Справа № 131/263/20
Провадження № 2/131/78/2021
2021 рік
16.04.2021 м. Іллінці
Іллінецький районний суд Вінницької області в складі:
головуючого судді Олексієнка О.Ю.,
за участю секретаря судових засідань Курман Ю.М.,
розглянувши в м. Іллінці цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Іллінецької міської ради Вінницької області, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про визнання права на завершення приватизації на земельну ділянку в порядку спадкування за законом,-
ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Іллінецької міської ради Вінницької області, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про визнання права на завершення приватизації на земельну ділянку в порядку спадкування за законом.
Позов мотивувала тим, що проживає у власному житловому будинку АДРЕСА_1 .
В цьому ж будинку раніше разом з нею проживала її мати, ОСОБА_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 і після її смерті відкрилась спадщина, яка складалась зокрема з належного їй на праві власності слідуючого майна: житлового будинку АДРЕСА_1 ; земельних ділянок площею 0,10 га., для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд та площею 0,05 га., для ведення особистого селянського господарства, що знаходяться по АДРЕСА_1 , які раніше в складі однієї земельної ділянки загальною площею 0,15 га. підпунктом 202 пункту 2 рішення 11 сесії 22 скликання Іллінецької міської ради народних депутатів від 26 лютого 1997 року було передано у приватну власність ОСОБА_4 з цільовим призначенням для ведення особистого підсобного господарства та обслуговування житлового будинку.
За час життя ОСОБА_4 склала заповіт від 16 листопада 1990 року посвідчений державним нотаріусом Іллінецької державної нотаріальної контори Вінницької області, яким вона на випадок своєї смерті житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами розташований в АДРЕСА_1 , заповіла позивачу ОСОБА_1 , а тому відповідно до ст.ст. 1216, 1223 ЦК України поскільки мало місце спадкування за заповітом, ОСОБА_1 своєчасно звернувшись до нотаріуса з заявою про прийняття спадщини за заповітом та прийнявши спадщину після смерті матері отримала свідоцтво про право на спадкування за заповітом від 29 січня 2010 року за яким прийняла в спадщину вищевказаний житловий будинок з господарськими будівлями АДРЕСА_1 в якому тепер і проживає.
Проте, як виявилось за цією ж адресою ОСОБА_4 за час життя розпочала приватизацію прибудинкової земельної ділянки загальною площею 0,15 га., яку підпунктом 202 пункту 2 рішення 11 сесії 22 скликання Іллінецької міської ради народних депутатів від 26 лютого 1997 року було передано безоплатно у приватну власність матері позивача з цільовим призначенням для ведення особистого підсобного господарства та обслуговування житлового будинку. Проте не отримала правовстановлюючого документа, яким на той час був державний акт на право власності на земельну ділянку, поскільки ІНФОРМАЦІЯ_1 померла.
Так як після смерті матері ОСОБА_1 прийняла спадщину, оскільки подала заяву до нотаріуса. Однак через відсутність правовстановлюючого документу на вказану земельну ділянку, яким був державний акт на право власності на земельну ділянку, постановою державного нотаріуса від 14 травня 2019 року позивачу було відмовлено у видачі відповідного свідоцтва про право спадкування на земельну ділянку та роз'яснено право звернення в суд за захистом своїх спадкових прав.
В судове засідання позивач ОСОБА_1 не з'явилася подала до суду заяву, в якій позовні вимоги підтримала, просить їх задоволити та розглянути справу за її відсутності.
Представник відповідача Іллінецької міської ради Вінницької області подав відзив на позовну заяву, в якому зазначено, що позовні вимоги міська рада визнає, проти їх задоволення не заперечує та просить проводити розгляд справи у відсутність представника ради.
Враховуючи зазначені вище положення, а також те, що сторони скористались своїм правом, врегульованим ч. 3 ст. 211 ЦПК України, заявляти клопотання про розгляд справи за їх відсутності, суд не вбачає підстав для відкладення розгляду справи та проводить його в даному підготовчому засіданні на підставі доказів наявних у справі.
Згідно з ч. ч. 3-4 ст. 200 ЦПК України, за результатами підготовчого провадження суд ухвалює рішення у випадку визнання позову відповідачем.
Вивчивши та дослідивши матеріали справи, давши оцінку зібраним доказам, суд приходить до висновку про можливість ухвалення рішення в підготовчому судовому засіданні та задоволення позову з таких підстав.
Судом установлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_4 , що підтверджується копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 (а.с. 7).
На день смерті ОСОБА_4 мала у власності житловий будинок АДРЕСА_1 ; земельні ділянки площею 0,10 га., для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд та площею 0,05 га., для ведення особистого селянського господарства, що знаходяться по АДРЕСА_1 , які раніше в складі однієї земельної ділянки загальною площею 0,15 га. підпунктом 202 пункту 2 рішення 11 сесії 22 скликання Іллінецької міської ради народних депутатів від 26 лютого 1997 року було передано у приватну власність ОСОБА_4 з цільовим призначенням для ведення особистого підсобного господарства та обслуговування житлового будинку (а.с. 15-17).
Згідно рішення 65 сесії 8 скликання Іллінецької міської ради Вінницької області №1463 від 20.10.2020 року визнано такими, що втратили чинність рішення 16 сесії 6 скликання Іллінецької міської ради « Про скасування рішень міської ради з питань приватизації земельних ділянок» від 14.02.2012 року стосовно ОСОБА_4 та порядковий номері додатку до рішення 17 сесії 6 скликання Іллінецької міської ради « Про надання дозволу на виготовлення технічних документацій із землеустрою щодо складання документів що посвідчують право оренди земельних ділянок громадянам» від 10.04.2012 року стосовно ОСОБА_1 в зв'язку з її бажанням оформлення земельної ділянки у власність по спадщині після покійної матері за адресою розташування земельної ділянки - АДРЕСА_1 .
Відповідно ст. 1217 ЦК України спадкування здійснюється за заповітом або за законом.
Згідно ч. 1 ст. 1258 ЦК України спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово.
У відповідності до ст. 1261 ЦК України у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.
Відповідно свідоцтва про право на спадкування за заповітом від 29 січня 2010 року за яким позивач прийняла в спадщину житловий будинок з господарськими будівлями АДРЕСА_1 , в якому тепер і проживає (а.с. 12).
Згідно копії паспорта громадянина України позивача (а.с.6), копії свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 (а.с. 8), копії свідоцтва про одруження серії НОМЕР_3 (а.с. 9) довідкою Іллінецької міської ради Вінницької області про те, що на день смерть спадкодавця ОСОБА_4 з нею проживала її донька ОСОБА_1 (а.с. 10), позивач є дочкою спадкодавиці, а відповідно є спадкоємцем першої черги в порядку спадкування за законом на її майно.
Відповідно до положень ст.ст. 1268-1269 ЦК України, спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.
Спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування заяву про прийняття спадщини.
Як вбачається з матеріалів цивільної справи позивач ОСОБА_1 у встановлений законом шестимісячний строк звернулась до нотаріальної контори з заявою про прийняття спадщини та 14 травня 2019 року №291/02-31 державним нотаріусом Іллінецької державної нотаріальної контори Манус В. В. позивачеві було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на земельні ділянки, через відсутність правовстановлюючих документів на них на ім'я спадкодавця.
Спадкодавцем за життя було розпочато, але не завершено процедуру приватизації вищевказаних земельних ділянок.
Зазначене рішення про приватизацію земельної ділянки прийнято в період чинності Декрету Кабінету Міністрів України від 26 грудня 1992 року «Про приватизацію земельних ділянок».
Згідно із статтею 1225 ЦК України право власності на земельну ділянку переходить до спадкоємців за загальними правилами спадкування зі збереженням її цільового призначення.
За статті 152 Земельного кодексу України, держава забезпечує громадянам та юридичним особам рівні умови захисту прав власності на землю. Власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою.
Якщо спадкодавець не набув права власності на земельну ділянку згідно зі статті 125 Земельного кодексу України, проте розпочав процедуру приватизації земельної ділянки відповідно до чинного законодавства України, а органами місцевого самоврядування відмовлено спадкоємцям у завершенні процедури приватизації, то спадкоємці мають право звертатися до суду із позовами про визнання відповідного права в порядку спадкування - права на завершення приватизації та одержання державного акта про право власності на землю на ім'я спадкоємця, а не права власності на земельну ділянку. Не підлягають задоволенню позовні вимоги спадкоємців про визнання права власності на земельну ділянку, щодо якої спадкодавцем розпочато, але не завершено процедуру приватизації (Лист спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 16.05.2013, № 24-753/0/4-13 "Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування").
На підставі абз. 2 п. 1 розділу X "Перехідні положення" ЗК України рішення про передачу громадянам України безоплатно у приватну власність земельних ділянок, прийняті органами місцевого самоврядування відповідно до Декрету Кабінету Міністрів України від 26 грудня 1992 року "Про приватизацію земельних ділянок", є підставою для реєстрації права власності на земельні ділянки цих громадян або їх спадкоємців відповідно до Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень". Державна реєстрація таких земельних ділянок здійснюється на підставі технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості).
Аналіз наведеної норми свідчить, що у разі, якщо видача державного акта про право власності на землю здійснюється на підставі рішення про передачу громадянам України безоплатно у приватну власність земельних ділянок, прийнятого органами місцевого самоврядування відповідно до Декрету КМУ від 26 грудня 1992 року "Про приватизацію земельних ділянок", до спадкоємців переходить право отримати державний акт про право власності на земельну ділянку, а якщо приватизація земельної ділянки відповідно до чинного законодавства України не завершена й право на її завершення.
Верховний Суд в Постанові від 21 березня 2018 року по справі № 623/633/17, провадження № 61-6243 св. 18 зазначив, що:
«Якщо спадкодавець не набув права власності на земельну ділянку згідно зі статтею 125 ЗК України, проте розпочав процедуру приватизації земельної ділянки відповідно до чинного законодавства України, то спадкоємці мають право звертатися до суду із позовами про визнання відповідного права в порядку спадкування - права на завершення приватизації та одержання державного акта про право власності на землю на ім'я спадкоємця, а не права власності на земельну ділянку.
На підставі абзацу 2 пункту 1 розділу X «Перехідні положення» ЗК України рішення про передачу громадянам України безоплатно у приватну власність земельних ділянок, прийняті органами місцевого самоврядування відповідно до Декрету Кабінету Міністрів України від 26 грудня 1992 року «Про приватизацію земельних ділянок» (втратив чинність на підставі Закону України від 14 вересня 2006 року № 139- V) є підставою для виготовлення та видачі цим громадянам або їх спадкоємцям державних актів на право власності на земельну ділянку за технічною документацією щодо складання документів, що посвідчують право на земельну ділянку (пункт 1 розділу X доповнено абзац 2 згідно із Законом від 16 вересня 2008 року № 509-V1). Якщо видача державного акта про право власності на землю здійснюється на підставі рішення про передачу громадянам України безоплатно у приватну власність земельних ділянок, прийнятого органами місцевого самоврядування відповідно до Декрету Кабінету Міністрів України від 26 грудня 1992 року «Про приватизацію земельних ділянок», до спадкоємців переходить право отримати державний акт про право власності на земельну ділянку.
Зазначений порядок встановлений законодавством у разі набуття права власності на земельні ділянки шляхом їх приватизації громадянами (частина третя статті 116 Земельного Кодексу України).»
Згідно п.7 розділу X "Перехідні положення" Земельного кодексу України громадяни та юридичні особи, що одержали у власність, у тимчасове користування, в тому числі на умовах оренди, земельні ділянки у розмірах, що були передбачені раніше діючим законодавством, зберігають права на ці ділянки.
У відповідності до ч. 2 ст. 16 ЦК України способом захисту цивільних прав та інтересів може бути визнання права.
Враховуючи вищевикладене, а також повне визнання позовних вимог відповідачем, вважаю, що задоволення позову не суперечить вимогам закону та не порушує права, свободи та інтереси інших осіб, суд прийшов до висновку, що за позивачем слід визнати право на завершення приватизації земельних ділянок, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 , в порядку спадкування за законом після смерті матері ОСОБА_4 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Щодо вирішення питання про судові витрати, суд виходить з наступного.
Позивачем при зверненні до суду з даним позовом було сплачено судовий збір в сумі 768,40 грн.
На підставі ст. ст. 141, 142 ЦПК України, з відповідача на користь позивача слід стягнути 50 відсотків судового збору, сплаченого ним при подачі позову до суду, інші 50 відсотків судового збору слід повернути позивачу з державного бюджету.
Разом з тим, позивачем не заявлялося жодних клопотань про повернення половини сплаченого нею судового збору, у зв'язку з визнанням відповідачем позову.
Доказів понесення будь-яких витрат відповідачем при розгляді даної справи суду надано не було.
Керуючись ст. 1216, 1223, 1261, 1268 ЦК України, ст. 2, 10, 12, 13, 81, 89, 141, 200, 206, 263 ЦПК України, суд, -
Позов задовольнити.
Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в порядку спадкування за законом після смерті матері ОСОБА_4 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 , право на завершення приватизації та право на одержання відповідних витягів про реєстрацію права власності на земельну ділянку площею 0,10 га., з цільовим призначенням для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, що розташована по АДРЕСА_1 , а також на земельну ділянку площею 0,05 га., з цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства, що розташована по АДРЕСА_1 .
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.
Апеляційна скарга подається до Вінницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення суду.
Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ідентифікаційний номер - НОМЕР_4 , поштова адреса: АДРЕСА_1 , моб. тел.: НОМЕР_5 .
Відповідач: Іллінецька міська рада Вінницької області, поштова адреса: 22700, вул. Соборна, 19, м. Іллінці, Вінницької області, код ЄДРПОУ: 03333618.
Головуючий: