Справа № 740/3464/18
Провадження № 2/740/8/21
іменем України
08 квітня 2021 року м.Ніжин
Ніжинський міськрайонний суд Чернігівської області в складі:
судді Олійника В.П., за участі секретаря судового засідання Носилевської О.В.,
розглянувши у судовому засіданні справу за первісним позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ спільного майна подружжя та виділ частки нерухомого майна, за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про поділ майна подружжя,
встановив:
У липні 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до ОСОБА_2 , з якою перебував у зареєстрованому шлюбі, про припинення його права власності на 1 / 2 частку житлового будинку АДРЕСА_1 ; про визнання за ОСОБА_2 права власності на 1 / 2 частку вказаного будинку; виділення в натурі позивачу належної 1 / 2 частки даного будинку. Позов обгрунтований тим, що сторони перебували у зареєстрованому шлюбі з 1975 року по 01 липня 2017 року, під час якого спільно набули вказаний будинок. Між сторонами не можливе досягнення добровільного поділу спільного майна. Просить позов задовольнити.
Згідно відзиву на позовну заяву від 04 грудня 2018 року ОСОБА_2 позовні вимоги щодо припинення та визнання за нею права власності на спірний будинок визнає, позов в частині виділення в натурі не визнає, з посиланням на відсутність обгрунтування технічної можливості виділення ОСОБА_1 частки в будинку, також останнім постійно вчиняються сварки, що зумовило неодноразові звернення до Ніжинського ВП.
Відповідно до зустрічного позову від 01 березня 2019 року, який 15 березня 2019 року прийнятий під час підготовчого провадження до спільного розгляду з первісним позовом, ОСОБА_2 заявлені вимоги до ОСОБА_1 про визнання права власності на 2 / 3 частки житлового будинку АДРЕСА_1 з підстав відступлення від рівності часток. Зустрічний позов обгрунтований тим, що даний будинок побудований сторонами за час шлюбу в 1989 році. На даний час у будинку проживає ОСОБА_2 та дитина сторін ОСОБА_3 , яка є особою з інвалідністю 2 групи з дитинства безстроково у зв'язку з писхічним розладом, і яку утримує ОСОБА_2 .. Дочка через психічне захворювання згідно чинного законодавства не може проживати в одній кімнаті з членами сім'ї, що повинно враховуватись при поділі будинку і є підставою для збільшення частки позивача за зустрічним позовом у будинку, оскільки дочка проживає разом із нею і перебуває на її утриманні. Розмір житлоовї площі спірного будинку становить 28 м.кв., у зв'язку з чим відсутня технічна можливість виділення ОСОБА_1 в натурі його частку. ОСОБА_1 фактично у спірному будинку не проживає з липня 2009 року, не приймає участі в його утриманні та ремонті, не сплачує податки. Поліпшення будинку вчиненні за її спільні із дочкою кошти. Позивач постійно вчиняє сварки. Просить задовольнити зустрічний позов.
Відповідно до відзиву на зустрічну позовну заяву від 25 березня 2019 року ОСОБА_1 зустрічні вимоги не визнає.
Ухвалами суду від 15 березня 2019 року, 05 серпня 2019 року по справі згідно клопотань ОСОБА_1 призначені будівельно-технічна експертиза, висновок експерта за результатами проведення судової будівельно-технічної, земельно-технічної експертизи від 17 лютого 2020 року №48-19 поданий суду.
Ухвалою суду від 25 лютого 2021 року відмовлено у прийнятті заяви позивача за зустрічним позовом ОСОБА_2 про збільшення позовних вимог.
Ухвалою суду від 25 лютого 2021 року за результатами підготовчого провадження справу призначено до судового розгляду по суті.
Згідно заяви від 24 лютого 2021 року представник позивача за первісним позовом адвокат Подлуцький М.О. підтримує заявлені вимоги, зокрема, що виділення ОСОБА_1 в натурі частки будинку згідно варіанту №1 додатку №1 висновку експерта від 17 лютого 2020 року, порядку користування земельною ділянкою згідно варіанту №1 додатку №2 вказаного висновку, просить розглянути справу за відсутності.
У заяві від 07 квітня 2021 року представник позивача за первісним позовом адвокат Подлуцький М.О. підтримує заявлені вимоги, просить розглянути справу за відсутності. Інші заяви, клопотання відсутні.
Представник позивача за зустрічним позовом адвокат Гордієць В.С. згідно клопотання від 06 квітня 2021 року просить відкласти судовий розгляд через перебування на лікарняному, при цьому відповідні докази щодо неможливості з'явлення до суду не подані. Доказування не може грунтуватись на припущеннях. Також судом враховується, що судовий розгляд був неодноразово відкладений через неявку представника позивача за зустрічним позовом, при цьому даною стороною суду подані відзив на первісну позовну заяву та зустрічний позов з відповідними доказами під час підготовчого провадження, тобто сторона ОСОБА_2 представила свою позицію по справі в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом ОСОБА_1 .. Вказане свідчить про можливість розгляду справи за відсутності сторони ОСОБА_2 ..
Фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу в порядку ч.2 ст.247 ЦПК України не здійснюється.
Із врахуванням доказів по справі судом встановлено слідуюче.
Сторони ОСОБА_1 , зареєстроване місце проживання з 03 травня 1978 року в АДРЕСА_1 , та ОСОБА_2 , зареєстроване місце проживання з 24 травня 1980 року в АДРЕСА_1 , перебували у зареєстрованому шлюбі, який розірваний, що підтверджується копією свідоцтва про розірвання шлюбу від 01 липня 2017 року, останні є батьками ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка є особою з інвалідністю 2 групи з дитинства безстроково і є непрацездатна, яка проживає разом із матір'ю ОСОБА_2 у вказаному будинку і перебуває на утриманні останньої.
Згідно копії свідоцтва про право особистої власності на житловий будинок від 10 серпня 1990 року ОСОБА_1 є власником буд. АДРЕСА_2 .
Спірні правовідносини сторін виникли з приводу поділу майна подружя-спірного будинку, набуття якого за час шлюбу сторонами не оспорюється.
На момент набуття спірного будинку діяли норми КпШС України, відповідно до ст.22 якого майно, нажите подружжям за час шлюбу, є його спільною сумісною власністю. Кожен із подружжя має рівні права володіння, користування і розпорядження цим майном.
Вказане кореспондується зі ст.60 СК України, чинного з 01 січня 2004 року, якою передбачено, що майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя. Тобто ст.60 СК України встановлено презумцію спільності права власності подружжя на майно, яке набуте ними в період шлюбу. Разом із тим зазначена презумпція може бути спростована й один із подружжя може оспорювати поширення правового режиму спільного сумісного майна на певний об'єкт, у тому числі в судовому порядку. Тягар доказування обставин, необхідних для спростування презумпції, покладається на того з подружжя, хто її спростовує.
Відповідний правовий висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 11 квітня 2019 року у справі № 339/116/16-ц, провадження № 61-15462св18.
Відповідно до ст.70 СК України у разі поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором. При вирішенні спору про поділ майна суд може відступити від засади рівності часток подружжя за обставин, що мають істотне значення, зокрема якщо один із них не дбав про матеріальне забезпечення сім'ї, ухилявся від участі в утриманні дитини (дітей), приховав, знищив чи пошкодив спільне майно, витрачав його на шкоду інтересам сім'ї. За рішенням суду частка майна дружини, чоловіка може бути збільшена, якщо з нею, ним проживають діти, а також непрацездатні повнолітні син, дочка, за умови, що розмір аліментів, які вони одержують, недостатній для забезпечення їхнього фізичного, духовного розвитку та лікування.
Під обставинами, що мають істотне значення для справи, потрібно розуміти не тільки випадки, коли один із подружжя не дбав про матеріальне забезпечення сім'ї, приховав, знищив чи пошкодив спільне майно, витрачав його на шкоду інтересам сім'ї, але і випадки коли один із подружжя не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку чи доходу.
Згідно з ч.ч.1, 2, 4, 5 ст.71 СК України майно, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, ділиться між ними в натурі. Якщо дружина та чоловік не домовилися про порядок поділу майна, спір може бути вирішений судом. При цьому суд бере до уваги інтереси дружини, чоловіка, дітей та інші обставини, що мають істотне значення. Неподільні речі присуджуються одному з подружжя, якщо інше не визначено домовленістю між ними
Майно, набуте подружжям за час шлюбу, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором або законом (ч.3 ст.368 ЦК України).
Відповідно до ст.372 ЦК України у разі поділу майна, що є у спільній сумісній власності, вважається, що частки співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між ними або законом. За рішенням суду частка співвласника може бути збільшена або зменшена з урахуванням обставин, які мають істотне значення. У разі поділу майна між співвласниками право спільної сумісної власності на нього припиняється.
Судом встановлено, що буд. АДРЕСА_1 набутий сторонами за час їх зареєстрованого шлюбу і є їх спільною сумісною власністю та підлягає поділу, при цьому непрацездатна повнолітня дитина сторін ОСОБА_3 , яка є особою з інвалідністю 2 групи з дитинства безстроково щодо психічного захворювання, проживає разом із матір'ю ОСОБА_2 у вказаному будинку і перебуває на утриманні останньої.
Рішенням Ніжинського міськрайонного суду від 19 листопада 2019 року, яке набрало законної сили 10 лютого 2020 року, стягнуто із ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліменти на повнолітню непрацездатну дочку ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 500 грн. щомісячно, починаючи з 02 травня 2019 року і на весь період проживання ОСОБА_2 з дитиною-інвалідом ОСОБА_3 та опікування нею. Під час розгляду ОСОБА_1 позов не визнав, зазначив, що проживає окремо з 2009 року, інколи, коли приїздив до дочки, то давав їй по 100-150 грн., це було тричі.
Вказані обставини враховуються судом в порядку ч.4 ст.82 ЦПК України, відповідно до якої обставини, встановлені рішенням суду у цивільній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Аліменти, які утримує ОСОБА_2 на утримання повнолітньої непрацездатної дочки сторін, є недостатніми для забезпечення її фізичного, духовного розвитку та лікування, також судом враховуются дії ОСОБА_1 щодо матеріального утримання своєї дочки відповідно до даного рішення, як неналежні, тобто наявні підстави для відступу від рівності часток при поділі спільного будинку, у якому ОСОБА_1 тривалий час не проживає, та визнання за ОСОБА_1 права власності на 1 / 3 частку, а за ОСОБА_2 - 2 / 3 частки.
Відповідно до копії технічного паспорту на житловий будинок станом на 10 серпня 1990 року даний будинок складається із 5 приміщень.
Згідно Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно… від 15 січня 2019 року буд. АДРЕСА_1 на праві приватної власності чи іншому речовому праві не зареєстрований.
Згідно висновку експерта ОСОБА_4 за результатами проведення судової будівельно-технічної, земельно-технічної експертизи №48-19 від 17 лютого 2020 року виділ 1 / 2 частки буд. АДРЕСА_1 можливий, запропоновано один технічно можливий варіант поділу будинку та порядку користування земельною ділянкою. У висновку зазначено, що у прміщенні під №І, яке в технічному паспорті відображене як веранда, частина приміщення відгорожена шляхом улаштування перегородки та утеплено, встановлено котел, газова варочна плита, тобто приміщення улаштоване як кухня. У приміщенні під №ІІ, яке в технічному паспорті зазначене як кладова, приміщення утеплене, улаштований бойлер та сантехобладнання (ванна, раковина, унітаз), тобто приміщення улаштовано як санвузол. У технічний паспорт вищезазначені перепланування та переобладнання не внесені. Запропонований варіант передбачає перепланування шляхом улаштування окремих входів, дверних прорізів, встановлення перегородок, закриття дверних прорізів, демонтування перегородок.
Вказаний висновок Галицькою сільською радою Ніжинського району згідно рішення від 06 жовтня 2020 року не погоджений з посиланням на те, що висновок зроблений по старому технічному паспорту, який не відображає в даний час будинок.
При вирішенні питання про виділ частки спірного будинку згідно вимог ОСОБА_1 судом враховується слідуюче.
Самочинно збудоване нерухоме майно не є об'єктом права власності, а тому не може бути предметом поділу (виділу) згідно з нормами ст.ст.364, 367 ЦК України, що узгоджується з висновком Великої Палати Верховного Суду у постанові від 25 березня 2020 року у справі № 307/3957/14-ц, провадження № 14-43цс20, у частині тлумачення норми ч.1 ст.376, ч.2 ст.376 ЦК України, про те, що не можуть бути предметом поділу (виділу) згідно зі ст.ст.364, 367 ЦК України - самочинно збудовані (конструйовані, переплановані) об'єкти. Відповідно до ч.1 ст.376 ЦК України самочинним вважається будівництво жилого будинку, будівлі, споруди, іншого нерухомого майна, якщо вони збудовані на земельній ділянці, що не була відведена особі, яка здійснює будівництво, або відведена не для цієї мети, або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи, чи належно затвердженого проекту, або з істотним порушенням будівельних норм і правил.
У розумінні ч.1 ст.376 ЦК України самочинним будівництвом є не тільки новостворений об'єкт, а й об'єкт нерухомості, який виник у результаті реконструкції, капітального ремонту, перебудови, надбудови вже існуючого об'єкта, здійснених без одержаного дозволу місцевих органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування, розробленої та затвердженої в установленому порядку проектної документації, дозволу на виконання будівельних робіт, наданого органами архітектурно-будівельного контролю, оскільки внаслідок таких дій об'єкт втрачає тотожність із тим, на який власником (власниками) отримано право власності. Усі об'єкти нерухомого майна, які зведені після одержання акта приймання в експлуатацію, незалежно від того, значились вони до одержання акту приймання в проєктній документації чи ні, вважаються самочинними (п.3.4.1 Методичних рекомендацій з питань технічної інвентаризації об'єктів нерухомого майна, затверджених наказом Держжитлокомунгоспу України від 05 вересня 2003 року № 146).
Аналіз зазначених норм права дає підстави для висновку про те, що не підлягають поділу (виділу) об'єкти нерухомого майна, до складу яких входять самочинно збудовані (реконструйовані, переплановані) об'єкти нерухомого майна.
Виходячи зі змісту ст.ст.183, 358, 364, 379, 380, 382 ЦК України виділ часток (поділ) жилого будинку, що перебуває у спільній частковій власності, є можливим, якщо кожній зі сторін може бути виділено відокремлену частину будинку із самостійним виходом (квартиру) або у разі, коли є технічна можливість переобладнання будинку в ізольовані квартири, які за розміром відповідають розміру часток співвласників у праві власності.
Звертаючись до суду ОСОБА_1 просить виділити йому в натурі 1 / 2 частку вказаного будинку.
За висновком експерта від 17 лютого 2020 року виділ 1 / 2 частки даного будинку можливий, при цьому зазначені перепланування будинку, які у технічний паспорт не внесені. Запропонований варіант передбачає перепланування шляхом улаштування окремих входів, дверних прорізів, встановлення перегородок, закриття дверних прорізів, демонтування перегородок.
Статтею 152 ЖК України встановлено , що виконання власниками робіт з переобладнання та перепланування жилого будинку і жилого приміщення приватного житлового фонду, які не передбачають втручання в несучі конструкції та/або інженерні системи загального користування, не потребує отримання документів, що дають право на їх виконання. Після завершення зазначених робіт введення об'єкта в експлуатацію не потребується.
Отже, отримання погоджувальних документів на переобладнання та перепланування жилого будинку необхідне лише у випадку втручання у несучі конструкції та/або інженерні системи загального користування у іншому випадку дозвільна документація не є необхідною.
Відповідно до Правил утримання жилих будинків та прибудинкових територій, затверджених наказом Держжитлокомунгоспу України 17 травня 2005 року N76 та зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 25 серпня 2005 року за N927/11207, до елементів перепланування жилих приміщень належать: перенесення і розбирання перегородок, перенесення і влаштування дверних прорізів, улаштування і переустаткування тамбурів, прибудова балконів на рівні перших поверхів багатоповерхових будинків.
Переобладнанням визначається улаштування в окремих квартирах багатоквартирних будинків індивідуального опалення та іншого інженерного обладнання, перенесення нагрівальних, сантехнічних і газових приладів; влаштування і переустаткування туалетів, ванних кімнат, вентиляційних каналів.
Відповідні документи на переобладнання та перепланування спірного житлового будинку, погодження з виконавцями послуг, зокрема, електропостачання та газопостачання спірного будинку на втручання в мережі електропостачання, газопостачання, опалення будинку, суду ОСОБА_1 не надано, тобто даний будинок, як об'єкт нерухомого майна, втратив тотожність із тим, на який останнім отримано право власності, висновок експерта містить дані про необхідність втручання у несучі конструкції та інженерні системи загального користування, а отже і необхідність отримання дозвільних документів, які б надали право на виконання робіт з переобладнання будинку, про що наявна відмова у погодженні органу місцевого самоврядування, тобто у розумінні ч.1 ст.376 ЦК України вказаний будинок, який реконструйований, перебудований без одержання дозволів у встановленому порядку,-є самочинним будівництвом, що унеможливлює його поділ, в даному випадку виділ 1 / 2 частки, при цьому за ОСОБА_1 в порядку поділу визнано право власності на 1 / 3 частку.
Принцип змагальності згідно ст.12 ЦПК України забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов'язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний.
За таких обставин первісний позов ОСОБА_1 підлягає частковому задоволенню, зустрічний позов ОСОБА_2 ,-повністю.
Відповідно до ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову - на відповідача, у разі відмови в позові - на позивача, у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Приписами п.9 ч.1 ст.5 Закону України «Про судовий збір» встановлено, що від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються особи з інвалідністю I та II груп, законні представники дітей з інвалідністю і недієздатних осіб з інвалідністю.
В судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_2 є законним представником повнолітньої дитини сторін ОСОБА_3 , яка є особою з інвалідністю 2 групи з дитинства безстроково, тобто позивач за зустрічним позовом ОСОБА_2 звільнена від сплати судового збору, останньою при подачі позову сплачені 768 грн. 40 коп судового збору, які підлягають їй поверненню, із стягнення вказаної суми в дохід держави із ОСОБА_1 ..
Враховуючи викладене ОСОБА_2 звільнена від сплати судових витрат, понесених позивачем за зустрічним позовом ОСОБА_1 ..
Керуючись ст.ст.4, 12, 13, 81, 141, 247, 265 Цивільного процесуального кодексу України, суд,-
ухвалив:
Первісний позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ майна подружжя та виділ частки нерухомого майна,-задовольнити частково.
Зустрічний позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про поділ майна подружжя,-задовольнити повністю.
В порядку поділу спільного майна подружжя визнати за ОСОБА_2 , місце проживання в АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , право власності на 2 / 3 (дві третіх) частки буд. АДРЕСА_1 , який є об"єктом права спільної сумісної власності подружжя, залишивши право власності на 1 / 3 (одну третю) частку буд. АДРЕСА_1 за ОСОБА_1 , місце проживання в АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 .
В задоволенні інших вимог первісного позову відмовити.
Зобов"язати фінансовий орган Ніжинське управління Державної казначейської служби України Чернігівської області повернути ОСОБА_2 , місце проживання в АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , сплачений нею 01 березня 2019 року відповідно до квитанції №146 від 01 березня 2019 року судовий збір у розмірі 768 (сімсот шістдесят вісім) грн. 40 коп.
Стягнути із ОСОБА_1 , місце проживання в АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 , в дохід держави 768 (сімсот шістдесят вісім) грн. 40 коп судового збору.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене шляхом подачі до Чернігівського апеляційного суду через Ніжинський міськрайонний суд Чернігівської області апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення.
Суддя В.Олійник
Повне рішення суду складене 19 квітня 2021 року