Справа № 755/1189/19
1кп/755/405/21
"15" квітня 2021 р. Дніпровський районний суд м. Києва в складі:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
секретарях ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві матеріали кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань № 12018100040008938 від 27 вересня 2018 року, за обвинуваченням
ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Оліївка Олександрівського району Кіровоградської області, українця, громадянина України, з професійно-технічною освітою, розлученого, офіційно непрацюючого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , раніше неодноразово судимого, зокрема:
- вироком Святошинського районного суду м. Києва від 02.02.2015 року за ч. 2 ст. 186, ст. 71 КК України на 4 роки місяців позбавлення волі, 31.05.2018 року звільнений з ВК № 6 Кіровоградської області умовно-достроково, невідбутий строк покарання 10 місяців 17 днів,
- 22.09.2020 року вироком Святошинського районного суду м. Києва за ч. 2 ст. 187 КК України на 7 років 3 місяці позбавлення волі,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 186 КК України,
за участю:
прокурора ОСОБА_7 ,
потерпілого ОСОБА_8 ,
представника потерпілого ОСОБА_9 ,
захисника ОСОБА_10 ,
обвинуваченого ОСОБА_6 ,
Судом встановлено, що 23.09.2018 року приблизно о 01 годині 00 хвилин ОСОБА_6 перебував біля станції метро «Чернігівська», де побачив ОСОБА_8 , в той час, як обидва вживали алкогольні напої у виличному кафе, після чого ОСОБА_8 направився у бік зупинки громадського транспорту, а ОСОБА_6 прослідував за ним. В цей момент у ОСОБА_6 виник злочинний умисел, направлений на відкрите викрадення чужого майна.
Реалізуючи злочинний умисел, діючи з корисливих мотивів, з метою власного протиправного збагачення, ОСОБА_6 підбіг до ОСОБА_8 та шляхом ривка відкрито викрав сумку, типу барсетка, вартістю 500 гривень, в якій знаходилось наступне майно: мобільний телефон марки «Хонор 7Х» ІМЕІ1: № НОМЕР_1 , ІМЕІ 2: № НОМЕР_2 , вартістю 6000 гривень, дві банківські картки «Приват Банк», з яких у подальшому зняв грошові кошти на загальну суму 9000 гривень, а також гроші в сумі 300 гривень.
З місця вчинення кримінального правопорушення ОСОБА_6 зник, розпорядившись викраденим майном на власний розсуд, тим самим завдав потерпілому ОСОБА_8 матеріальну шкоду на загальну суму 15800 гривень.
Допитаний в судовому засіданні ОСОБА_6 вину у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення визнав частково та показав, що 23 вересня 2018 року вночі познайомився з ОСОБА_8 , разом вживали алкогольні напої у виличному кафе біля станції метро «Чернігівська», коли він відійшов, то виявив відсутність потерпілого, потім побачив, що потерпілий впав, а його обступили якісь хлопці, потерпілий почав тікати, у нього випала «барсетка», він (обвинувачений) підійняв її та почав йти з нею в іншому напрямку. В той час, як він забрав «барсетку» потерпілого, то, як йому здалося, люди, що були на вулиці, звернули на це увагу, однак він (обвинувачений) пояснив, що вони з потерпілим разом, тому претензій до нього не було. Пізніше в «барсетці» потерпілого виявив 2 картки «Приват банку», в яких змінив пін-код та зняв в банкоматі з кожної по 4500 гривень, карточку «Ощадбанку», яку викинув та мобільний телефон, який здав у ломбард, сумку також викинув. Вважає, що його дії мають бути кваліфіковані за ч. 2 ст. 185 КК України, оскільки потерпілий не бачив викрадення його речей і не міг бачити.
Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ст. 91 КПК України у кримінальному провадженні підлягають доказуванню: 1) подія кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини, вчинення кримінального правопорушення; 2) винуватість обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, форма вини, мотив і мета вчинення кримінального правопорушення; 3) вид і розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, а також розмір процесуальних витрат; 4) обставини, які впливають на ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, характеризують особу обвинуваченого, обтяжують чи пом'якшують покарання, які виключають кримінальну відповідальність або є підставою закриття кримінального провадження; 5) обставини, що є підставою для звільнення від кримінальної відповідальності або покарання. Відповідно до ст. 92 КПК України обов'язок доказування обставин, які підлягають доказуванню у кримінальному провадженні, передбачених ст. 91 КПК України покладається на прокурора.
Суд же відповідно до ст. 26 КПК України у кримінальному провадженні вирішує питання, що винесені на його розгляд сторонами та віднесені до його повноважень, а ч. 1 ст. 337 КПК України передбачає, що судовий розгляд проводиться лише стосовно особи, якій висунуте обвинувачення, і лише в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акту, крім випадків, передбачених цією статтею.
Тобто обов'язок доказування обставин, які підлягають доказуванню у кримінальному провадженні, покладається на сторону обвинувачення безпосередньо у судовому засіданні.
Так, допитаний в судовому засіданні потерпілий ОСОБА_8 показав, що дати вчинення відносно нього злочину вже не пам'ятає, оскільки пройшов значний час, вночі він разом із раніше невідомим йому чоловіком зустрівся неподалік станції метро «Чернігівська», під час розмови у обох виникло бажання вжити алкогольні напої, вони зайшли в кафе, що було поруч, та по черзі пригощали один одного алкоголем. Потім, як йому стало зле, він дістав зі своєї сумки, типу барсетка, гроші, розрахувався за алкоголь, та пішов в напрямку дороги з метою поїхати на таксі додому. В той час, як він знаходився біля дороги, до нього із спини підбіг чоловік, з яким він вживав алкогольні напої, та вихопив з його руки «барсетку», в якій знаходилися грошові кошти, мобільний телефон, карточки банку та пенсійне посвідчення. Пізніше стало відомо, що особа, яка викрала карточки, зняла з обох карток «Приват банку» гроші, які йому довелося погашати як споживчий кредит. Також потерпілий чітко вказав, що особою, яка викрала його майно, є обвинувачений ОСОБА_6 . У зв'язку з чим просить задовільнити його цивільний позов в повному обсязі.
Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_11 показав, що 23.09.2018 року він на громадських засадах у зв'язку із перебуванням у складі громадської організації по охороні безпеки вулиць разом з ОСОБА_12 , здійснювали патрулювання вулиці на автомобілі, близько 00 години 30 хвилин вони направляючись в напрямку Ленінградської площі від ринку «Юність», неподалік станції метро «Чернігівська», помітили, що через дорогу переходить невідомий чоловік до зупинки громадського транспорту, а за ним йшов інший чоловік, не високого зросту, одягнений в кофту з капюшоном. Потім не деякий час він втратив їх з поля зору, а через невеликий проміжок часу помітив, як перший чоловік лежав на землі, а над ним стояв другий чоловік, потім другий чоловік вирвав у лежачого сумку і побіг в сторону вулиці Попудренка, потім вони направилися на автомобілі за ним, проте не наздогнали. Крім того, повідомив, що детально обличчя особи, що викрала сумку, він не бачив, проте за тілобудовою та зростом обвинувачений ОСОБА_6 схожий на чоловіка, котрого він бачив під час патрулювання.
Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_12 показав, що 23.09.2018 року він перебував в автомобілі з ОСОБА_11 , здійснювали патрулювання вулиць на громадських засадах, близько 00 години 30 хвилин він, направляючись в напрямку Ленінградської площі від ринку «Юність», неподалік станції метро «Чернігівська», побачив двох осіб, один з них лежав, а інший, що був худішим, - стояв над ним, потім той чоловік, що був худішим, почав швидко тікати у бік дворів, а в руках у нього була сумка, інших людей, крім цих двох, свідок не бачив. Той момент, коли один чоловік забрав у іншого сумку, свідок не бачив, однак йому про це стало відомо зі слів ОСОБА_12 . Крім того, свідок вказав, що вони намагались на автомобілі наздогнати чоловіка з сумкою в руках, однак не змогли і втратили його з поля зору.
Також в судовому засіданні були дослідженні наступні докази.
Довідка з «Ломбард Донкредит ТОВ «Інтер Ріелті і компанія», згідно якої, зокрема, 25.09.2018 року ОСОБА_6 передав під заставу мобільний телефон «Хонор 7Х» ІМЕІ1: № НОМЕР_1 , ІМЕІ 2: № НОМЕР_2 .
Довідка з АТ КБ «Приват банку» про рух коштів по рахунках, відкритих на ім'я ОСОБА_8 .
Також, з протоколу пред'явлення особи для впізнання за фото знімками від 20.11.2018 року вбачається, що Потерпілий ОСОБА_8 вказує, що особа яка 23.09.2018 року близько 01 години 00 хвилин за адресою: АДРЕСА_3 , відкрито викрала «барсетку» з особистими речами та майном, зображену на фото №4 особу впізнано за особливостями зовнішнього вигляду, рисами обличчя.
Згідно додатку до вказаного протоколу, на фото № 4 зображений ОСОБА_6 .
Крім того, протоколом проведення слідчого експерименту від 30.11.2018 року, проведеного за участю потерпілого ОСОБА_8 , встановлено, що знаходячись за адресою: м. Київ, вул. Попудренка, 46/2, неподалік станції метро «Чернігівська», потерпілому ОСОБА_8 було запропоновано розповісти про події, що мали місце того дня, на що потерпілий повідомив, що вніч з 22.09.2018 року на 23.09.2018 року він вживав алкогольні напої в кафе біля стійки, розташованої на вулиці, поруч з ним стояв хлопець і також вживав напої, цей хлопець до нього звернувся, щось говорив, але що він не звернув уваги, після вживання алкогольних напоїв, потерпілий розрахувався за замовлення, пішов в напрямку дороги, щоб зупини таксі. В той час, як він знаходився біля дороги, до нього зі спини підбіг чоловік та вихопив з його рук сумку, даний чоловік за зовнішніми ознаками, а саме: худорлява статура, низький зріст, слов'янська зовнішність та одягом, а саме: спортивна куртка з капюшоном, кепка темного кольору, був схожий на чоловіка, з яким він декілька хвилин тому поруч вживали алкогольні напої, оскільки він його добре роздивився. Після того, як з його плеча чоловік зірвав сумку, він побіг через дорогу та забіг в двори будинків, спробувати наздогнати потерпілий не намагався, оскільки розумів, що в нього не вийде.
Отже, дослідивши, оцінивши та перевіривши зібрані у кримінальному провадженні докази, з точки зору належності, допустимості, достовірності а їх сукупність - з точки зору достатності та взаємозв'язку, суд приходить до наступних висновків.
При ухваленні вироку відносно обвинуваченого ОСОБА_6 , суд вважає за необхідне відповідно до положень ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» застосувати як джерело права Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини.
Так, у рішеннях «Коробов проти України» від 21.10.2011 року, «Ірландія проти Сполученого Королівства» від 18.01.1978 року Європейський суд з прав людини зазначає, що при оцінці доказів Суд, як правило, застосовує критерій доведення «поза розумним сумнівом». Проте така доведеність може випливати зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростованих презумпцій факту.
Відповідно до ст. 337 КПК України, судовий розгляд проводиться лише стосовно особи, якій висунуте обвинувачення, і лише в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акта, крім випадків, передбачених цією статтею. Під час судового розгляду прокурор може змінити обвинувачення, висунути додаткове обвинувачення, відмовитися від підтримання державного обвинувачення, розпочати провадження щодо юридичної особи. З метою ухвалення справедливого судового рішення та захисту прав людини і її основоположних свобод суд має право вийти за межі висунутого обвинувачення, зазначеного в обвинувальному акті, лише в частині зміни правової кваліфікації кримінального правопорушення, якщо це покращує становище особи, стосовно якої здійснюється кримінальне провадження.
У той же час, прокурор під час судового розгляду не змінив обвинувачення та не висунув додаткове, водночас суд позбавлений можливості вийти за його межі у бік його збільшення.
Між тим, відповідно до вимог кримінального процесуального законодавства, суд має сприймати докази безпосередньо, що дає змогу суду належним чином дослідити і перевірити як кожен доказ окремо, так і у взаємозв'язку з іншими доказами, здійснити їх оцінку за критеріями, визначеними у ч. 1 ст. 94 КПК України, та сформувати повне та об'єктивне уявлення про фактичні обставини конкретного кримінального провадження.
Так, допитаний безпосередньо в судовому засіданні, потерпілий вказав на обвинуваченого, як на особу, що вчинила відносно нього відкрите викрадення майна, зазначивши деталі вчинення вказаного злочину.
Крім того, суд вважає, що стороною обвинувачення було доведено те, що ОСОБА_6 здійснив саме відкрите викрадення чужого майна (грабіж) оскільки, ОСОБА_13 заволодів особистими речами потерпілого шляхом ривка, діяв відкрито для потерпілого, ігноруючи його волю, що підтверджується показаннями потерпілого, які узгоджуються з показаннями свідків ОСОБА_11 та ОСОБА_12 , а також в сукупності з іншими дослідженими в судовому засіданні доказами.
В той же час, суд критично ставиться до показань обвинуваченого про те, що він вчинив викрадення майна у таємний для потерпілого спосіб, оскільки вони є не логічними, не послідовними, суперечать іншим дослідженим в судовому засіданні доказам.
Отже, суд вважає такі показання позицією захисту, з метою уникнути кримінальної відповідальності за більш тяжкий злочин.
Враховуючи викладене, суд, допитавши обвинуваченого, потерпілого та свідків, дослідивши матеріали кримінального провадження, прийшов до висновку, що винуватість ОСОБА_6 у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення при обставинах, викладених у вироку, доведена повністю.
На підставі викладеного, суд вважає доведеною вину ОСОБА_6 у відкритому викраденні чужого майна (грабежі), вчиненого повторно, тобто у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 186 КК України.
Призначаючи покарання ОСОБА_6 , суд у відповідності до ст. 65 КК України враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, а саме його характер та ступінь суспільної небезпеки, те, що вказаний злочин відповідно до ст. 12 КК України відносяться до тяжкого злочину, особу обвинуваченого, який розлучений, офіційно не працює, раніше неодноразово судимий, за місцем проживання характеризується посередньо, на обліку у лікаря-психіатра та лікаря-нарколога не перебуває, а також враховує його вік та стан здоров'я.
Обставин, які пом'якшують покарання обвинуваченого, згідно ст. 66 КК України, не встановлено.
Обставиною, що обтяжує покарання обвинуваченого, згідно ст. 67 КК України, є вчинення злочину у стані алкогольного спяніння.
Згідно ст. 50 КК України, покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами.
З урахуванням ступеню тяжкості вчиненого ОСОБА_6 кримінального правопорушення, та з урахуванням особи обвинуваченого, який раніше засуджувався за злочини проти власності і суд вже звільняв його на підставі ст.75 КК України від відбування покарання з випробуванням, однак це не призвело до позитивних змін в його особистості й не створило в нього готовності до самокерованої правослухняної поведінки у суспільстві, оскільки він знову вчинив злочин, суд не знаходить підстав для застосування щодо ОСОБА_6 положень ст. ст. 69, 75 КК України та вважає за доцільне призначити йому покарання у виді позбавлення волі в межах санкції ч. 2 ст.186 КК України. Таке покарання суд вважає необхідним та достатнім для його виправлення, а також для запобігання вчиненню нових злочинів.
Крім того, враховуючи засудження ОСОБА_6 вироком Святошинського районного суду м. Києва 23.06.2020 року, суд вважає необхідним призначити покарання на підставі ч. 4 ст. 70 КК України, а також остаточне покарання призначити на підставі ст. 71 КК України з урахуванням того, що ОСОБА_6 не відбув покарання, призначене попереднім вироком Святошинського районного суду м. Києва від 02.02.2015 року, злочин вчинив у період умовно-дострокового звільнення з міць позбавлення волі.
В порядку ст.100 КПК України підлягає вирішенню питання речових доказів.
Також підлягає вирішенню цивільний позов.
Так, відповідно до ч. 2 ст. 127 КПК України та ч. 1 ст. 1177 ЦК України шкода, завдана кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням, може бути стягнута судовим рішенням за результатами розгляду цивільного позову в кримінальному провадженні.
Частина 1 ст. 128 КПК України передбачає, що особа, якій кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням завдано майнової та/або моральної шкоди, має право під час кримінального провадження до початку судового розгляду пред'явити цивільний позов до підозрюваного, обвинуваченого або до фізичної чи юридичної особи, яка за законом несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діяннями підозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння.
Відповідно до ст. 10, 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі.
Суд вважає, що в частині відшкодування матеріальної шкоди позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі, оскільки підтверджені належним чином та визнані обвинуваченим.
Що стосується моральної шкоди, яку потерпілий ОСОБА_8 просить стягнути з обвинуваченого, то суд керується роз'ясненнями п. 9 постанови Пленуму Верховного Суду України № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової шкоди)», із внесеними змінами, згідно якої, при визначенні розміру моральної шкоди, суд виходить з тяжкості душевних страждань потерпілих, яких вони зазнали, їх тривалості, можливості відновлення і змін у їх життєвих стосунках, часу та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану.
Разом з тим, суд враховує вимоги розумності та справедливості, необхідності дотримання норм чинного законодавства щодо їх меж. Тому в частині відшкодування моральної шкоди позовні вимоги підлягають задоволенню частково з урахуванням їх співмірності та завданих моральних страждань.
Процесуальні витрати не понесені.
Керуючись ст. ст. 368, 370, 373, 374 КПК України, суд, -
ОСОБА_6 визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 186 КК України, та призначити йому покарання у виді 4 /чотирьох/ років 6 / шести/ місяців позбавлення волі.
На підставі ч. 4 ст. 70 КК України до призначеного цим вироком покарання ОСОБА_6 частково приєднати покарання, призначене вироком Святошинського районного суду м. Києва від 23.06.2020 року, визначивши йому покарання у виді 7 /семи/ років 5 /п'яти / місяців позбавлення волі.
На підставі ст.71 КК України до покарання, призначеного цим вироком, частково приєднати невідбуту частину покарання, призначеного вироком Святошинського районного суду м. Києва від 15.02.2015 року, остаточно призначивши ОСОБА_6 покарання у виді 7 /семи/ років 6 /шести/ місяців позбавлення волі.
Строк відбування покарання ОСОБА_6 рахувати з 29 лютого 2020 року.
Цивільний позов потерпілого ОСОБА_14 задовольнити частково.
Стягнути з засудженого ОСОБА_6 на користь ОСОБА_14 16759 гривень в рахунок відшкодування матеріальної шкоди.
Стягнути з засудженого ОСОБА_6 на користь ОСОБА_14 10000 гривень в рахунок відшкодування моральної шкоди.
Речові докази у справі, а саме: диск із інформацією проведення слідчого експерименту - залишити на при матеріалах кримінального провадження.
Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору. Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку суду.
Вирок може бути оскаржений в апеляційному порядку через Дніпровський районний суд м. Києва шляхом подачі апеляції протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасникам кримінального провадження роз'яснюється право ознайомитись із журналом судового засідання.
Суддя: