1[1]
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ
Київського апеляційного суду в складі:
головуючого суддіОСОБА_1 ,
суддів при секретарі судового засіданняОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в місті Києві 06 квітня 2021 року апеляційну скаргу захисника ОСОБА_5 , який діє в інтересах підозрюваного ОСОБА_6 , на ухвалу слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 20 травня 2020 року, відносно
ОСОБА_6 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 у с. Веселий Кут, Тальнівського р-ну, Черкаської обл., громадянин України, з середньою освітою, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 ,
підозрюваного у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 41, ч. 3 ст. 365, ч. 4 ст. 41, ч. 3 ст. 258 , ч. 4 ст. 41, п. п. 1, 5, 12 ч. 2 ст. 115, ч. 4 ст. 41, ч. 2 ст. 15 п. п. 1, 5, 12 ч. 2 ст. 115, ч. 4 ст. 41, ст. 340 КК України.
за участю: прокурора захисника ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_5 ,
Вказаною ухвалою задоволено клопотання слідчого першого відділу Управління з розслідування злочинів, вчинених у зв'язку з масовими протестами у 2013-2014 роках, Державного бюро розслідувань ОСОБА_9 , погоджене прокурором відділу Офісу Генерального прокурора ОСОБА_10 та обрано відносно підозрюваного ОСОБА_6 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.
В обґрунтування прийнятого рішення слідчий суддя вказав на наявність підстав для задоволення клопотання слідчого, оскільки останнім та прокурором доведено обґрунтованість підозри у вчиненні ОСОБА_6 інкримінованих йому кримінальних правопорушень, існування ризиків, передбачених ст. 177 КПК України та те, що підозрюваного оголошено у міжнародний розшук.
Не погоджуючись з таким рішенням, захисник ОСОБА_5 , який діє в інтересах підозрюваного ОСОБА_6 , подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 20 травня 2020 року та постановити нову ухвалу, якою відмовити у задоволенні клопотання слідчого та обрати відносно підозрюваного запобіжний захід не пов'язаний з триманням під вартою.
Так, захисник вважає оскаржувану ухвалу незаконною та постановленою з порушенням норм процесуального права.
Зокрема, захисник вказує на те, що стороною обвинувачення, на обґрунтування наявності доказів причетності підозрюваного до інкримінованих правопорушень, не надано жодного прямого доказу про вчинення злочинів, допитів свідків очевидців, які б вказували на підозрюваного як на особу, яка безпосередньо бачила, що останній вчиняв протиправні дії.
Крім того, зазначає про відсутність належних доказів щодо наявності ризиків, передбачених п. п. 1, 3 ч. 1 ст. 177 КПК України.
Також, сторона захисту звертає увагу суду на те, що підозрюваний позитивно характеризується, раніше не судимий, був офіційно працевлаштований, та те, що відсутні докази обізнаності підозрюваного про кримінальне переслідування.
Заслухавши доповідь судді, пояснення захисника, який підтримав апеляційну скаргу та просив її задовольнити, виступи прокурорів, які заперечили проти задоволення апеляційної скарги та просили залишити ухвалу слідчого судді без змін, вивчивши матеріали провадження і перевіривши доводи апеляційної скарги та заперечення на неї, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга захисника не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 404 КПК України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Як убачається з матеріалів судового провадження, Центральним апаратом Державного бюро розслідувань здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні, відомості якого 04 серпня 2015 року внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань під № 42015000000001642, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 41, ч. 3 ст. 365, ч. 4 ст. 41, ст. 340, ч. 2 ст. 262, ч. 4 ст. 41, ч. 3 ст. 258, ч. 4 ст. 41, ч. 2 ст. 15, п. п. 1, 5, 12 ч. 2 ст. 115, ч. 4 ст. 41, ч. 2 ст. 15 п. п. 1, 5, 12 ч. 2 ст. 115, ч. 4 ст. 41, п. п. 1, 5, 12 ч. 2 ст. 115 КК України. Вказане кримінальне провадження 04 серпня 2015 року виділено з матеріалів кримінального провадження № 12014100060000228.
23 лютого 2015 року ОСОБА_6 складено повідомлення про підозру, а 25 лютого 2016 року - повідомлення про нову підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 41, ч. 3 ст. 365 (в редакції від 07.04.2011); ч. 3 ст. 258 (в редакції від 21.09.2006); ч. 4 ст. 41, ст. 340; ч. 4 ст. 41, п.п. 1, 5, 12 ч. 2 ст. 115 (в редакції від 05.11.2009); ч. 4 ст. 41, ч. 2 ст. 15, п.п. 1, 5, 12 ч. 2 ст. 115 (в редакції від 05.11.2009) КК України.
У зв'язку із не встановленням місця перебування ОСОБА_6 , що позбавило орган досудового розслідування можливості вручити йому письмове повідомлення про нову підозру від 25 лютого 2016 року, зазначене повідомлення відповідно до вимог ч. 1 ст. 278, 111, 135 КПК України було направлено шляхом надіслання їх поштою за останнім відомим місцем проживання, а саме: АДРЕСА_2 , а також шляхом публікації офіційного повідомлення на сайті ГПУ та у газеті «Урядовий кур'єр».
Постановою старшого слідчого в особливо важливих справах Генеральної прокуратури України від 02 березня 2015 року ОСОБА_6 оголошено у розшук, здійснення якого доручено Службі безпеки України.
ОСОБА_6 за місцем проживання та реєстрації на території України відсутній. Крім того, в органу досудового розслідування наявні фактичні дані про перебування ОСОБА_11 за межами України.
Зокрема, згідно повідомлень Головного управління по боротьбі з корупцією та організованою злочинністю Служби безпеки України підозрюваний ОСОБА_6 перебуває у державному та міждержавному розшуку, місце перебування останнього не встановлено, за місцем проживання він відсутній, ймовірно перебуває на території Російської Федерації.
З метою встановлення місцезнаходження ОСОБА_6 за межами України та його екстрадиції слідчими у кримінальному провадженні вживалися окремі заходи у рамках міжнародного співробітництва. Так, Генеральною прокуратурою України 29 березня 2017 року до компетентного органу Російської Федерації у порядку ст. 61 Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних і кримінальних справах 1993 року та ст. 16 Європейської конвенції про видачу правопорушників 1957 року направлено клопотання про затримання ОСОБА_6 та взяття під варту до отримання вимоги про видачу, однак Генеральною прокуратурою Російської Федерації у задоволенні вказаного клопотання відмовлено, у зв'язку з тим, що останньому 20 листопада 2014 року надано громадянство Російської Федерації.
Постановою старшого слідчого в особливо важливих справах першого слідчого відділу управління спеціальних розслідувань Генеральної прокуратури України ОСОБА_12 від 20 серпня 2019 року ОСОБА_6 оголошено у міжнародний розшук.
19 травня 2020 року слідчий першого відділу Управління з розслідування злочинів, вчинених у зв'язку з масовими протестами у 2013-2014 роках, Державного бюро розслідувань ОСОБА_9 , за погодженням з прокурором відділу Офісу Генерального прокурора ОСОБА_10 звернувся до слідчого судді Печерського районного суду міста Києва з клопотанням про обрання відносно підозрюваного ОСОБА_6 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Ухвалою слідчого судді згаданого районного суду від 20 травня 2020 року клопотання слідчого задоволено.
Таке рішення слідчого судді колегія суддів вважає законним, обґрунтованим і вмотивованим, зважаючи на наступне.
Відповідно до ст. 29 Конституції України, ніхто не може бути заарештований або триматися під вартою інакше, як на підставах та у порядку, встановлених законом.
Згідно п. 9 ч. 2 ст. 131 КПК України, застосування запобіжного заходу є одним із видів заходів забезпечення кримінального провадження.
Відповідно до ч. 3 ст. 132 КПК України застосування заходів забезпечення кримінального провадження не допускається, якщо слідчий, прокурор не доведе, що: 1) існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для вжиття заходів забезпечення кримінального провадження; 2) потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи, про який йдеться у клопотанні слідчого або прокурора; 3) може бути виконане завдання, для виконання якого слідчий, прокурор звертається з клопотанням.
Статтею 177 КПК України встановлено, що метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується. Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.
Відповідно до положень ч. 1 ст. 183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною п'ятою статті 176 цього Кодексу.
Згідно з ч.ч. 1, 6 ст. 193 КПК України, розгляд клопотання про застосування запобіжного заходу здійснюється за участю прокурора, підозрюваного, обвинуваченого, його захисника, крім випадків, передбачених частиною шостою цієї статті.
Слідчий суддя, суд може розглянути клопотання про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та обрати такий запобіжний захід за відсутності підозрюваного, обвинуваченого, лише у разі, якщо прокурором, крім наявності підстав, передбачених статтею 177 цього Кодексу, буде доведено, що підозрюваний, обвинувачений оголошений у міжнародний розшук. У такому разі після затримання особи і не пізніше як через сорок вісім годин з часу її доставки до місця кримінального провадження слідчий суддя, суд за участю підозрюваного, обвинуваченого розглядає питання про застосування обраного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою або його зміну на більш м'який запобіжний захід, про що постановляє ухвалу.
Згідно з ч. 1 ст. 194 КПК України, під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, що свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Обираючи підозрюваному ОСОБА_6 у порядку ч. 6 ст. 193 КПК України запобіжний захід у виді тримання під вартою, слідчим суддею встановлено, що матеріали провадження містять достатні дані, які підтверджують існування обґрунтованої підозри у вчиненні ним кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 41, ч. 3 ст. 365, ч. 4 ст. 41, ч. 3 ст. 258 , ч. 4 ст. 41, п. п. 1, 5, 12 ч. 2 ст. 115, ч. 4 ст. 41, ч. 2 ст. 15 п. п. 1, 5, 12 ч. 2 ст. 115, ч. 4 ст. 41, ст. 340 КК України.
Як вбачається з ухвали слідчого судді, журналу судового засідання та технічного запису судового засідання, на основі наданих слідчим матеріалів, які обґрунтовують клопотання, слідчий суддя дослідив клопотання і матеріали, які його обґрунтовують, та, всупереч доводам захисника, правильно встановив, що наведені у клопотанні обставини підозри мають місце і підтверджуються на цьому етапі розслідування достатньою сукупністю доказів, які викладені у клопотанні слідчого та доданих до нього матеріалах. Враховуючи при цьому те, що слідчий суддя на даному етапі провадження не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд під час розгляду кримінального провадження по суті, зокрема, не вправі оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для визнання особи винною чи невинною у вчиненні злочину, а лише зобов'язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів визначити, що причетність особи до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою для застосування щодо неї обмежувального заходу, то з огляду на наведені у клопотанні старшого слідчого докази у слідчого судді були всі підстави для висновку про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_6 згаданих кримінальних правопорушень.
Тобто, слідчий суддя, дослідивши матеріали клопотання в межах своєї компетенції, у висновках, які зробив орган досудового розслідування стосовно обґрунтованості повідомленої ОСОБА_6 підозри, чогось очевидно недопустимого чи такого, що не підтверджується доказами, не встановив. Не виявлено таких обставин і колегією суддів, а тому посилання захисника на необґрунтованість повідомленої ОСОБА_6 підозри у вчиненні вказаних кримінальних правопорушень слід визнати безпідставними.
Перевіряючи доводи клопотання слідчого на предмет наявності ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, колегія суддів вважає, що слідчий суддя, всупереч стверджень автора апеляційної скарги, дійшов правильного висновку про їх наявність з огляду на конкретні обставини кримінального провадження. Зокрема, наявні в матеріалах кримінального провадження докази та обставини, на які посилається слідчий у клопотанні, дають достатні підстави вважати, що підозрюваний може переховуватися і фактично переховується від органів досудового розслідування та суду, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, тобто заявлені у клопотанні слідчого і встановлені слідчим суддею ризики є реальними.
З урахуванням наведеного, на думку колегії суддів, слідчий суддя дійшов правильного висновку про необхідність обрання запобіжного заходу відносно підозрюваного ОСОБА_6 .
Посилання захисника на дані про особу підозрюваного, не спростовують висновків слідчого судді про необхідність обрання відносно підозрюваного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Доводи викладені в апеляційній скарзі щодо можливості застосування відносно підозрюваного більш м'якого запобіжного заходу колегія суддів вважає необґрунтованими, зважаючи на те, що вказане питання, відповідно до ст. 193 КПК України має вирішуватися слідчим суддею після затримання особи.
Таким чином, доводи захисника про пред'явлення ОСОБА_6 необґрунтованої підозри, відсутність ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, як і в цілому про незаконність та необґрунтованість ухвали слідчого судді, є непереконливими.
З огляду на вищевикладене у сукупності з обставинами кримінального провадження, колегія суддів вважає, що слідчий суддя з дотриманням вимог ч. 6 ст. 193 КПК України обрав відносно підозрюваного ОСОБА_6 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, оскільки саме такий запобіжний захід, за переконанням колегії суддів, є необхідним у даному випадку для виконання завдань кримінального провадження.
Істотних порушень вимог КПК України, які б перешкодили чи могли перешкодити слідчому судді місцевого суду постановити законну та обґрунтовану ухвалу, колегією суддів апеляційної інстанції не виявлено.
Зважаючи на викладене, рішення слідчого судді є законним, обґрунтованим і вмотивованим, оскільки постановлене згідно норм матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених КПК України, та ухвалено на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені достатніми даними, дослідженими та об'єктивно оціненими судом, в порядку та в межах, передбачених на даній стадії кримінального провадження, натомість доводи та твердження захисника, про які йдеться в поданій апеляційній скарзі, колегія суддів апеляційної інстанції вважає - безпідставними, у зв'язку з чим приходить до висновку про залишення її без задоволення.
Керуючись ст.ст. 176 - 178, 181, 194, 196, 309, 376, 404, 405, 407, 422 КПК України, колегія суддів, -
Ухвалу слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 20 травня 2020 року, якою задоволено клопотання слідчого першого відділу Управління з розслідування злочинів, вчинених у зв'язку з масовими протестами у 2013-2014 роках, Державного бюро розслідувань ОСОБА_9 , погоджене прокурором відділу Офісу Генерального прокурора ОСОБА_10 та обрано відносно підозрюваного ОСОБА_6 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, - залишити без змін, а апеляційну скаргу захисника ОСОБА_5 , який діє в інтересах підозрюваного ОСОБА_6 , - без задоволення.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає.
Судді:
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3
Унікальний номер справи 757/20005/20-к Справа №11-сс/824/561/2021 Категорія: ст. 183 КПК УкраїниГоловуючий у першій інстанції - ОСОБА_13 Доповідач: ОСОБА_1