Справа № 357/783/21
2/357/1723/21
Категорія 62
07 квітня 2021 року Білоцерківський міськрайонний суд Київської області у складі - головуючий суддя Цуранов А. Ю. ,
при секретарі Севериненко Д. В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 , третя особа Квартирно-експлуатаційний відділ м. Біла Церква про визнання недійсним рішення житлової комісії про зняття з квартирного обліку та зобов'язання поновлення на квартирному обліку,
У грудні 2020 року ОСОБА_1 засобами поштового зв'язку звернувся до суду з вищевказаним позовом, в якому просив суд визнати рішення житлової комісії в/ч НОМЕР_1 про зняття його з квартирного обліку недійсним, зобов'язавши відповідача поновити його та членів його сім'ї на квартирному обліку у в/ч НОМЕР_1 в загальній черзі з 10.10.1996 року, позачерговій черзі з 07.09.2002 року.
В обґрунтування позову вказав, що рішенням засідання житлової комісії в/ч НОМЕР_1 , яке оформлено протоколом № 18 від 22.10.2020 року, його було знято з квартирного обліку у зв'язку з тим, що на момент зарахування на квартирний облік та звільнення із Збройних сил України він не був зареєстрований в м. Біла Церква. Позивач з даним рішенням не погоджується та вважає його незаконним.
05.02.2021 року ухвалою судді відкрито провадження у даній справі та призначено розгляд в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) учасників справи.
09.03.2021 року від представника відповідача ОСОБА_2 надійшов відзив на позов, в якому він просив суд відмовити в задоволенні позовних вимог.
Відзив мотивований тим, що спірне протокольне рішення прийняте в межах норм діючого законодавства та відповідно до наказу МОУ № 380 від 31.07.2018 року, зареєстрований в Міністерстві юстиції України № 1020/32472 від 06.09.2018 року «Про затвердження Інструкції про організацію забезпечення військовослужбовців ЗСУ та членів їх сімей жилими приміщеннями», яким врегульовано питання про зняття з обліку за місцем служби у разі звільнення з військової служби.
Представник позивача в судове засідання не з'явився, звернувся до суду із заявою про проведення судового розгляду у відсутність сторони позивача, позовні вимоги підтримав в повному обсязі.
Представники відповідача та третьої особи в судове засідання не з'явились, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, що вбачається з наявних у справі зворотних поштових повідомлень.
Враховуючи наведене, розгляд справи проводився за відсутності учасників справи.
В силу вимог ч. 2 ст. 247 ЦПК фіксування судового процесу технічними засобами не здійснювалось.
Дослідивши матеріали справи, суд встановив наступне.
Згідно наявної у справі копії витягу з наказу № 23-РС від 07.09.2002 року, старшого прапорщика ОСОБА_1 звільнено з військової служби у запас за пунктом 63 підпункту «р» ч. 5 ст. 26 ЗУ «Про військовий обов'язок і військову службу» у зв'язку із скороченням штату.
На квартирному обліку позивач перебував в загальній черзі з 10.10.1996 року у складі трьох осіб, а саме: заявник ОСОБА_3 , 1961 р.н., дружина ОСОБА_4 , 1974 р.н., дочка ОСОБА_5 , 1990 р.н.. В позачерговій черзі у тому ж складі з 07.09.2002 року. Наведене підтверджується витягом із протоколу № 8 від 30.12.2005 року засідання житлової комісії військової частини НОМЕР_1 .
Відповідно до витягу з протоколу № 18 від 22.10.2020 року засідання житлової комісії військової частини НОМЕР_1 , затвердженого наказом № 3005 командира військової частини НОМЕР_1 , старшого прапорщика запасу ОСОБА_6 та членів його сім'ї знято з квартирного обліку у зв'язку з тим, що на момент зарахування на квартирний облік він не був зареєстрований у м. Біла Церква.
Згідно витягу з наказу командира військової частини НОМЕР_2 (по стройовій частині) від 30.10.2002 року № 175, старшого прапорщика ОСОБА_6 виключено зі списків особового складу частини і направлено для зарахування на військовий облік до Білоцерківського ОМВК Київської області.
Також у наказі № 175 відносно позивача зазначено, що звільняється з залишенням на квартирному обліку для позачергового отримання житлового приміщення за рахунок фонду військової частини.
Згідно довідки з військової частини від 21.12.2020 року № 1619, правонаступником військової частини НОМЕР_2 , у зв'язку з її розформуванням, стала військова частина НОМЕР_1 .
Позивач ОСОБА_1 зареєстрований у АДРЕСА_1 з 21.12.2002 року, що підтверджується відмітко в паспорті громадянина України НОМЕР_3 .
Вирішуючи спір по суті, суд виходить з наступного.
Згідно із статтями 34 та 37 ЖК Української РСР потребуючими поліпшення умов визнаються громадяни, забезпечені житловою площею нижчою за рівень, визначений чинним законодавством, а облік таких осіб здійснюється за їх місцем роботи або за їх місцем проживання.
Статтею 43 ЖК Української РСР встановлено, що громадянам, які перебувають на обліку потребуючих поліпшення житлових умов, жилі приміщення надаються в порядку черговості.
Згідно з ч. 1 ст. 12 Закону України «Про соціальний захист і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (чинної редакції Закону) держава забезпечує військовослужбовців жилими приміщеннями або за їх бажанням грошовою компенсацією за належне їм для отримання жиле приміщення на підставах, у межах норм і відповідно до вимог, встановлених Житловим кодексом Української РСР, іншими законами, в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
Наказом Міністра Оборони України № 380 від 31.07.2018 року, який зареєстровано в Міністерстві юстиції України 06.09.2018 року за № 1020/32472, затверджено Інструкцію про організацію забезпечення військовослужбовців Збройних Сил України та членів їх сімей жилими приміщеннями, згідно з п. 4 якої військовослужбовцям, які перебувають на обліку осіб, що потребують поліпшення житлових умов шляхом надання житлових приміщень для постійного проживання, та які мають вислугу на військовій службі 20 років і більше, та членам їх сімей надаються житлові приміщення для постійного проживання або за їх бажанням виплачується грошова компенсація за належне їм для отримання жиле приміщення.
Згідно з п. 21 розділу 6 цієї Інструкції зняття військовослужбовців з обліку проводиться у разі: поліпшення житлових умов до встановлених норм забезпечення житловою площею громадян у відповідному населеному пункті; подання відомостей, що не відповідають дійсності, але стали підставою для зарахування на квартирний облік, включення до списків осіб, що мають право першочергового та позачергового одержання житлових приміщень, або неправомірних дій посадових (службових) осіб при вирішенні питання про прийняття на квартирний облік; в інших випадках, передбачених законодавством.
З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 має вислугу в Збройних силах України понад 20 років, він є учасником бойових дій, зареєстрований в гуртожитку у м. Біла Церква Київської області.
Згідно Директиви командувача військами Північного ОК від 09.11.2001 року, правонаступником в/ч НОМЕР_2 у зв'язку з розформуванням стала військова частина НОМЕР_1 . У наказі № 175 від 30.10.2002 року в/ч НОМЕР_2 вказано, що ОСОБА_1 звільняється з залишенням на квартирному обліку для позачергового отримання житлового приміщення за рахунок фонду військової частини НОМЕР_4 .
З аналізу оскаржуваного позивачем рішення вбачається, що єдиною правовою підставою для його прийняття вказаний пункт 15 постанови № 470 від 11.12.1984 року Про затвердження Правил обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов, і надання їм житлових приміщень в Українській РСР. В рішенні житлової комісії вказано, що старший прапорщик запасу ОСОБА_1 , відповідно до відмітки в паспорті на момент зарахування на квартирний облік (10.10.1996 року) при військовій частині НОМЕР_2 в м. Біла Церква зареєстрований не був.
Так, згідно п. 15 постанови від 11.12.1984 року № 470 «Про затвердження Правил обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов, і надання їм жилих приміщень в Українській РСР», на квартирний облік беруться потребуючі поліпшення житлових умов громадяни, які постійно проживають, а також мають реєстрацію місця проживання у даному населеному пункті.
Отже, вказаний пункт постанови № 470 регулює порядок прийняття особи на квартирний облік, а не порядок зняття з цього обліку.
У відзиві на позов представник відповідача вказує на п. 21 розділу 6 Інструкції з організації забезпечення військовослужбовців ЗСУ та членів їх сімей жилими приміщеннями, затвердженої наказом МОУ від 31.07.2018 року № 380, згідно якого зняття військовослужбовців з обліку проводиться у разі подання відомостей, що не відповідають дійсності, але стали підставою для зарахування на квартирний облік, включення до списків осіб, що мають право першочергового та позачергового одержання житлових приміщень, або неправомірних дій посадових (службових) осіб при вирішенні питання про прийняття на квартирний облік; в інших випадках, передбачених законодавством.
При проходженні позивачем служби та при зарахуванні його на квартоблік діяв наказ Міністра оборони України від 03.02.1995 року № 20 «Про внесення змін та доповнень до Положення про порядок забезпечення жилою площею Збройних Силах України», відповідно до п. 37 якого військовослужбовці, які перебувають на квартирному обліку, при звільненні з військової служби у запас чи відставку за віком, за станом здоров'я, а також у зв'язку із скороченням штатів або організаційними заходами у разі неможливості використання на службі залишаються на квартирному обліку до одержання житла у військовій частині (у випадку її розформування військових комісаріатах) і КЕЧ районів та користуються правом на позачергове одержання житла. Якщо такий військовослужбовець обирає для проживання після звільнення з військової служби, з урахуванням існуючого порядку прописки, інший населений пункт, відповідний командир військової частини, за проханням військовослужбовця за 3 роки до звільнення у запас або у відставку за віком, подає до військового комісаріату і квартирно-експлуатаційної частини району необхідні документи для зарахування військовослужбовця на квартирний облік, на якому він перебуває до одержання житла. На підставі повідомлення КЕЧ району про зарахування такого військовослужбовця до черги на отримання житла у військовому комісаріаті він знімається з квартирного обліку за останнім місцем служби. Він, також, може скористатися правом отримати житло після звільнення з військової служби від виконавчих комітетів місцевих Рад народних депутатів відповідно до чинного законодавства.
Зазначений наказ Міністра оборони України від 03.02.1995 року № 20 «Про внесення змін та доповнень до Положення про порядок забезпечення жилою площею Збройних Силах України» втратив чинність 10.11.2006 року.
В рішенні Конституційного Суду України від 09.02.1999 року за № 1-рп/99 зазначено, зокрема, що за загальновизнаним принципом права, закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Цей принцип закріплений у частині першій статті 58 Конституції України, за якою дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.
Відповідно до ст. 5 ЦК України акти цивільного законодавства регулюють відносини, які виникли з дня набрання ними чинності.
Акт цивільного законодавства не має зворотної дії у часі, крім випадків, коли він пом'якшує або скасовує цивільну відповідальність особи.
Якщо цивільні відносини виникли раніше і регулювалися актом цивільного законодавства, який втратив чинність, новий акт цивільного законодавства застосовується до прав та обов'язків, що виникли з моменту набрання ним чинності.
Частиною 3 статті 22 Конституції України визначена вимога, що при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.
Частиною 1 статтею 58 Конституції України передбачено, що закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.
Таким чином, оскільки позивача було зараховано на квартирний облік до загальної черги з 10.10.1996 року, а до позачергової черги з 07.09.2002 року відповідно до вимог чинного на той час законодавства і дане рішення не було оскаржено, тому рішення відповідача про зняття позивача з квартирного обліку з підстав відсутності реєстрації у м. Біла Церква на момент зарахування до ЗСУ, на думку суду, є безпідставним, а також таким, що порушує право позивача, як військовослужбовця і громадянина на житло, передбачене ст. 47 Конституції України, за умовами якої кожен має право на житло.
Отже, з врахуванням приписів вищенаведених правових норм, суд вважає за необхідне визнати недійсним рішення житлової комісії в/ч НОМЕР_1 , оформлене протоколом № 18 від 22.10.2020 року, про зняття позивача з квартирного обліку, оскільки він зареєстрований у м. Біла Церква, перебуває на військовому обліку в Білоцерківському ОМВК, житлом для постійного проживання не забезпечений.
Крім цього, з метою відновлення порушених прав позивача, а також можливі наслідки прийняття рішення житлової комісії, суд вважає за необхідне зобов'язати військову частину НОМЕР_1 м. Біла Церква поновити позивача та членів його сім'ї на квартирному обліку.
На підставі п. 13 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» позивач ОСОБА_1 звільнений від сплати судового збору як учасник бойових дій, що підтверджується посвідченням серії НОМЕР_5 .
Згідно положень ст. 141 ЦПК України з відповідача підлягає стягненню в дохід держави судовий збір в розмірі 840,80 грн.
Керуючись ст. 4, 12, 13, 76, 77, 81, 141, 265, 268, 273, 354 ЦПК України, суд
Позов ОСОБА_1 - задовольнити повністю.
Визнати рішення житлової комісії військової частини НОМЕР_1 міста Біла Церква, оформлене протоколом № 18 від 22.10.2020 року, про зняття ОСОБА_1 та членів його сім'ї з квартирного обліку - недійсним, зобов'язавши військову частину НОМЕР_1 м. Біла Церква поновити ОСОБА_1 та членів його сім'ї на квартирному обліку у військовій частині НОМЕР_1 міста Біла Церква в загальній черзі з 10.10.1996 року, позачерговій черзі з 07.09.2002 року.
Стягнути з Військової частини НОМЕР_1 в дохід держави 840,80 грн. судового збору.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Рішення може бути оскаржено до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому рішення не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
СуддяА. Ю. Цуранов