Справа № 947/1961/21
Провадження № 2/947/1488/21
14.04.2021 року
Київський районний суд м. Одеси в складі:
головуючого - судді Петренка В.С.
за участю секретаря - Ратовської А.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження в м. Одесі цивільну справу за позовом
ОСОБА_1
до ОСОБА_2 ,
за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - Київської районної адміністрації Одеської міської ради як Орган опіки та піклування
про позбавлення батьківських прав,
16.01.2021 року ОСОБА_1 звернулася до Київського районного суду м. Одеси з позовною заявою до ОСОБА_2 , за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - Київської районної адміністрації Одеської міської ради як Орган опіки та піклування, в якій просить суд позбавити ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , батьківських прав стосовно малолітньої доньки - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та стягнути з ОСОБА_2 на її - ОСОБА_1 користь судові витрати.
В обґрунтування заявленого позову позивач посилається на те, що вона перебувала у зареєстрованому шлюбі з відповідачем, який було розірвано рішенням Київського районного суду м. Одеси від 19 жовтня 2016 року.
Від даного шлюбу, як зазначає позивач, ІНФОРМАЦІЯ_2 у неї з відповідачем народилася донька - ОСОБА_3 .
Позивач вказує, що відповідач ОСОБА_2 самоусунувся від виховання та утримання своєї дитини, не надає грошей чи іншого утримання, з дитиною не спілкується, не цікавиться станом її здоров'я, не піклується про її фізичний, духовий і моральний розвиток, не дбає про її нормальне самоусвідомлення, навіть не пише листів чи повідомлень.
Позивач зазначає, що відповідач ОСОБА_2 раніше судимий: 29 липня 2014 року Суворовським районним судом м Одеси за ст. 186 ч. 2, 185 ч. 1, 185 ч. 2, 70 ч. 1 КК України до 4 років 6 місяців позбавлення волі з іспитовим строком на 1 рік 6 місяців; 26 лютого 2015 року Суворовським районним судом м. Одеси за ст. 186 ч. 1, 185 ч. 2, ч. 2 ст. 15-185 ч. 2, 186 ч. 2 КК України до 4 років позбавлення волі з іспитовим строком на 2 роки; 20 листопада 2015 року Київським районним судом м. Одеси за ст. 15 ч. 2 - 185 ч. 2, 71 КК України до 4 років 1 місяця позбавлення волі. Засудженого 07 листопада 2017 року Овідіопольським районним судом Одеської області за ст. 185 ч. 2, 15 ч. ч. 2 - 185 ч. 2, 70 ч.1, 70 ч.4, 71 КК України до 4 років 2 місяців позбавлення волі.
Також позивач стверджує, що у ОСОБА_2 наявна заборгованість зі сплати аліментів станом на 10 серпня 2020 року у розмірі 17 874 грн. 50 коп.
З урахуванням викладеного, ОСОБА_1 звернулася до суду із відповідним позовом.
Відповідно до автоматизованої системи документообігу цивільну справу було розподілено судді Київського районного суду м. Одеси Петренку В.С.
Ухвалою судді Київського районного суду м. Одеси Петренка В.С. від 25.01.2021року було прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження по цивільній справі за позовною заявоюОСОБА_1 до ОСОБА_2 , за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - Київської районної адміністрації Одеської міської ради як Орган опіки та піклування про позбавлення батьківських прав. Розгляд справи призначено в порядку загального позовного провадження.Призначено підготовче засідання.
У підготовчому засіданні 03.03.2021 року було закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.
У судове засідання 14.04.2021 року позивач не з'явилась, однак 14.04.2021 року надала до канцелярії суду заяву, в якій просила розглянути справу за її відсутності та зазначила, що заявлені позовні вимоги підтримує у повному обсязі, просить суд їх задовольнити та не заперечує проти заочного розгляду справи.
Відповідач - ОСОБА_2 про час та місце підготовчого та судового засідань повідомлявся належним чином шляхом надсилання судової ухвали та повісток на адресу, зазначену у позовній заяві, яка не змінювалася, про що свідчить довідка з відділу адресно-довідкової роботи Головного управління державної міграційної служби України в Одеській області.
Крім того, у зв'язку з тим, що ОСОБА_2 на даний час відбуває міру покарання в державній установі "Дрогобицька виправна колонія (№40)", ухвала суду, позовна заява з додатками та судові повістки направлялися судом до ДУ "Дрогобицька виправна колонія (№40)", та отримані ДУ "Дрогобицька виправна колонія (№40)", що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення.
Однак, відповідач - ОСОБА_2 будь-яких заяв, клопотань, письмових пояснень та відзив на позовну заяву не надав.
Представник третьої особи - Київської районної адміністрації Одеської міської ради як Орган опіки та піклування про час та місце підготовчого та судового засідань повідомлений належним чином, у підготовче та судове засідання не з'явився, однак 02.03.2021 року надіслав на адресу суду заяву, в якій просив розглянути справу за відсутності представника Київської районної адміністрації Одеської міської ради, а також вказав, що підтримує висновок Київської районної адміністрації Одеської міської ради від 08.12.2020 року за №2573/01-11 про доцільність позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у відношенні малолітньої дитини - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Відповідно до ст.ст. 280, 281 ЦПК України за згодою позивача Київським районним судом м. Одеси постановлена ухвала про заочний розгляд справи.
Дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку про необхідність задоволення позову, виходячи з наступного.
Як встановлено судом у судовому засіданні, позивач - ОСОБА_1 та відповідач - ОСОБА_2 перебували у зареєстрованому шлюбі.
Від даного шлюбу, ІНФОРМАЦІЯ_2 у них народилася донька - ОСОБА_3 , що підтверджується копією свідоцтва про народження (а.с. 7).
Заочним рішенням Київського районного суду м. Одеси від 19.10.2016 року, яке набрало законної сили 01.11.216 року, шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 було розірвано (а.с. 9).
З довідки про реєстрацію місця проживання особи Департаменту надання адміністративних послуг Одеської міської ради від 26.08.2017 року вбачається, що ОСОБА_3 зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , за тією ж адресою зареєстрована її мати - ОСОБА_1 .
Згідно письмових пояснень ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , завірених начальником дільниці №3 КП «ЖКС «Чорноморський», батько дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ухиляється від виконання батьківських обов'язків відносно фізичного, духовного та морального розвитку малолітньої, не проявляє до неї турботи та уваги, не цікавиться справами дитини та станом її здоров'я (а.с. 38, 39, 40, 43).
Відповідно до інформації адміністрації Комунального некомерційного підриємства «Дитяча міська поліклініка №6» Департаменту охорони здоров'я Одеської міської ради від 16.09.2020 р. № 01-03/658, дитина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , проживає за адресою: АДРЕСА_1 , та спостерігається в КНП «ДМП № 6» ОМР. Декларація на медичне обслуговування підписана мамою дитини - ОСОБА_1 . Поліклініку дитина відвідує тільки в супроводі матері (а.с. 22).
Згідно довідки від 27.07.2020 р. № 10-8/99 Одеського дошкільного навчального закладу «Ясла-садок» № 260 Одеської міської ради Одеської області, малолітня ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , відвідує вказаний дитячий садок з серпня 2017 року по теперішній час (а.с. 19).
Відповідно до характеристики на дитину ОСОБА_3 від 27.07.2020 р. Одеського дошкільного навчального закладу «Ясла-садок» № 260 Одеської міської ради Одеської області, малолітня проживає за адресою: АДРЕСА_1 . До вказаного дитячого садочку була зарахована у серпні 2017 року. На теперішній час відвідує середню групу №3 Одеського ДНЗ №260. Зі слів вихователя повідомляється, що склад сім'ї неповний. Вихованням дитини займається мати - ОСОБА_1 . Мати постійно цікавиться навчально-виховними досягненнями дочки. Сплачує за харчування дитини в дитячому садку та відвідування нею додаткових занять. Відвідує батьківські збори. Постійно приводить та забирає дитину з садочка. Батько жодного разу до дошкільного закладу не приходив (а.с. 21).
Відповідно до розрахунку заборгованості по аліментам від 10.08.2020 р., виданого Другим Київським відділом державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), заборгованість гр. ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зі сплати аліментів станом на 10.08.2020 р. становить 17 874,5 грн. (а.с. 18 на звороті).
Відповідно до довідки Державної установи «Південна виправна колонія (№51)» Міністерства юстиції України від 16.10.2018 року №2/17-4294, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , дійсно відбуває міру покарання у вказаній установі з 15.12.2017 р. Засуджений: 07.11.2017 р. - Овідіопольським районним судом Одеської області до 4 років 2 місяців позбавлення волі. Початок строку: 24.07.2017 р. (а.с. 6).
Відповідно до листа від 08.09.2020 р. №11/1143 Західного міжрегіонального Управління з питань виконання кримінальних покарань Міністерства юстиції України, гр. ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з 26.07.2019р. відбуває покарання у державній установі «Дрогобицька виправна колонія (№ 40)» (а.с. 25).
Згідно з характеристикою від 22.09.2020 р. адміністрації Державної установи «Дрогобицька виправна колонія (№ 40)» гр. ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є мешканцем м. Одеса, громадянин України, українець, з середньо-спеціальною освітою, розлучений, до засудження не працюючий.
Раніше судимий: 29.07.2014 року Суворовським районним судом м. Одеси за ст. ст. 186ч.2, 185 ч.1, 185 ч.2, 70 ч. 1 КК України до 4 років 6 місяців позбавлення волі з іспитовим строком на 1 рік 6 місяців; 26.02.2015 року Суворовським районним судом м. Одеси за ст. ст, 185ч.1, 185 ч.2, ч.2 ст. 15-185 ч.2, 186 ч.2 КК України до 4 років позбавлення волі з іспитовим строком на 2 роки; 20.11.2015 року Київським районним судом м. Одеси за ст. 15 4.2-185 ч.2, 71 КК України до 4 років 1 місяця позбавлення волі.
Засудженого: 07.11.2017 року Овідіопольським районним судом Одеської області за ст. 185 ч.2, 15.4.2-185 ч.2, 70 ч.1, 70 ч.4, 71 КК України до 4 років 2 місяців позбавлення волі.
Початок строк: 24.07.2017 року, кінець строку: 24.09.2021 року.
Заохочувальні норми: ст. 101 КВК України - 14.12.2018; ст. 82 КК України - 24.08.2019; ст. 81 КК України - 04.05.2020.
Засуджений в місцях позбавлення волі з 26.07.2017 року.
Під час перебування в УВП-21 м. Одеси характеризувався посередньо: порушень режиму тримання не допускав, до дисциплінарної відповідальності не притягувався. Адміністрацією установи не заохочувався.
З 15.12.2017 року перебував в ДУ «Південна виправна колонія (№51)» Одеської області, де характеризувався негативно: допустив порушення режиму утримання, за що один раз притягувався до дисциплінарної відповідальності, дане порушення виразилось в запізненні на ранкову поіменну перевірку. Адміністрацією установи не заохочувався.
З 28.06.2019 року перебував в ЛУВП-19 м. Львова, де характеризувався посередньо: порушень режиму тримання не допускав, до дисциплінарної відповідальності не притягувався. Адміністрацією установи не заохочувався.
З 26.07,2019 року відбуває покарання в ДУ «Дрогобицька виправна колонія (№40)». За час відбування покарання характеризується позитивно: порушень режиму тримання не допускав, до дисциплінарної відповідальності не притягувався. Адміністрацією установи один раз заохочувався.
На громадських засадах працевлаштований допоміжним робітником в будівельній бригаді відділення.
У взаємовідносинах з іншими засудженими не конфліктний.
Дотримується правомірних та ввічливих взаємовідносин із персоналом. Намагається утримувати у чистоті та порядку спальне місце та приліжкову тумбочку, має охайний зовнішній вигляд. Дбайливо ставиться до майна установи і предметів, якими користується при виконанні дорученої роботи, здійснює за ними належний догляд, використовує тільки за призначенням.
Виконує передбачені законом вимоги персоналу установи.
Намагається самостійно виконувати роботи із самообслуговування, має достатній рівень навичок для їх виконання.
До виконання робіт із благоустрою установи ставиться задовільно.
Дотримується вимог пожежної безпеки та безпеки праці.
Участі в проведенні виховних заходів, які проводяться в установі, передбачених ст. 123 КВК України, не приймає.
Участі у реалізації програм диференційованого виховного впливу, передбачених ст. 123 КВК України, не приймає.
До підвищення загальноосвітнього рівня та вдосконалення наявних професійно-технічних навичок, передбачених ст. 126 КВК України, не прагне.
Приймає участь у роботі самодіяльних організацій засуджених, передбачених ст. 127 КВК України, є членом ради колективу засуджених.
Відповідно до статті 110, 112, 113 КВК України засуджений підтримує зв'язки з рідними, шляхом листування та побачень, отримує від них посилки (передачі) і бандеролі.
Згідно протоколу № 24 від 26.12.2018 року рішенням комісії ДУ «Південна виправна колонія (№51)» Одеської області спільно з спостережною комісією, засудженому ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , відмовлено в застосуванні ст.ст. 100, 101 КВК України, як такому, що не стає на шлях виправлення.
Згідно протоколу № 17 від 11.09.2019 року рішенням комісії ДУ «Дрогобицька ВК (№40)» спільно з спостережною комісією Дрогобицького міськвиконкому, засудженому ОСОБА_2 відмовлено в застосуванні ст. 82 КК України, як такому, що не став на шлях виправлення.
Згідно протоколу № 9 від 13.05.2020 року рішенням комісії ДУ«Дрогобицька ВК (№40)» спільно з спостережною комісією Дрогобицького міськвиконкому, засудженому також відмовлено в застосуванні ст. 81 КК України, як такому, що не довів своє виправлення.
Вину у скоєнні злочину визнав.
Позову немає. Виконавчі листи в установу не надходили.
Засуджений ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на профілактичному обліку не перебуває (а.с. 30-31).
У письмовому поясненні від 21.09.2020 року ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , стосовно позбавлення його батьківських прав відносно малолітньої ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зазначив, що з 26.02.2017 року перебуває в місцях позбавлення волі, тому безпосередньої участі у виконанні батьківських обов'язків не приймав. Повідомив, що завжди намагався (під час зв'язку з колишньою дружиною) цікавитися про стан здоров'я та життя дитини. Також зазначив, що ніколи не відмовлявся від виконання своїх батьківських обов'язків, але у зв'язку з обставинами, що склалися, не мав змоги матеріально допомогти у вихованні дитини. Письмово зазначив, що любить свою доньку, після звільнення з місць позбавлення волі маж намір брати активну участь у вихованні дитини, виконанні ним, як батьком дитини, своїх батьківських обов'язків та матеріальному забезпеченні дитини (а.с. 32).
Відповідач - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , має зареєстроване місце проживання за адресою: АДРЕСА_2 , з 10.12.2003 року (а.с. 44).
Згідно висновку Київської районної адміністрації Одеської міської ради від 08.12.2020 року №2573/01-11 «Про доцільність позбавлення батьківських прав гр. ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у відношенні малолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 », Київська районна адміністрація Одеської міської ради як орган опіки та піклування вважає доцільним позбавлення батьківських прав гр. ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у відношенні малолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с. 11-17).
Сім'я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою (ч. 3 ст. 51 Конституції України).
Згідно ч. 7, ч. 8 ст. 7 СК України дитина має бути забезпечена можливістю здійснення її прав, установлених Конституцією України, Конвенцією про права дитини, іншими міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини.
Відповідно до принципу ст. 3 Конвенції про права дитини, ратифікованою постановою Верховної Ради України № 789-ХІІ (789-12) від 27.02.1991 року та яка набула чинності 27 вересня 1991 року, у всіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.
Пунктами 1, 2 статті 3 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, яка набрала чинності для України 27 вересня 1991 року, передбачено, що в усіх діях щодо дітей незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Дитині забезпечується такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов'язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом.
Статтею 11 Закону «Про охорону дитинства» встановлено, що сім'я є природним середовищем для фізичного, духовного, інтелектуального, культурного, соціального розвитку дитини, її матеріального забезпечення і несе відповідальність за створення належних умов для цього. Кожна дитина має право на проживання в сім'ї разом з батьками або в сім'ї одного з них та на піклування батьків. Батько і мати мають рівні права та обов'язки щодо своїх дітей. Предметом основної турботи та основним обов'язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини.
Згідно ст. 9 Конвенції про права дитини, прийнятої 44-ю сесією Генеральної Асамблеї ООН 20 листопада 1989 року, яка ратифікована 27 лютого 1991 року і набула чинності для України 27 вересня 1991 року (далі - Конвенція), держави-учасниці забезпечують те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням, визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають роздільно і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.
Преамбулою Конвенції визначено, що держави-учасниці беруть до уваги принципи, закладені в Декларації прав дитини, яка прийнята Генеральною Асамблеєю 20 листопада 1959 року. У відповідності до 6 принципу цієї Декларації дитина для повного і гармонійного розвитку її особистості потребує любові і розуміння. Вона повинна, коли це можливо, рости під опікою і відповідальністю своїх батьків і в усякому випадку в атмосфері любові і моральної і матеріальної забезпеченості; малолітня дитина не повинна, крім тих випадків, коли мають місце виключні обставини, бути розлученою зі своєю матір'ю.
Відповідно до ч. ч. 2, 3 ст. 150 СК України, батьки зобов'язані піклуватися про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя.
Згідно ч. 2 ст. 155 СК України батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини. Отже, ч. 2 ст. 155 СК забезпечує, в першу чергу, інтереси дитини.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 164 СК України мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він ухиляються від виконання своїх обов'язків по вихованню дитини.
Як роз'яснив Пленум Верховного Суду України у п. п. 15, 16 постанови від 30 березня 2007 року № 3 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав» із змінами і доповненнями, внесеними постановою Пленуму Верховного Суду України від 19 грудня 2008 року № 20, позбавлення батьківських прав (тобто прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно її утримують, та ін.), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті спорідненості з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов'язків, а тому питання про його застосування слід вирішувати лише після повного, всебічного, об'єктивного з'ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей.
Ухилення батьків від виконання своїх обов'язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов'язками.
В силу ст. 165 СК України право на звернення до суду з позовом про позбавлення батьківських прав мають один з батьків, опікун, піклувальник, особа, в сім'ї якої проживає дитина, заклад охорони здоров'я або навчальний заклад, в якому вона перебуває, орган опіки та піклування, прокурор, а також сама дитина, яка досягла чотирнадцяти років.
При прийнятті рішення у наявній справі судом також береться до уваги, що Європейський суд з прав людини (Справа «Савіни проти України» (Заява № 39948/06) у своєму рішенні від 18.12.2008 року наголошував, що право батьків і дітей бути поряд один з одним становить основоположну складову сімейного життя і що заходи національних органів, спрямовані перешкодити цьому, є втручанням у права, гарантовані статтею 8 Конвенції про захист прав і основних свобод людини.
Згідно ст. ст. 111, 112 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на проживання в сім'ї разом з батьками або в сім'ї одного з них та на піклування батьків, виховання в сім'ї є першоосновою розвитку особистості дитини. Держава надає батькам допомогу у виконанні ними своїх обов'язків щодо виховання дітей, захищає права сім'ї.
Крім того, діти та батьки не повинні розлучатися всупереч їх волі, за винятком випадків, коли таке розлучення необхідне в інтересах дитини і цього вимагає рішення суду, що набрало законної сили (ст. 114 вищенаведеного вище Закону).
При викладених обставинах, суд вважає, що ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , навмисно ухиляється від виконання своїх батьківських обов'язків відносно малолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у зв'язку з чим, позовні вимоги ОСОБА_1 про позбавлення ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , батьківських прав відносно малолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Відповідно до ст. 141 ЦПК України, судовий збір у розмірі 908,00 грн. підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.
Керуючись ст.ст. 10, 12, 19, 81, 141, 258-260, 263-265, 280-282 ЦПК України, суд,
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - Київської районної адміністрації Одеської міської ради як Орган опіки та піклування про позбавлення батьківських прав - задовольнити.
Позбавити ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 , батьківських прав відносно малолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 , на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_4 , судовий збір у розмірі 908 (дев'ятсот вісім) грн. 00 коп.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.
Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду повністю або частково.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Суддя Петренко В. С.