного доходу сім'ї (ст. 1 Закону України «Про державну соціальну допомогу малозабезпеченим сім'ям» 1 червня 2000 року № 1768-III (далі - Закон № 1768-III)).
Відповідно до ст. 4 цього Закону заява про надання державної соціальної допомоги подається уповноваженим представником сім'ї до місцевої державної адміністрації або до виконавчого комітету сільської, селищної ради. Виконавчий комітет сільської, селищної ради передає заяву про надання державної соціальної допомоги до місцевої державної адміністрації.
До заяви дається згода сім'ї на збір інформації про неї, про її власність, доходи та майно, що необхідна для мети цього Закону. При цьому, абз. 4 цієї статті визначено перелік документів, подання яких є необхідним для призначення допомоги.
Місцеві державні адміністрації для мети цього Закону мають право користуватися всіма офіційними джерелами інформації, в тому числі й інформацією органів доходів і зборів. Державна соціальна допомога призначається з місяця звернення, якщо протягом місяця подано всі необхідні документи. Рішення про призначення державної соціальної допомоги чи про відмову в її наданні приймається місцевою державною адміністрацією протягом десяти календарних днів і наступного після його прийняття дня надсилається уповноваженому представнику малозабезпеченої сім'ї.
Центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах трудових відносин, соціального захисту населення, організовує роботу щодо призначення та виплати державної соціальної допомоги малозабезпеченим сім'ям.
Рішення про відмову в наданні державної соціальної допомоги має бути вмотивованим і містити роз'яснення порядку його оскарження.
Порядок призначення та виплати державної соціальної допомоги встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Згідно з пунктом 3 Порядку призначення і виплати державної соціальної допомоги малозабезпеченим сім'ям, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 24 лютого 2003 року N 250 (далі - Порядок № 250) призначення і виплата соціальної допомоги здійснюються структурними підрозділами з питань соціального захисту населення районних, районних у мм. Києві та Севастополі держадміністрацій, виконавчих органів міських, районних у містах (у разі їх утворення) рад (далі - органи соціального захисту населення) за зареєстрованим місцем проживання або місцем фактичного проживання уповноваженого представника малозабезпеченої сім'ї.
Соціальна допомога за місцем фактичного проживання призначається за умови неотримання зазначеної допомоги за зареєстрованим місцем проживання заявника. Перевірка відомостей щодо неотримання допомоги здійснюється органами соціального захисту населення з використанням інформаційних систем (п. 4 цього Порядку).
Пунктом 6 Порядку № 250 встановлено, що для призначення соціальної допомоги на наступний строк уповноважений представник сім'ї подає заяву і декларацію про доходи та майно. Згідно з пунктом 9 вказаного Порядку рішення про призначення соціальної допомоги або про відмову в її наданні приймається органом соціального захисту населення протягом десяти календарних днів.
У разі прийняття рішення про відмову в наданні соціальної допомоги орган соціального захисту населення письмово повідомляє про це уповноваженого представника сім'ї із зазначенням підстав відмови та порядку оскарження рішення.
Відповідно до статті 6 Закону № 1768-III державна соціальна допомога призначається на шість місяців.
При цьому, умови, на яку посилається відповідач при відмові у призначенні державної допомоги: витяг протоколу Комісії з питань призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам щодо не підтвердження місця проживання, вказані вище Закони не містять. Крім того, у спірному рішенні не визначено порядок його оскарження, як це вимагається Законом № 1768-III.
При цьому, як вже зазначалось вище, висновок про початкову оцінку потреб дитини та сім'ї необхідно надавати у разі неможливості одержати довідку про реєстрацію місця проживання матері та дитини, проте заявницею були надані довідки внутрішньо переміщеної особи, тому подання висновку про початкову оцінку потреб дитини та сім'ї не може бути підставою для відмови у призначенні допомоги малозабезпеченим сім'ям.
Так, в обґрунтування правомірності своїх дій відповідач послався на приписи Порядку призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 8 червня 2016 року № 365.
Пунктом 13 цього Порядку визначено, що комісія (з питань призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам), крім підстав відмови у призначенні (відновленні) соціальної виплати, передбачених законодавством, може відмовити заявникові у призначенні (відновленні) такої виплати в разі його відсутності за фактичним місцем проживання/перебування, зазначеним у заяві про призначення (відновлення) соціальної виплати.
Проте слід зазначити, що вказаний пункт Порядку №365 скасований постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 29 червня 2017 року у справі № 826/12123/16, що набрала законної сили 4 липня 2018 року, яка залишена без змін постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 20 грудня 2018 року у справі № 826/12123/16.
Зазначеною постановою суду також скасовані п.п. 7, 8, 9 цього Порядку, якими передбачалось право органу на проведення перевірки достовірності зазначеної в заяві про призначення соціальних виплат інформації про фактичне місце проживання/перебування внутрішньо переміщеної особи, складання акту обстеження матеріально-побутових умов сім'ї за результатом перевірки, обов'язок особи повідомляти структурний підрозділ з питань соціального захисту населення про зміну фактичного місця проживання/перебування, а також скасовані Порядок здійснення контролю за проведенням соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам за місцем їх фактичного проживання/перебування, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 8 червня 2016 року № 365 та абз. 10 п. 1 постанови Кабінету Міністрів України «Про здійснення соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам» від 5 листопада 2014 року № 637
Крім того, суд зазначає, що нормативно-правовий акт, на який посилається відповідач як підставу для відмови у призначенні допомоги, не є законом, а тому не може змінювати в бік звуження права громадян, які встановлено нормативно-правовими актами вищої юридичної сили.
Суд наголошує, що позивач і її дитина є громадянами України, тобто, мають такі ж самі конституційні права, як і інші громадяни України, оскільки законодавство України не допускає обмеження прав на соціальний захист, зокрема, права на отримання допомоги при народженні дитини, допомоги на дітей одиноким матерям, малозабезпеченим сім'ям у зв'язку з відсутністю за адресою реєстрації, як внутрішньо переміщеної особи. Відповідно до правової позиції Європейського Суду з прав людини, викладеної у п. 23 рішення "Кечко проти України" від 8 листопада 2005 року, якщо чинне правове положення передбачає виплату певних надбавок і дотримані всі вимоги, необхідні для цього, органи державної влади не можуть свідомо відмовляти у цих виплатах, доки відповідні положення є чинними.
Отже, позивач має право на отримання державної допомоги при народженні дитини, допомоги на дітей одиноким матерям та державної допомоги малозабезпеченим сім'ям. Реалізація позивачем права на вільний вибір місця проживання в України, гарантованого Законом України "Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні", не може позбавляти її права на отримання допомоги на дітей одиноким матерям.
Згідно з частиною другою статті 2 Закону України "Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні", реєстрація міста проживання чи міста перебування особи або її відсутність не може бути умовою реалізації прав і свобод, передбачених Конституцією, законами чи міжнародними договорами України, або підставою для їх обмеження.
Як вже зазначалось вище, позивачем заявлений позов в інтересах малолітньої дитини для її належного матеріального забезпечення, при цьому, в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.
Таким чином, право позивача на отримання допомоги при народженні дитини та допомоги на дітей одиноким матерям є безперечним і забезпечення цього права становить суть взятих на себе державою зобов'язань.
Стосовно щомісячної допомоги переміщеним особам суд зазначає наступне.
Згідно з пунктом 1 Постанови КМУ від 1 жовтня 2014 року № 505 внутрішньо переміщеним особам для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг установлена щомісячна адресна допомога. Вказаною Постановою затверджено Порядок надання щомісячної адресної допомоги внутрішньо переміщеним особам для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг (далі - Порядок № 505). Цей Порядок визначає механізм надання щомісячної адресної допомоги внутрішньо переміщеним особам для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг (далі - грошова допомога) (п. 1 Порядку № 505).
Так, грошова допомога надається внутрішньо переміщеним особам, які перемістилися з тимчасово окупованих територій у Донецькій та Луганській областях, Автономній Республіці Крим і м. Севастополі, населених пунктів, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження, та населених пунктів, розташованих на лінії зіткнення, а також внутрішньо переміщеним особам, житло яких зруйновано або стало непридатним для проживання внаслідок проведення антитерористичної операції або заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації, їх дітям, які народилися після дати початку проведення антитерористичної операції, тимчасової окупації або заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації та взяті на облік у структурних підрозділах з питань соціального захисту населення районних, районних у м. Києві держадміністрацій, виконавчих органах з питань соціального захисту населення міських, районних у містах (у разі утворення) рад (далі - уповноважені органи), з дня звернення за її призначенням по місяць зняття з такого обліку включно, але не більше ніж на шість місяців (п. 2 Порядку № 505).
Відповідно до пункту 3 Порядку № 505 грошова допомога внутрішньо переміщеним особам призначається на сім'ю та виплачується одному з її членів за умови надання письмової згоди довільної форми про виплату грошової допомоги цій особі від інших членів сім'ї (далі - уповноважений представник сім'ї).
Для призначення грошової допомоги на наступний шестимісячний строк уповноважений представник сім'ї подає до уповноваженого органу або установи уповноваженого банку (у випадку, передбаченому пунктом 5 цього Порядку) заяву, в якій повідомляє про відсутність змін, що впливають на призначення грошової допомоги, а також пред'являє довідки всіх членів сім'ї про взяття на облік внутрішньо переміщених осіб.
Пунктом 5 Порядку визначено документи які додаються та необхідні відомості, які зазначаються у заяві. Грошова допомога не призначається у випадках визначених п. 6 Порядку №505.
При цьому слід зазначити, що у спірному рішенні щодо відмови в призначенні допомоги внутрішньо переміщеній особі ОСОБА_1 не зазначено обставини, визначених п. 6 Порядку № 505.
У відзиві на позов, в обґрунтування правомірності своїх дій відповідач посилається на приписи Порядку призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 8 червня 2016 року № 365.
Пунктом 12 цього Порядку №365 передбачено, що за результатами розгляду подання з урахуванням акта обстеження матеріально-побутових умов сім'ї або інших документів, визначених в абзацах другому і третьому пункту 7 цього Порядку, комісія приймає рішення про призначення (відновлення) або відмову у призначенні (відновленні) соціальної виплати з моменту припинення її виплати, в тому числі з урахуванням інформації про стан фінансування та виплати, що оприлюднюється на офіційному веб-сайті Мінсоцполітики або інших органів, що здійснюють соціальні виплати.
Як убачається з Акта обстеження матеріально-побутових умов сім'ї №79316 ОСОБА_1 залишено повідомлення 20 січня 2020 року та переселенець не з'явився 23 січня 2020 року. При цьому вказаний акт не містить інформації про відсутність позивача за місцем фактичного проживання.
До того ж, у разі відсутності позивача за місцем фактичного проживання, представник управління соціального захисту населення повинен залишити внутрішньо переміщеній особі повідомлення про необхідність протягом трьох робочих днів з'явитися до структурного підрозділу з питань соціального захисту населення для проходження фізичної ідентифікації. У разі коли внутрішньо переміщена особа протягом трьох робочих днів не з'явилася до структурного підрозділу з питань соціального захисту населення, такий підрозділ надсилає їй рекомендованим листом повторне повідомлення про необхідність протягом трьох робочих днів з'явитися для проходження фізичної ідентифікації. Водночас структурний підрозділ з питань соціального захисту населення робить запит до Держприкордонслужби щодо виїзду внутрішньо переміщеної особи за кордон, на тимчасово окуповані території у Донецькій та Луганській областях, Автономній Республіці Крим і м. Севастополі або до населених пунктів, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження (п.п. 6,7 Постанови №365).
Проте, слід зазначити, що матеріали справи не містять доказів здійснення відповідачем таких дій.
Таким чином, суд дійшов висновку про протиправність розпорядження відповідача щодо відмови у призначенні позивачу допомоги переміщеним особам.
На підставі зазначеного, обираючи спосіб захисту, суд, зважаючи на його ефективність з точки зору статті 13 "Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод", ратифікованої Україною Законом № 475/97-ВР від 17 липня 1997 року, приходить висновку, що достатнім та ефективним способом захисту порушеного права позивача у даній справі є прийняття рішення про визнання протиправним та скасування рішення та розпорядження відповідача про відмову в призначенні державної соціальної допомоги та допомоги внутрішньо переміщеним особам та зобов'язання призначити та виплатити відповідну допомогу за заявою позивача.
При цьому, оскільки позивачу відмовлено в призначенні соціальної допомоги рішенням від 6 лютого 2020 року та у призначенні допомоги внутрішньо переміщеним особам відмовлено розпорядженням від 30 січня 2020 року, ураховуючи, що копія цього рішення та розпорядження не були направлені позивачу та відповідь на адвокатськтй запит не містить посилань на вказані рішення та розпорядження, суд вважає за необхідне вийти за межі позовних вимог та скасувати сааме розпорядження відповідача від 30 січня 2020 року та рішення відповідача від 6 лютого 2020 року.
Визначаючись щодо розподілу судових витрат суд виходив з такого.
Відповідно до вимог ч. 2 ст. 133 Кодексу адміністративного судочинства України, ч. 1 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України судовий збір в сумі 1816 грн. (908 грн.*2) належить стягнути за рахунок бюджетних асигнувань управління соціального захисту населення Волноваської районної державної адміністрації в дохід Державного бюджету України.
Керуючись ст.ст. 73, 74, 75, 76, 77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
Адміністративний позов задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати розпорядження управління соціального захисту населення Волноваської районної державної адміністрації від 30 січня 2020 року про відмову в призначенні допомоги внутрішньо переміщеним особам ОСОБА_1 .
Зобов'язати управління соціального захисту населення Волноваської районної державної адміністрації (місцезнаходження: Донецька область, м. Волноваха, вул. Гагаріна, б. 36; код ЄДРПОУ: 03197227) призначити та виплатити ОСОБА_1 (місце реєстрації: АДРЕСА_2 ; РНОКПП НОМЕР_3 ) щомісячну адресну допомогу внутрішньо переміщеним особам для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг, за заявою від 11 грудня 2019 року.
Визнати протиправним та скасувати рішення управління соціального захисту населення Волноваської районної державної адміністрації від 6 лютого 2020 року про відмову в призначенні соціальної допомоги ОСОБА_1 .
Зобов'язати управління соціального захисту населення Волноваської районної державної адміністрації (місцезнаходження: Донецька область, м. Волноваха, вул. Гагаріна, б. 36; код ЄДРПОУ 03197227) призначити та виплатити ОСОБА_1 (місце реєстрації: АДРЕСА_2 ; РНОКПП НОМЕР_3 ) допомогу при народженні дитини - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , за заявою від 11 грудня 2019 року; допомогу одинокій матері, за заявою від 11 грудня 2019 року; допомогу малозабезпеченій сім'ї за заявою від 11 грудня 2019 року.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань управління соціального захисту населення Волноваської районної державної адміністрації (місцезнаходження: Донецька область, м. Волноваха, вул. Гагаріна, 36; код ЄДРПОУ 03197227) на користь Держаного бюджету України судовий збір у розмірі 1816 грн.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Першого апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Відповідно до пункту 3 розділу VІ «Прикінцевих положень» Кодексу адміністративного судочинства України, суд за заявою особи продовжує процесуальний строк, встановлений судом, якщо неможливість вчинення відповідної процесуальної дії у визначений строк зумовлена обмеженнями, впровадженими у зв'язку з карантином.
Текст рішення розміщений в Єдиному державному реєстрі судових рішень (веб-адреса сторінки: http://www.reyestr.court.gov.ua/).
Суддя В.С. Дмитрієв