справа №759/16044/20 головуючий у І інстанції: Пятничук І.В.
провадження 22-ц/824/4390/2021 доповідач: Сліпченко О.І.
Іменем України
09 квітня 2021 року м. Київ
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати в цивільних справах: Сліпченка О.І. (суддя-доповідач), Іванової І.В., Сушко Л.П.
розглянувши в порядку письмового провадження цивільну справу за апеляційною скаргою Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» на рішення Святошинського районного суду міста Києва від 16 листопада 2020 року у справі за позовом Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,-
У вересні 2020 року Акціонерне товариство Комерційний банк «ПриватБанк» (надалі АТ «КБ «Приватбанк» та/або Банк) звернулося до суду з вищевказаним позовом, який обґрунтовано тим, 15 січня 2008 року між АТ «КБ «Приватбанк» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір №б/н, відповідно до умов якого позивачем видано відповідачу кредитну картку, відкрито картковий рахунок та надано кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок. Повернення кредиту повинно було здійснюватись шляхом сплати щомісячних платежів у розмірі та в порядку, визначеному договором.
ОСОБА_1 порушив умови кредитного договору і має прострочену заборгованість.
АТ «КБ «Приватбанк» просило стягнути з ОСОБА_1 18 202 грн. 92 коп. заборгованості.
Рішенням Святошинського районного суду міста Києва від 16 листопада 2020 року позов задоволено частково.
Стягнено із ОСОБА_1 на користь Банку заборгованість у розмірі 13 623,79 грн., яка складається із тіла кредиту, та судовий збір - 2102 грн.
Не погоджуючись із вказаним рішенням в частині незадоволених позовних вимог, АТ КБ «Приватбанк» звернулось до суду з апеляційною скаргою, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права.
Вважає, що відповідач був ознайомлений із умовами та правилами банківських послуг, вказане не спростовував, а тому факт укладення договору є доведеним.
Зазначає, що місцевий суд не врахував того, що матеріали справи містять докази наявної заборгованості у відповідності до наданого розрахунку та докази ознайомлення відповідача із умовами кредитного договору, зокрема посилається на підписану відповідачем довідку 15 січня 2008 року, де визначено процентну ставку та штрафи в разі невиконання зобов'язань, а тому підстав для відмови в задоволенні позову в оскаржуваній частині не вбачає.
Відзив на апеляційну скаргу у визначений судом строк не надходив.
Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими главою І розділу V ЦПК України.
Відповідно до ч. 1 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Відповідно до ч. 3 ст. 369 ЦПК України з урахуванням конкретних обставин справи суд апеляційної інстанції може розглянути апеляційні скарги, зазначені в частинах першій та другій цієї статті, у судовому засіданні з повідомленням (викликом) учасників справи.
Відповідно до ч. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Враховуючи вищевикладене, оскільки із матеріалів справи не вбачається обставин, які б унеможливлювали розгляд справи без повідомлення учасників справи, розгляд справи здійснено в порядку письмового провадження, без повідомлення учасників справи.
Апеляційна скарга підлягає до задоволення з огляду на наступне.
Згідно вимог ст. 263 ЦПК України, - судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.
При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Відповідно до ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин(фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, які мають значення для вирішення справи.
Ці дані встановлюються такими засобами;
1) письмовими, речовими і електронними доказами;
2) висновками експертів
3) показань свідків.
Згідно зі ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.
Відповідно до ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Згідно ч. 6 ст. 81 ЦПК України, доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Зазначеним вимогам закону оскаржуване рішення відповідає не в повній мірі.
Відмовляючи в задоволенні позову в оскаржуваній частині суд першої інстанції виходив з того, що відповідач не був ознайомлений з правилами та умовами користування кредитом.
Колегія суддів не може погодитись з такими висновками з огляду на наступне.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що 15 січня 2008 року між Банком та ОСОБА_1 укладено кредитний договір, за умовами якого позивачем видано відповідачу кредитну картку, відкрито картковий рахунок та надано кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку, який в подальшому було збільшено до 14 000 грн. Базова процентна ставка за користування кредитом становила 3,0 % в місяць на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки. Повернення кредиту повинно було здійснюватись шляхом сплати щомісячних платежів у розмірі та в порядку, визначеному договором.
З наданих позивачем розрахунків суми заборгованості станом на 16 серпня 2020 року вбачається, що загальний розмір заборгованості ОСОБА_1 за кредитним договором складає 18 202 грн. 92 коп., з яких - 13 623 грн. 79 коп. заборгованість за тілом кредита, в тому числі і за простроченим тілом кредитом, 4 579 грн. 13 коп. заборгованість за простроченими відсотками (а.с. 6-16).
Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно ст. 536 ЦК України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.
Відповідно до положень ч. ч.1, 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.
Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку.
Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства, та скріплюється печаткою.
Згідно ч. 1 ст. 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
З матеріалів справи вбачається, що 15 січня 2008 року ОСОБА_1 було підписано довідку про умови кредитування (а.с 20).
Відповідно до розрахунку та виписки по рахунку, заборгованість ОСОБА_1 неодноразово збільшувалась за рахунок використання коштів(кредитного ліміту), також відповідачем здійснювались платежі на погашення заборгованості, в тому числі здійснювалось повне погашення заборгованості перед Банком, зокрема 26 жовтня 2017 року заборгованість за кредитом була погашена повністю, однак в подальшому ОСОБА_1 продовжував користуватись кредитними коштами, що призвело до виникнення заборгованості у зазначеному Банком розмірі.
Місцевий суд вірно встановив, що ОСОБА_1 користувався кредитними коштами.
Колегія суддів зауважує, що суд першої інстанції не звернув уваги на те, що сторонами додатково було погоджено та підписано відповідачем довідку про умови кредитування 15 січня 2008 року, в якій погоджено пільговий період, процентна ставка та її тип, розмір щомісячного платежу, строк внесення щомісячного платежу, розмір пені та штрафів за порушення умов договору (а. с. 20).
Таким чином, кредитний договір укладено шляхом підписання ОСОБА_1 анкети-заяви про приєднання до Умов і правил надання банківських послуг (а.с. 19) та довідку про умови кредитування (а.с 20).
Відмовляючи в задоволенні позову в оскаржуваній частині місцевий суд посилався на те, що позивачем не надано підписаних відповідачем Умов та Правил надання банківських послуг в ПриватБанку.
Однак факт не ознайомлення із умовами кредитування спростовується підписаною відповідачем довідкою про умови кредитування, а на підтвердження наявності заборгованості позивачем надано розрахунок, який іншою стороною не спростовувався та підтверджується випискою по рахунку ОСОБА_1 , яка підтверджує факт користування кредитними коштами та факт їх отримання.
Довідка про умови кредитування є частиною договору та підтверджує факт обізнаності ОСОБА_1 з розміром процентів за користування грошовими коштами та розміром пені і штрафів в разі порушення строків повернення кредиту.
В даному випадку зміст кредитного договору зафіксовано в декількох документах: в анкеті-заяві позичальника, довідці про умови кредитування, Умовах надання банківських послуг, Правилах користування платіжною карткою та Тарифах. Тобто, між банком та позичальником укладено договір у письмовій формі, укладення якого в такій формі чинному законодавству не суперечить.
З огляд на вищевказане, колегія суддів приходить до висновку, що з відповідача підлягає стягненню заборгованість за відсотками, оскільки вказане передбачено та відповідає умовам укладеного між сторонами договору.
Колегія суддів зауважує, що апеляційний суд не приймає до уваги висновки Великої Палати Верховного Суду у постанові від 03 липня 2019 року (справа № 342/180/17), в якій вказано на неналежне підтвердження укладення кредитного договору між АТ КБ «Приватбанк» та позичальником, оскільки з огляду надані позивачем докази, обставини у справі, що розглядається не є релевантними до обставин, викладених у вказаній постанові Верховного Суду, з огляду на той факт, що відповідач був ознайомлений із умовами та тарифами Банку, щодо користування кредитними коштами, що засвідчив своїм підписом.
Відповідно до ч.1 ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.
Принцип змагальності спрямований на забезпечення сторонам та іншим особам, що беруть участь у справі, широкої можливості в захисті своїх прав, свобод і інтересів, а також прав, свобод і інтересів інших осіб.
Цей принцип закріплений і в п. 4 ч. З ст. 129 Конституції, згідно з яким однією з засад судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і в доведенні перед судом їх переконливості. Принцип змагальності в позовному провадженні обумовлений тим, що в цьому провадженні суд розглядає спори між суб'єктами, які мають протилежні правові інтереси.
Відповідно ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Враховуючи те, що місцевим судом було невірно з'ясовано обставини справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає до задоволення, а рішення суду першої інстанції скасуванню в оскаржуваній частині з ухваленням нового судового рішення про задоволенні позовних вимог щодо стягнення з відповідача на користь Банку заборгованості за відсотками - 4579,13 грн.
В частині стягнення із ОСОБА_1 тіла кредиту в розмірі 13 623,79 грн. рішення місцевого суду не оскаржувалось.
Відповідно до вимог ст.141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, а у разі задоволення позову - на відповідача.
Позивачем було сплачено судовий збір у сумі 5255 грн. (2102+3153), позовні вимоги задоволено повністю, тому вказаний судовий збір за розгляд справи в судах першої та апеляційної інстанції повинен бути покладений на відповідача, а відтак рішення місцевого суду в цій частині підлягає зміні.
Керуючись ст. 367, 374, 376, 381, 382 ЦПК України, Київський апеляційний суд,-
Апеляційну скаргу Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» задовольнити.
Рішення Святошинського районного суду міста Києва від 16 листопада 2020 року в частині стягнення відсотків скасувати та ухвалити в цій частині нове, яким позовні вимоги задовольнити.
Стягнути із ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Комерційний банк «Приватбанк» заборгованість за кредитним договором №б/н від 15 січня 2008 року за відсоткам в сумі 4579 (чотири тисячі п'ятсот сімдесят дев'ять) грн. 13 коп.
Рішення Святошинського районного суду міста Києва від 16 листопада 2020 рокув частині розподілу судових витрат змінити, визначивши розмір судового збору, який підлягає стягненню із ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Комерційний банк «Приватбанк» в сумі - 5255 (п'ять тисяч двісті п'ятдесят п'ять) грн.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, визначених ч.3 ст.389 ЦПК України.
Повний текст постанови складено «09» квітня 2021 року.
Сліпченко О.І.
Іванова І.В.
Сушко Л.П.