Справа № 754/13238/15-ц Головуючий у 1 інстанції: Лісовська О.В.
провадження № 88-ц/824/27/2021 Головуючий суддя: Олійник В.І.
Іменем України
14 квітня 2021 року м. Київ
Київський апеляційний суд в складі колегії суддів:
Головуючого судді: Олійника В.І.,
суддів: Желепи О.В., Кулікової С.В.,
при секретарі Панчошній К.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Київського апеляційного заяву Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації Публічного акціонерного товариства «Український професійний банк» - Пантіної Любові Олександрівни про перегляд за нововиявленими обставинами рішення Апеляційного суду м.Києва від 22 березня 2017 року у справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Український професійний банк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , треті особи: Товариство з обмеженою відповідальністю «ФК Аурум Фінанс», Товариство з обмеженою відповідальністю «Гурман 2014», Фонд гарантування вкладів фізичних осіб про стягнення заборгованості за кредитним договором, -
У вересні 2015 року позивач - ПАТ «Український професійний банк» звернувся до суду із зазначеним позовом, в якому просив стягнути солідарно з Малого приватного підприємства "ВІАС", ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 на свою користь заборгованість за договором про надання кредиту №357 від 28.09.2012 року у розмірі 967 176 грн.
Ухвалою Деснянського районного суду міста Києва від 18 серпня 2016 року клопотання відповідачки ОСОБА_3 задоволено і залучено до участі у справі третіх осіб без самостійних вимог - ТОВ «ФК Аурум Фінанс» та ТОВ «Гурман 2014».
Ухвалою Деснянського районного суду м. Києва від 18 серпня 2016 року провадження в справі в частині позовних вимог до Малого приватного підприємства «ВІАС» закрито.
Рішенням Деснянського районного суду м. Києва від 06 грудня 2016 року позов задоволено. Стягнуто солідарно зі ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 на користь ПАТ «Український професійний банк» заборгованість за договором про надання кредиту від 28.09.2012 року у розмірі 967 176 грн. Вирішено питання розподілу судових витрат.
Рішенням Апеляційного суду міста Києва від 22 березня 2017 року рішення Деснянського районного суду м. Києва від 06 грудня 2016 року скасовано та ухвалено нове рішення, яким в задоволенні позову відмовлено.
22 листопада 2017 року Уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації ПАТ «Український професійний банк» - Пантіна Л.О. звернулася до суду із заявою про перегляд рішення Апеляційного суду м. Києва від 22 березня 2015 року у зв'язку з нововиявленими обставинами.
Заяву обґрунтовував тим, що 04 жовтня 2017 року Київським апеляційним господарським судом було прийнято постанову по справі №910/4589/17 за позовом ПАТ «Український професійний банк» до ТОВ «ФК «АУРУМ ФІНАНС», ТОВ «ГУРМАН 2014», за участю третіх осіб: Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, Національного банку України, Малого приватного підприємства «ВІАС», ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Смолянінової О.Я. про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину.
Вказаним судовим рішенням було встановлено факт недійсності договору про відступлення права вимоги від 02.07.2015 року, укладеного між ТОВ «ФК АУРУМ ФІНАНС» та ТОВ «ГУРМАН 2014», та застосування реституції, витребування майна з чужого незаконного володіння.
Обставини, встановлені у рішенні Господарського суду м. Києва у справі №910/4589/17 є нововиявленими, оскільки на час ухвалення рішення Апеляційним судом м. Києва від 22 березня 2017 року заявнику не було і не могло бути відомо про підтвердження судом факту недійсності нікчемного договору про відступлення прав вимоги від 28.05.2015 року та недійсності договору відступлення права вимоги від 02.07.2015 року. Встановлення факту недійсності нікчемного правочину - договору про відступлення прав вимоги від 28.05.2015 року та недійсності договору відступлення прав вимоги від 02.07.2015 року є істотною обставиною для перегляду рішення за нововиявленими обставинами, оскільки відсутність доказів застосування реституції за наслідками укладення нікчемного правочину та не встановлення факту недійсності договору відступлення права вимоги при розгляді справи апеляційним судом були підставою для скасування рішення Деснянського районного суду м. Києва від 06 грудня 2016 року.
Крім того, обставини, встановлені господарським судом, спростовують висновки апеляційного суду в даній справі про те, що зобов'язання малого приватного підприємства «ВІАС» припинено у зв'язку з його виконанням, що відповідно є наслідком припинення поруки відповідачів.
Ухвалою Апеляційного суду м. Києва від 11 січня 2018 року у задоволенні заяви Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації Публічного акціонерного товариства «Український професійний банк» - Пантіної Любові Олександрівни про перегляд рішення Апеляційного суду м.Києва від 22 березня 2017 року за нововиявленими обставинами відмовлено.
Рішення Апеляційного суду м. Києва від 22 березня 2017 року залишено в силі.
Постановою Верховного Суду від 20 січня 2021 року касаційну скаргу ПАТ «Український Професійний Банк», від імені якого діє Уповноважена особа фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації Грошова С.В., задоволено частково.
Ухвалу Апеляційного суду міста Києва від 11 січня 2018 року скасовано, справу направлено на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
В судовому засіданні апеляційної інстанції представник ОСОБА_2 - ОСОБА_4 заперечила проти заяви про перегляд рішення Апеляційного суду м.Києва від 22 березня 2017 року за нововиявленими обставинами та просила залишити її без задоволення.
Інші учасники судового процесу в судове засідання не з'явились.
Заслухавши суддю доповідача, пояснення представника відповідача ОСОБА_2 , перевіривши законність і обґрунтованість оскаржуваних судових рішень в межах доводів та вимог заяви, колегія суддів приходить до наступного.
Так, у вересні 2015 року Публічне акціонерне товариство «Український професійний банк» (далі - ПАТ «УПБ») звернулося до суду з позовом до Приватного підприємства Мале приватне підприємство «ВІАС», ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором, посилаючись на те, що 28 грудня 2010 року між ним та ПП МПП «ВІАС» було укладено договір про надання кредиту №357 з подальшими змінами та доповненнями, за умовами якого позичальник отримав кредит в розмірі 1 000 000 грн. для оплати приватизації нежилого приміщення з кінцевим терміном повернення до 25 грудня 2015 року. У зв'язку з неналежним виконанням ПП МПП «ВІАС» своїх зобов'язань за вказаним договором станом на 27 серпня 2015 року в нього утворилася заборгованість перед банком у розмірі 967 176 грн., з яких: 162 010 грн. - тіло кредиту, 443 000 грн. - прострочене тіло кредиту, 20 604 грн. 23 коп. - проценти, 237 494 грн. 51 коп. - прострочені проценти, 104 067 грн. 26 коп - пеня. З метою забезпечення виконання зобов'язань позичальника за Кредитним договором 28 грудня 2010 року між ПАТ «УПБ» та ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 були укладені договори поруки №№357-1, 357-2, 357-3, за якими кожен з поручителів зобов'язався перед банком нести солідарну відповідальність за виконання позичальником у повному обсязі зобов'язань за Кредитним договором щодо сплати кредиту, процентів і неустойки.
На підставі наведеного, ПАТ «УПБ» просило стягнути солідарно з відповідачів на свою користь вказану заборгованість та понесені судові витрати.
У серпні 2016 року ОСОБА_3 подала до суду клопотання, в якому, посилаючись на те, що 28 травня 2015 року між ПАТ «УПБ» та Товариством з обмеженою відповідальністю «ФК Аурум Фінанс» було укладено договір про відступлення прав вимоги за вищевказаними кредитним та забезпечувальними договорами, а 02 липня 2015 року за таким же правочином ТОВ «ФК Аурум Фінанс» відступило права вимоги Товариству з обмеженою відповідальністю «Гурман 2014», просила залучити вказані товариства до участі у справі як третіх осіб.
Ухвалою Деснянського районного суду міста Києва від 18 серпня 2016 року клопотання ОСОБА_3 задоволено, залучено ТОВ «ФК Аурум Фінанс» та ТОВ «Гурман 2014» до участі у справі як третіх осіб.
Ухвалою Деснянського районного суду міста Києва від 18 серпня 2016 року провадження у справі в частині позовних вимог до ПП МПП «ВІАС» закрито у зв'язку з тим, що позовні вимоги до юридичної особи про стягнення заборгованості не підлягають розгляду за правилами цивільного судочинства.
У жовтні 2016 року ПАТ «УПБ» подало до суду клопотання, в якому, посилаючись на те, що на підставі постанови Національного банку України від 28 травня 2015 року №348 «Про віднесення ПАТ «УПБ» до категорії неплатоспроможних» виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (далі - Фонд) було прийнято рішення від 28 травня 2015 року №107 «Про запровадження тимчасової адміністрації у ПАТ «УПБ» та розпочато процедуру виведення банку з ринку, просило залучити Фонд до участі у справі як третю особу.
Ухвалою Деснянського районного суду міста Києва від 20 жовтня 2016 року клопотання ПАТ «УПБ» задоволено, залучено Фонд до участі у справі як третю особу.
Як вбачається з рішення Деснянського районного суду міста Києва від 06 грудня 2016 року, ним позов задоволено і стягнуто солідарно із ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 на користь ПАТ «УПБ» заборгованість за Кредитним договором у розмірі 967 176 грн.
Рішення місцевого суду мотивоване тим, що позов банку доведено й обґрунтовано належним чином, а тому наявні правові підстави для солідарного стягнення з поручителів заборгованості за Кредитним договором, яка утворилася внаслідок невиконання позичальником взятих на себе зобов'язань.
Також суд зазначав, що у спірних правовідносинах не відбулася заміна кредитора, оскільки укладений між ПАТ «УПБ» та ТОВ «ФК Аурум Фінанс» договір про відступлення прав вимоги від 28 травня 2015 року є нікчемним з підстав, визначених частиною третьою статті 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб».
Рішенням Апеляційного суду міста Києва від 22 березня 2017 року апеляційну скаргу ОСОБА_3 задоволено. Рішення Деснянського районного суду міста Києва від 06 грудня 2016 року скасовано та ухвалено нове рішення, яким в задоволенні позову ПАТ «УПБ» відмовлено.
Рішення апеляційного суду мотивоване тим, що необхідно розмежовувати види недійсності правочинів: нікчемні правочини - якщо їх недійсність встановлена законом, та оспорювані - якщо їх недійсність прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує їх дійсність на підставах, визначених законом. Суд першої інстанції правильно встановив, що в силу приписів статті 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» укладений між ПАТ «УПБ» та ТОВ «ФК Аурум Фінанс» договір про відступлення прав вимоги від 28 травня 2015 року є нікчемним, тобто розглядається з точки зору права як такий, що юридично не мав місця, не створив будь-яких правових наслідків, окрім тих, що пов'язані з його недійсністю. Разом з тим, місцевий суд не дав належної оцінки тій обставині, що 02 липня 2015 року між ТОВ «ФК Аурум Фінанс» та ТОВ «Гурман 2014» було укладено договір про відступлення права вимоги, за яким ТОВ «Гурман 2014» набуло прав нового кредитора за вищевказаними кредитним та забезпечувальними договорами. ПАТ «УПБ» не було стороною вказаного правочину, а тому він не може бути визнаний нікчемним на підставі Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб». Оскільки презумпція правомірності договору від 02 липня 2015 року не спростована, зокрема відсутнє рішення суду, яке набрало законної сили, про визнання його недійсним, і банк не надав доказів того, що він в порядку реституції відновив своє право вимоги до відповідачів, то звернення до суду з цим позовом є передчасним. Крім того, згідно з довідкою ТОВ «Гурман 2014» від 20 січня 2016 року
№ 1/2001/2016 ПП МПП «ВІАС» повністю виконало свої зобов'язання за Кредитним договором. Оскільки основне зобов'язання припинилося у зв'язку з його виконанням, то припиненою є і порука відповідачів.
Постановою Верховного Суду від 24 грудня 2020 року касаційну скаргу Уповноваженої особи Фонду на ліквідацію ПАТ «УПБ» Пантіної Л. О., подану у квітні 2017 року, залишено без задоволення, а рішення Апеляційного суду міста Києва від 22 березня 2017 року - без змін.
У листопаді 2017 року Уповноважена особа Фонду на ліквідацію ПАТ «УПБ»
Пантіна Л.О. подала до суду апеляційної інстанції заяву про перегляд у зв'язку з нововиявленими обставинами рішення Апеляційного суду міста Києва від 22 березня 2017 року з підстав наявності істотних для справи обставин, що не були встановлені судом та не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою, на час розгляду справи (пункт 1 частини другої статті 361 Цивільного процесуального кодексу України від 18 березня 2004 року в редакції, чинній на час подання заяви (далі - ЦПК України 2004 року).
Заява обґрунтована тим, що рішенням Господарського суду міста Києва від 01 червня 2017 року, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 04 жовтня 2017 року, у справі №910/4589/17 позов ПАТ «УПБ» до ТОВ «ФК Аурум Фінанс», ТОВ «Гурман 2014», треті особи: Фонд, НБУ, ПП МПП «ВІАС», ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Смолянінова О. Я., про визнання недійсним договору, застосування наслідків недійсності нікчемного правочину та зобов'язання повернути документи, задоволено частково. Зокрема, визнано недійсним нікчемний правочин - договір про відступлення прав вимоги від 28 травня 2015 року, укладений між ПАТ «УПБ» та ТОВ «ФК Аурум Фінанс»; визнано недійсним договір про відступлення права вимоги від 02 липня 2015 року, укладений між ТОВ «ФК Аурум Фінанс» та ТОВ «Гурман 2014»; зобов'язано ТОВ «Гурман 2014» повернути ПАТ «УПБ» оригінали Кредитного договору та Договорів поруки з усіма змінами і доповненнями. Вважає, що встановлені вказаними судовими рішеннями обставини є нововиявленими, оскільки на час ухвалення рішення Апеляційним судом міста Києва від 22 березня 2017 року заявнику не було і не могло бути відомо про підтвердження господарським судом факту недійсності нікчемного договору про відступлення прав вимоги від 28 травня 2015 року та недійсності договору про відступлення права вимоги від 02 липня 2015 року. Відсутність доказів застосування реституції за наслідками укладення нікчемного правочину та відсутність рішення суду про визнання недійсним договору було підставою для скасування апеляційним судом рішення Деснянського районного суду міста Києва від 06 грудня 2016 року, ухваленого в цій справі.
Судова колегія вважає, що ці доводи заяви заслуговують на увагу.
Так, згідно з частиною першою статті 423 ЦПК України рішення, постанова або ухвала суду, якими закінчено розгляд справи, що набрали законної сили, можуть бути переглянуті за нововиявленими або виключними обставинами.
Нововиявлені обставини - це юридичні факти, які мають істотне значення для розгляду справи та існували на час розгляду справи, але не були і не могли бути відомі заявнику, а також обставини, які виникли після набрання судовим рішенням законної сили та віднесені законом до нововиявлених обставин.
При вирішенні питання про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами суд має виходити з визначених частиною другою статті 423 ЦПК України підстав, перелік яких є вичерпним і розширеному тлумаченню не підлягає, та дотримання заявником умов, що містяться в статтях 424, 426 ЦПК України.
Підставами для перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами є: 1) істотні для справи обставини, що не були встановлені судом та не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою, на час розгляду справи; 2) встановлений вироком або ухвалою про закриття кримінального провадження та звільнення особи від кримінальної відповідальності, що набрали законної сили, факт надання завідомо неправильного висновку експерта, завідомо неправдивих показань свідка, завідомо неправильного перекладу, фальшивості письмових, речових чи електронних доказів, що призвели до ухвалення незаконного рішення у даній справі; 3) скасування судового рішення, яке стало підставою для ухвалення судового рішення, що підлягає перегляду.
Необхідними умовами нововиявлених обставин, визначених пунктом 1 частини другої статті 423 ЦПК України, є те, що вони існували на час розгляду справи; ці обставини не могли бути відомі заявникові на час розгляду справи; вони входять до предмета доказування у справі та можуть вплинути на висновки суду про права та обов'язки осіб, які беруть участь у справі.
Нововиявлені обставини мають підтверджуватися фактичними даними (доказами), що в установленому порядку спростовують факти, покладені в основу судового рішення.
Суд має право скасувати судове рішення за нововиявленими обставинами лише за умови, що ці обставини можуть вплинути на юридичну оцінку обставин, здійснену судом у судовому рішенні, що переглядається.
Питання про те, які обставини можна вважати істотними, є оціночним, і вирішується судом у кожному конкретному випадку з урахуванням того, чи ці обставини могли спростувати факти, покладені в основу судового рішення, та вплинути на висновки суду під час його ухвалення таким чином, що якби вказана обставина була відома особам, які беруть участь у справі, то зміст судового рішення був би іншим.
Згідно з частиною третьою статті 12 ЦПК України доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі та щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виник спір, а тому підставою для скасування судового рішення є не всі невідомі на час розгляду справи обставини, а лише ті, які входять до предмета доказування у справі.
Необхідно розрізняти нові докази та докази, якими підтверджуються нововиявлені обставини, оскільки нові докази не можуть бути підставою для перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами.
Відповідно до ч.3 статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
08 лютого 2020 року набрав чинності Закон України від 15 січня 2020 року №460-IX «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ». Пунктом 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» цього Закону встановлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.
За змістом статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Судом встановлено, що:
- 28 грудня 2010 року між ПАТ «УПБ» та ПП МПП «ВІАС» було укладено Кредитний договір з подальшими змінами та доповненнями, за умовами якого позичальник отримав кредит в розмірі 1 000 000 грн. для оплати приватизації нежилого приміщення з кінцевим терміном повернення до 25 грудня 2015 року;
- з метою забезпечення виконання зобов'язань позичальника за Кредитним договором 28 грудня 2010 року між ПАТ «УПБ» та ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 були укладені Договори поруки, за якими кожен з поручителів зобов'язався перед банком нести солідарну відповідальність за виконання позичальником у повному обсязі зобов'язань за Кредитним договором щодо сплати кредиту, процентів і неустойки;
- на підставі постанови правління НБУ від 28 травня 2015 року №348 «Про віднесення ПАТ «УПБ» до категорії неплатоспроможних» виконавчою дирекцією Фонду було прийнято рішення від 28 травня 2015 року №107 «Про запровадження тимчасової адміністрації в ПАТ «УПБ» та розпочато процедуру виведення банку з ринку шляхом запровадження у ньому тимчасової адміністрації від 29 травня до 28 серпня 2015 року включно;
- 28 травня 2015 року між ПАТ «УПБ» та ТОВ «ФК Аурум Фінанс» було укладено нотаріально посвідчений договір про відступлення прав вимоги №1617, за яким право вимоги за Кредитним договором та Договорами поруки відступлені ТОВ «ФК Аурум Фінанс». За актом приймання-передачі від 28 травня 2015 року ТОВ «ФК Аурум Фінанс» прийняло від ПАТ «УПБ» оригінали Кредитного договору та Договорів поруки з усіма змінами і доповненнями;
- 02 липня 2015 року між ТОВ «ФК Аурум Фінанс» та ТОВ «Гурман 2014» було укладено нотаріально посвідчений договір про відступлення права вимоги, за яким право вимоги за Кредитним договором та Договорами поруки відступлені ТОВ «Гурман 2014». За актом приймання-передачі від 02 липня 2015 року ТОВ «Гурман 2014» прийняло від ТОВ «ФК Аурум Фінанс» оригінали Кредитного договору та Договорів поруки з усіма змінами і доповненнями;
- 04 серпня 2015 року ТОВ «ФК Аурум Фінанс» отримало від Уповноваженої особи Фонду повідомлення від 21 липня 2015 року, в якому вказувалося про нікчемність договору про відступлення прав вимоги від 28 травня 2015 року, укладеного між ПАТ «УПБ» та ТОВ «ФК Аурум Фінанс», з підстав, визначених пунктами 2, 3, 7 частини третьої статті 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб».
Судом першої інстанції встановлено, що договір про відступлення прав вимоги від 28 травня 2015 року №1617 є нікчемним з підстав, визначених частиною третьою статті 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», тобто розглядається з точки зору права як такий, що юридично не мав місця, не створив будь-яких правових наслідків, окрім тих, що пов'язані з його недійсністю.
Скасовуючи рішення Деснянського районного суду міста Києва від 06 грудня 2016 року апеляційний суд виходив з того, що закріплена ст.204 ЦК України презумпція правомірності договору про відступлення права вимоги від 02 липня 2015 року, за яким ТОВ «Гурман 2014» набуло прав нового кредитора за вищевказаним кредитним та забезпечуваними договорами, не спростована, а саме, відсутнє рішення, яке набрало законної сили, про визнання його недійсним, і банк не надав доказів того, що він відновив своє право вимоги до відповідачів, а тому підтвердження новим кредитором виконання позичальником основного зобов'язання свідчить про припинення поруки.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 01 червня 2017 року, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 04 жовтня 2017 року, у справі №910/4589/17 позов ПАТ «УПБ» до ТОВ «ФК Аурум Фінанс», ТОВ «Гурман 2014», треті особи: Фонд, НБУ, ПП МПП «ВІАС», ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Смолянінова О. Я., про визнання недійсним договору, застосування наслідків недійсності нікчемного правочину та зобов'язання повернути документи, задоволено частково. Визнано недійсним нікчемний правочин - договір про відступлення прав вимоги від 28 травня 2015 року, укладений між ПАТ «УПБ» та ТОВ «ФК Аурум Фінанс». Визнано недійсним договір про відступлення права вимоги від 02 липня 2015 року, укладений між ТОВ «ФК Аурум Фінанс» та ТОВ «Гурман 2014». Зобов'язано ТОВ «Гурман 2014» повернути ПАТ «УПБ» оригінали Кредитного договору та Договорів поруки з усіма змінами і доповненнями.
Підставою для перегляду рішення Апеляційного суду міста Києва від 22 березня 2017 року у зв'язку з нововиявленими обставинами Уповноважена особа Фонду на ліквідацію ПАТ «УПБ» зазначила те, що на час ухвалення вказаного рішення заявнику не було і не могло бути відомо, що рішенням Господарського суду міста Києва від 01 червня 2017 року, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 04 жовтня 2017 року, буде підтверджено факт недійсності нікчемного договору про відступлення прав вимоги від 28 травня 2015 року та недійсності договору про відступлення права вимоги від 02 липня 2015 року.
Згідно з пунктом 1 частини другої статті 361 ЦПК України 2004 року підставами для перегляду рішення, ухвали суду чи судового наказу у зв'язку з нововиявленими обставинами є істотні для справи обставини, що не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою, на час розгляду справи.
За змістом наведених правових норм необхідними умовами нововиявлених обставин, визначених пунктом 1 частини другої статті 361 ЦПК України 2004 року, є те, що вони існували на час розгляду справи; ці обставини не могли бути відомі заявникові на час розгляду справи; вони входять до предмета доказування у справі та можуть вплинути на висновки суду про права та обов'язки осіб, які беруть участь у справі. Нововиявлені обставини мають підтверджуватися фактичними даними (доказами), що в установленому порядку спростовують факти, покладені в основу судового рішення. Суд має право скасувати судове рішення у зв'язку з нововиявленими обставинами лише за умови, що ці обставини можуть вплинути на юридичну оцінку обставин, здійснену судом у судовому рішенні, що переглядається.
Вирішуючи питання про наявність нововиявлених обставин, суд повинен розмежовувати нововиявлені обставини та нові обставини. Обставини, що обґрунтовують вимоги або заперечення сторін чи мають інше істотне значення для правильного вирішення справи, існували на час ухвалення судового рішення, але залишаються невідомими особам, які беруть участь у справі, та стали відомими тільки після ухвалення судового рішення, є нововиявленими обставинами. Обставини, які виникли чи змінилися тільки після ухвалення судового рішення і не пов'язані з вимогою в цій справі, а тому не могли бути враховані судом при ухваленні судового рішення, є новими обставинами і можуть бути підставою для пред'явлення нової вимоги. Судам необхідно розрізняти нові докази та докази, якими підтверджуються нововиявлені обставини, оскільки нові докази не можуть бути підставою для перегляду судового рішення у зв'язку з нововиявленими обставинами.
Європейський суд з прав людини зазначив, що одним із фундаментальних аспектів верховенства права є принцип юридичної визначеності, який передбачає повагу до принципу res judicata - принципу остаточності рішень суду. Цей принцип наголошує, що жодна зі сторін не має права вимагати перегляду остаточного та обов'язкового рішення суду просто тому, що вона має на меті добитися нового слухання справи та нового її вирішення. Повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватися для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду. Перегляд не повинен фактично підміняти собою апеляцію, а сама можливість існування двох точок зору на один предмет не є підставою для нового розгляду. Винятки із цього принципу можуть мати місце лише за наявності підстав, обумовлених обставинами важливого та вимушеного характеру (пункт 40 рішення ЄСПЛ від 03 квітня 2008 року у справі «Пономарьов проти України).
Процедура скасування остаточного судового рішення у зв'язку з нововиявленими обставинами передбачає, що існує доказ, який раніше не міг бути доступний, однак він міг би призвести до іншого результату судового розгляду. Особа, яка звертається із заявою про скасування рішення, повинна довести, що в неї не було можливості представити цей доказ на остаточному судовому слуханні і що цей доказ є вирішальним. Ця процедура є характерною для правових систем багатьох держав-учасниць. Зазначена процедура сама по собі не суперечить принципу правової визначеності доти, доки вона використовується задля виправлення помилок, допущених під час здійснення правосуддя (пункти 27, 28 рішення ЄСПЛ від 18 листопада 2004 року у справі «Праведная проти Росії»).
Колегія суддів звертає увагу на те, що недійсність договору як його дефектність, що встановлено судом в конкретному випадку, була характерна та наявна для нього з моменту укладення (ч.1статті 236 ЦК України). Однак ця недійсність могла бути встановлена лише судом за відповідним позовом заінтересованої особи (пункт 2 частини другої статті 16, статті 203, 215 ЦК України).
Отже, нововиявленою обставиною в цій справі є не рішення суду, а те, що договір про відступлення права вимоги від 02 липня 2015 року є недійсним. Ця обставина є нововиявленою, про яку заявник не знав і не міг знати.
Таким чином, недійсність вказаного договору, яка була визнана рішенням Господарського суду міста Києва від 01 червня 2017 року, є істотною обставиною в цій справі, і ця обставина має бути врахована апеляційним з відповідним наслідком ухвалення рішення.
Зазначене узгоджується з правовим висновком Верховного Суду, викладеним у постановах від 11 березня 2020 року у справі №523/2897/16-ц (провадження № 61-31425св18) та від 28 квітня 2020 року у справі №639/9536/14-ц (провадження №18143св18).
Враховуючи викладене, суд апеляційної інстанції вважає, що зазначені заявником обставини не є новими доказами, які не дають підстав для перегляду рішення в порядку, визначеному пунктом 1 частини другої статті 361 ЦПК України 2004 року, а нововиявленими відповідно до наведених вище доводів.
З огляду на вищенаведене, колегія суддів приходить до висновку щодо необхідності задоволення заяви Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації Публічного акціонерного товариства «Український професійний банк» - Пантіної Любові Олександрівни про перегляд за нововиявленими обставинами рішення Апеляційного суду м.Києва від 22 березня 2017 року, скасування Рішення Апеляційного суду м.Києва від 22 березня 2017 року та ухвалення нового судового рішення, яким апеляційну скаргу ОСОБА_3 залишити без задоволення, а рішення Деснянського районного суду міста Києва від 06 грудня 2016 року у справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Український професійний банк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , треті особи: Товариство з обмеженою відповідальністю «ФК Аурум Фінанс», Товариство з обмеженою відповідальністю «Гурман 2014», Фонд гарантування вкладів фізичних осіб про стягнення заборгованості за кредитним договором залишити без змін, якпостановлене з дотриманням вимог матеріального і процесуального права.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст.263, 367, 374, 375, 381, 382, 429 ЦПК України, суд, -
Заяву Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації Публічного акціонерного товариства «Український професійний банк» - Пантіної Любові Олександрівни про перегляд за нововиявленими обставинами рішення Апеляційного суду м.Києва від 22 березня 2017 року задовольнити.
Рішення Апеляційного суду м.Києва від 22 березня 2017 року скасувати та ухвалити нове судове рішення.
Апеляційну скаргу ОСОБА_3 залишити без задоволення.
Рішення Деснянського районного суду м. Києва від 06 грудня 2016 року у справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Український професійний банк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , треті особи: Товариство з обмеженою відповідальністю «ФК Аурум Фінанс», Товариство з обмеженою відповідальністю «Гурман 2014», Фонд гарантування вкладів фізичних осіб про стягнення заборгованості за кредитним договором залишити без змін.
З набранням законної сили новим судовим рішенням втрачають законну силу судові рішення інших судів у цій справі.
Судове рішення, ухвалене за результатами перегляду судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами, може бути переглянуте на загальних підставах.
Повний текст постанови складено 16 квітня 2021 року.
Головуючий:
Судді: