08 квітня 2021 року місто Київ
єдиний унікальний номер справи: 359/9857/20
номер провадження: 22-ц/824/5288/2021
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:
головуючого - Верланова С.М. (суддя - доповідач),
суддів: Мережко М.В., Савченка С.І.,
за участю секретаря - Орел П.Ю.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою скарги ОСОБА_1 на ухвалу Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 14 грудня 2020 року у складі судді Журавського В.В., у справі за заявою Бориспільської міської ради Київської області про забезпечення позову до подання позовної заяви,
У грудні 2020 року Бориспільська міська рада Київської області до подання позовної заяви у відповідності до п.1 ч.1 ст.152 ЦПК України звернулась до суду із заявою про забезпечення позову шляхом накладення арешту на приміщення АДРЕСА_1 , реєстраційний номер 2162046032105.
Заява мотивована тим, що 12 липня 2017 року за Бориспільською міською радою Київської області було зареєстровано право власності на нежитлове приміщення, що розташоване по АДРЕСА_2 . Однак під час передачі товариству з обмеженою відповідальністю «Кортекс» в оренду вказаного приміщення працівниками Бориспільської міської ради було встановлено факт повторної реєстрації права власності на це майно за ОСОБА_1 . Заявник вказує, що ОСОБА_1 без встановлених законом правових підстав здійснив реєстрацію нежитлового приміщення за собою та незаконно набув право власності на нього. У зв'язку з цим Бориспільська міська рада має намір звернутися до суду з позовом про визнання дій державного реєстратора протиправними, скасування запису про реєстрацію права власності та визнання права власності на вказане вище приміщення.
Заявник вважав, що не вжиття заходів забезпечення позову надасть можливість ОСОБА_1 здійснити відчуження спірного нежитлового приміщення на користь третіх осіб в будь-який час і, як наслідок, призведе до неможливості поновлення порушених прав позивача або ж утруднить їх поновлення. Оскільки позов забезпечується шляхом накладення арешту на нежитлове приміщення, внесенням у відповідний реєстр відомостей про накладення арешту, ймовірність можливих збитків, які спричинені забезпеченням позову, якщо судом буде відмовлено у задоволенні позову відсутня, то заявник вважав, що немає необхідності для застосування судом зустрічного забезпечення.
Ухвалою Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 14 грудня 2020 року заяву Бориспільської міської ради Київської області про забезпечення позову до подання позовної заяви задоволено.
Накладено арешт на приміщення №300 площею 49,6 кв.м, яке розташоване за адресою: АДРЕСА_2 , реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 2162046032105.
Ухвала суду першої інстанції мотивована тим, що обраний заявником вид забезпечення позову є співмірним з вимогами майбутнього позову, невжиття заходів забезпечення позову може утруднити або зробити неможливим виконання рішення суду у разі задоволення позову.
Не погоджуючись з ухвалою суду першої інстанції, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить її скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні заяви Бориспільської міської ради Київської області про забезпечення позову до подання позовної заяви, посилаючись на її незаконність та необґрунтованість, у зв'язку з порушенням судом норм матеріального та процесуального права.
Апеляційна скарга мотивована тим, що в оскаржуваній ухвалі суд формально зазначив, що невжиття заходів забезпечення шляхом накладення арешту може утруднити або зробити неможливим виконання рішення суду та жодних обґрунтувань не навів. Заявником не надано доказів вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов'язання шляхом відчуження приміщення, а також не наведено фактів, які б свідчили про утруднення або неможливість виконання рішення суду у разі незастосування таких заходів забезпечення позову, не надано належних та достатніх доказів наявності цих фактичних обставин. Крім того, предметом судового розгляду є не саме нежитлове приміщення (поділ, визнання права власності тощо), а визнання дій державного реєстратора протиправними та скасування запису про реєстрацію права власності на нежитлове приміщення, а тому вид забезпечення позову не відповідає позовним вимогам. Тобто, на думку скаржника, накладення арешту на майно не узгоджується з вимогами адекватності і співмірності заходів забезпечення позову з позовними вимогами. Крім того, вказує, що суд першої інстанції не визначив конкретну особу, яка є власником спірного приміщення, на яке накладено арешт, а тому вважає, що у даному випадку відсутні підстави для застосування п.1 ч.1 ст.150 ЦПК України.
Бориспільська міська рада Київської області подала відзив на апеляційну скаргу ОСОБА_1 , у якому зазначає, що, постановляючи ухвалу про забезпечення позову, суд першої інстанції дотримався вимог матеріального та процесуального права. Зазначає, що на даний час між Бориспільською міською радою та ОСОБА_1 існує судовий спір щодо вказаного нежитлового приміщення. Вважає безпідставними твердження в апеляційній скарзі про те, що предметом судового розгляду є не саме нежитлове приміщення, а визнання дій державного реєстратора протиправними та скасування запису про реєстрацію права власності на нежитлове приміщення, оскільки однією з позовних вимог міської ради є скасування рішення про державну реєстрацію права власності ОСОБА_1 на нежитлове приміщення. Звертає увагу на те, що ОСОБА_1 , як власник спірного нежитлового приміщення, має можливість в будь-який момент відчужити його на користь третіх осіб, що може призвести до утруднення виконання рішення суду та поновлення порушеного права міської ради. Просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а ухвалу суду першої інстанції - без змін.
ОСОБА_1 подав до Київського апеляційного суду відповідь на відзив на апеляційну скаргу, в якій вказує, що реєстрація 12 липня 2017 року права власності на нежитлове приміщення за адресою: АДРЕСА_2 за Бориспільською міською радою є незаконною, а дії державного реєстратора - протиправними, оскільки державним реєстратором Левчишиною Ю.А. не було враховано, що документи, які були надані для реєстрації права власності на це приміщення за Бориспільською міською радою не містили правових підстав для проведення відповідної реєстрації. Вказує, що вказане нежитлове приміщення є новим об'єктом, яке було ним створене, що підтверджується актом №5 про прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об'єкту від 27 січня 2003 року, який був підписаний, зокрема, інспектором ДАБК, представником міськвиконкому - головним архітектором міста, а тому вважає, що право власності на вказане приміщення зареєстроване за ним у відповідності до вимог чинного законодавства. У зв'язку з наведеним, просить скасувати ухвалу Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 14 грудня 2020 року та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні заяви Бориспільської міської ради Київської області про забезпечення позову до подання позовної заяви.
Представник Бориспільської міської ради Київської області та ОСОБА_1 в судове засідання не з'явились, про дату, час і місце розгляду справи повідомлені апеляційним судом шляхом надсилання судової повістки 23 березня 2021 року на їх офіційні електронні адреси, які містяться в матеріалах справи (а.с.76-77).
Відповідно до ч.6 ст.128 ЦПК України судова повістка, а у випадках, встановлених цим Кодексом, разом з копіями відповідних документів надсилається на офіційну електронну адресу відповідного учасника справи, у випадку наявності у нього офіційної електронної адреси або разом із розпискою рекомендованим листом з повідомленням про вручення у випадку, якщо така адреса відсутня, або через кур'єрів за адресою, зазначеною стороною чи іншим учасником справи.
Згідно з п.2 ч.8 ст.128 ЦПК України днем вручення судової повістки є день отримання судом повідомлення про доставлення судової повістки на офіційну електронну адресу особи.
За таких обставин, учасники справи вважаються належним чином повідомлені про розгляд справи.
Також колегія суддів враховує, що подавши апеляційну скаргу, ОСОБА_1 не виявив зацікавленості в її розгляді та не звертався до апеляційного суду за інформацією щодо стану розгляду його апеляційної скарги. Таких висновків дійшов Європейський суд з прав людини, зокрема, у рішеннях «Каракуца проти України» (2017 рік), «Пономарьов проти України» (2008 рік).
08 квітня 2021 року на електронну адресу Київського апеляційного суду надійшло клопотання представника Бориспільської міської ради Київської області про відкладення розгляду справи від 07 квітня 2021 року, посилаючись на те, що відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 22 березня 2021 року №230 з 23 березня 2021 року встановлений локдаун з метою запобігання поширенню на території України гострої распіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, та етапів посилення протиепідемічних заходів. Вказує, що у місті Києві з 05 квітня 2021 року у зв'язку з пандемією COVID-19 проїзд в громадському транспорті можливий лише по спеціальних перепустках, що видаються працівникам підприємств критичної інфраструктури, а також з цієї дати місто Київ та Київська область знаходяться в «червоній зоні» карантину, де діють посилені обмеження.
Згідно з положеннями ч.1 ст.372 ЦПК України суд апеляційної інстанції відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки буде визнано судом поважними.
Апеляційний суд прийшов до висновку про відсутність поважних причин неявки представника Бориспільської міської ради Київської області з таких підстав.
Так, 01 квітня 2021 року Вища рада правосуддя прийняла рішення № 763/0/15-21 «Про надання уніфікованих рекомендацій для судів усіх інстанцій та юрисдикцій щодо безпечної роботи в умовах карантину», відповідно до якого у пункті 4 додатку до вказаного рішення зазначено, що відкладення розгляду справи можливе лише у крайньому разі, лише коли його проведення з використанням електронних засобів зв'язку неможливе через процедурні та технічні причини. Вказане рішення Вищої ради правосуддя розміщене на офіційному порталі «Судова влада України».
Проте представник Бориспільської міської ради Київської області з клопотанням про проведення розгляду справи з використанням електронних засобів зв'язку до апеляційного суду не звертався та доказів неможливості проведення розгляду справи з використанням електронних засобів через процедурні та технічні причини апеляційному суду не надав.
Зважаючи на вимоги ч.2 ст.372 ЦПК України, якою передбачено, що неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи, а також враховуючи, що відсутні підстави для відкладення розгляду справи, колегія суддів визнала неявку учасників справи такою, що не перешкоджає апеляційному розгляду справи.
Відповідно до положень ч.ч.1,2 ст.367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, вивчивши матеріали справи та перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення з таких підстав.
З матеріалів справи вбачається, що відповідно до інформації з Державного реєстру речових справ на нерухоме майно від 07 грудня 2020 року ОСОБА_1 на праві приватної власності належить нежитлове приміщення, загальною площею 49,6 кв.м, яке розташоване за адресою: АДРЕСА_2 ; реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 2162046032105 (а.с.16-17).
Відповідно до акту про вчинення перешкод щодо передачі - приймання нерухомого майна комунальної волосності територіальної громади міста Борисполя за адресою: вул.Європейська, 2 та підписання акта передачі-приймання від 02 грудня 2020 року, головне управління житлово-комунального господарства виконавчого комітету Бориспільської міської ради здійснювало передачу, а ТОВ «КОРТЕКС» приймало нерухоме майно - нежитлові приміщення комунальної власності територіальної громади міста Борисполя, що знаходяться у підвалі багатоквартирного будинку по АДРЕСА_2 , площею 45,2 кв.м (підстава: договір оренди індивідуально визначеного нерухомого майна, що належить до комунальної власності територіальної громади міста Борисполя від 26 березня 2019 року №651, витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 12 липня 2017 року, реєстраційний номер:1303337832105). Під час передачі - приймання ОСОБА_2 чинила перешкоди щодо передачі вказаного майна, посилаючись на те, що відповідно до витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності власником цього майна є інша особа (а.с.10).
02 грудня 2020 року начальник головного управління житлово-комунального господарства виконавчого комітету Бориспільської міської ради Ткач В.М. звернувся до керівника Бориспільської місцевої прокуратури із заявою про кримінальні правопорушення, посилаючист на те, що ОСОБА_1 за попередньою змовою групою осіб, умисно, з метою незаконного заволодіння комунальним майном Бориспільської міської ради, здійснили реєстрацію права власності шляхом підроблення документів, із зазначенням більшої площі нежитлового приміщення (49,6 кв.м), та нової поштової адреси, оформили право власності на нерухоме майно за адресою: АДРЕСА_2 , яке з 12 липня 2017 року перебуває в комунальній власності Бориспільської міської ради (а.с.13-15).
Право на ефективний судовий захист закріплено у ст.13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, Першому протоколі та протоколах № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції, яку ратифіковано Законом України від 17 липня 1997 року № 475/97-ВР «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першому протоколі та протоколах № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції» (далі - Конвенція).
Відповідно до ч.1 ст.149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову.
Згідно з ч.2 ст.149 ЦПК України забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача.
Отже, метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.
Забезпечення позову по суті - це обмеження суб'єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов'язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника). Зазначені обмеження встановлює суд в ухвалі, вони діють до заміни судом виду забезпечення позову або скасування заходів забезпечення позову.
Положеннями ст.150 ЦПК України встановлені види забезпечення позову. Одним із видів такого забезпечення є накладення арешту на майно (п.1 ч.1 ст.150 ЦПК України) .
Згідно з ч.3 ст.150 ЦПК України визначено, що заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.
Відповідно до ч.ч.6-7 ст.153 ЦПК України залежно від обставин справи суд може забезпечити позов повністю або частково. Про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу.
Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам (пункт 4 постанови Пленуму Верховного Суду України від 22 грудня 2006 року № 9 «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову»).
Встановлено, що Бориспільська міська рада Київської області звернулась до суду із заявою про забезпечення позову шляхом накладення арешту на приміщення АДРЕСА_1 , реєстраційний номер 2162046032105, посилаючись на те, що ОСОБА_1 без встановлених законом правових підстав здійснив реєстрацію нежитлового приміщення за собою та незаконно набув право власності на це майно, яке 12 липня 2017 року вже було зареєстровано на праві власності за Бориспільською міською радою Київської області. При цьому у заяві представник заявника зазначив про намір Бориспільської міської ради Київської подати до суду позов про визнання дій державного реєстратора протиправними, скасування запису про реєстрацію права власності та визнання права власності на вказане вище приміщення.
З наявної у матеріалах справи ксерокопії позовної заяви вбачається, що 23 грудня 2020 року Бориспільська міська рада Київської області звернулася до суду першої інстанції із позовною заявою до ОСОБА_1 , державного реєстратора Озерської сільської ради Бородянського району Огребчука Р.В., третя особа: Головне управління житлово -комунального господарства виконавчого комітету Бориспільської міської ради, в якому просить визнати дії державного реєстратора Огребчука Р.В. протиправними та скасувати рішення про державну реєстрацію права власності ОСОБА_1 на нежитлове приміщення, площею 49,6 кв.м, за адресою: АДРЕСА_2 , реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 2162046032105.
Тобто, між сторонами виник спір з приводу правомірності набуття права власності відповідачем ОСОБА_1 на вказане вище нежитлове приміщення.
Таким чином вид забезпечення позову, який просить застосувати Бориспільська міська рада Київської області, відповідає позовним вимогам. Тому колегія суддів відхиляє доводи апеляційної скарги про те, що накладення арешту на майно не узгоджується з вимогами адекватності і співмірності заходів забезпечення позову з позовними вимогами, як необґрунтовані.
Звертаючись з відповідною заявою про забезпечення позову до подання позовної заяви, Бориспільська міська рада Київської області обґрунтувала її тим, що не вжиття заходів забезпечення позову надасть можливість ОСОБА_1 здійснити відчуження спірного нежитлового приміщення на користь третіх осіб і, як наслідок, призведе до неможливості поновлення порушених прав позивача або ж утруднить їх поновлення.
Отже, враховуючи наведене вище та приймаючи до уваги, що у разі невжиття заходів забезпечення позову існує можливість відповідача, як власника майна, вільно на власний розсуд розпоряджатися спірним майном, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов правомірного висновку про наявність правових підстав для задоволення заяви про забезпечення позову до подання позовної заяви.
Також колегія суддів враховує, що забезпечення позову є передбаченим законом тимчасовим обмеженням, яке полягає у захисті законних інтересів позивача у разі коли відповідач буде діяти недобросовісно або коли невжиття заходів забезпечення позову може потягти за собою неможливість виконання рішення суду.
Застосування обраного заявником заходу забезпечення позову направлено, насамперед, на забезпечення дійсної ефективності судового захисту та упередження можливості додаткового порушення його прав та законних інтересів. Застосування такого заходу забезпечення позову не порушує прав та охоронюваних законом інтересів інших осіб.
Доводи апеляційної скарги про те, що заявником не надано доказів вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов'язання шляхом відчуження приміщення, а також не наведено фактів, які б свідчили про утруднення або неможливість виконання рішення суду у разі не застосування таких заходів забезпечення позову, не надано належних та достатніх доказів наявності цих фактичних обставин, апеляційний суд не приймає до уваги, оскільки забезпечення позову у даному спорі спрямоване на виконання можливого рішення суду про задоволення позову, вжите забезпечення є співмірним заявленим позовним вимогам та не порушує прав учасників спору.
Крім того, колегія суддів враховує, що системний аналіз наведених вище норм закону вказує на те, що підставою для забезпечення позову є обґрунтоване припущення суду про те, що невжиття заходів забезпечення може в майбутньому утруднити чи зробити неможливим виконання судового рішення (пункт 7 (абз.3) постанови Пленуму Верховного Суду України від 22 грудня 2006 року № 9 «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову»).
Інші доводи та обставини, на які посилається заявник в апеляційній скарзі не спростовують висновків суду першої інстанції про наявність підстав для задоволення заяви про забезпечення позову до подання позовної заяви.
Відповідно до ст.375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Колегія суддів вважає, що оскаржувана ухвала суду першої інстанції є законною і обґрунтованою, а тому цю ухвалу відповідно до ст.375 ЦПК України необхідно залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення, оскільки доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують.
Керуючись ст.ст.374, 375, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах,
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Ухвалу Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 14 грудня 2020 року залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з моменту її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів.
Головуючий
Судді: