Справа № 442/1042/21 Головуючий у 1 інстанції: Нагірна О.Б.
Провадження № 33/811/412/21 Доповідач: Галапац І. І.
16 квітня 2021 року Львівський апеляційний суд в складі:
судді Галапаца І.І.,
розглянувши у судовому засіданні в м.Львові апеляційну скаргу правопорушника ОСОБА_1 на постанову судді Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 25 лютого 2021 року,
з участю правопорушника - ОСОБА_1
цією постановою ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 173-2 КУпАП.
Адміністративну справу про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ч. 2 ст. 173-2 КпАП України закрито у зв'язку із закінченням строків накладення адміністративного стягнення.
Згідно постанови судді, ОСОБА_1 10 листопада 2020 року близько 11.00 год. перебуваючи в приміщенні Дрогобицької міської ради Львівської області на пл. Ринок, 1 в м. Дрогобич вчинив насильство відносно своєї колишньої дружини ОСОБА_3 психологічного характеру, під час якого виражався нецензурною лайкою та погрожував фізичною розправою, внаслідок чого могла бути завдана шкода психологічному здоров'ю потерпілої, чим вчинив адміністративне правопорушення передбачене ч. 2 ст. 173-2 КУпАП.
В апеляційній скарзі правопорушник ОСОБА_1 покликається на те, що оскаржувана постанова винесена з порушенням норм процесуального та матеріального права. Зазначає, що суд першої інстанції неповно з'ясував усі фактичні обставини справи, не дослідив та не дав належної оцінки наявним в матеріалах справи доказам, формально підійшов до вивчення справи. Вважає, що місцевий суд допустив грубе порушення в частині розгляду справи у його відсутності. Вважає, що заява потерпілої про вчинення ним психологічного насильства є надуманою та не знаходить свого підтвердження жодними доказами, а також відсутні докази вчинення ним дій фізичного характеру
Просить поновити строк на апеляційне оскарження постанови судді Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 25 лютого 2021 року, мотивуючи тим, що розгляд справи відбувся без його участі, а про згадану постанову йому стало відомо лише 10 березня 2021 року; скасувати дану постанову, провадження по справі закрити за відсутністю події і складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 173-2 КУпАП.
Заслухавши пояснення правопорушника ОСОБА_1 , який підтримав апеляційну скаргу, перевіривши матеріали справи про адміністративне правопорушення та доводи апеляційної скарги, суд вважає за можливе поновити строк апеляційного оскарження постанови судді місцевого суду та приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає до задоволення, з наступних підстав.
Так, згідно ч.1 ст. 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.
Завданням провадження в справах про адміністративне правопорушення, відповідно до вимог ст. 245 КУпАП, окрім іншого, є своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.
Відповідно до ст. 252 КУпАП, орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Підставою для розгляду справи про адміністративне правопорушення та вирішення питання про притягнення особи до адміністративної відповідальності є протокол про адміністративне правопорушення, який відповідно до вимог ст. 251 КУпАП є джерелом доказів у справі.
Згідно ст. 278 КУпАП при підготовці до розгляду справи суддя повинен перевірити правильність складення протоколу про адміністративне правопорушення.
Ст. 256 КУпАП встановлені вимоги щодо змісту протоколу про адміністративне правопорушення. Зокрема, у протоколі зазначаються: дата та місце його складення, посада, прізвище, ім'я, по батькові особи, яка склала протокол; відомості про особу, яка притягається до адміністративної відповідальності, місце час вчинення і суть адміністративного правопорушення, нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення, прізвища, адреси свідків та потерпілих, якщо вони є та інші відомості, необхідні для вирішення справи.
Аналізуючи протокол про адміністративне правопорушення про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності та зміст постанови місцевого суду, апеляційний суд приходить до висновку, що як капітаном поліції ДОП СППП Дрогобицького ВПГУНП у Львівській області Дівчурем М.М. так і суддею під час розгляду справи про адміністративне правопорушення в суді І інстанції, вищезазначені вимоги закону дотримані не були, що призвело до неправильного застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права.
У протоколі серії ВАБ №258198 від 18 листопада 2020 року про адміністративне правопорушення зазначено, що ОСОБА_1 висловлювався в сторону своєї колишньої дружини ОСОБА_3 нецензурною лайкою та погрожував фізичною розправою, внаслідок чого могла бути завдана шкода її психологічному здоров'ю.
Проте, диспозиція ч.1 ст. 173-2 КУпАП передбачає, зокрема, відповідальність за вчинення домашнього насильства, тобто умисного вчинення будь-яких діянь (дій або бездіяльності) фізичного, психологічного чи економічного характеру (застосування насильства, що не спричинило тілесних ушкоджень, погрози, образи чи переслідування, позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна або коштів, на які потерпілий має передбачене законом право, тощо), внаслідок чого могла бути чи була завдана шкода фізичному або психічному здоров'ю потерпілого.
Відповідно до п.3 ст. 1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» термін домашнє насильство - це діяння (дії або бездіяльність) фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, що вчиняються в сім'ї чи в межах місця проживання або між родичами, або між колишнім чи теперішнім подружжям, або між іншими особами, які спільно проживають (проживали) однією сім'єю, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи у шлюбі між собою, незалежно від того, чи проживає (проживала) особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, що й постраждала особа, а також погрози вчинення таких діянь.
Психологічне насильство, відповідно до закону - це форма домашнього насильства, що включає словесні образи, погрози, у тому числі щодо третіх осіб, приниження, переслідування, залякування, інші діяння, спрямовані на обмеження волевиявлення особи, контроль у репродуктивній сфері, якщо такі дії або бездіяльність викликали у постраждалої особи побоювання за свою безпеку чи безпеку третіх осіб, спричинили емоційну невпевненість, нездатність захистити себе або завдали шкоди психічному здоров'ю особи.
Отже законодавець визнав адміністративним правопорушенням не будь-яке домашнє насильство, а лише те, яке потягло за собою завдання шкоди фізичному або психічному здоров'ю потерпілого або ж могло спричинити таку шкоду.
Ці обставини (завдання шкоди фізичному здоров'ю або завдання шкоди психічному здоров'ю чи можливість спричинення якогось виду шкоди), як обов'язкові елементи складу правопорушення повинні бути зазначені у протоколі.
В іншому випадку - буде порушено право особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, на захист.
Разом з тим, із протоколу про адміністративне правопорушення серії ВАБ №258198 від 18 листопада 2020 року вбачається, що в ході складання такого можливість настання психологічної шкоди, яка була чи могла бути завдана потерпілій ОСОБА_3 встановлена не була.
Крім того, в суді апеляційної інстанції ОСОБА_1 свою вину у вчинені адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 173-2 КУпАП категорично заперечив та наголосив на тому, що ніяких дій насильницького характеру до своєї дружини він не вчиняв.
При цьому, враховуючи, що розгляд справи в суді здійснюється лише в межах перевірки тих обставин, які були встановлені органом, який склав протокол, то на суд не може бути покладена функція збільшення обсягу обвинувачення, оскільки таким чином буде порушено принцип змагальності.
Зважаючи на повноваження апеляційного суду, який не вправі встановлювати обставини, що не знайшли свого відображення у відповідних процесуальних документах, наведені порушення закону є істотними і перешкоджають провадженню у справі та не можуть бути усунені при судовому розгляді апеляційним судом.
Таким чином, апеляційний суд приходить до висновку, що матеріали справи не містять належних та допустимих доказів, які б вказували на вчинення ОСОБА_1 дій, передбачених у диспозиції ч.1 ст. 173-2 КУпАП та настання чи можливості настання для ОСОБА_3 наслідків, зазначених у цій статті.
Відтак, на думку апеляційного суду, дії ОСОБА_1 в межах конфлікту з ОСОБА_3 не досягли межі, яка б означала вчинення того чи іншого виду насильства, визначеного диспозицією ч.1 ст. 173-2 КУпАП.
Окрім цього, при прийнятті рішення, апеляційним судом враховується і те, що відповідно до ч.2 ст. 254 КУпАП, протокол про адміністративне правопорушення, у разі його оформлення, складається не пізніше двадцяти чотирьох годин з моменту виявлення особи, яка вчинила правопорушення.
З матеріалів справи вбачається, що підставою для складення протоколу про адміністративне правопорушення стосовно ОСОБА_1 стала заява ОСОБА_3 про неправомірні дії її колишнього чоловіка ОСОБА_1 - відносно неї, датована ще 11 листопада 2020 року, натомість протокол про адміністративне правопорушення стосовно ОСОБА_1 складено 18 листопада 2020 року. При цьому, матеріали справи не містять даних про те, чи були у особи, яка уповноважена складати протокол про адміністративне правопорушення за ч.1 ст. 173-2 КУпАП труднощі з виявленням правопорушника і не зазначено причин спливу значного проміжку часу між виявленням особи правопорушника і часом складення протоколу.
Отже, апеляційний суд вважає, що протокол про адміністративне правопорушення не відповідає вимогам ст. 256 КУпАП та є неналежним доказом вини ОСОБА_1 що залишилось поза увагою суду першої інстанції.
Виходячи з наведеного, на думку апеляційного суду, приймаючи рішення про визнання винуватості ОСОБА_1 пу вчиненні інкримінованого адміністративного правопорушення та закриття справи у зв'язку із закінченням строків накладення адміністративного стягнення, місцевий суд допустив неповноту і однобічність у дослідженні доказів по справі та не розкрив їх суть, не дав їм належної оцінки, а лише формально вказав на них.
Відтак, висновок суду перщої інстанції про наявність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 173-2 КУпАП, не знайшов свого підтвердження під час апеляційного розгляду, а тому постанова судді підлягає скасуванню, із закриттям провадження у справі на підставі п.1 ст. 247 КУпАП.
Керуючись ст. 294 КУпАП, суд, -
апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задоволити, а постанову судді Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 25 лютого 2021 року, якою ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 173-2 КУпАП - скасувати та закрити провадження в справі на підставі п.1 ст. 247 КУпАП, у зв'язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 173-2 КУпАП.
Постанова є остаточною й оскарженню не підлягає.
Суддя Галапац І.І.