Рішення від 15.04.2021 по справі 160/877/21

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 квітня 2021 року Справа № 160/877/21

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Віхрової В.С.,

при секретарі Піддубцеві О.В.,

за участю:

позивача ОСОБА_1 ,

представника позивача Скалецького В.А.,

представника відповідачів-2,3 Чабан О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпрі адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Одинадцятої кадрової комісії обласних прокуратур з атестації прокурорів місцевих прокуратур, військових прокуратур гарнізонів (на правах місцевих), Офісу Генерального прокурора, Дніпропетровської обласної прокуратури, про визнання протиправним та скасування рішення, визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на посаді та стягнення заборгованості за час вимушеного прогулу, -

ВСТАНОВИВ:

20.01.2021 року ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Одинадцятої кадрової комісії обласних прокуратур з атестації прокурорів місцевих прокуратур, військових прокуратур гарнізонів (на правах місцевих) (далі - відповідач-1), Офісу Генерального прокурора (далі - відповідач-2), третя особа на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору - Дніпропетровська обласна прокуратура, в якій просить суд:

- визнати протиправним та скасувати рішення Одинадцятої кадрової комісії з атестації прокурорів регіональних прокуратур Офісу Генерального прокурора від 23.12.2020 про неуспішне проходження атестації за результатами проведення співбесіди прокурором Дніпропетровської місцевої прокуратури №2 Дніпропетровської області ОСОБА_1 .

В обґрунтування позовних вимог позивачем зазначено, що за результатами проведення співбесіди 23.12.2020 року на офіційному сайті Офісу Генерального прокурора з'явились підсумки атестації Одинадцятої кадрової комісії, згідно яких зазначено про прийняття кадровою комісією рішення про неуспішне проходження співбесіди прокурором ОСОБА_1 . Позивач вважає, що діюче законодавство не наділяє членів атестаційних комісії правом вирішувати питання можливості перебування особи на службі в прокуратурі виключно на підставі власного, суб'єктивного її сприйняття, оскільки такий підхід до оцінювання може призвести до прийняття необ'єктивних, необґрунтованих та, як наслідок, неправомірних рішень. Процедура проведення співбесіди, як етапу атестування, повинна бути достатньо прозорою з метою забезпечення того, щоб і сама особа, яка проходить співбесіду, керівники органу прокуратури, які реалізовують її результати, та суд, перевіряючи законність проведеного атестування, могли з'ясувати фактичні підстави, покладені в основу прийнятого атестаційною комісіє рішення. Таке рішення, незалежно від форми його оформлення, повинно бути мотивованим, детальним, безстороннім, пропорційним і повним, відображати всі суттєві обставини, що мали вплив на його прийняття. Натомість, мотиви та підстави для прийняття рішення Одинадцятою кадровою комісією про неуспішне проходження атестації позивачу не відомі, копії документів, які були предметом дослідження кадрової комісії, не надано, та всупереч вимогам чинного законодавства у позивача взагалі відсутнє саме оскаржуване рішення. 16.12.2020 року на електронну адресу позивача від Одинадцятої кадрової комісії в порядку встановленим положенням надійшло звернення та запропоновано надати відповіді на поставлені Комісією запитання та надати підтверджуючі докази. 20.12.2020 року на електронну поштову адресу Комісії позивачем направлено відповіді на поставлені комісією запитання щодо розміру доходу від надання в оренду майна, умов оренди, чим зумовлена низька вартість оренди (ціна оренди) та надання підтверджуючих документів. Позивач вказує на те, що судження членів комісії щодо можливої низької вартості орендної плати не відповідають дійсності, зазначена орендна плата зумовлена станом приміщення та користування ними близькими родичами сім'ї, які займаються підприємницькою діяльністю. Щодо сплати податків у зв'язку із отриманням доходу від надання майна в оренду, позивачем вказано, що з метою підтвердження сум доходу, розміру орендної плати та сплаченого податку ОСОБА_1 направлено на адресу членів комісії наступні копії документів: копію податкового повідомлення-рішення від 13.03.2019 №20567-5050-0465 щодо сплати суми податкового зобов'язання, земельного податку з фізичних осіб за 2019 рік в розмірі 26474,54 грн.Так ОСОБА_1 сплачено за 2019 рік в повному обсязі суму земельного податку в розмірі 26736, 26 грн., про що надано Комісії копію квитанції №32 від 14.05.2019 року. Таким чином земельний податок ОСОБА_1 сплачено у повному обсязі, порушень податкового законодавства не допущено. На підтвердження розміру орендної плати та отриманого доходу ОСОБА_1 надані копії податкових звітностей розрахованих сум доходу, нарахованих на користь фізичних осіб та утриманих з них податків. Позивач вважає, що ним документально підтверджено розмір орендної плати та отриманий дохід, про який орендарями відзвітовано у податкові органи. У зв'язку з викладеним, позивач вважає, що в повному обсязі виконав вимоги податкового та антикорупційного законодавства, задекларувавши своє майно та доход у порядку, встановленому законом «Про запобігання корупції». Згідно довідок про проходження таємної перевірки доброчесності №1249 від 27.01.2017, №5280 від 07.08.2017, 973 від 07.08.2018 ОСОБА_1 пройшов таємну перевірку доброчесності. Позивач вважає, що повноваження стосовно здійснення контролю, в тому числі щодо перевірки декларації осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, незалежно від посади, яку займає така особа, віднесені до виключної компетенції НАЗК, яка має відбуватися у порядку, визначеному Законом України «Про запобігання корупції». Будь-яких рішень або повідомлень Національного агентства з питань запобігання корупції у відношенні позивача в частині задекларованих відомостей не виявлено. З огляду на викладене, позивач вважає, оскаржуване рішення протиправним та таким, що підлягає скасуванню.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 25.01.2021 року відкрито провадження в адміністративній справі №160/877/21 та призначено до розгляду за правилами загального позовного провадження. Підготовче засідання у справі призначено на 16.02.2021 року.

Вказаною ухвалою витребувано від одинадцятої кадрової комісії обласних прокуратур з атестації прокурорів місцевих прокуратур, військових прокуратур гарнізонів (на правах місцевих) наступні докази:

- копію рішення одинадцятої кадрової комісії обласних прокуратур з атестації прокурорів місцевих прокуратур, військових прокуратур гарнізонів (на правах місцевих) від 23.12.2020 про неуспішне проходження співбесіди прокурором ОСОБА_1 ;

- копію письмового практичного завдання та правильну відповідь на нього;

- копію відповіді прокурора ОСОБА_1 на письмове практичне завдання;

- копію протоколу (витяг з протоколу) засідання одинадцятої кадрової комісії обласних прокуратур з атестації прокурорів місцевих прокуратур, військових прокуратур гарнізонів (на правах місцевих) від 23.12.2020 про неуспішне проходження співбесіди прокурором ОСОБА_1 ;

- відео та аудіо запис проведення одинадцятою кадровою комісією 23.12.2020 співбесіди з прокурором ОСОБА_1 ;

- відео та аудіо обговорення членами 11 комісії результатів співбесіди, висвітлення пропозицій щодо рішення комісії;

- копію наявних у комісії документів, щодо проходження таємної перевірки на доброчесність та результати перевірки, передбаченої Законом України "Про очищення влади";

- копію наявних у комісії документів, щодо характеризують особу прокурора;

- копію положення про одинадцяту кадрову комісію обласних прокуратур з атестації прокурорів місцевих прокуратур, військових прокуратур гарнізонів (на правах місцевих).

Витребувано від Офісу генерального прокурора наступні докази:

- інформацію про результати проходження таємної перевірки прокурором ОСОБА_1 на доброчесність та результати перевірки, передбаченої Законом України "Про очищення влади", чи фіксувалися будь-які порушення на протязі роботи прокурора;

- копію наявних документів, щодо проходження таємної перевірки на доброчесність та результати перевірки, передбаченої Законом України "Про очищення влади";

- інформацію про результати проходження першого та другого етапу атестації прокурора ОСОБА_1 з наданням копій документів.

15.02.2021 року представником Дніпропетровської обласної прокуратури надані пояснення на позовну заяву, в яких просив суд відмовити в їх задоволенні. В обгрунтування правової позиції зазначив, що Законом України №113-IX запроваджено реформування системи органів прокуратури, при цьому згідно з п.6 розділу ІІ «Прикінцеві і перехідні положення» Закону №113-ІХ з дня набрання чинності вказаним вище законом всі прокурори вважаються такими, що персонально попереджені у належному порядку про можливе майбутнє звільнення з посади на підставі п.9 ч.1 ст.51 Закону України «Про прокуратуру». Водночас, Законом №113-IX передбачено можливість переведення прокурорів, які на день набрання чинності цим законом займають посади прокурорів та слідчих у Генеральній прокуратурі України, регіональних прокуратурах, місцевих прокуратурах, військових прокуратурах, на посади прокурорів в Офіс Генерального прокурора, обласної прокуратури, окружних прокуратурах лише у разі успішного проходження ними атестації. ОСОБА_1 подано заяву про переведення на посаду прокурора в місцевій прокуратурі та про намір пройти атестацію у встановлений строк за встановленою формою. Пунктом 13 розділу ІІ «Прикінцеві і перехідні положення» Закону №113-ІХ передбачено таку обов'язкову складову процедуру атестації, як проведення співбесіди з метою виявлення відповідності кандидата вимогам професійної компетентності, професійної етики та доброчесності. Рішення кадрових комісій про неуспішне проходження атестації є підставою для звільнення з посади. Держава може встановлювати спеціальні вимоги (обмеження) до державних посадових осіб, критерії стосовно кандидатів і виборів на державні посади. Це випливає, зокрема, зі ст. 7 Конвенції Організації Об'єднаних Націй проти корупції, ратифікованої Україною 18.10.2006 року. У пункті 6 Резолюції Парламентської Асамблеї Ради Європи від 25.12.2008 року №1165 (1998) вказано, що публічні особи повинні усвідомлювати, що особливий статус, який вони мають у суспільстві, автоматично збільшує рівень тиску на приватність їхнього життя. У цьому контексті, представник Дніпропетровської обласної прокуратури наголошує, що посадові особи повинні миритись з певними обмеженнями чи втручанням в окремі права.

В підготовче засідання, призначене на 16.02.2021 року, з'явились позивач, представник позивача та представник третьої особи. Представник відповідача в судове засідання не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином. У зв'язку з відсутністю відзиву на позовну заяву, а також для надання можливості позивачу надати свої пояснення щодо пояснень третьої особи, судом відкладено підготовче провадження до 02.03.2021 року.

02.03.2021 року представником позивача подано клопотання про перенесення розгляду справи на іншу дату.

В підготовче засідання, призначене на 02.03.2021 року, з'явились позивач та представник третьої особи. З метою можливості подання відповідачем витребуваних документів, судом відкладено розгляд справи в підготовчому провадженні до 16.03.2021 року.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 02.03.2021 року судом повторно витребувано:

1. від одинадцятої кадрової комісії обласних прокуратур з атестації прокурорів місцевих прокуратур, військових прокуратур гарнізонів (на правах місцевих) наступні докази:

- копію письмового практичного завдання та правильну відповідь на нього;

- копію відповіді прокурора ОСОБА_1 на письмове практичне завдання;

- відео та аудіо запис проведення одинадцятою кадровою комісією 23.12.2020 співбесіди з прокурором ОСОБА_1 ;

- копію наявних у комісії документів, щодо характеризують особу прокурора;

- копію положення про одинадцяту кадрову комісію обласних прокуратур з атестації прокурорів місцевих прокуратур, військових прокуратур гарнізонів (на правах місцевих);

2. від Офісу генерального прокурора наступні докази:

16.03.2021 року представником Офісу Генерального прокурора подано відзив на позовну заяву, в якому позовні вимоги не визнав та просив відмовити в задоволенні позову. В обґрунтування правової позиції зазначив, що ОСОБА_1 було дотримано вимоги Закону №113-IX та Порядку №221, було подано заяву у встановлений строк і за визначеною формою, у зв'язку з чим його допущено до проходження атестації прокурорів. Позивач успішно пройшов перші два етапи атестації - іспит у формі анонімного тестування з використанням комп'ютерної техніки з метою виявлення рівня знань та умінь у застосуванні закону, відповідності здійснювати повноваження прокурора та іспит у формі анонімного тестування на загальні здібності та навички з використанням комп'ютерної техніки. У зв'язку з цим позивача допущено до наступного етапу атестації - проведення співбесіди з метою виявлення відповідності прокурора вимогам професійної компетентності, професійної етики та доброчесності. Відповідач зазначає, що співбесіда полягає в обговоренні результатів дослідження членами комісії матеріалів атестації щодо дотримання прокурором правил професійної етики та доброчесності. Обговорення відбувається шляхом опитування прокурора членами Комісії та надання ним відповідей і пояснень. Під час співбесіди підлягають обговоренню питання, які Комісією вважаються важливими, у тому числі ті, які можуть вплинути на формування громадської думки щодо професійної етики та доброчесності прокурора. За результатами співбесіди комісія з'ясувала обставини, які свідчать про невідповідність прокурора Дніпропетровської місцевої прокуратури №2 Дніпропетровської області ОСОБА_1 вимогам професійної компетентності, професійної етики та доброчесності. Відповідно до декларацій за 2015-2019 роки, поданих позивачем, останній отримує дохід від здачі в оренду нерухомого майна. На запитання членів комісії, чому щомісячна орендна плата за користування вищевказаними приміщеннями становить фактично 12,5 грн. за 1 кв.м., що є нижче ринкової, прокурор переконливої відповіді не надав. Натомість прокурор повідомив, що коштів від здачі в оренду вказаного об'єкту нерухомості не отримує. З урахуванням викладеного, комісія дійшла висновку, що у прокурора відсутня необхідна морально-етична складова, яка визначає межу і спосіб його поведінки, що базується на принципах доброго відношення до громадян та чесності у способі власного життя та виконанні своїх обов'язків; прокурор не володіє достатнім рівнем професійної етики та доброчесності, що не сприяє формуванню довіри до прокуратури. Одинадцятою кадровою комісією обласних прокуратур з атестації прокурорів місцевих прокуратур, військових прокуратур гарнізонів (на правах місцевих) не здійснювалися у визначеному Законом України «Про запобігання корупції» порядку контроль та перевірка декларації позивача, або моніторинг способу його життя під час проведення з ним співбесіди, вивчення матеріалів атестації і прийняття рішення за наслідками атестації позивача. Тому кадровою комісією не приймалися передбачені Законом України «Про запобігання корупції» рішення та не формувалися висновки про порушення вимог корупційного законодавства. Під час співбесіди кадрова комісія лише надавала оцінку професійної етики доброчесності ОСОБА_1 , що є безпосереднім предметом атестації в силу вимог п. п. 2 п. 12 розділу II Закону № 113-ІХ. Крім того, комісією за результатами проведеної з позивачем співбесіди, прийнято рішення про неуспішне проходження прокурором атестації, що також регульовано як Законом № 113-ІХ, так і Порядком № 221. Форма прийняття рішення кадровою комісією - відкрите голосування після обговорення отриманої інформації, визначена мета її діяльності - виявлення відповідності прокурора вимогам професійної компетенції, професійної етики та доброчесності. Тому діяльність кадрової комісії і результати такої діяльності відмінні за їх метою, формою і методами від діяльності НАЗК та інших органів, уповноважених притягувати недобросовісних прокурорів до встановленої законодавством кримінальної чи адміністративної відповідальності. Саме до повноважень кадрових комісій входить дослідження матеріалів, обговорення результатів атестації прокурора та прийняття рішень про успішне чи неуспішне її проходження, що в свою чергу, є дискреційними повноваженнями кадрових комісій. За наведених обставин, підстави для задоволення позовних вимог відсутні.

В підготовче засідання, призначене на 16.03.2021 року, з'явились позивач, представник позивача та представник третьої особи. Представник відповідача в судове засідання не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином. Для ознайомлення позивача з відзивом та витребуваними документами, для підготовки відповіді на відзив, судом відкладено підготовче провадження до 23.03.2021 року.

16.03.2021 року позивачем подано до суду заяву про уточнення позовних вимог, в якій просить:

- визнати протиправним та скасувати рішення Одинадцятої кадрової комісії з атестації прокурорів регіональних прокуратур Офісу Генерального прокурора №6 від 23.12.2020 (додаток 2 до протоколу №15 від 23.12.2020) про неуспішне проходження атестації (за результатами проведення співбесіди) прокурором Дніпропетровської місцевої прокуратури №2 Дніпропетровської області ОСОБА_1 ;

- зобов'язати Офіс Генерального прокурора, Одинадцяту кадрову комісію обласних прокуратур з атестації прокурорів місцевих прокуратур, військових прокуратур гарнізонів (на правах місцевих) або іншу уповноважену комісію, створену з метою здійснення атестації прокурорів місцевих прокуратур, військових прокуратур гарнізонів (на правах місцевих) призначити ОСОБА_1 новий час (дату) повторного проходження (складання) етапу атестації у формі співбесіди з метою виявлення відповідності прокурора вимогам професійної компетентності, професійної етики та доброчесності.

В обґрунтування заяви про уточнення позовних вимог зазначено, що згідно тексту рішення Комісії №6 від 23.12.2020 року єдиною підставою для прийняття рішення про неуспішне проходження атестації прокурором ОСОБА_1 є виключно незгода Комісії з вартістю (розміром) орендної плати, зазначеної орендодавцем в договорах оренди, яка на думку членів комісії, є нижче ринкової, та не може відповідати дійсності.

16.03.2021 року позивачем подано клопотання про долучення доказів по справі.

22.03.2021 року позивачем подано заяву №2 про уточнення позовних вимог, в якій визначено відповідачами одинадцяту кадрову комісію обласних прокуратур з атестації прокурорів місцевих прокуратур, військових прокуратур гарнізонів (на правах місцевих) (далі - відповідач-1), Офісу генерального прокурора (далі - відповідач-2), Дніпропетровської обласної прокуратури (далі - відповідач-3), та в якій позивач просить:

- визнати протиправним та скасувати наказ виконувача обов'язків керівника Дніпропетровської обласної прокуратури №284-к від 10.03.2021 року про звільнення ОСОБА_1 з посади прокурора Дніпропетровської місцевої прокуратури №2 Дніпропетровської області та органів прокуратури на підставі пункту 9 ч. 1 ст. 51 Закону України «Про прокуратуру» з 12 березня 2021 року;

- поновити ОСОБА_1 в Дніпропетровській обласній прокуратурі на рівнозначній посаді - прокурора Дніпропетровської місцевої прокуратури №2 Дніпропетровської області та органах прокуратури з 15.03.2021 року;

- стягнути з Дніпропетровської обласної прокуратури (код ЄДРПОУ 02909938) на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу;

В обґрунтування заяви про уточнення позовних вимог, позивачем зазначено, що 11.03.2021 року в кадровому підрозділі Дніпропетровської обласної прокуратури ознайомлено з наказом виконувача обов'язків керівника Дніпропетровської обласної прокуратури Прихожанова В.О. за №284к від 10.03.2021 про звільнення ОСОБА_1 з посади прокурора Дніпропетровської місцевої прокуратури №2 Дніпропетровської області та органів прокуратури на підставі пункту 9 ч. 1 ст. 51 ЗУ «Про прокуратуру» з 12 березня 2021 року. Підставою для винесення вищезазначеного наказу слугувало оскаржуване мною рішення Одинадцятої кадрової комісії обласних прокуратур з атестації прокурорів місцевих прокуратур, військових прокуратур гарнізонів (на правах місцевих) від 23.12.2020 року №6 про неуспішне проходження атестації прокурором Дніпропетровської місцевої прокуратури №2 Дніпропетровської області ОСОБА_1 .

В підготовче засідання, призначене на 23.03.2021 року, з'явились позивач, представник позивача, представник відповідача та третьої особи. Судом відкладено розгляд справи в підготовчому засіданні до 30.03.2021 року.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 25.03.2021 року продовжено строк підготовчого засідання у справі №160/877/21 на 30 днів.

30.03.2021 року представником Дніпропетровської обласної прокуратури надано до суду відзив на позовну заяву, в якому вказано, що юридичним фактом, що зумовлює звільнення на підставі п. 9 ч. 1 ст. 51 Закону України «Про прокуратуру», у даному випадку є не завершення процесу ліквідації чи реорганізації органу прокуратури чи завершення процедури скорочення чисельності прокурорів органу прокуратури, а виключно настання події - рішення кадрової комісії про неуспішне проходження атестації прокурором. Отже, наказ виконувача обов'язків керівника Дніпропетровської обласної прокуратури від 10.03.2021 №284к видано на підставі, у спосіб та в межах повноважень, що передбачені законами України. З огляду на викладене, позов ОСОБА_1 до Дніпропетровської обласної прокуратури є безпідставним. Оскільки позовні вимоги про поновлення позивача на посаді та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу є похідними від вимоги про скасування наказу про звільнення, то в ній частині теж слід відмовити у задоволенні позовних вимог.

В підготовче засідання, призначене на 30.03.2021 року, з'явились позивач, представник позивача, представник відповідачів. Судом закрито підготовче провадження у справі та призначено до розгляду по суті в судовому засіданні на 15.04.2021 року.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 30.03.2021 року закрито підготовче провадження у справі та призначено до розгляду по суті на 15.04.2021 року.

В судове засідання, призначене на 15.04.2021 року, з'явились позивач, представник позивача, представник відповідачів-2,3, підтримали обрані правові позиції.

Представником позивача в судовому засіданні наголошено, що члени комісії, зазначаючи, що позивачем занижено ринкову вартість майна, не вказали яка вона повинна бути. Тобто, думка членів комісії про заниження ринкової вартості майна є лише припущенням.

Представник відповідачів-2,3 в судовому засіданні зазначила, що Одинадцята кадрова комісія запити до відповідних державних органів не надсилала, сама здійснила перевірку декларації. Підтвердила, що в Порядку №221 зазначено, що кадрова комісія має право звертатись до уповноваженого органу. Проте, комісією запити не надсилались. У комісії виник сумнів стосовно правильності показників декларації, що і стало підставою для визнання особи такою, що неуспішно склала іспит.

Заслухавши пояснення позивача, представників позивача та відповідачів-2,3, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду і вирішення позову по суті, проаналізувавши застосування норм матеріального та процесуального права, суд встановив наступне.

ОСОБА_1 працював в органах прокуратури з 19.08.2013 року згідно трудової книжки серії НОМЕР_1 від 19.08.2013 року.

19.09.2019 року Верховною Радою України прийнято Закон України №113-ІХ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури» (далі - Закон № 113-ІХ), яким передбачено створення у системі органів прокуратури Офісу Генерального прокурора, офісів обласних прокуратур.

На виконання викладених вимог Закону, наказом Генерального прокурора № 221 від 03.10.2019 року затверджено Порядок проходження прокурорами атестації (далі - Порядок №221).

Позивач 08.10.2019 року на підставі пункту 10 розділу II «Прикінцеві і перехідні положення» Закону України від 19.09.2019 №113-ІХ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури», звернувся до Генерального прокурора із заявою про переведення на посаду прокурора в обласній прокуратурі і для цього просив допуск до проходження атестації.

Відповідно до відомості про результати тестування на знання та вміння у застосуванні закону і відповідність здійснювати повноваження прокурора ОСОБА_1 (логін U20201026-4805) набрав 81 бал

Пунктом 4 розділу ІІ Порядку №221 встановлено, що прохідний бал (мінімально допустима кількість набраних балів, які можуть бути набрані за результатами тестування) для успішного складання іспиту становить 70 балів.

Оскільки позивач набрав більшу кількість балів ніж прохідний бал, рішенням №1 Першої кадрової комісії обласних прокуратур з атестації прокурорів місцевих прокуратур, військових прокуратур гарнізонів (на правах місцевих) від 26.10.2020 року ОСОБА_1 допущено до етапу складання іспиту у формі анонімного тестування на загальні здібності та навички.

Відповідно до відомості про результати тестування на загальні здібності та навички з використанням комп'ютерної техніки ОСОБА_1 (логін НОМЕР_2 ) набрав 92 бали - вербальний блок, 114 балів - абстрактно-логічний блок, 103 бали - середній арифметичний бал.

Рішенням №4 Другої кадрової комісії з атестації прокурорів місцевих прокуратур, військових прокуратур гарнізонів (на правах місцевих) від 05.11.2020 року ОСОБА_1 допущено до етапу співбесіди.

Наказом Генерального прокурора №543 від 17.11.2020 року створено Одинадцяту кадрову комісію обласних прокуратур з атестації прокурорів місцевих прокуратур, військових прокуратур гарнізонів (на правах місцевих) і затверджено її склад.

Рішенням Одинадцятої кадрової комісії обласних прокуратур з атестації прокурорів місцевих прокуратур, військових прокуратур гарнізонів (на правах місцевих) №6 від 23.12.2020 року «Про неуспішне проходження прокурором атестації» прокурор Дніпропетровської місцевої прокуратури №2 Дніпропетровської області ОСОБА_1 вважається таким, що не успішно пройшов атестацію.

В обґрунтування рішення №6 від 23.12.2020 року комісією зазначено наступне.

ОСОБА_1 за договором дарування нерухомого майна від 22.04.2011 року отримав безоплатно від ПП «Глорія» (код ЄДРПОУ 20243029) у власність нежитлову будівлю загальною площею 256,1 кв.м., яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 (ринок). Дослідження обставин набуття у власність ПП «Глорія» зазначеної житлової будівлі та правомірність укладення вищевказаного договору дарування, не входить до компетенції Комісії, а тому не були предметом дослідження Комісії.

Комісією досліджено, що відповідно до Декларацій за 2015-2019 рр., поданих прокурором, прокурор отримує дохід від здачі в оренду нерухомого майна в розмірі: 2015 рік - 12000 грн. від ОСОБА_2 ; 2016 рік - 12000 грн. від ОСОБА_2 ; 2017 рік - 12000 грн. від ОСОБА_2 ; 2018 рік - 6000 грн. від ОСОБА_2 , 6000 грн. від ОСОБА_3 ; 2019 рік - 3000 грн. від ОСОБА_2 ; 6000 грн. - від ОСОБА_3 , 2000 грн. - ОСОБА_4 .

З документів та пояснень наданих прокурором слідує, що вищевказане приміщення складається, зокрема, з торгових залів, розташованих на 1-му версі та кладових на 2-му поверсі, загальною площею 256,1 кв. м та використовується орендарями для продажу побутових товарів.

На запитання членів Комісії щодо вартості оренди, прокурор надав:

- договір оренди від 01 травня 2019 року, укладений між прокурором та ОСОБА_3 , згідно якого в оренду здається 40 кв.м площі приміщення на 1-му поверсі, вартість оренди становить 500 грн. щомісячно,

- договір оренди від 01 січня 2019 року, укладений між прокурором та ОСОБА_2 , згідно якого в оренду здається 40 кв.м площі приміщення на 1-му поверсі, вартість оренди становить 500 грн. щомісячно;

- договір оренди від 01 вересня 2019 року, укладений між прокурором та ОСОБА_4 , згідно якого в оренду здається 40 кв.м площі приміщення на 1-му поверсі, вартість оренди становить 500 грн. щомісячно.

На запитання членів комісії, чому щомісячна орендна плата за користування вищевказаним приміщенням становить фактично 12,5 грн. за 1 кв.м, що є значно нижче ринкової, прокурор переконливої відповіді не надав.

Натомість, прокурор повідомив, що коштів від здачі в оренду вищевказаного об'єкту нерухомості не отримує.

З урахуванням наведеного, Комісія прийшла до висновку, що у прокурора відсутня необхідна морально-етична складова, яка визначає межу і спосіб його поведінки, що базується на принципах доброго відношення до громадян та чесності у способі власного життя та виконанні своїх обов'язків; прокурор не володіє достатнім рівнем професійної етики та доброчесності, що сприяє формуванню довіри до прокуратури.

Наказом виконувача обов'язків керівника Дніпропетровської обласної прокуратури №284к від 10.03.2021 року позивача було звільнено з посади прокурора Дніпропетровської місцевої прокуратури №2 Дніпропетровської області та органів прокуратури на підставі пункту 9 частини першої статті 51 Закону України «Про прокуратуру» з 12.03.2021 року, із зазначенням в якості підстави рішення Одинадцятої кадрової комісії обласних прокуратур з атестації прокурорів місцевих прокуратур, військових прокуратур гарнізонів (на правах місцевих) від 23.12.2020 року №6.

Позивач не погодившись з вказаними рішеннями відповідачів звернувся до суду з даним позовом.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи при вирішенні справи по суті, суд виходив з такого.

Відповідно до пункту 14 частини першої статті 92 Конституції України виключно законами України визначаються організація і діяльність прокуратури.

Правові засади організації і діяльності прокуратури України, статус прокурорів, порядок здійснення прокурорського самоврядування, а також систему прокуратури України визначає Закон України «Про прокуратуру» №1697-VІІ від 14 жовтня 2014 року.

Згідно з частиною першою статті 4 вказаного Закону організація та діяльність прокуратури України, статус прокурорів визначаються Конституцією України, цим та іншими законами України, чинними міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.

Відповідно до частини першої статті 7 Закону України «Про прокуратуру» (у редакції, діючій до внесення змін Законом України від 19 вересня 2019 року № 113-IX) систему прокуратури України становлять: 1) Генеральна прокуратура України; 2) регіональні прокуратури; 3) місцеві прокуратури; 4) військові прокуратури; 5) Спеціалізована антикорупційна прокуратура.

Законом України від 19 вересня 2019 року № 113-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури» (далі - Закон №113-IX), який набрав чинності 25 вересня 2019 року, запроваджено реформування системи органів прокуратури та у зв'язку з цим внесено зміни до деяких законодавчих актів України, зокрема, до Закону України «Про прокуратуру».

Відповідно до підпункту 2 пункту 21 Закону №113-IX у Законі України «Про прокуратуру» (Відомості Верховної Ради України, 2015 р., № 2 - 3, ст. 12 із наступними змінами) у статті 7: у частині першій: пункт 1 викласти в такій редакції: «1) Офіс Генерального прокурора»; у пункті 2 слово «регіональні» замінити словом «обласні»; у пункті 3 слово «місцеві» замінити словом «окружні»; пункт 4 виключити.

Згідно з частиною першою статті 7 Закону України «Про прокуратуру» (у редакції Закону України від 19 вересня 2019 року №113-IX) систему прокуратури України становлять: Офіс Генерального прокурора; обласні прокуратури; окружні прокуратури; Спеціалізована антикорупційна прокуратура.

Пунктом 7 розділу ІІ «Прикінцеві і перехідні положення» Закону №113-IX передбачено, що прокурори, які на день набрання чинності цим Законом займають посади прокурорів у Генеральній прокуратурі України, регіональних прокуратурах, місцевих прокуратурах, військових прокуратурах, можуть бути переведені на посаду прокурора в Офісі Генерального прокурора, обласних прокуратурах, окружних прокуратурах лише у разі успішного проходження ними атестації, яка проводиться у порядку, передбаченому цим розділом.

Атестація здійснюється згідно з Порядком проходження прокурорами атестації, який затверджується Генеральним прокурором. Прокурори Генеральної прокуратури України, регіональних прокуратур, місцевих прокуратур, військових прокуратур (у тому числі ті, які були відряджені до Національної академії прокуратури України для участі в її роботі на постійній основі) мають право в строк, визначений Порядком проходження прокурорами атестації, подати Генеральному прокурору заяву про переведення на посаду прокурора в Офісі Генерального прокурора, обласних прокуратурах, окружних прокуратурах. У заяві також повинно бути зазначено про намір пройти атестацію, надано згоду на обробку персональних даних, на застосування процедур та умов проведення атестації. Форма та порядок подачі заяви визначаються Порядком проходження прокурорами атестації. Предметом атестації є оцінка: 1) професійної компетентності прокурора; 2) професійної етики та доброчесності прокурора (пункти 9, 10, 12 розділу ІІ «Прикінцеві і перехідні положення» Закону №113-IX).

Таким чином, процедура реформування органів прокуратури розпочата з дня набрання чинності Законом №113-IX та вищенаведеними нормами цього Закону визначено основну її мету та специфіку, а саме: проходження прокурорами атестації з метою подальшого несення служби в органах прокуратури.

Згідно з частиною другою статті 9 Закону України «Про прокуратуру» (у редакції Закону України №113-IX) усі накази Генерального прокурора оприлюднюються державною мовою на офіційному веб-сайті Офісу Генерального прокурора на наступний робочий день після їх підписання з додержанням вимог режиму таємності. Накази Генерального прокурора, що є нормативно-правовими актами, набирають чинності з дня їх оприлюднення, якщо інше не передбачено самим актом, але не раніше дня оприлюднення.

Наказом Генерального прокурора №221 від 03 жовтня 2019 року затверджено Порядок проходження прокурорами атестації (далі - Порядок №221).

Виданий на виконання пункту 9 розділу ІІ «Прикінцеві і перехідні положення» Закону №113-IX наказ Генерального прокурора №221 від 03 жовтня 2019 року оприлюднений державною мовою на офіційному веб-сайті Офісу Генерального прокурора 04 жовтня 2019 року та позивач з його змістом ознайомлений.

Відповідно до пунктів 1, 9 та 10 розділу I Порядку №221 атестація прокурорів - це встановлена розділом II «Прикінцеві і перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури» (далі - Закон) та цим Порядком процедура надання оцінки професійній компетентності, професійній етиці та доброчесності прокурорів Генеральної прокуратури України, регіональних прокуратур, місцевих прокуратур і військових прокуратур.

Атестація проводиться на підставі письмової заяви прокурора Генеральної прокуратури України, регіональної прокуратури, місцевої прокуратури, військової прокуратури про переведення на посаду прокурора відповідно в Офісі Генерального прокурора, обласних прокуратурах, окружних прокуратурах, в якій зазначено про намір пройти атестацію, надано згоду на обробку персональних даних і на застосування процедур та умов проведення атестації. Форми типових заяв прокурора встановлено у додатку 2 до цього Порядку.

Заява, вказана у пункті 9 розділу I цього Порядку, подається Генеральному прокурору прокурорами Генеральної прокуратури України (включаючи прокурорів Головної військової прокуратури, прокурорів секретаріату Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів), прокурорами регіональних прокуратур, військових прокуратур регіонів (на правах регіональних), прокурорами місцевих прокуратур, військових прокуратур гарнізонів та інших військових прокуратур (на правах місцевих) до 15 жовтня 2019 року (включно). Заява підписується прокурором особисто.

Судом встановлено, що позивачем подано заяву 08.10.2019 року про переведення на посаду прокурора в обласній прокуратурі та про намір пройти атестацію на адресу Генерального прокурора.

Зі змісту вказаної заяви слідує, що позивач погодився та ознайомився з умовами та процедурами проведення атестації, визначеними у Порядку проходження прокурорами атестації, затвердженому наказом Генерального прокурора; позивач усвідомлює та погоджується, що у разі неуспішного проходження будь-якого етапу атестації, передбаченого Порядком проходження прокурорами атестації, затвердженого наказом Генерального прокурора, а також за умови настання однієї з підстав, передбачених пунктом 19 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №113-IX, позивача буде звільнено з посади прокурора.

Так, згідно з п.3 розділу ІІ Порядку №221 тестування проходить автоматизовано з використанням комп'ютерної техніки у присутності членів відповідної кадрової комісії і триває 100 хвилин. Прокурор може завершити тестування достроково. Тестові питання обираються для кожного прокурора автоматично із загального переліку питань у кількості 100 питань. Кожне питання має передбачати варіанти відповіді, один з яких є правильним. Після закінчення часу, відведеного на проходження тестування, тестування припиняється автоматично, а на екран виводиться результат складання іспиту відповідного прокурора. Кожна правильна відповідь оцінюється в один бал. Максимальна кількість можливих балів за іспит становить 100 балів.

Відповідно до п.5 розділу ІІ Порядку №221 прокурор, який за результатами складення іспиту набрав меншу кількість балів, ніж прохідний бал, не допускається до іспиту у формі тестування на загальні здібності та навички, припиняє участь в атестації, а відповідна кадрова комісія ухвалює рішення про неуспішне проходження прокурором атестації.

Згідно з п.1 розділу ІV Порядку №221 у разі набрання прокурором за результатами складання іспиту у формі анонімного тестування на загальні здібності та навички з використанням комп'ютерної техніки кількості балів, яка дорівнює або є більшою, ніж прохідний бал, прокурор допускається до співбесіди.

Пунктом 9 розділу ІV Порядку №221 передбачено, що для проведення співбесіди кадрова комісія вправі отримувати в усіх органах прокуратури, у Раді прокурорів України, секретаріаті Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів, Національному антикорупційному бюро України, Державному бюро розслідувань, Національному агентстві з питань запобігання корупції, інших органах державної влади будь-яку необхідну для цілей атестації інформацію про прокурора, в тому числі про:

1) кількість дисциплінарних проваджень щодо прокурора у Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів та їх результати;

2) кількість скарг, які надходили на дії прокурора до Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів та Ради прокурорів України, з коротким описом суті скарг;

3) дотримання прокурором правил професійної етики та доброчесності: а) відповідність витрат і майна прокурора та членів його сім'ї, а також близьких осіб задекларованим доходам, у тому числі копії відповідних декларацій, поданих прокурором відповідно до законодавства у сфері запобігання корупції; б) інші дані щодо відповідності прокурора вимогам законодавства у сфері запобігання корупції; в) дані щодо відповідності поведінки прокурора вимогам професійної етики; г) матеріали таємної перевірки доброчесності прокурора;

4) інформацію про зайняття прокурором адміністративних посад в органах прокуратури з копіями відповідних рішень.

Фізичні та юридичні особи, органи державної влади, органи місцевого самоврядування мають право подавати до відповідної кадрової комісії відомості, у тому числі на визначену кадровою комісією електронну пошту, які можуть свідчити про невідповідність прокурора критеріям компетентності, професійної етики та доброчесності. Кадровою комісією під час проведення співбесіди та ухвалення рішення без додаткового офіційного підтвердження можуть братися до уваги відомості, отримані від фізичних та юридичних осіб (у тому числі анонімно).

Згідно з п. 11 розділу ІV Порядку №221 дослідження вказаної інформації, відомостей щодо прокурора, який проходить співбесіду (далі - матеріали атестації), здійснюється членами кадрової комісії.

Перед проведенням співбесіди члени комісії можуть надіслати на електронну пошту прокурора, яка вказана у заяві про намір пройти атестацію, повідомлення із пропозицією надати письмові пояснення щодо питань, пов'язаних з матеріалами атестації. У цьому випадку протягом трьох днів з дня отримання повідомлення, але не пізніше ніж за день до дня проведення співбесіди, прокурор може подати комісії електронною поштою письмові пояснення (у разі необхідності - скановані копії документів).

Відповідно п. 12 розділу ІV Порядку №221 співбесіда полягає в обговоренні результатів дослідження членами комісії матеріалів атестації щодо дотримання прокурором правил професійної етики та доброчесності, а також рівня професійної компетентності прокурора, зокрема, з огляду на результати виконаного ним практичного завдання.

Згідно п. 14 розділу ІV Порядку №221 члени комісії мають право ставити запитання прокурору, з яким проводять співбесіду, щодо його професійної компетентності, професійної етики та доброчесності.

Пунктом 15 розділу ІV Порядку №221 визначено, що після завершення обговорення з прокурором матеріалів атестації та виконаного ним практичного завдання члени комісії без присутності прокурора, з яким проводиться співбесіда, обговорюють її результати, висловлюють пропозиції щодо рішення комісії, а також проводять відкрите голосування щодо рішення комісії стосовно прокурора, який проходить атестацію. Результати голосування вказуються у протоколі засідання.

Відповідно до п.16 розділу ІV Порядку №221 залежно від результатів голосування комісія ухвалює рішення про успішне проходження прокурором атестації або про неуспішне проходження прокурором атестації.

Судом встановлено, що рішенням №1 Першої кадрової комісії обласних прокуратур з атестації прокурорів місцевих прокуратур, військових прокуратур гарнізонів (на правах місцевих) від 26.10.2020 року ОСОБА_1 допущено до етапу складання іспиту у формі анонімного тестування на загальні здібності та навички.

Підставою для прийняття рішення №6 від 23.12.2020 року «Про неуспішне проходження прокурором атестації» прокурором Дніпропетровської місцевої прокуратури №2 Дніпропетровської області ОСОБА_1 стали висновки Одинадцятої кадрової комісії обласних прокуратур з атестації прокурорів місцевих прокуратур, військових прокуратур гарнізонів (на правах місцевих) стала незгода Комісії з вартістю (розміром) орендної плати, зазначеної орендодавцем в договорах оренди, яка на думку членів комісії, є нижче ринкової, та не може відповідати дійсності.

Судом не встановлено зауважень Комісії щодо виконання позивачем практичного завдання та інших відповідей на запитання, а тому суд не досліджує питання успішності проходження інших аспектів співбесіди позивача, крім визначених в рішенні №6 від 23.12.2020 року, як підстава для висновку про неуспішне проходження прокурором атестації.

Судом встановлено, що 16.12.2020 року на електронну адресу позивача: « ІНФОРМАЦІЯ_1 » від Одинадцятої кадрової комісії з електронної поштової адреси: « ІНФОРМАЦІЯ_2 » в порядку встановленим положенням надійшло звернення та запропоновано надати відповіді на поставлені Комісією запитання та надати підтверджуючі докази.

20.12.2020 року на електронну поштову адресу Комісії « ІНФОРМАЦІЯ_2 » направлено відповіді на поставлені комісією запитання.

Відповідно до долученої до матеріалів справи Інформації про прокурора, Комісією були поставлені наступні питання та надані наступні відповіді:

1. Запитання: «Відповідно до Ваших щорічних декларацій Ви отримуєте доходи від надання в оренду майна. Поясніть яке саме майно надаєте в оренду, вкажіть її умови та надайте підтверджуючі документи».

Відповідь: «Надається майно в оренду, яке мені ІНФОРМАЦІЯ_3 (мій день народження), подарувала моя мати ОСОБА_6 , а саме нежитлова будівля, магазин літ. И-2 приміщення І поз. 1-3, 4-8, яка розташована за адресою: АДРЕСА_2 . Об'єкт має наступний опис: в літ. И-2 будівля магазину " ІНФОРМАЦІЯ_4 " (павільйон №7) приміщення № І на першому поверсі поз. 1-3, на другому поверсі поз. 4-8, загальною площею 256, 1 кв.м., ганок літ.и4. Загальна площа 256, 1 кв.м. Умови надання в оренду зазначені в договорах оренди торгівельних приміщень, які додаються»;

2. Запитання: «Якщо Ви надаєте в оренду нежитлове приміщення в АДРЕСА_2 ), поясніть чим зумовлена низька вартість оренди (ціна оренди). Надайте підтверджуючі документи».

Відповідь: «У зв'язку з тим, що фактично дохід від надання майна в оренду вказаного приміщення отримує мій батько, ОСОБА_7 , який вказує на те, що зазначені особи, яким він надає в оренду приміщення, є його близькими особами, з якими він спілкується понад 20 років. Крім того, особи, яким він надає в оренду торгівельні приміщення, сплачують земельний податок з фізичних осіб, який складає 26 736, 26 гривень на рік. Також вказане приміщення має дерев'яне перекриття та застарілий ремонт. З урахуванням вищевказаних обставин зумовлена така ціна оренди (документи додаються)»;

3. Запитання: «Які саме податки Ви сплачуєте у зв'язку із отриманням доходу від надання майна в оренду та яким чином визначаєте їх розмір? Надайте підтверджуючі документи».

Відповідь: «За один рік надання майна в оренду ОСОБА_3 за 2019 рік (як приклад) отримано дохід 6000 гривень, з яких мною сплачено 1080 гривень податку (податкові розрахунки мною додаються); За перший та другий квартал надання майна в оренду ОСОБА_2 за 2019 рік (як приклад) отримано дохід 3000 гривень, з яких мною сплачено 540 гривень податку (податкові розрахунки мною додаються); з вересня 2019 року по грудень 2019 року включно надання майна в оренду ОСОБА_4 за 2019 (як приклад) отримано дохід 2000 гривень, з яких мною сплачено 360 гривень податку (податкові розрахунки мною додаються)».

З поданих позивачем документів, які подавались до Комісії та надані до суду, судом встановлено наступне.

22.04.2011 року мати позивача ОСОБА_6 подарувала на день народження ОСОБА_1 нежитлове приміщення, розташоване за адресою: АДРЕСА_2 .

На підтвердження факту отримання у власність майна ОСОБА_1 надіслано комісії скановану копію договору дарування майна від 22.04.2012 року.

Позивачем пояснено, що у зв'язку з тим, що приміщення знаходилося у занедбаному стані родичі сім'ї запропонували взяти його в оренду та частково відремонтувати, що судження членів комісії щодо можливої низької вартості орендної плати не відповідають дійсності, зазначена орендна плата зумовлена станом приміщення та користування ними близькими родичами сім'ї, які займаються підприємницькою діяльністю.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 3 Цивільного кодексу України загальною засадою цивільного законодавства є свобода договору.

Відповідно до статті 12 Цивільного кодексу України особа здійснює свої цивільні права вільно, на власний розсуд. Особа може за відплатним або безвідплатним договором передати своє майнове право іншій особі, крім випадків, встановлених законом. Якщо законом встановлені правові наслідки недобросовісного або нерозумного здійснення особою свого права, вважається, що поведінка особи є добросовісною та розумною, якщо інше не встановлено судом.

Таким чином навіть надання в безоплатне користування майна відповідає вимогам цивільного законодавства та жодним чином не свідчить про вчинення будь-якого деліктного проступку.

З метою підтвердження сум доходу, розміру орендної плати та сплаченого податку ОСОБА_1 направлено на адресу членів комісії наступні копії документів, зокрема, копію податкового повідомлення-рішення від 13.03.2019 року №20567-5050-0465 щодо сплати суми податкового зобов'язання, земельного податку з фізичних осіб за 2019 рік в розмірі 26474,54 грн.

Так, ОСОБА_1 сплачено за 2019 рік в повному обсязі суму земельного податку в розмірі 26736,26 грн., про що надано Комісії копію квитанції №32 від 14.05.2019 року.

Таким чином земельний податок ОСОБА_1 сплачено у повному обсязі, порушень податкового законодавства не допущено.

На підтвердження розмірі орендної плати та, відповідно, отриманого доходу, ОСОБА_1 надано копії документів.

Згідно договору оренди приміщення укладеного з ОСОБА_2 з 01.01.2019 року оренду визначено у розмірі 500 грн. в місяць.

На підтвердження зазначеного розміру доходу та розміру орендної плати надано копію зданої податкової звітності ОСОБА_2 , а саме податкового розрахунку сум доходу, нарахованого на користь фізичних осіб, і утриманого з них податку, форма 1 ДФ за 1-2 квартал 2019 року.

Згідно зазначеної звітності ОСОБА_2 виплачено орендну плату в розмірі 3000 грн.: 1500 грн, - 1 квартал, 1500 грн. - 2 квартал 2019 року.

Згідно договору оренди приміщення укладеного з ОСОБА_3 з 01.01.2019 року оренду визначено у розмірі 500 грн. в місяць.

На підтвердження зазначеного розміру доходу та розміру орендної плати надано копію зданої податкової звітності ОСОБА_3 , а саме податкового розрахунку сум доходу, нарахованого на користь фізичних осіб, і утриманого з них податку, форма 1 ДФ за 1-4 квартал 2019 року.

Згідно зазначеної звітності ОСОБА_3 виплачено дохід в розмірі 6000 грн. за 2019 року (1500 грн. - 1 квартал, 1500 грн. - 2 квартал, 1500 грн. - 3 квартал, 1500 грн. - 4 квартал).

Згідно договору оренди приміщення укладеного з ОСОБА_4 з 01.09.2020 року оренду визначено у розмірі 500 грн. в місяць.

На підтвердження зазначеного розміру доходу та розміру орендної плати надано копію зданої податкової звітності ОСОБА_4 , а саме податкового розрахунку сум доходу, нарахованого на користь фізичних осіб, і утриманого з них податку, форма 1 ДФ за 3-4 квартал 2019 року.

Згідно зазначеної звітності ОСОБА_4 виплачено дохід в розмірі 2000 грн. за 2019 року (500 грн. - 3 квартал, 1500 грн. - 4 квартал).

Таким чином, ОСОБА_1 документально підтверджено розмір орендної плати та отриманий дохід, про який орендарями відзвітовано у податкові органи.

ОСОБА_1 відобразив у розділі 11 декларації «доходи, у тому числі подарунки» за звітний 2019 рік отримані від здачі оренди майна доходи від ОСОБА_8 , в розмірі 3000 грн., від ОСОБА_3 6000 грн. та ОСОБА_9 2000 грн.

Додатково, судом встановлено, що представником - адвокатом Скалецьким В.А. на адресу Національного агентства з питань запобігання корупції надіслано адвокатський запит №4 від 30.12.2020 року з метою з'ясування наявності перевірок Національного агентства з питань запобігання корупції декларацій прокурора Дніпропетровської місцевої прокуратури №2 Дніпропетровської області ОСОБА_1 та фіксації порушень законодавства за період працевлаштування по 31.12.2020 року.

Згідно отриманої відповіді станом на 11.01.2021 року Національним агентством з питань запобігання корупції не проводилися повні перевірки поданих ОСОБА_1 декларацій особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування.

Вищезазначене свідчить про відсутність встановлених станом на день розгляду справи судом порушень антикорупційного законодавства.

Також представником Скалецьким В. А. на адресу ГУ ДПС у Дніпропетровській області надіслано адвокатський запит №6 від 17.01.2021 року щодо інформації за останній звітний по декларації рік - 2019, з метою підтвердження факту оплати всіх наявних податків, пов'язаних із зазначеною будівлею та земельною ділянкою.

Згідно відповіді ГУ ДПС у Дніпропетровській області за №610/6/04/36-24-04 від 22.01.2021 року ОСОБА_1 є платником земельного податку з фізичних осіб за земельну ділянку, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 та ним повністю сплачено земельний податок за 2019 рік в сумі 26474,54 грн. Згідно інформаційних баз даних ГУ ДПС інші податки по ОСОБА_1 не нараховувалися.

Отже, судом встановлено, що позивач не притягувався до відповідальності за порушення антикорупційного та податкового законодавства.

Надаючи правову оцінку висновку Одинадцятої кадрової комісії обласних прокуратур з атестації прокурорів місцевих прокуратур, військових прокуратур гарнізонів (на правах місцевих) про заниження позивачем вартості (розміру) орендної плати, зазначеної орендодавцем в договорах оренди, яка на думку членів комісії, є нижче ринкової, та не може відповідати дійсності, суд зазначає наступне.

Повноваження стосовно здійснення контролю, в тому числі щодо перевірки декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, незалежно від посади, яку займає така особа, віднесені до виключної компетенції Національного агентства з питань запобігання корупції, яка має відбуватися у порядку, визначеному Законом України «Про запобігання корупції».

Вказане узгоджується з висновками щодо застосування норм права Великої Палати Верховного Суду, викладених у постанові від 02.10.2018 у справі №800/433/17 (П/9901/112/18).

У рішенні Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 11.04.2018 в адміністративній справі № 814/886/17 також зазначено, що здійснення контролю та перевірки декларації осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, зокрема щодо достовірності повноти відомостей, зазначених суб'єктом декларування у декларації, належить до виключної компетенції Національного агентства з питань запобігання корупції.

Кваліфікаційно-дисциплінарна комісія прокуратури є колегіальним органом, який відповідно до повноважень, передбачених Законом України «Про прокуратуру», визначає рівень фахової підготовки осіб, які виявили намір зайняти посаду прокурора, та вирішує питання щодо дисциплінарної відповідальності, переведення та звільнення прокурорів з посади.

Наказом Генерального прокурора № 233 від 17.10.2019 затверджено Порядок роботи кадрових комісій (Порядок № 233).

Пунктом 2 Порядку № 233 передбачено, що під час своєї діяльності комісії здійснюють повноваження, визначені Законом України «Про прокуратуру», розділом ІІ «Прикінцеві і перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури», цим Порядком та іншими нормативно-правовими актами.

За змістом Закону України «Про прокуратуру» кваліфікаційно-дисциплінарна комісія прокуратури не наділена повноваженнями контролю та перевірки декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, зберігання та оприлюднення таких декларацій, проведення моніторингу способу життя зазначених осіб.

Пунктом 15 розділу ІІ «Прикінцеві і перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури» передбачено, що для проведення співбесіди кадрові комісії вправі отримувати в усіх органах прокуратури, у Раді прокурорів України, секретаріаті Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів, Національному антикорупційному бюро України, Державному бюро розслідувань, Національному агентстві з питань запобігання корупції, інших органах державної влади будь-яку необхідну для цілей атестації інформацію про прокурора, в тому числі інформацію про дотримання прокурором правил професійної етики та доброчесності: а) відповідність витрат і майна прокурора та членів його сім'ї, а також близьких осіб задекларованим доходам, у тому числі копії відповідних декларацій, поданих прокурором відповідно до законодавства у сфері запобігання корупції; б) інші дані щодо відповідності прокурора вимогам законодавства у сфері запобігання корупції; в) дані щодо відповідності поведінки прокурора вимогам професійної етики; г) матеріали таємної перевірки доброчесності прокурора.

Іншими повноваженнями на перевірку декларацій, проведення моніторингу способу життя відповідач-1 не наділений.

Водночас у ході розгляду даної справи не встановлено наявності будь-яких рішень/висновку/повідомлень Національного агентства з питань запобігання корупції стосовно позивача в частині задекларованих ним відомостей.

Більше того, Національним агентством з питань запобігання корупції листом від 11.01.2021 року повідомлено, що не проводилися повні перевірки поданих ОСОБА_1 декларацій особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування.

А отже, станом на день прийняття оскаржуваного рішення Одинадцятої кадрової комісії від 23.12.2020 року №6, порушень законодавства щодо декларування позивачем недостовірної інформації у встановленому законодавством порядку зафіксовано не було.

Також, представником відповідачів не надано суду та Комісією не долучено до матеріалів співбесіди повідомлень фізичних та/або юридичних осіб в порядку пункту 9 розділу ІV Порядку №221 про недостовірність вказаних позивачем у деклараціях сумах стосовно майна, яке здається позивачем в оренду.

Суд зазначає, що до повноважень Одинадцятої кадрової комісії обласних прокуратур з атестації прокурорів місцевих прокуратур, військових прокуратур гарнізонів (на правах місцевих) не входить встановлення ринкової або дійсної орендної вартості нерухомого майна.

Тим більше, доводи стосовно заниження орендної вартості нерухомого здійснені Комісією без дослідження стану такого майна, його властивостей, місця розташування, економічної вигоди орендарів на оренду такого майна за вартістю більшою ніж визначена позивачем та інше.

Отже, оцінка декларації, документів та пояснень позивача щодо постановлених питань, є виключно суб'єктивною думкою членів Одинадцятої кадрової комісії. Така оцінка не свідчить про невідповідність позивача вимогам доброчесності, оскільки не ґрунтується на належних доказах: інформації, отриманої від компетентних органів, наданим право перевірки та встановлення правопорушень.

При цьому, ненадання належних та допустимих доказів, які містять інформацію про обставини, на які посилається комісія у рішенні від 23.12.2020 №6, свідчить або про відсутність таких, або про нівелювання обов'язком доказування.

У двох наведених випадках правомірність оскаржуваного рішення не може бути встановлена судом, з огляду на що воно підлягає визнанню протиправним та скасуванню.

Пунктом 49 рішення Європейського Суду з прав людини від 02.11.2006 у справі «Волохи проти України» (заява №23543/02) зазначено, що норма права є «передбачуваною», якщо вона сформульована з достатньою чіткістю, що дає змогу кожній особі - у разі потреби за допомогою відповідної консультації регулювати свою поведінку.

Формулювання національного законодавства повинно бути достатньо передбачуваним, щоб дати особам адекватну вказівку щодо обставин та умов, за яких державні органи мають право вдатися до заходів, що вплинуть на їхні конвенційні права (див. рішення Європейського Суду з прав людини від 24.04.2008 у справі «C. G. та інші проти Болгарії», заява № 1365/07, п. 39).

Разом з тим, суд звертає увагу, що визначення поняття «доброчесність прокурора» у законодавстві України відсутнє, з огляду на що суд критично сприймає висновок Одинадцятої кадрової комісії щодо невідповідності позивача вимогам доброчесності, оскільки останній не ґрунтується на положеннях законодавства.

Крім того, відповідно до пункту 6 розділу V Порядку №221 рішення кадрової комісії про неуспішне проходження атестації є підставою для видання наказу Генерального прокурора, керівника регіональної (обласної) прокуратури про звільнення відповідного прокурора на підставі пункту 9 частини першої статті 51 Закону України «Про прокуратуру». Відповідний наказ Генерального прокурора, керівника регіональної (обласної) прокуратури може бути оскаржений прокурором у порядку, встановленому законодавством.

Вказане покладає, зокрема, і на кадрові комісії обов'язок обґрунтувати рішення про проходження або не проходження атестації прокурором в такий спосіб, щоб рішення містило мотиви та посилання на відповідні докази, на підставі яких таке рішення приймається.

У рішенні від 10.02.2010 у справі «Серявін та інші проти України» Європейським Судом з прав людини наголошено, що «... Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) від 09.12.1994). Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (рішення у справі «Суомінен проти Фінляндії» (Suominen v. Finland) від 01.07.2003). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (рішення у справі «Гірвісаарі проти Фінляндії» (Hirvisaari v. Finland) від 27.09.2001)».

Суд також звертає увагу, що у частині судового контролю за дискреційними адміністративними актами Європейським Судом з прав людини висловлено правову позицію, згідно з якою, за загальним правилом національні суди повинні утриматися від перевірки обґрунтованості таких актів, однак все ж суди повинні проконтролювати, чи не є викладені у них висновки адміністративних органів щодо обставин у справі довільними та нераціональними, непідтвердженими доказами або ж такими, що є помилковими щодо фактів; у будь-якому разі суди повинні дослідити такі акти, якщо їх об'єктивність та обґрунтованість є ключовим питанням правового спору (рішення у справі «Дружстевні заложна пріа та інші проти Чеської Республіки» від 31.07.2008, рішення у справі «Брайєн проти Об'єднаного Королівства» від 22.11.1995, рішення у справі «Сігма радіо телевіжн лтд проти Кіпру» від 21.07.2011 року, рішення у справі «Путтер проти Болгарії» від 02.12.2010).

Відтак, належна мотивація рішення (як форма зовнішнього вираження дискреційних повноважень) дає можливість перевірити, як саме (за якими ознаками) відбувалася процедура атестації і чи була дотримана процедура його прийняття. Її обсяг і ступінь залежить від конкретних обставин, які були предметом обговорення, але у будь-якому випадку має показувати, приміром, що доводи/пояснення прокурора взято до уваги і, що важливо, давати розуміння чому і чим керувалася комісія, коли оцінювала прокурора, виставляючи певну кількість балів, або під час проведення співбесіди, тобто які мотиви ухваленого рішення. Особливо-виняткової значимості обґрунтованість/вмотивованість рішення набуває тоді, коли йдеться про не проходження прокурором атестації, з огляду на наслідки, які це потягне.

В контексті наведеного суд звертає увагу на те, що проведення атестації є дискреційними повноваженнями Комісії. Водночас обсяг цієї дискреції не може бути необмеженим і повинен підлягати зовнішньому/публічному контролю, в тому числі судовому. Процес та результат атестації повинен бути зрозумілим як безпосереднім учасникам цих відносин, зокрема прокурору, так і суспільству загалом, адже коли йдеться про необхідність сформувати якісний прокурорський корпус, якому довіряло б це суспільство, то обґрунтованість/умотивованість рішень щодо атестації кожного прокурора є необхідною для цього умовою та гарантією.

Наведені вище висновки узгоджуються з позицією Верховного Суду, напрацьованою в межах розгляду справи № 9901/831/18 (постанова від 09.10.2019).

З урахуванням наведеного суд вважає безпідставним посилання представника відповідачів щодо дискреційних повноважень кадрових комісії та відсутності повноважень у суду здійснювати оцінку предмету атестації, зокрема, на відповідність його обґрунтованості та вмотивованості, тобто дотриманню пункту 12 Порядку №233.

Крім того, виходячи з практики Європейського Суду з прав людини, надання правової дискреції органам влади у вигляді необмежених повноважень є несумісним з принципом верховенства права і закон має з достатньою чіткістю визначати межі такої дискреції, наданої компетентним органам та порядок її здійснення, з урахуванням законної мети даного заходу, щоб забезпечити особі належний захист від свавільного втручання (рішення у справі «Волохи проти України» від 02.11.2006, рішення у справі «Malone v. United Kindom» від 02.08.1984).

Таким чином, суд приходить до висновку, що оскаржуване рішення Одинадцятої кадрової комісії від 23.12.2020 року № 6 є протиправним та підлягає скасуванню, так як не відповідає критеріям обґрунтованості та безсторонності. Також, відповідачами не надано доказів, які вважаються встановленими та мали вирішальне значення для його прийняття, достовірність даних, які були взяті кадровою комісією до уваги, а зміст оскаржуваного рішення фактично є констатацією сумніву у доброчесності прокурора на підставі суб'єктивної думки членів Комісії, без наведеного належного обґрунтування такого висновку, що суперечить нормам чинного законодавства.

Як наслідок, підлягає визнанню протиправним та скасуванню рішення виконувача обов'язків керівника Дніпропетровської обласної прокуратури №284к від 10.03.2021 року, яким позивача було звільнено з посади прокурора Дніпропетровської місцевої прокуратури №2 Дніпропетровської області та органів прокуратури на підставі пункту 9 частини першої статті 51 Закону України «Про прокуратуру» з 12.03.2021 року, оскільки єдиною підставою для прийняття вказаного наказу визначено рішення Одинадцятої кадрової комісії обласних прокуратур з атестації прокурорів місцевих прокуратур, військових прокуратур гарнізонів (на правах місцевих) від 23.12.2020 року №6.

Щодо позовної вимоги про поновлення позивача на посаді, суд зазначає наступне.

Згідно з частиною другою статті 21 та частини першої статті 23 Загальної декларації прав людини кожна людина має право рівного доступу до державної служби в своїй країні, кожна людина має право на працю, на вільний вибір роботи, на справедливі і сприятливі умови праці та на захист від безробіття.

Частиною другою статті 5 КАС України передбачено, що захист порушених прав, свобод чи інтересів особи, яка звернулася до суду, може здійснюватися судом також в інший спосіб, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Закон не наділяє орган, який розглядає трудовий спір, повноваженнями на обрання іншого способу захисту трудових прав, ніж зазначених у частині першій статті 235 та статті 240-1 КЗпП України, отже встановивши, що звільнення відбулось із порушенням установленого законом порядку, суд приймає рішення про поновлення працівника на попередній роботі.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 03 червня 2020 року у справі №817/3431/14.

Оскільки позивача було звільнено з посади прокурора Дніпропетровської місцевої прокуратури №2 Дніпропетровської області, ОСОБА_1 підлягає поновленню на посаді прокурора Дніпропетровської місцевої прокуратури №2 Дніпропетровської області з 15.03.2021 року (перший робочий день після дня звільнення 12.03.2021 року).

Отже, позовна вимога про поновлення на посаді підлягає частковому задоволенню судом.

Щодо позовних вимог про виплату позивачу середнього заробітку за час вимушеного прогулу, суд зазначає наступне.

Положеннями частини 2 ст. 235 КЗпП України передбачено, що при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року, не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.

Згідно пункту 10.4 Постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України від 20.05.2013 року № 7 «Про судове рішення в адміністративній справі», задовольняючи позов про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, суди повинні вказувати розмір виплати, період вимушеного прогулу та розрахунок розміру виплати необхідно зазначати в мотивувальній частині судового рішення.

Частиною першою статті 27 Закону України "Про оплату праці" №108/95-ВР від 24 березня 1995 року порядок обчислення середньої заробітної плати працівника у випадках, передбачених законодавством, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Так, підпунктом "з" пункту 1 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №100 від 8 лютого 1995 року (далі Порядок №100), встановлено, що вказаний Порядок обчислення середньої заробітної плати застосовується у випадку вимушеного прогулу.

Пунктом 2 вказаного Порядку визначено, що обчислення середньої заробітної плати для оплати часу щорічної відпустки, додаткових відпусток у зв'язку з навчанням, творчої відпустки, додаткової відпустки працівникам, які мають дітей, або для виплати компенсації за невикористані відпустки провадиться виходячи з виплат за останні 12 календарних місяців роботи, що передують місяцю надання відпустки або виплати компенсації за невикористані відпустки. У всіх інших випадках збереження середньої заробітної плати середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов'язана відповідна виплата. Працівникам, які пропрацювали на підприємстві, в установі, організації менше двох календарних місяців, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за фактично відпрацьований час. Якщо протягом останніх двох календарних місяців працівник не працював, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за попередні два місяці роботи. Якщо і протягом цих місяців працівник не відпрацював жодного робочого дня, середня заробітна плата обчислюється відповідно до останнього абзацу пункту 4 цього Порядку.

Відповідно до пункту 5 цього Порядку нарахування виплат у всіх випадках збереження середньої заробітної плати провадиться виходячи з розміру середньоденної (годинної) заробітної плати.

Згідно з пунктом 8 цього ж Порядку нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.

Спірний наказ №284к від 10.03.2021 року про звільнення ОСОБА_1 з посади прокурора Дніпропетровської місцевої прокуратури №2 Дніпропетровської області прийнято Дніпропетровською обласною прокуратурою.

Відповідно до наказу Генерального прокурора "Про окремі питання забезпечення початку роботи обласних прокуратур" №410 від 03.09.2020 року юридичну особу - Прокуратура Дніпропетровської області перейменовано у Дніпропетровську обласну прокуратуру без зміни ідентифікаційного коду юридичної особи в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань.

В матеріалах справи міститься довідка Дніпропетровської обласної прокуратури №21, видана як додаток до листа від 19.03.2021 року №07-5-21 на адвокатський запит представника позивача, в якій вказано заробіток позивача за два місяці перед звільненням (січень та лютий 2021 року). Також зазначено, що середньоденний заробіток позивача складає 1062,17 грн.

Як встановлено судом, позивача звільнено з займаної посади з 12.03.2021 року, який в свою чергу є останнім робочим днем позивача та за який нарахована та виплачена заробітна плата, у зв'язку з чим, саме з 15.03.2021 (перший робочий день після вихідних) року підлягає стягненню з Дніпропетровської обласної прокуратури заробітна плата за час вимушеного прогулу.

Тривалість днів вимушеного прогулу складає 24 робочих днів (з 15.03.2021 по 15.04.2021 р.р.).

Отже стягненню з Дніпропетровської обласної прокуратури на користь ОСОБА_1 підлягає середній заробіток за час вимушеного прогулу з 15.03.2021 року (наступний робочий день після звільнення) по 15.04.2021 року (день постановлення рішення суду про поновлення позивача на посаді) у розмірі 25492,08 грн. (1062,17 грн. х 24 робочих днів (з 15.03.2021 по 15.04.2021), з відрахуванням податків, зборів та обов'язкових платежів.

Стосовно негайного виконання рішення суду в частині, слід зазначити наступне.

Відповідно до пункту 2 та 3 частини першої статті 371 Кодексу адміністративного судочинства України, негайно виконуються рішення суду про присудження виплати заробітної плати, іншого грошового утримання у відносинах публічної служби - у межах суми стягнення за один місяць; поновлення на посаді у відносинах публічної служби.

Таким чином, суд вважає за необхідне допустити до негайного виконання рішення суду в частині поновлення ОСОБА_1 на відповідній посаді та в частині стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу в межах суми стягнення за один місяць, з відрахуванням податків, зборів та обов'язкових платежів, що складає суму у розмірі 25492,08 грн.

Стосовно позовної вимоги про зобов'язання Офісу Генерального прокурора, Одинадцяту кадрову комісію обласних прокуратур з атестації прокурорів місцевих прокуратур, військових прокуратур гарнізонів (на правах місцевих) або іншу уповноважену комісію, створену з метою здійснення атестації прокурорів місцевих прокуратур, військових прокуратур гарнізонів (на правах місцевих) призначити ОСОБА_1 новий час (дату) повторного проходження (складання) етапу атестації у формі співбесіди з метою виявлення відповідності прокурора вимогам професійної компетентності, професійної етики та доброчесності, суд зазначає наступне.

Відповідно до пункту 6 розділу І Порядку №221 атестація включає такі етапи:

1) складання іспиту у формі анонімного тестування з використанням комп'ютерної техніки з метою виявлення рівня знань та умінь у застосуванні закону, відповідності здійснювати повноваження прокурора;

2) складання іспиту у формі анонімного тестування на загальні здібності та навички з використанням комп'ютерної техніки;

3) проведення співбесіди з метою виявлення відповідності прокурора вимогам професійної компетентності, професійної етики та доброчесності. Для оцінки рівня володіння практичними уміннями та навичками прокурори виконують письмове практичне завдання.

Згідно з пунктом 7 розділу І Порядку №221 повторне проходження одним і тим самим прокурором атестації або одного з її етапів не допускається. Якщо складання відповідного іспиту було перервано чи не відбулося з технічних або інших причин, незалежних від членів комісії та прокурора, комісія призначає новий час (дату) складання відповідного іспиту для прокурора.

Пунктом 8 Порядку №221 визначено, що за результатами атестації прокурора відповідна кадрова комісія ухвалює одне із таких рішень: 1) рішення про успішне проходження прокурором атестації; 2) рішення про неуспішне проходження прокурором атестації.

Ухвалюючи рішення, суд враховує практику Європейського суду з прав людини, який у рішенні від 13.01.2011 (остаточне) по справі "ЧУЙКІНА ПРОТИ УКРАЇНИ" (CASE OF CHUYKINA v. UKRAINE) (Заява №28924/04) констатував, що процесуальні гарантії, викладені у ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод забезпечують кожному право звертатися до суду з позовом щодо своїх цивільних прав та обов'язків.

Таким чином, стаття 6 Конвенції втілює "право на суд", в якому право на доступ до суду, тобто право ініціювати в судах провадження з цивільних питань становить один з його аспектів (див. рішення від 21 лютого 1975 року у справі "Голдер проти Сполученого Королівства" (Golder v. the United Kingdom), пп. 28 - 36, Series A №18).

Відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції, ціль Конвенції гарантувати права, які є практичними та ефективними, а не теоретичними або ілюзорними. Право на доступ до суду включає в себе не лише право ініціювати провадження, а й право отримати "вирішення" спору судом. Воно було б ілюзорним, якби національна правова система Договірної держави дозволяла особі подати до суду цивільний позов без гарантії того, що справу буде вирішено остаточним рішенням в судовому провадженні.

Для пункту 1 статті 6 Конвенції було б неможливо детально описувати процесуальні гарантії, які надаються сторонам у судовому процесі провадженні, яке є справедливим, публічним та швидким, не гарантувавши сторонам того, що їхні цивільні спори будуть остаточно вирішені (див. рішення у справах "Мултіплекс проти Хорватії" (Multiplex v. Croatia), заява №58112/00, п. 45, від 10 липня 2003 року, та "Кутіч проти Хорватії" (Kutic v. Croatia), заява №48778/99, п. 25, ECHR 2002-II).

Оскільки судом встановлено протиправність прийнятого рішення Одинадцятої кадрової комісії з атестації прокурорів регіональних прокуратур Офісу Генерального прокурора №6 від 23.12.2020 року про неуспішне проходження атестації (за результатами проведення співбесіди) прокурором Дніпропетровської місцевої прокуратури №2 Дніпропетровської області ОСОБА_1 , суд вважає з метою належного та остаточного вирішення спору та недопущення порушень прав позивача на належне проходження атестації, зобов'язання Офісу Генерального прокурора, Одинадцяту кадрову комісію обласних прокуратур з атестації прокурорів місцевих прокуратур, військових прокуратур гарнізонів (на правах місцевих) або іншу уповноважену комісію, створену з метою здійснення атестації прокурорів місцевих прокуратур, військових прокуратур гарнізонів (на правах місцевих) призначити ОСОБА_1 новий час (дату) повторного проходження (складання) етапу атестації у формі співбесіди з метою виявлення відповідності прокурора вимогам професійної компетентності, професійної етики та доброчесності.

Відповідно до статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна, довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Аналогічна позиція стосовно обов'язку доказування була висловлена Європейським судом з прав людини у пункті 36 справи «Суомінен проти Фінляндії» (Suominen v. Finland), від 01 липня 2003 року №37801/97, в якому він зазначив, що хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (рішення).

Враховуючи викладене, з'ясувавши та перевіривши всі фактичні обставини справи, об'єктивно оцінивши докази, що мають юридичне значення, враховуючи вимоги законодавства України, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для часткового задоволення позовних вимог в редакції від 22.03.2021 року.

Судові витрати розподілу не підлягають, у зв'язку зі звільненням позивача від сплати судового збору.

Керуючись ст.ст. 241-246, 293, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 (адреса реєстрації: АДРЕСА_3 ; адреса для листування: АДРЕСА_4 , код РНОКПП НОМЕР_3 ) до Одинадцятої кадрової комісії обласних прокуратур з атестації прокурорів місцевих прокуратур, військових прокуратур гарнізонів (на правах місцевих) (вул. Різницька, 13/15, м. Київ, 01001), Офісу Генерального прокурора (вул. Різницька, 13/15, м. Київ, 01011, код ЄДРПОУ 00034051), Дніпропетровської обласної прокуратури (пр-т. Дмитра Яворницького, 38, м. Дніпро, 49044, код ЄДРПОУ 02909938) про визнання протиправним та скасування рішення, визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на посаді та стягнення заборгованості за час вимушеного прогулу - задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення Одинадцятої кадрової комісії з атестації прокурорів регіональних прокуратур Офісу Генерального прокурора №6 від 23.12.2020 року про неуспішне проходження атестації (за результатами проведення співбесіди) прокурором Дніпропетровської місцевої прокуратури №2 Дніпропетровської області ОСОБА_1 .

Визнати протиправним та скасувати наказ виконувача обов'язків керівника Дніпропетровської обласної прокуратури №284-к від 10.03.2021 року про звільнення ОСОБА_1 з посади прокурора Дніпропетровської місцевої прокуратури №2 Дніпропетровської області та органів прокуратури на підставі пункту 9 ч. 1 ст. 51 Закону України «Про прокуратуру» з 12 березня 2021 року.

Зобов'язати Дніпропетровську обласну прокуратуру поновити ОСОБА_1 на посаді прокурора Дніпропетровської місцевої прокуратури №2 Дніпропетровської області з 15.03.2021 року.

Стягнути з Дніпропетровської обласної прокуратури на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 15.03.2021 року по 15.04.2021 року у розмірі 25492 (двадцять п'ять тисяч чотириста дев'яноста дві) грн. 08 коп.

Зобов'язати Офіс Генерального прокурора, Одинадцяту кадрову комісію обласних прокуратур з атестації прокурорів місцевих прокуратур, військових прокуратур гарнізонів (на правах місцевих) або іншу уповноважену комісію, створену з метою здійснення атестації прокурорів місцевих прокуратур, військових прокуратур гарнізонів (на правах місцевих) призначити ОСОБА_1 новий час (дату) повторного проходження (складання) етапу атестації у формі співбесіди з метою виявлення відповідності прокурора вимогам професійної компетентності, професійної етики та доброчесності.

Допустити негайне виконання рішення суду в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді прокурора Дніпропетровської місцевої прокуратури №2 Дніпропетровської області з 15.03.2021 року та в частині стягнення з Дніпропетровської обласної прокуратури на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу у межах суми стягнення за один місяць у розмірі 25492,08 грн.

У задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.

Розподіл судових витрат не здійснюється.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст рішення суду складений 16 квітня 2021 року.

Суддя В.С. Віхрова

Попередній документ

96333226

Наступний документ

96333228

Інформація про рішення:

№ рішення:	96333227
№ справи:	160/877/21
Дата рішення:	15.04.2021
Дата публікації:	20.04.2021
Форма документу:	Рішення
Форма судочинства:	Адміністративне
Суд:	Дніпропетровський окружний адміністративний суд
Категорія справи:	Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи, що виникають з відносин публічної служби, зокрема справи щодо; звільнення з публічної служби, з них

Стан розгляду справи:

Стадія розгляду:	Відмовлено у відкритті провадження (14.05.2024)
Дата надходження:	08.04.2024
Предмет позову:	про визнання протиправним та скасування рішення, визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на посаді та стягнення заборгованості за час вимушеного прогулу

Розклад засідань:

Минулі засідання (20)

16.02.2021 11:00	Дніпропетровський окружний адміністративний суд
02.03.2021 11:00	Дніпропетровський окружний адміністративний суд
16.03.2021 11:00	Дніпропетровський окружний адміністративний суд
23.03.2021 11:00	Дніпропетровський окружний адміністративний суд
30.03.2021 12:30	Дніпропетровський окружний адміністративний суд
15.04.2021 11:30	Дніпропетровський окружний адміністративний суд
21.07.2021 09:00	Третій апеляційний адміністративний суд
27.10.2022 10:30	Касаційний адміністративний суд
16.01.2023 10:00	Дніпропетровський окружний адміністративний суд
30.01.2023 10:00	Дніпропетровський окружний адміністративний суд
13.02.2023 10:00	Дніпропетровський окружний адміністративний суд
27.02.2023 10:00	Дніпропетровський окружний адміністративний суд
15.03.2023 10:00	Дніпропетровський окружний адміністративний суд
27.03.2023 13:00	Дніпропетровський окружний адміністративний суд
21.04.2023 11:10	Дніпропетровський окружний адміністративний суд
29.06.2023 10:00	Дніпропетровський окружний адміністративний суд
19.09.2023 11:30	Третій апеляційний адміністративний суд
24.10.2023 11:30	Третій апеляційний адміністративний суд
14.11.2023 14:00	Третій апеляційний адміністративний суд
22.11.2023 11:00	Третій апеляційний адміністративний суд