08 квітня 2021 року місто Київ
єдиний унікальний номер справи: 755/12929/14
номер провадження: 22-ц/824/407/2021
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:
головуючого - Верланова С.М. (суддя - доповідач),
суддів: Мережко М.В., Савченка С.І.,
за участю секретаря - Орел П.Ю.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 - адвоката Шевченка Миколи Миколайовича на ухвалу Дніпровського районного суду міста Києва від 26 жовтня 2020 року у складі судді Яровенко Н.О., у справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Порше Мобіліті» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості та збитків,
У травні 2014 року товариство з обмеженою відповідальністю «Порше Мобіліті» (далі - ТОВ «Порше Мобіліті») звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 , у якому просило стягнути з відповідача на свою користь заборгованість у розмірі 196 735 грн 21 коп., з яких: заборгованість відповідно до пункту 1 мирової угоди у розмірі 26 146 грн 70 коп., штраф відповідно до пункту 2 мирової угоди у розмірі 25 000 грн 00 коп., штраф за порушення терміну повернення кредиту у розмірі 42 204 грн 21 коп., штраф за порушення вимог щодо страхування майна у розмірі 653 грн 16 коп., пеню у розмірі 14 934 грн 54 коп., три проценти річних у розмірі 2 925 грн 64 коп., інфляційні втрати у розмірі 1 642 грн 86 коп., збитки, завдані порушенням зобов'язань у розмірі 15 850 грн 52 коп., збитки у зв'язку з неналежним виконанням умов мирової угоди у розмірі 36 377 грн 58 коп.
Заочним рішенням Дніпровського районного суду міста Києва від 12 серпня 2014 року позов ТОВ «Порше Мобіліті» задоволено частково та стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Порше Мобіліті» несплачену заборгованість у розмірі 26 146 грн 70 коп., штраф за порушення виконання умов мирової угоди у розмірі 25 000 грн 00 коп., штраф за порушення терміну повернення кредиту у розмірі 42 204 грн 21 коп., пеню у розмірі 14 934 грн 54 коп., три проценти річних у розмірі 2 925 грн 64 коп., інфляційні втрати у розмірі 1 642 грн 86 коп., збитки, завдані порушенням зобов'язань у розмірі 15 850 грн 52 коп., витрати пов'язані з відновленням порушеного права у розмірі 36 377 грн 58 коп. та судовий збір у розмірі 1 650 грн 82 коп., а всього - 166 732 грн 87 коп. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
19 жовтня 2020 року представник ОСОБА_1 - адвокат Шевченко М.М. звернувся до суду першої інстанції із заявою про перегляд заочного рішення Дніпровського районного суду місті Києва від 12 серпня 2014 року, в якій просив його скасувати. Також у заяві про перегляд заочного рішення представник відповідача заявив клопотання про поновлення строку на подання заяви про перегляд заочного рішення, посилаючись на те, що відповідач ОСОБА_1 не була повідомлена судом першої інстанції про розгляд справи та про ухвалення заочного рішення Дніпровського районного суду міста Києва від 12 серпня 2014 року. Вказував, що копію заочного рішення він отримав лише 25 вересня 2020 року. Крім того, як на підставу для поновлення строку на подання заяви про перегляд заочного рішення представник відповідача посилався на те, що постановою Кабінету Міністрів України від 13 жовтня 2020 року № 956 внесено зміни до постанови Кабінету Міністрів України від 22 липня 2020 року № 641 «Про встановлення карантину та запровадження посилених протиепідемічних заходів на території із значним поширенням гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» щодо строків обмежувальних заходів на території України, а саме продовжено їх до 31 грудня 2020 року. Ураховуючи наведене, представник відповідача просив поновити строк на подання заяви про перегляд заочного рішення Дніпровського районного суду міста Києва від 12 серпня 2014 року.
Ухвалою Дніпровського районного суду міста Києва від 26 жовтня 2020 року заяву представника ОСОБА_1 - адвоката Шевченка М.М. про перегляд заочного рішення суду залишено без розгляду.
Ухвала суду першої інстанції мотивована тим, що заявник пропустив строк звернення до суду із заявою про перегляд заочного рішення і доказів поважності пропуску цього строку суду не надав.
Не погоджуючись з ухвалою суду першої інстанції, представник ОСОБА_1 - адвокат Шевченко М.М. подав апеляційну скаргу, в якій просить її скасувати та задовольнити заяву ОСОБА_1 про перегляд заочного рішення суду, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права.
Апеляційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції не дав належної правової оцінки доводам клопотання про поновлення строку на подання заяви про перегляд заочного рішення про те, що ОСОБА_1 не була повідомлена судом першої інстанції про розгляд справи та про ухвалення заочного рішення Дніпровського районного суду міста Києва від 12 серпня 2014 року, а також тому, що лише 25 вересня 2020 року представник відповідача отримав копію заочного рішення. Також вказує, що суд першої інстанції не дав належної оцінки тій обставині, що постановою Кабінету Міністрів України від 13 жовтня 2020 року № 956 внесено зміни до постанови Кабінету Міністрів України від 22 липня 2020 № 641 «Про встановлення карантину та запровадження посилених протиепідемічних заходів на території із значним поширенням гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» щодо строків обмежувальних заходів на території України, а саме продовжено їх до 31 грудня 2020 року. Зазначає, що відповідачем дійсно було порушено строк для подання заяви про перегляд заочного рішення на 4 дні, проте такі строки є процесуальними та можуть бути поновлені судом за наявності поважних причин за клопотанням заявника. Наголошує, що з урахуванням положень Закону України № 540-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв'язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)» викладена у клопотанні обставина (обмеження, впровадженні у зв'язку з карантином) унеможливлювала вчасно подати заяву про перегляд заочного рішення у визначений законом строк, а тому вважає, що процесуальний строк підлягає поновленню. Однак суд першої інстанції наведеного не врахував.
07 квітня 2021 року на адресу Київського апеляційного суду надійшли письмові пояснення представника ОСОБА_1 - адвоката Шевченко М.М. до апеляційної скарги.
Позивач ТОВ «Порше Мобіліті» не скористалось своїм правом на подання до суду відзиву на апеляційну скаргу, своїх заперечень щодо змісту і вимог апеляційної скарги до апеляційного суду не направило.
Згідно з ч.3 ст.360 ЦПК України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду ухвали суду першої інстанції.
ТОВ «Порше Мобіліті» та представник ОСОБА_1 - адвокат Шевченко М.М. в судове засідання не з'явились, про дату, час і місце розгляду справи повідомлені належним чином, про що свідчить розписка адвоката Шевченка М.М. від 11 березня 2021 року (а.с.216) та зворотне повідомлення про вручення судової повістки ТОВ «Порше Мобіліті»(а.с.221).
05 квітня 2021 року на електронну пошту Київського апеляційного суду надійшла заява ТОВ «Порше Мобіліті», у якій позивач просить у задоволенні апеляційної скарги ОСОБА_1 відмовити, розгляд справи провести без участі ТОВ «Порше Мобіліті» (а.с.222-228).
07 квітня 2021 року на електронну пошту Київського апеляційного суду надійшло клопотання представника ОСОБА_1 - адвоката Старовойтової Д.А., в якому вона просить відкласти розгляд справи, посилаючись на те, що 02 квітня 2021 року у неї було виявлено коронавірус SARS-CoV-2 (COVID-19), на підтвердження чого надала відповідні результати досліджень. Вказує, що інший представник ОСОБА_4 - адвокат Шевченко М.М. також перебуває на самоізоляції у зв'язку із тим, що вона контактувала з адвокат Шевченком М.М. під час роботи в офісі адвокатського бюро «Горецький і Партнери». Крім того, зазначає, що відповідно до розпорядження Київської міської ради з 05 квітня 2021 року в місті Києві запроваджено суворі карантинні обмеження, а постановою Кабінету Міністрів України № 211 від 11 березня 2020 року «Про запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19, із подальшими змінами, передбачено, що в Україні з 12 березня 2020 року до 30 квітня 2021 року установлено на всій території України карантин з метою убезпечення населення України від поширення гострих респіраторних захворювань та коронавірусу COVID-19. Просить визнати причини неявки представників ОСОБА_1 - адвоката Старовойтової Д.А. та адвоката Шевченко М.М. у судове засідання поважними (229-233).
За змістом ст.372 ЦПК України неявка сторін або інших учасників справи не перешкоджає розгляду справи, проте суд апеляційної інстанції може відкласти розгляд справи, якщо повідомлені учасником справи причини неявки буде визнано судом поважними.
Апеляційний суд прийшов до висновку про відсутність поважних причин неявки представника ОСОБА_1 з таких міркувань.
Представник ОСОБА_1 - адвокат Старовойтової Д.А. не надала апеляційному суду доказів того, що адвокат Шевченко М.М. перебуває на самоізоляції.
Також колегія суддів враховує, що 01 квітня 2021 року Вища рада правосуддя прийняла рішення № 763/0/15-21 «Про надання уніфікованих рекомендацій для судів усіх інстанцій та юрисдикцій щодо безпечної роботи в умовах карантину», відповідно до якого у пункті 4 додатку до вказаного рішення зазначено, що відкладення розгляду справи можливе лише у крайньому разі, лише коли його проведення з використанням електронних засобів зв'язку неможливе через процедурні та технічні причини. Вказане рішення Вищої ради правосуддя розміщене на офіційному порталі «Судова влада України».
Проте адвокат Старовойтова Д.А. та адвокат Шевченко М.М. з клопотанням про проведення розгляду справи з використанням електронних засобів зв'язку до апеляційного суду не зверталися та доказів неможливості проведення розгляду справи з використанням електронних засобів через процедурні та технічні причини апеляційному суду не надали.
Зважаючи на вимоги ч.2 ст.372 ЦПК України, якою передбачено, що неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи, а також враховуючи необхідність дотримання розумних строків розгляду справи, колегія суддів визнала неявку учасників справи такою, що не перешкоджає апеляційному розгляду справи.
Відповідно до положень ч.ч.1,2 ст.367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, вивчивши матеріали справи та перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.
Відповідно до вимог ст.263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Згідно з вимогами ст.264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.
Оскаржувана ухвала суду першої інстанції зазначеним вимогам закону не відповідає.
Відповідно до п.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.
Наведені засади є конституційними гарантіями права на судовий захист. Однією з таких гарантій права сторони на судовий захист є право оскарження судових рішень (ст.129 Конституції України).
Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), розглядаючи справи щодо порушення права на справедливий судовий розгляд, тлумачить вказану статтю Конвенції як таку, що не лише містить детальний опис гарантій, наданих сторонам у цивільних справах, а й захищає у першу чергу те, що дає можливість практично користуватися такими гарантіями - доступ до суду.
Отже, право на справедливий судовий розгляд, закріплене в п.1 ст.6 Конвенції, необхідно розглядати як право на доступ до правосуддя.
Україна, як учасниця Конвенції, повинна створювати умови щодо забезпечення доступності правосуддя як загальновизнаного міжнародного стандарту справедливого судочинства.
Право на доступ до суду має «застосовуватися на практиці і бути ефективним», про що неодноразово було вказано ЄСПЛ у рішенні (Белле проти Франції, § 38). Для того, щоб право на доступ було ефективним, особа «повинна мати реальну можливість оскаржити дію, що порушує його права» (Белле проти Франції, § 36; Нун'єш Діаш проти Португалії).
Суворе трактування національним законодавством процесуального правила (надмірний формалізм) можуть позбавити заявників права звертатись до суду (Перес де Рада Каванил'ес проти Іспанії).
Процесуальний порядок провадження у цивільних справах визначається ЦПК України та іншими законами України, якими встановлюється зміст, форма, умови виконання процесуальних дій, сукупність цивільних процесуальних прав і обов'язків суб'єктів цивільно-процесуальних правовідносин та гарантій їх реалізації.
Відповідно до ч.1 ст.284 ЦПК України заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.
Згідно з ч.4 ст.287 ЦПК України, у разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому цим Кодексом. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.
Отже, ЦПК України встановлює для відповідача особливий порядок оскарження заочного рішення - шляхом подання до суду, що його ухвалив, заяви про перегляд цього рішення (ст. 284 ЦПК України), а також загальний порядок - апеляційне оскарження (ч.4 ст.287 ЦПК України).
При цьому апеляційне оскарження заочного рішення можливе відповідачем лише після його перегляду судом першої інстанції у встановленому законом порядку та залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.
Наведене відповідає роз'ясненням, які містяться у пункті 4 (абз.2) постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 жовтня 2008 року № 12 «Про судову практику розгляду цивільних справ в апеляційному порядку», де зазначено, що оскарження заочного рішення в апеляційному порядку може мати місце лише в разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення та в разі ухвалення повторного заочного рішення. В іншому випадку апеляційний суд відмовляє в прийнятті апеляційної скарги на заочне рішення.
З матеріалів справи вбачається, що заочним рішенням Дніпровського районного суду міста Києва від 12 серпня 2014 року позов ТОВ «Порше Мобіліті» задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Порше Мобіліті» несплачену заборгованість у розмірі 26 146 грн 70 коп., штраф за порушення виконання умов мирової угоди у розмірі 25 000 грн 00 коп., штраф за порушення терміну повернення кредиту у розмірі 42 204 грн 21 коп., пеню у розмірі 14 934 грн 54 коп., три проценти річних у розмірі 2 925 грн 64 коп., інфляційні втрати у розмірі 1 642 грн 86 коп., збитки, завдані порушенням зобов'язань у розмірі 15 850 грн 52 коп., витрати пов'язані з відновленням порушеного права у розмірі 36 377 грн 58 коп. та судовий збір у розмірі 1 650 грн 82 коп., а всього - 166 732 грн 87 коп. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено (а.с.113-116).
Встановлено, що 25 вересня 2020 року представник ОСОБА_1 - адвокат Шевченко М.М. ознайомився з матеріалами справи та отримав копію заочного рішення суду від 12 серпня 2014 року (а.с.153-156).
Матеріали справи не містять доказів того, що ОСОБА_1 чи її представник отримали копію вказаного заочного рішення суду від 12 серпня 2014 року раніше ніж 25 вересня 2020 року.
19 жовтня 2020 року представник ОСОБА_1 - адвокат Шевченко М.М. поштою направив на адресу Дніпровського районного суду місті Києва заяву про перегляд цього заочного рішення суду, в якій просив його скасувати. Також у заяві про перегляд заочного рішення представник відповідача заявив клопотання про поновлення строку на подання заяви про перегляд заочного рішення (а.с.162-168).
Відповідно до положень ч.ч.2-4 ст.284 ЦПК України заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.
Відповідно до ч.1 ст.127 ЦПК України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.
Застосування передбачених цією нормою правил залежить від виду процесуального строку. У разі, коли процесуальна дія не вчинена у межах строку, встановленого законом, суд може поновити його якщо строк пропущено з причин, визнаних судом поважними.
Пунктом 3 розділу XII «Прикінцеві положення» ЦПК України в редакції від 17 липня 2020 року, передбачено, що під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), суд за заявою учасників справи та осіб, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов'язки (у разі наявності у них права на вчинення відповідних процесуальних дій, передбачених цим Кодексом), поновлює процесуальні строки, встановлені нормами цього Кодексу, якщо визнає причини їх пропуску поважними і такими, що зумовлені обмеженнями, впровадженими у зв'язку з карантином. Суд може поновити відповідний строк як до, так і після його закінчення.
У заяві про перегляд заочного рішення представник ОСОБА_1 - адвокат Шевченко М.М. заявив клопотання про поновлення строку на подання заяви про перегляд заочного рішення, посилаючись на те, що відповідач не була повідомлена судом першої інстанції про розгляд справи та про ухвалення заочного рішення Дніпровського районного суду міста Києва від 12 серпня 2014 року. Вказував, що копію заочного рішення він отримав лише 25 вересня 2020 року. Крім того, як на підставу для поновлення строку на подання заяви про перегляд заочного рішення представник відповідача посилався на те, що постановою Кабінету Міністрів України від 13 жовтня 2020 року № 956 внесено зміни до постанови Кабінету Міністрів України від 22 липня 2020 року № 641 «Про встановлення карантину та запровадження посилених протиепідемічних заходів на території із значним поширенням гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» щодо строків обмежувальних заходів на території України, а саме, продовжено їх до 31 грудня 2020 року. Ураховуючи наведене, представник відповідача - адвокат Шевченко М.М. просив поновити строк на подання заяви про перегляд заочного рішення Дніпровського районного суду міста Києва від 12 серпня 2014 року.
Дослідивши наведені адвокатом Шевченком М.М. підстави для поновлення строку на подання заяви про перегляд заочного рішення та приймаючи до уваги фактичні обставини даної справи,колегія суддів приходить до висновку, що наведені заявником обставини узгоджуються з процесуальним нормами закону про те, що строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути поновлений в разі пропуску з інших поважних причин (ч.4 ст.284 ЦПК України).
Відповідно до п.3 ч.1 ст.260 ЦПК України ухвала суду, що постановляється як окремий документ, складається з мотивувальної частини із зазначенням мотивів, з яких суд дійшов висновків, і закону, яким керувався суд, постановляючи ухвалу.
Тобто, в ухвалі суд першої інстанції зобов'язаний навести мотиви, з яких суд дійшов висновку, і закону, яким керувався суд, постановляючи ухвалу, оскільки інакше буде порушено вимоги ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо справедливого судового розгляду в такому його елементі як мотивування судового рішення.
Однак, суд першої інстанції, у порушення вимог ст.260 ЦПК України, у мотивувальні частині оскаржуваної ухвали не навів мотивів та не зробив висновків щодо доводів заявника про поважність причин пропуску строку звернення до суду із заявою, а саме, що на території України було встановлено карантин та запроваджено посилені протиепідемічні заходи у зв'язку із значним поширенням гострої респіраторної хвороби COVID-19 й продовжено строки обмежувальних заходів на території України до 31 грудня 2020 року.
З урахуванням наведеного, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції постановив ухвалу про залишення заяви про перегляд заочного рішення без розгляду без належного врахування обставин, що мають значення для справи та неправильно застосував положення процесуального законодавства України.
Відповідно до положень ст.379 ЦПК України підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є: 1) неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими; 3) невідповідність висновків суду обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права чи неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали.
З огляду на викладене, колегія суддів приходить до висновку, що оскаржувана ухвала суду першої інстанції постановлена з порушенням норм процесуального права, тому вона підлягає скасуванню на підставі ст.379 ЦПК України, а справа - направленню для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Що стосується клопотання представника ОСОБА_1 - адвоката Шевченко М.М. в апеляційній скарзі про задоволення його заяви про перегляд заочного рішення суду, то воно не підлягає до задоволення, оскільки згідно з вимогами чинного цивільного процесуального законодавства апеляційний суд не наділений повноваженнями вирішувати заяву про перегляд заочного рішення суду першої інстанціїза наслідками розгляду апеляційної скарги на ухвалу суду першої інстанції про залишення заяви про перегляд заочного рішення без розгляду.
Тому апеляційна скарга адвоката Шевченка М.М. підлягає задоволенню частково.
Керуючись ст.ст. 367, 374, 379, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах,
Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Шевченка Миколи Миколайовичазадовольнити частково.
Ухвалу Дніпровського районного суду міста Києва від 26 жовтня 2020 року скасувати і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з моменту її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів.
Головуючий
Судді: