1[1]
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ
Київського апеляційного суду в складі:
головуючого суддіОСОБА_1 ,
суддів при секретарі судового засіданняОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в місті Києві 06 квітня 2021 року апеляційну скаргу захисника ОСОБА_5 , який діє в інтересах підозрюваного ОСОБА_6 на ухвалу слідчого судді Шевченківського районного суду міста Києва від 17 лютого 2021 року, відносно
ОСОБА_6 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 в м. Київ, громадянин України, одружений, має на утриманні чотирьох малолітніх дітей, працює комерційним директором компанії «Вугілля Інвест», зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , проживав за адресою: АДРЕСА_2 , раніше судимий,
підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 258-5 КК України,
за участю: прокурора захисника підозрюваного ОСОБА_7 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 ,
Вказаною ухвалою задоволено клопотання старшого слідчого в особливо важливих справах 5 відділу 1 управління досудового розслідування Головного слідчого управління Служби безпеки України ОСОБА_8 , погоджене прокурором відділу Офісу Генерального прокурора ОСОБА_7 та продовжено підозрюваному ОСОБА_6 строк тримання під вартою до 17 квітня 2021 року, без визначення розміру застави.
Вирішуючи питання про продовження строку тримання під вартою, слідчий суддя врахував обґрунтованість пред'явленої ОСОБА_6 підозри у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення, існування ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, тяжкість покарання, що загрожує останньому у разі визнання його винуватим у їх скоєнні, дані про особу підозрюваного у їх сукупності та прийшов до висновку, про відсутність підстав для застосування більш м'якого запобіжного заходу.
Не погоджуючись з таким рішенням, захисник ОСОБА_5 , який діє в інтересах підозрюваного ОСОБА_6 , подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу слідчого судді Шевченківського районного суду міста Києва від 17 лютого 2021 року та постановити нову ухвалу, якою відмовити у задоволенні клопотання слідчого, застосувати відносно підозрюваного запобіжний захід у вигляді домашнього арешту в певний період доби.
Захисник вважає ухвалу слідчого судді незаконною та необґрунтованою, з огляду на наступне.
Зазначає, про необґрунтованість пред'явленої ОСОБА_6 підозри у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення та недоведеність існування ризиків, передбачених ст. 177 КПК України.
Крім того, вважає недоведеним те, що інші більш м'які запобіжні заходи не зможуть запобігти зазначеним у клопотанні ризикам, а посилання лише на тяжкість кримінального правопорушення суперечить практиці Європейського суду з прав людини.
Зауважує, що слідчим суддею не враховано обставини, визначені ст. 178 КПК України, зокрема те, що підозрюваний має міцні соціальні зв'язки, місце роботи, на утриманні дружину, чотирьох дітей та матір, позитивно характеризується, раніше до кримінальної відповідальності не притягався.
Також, на переконання захисника слідчий суддя безпідставно не визначив підозрюваному альтернативний запобіжний захід у вигляді застави, зважаючи на те, що підозрюваний не вчиняв кримінальне правопорушення із застосуванням насильства чи погрозою такого.
Заслухавши доповідь судді, пояснення підозрюваного та його захисника, які підтримали апеляційну скаргу і просили її задовольнити, виступ прокурора, який заперечував проти задоволення апеляційної скарги, та просив залишити ухвалу слідчого судді без змін, вивчивши матеріали провадження і перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга захисника не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Як убачається з матеріалів судового провадження, Головним слідчим управлінням Служби безпеки України здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні, відомості якого внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань під № 22020000000000292, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 258-5 КК України.
07 липня 2020 року ОСОБА_6 затримано у порядку ст. 208 КПК України, повідомлено про підозру у створенні, керівництві та участі у терористичній організації, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1ст. 258-3 КК України.
09 липня 2020 року ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду міста Києва відносно підозрюваного ОСОБА_6 застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.
Ухвалою слідчого судді згаданого районного суду від 20 серпня 2020 року строк досудового розслідування у кримінальному провадженні № 22014000000000239 продовжено до 6 місяців.
Ухвалами слідчих суддів Шевченківського районного суду міста Києва від 01 вересня, 28 жовтня та 24 грудня 2020 року продовжено строк тримання під вартою підозрюваного ОСОБА_6 , відповідно до 30 жовтня, 26 грудня 2020 року та 21 лютого 2021 року.
08 грудня 2020 року матеріали досудового розслідування стосовно ОСОБА_6 виділені з кримінального провадження № 22014000000000239 в окреме провадження за № 22020000000000292.
18 грудня 2020 року ОСОБА_6 повідомлено про зміну раніше повідомленої підозри та повідомлено про підозру у фінансуванні тероризму, тобто діях, вчинених з корисливих мотивів, за попередньою змовою групою осіб, з метою фінансового забезпечення терористичної організації, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 258-5 КК України.
21 грудня 2020 року між прокурором та підозрюваним укладено угоду про визнання винуватості та сторону захисту, в порядку ст. 290 КПК України, повідомлено про завершення досудового розслідування та надання доступу до матеріалів досудового розслідування у кримінальному провадженні.
24 грудня 2020 року стороною захисту закінчено ознайомлення з матеріалами досудового розслідування.
29 грудня 2020 року обвинувальний акт з підписаною сторонами угодою надіслано до Шевченківського районного суду міста Києва.
21 січня 2021 року Шевченківським районним судом міста Києва відмовлено у затвердженні угоди про визнання винуватості та повернуто обвинувальний акт щодо ОСОБА_6 прокурору для продовження досудового розслідування у загальному порядку.
02 лютого 2021 року ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду міста Києва строк досудового розслідування у даному кримінальному провадженні продовжено до 9 місяців, тобто до 03 травня 2021 року.
02 квітня 2021 року ухвалою слідчого судді того ж районного суду строк досудового розслідування у кримінальному провадженні № 22014000000000239 продовжено до 11 місяців.
11 лютого 2021 року старший слідчий в особливо важливих справах 5 відділу 1 управління досудового розслідування Головного слідчого управління Служби безпеки України ОСОБА_8 , за погодженням з прокурором відділу Офісу Генерального прокурора ОСОБА_7 , звернувся до слідчого судді Шевченківського районного суду міста Києва з клопотанням про продовження підозрюваному ОСОБА_6 строку тримання під вартою на 60 днів, без визначення розміру застави.
Ухвалою слідчого судді згаданого районного суду міста Києва від 17 лютого 2021 року клопотання слідчого задоволено.
Таке рішення слідчого судді колегія суддів вважає законним, обґрунтованим та вмотивованим, з огляду на наступне.
Відповідно до ст. 2 КПК України, завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.
Згідно з ч. 1 ст. 183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною п'ятою статті 176 цього Кодексу.
Розглядаючи клопотання слідчого про продовження строку тримання під вартою для прийняття законного та обґрунтованого рішення, у порядку ст. 199 КПК України, суд повинен з'ясувати всі обставини, які передбачають підстави для застосування цього запобіжного заходу та умови, за яких таке продовження можливе.
Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання особи під вартою завжди може бути виправдано, за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи.
Згідно з вимогами ст.ст. 197, 199 КПК України, за відсутності підстав для зміни запобіжного заходу з тримання під вартою на такий, що не пов'язаний з ізоляцією від суспільства, строк тримання підозрюваного під вартою може бути продовжений у разі неможливості закінчення досудового розслідування в частині доведеного обвинувачення в строки, встановлені статтею 219 цього Кодексу.
Під час розгляду клопотання органу досудового розслідування слідчий суддя суду першої інстанції встановив, що ОСОБА_6 обґрунтовано підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 258-5 КК України.
Зокрема, слідчий суддядослідивши клопотання і матеріали, які його обґрунтовують, правильно встановив, що зазначені у клопотанні обставини підозри мають місце і підтверджуються на цьому етапі розслідування достатньою сукупністю доказів, які приведені у клопотанні слідчого та доданих до нього матеріалах. Враховуючи, що слідчий суддя на даному етапі провадження не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд під час розгляду кримінального провадження по суті, зокрема, не вправі оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для визнання особи винною чи невинною у вчиненні злочину, а лише зобов'язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів визначити, що причетність особи до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою для застосування щодо неї обмежувального заходу, то з огляду на наведені у клопотанні слідчого докази у слідчого судді були всі підстави для висновку про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_6 кримінального правопорушення. Більш того, якщо виходити з поняття «обґрунтована підозра», приведеного в п. 175 рішення Європейського суду з прав людини від 21 квітня 2011 року у справі «Нечипорук і Йонкало проти України», то обґрунтована підозра означає, що існують факти і інформація, які можуть переконати об'єктивного спостерігача, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення. Всупереч доводам сторони захисту, фактів і інформації, які переконливо свідчать про причетність ОСОБА_6 до вчинення вищевказаного кримінального правопорушення, у клопотанні та доданих до нього матеріалах, станом на день розгляду клопотання слідчим суддею, міститься достатньо для висновку про обґрунтованість повідомленої ОСОБА_6 підозри.
Отже, слідчий суддя, дослідивши матеріали клопотання в межах своєї компетенції, у висновках, які зробив орган досудового розслідування стосовно обґрунтованості повідомленої ОСОБА_6 підозри чогось очевидно безпідставного чи недопустимого не встановив.
Колегією суддів встановлено, що як у клопотанні, так і в судовому засіданні слідчим і прокурором доведено існування ризиків, передбачених статтею 177 КПК України, які не відпали та продовжують існувати, і дають підстави для продовження ОСОБА_6 строку тримання під вартою, та недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів, не пов'язаних із триманням під вартою, для запобігання зазначеним ризикам, у тому числі у вигляді домашнього арешту в певний період доби.
В контексті практики Європейського суду з захисту прав людини, слід зазначити, що ризик втечі підсудного не може бути встановлений лише на основі суворості можливого вироку. Оцінка такого ризику має проводитись з посиланням на ряд інших факторів, які можуть або підтвердити існування ризику втечі або вказати, що вона маловірогідна і необхідність в утриманні під вартою відсутня (Панченко проти Росії). Ризик втечі має оцінюватися у світлі факторів, пов'язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейними зв'язками та усіма видами зв'язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідуванню (Бекчиєв проти Молдови).
На підставі викладеного, а також враховуючи дані про особу підозрюваного, у їх сукупності, тяжкість покарання, яке загрожує підозрюваному у разі визнання його винуватим у вчиненні зазначеного кримінального правопорушення, колегія суддів приходить до висновку про доведеність органом досудового розслідування ризику можливості підозрюваним переховуватися від органів досудового розслідування та суду, оскільки достатні стримуючі фактори, які б свідчили про протилежне в матеріалах провадження відсутні.
Матеріали судового провадження містять докази про існування іншого ризику неналежної процесуальної поведінки, зокрема можливості ОСОБА_6 незаконно впливати на свідків у цьому ж кримінальному провадженні, який поряд із ризиком можливості переховуватися від органів досудового розслідування та суду теж залишає існувати та вірогідність його настання є досить високою.
Наведене нівелює доводи сторони захисту про недоведеність слідчим і прокурором існування ризиків, передбачених ст. 177 КПК України.
Посилання захисника на дані, що характеризують особу підозрюваного, який має міцні соціальні зв'язки, місце роботи, на утриманні дружину, чотирьох дітей та матір, позитивно характеризується, раніше до кримінальної відповідальності не притягався, не спростовують висновки суду про те, що ОСОБА_6 може вчинити дії, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України. Крім того, зі змісту оскаржуваної ухвали убачається, що слідчий суддя всупереч доводам викладеним в апеляційній скарзі врахував дані про особу підозрюваного та надав їм відповідну оцінку при вирішенні питання про продовження строку тримання особи під вартою.
Також, всупереч твердженням захисника, слідчий суддя вмотивовано не визначив підозрюваному альтернативний запобіжний захід у вигляді застави, зважаючи на те, що він підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення безпосередньо пов'язаного із застосуванням насильства.
З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з рішенням слідчого судді щодо необхідності задоволення клопотання слідчого про продовження строку тримання під вартою підозрюваному ОСОБА_6 , оскільки слідчий і прокурор у повному обсязі довели суду обставини, які виправдовують подальше обмеження права останньої на свободу. Таке обмеження не суперечить вимогам ст. 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод.
Продовжуючи строк тримання під вартою ОСОБА_6 , суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів. Визначення таких прав, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суду більшої суворості в оцінці цінностей суспільства.
Ухвала слідчого судді відповідає вказаним вимогам.
Даних, які б унеможливлювали подальше тримання ОСОБА_6 , під вартою, матеріали судового провадження не містять.
Істотних порушень вимог КПК України, які б перешкодили чи могли перешкодити слідчому судді місцевого суду постановити законну та обґрунтовану ухвалу, колегією суддів апеляційної інстанції не виявлено.
Зважаючи на викладене, рішення слідчого судді є законним, обґрунтованим і вмотивованим, оскільки постановлене згідно норм матеріального права з ретельним дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених КПК України, та ухвалено на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені достатніми даними, дослідженими та об'єктивно оціненими судом, у порядку та в межах, передбачених на даній стадії кримінального провадження, натомість доводи та твердження захисника, про які йдеться в поданій апеляційній скарзі, колегія суддів вважає - безпідставними, у зв'язку з чим приходить до висновку про залишення поданої апеляційної скарги без задоволення.
Керуючись ст.ст. 176 - 178, 183, 194, 196, 199, 309, 376, 404, 405, 407, 422 КПК України, колегія суддів, -
Ухвалу слідчого судді Шевченківського районного суду міста Києва від 17 лютого 2021 року, якою задоволено клопотання старшого слідчого в особливо важливих справах 5 відділу 1 управління досудового розслідування Головного слідчого управління Служби безпеки України ОСОБА_8 , погоджене прокурором відділу Офісу Генерального прокурора ОСОБА_7 та продовжено підозрюваному ОСОБА_6 строк тримання під вартою до 17 квітня 2021 року, без визначення розміру застави, - залишити без змін, а апеляційну скаргу захисника ОСОБА_5 , який діє в інтересах підозрюваного ОСОБА_6 , - без задоволення.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає.
Судді:
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3
Унікальний номер справи 761/5467/20 Справа №11-сс/824/2037/2021 Категорія: ст. 199 КПК УкраїниГоловуючий у першій інстанції - ОСОБА_9 Доповідач: ОСОБА_1