справа №362/5153/2020 Головуючий у І інстанції - Лебідь-Гавенко Г.М.
апеляційне провадження №22-ц/824/5145/2021 Доповідач у ІІ інстанції - Приходько К.П.
16 квітня 2021 року Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
судді-доповідача Приходька К.П.,
суддів Писаної Т.О., Журби С.О.,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Васильківського міськрайонного суду Київської області від 25 січня 2021 року
у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зміну розміру та способу стягнення аліментів,
встановив:
В жовтні 2020 року ОСОБА_1 звернулася до Васильківського міськрайонного суду Київської області із позовом до ОСОБА_2 про зміну розміру та способу стягнення аліментів, мотивуючи свої вимоги тим, що згідно судового наказу виданого Васильківським міськрайонним судом Київської області від 03 серпня 2020 року з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 стягуються аліменти на утримання неповнолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 в розмірі 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно до досягнення дитиною повноліття, починаючи з 19 вересня 2020 року.
З сайту Судова влада їй стало відомо, що ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до неї про визначення місця проживання їх малолітньої дитини. Ознайомившись через свого представника з матеріалами даної справи, їй стали відомими наступні обставини.
Як вбачається із позовної заяви ОСОБА_2 , останній зазначив, що: «він є фізичною особою-підприємцем з основним видом економічної діяльності 46.21 «Оптова торгівля зерном, необробленим тютюном, насінням і кормами для тварин», що підтверджується випискою з ЄДР юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, що забезпечує стабільний високий дохід щомісячно.
Зокрема, згідно банківської виписки за період з 01 серпня 2020 року по 21 серпня 2020 року відповідач отримав дохід у сумі 149925 грн.
Також, ОСОБА_2 на праві приватної власності належить автомобіль AUDI А6 2012 року випуску, що підтверджується свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу серія НОМЕР_1 від 20 травня 2016 року.
Позивач вважає, що поліпшення матеріального стану ОСОБА_2 є зміною його матеріального стану, що передбачено статтею 192 СК України, і може бути підставою для збільшення розміру аліментів на утримання малолітньої доньки шляхом зміни способу їх стягнення.
Виходячи з потреб малолітньої ОСОБА_3 , позивач вважає, що встановлені судом аліменти в розмірі 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно до досягнення дитиною повноліття, що на сьогоднішній день фактично складають суму - 929 грн. 50 коп. на місяць - є занадто малий для нормального та гармонійного розвитку дитини.
Позивач хоч і працює та має дохід в сумі 6000 грн. на місять не має змоги самостійно утримувати доньку.
Просила суд, змінити спосіб та розмір стягнення аліментів, що стягуються із ОСОБА_2 на утримання ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 на підставі судового наказу № 362/3166/20 від 03 серпня 2020 року, виданого Васильківським міськрайонним судом Київської області з 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісячно на 1/4 частину всіх видів заробітку (доходу) щомісячно, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку, починаючи стягувати їх з моменту набрання рішенням суду в даній справі законної сили і до повноліття ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Рішенням Васильківського міськрайонного суду Київської області від 25 січня 2021 року у задоволенні позову відмовлено.
Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, посилаючись на те, що воно необґрунтоване та постановлене з порушенням норм матеріального та процесуального прав, .
Апеляційну скаргу обґрунтовувала тим, що до позовної заяви нею були подані письмові докази по справі, а саме, копія банківської виписки за період з 01 серпня 2020 року по 21 серпня 2020 року з якої вбачається, що відповідач за вказаний короткий період отримав дохід у сумі 149925 грн.
Також, відповідачу на праві приватної власності належить автомобіль AUDI А6 2012 року випуску, що підтверджується свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу серія НОМЕР_1 від 20 травня 2016 року, копія якого знаходиться в матеріалах справи.
Вказані докази на думку апелянта підтверджують зміну (поліпшення) матеріального стану відповідача.
При цьому про вказані доходи відповідач заявив як позивач в цивільній справі №362/4562/20 про визначення місця проживання дитини, де йому вигідно було заявити про високі доходи.
Після того як Васильківський міськрайонний суд Київської області повернув відповідачу матеріали позовної заяви у справі про визначення місця проживання дитини з відповідачем, та після того, як апелянт звернулась з позовом про зміну розміру та способу стягнення аліментів, у грудні 2020 року відповідач припинив ведення підприємницької діяльності. Докази зазначено знаходяться в матеріалах справи.
На думку апелянта, відповідач навмисно під час розгляду судом справи про зміну розміру та способу стягнення аліментів припинив ведення підприємницької діяльності, щоб не сплачувати аліменти на утримання доньки.
Просила, скасувати рішення Васильківського міськрайонного суду Київської області від 25 січня 2021 року та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.
Відзив на апеляційну скаргу у встановлений апеляційним судом строк не надходив.
Відповідно до ч.3 ст.360 ЦПК України, відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.
Відповідно до ч.1 ст.368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими главою І розділу V ЦПК України.
Відповідно до ч.1. ст.369 ЦПК України, апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
За правилами п.1 ч.4 ст.274 ЦПК України, в порядку спрощеного позовного провадження не можуть бути розглянуті справи у спорах що виникають з сімейних відносин, крім спорів про стягнення аліментів та поділ майна подружжя.
Згідно ч.13 ст.7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Враховуючи вищевикладене, розгляд справи здійснено в порядку письмового провадження, без повідомлення учасників справи.
Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ст.263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Судом першої інстанції встановлено, що сторони від шлюбу мають спільну дитину - дочку ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_2 від 02 лютого 2016 року.
Згідно судового наказу виданого Васильківським міськрайонним судом Київської області від 03 серпня 2020 року з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 стягуються аліменти на утримання неповнолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 в розмірі 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно до досягнення дитиною повноліття, починаючи з 19 вересня 2020 року.
Згідно копії банківської виписки АТ КБ «Приватбанк» за період з 01 серпня 2020 року по 21 серпня 2020 року ОСОБА_2 отримав дохід у сумі 149925 грн.
Відповідно до копії виписки з ЄДР юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань від 15 липня 2020 року ОСОБА_2 є фізичною особою-підприємцем з основним видом економічної діяльності 46.21 «Оптова торгівля зерном, необробленим тютюном, насінням і кормами для тварин».
Як вбачається із свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серія НОМЕР_1 від 20 травня 2016 року, ОСОБА_2 на праві приватної власності належить автомобіль AUDI А6 2012 року випуску.
Відповідно до копії довідки від 26 листопада 2020 року №24/006 ОСОБА_5 перебуває на посаді головного спеціаліста відділу планування бюджетних програм управління фінансів, бухгалтерського обліку, планування та звітності Департаменту соціальної політики органу Київської міської ради (Київська міська державна адміністрація) з 16 листопада 2020 року.
Відповідно до копії банківської виписки АТ КБ «Приватбанк» за період з 15 вересня 2020 року по 04 січня 2021 року ОСОБА_2 отримав дохід у сумі 00.00 грн.
Як вбачається із опису документів від 16 грудня 2020 року, що подаються заявником для проведення державної реєстрації в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань «Державна реєстрація припинення підприємницької діяльності фізичної особи-підприємця за її рішенням», для проведення державної реєстрації «Державна реєстрація припинення підприємницької діяльності фізичної особи-підприємця за її рішенням» фізична особа ОСОБА_2 подав заяву про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності фізичної особи-підприємця за її рішенням.
Ухвалюючи рішення про відмову у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не надано суду належних та допустимих доказів на підтвердження того, що позивач перебуває у скрутному матеріальному становищі, що позбавляє її можливості також приймати участь у матеріальному забезпеченні дитини, оскільки вона має постійне місце роботи в Департаменті соціальної політики.
Окрім того, позивачем також не надано доказів, які підтверджують можливість відповідача сплачувати аліменти у більшому розмірі ніж визначено судовим наказом виданого Васильківським міськрайонним судом Київської області від 03 серпня 2020 року, оскілки відповідач офіційно не працює, припинив діяльності ФОП, а тому не надано доказів, щоб давали суду підстави змінити розмір та спосіб стягнення аліментів з 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісячно на 1/4 частину всіх видів заробітку (доходу) щомісячно, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку.
Колегія суддів не погоджується з прийнятим рішенням суду першої інстанції, оскільки воно не ґрунтується на матеріалах справи, а також не узгоджується з вимогами чинного законодавства з огляду на наступне.
Відповідно до ч.1 ст.141 СК України, мати, батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою.
Частина 2 цієї ж статті наголошує, що розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє їх від обов'язків щодо дитини.
За змістом положень ч.3 ст.11 Закону України «Про охорону дитинства», батько і мати мають рівні права та обов'язки щодо своїх дітей.
Предметом основної турботи та основним обов'язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини.
У відповідності до ч.1 ст.180 СК України, батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
Частиною 3 ст.181 СК України визначено, що за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.
Відповідно до ст. 192 СК України, розмір аліментів, визначений за рішенням суду або домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров'я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.
У відповідності з ч.2 ст.182 СК України, розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини.
Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
Мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів.
Згідно ч.1 ст.183 СК України, частка заробітку (доходу) матері, батька, яка буде стягуватися як аліменти на дитину, визначається судом.
За правилами ч.1-2 ст.8 Закону України «Про охорону дитинства», кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку.
Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.
Підпункт 3, пункту 17 постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року №3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» роз'яснює, що, вирішуючи питання щодо розміру аліментів, суд повинен ураховувати: стан здоров'я, матеріальне становище дитини і платника аліментів; наявність у останнього інших неповнолітніх дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, повнолітніх дочки, сина; інші обставини, що мають істотне значення.
Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.27 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року, яка ратифікована Постановою Верховної Ради України №789ХІІ (78912) від 27 лютого 1991 року та набула чинності для України 27 вересня 1991 року, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.
Відповідно до положень статті 51 Конституції України батьки зобов'язані утримувати дітей до їх повноліття.
Обов'язок батьків по утриманню своїх дітей виникає з моменту народження дитини і зберігається до досягнення ним повноліття і являє собою як моральний, так і правовий обов'язок батьків.
Сам факт народження дитини покладає на батьків обов'язки, зокрема, щодо її утримання. Відмови про недостатність коштів у платника аліментів не заслуговують на увагу. У батьків немає і не може бути більшої цінності за дитину, а тому її утримання має домінувати над усіма іншими витратами.
Суди при вирішенні спорів також враховують приховані доходи платника аліментів при визначенні їх розміру і це має відбуватися шляхом врахування витрат, здійснених платником аліментів. Саме за цим показником має визначатися розмір аліментів. Різноманітні аргументи щодо браку коштів у платника аліментів мають сприйматися критично, а до уваги належить брати рівень життя платника аліментів, який слід оцінювати непрямими методами (зокрема, за його витратами та наявністю певного майна).
Принцип врахування лише трудових доходів платника аліментів, не відповідає сучасним реаліям соціально-економічного розвитку суспільства. На даний час у платника аліментів основне джерело доходу не обов'язково пов'язане з працею і при стягненні аліментів слід виходити з оцінки майнового стану платника аліментів, а не з врахування його трудових доходів. Можливість другого з батьків утримувати дитину повинна тлумачитися розширено і не обмежуватися лише наявністю в нього офіційного доходу, але також враховувати фінансування витрат такого з батьків, наявність у нього рухомого і нерухомого майна, його можливість надавати утримання дитині.
У відповідності до положень ст.81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Як передбачено вимогами ст.77 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Сторони мають право обґрунтувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.
Даючи оцінку встановленим обставинам справи та доказам в їх сукупності, колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про задоволення позову.
Відповідно до п.2 ч.1 ст.374 ЦПК України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.
Згідно ч.1 ст.376 ЦПК України, підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
Керуючись: ст.ст.367,374,376,381-384 ЦПК України, суд, -
постановив:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.
Рішення Васильківського міськрайонного суду Київської області від 25 січня 2021 року скасувати та ухвалити нове судове рішення.
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зміну розміру та способу стягнення аліментів задовольнити.
Змінити спосіб та розмір стягнення аліментів, що стягуються з ОСОБА_2 на утримання ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 на підставі судового наказу №362/3166/20 від 03 серпня 2020 року, виданого Васильківським міськрайонним судом Київської області з 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісячно на1\4 частину всіх видів заробітку (доходу) щомісячно, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку, починаючи стягнення з моменту набрання рішенням законної сили і до виповнення дитиною повноліття.
Стягнути з ОСОБА_2 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 ) в дохід держави судовий збір у розмірі 2102 (дві тисячі сто дві) грн.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, окрім випадків, передбачених ч.3 ст.389 ЦПК України.
Суддя-доповідач К.П. Приходько
Судді Т.О. Писана
С.О. Журба