іменем України
16 квітня 2021 року
м. Харків
справа № 623/1829/20
провадження № 22-ц/818/2278/21
Харківський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:
головуючого - Котелевець А.В.,
суддів - Бурлака І.В., Хорошевського О.М.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідач - ОСОБА_2 ,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Ізюмського міськрайонного суду Харківської області від 21 грудня 2020 року в складі судді Герцова О.М.,
У травні 2020 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_2 про відшкодування майнової шкоди.
Позов мотивовано тим, що вона є власницею квартири АДРЕСА_1 .
22 квітня 2020 року сталося залиття її квартири з вини відповідачки, яка є власницею квартири АДРЕСА_2 , розташованої поверхом вище в цьому ж будинку. Згідно з висновком суб'єкту оціночної діяльності вартість проведення ремонту квартири становить 6400 грн. ОСОБА_2 добровільно завдану шкоду не відшкодувала.
Посилаючись на вказані обставини, ОСОБА_1 просила стягнути з ОСОБА_2 на її користь 6400 грн на відшкодування майнової шкоди та 1500 грн витрат по оплаті оцінки завданих збитків.
Рішенням Ізюмського міськрайонного суду Харківської області від 21 грудня 2020 року позов ОСОБА_1 задоволено. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 завдану матеріальну шкоду в розмірі 6400,00 грн, 1500,00 грн витрат на проведення незалежної оцінки, 840,80 грн судового збору та 1200 грн витрат на правничу допомогу.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що наданими доказами підтверджено факт залиття квартири позивачки внаслідок неправомірних дій відповідачки, у зв'язку з чим ОСОБА_1 завдано майнових збитків, які підлягають стягненню з ОСОБА_2
27 січня 2021 року ОСОБА_2 подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення норм процесуального права, неправильне застосування норм матеріального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нову постанову про відмову в задоволенні позову.
Апеляційна скарга мотивована тим, що позивачкою не надано належних та допустимих доказів, що залиття квартири відбулося саме з вини відповідачки. Акт, складений головою правління об'єднання співвласників багатоквартирного будинку (далі - ОССБ) «Добробут «Ізюм», не є належним доказом, оскільки під час складання акту вона не була присутня, що позбавило її можливості надати свої заперечення щодо залиття квартири. Також зазначала, що позов подано неналежним позивачем, оскільки ОСОБА_1 не є власницею квартири, в якій мало місце залиття.
24 лютого 2021 року ОСОБА_1 подала відзив на апеляційну скаргу, в якому просила рішення суду першої інстанції залишити без змін.
Відзив мотивовано тим, що ОСОБА_3 не надано належних та допустимих доказів на спростування її вини у залитті квартири, а тому підстави для звільнення її від цивільної відповідальності за завдану шкоду відсутні.
Частиною третьою статті 3 ЦПК України встановлено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Суд апеляційної інстанції розглядає апеляційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Ізюмського міськрайонного суду Харківської області від 21 грудня 2020 року за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення її учасників з підстав, передбачених пунктом 1 частини четвертої статті 274 ЦПК України та частини першої статті 369 ЦПК України.
Суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення (пункт 1 частини 1 статті 374 ЦПК України).
Перевіряючи законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції відповідно до вимог частини першої статті 367 ЦПК України - в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Матеріали справи свідчать, що ОСОБА_1 є власницею квартири АДРЕСА_1 на підставі договору купівлі- продажу, посвідченого 31 травня 1995 року державним нотаріусом Ізюмської державної нотаріальної контори Живолуп І.В. (а. с. 6-7).
Згідно з інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно власником квартири АДРЕСА_3 є ОСОБА_2 на підставі договору міни від 30 липня 2005 року, посвідченого Ізюмським приватним нотаріусом (а. с. 26).
22 квітня 2020 року сталося залиття квартири АДРЕСА_3
Відповідно до акту про залиття, складеного 22 квітня 2020 року головою правління ОСББ «Добробут-Ізюм» Науменко М.О., слюсарем - сантехніком ОСОБА_4 , членом правління ОСОБА_5 залиття квартири сталося з квартири АДРЕСА_2 вказаного будинку через несправність квартирного приладу постачання холодної води у квартирі АДРЕСА_2 , а саме пошкоджено трубку або кран у ванній кімнаті (а. с. 9).
Актом про виявлення пошкоджень внаслідок залиття квартири АДРЕСА_1 , складеним 22 квітня 2020 року ОСОБА_6 та ОСОБА_7 , які проживають у квартирах АДРЕСА_4 та АДРЕСА_5 вказаного будинку відповідно, встановлено пошкодження у кімнаті 4 (згідно технічного паспорта), а саме: промокла стеля, відклеїлися шпалери, пошкодилися стіни, після залиття пошкодилася підлога, намокла штукатурка (а .с. 10).
Розмір збитків, заподіяних ОСОБА_1 внаслідок залиття квартири, підтверджується висновком про вартість відновлювального ремонту, складеним 30 квітня 2020 року суб'єктом оціночної діяльності ОСОБА_8 та складає 6400 гривень з урахуванням ПДВ (а. с. 11 - 19). Вартість проведення оцінки відповідно до договору № 08/20 від 30 квітня 2020 року визначена у розмірі 1500 грн (а. с. 25).
Відповідно до частин першої та другої статті 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).
Згідно з частинами першою та другою статті 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.
Відповідно до частини першої статті 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.
Відповідальність за завдану шкоду може наставати лише за наявності підстав, до яких законодавець відносить: наявність шкоди, протиправну поведінку заподіювача шкоди, причинний зв'язок між шкодою та протиправною поведінкою заподіювача і вину. За відсутності хоча б одного із цих елементів цивільно-правова відповідальність не настає.
З огляду на презумпцію вини завдавача шкоди (частина друга статті 1166 ЦК України) відповідач звільняється від обов'язку відшкодувати шкоду, якщо доведе, що шкоду було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого. Потерпілий подає докази, що підтверджують факт завдання шкоди за участю відповідача, розмір завданої шкоди, а також докази того, що відповідач є завдавачем шкоди або особою, яка відповідно до закону зобов'язана відшкодувати шкоду.
Таким чином, цивільне законодавство в деліктних зобов'язаннях передбачає презумпцію вини; якщо в процесі розгляду справи зазначена презумпція не спростована, то вона є юридичною підставою для висновку про наявність вини заподіювача шкоди.
Виходячи із визначених цивільним процесуальним законом принципів змагальності й диспозитивності цивільного процесу, саме на відповідача покладено обов'язок доведення відсутності його вини в завданні шкоди позивачу.
Згідно з статтею 322 ЦК України тягар утримання майна лежить на власнику майна.
Правилами утримання жилих будинків та прибудинкових територій, затвердженими наказом Державного комітету України з питань житлово-комунального господарства від 17 травня 2005 року № 76, зареєстрованими в Міністерстві юстиції України 25 серпня 2005 року № 927/11207 (далі - Правила), передбачено, що в разі залиття квартири складається відповідний акт (пункт 2.3.6 Правил).
В додатку № 4 до Правил зазначено, що факт залиття квартири та його наслідки фіксується актом комісійного обстеження квартири за участю представників організації (підприємства), яка відповідно до укладеної угоди є виконавцем послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій, представників організації (підприємства), яка згідно з укладеною угодою обслуговує внутрішньо-будинкові системи опалення та водопостачання, представника власника будинку, будинкового комітету та затверджується начальником організації (підприємства), яка відповідно до укладеної угоди надає послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій. Присутність зацікавлених осіб від потерпілої сторони та з боку винної є обов'язковою.
В акті повинно бути відображено: дата складання акта (число, місяць, рік); прізвища, ініціали та посади членів комісії; прізвище, ім'я, по батькові власника (наймача, орендаря) квартири, що зазнала шкоди; адреса квартири, поверх, форма власності; характер залиття та його причини; завдана матеріальна шкода (обсяги необхідного ремонту приміщень квартири, перелік пошкоджених внаслідок залиття речей та їх орієнтовна вартість); висновок комісії щодо встановлення вини особи, що вчинила залиття.
Частиною першою статті 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно з частиною першою статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Частиною першою статті 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
За таких обставин, встановивши, що позивачка довела розмір завданої шкоди, протиправність дій відповідача, причинний зв'язок між ними, що призвело до залиття її квартири, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про наявність підстав для задоволення позову.
Відповідачка не спростувала належними та допустимими доказами своєї вини у залитті квартири позивачки, клопотання про проведення відповідних судових експертиз, зокрема на предмет визначення причин залиття квартири позивачки, не заявила та не надала інших доказів щодо розміру спричиненої позивачці майнової шкоди, що є її процесуальним обов'язком, оскільки у спірних правовідносинах діє презумпція вини заподіювача шкоди.
Відповідно до статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Доводи апеляційної скарги, що акт від 22 квітня 2020 року не є належним та допустимим доказом є необґрунтованими, оскільки вказаний акт містить інформацію про причини залиття квартири. Разом з цим слід вважати, що акт є первинним документом, що засвідчує факт певної події, а тому не може ґрунтуватися на інших документах.
Доводи ОСОБА_2 , що спірна квартира не належить позивачці обґрунтовано не взято до уваги судом першої інстанції. Належних та допустимих доказів на спростуванням цих обставин відповідачкою не надано. Судова колегія погоджується з висновками суду першої інстанції, що розбіжності у прізвищі позивачки є наслідком перекладу з російської мови її прізвища при посвідчені правочину.
Оскільки апеляційна скарга задоволенню не підлягає, підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв'язку з розглядом справи у суді першої інстанції, а також розподілу судових витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції, немає.
Керуючись ст. ст. 367, 374 ч. 1 п. 1, 375, 382, 384 ЦПК України, суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення.
Рішення Ізюмського міськрайонного суду Харківської області від 21 грудня 2020 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення безпосередньо до Верховного Суду.
Повне судове рішення складено 16 квітня 2021 року.
Головуючий А.В. Котелевець
Судді І.В. Бурлака
О.М. Хорошевський