16.04.21
33/812/133/21
Єдиний унікальний номер судової справи: 467/675/20 Головуючий суду І інстанції - суддя Кірімова О.М.
Номер провадження: 33/812/133/21 Головуючий суддя апеляційного суду - Крамаренко Т.В.
Категорія: ст. 124 КУпАП
16 квітня 2021 року м. Миколаїв
Миколаївський апеляційний суд у складі:
головуючого судді - Крамаренко Т.В.,
із секретарем судового засідання - Колосовою О.М.,
за участю захисників - адвокатів Павлова К.О., Богдасаряна А.Ю.,
розглянувши справу про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на постанову судді Арбузинського районного суду Миколаївської області від 12 березня 2021 рокувідносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,якою його визнано винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП та провадження відносно якого закрито на підставі п.7 ч.1 ст. 247 КУпАП,
Згідно протоколу про адміністративне правопорушення серії ОБ № 117019 водій ОСОБА_1 08 червня 2020 року о 18 годині 00 хвилин в смт. Костянтинівка Арбузинського району по вул. Дружби керуючи транспортним засобом KIA CEED державний номер НОМЕР_1 не був уважним, не стежив за дорожньою обстановкою. відповідно, не реагував на її зміни, не переконався, що це буде безпечним і не створить перешкод іншим учасникам руху, не дотримався безпечного інтервалу, перешкодив обгону транспортному засобу FORD EXPLORER номерний знак НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_2 , внаслідок чого відбулося бокове зіткнення. При ДТП автомобілі отримали механічні пошкодження та матеріальні збитки. Діями водія ОСОБА_1 порушено вимоги п. 2.3Б, 10.1, 13.1, 14.3 Правил дорожнього руху, за що передбачена відповідальність за ст. 124 КУпАП.
Постановою Арбузинського районного суду Миколаївської області від 12 березня 2021 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, провадження по адміністративній справі відносно нього закрито у зв'язку із закінченням строків накладення адміністративного стягнення на підставі п.7 ч.1 ст. 247 КУпАП.
Не погодившись із зазначеною постановою суду ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить постанову суду першої інстанції скасувати, провадження у справі за ст. 124 КУпАП закрити на підставі п.1 ч.1 ст. 247 КУпАП.
Зазначає, що висновок суду про наявність в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП не відповідає фактичним обставинам справи та є необґрунтованим.
Звертає увагу на те, що суд першої інстанції принципово зайняв позицію потерпілої сторони, не зважаючи на фактичні докази та обставини, обґрунтував постанову, опираючись лише на покази свідків, не враховуючи письмові докази та фактичні обставини.
Наголошує на тому, що водій транспортного засобу FORD EXPLORER номерний знак НОМЕР_2 ОСОБА_2 , не зупинилась одразу під час ДТП, більш того вона самовільно, без присутності працівників поліції перемістила власний транспортний засіб, розмістивши його на узбіччі, з того боку де стояв транспортний засіб водія ОСОБА_1 . Здійснивши від'їзд з місця ДТП та переставивши свій автомобіль на узбіччя, водій ОСОБА_2 позбавила можливості працівників поліції правильно оцінити обстановку та надати їй вірну правову та фактичну оцінку.
Вказує на те, що обгін, який здійснив транспортний засіб FORD EXPLORER номерний знак НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_2 відбувся на перехресті вулиць Дружби та Паркової, про що остання не заперечувала.
Стверджує, що покази свідка ОСОБА_3 не можуть братись до уваги, оскільки його взагалі не було під час ДТП, його не бачили ні водій ОСОБА_1 ні свідок ОСОБА_4 .
Зазначає про те, що схема місця ДТП містить істотні недоліки, а саме: не зазначено розмірну відстань від транспортних засобів до перехрестя, не вказано напрямок руху транспортних засобів, неможливо встановити розмірну прив'язку автомобіля KIA CEED до границь проїзної частини, відсутнє зображення місця ДТП та не відображено будь - яких слідів та об'єктів.
Вважає, що предметом дослідження призначеної судом експертизи були лише пояснення - тобто думки учасників справи. Натомість фотознімки, як вихідні дані для експертизи суд не врахував та визнав їх не допустимими. Експертом взагалі не було досліджено фактичні обставини - ушкодження під час ДТП та причини їх виникнення. Разом з тим, альтернативність вибору, коли можливо зробити винним кожного з водіїв, нівелює необхідність проведення такої експертизи та таких висновків. Натомість суд не врахував висновки експертизи від 24 липня 2020 року, яка врахувала характер пошкоджень автомобілів та причини їх виникнення.
Дослідивши матеріали справи про адміністративне правопорушення, заслухавши пояснення захисника потерпілої - адвоката Багдасаряна А.Ю., представника особи, яка притягується до адміністративної відповідальності - адвоката Павлова К.О., перевіривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд встановив наступне.
У відповідності до положень ст. 1 КУпАП, завданням Кодексу України про адміністративні правопорушення є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов'язків, відповідальності перед суспільством.
Постановою Пленуму Верховного Суду України від 23 грудня 2005 року №14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» передбачено, що при розгляді справ зазначеної категорії необхідно з'ясовувати всі обставини, перелічені у ст. ст. 247, 280 КУпАП.
Зміст постанови судді має відповідати вимогам, передбаченим ст. ст. 283, 284 КУпАП. У постанові, зокрема, потрібно навести докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення, та зазначити мотиви відхилення інших доказів, на які посилався правопорушник, чи висловлених останнім доводів.
Згідно ст. 245 КУпАП, завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.
Порядок провадження в справах про адміністративні правопорушення в районних, районних у місті, міських чи міськрайонних судах визначається цим Кодексом та іншими законами України ( ст. 246 КУпАП).
Розгляд справи про адміністративне правопорушення здійснюється на засадах рівності перед законом і органом (посадовою особою), який розглядає справу, всіх громадян незалежно від раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, мови та інших обставин (ст. 248 КУпАП).
Згідно ч.1 ст. 249 КУпАП справа про адміністративне правопорушення розглядається відкрито, крім справ про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані в автоматичному режимі, про порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксовані в режимі фотозйомки (відеозапису), та випадків, коли це суперечить інтересам охорони державної таємниці.
За положеннями ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото - і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.
Орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю ( ст. 252 КУпАП).
Відповідно до ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинене адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами та інше (ст. 251 КУпАП).
До протоколу додається схема місця дорожньо-транспортної пригоди, яка є графічним зображенням місця пригоди з фіксацією всіх об'єктів та обставини, що стосуються події та можуть мати значення для об'єктивного визначення її причин, яке оформлюється з дотриманням вимог Інструкції на місці пригоди і підписується її учасниками (п.3 розділу І Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів забезпечення дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженою наказом МВС України 07 листопада 2015 року №1395, далі - Інструкція).
Зміст схеми місця дорожньо-транспортної пригоди регламентовано пунктом 4 розділу Х Інструкції.
Обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених ст.255 цього Кодексу.
При вирішенні питання щодо доведеності вини особи у скоєнні правопорушення, в тому числі й адміністративного, слід виходити з положень ст.62 Конституції України про те, що обвинувачення не може ґрунтуватись на припущеннях, а усі сумніви щодо доведеності вини особи мають тлумачитись на її користь.
Такий підхід до тлумачення норм, в тому числі, адміністративного законодавства, відповідає контексту рішення Європейського Суду від 15 травня 2008 року у справі «Надточій проти України» (заява №7460/03), в якому зазначено, що адміністративне правопорушення має ознаки, притаманні «кримінальному обвинуваченню» у значенні ст.6 Конвенції про захист прав людини та основних свобод (далі Конвенція), що вимагає дотримання стороною обвинувачення, яку в цій справі представляє автор протоколу про адміністративне правопорушення, відповідного доказового забезпечення, що передбачає такий рівень доказування, який не залишає жодних розумних сумнівів доведеності вини обвинуваченого.
Отже, стандарти, які встановлює Конвенція для кримінального провадження, поширено Європейським Судом й на провадження у справах про адміністративні правопорушення, оскільки «кримінальним обвинуваченням» у розумінні Конвенції слід розглядати й протокол про адміністративне правопорушення (справа «Лучанінова проти України» (рішення від 09 червня 2011 року, заява № 16347/02).
Окремим видом адміністративних правопорушень (проступків) є правопорушення на транспорті, в тому числі порушення, вчиненні під час дорожнього руху.
Відповідно до Закону України «Про дорожній рух» від 30 червня 1993 року (з наступними змінами і доповненнями) та п.1.1 Правил дорожнього руху України єдиний порядок дорожнього руху на всій території України встановлюється вищеназваними Правилами.
Стаття 124 КУпАП передбачає відповідальність учасника дорожнього руху за порушення правил дорожнього руху, що спричинило пошкодження транспортних засобів, вантажу, автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, дорожніх споруд чи іншого майна.
При цьому, диспозиція ст.124 КУпАП не встановлює певних правил поведінки, а посилається на інші норми законодавчих актів, у даному конкретному випадку на пункти 2.3Б, 10.1, 13.1, 14.3 Правил дорожнього руху України. Тому, розглядаючи дану справу, суд має вирішити питання щодо винуватості особи у межах порушення вимог саме пунктів, 2.3Б, 10.1, 13.1, 14.3, які зазначені в протоколі працівником поліції.
Згідно п. 1.10 Правил дорожнього руху водієм є особа, яка керує транспортним засобом і має посвідчення водія (посвідчення тракториста-машиніста, тимчасовий дозвіл на право керування транспортним засобом, тимчасовий талон на право керування транспортним засобом) відповідної категорії. Водієм також є особа, яка навчає керуванню транспортним засобом, перебуваючи безпосередньо в транспортному засобі.
Відповідно до п. 2.3 б ПДР України водій для забезпечення безпеки дорожнього руху зобов'язаний: бути уважним, стежити за дорожньою обстановкою, відповідно реагувати на її зміну, стежити за правильністю розміщення та кріплення вантажу, технічним станом транспортного засобу і не відволікатися від керування цим засобом у дорозі;
Згідно з п. 10.1. ПДР України перед початком руху, перестроюванням та будь-якою зміною напрямку руху водій повинен переконатися, що це буде безпечним і не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам руху.
Водій залежно від швидкості руху, дорожньої обстановки, особливостей вантажу, що перевозиться, і стану транспортного засобу повинен дотримувати безпечної дистанції та безпечного інтервалу (13.1. ПДР України).
Відповідно до п. 14.3. ПДР України водієві транспортного засобу, якого обганяють, забороняється перешкоджати обгону шляхом підвищення швидкості руху або іншими діями.
Згідно зі ст. 256 КУпАП та вимог «Інструкції з оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення в органах поліції» затвердженою Наказом Міністерства внутрішніх справ України за № 1376 від 06.11.2015 року та ст. 256 КУпАП у протоколі про адміністративне правопорушення поряд з іншим, повинно бути чітко зазначено місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення, яка повинна точно відповідати ознакам складу адміністративного правопорушення, зазначеним у статті КУпАП за якою складено протокол, а до протоколу повинні бути додані докази вчиненого правопорушення. При цьому суть адміністративного правопорушення має бути конкретною за змістом, викладеною з урахуванням суб'єктивних та об'єктивних ознак складу адміністративного правопорушення, передбачених ст.124 КУпАП.
Як вбачається з матеріалів справи, а саме з протоколу про адміністративне правопорушення серії ОБ № 117019 водій ОСОБА_1 08 червня 2020 року о 18 годині 00 хвилин в смт. Костянтинівка Арбузинського району по вул. Дружби керуючи транспортним засобом KIA CEED державний номер НОМЕР_1 не був уважним, не стежив за дорожньою обстановкою. відповідно, не реагував на її зміни, не переконався, що це буде безпечним і не створить перешкод іншим учасникам руху, не дотримався безпечного інтервалу, перешкодив обгону транспортному засобу FORD EXPLORER номерний знак НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_2 , внаслідок чого відбулося бокове зіткнення. При ДТП автомобілі отримали механічні пошкодження та матеріальні збитки. Діями водія ОСОБА_1 порушено вимоги п. 2.3Б, 10.1, 13.1, 14.3 Правил дорожнього руху, за що передбачена відповідальність за ст. 124 КУпАП (а.с.1 ).
Протокол про адміністративне правопорушення підписаний водієм ОСОБА_1 із зазначенням: з протоколом не згоден (а.с.1).
Відповідно до вказаного протоколу водій ОСОБА_1 порушив вимоги п. 2.3Б, 10.1, 13.1, 14.3 ПДР України.
Водії вищезазначених транспортних засобів, що зіткнулись, по різному пояснювали причини дорожньо-транспортної пригоди.
Так, в письмових поясненнях відібраних відразу після ДТП, водій ОСОБА_1 пояснив, що 08 червня 2020 року о 18-00 год. він рухався на автомобілі KIA CEED державний номер НОМЕР_1 зі сторони смт. Костянтинівка по вул. Дружби в своїй смузі для руху, позаду нього рухався автомобіль FORD EXPLORER номерний знак НОМЕР_2 , який почав здійснювати обгін його транспортного засобу. Під час обгону автомобіль FORD EXPLORER номерний знак НОМЕР_2 здійснив бокове зіткнення з його автомобілем KIA CEED державний номер НОМЕР_1 , після чого він зателефонував до поліції (а.с.4).
Водій ОСОБА_2 у наданих поясненнях відразу після ДТП зазначала, що 08 червня 2020 року близько 18-00 години вона рухалась на своєму автомобілі FORD EXPLORER номерний знак НОМЕР_2 із пасажиром ОСОБА_5 зі сторони смт. Костянтинівка Арбузинського району Миколаївської області в напрямку м. Южноукраїнськ по вулиці Дружби. Попереду неї дуже повільно рухався автомобіль KIA CEED державний номер НОМЕР_1 , в якого був ввімкнений покажчик правого повороту. Оцінивши ситуацію, що в неї немає перешкод та переконавшись що її маневр буде безпечним вона увімкнула покажчик лівого повороту та почала об'їжджати автомобіль KIA CEED державний номер НОМЕР_1 . Під час маневру, автомобіль KIA CEED почав виїжджати на зустрічну смугу для руху та своїми діями почав притискати її автомобіль та здійснив бокове зіткнення з її автомобілем FORD EXPLORER. Під час зіткнення її автомобіль виїхав на клумбу, після чого вона зупинилась посеред проїзної частини (а.с.3).
До вказаного протоколу додана схема, яка складена начальником СРПП Арбузинського ВП Братского ВП ГУНП в Миколаївській області Спасенко Д.В. (а.с.5).
Згідно пункту 4 розділу IX Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України 07 листопада 2015 року № 1395 на схемі місця ДТП графічно зображуються та фіксуються такі об'єкти:
1) ділянка дороги, на якій сталась ДТП;
2) сталі орієнтири, до яких на схемі здійснена прив'язка об'єктів та слідів;
3) транспортні засоби, причетні до ДТП, координати їх розміщення відносно елементів проїжджої частини та сталих орієнтирів;
4) сліди гальмового шляху коліс транспортних засобів: їх розміщення відносно елементів проїжджої частини; довжина від їх початку до кожного колеса транспортного засобу із зображенням місць розривів; довжина слідів на ділянках з різним покриттям;
5) інші сліди та предмети, що стосуються пригоди: розміщення частин та об'єктів (уламки кузова, частинки фарби, уламки скла, осипання ґрунту, сліди рідини), що відокремилися від транспортного засобу, відносно елементів проїжджої частини, транспортних засобів; площа розсіювання уламків скла, осипання ґрунту;
6) координати місця зіткнення, наїзду відносно сталих орієнтирів;
7) ширина проїжджої частини разом з роздільними смугами;
8) ширина тротуарів, узбіччя;
9) розміри ділянок з різним станом дорожнього покриття;
10) розміри та розміщення дефектів дорожнього покриття;
11) розташування дорожньої розмітки;
12) розташування світлофорів, дорожніх знаків та інших засобів технічного регулювання дорожнього руху;
13) розташування шлагбаума, засобів сигналізації, дорожніх знаків на підході до залізничного переїзду.
В обов'язковому порядку на схемі місця ДТП заповнюється таблиця дорожніх умов та зазначаються назви об'єктів, зображених на схемі.
На зворотному боці схеми місця ДТП зазначаються:
1) марка (модель) пошкодженого транспортного засобу;
2) номерний знак транспортного засобу;
3) власник (співвласник) транспортного засобу;
4) серія та номер полісу обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів та назва страхової організації, яка його видала, а у разі його відсутності - посвідчення відповідної категорії осіб, для яких наявність полісу не є обов'язковою;
5) перелік видимих (зовнішніх) пошкоджень транспортного засобу, які сталися внаслідок ДТП;
6) вид пригоди;
7) кількість учасників ДТП;
8) порушення пункту Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року № 1306;
9) результати огляду на стан сп'яніння (у випадку його проведення);
10) тип транспортного засобу.
Зазначена інформація підтверджується підписами водіїв транспортних засобів.
Зі схеми вбачається, що внаслідок ДТП автомобіль FORD EXPLORER номерний знак НОМЕР_2 отримав пошкодження правої передньої та задньої двері, пошкодження колісної арки, задній молдинг правої передньої двері. Автомобіль KIA CEED державний номер НОМЕР_1 зазнав пошкоджень лівого переднього крила, переднього бамперу з лівої сторони (а.с.5 зворот).
Дана схема місця ДТП підписана водієм ОСОБА_2 без зауважень, водій ОСОБА_1 від підпису схеми відмовився.
Між тим, у наданій схемі не визначено координати місця зіткнення транспортних засобів відносно сталих орієнтирів, а також напрямок руху транспортних засобів До того, ж не зазначено відстань від транспортних засобів до перехрестя та до границь проїзної частини.
Отже, під час складання працівниками поліції схеми місця ДТП не було дотримано положень чинного законодавства.
За такого, відомості у схемі не дають можливості суду достеменно встановити механізм утворення пошкоджень на транспортних засобах, що могло свідчити про те, який з транспортних засобів створив аварійну ситуацію.
При цьому, сам по собі факт зіткнення без аналізу інших обставин не може бути достатньою підставою для обвинувачення водія у невиконанні вимог п. 2.3Б, 10.1, 13.1, 14.3 Правил та є порушенням презумпції невинуватості.
Усунути перелічені недоліки та суперечності в судовому засіданні, тим більш зі спливом значного часу з моменту події, неможливо.
До того ж, свідки ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_3 , які були допитані під час розгляду справи надавали пояснення відносно версії ДТП кожного із водіїв.
Крім того, під час розгляду справи в суді першої інстанції, постановою Арбузинського районного суду Миколаївської області від 02 грудня 2020 року по справі було призначено судово автотехнічну експертизу.
Згідно висновку експерта Миколаївського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру МВС України Заверюхіна Д.Д. за № СЕ-19/115-20/16343ІТ від 20 січня 2021 року, експертом в основу було покладено два варіанти розвитку події: перша за поясненнями водія ОСОБА_1 та свідка ОСОБА_4 , згідно яких зіткнення сталося на перехресті; друга за поясненнями водія ОСОБА_2 та свідків ОСОБА_5 , ОСОБА_3 , згідно яких зіткнення відбулося на зустрічній смузі у зв'язку з чим експертом було надано висновок за двома варіантами.
По першому варіанту: в даній дорожній ситуації водій автомобіля КІА Сееd р/н НОМЕР_1 з метою забезпечення безпеки дорожнього руху повинен був діяти у відповідності до вимог п. 12.3 ПДР України. В даній дорожній ситуації водій автомобіля Ford Ехрlогег р/н НОМЕР_2 з метою забезпечення безпеки дорожнього руху, повинен був діяти у відповідності до вимог п. 13.1,13.3, 14.6 а) ПДР України. В діях водія автомобіля КІА Сееd р/н НОМЕР_1 не вбачається невідповідність вимогам п.12.3 ПДР України. В діях водія автомобіля Ford Ехрlогег р/н НОМЕР_2 вбачається невідповідності вимогам п. 13.1,13.3, 14.6 ПДР України. Дії водія автомобіля Ford Ехрlогег р/н НОМЕР_2 , що не відповідали вимогам п. 13.1,13.3 ПДР України знаходяться в причинному зв'язку з подією з технічної точки зору. Водій автомобіля Ford Ехрlогег р/н НОМЕР_2 мав технічну можливість запобігти зіткненню. Водій автомобіля КІА Сееd р/н НОМЕР_1 своїми односторонніми діями не міг вплинути на дорожньо-транспортну ситуацію та, відповідно не мав технічної можливості запобігти зіткненню.
По другому варіанту: в даній дорожній ситуації водій автомобіля КІА Сееd р/н НОМЕР_1 з метою забезпечення безпеки дорожнього руху повинен був діяти у відповідності до вимог п. 9.2, 9.4, 10.1 ПДР України. В даній дорожній ситуації водій автомобіля Ford Ехрlогег р/н НОМЕР_2 з метою забезпечення безпеки дорожнього руху, повинен був діяти у відповідності до вимог п. 12.3 ПДР України. В діях водія автомобіля КІА Сееd р/н НОМЕР_1 вбачається невідповідність вимогам п. 9.2, 9.4, 10.1 ПДР України. В діях водія автомобіля Ford Ехрlогег р/н НОМЕР_2 не вбачається невідповідності вимогам п. 12.3 ПДР України. Дії водія автомобіля КІА Сееd р/н НОМЕР_1 , що не відповідали вимогам п.10.1 ПДР України знаходяться в причинному зв'язку з подією з технічної точки зору. Водій автомобіля КІА Сееd р/н НОМЕР_1 мав технічну можливість запобігти зіткненню. Водій автомобіля Ford Ехрlогег р/н НОМЕР_2 своїми односторонніми діями не міг вплинути на дорожньо-транспортну ситуацію та, відповідно не мав технічної можливості запобігти зіткненню.
До того ж, у наданому суду ОСОБА_1 висновку експертного дослідження №20-764 від 24 липня 2020 року, проведений судовим експертом Одеського науково-дослідного інституту судових експертиз зазначено, що водій автомобіля КІА Сееd р/н НОМЕР_1 своїми одноособовими діями не мав технічної можливості попередити ДТП, водій автомобіля Ford Ехрlогег р/н НОМЕР_2 належним виконанням вимог п.10.1 ПЛДР мала б технічну можливість попередити ДТП (а.с.134-140).
На підставі викладеного, апеляційний суд дійшов висновку, що надані суду докази, а саме протокол про адміністративне правопорушення та схема, яка містить неузгодженість з поясненнями учасників пригоди, а також письмові пояснення, висновки експертиз, які також не усувають зазначених вище протиріч, самі по собі не можуть ані спростувати, ані довести твердження учасників пригоди щодо її дійсних причин.
Отже, докази, які надані суду органом, уповноваженим на складання протоколу про адміністративне правопорушення, не можуть забезпечити такий рівень доказування, який би не залишав жодних розумних сумнівів доведеності вини ОСОБА_1 в порушенні п. 2.3Б, 10.1, 13.1, 14.3 Правил.
У рішенні ЄСПЛ від 21 липня 2011 року по справі «Коробов проти України» Європейський суд з прав людини вказав, що при оцінці доказів Суд, як правило, застосовує критерій доведення «поза розумним сумнівом». Проте, така доведеність може випливати зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумцій факту.
Також, в справі «Пол і Одрі Едвардс проти Об'єднаного Королівства» (№46477/99), Європейський суд з прав людини зазначив, що компетентні органи завжди повинні докладати серйозних зусиль для з'ясування обставин справи і не повинні керуватись необдуманими або необґрунтованими висновками для розслідування, або в якості підстав для прийняття рішень.
У справі «Barbera, Messegu and Jabardo v. Spain» від 06.12.1998 (п. 146) Європейський суд з прав людини встановив, що принцип презумпції невинності вимагає серед іншого, щоб, виконуючи свої обов'язки, судді не починали розгляд справи з упередженої думки, що особа скоїла правопорушення, яке ставиться їй в провину; всі сумніви, щодо її винуватості повинні тлумачитися на користь цієї особи.
Так, с таттею 62 Конституції України закріплений принцип презумпції невинуватості, який передбачає, що ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість, а також, що всі сумніви стосовно доведеності вини особи, мають тлумачитись на її користь.
Згідно положень ст. 7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставі та в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.
При цьому апеляційний суд, діючи в межах повноважень на перегляд постанови місцевого суду, не дає оцінку діям водія ОСОБА_2 , оскільки наявність або відсутність в діях інших водіїв порушень Правил дорожнього руху України, які, як вважає апелянт, також призвели до настання дорожньо-транспортної пригоди - не є предметом розгляду судом апеляційної інстанції.
Суд усвідомлює суспільну небезпеку правопорушень, пов'язаних із забезпеченням безпеки дорожнього руху, необхідність невідворотності покарання порушників та створення умов, які би перешкоджали розповсюдженню таких дії.
Проте необхідність дотримання вимог ст.62 Конституції України (неможливість обґрунтовувати обвинувачення припущеннями, а усі сумніви щодо доведеності вини особи мають тлумачитись на її користь), вимог ст.6 Конвенції (щодо забезпечення прав обвинувачених) та застосування основних принципів та європейських стандартів щодо рівня доказового забезпечення («поза розумних сумнівів»), дає апеляційному суду підстави для висновку про недоведеність достатніми та неспростованими доказами факту порушення ОСОБА_1 у конкретній дорожній обстановці вимог п. 2.3Б, 10.1, 13.1, 14.3 Правил та вчинення правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП.
За таких обставин, провадження по справі про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, підлягає закриттю на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП, який передбачає, що провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю у разі відсутності складу адміністративного правопорушення.
У відповідності до п. 2 ч. 8 ст. 294 КУпАП, за наслідками розгляду апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції має право скасувати постанову та закрити провадження, а тому апеляційна скарга підлягає задоволенню.
Керуючись ст. 294 КУпАП України суд,
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.
Постанову судді Арбузинського районного суду Миколаївської області від 12 березня 2021 року, якою ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП та провадження відносно якого закрито у зв'язку із закінченням строків накладення адміністративного стягнення на підставі п.7 ч.1 ст. 247 КУпАП скасувати.
Провадження у справі про адміністративне правопорушення про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ст. 124 КУпАП - закрити на підставі п.1ч.1 ст. 247 КУпАП у зв'язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення і оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Суддя Миколаївського
апеляційного суду Т.В. Крамаренко