Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,
тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
"08" квітня 2021 р.м. ХарківСправа № 922/4281/20
Господарський суд Харківської області у складі:
судді Ємельянової О.О.
при секретарі судового засідання Малихіній М.П.
розглянувши в порядку загального позовного провадження справу
за позовом Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради, 61003, м. Харків, м-н. Конституції, 7 3-я особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні позивача - Харківська міська рада, 61003, м. Харків, м-н. Конституції, 7
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Асколь", 61145, м. Харків, вул. Клочківська, буд. 174
провизнання договору укладеним
за участю представників сторін:
позивача: Замніус М.В., довіреність № 1/0/45-21 від 04.01.2021 року;
відповідача: Паркулаб А.В., ордер серія АР №1040756 від 19.03.2021 року;
3-ї особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні позивача - Харківська міська рада: ОСОБА_1 , самопредставництво.
Департамент економіки та комунального майна Харківської міської ради звернувся до Господарського суду Харківської області із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Асколь" про визнання укладеним договору про пайову участь у розвитку інфраструктури м. Харкова викладеного у прохальній частині позовної заяви. Також до стягнення заявлені судові витрати у розмірі 2 102, 00 грн.
Ухвалою суду від 04.01.2021 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Розгляд справи призначено за правилами загального позовного провадження.
16.01.2021 року від 3-ї особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні позивача - Харківської міської ради через канцелярію суду надійшли письмові пояснення (вх. № 891) у яких останній зазначає, що відповідач є замовником закінченою будівництвом об'єкта «Реконструкція нежитлових приміщень (магазину) 1-го поверху № 7, 7а, 8, 8а, 8б, 8е, 8ж, 8з, 8и, 8к, 8л, 8м, 8н, 8о, 8п, 8р, 9, 10, 20 в літ. А-1 по вул. Дерев'янка, 8 у м. Харкові. У даній декларації зазначено строк введення об'єкта в експлуатації - червень 2019 року, а також загальна площа будівлі 384,5 кв.м. Отже, прийняття даного об'єкта будівництва в експлуатацію здійснювалося у червні 2019 року відповідачем відповідно до норм та у порядку передбаченому Законом України "Про регулювання містобудівної діяльності" № 3038 - VI, в редакції чинній на період дії правовідносин з регулювання належного прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів. На дату здійснення відповідачем дій з введення даною об'єкта в експлуатацію діяли норми статті 40 "Пайова участь у розвитку інфраструктури населеного пункту" Закону України “Про регулювання містобудівної діяльності” № 3038. Відповідно до частини 2, 3, 9 статті 40 Закону обов'язок ініціювати укладення договору про пайову участь покладено саме на замовника будівництва, оскільки цей обов'язок пов'язаний зі зверненням замовника до органу місцевою самоврядування до введення об'єкта до експлуатації.
При цьому, Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні" № 132 від 20.09.2019 року внесені зміни до Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" шляхом виключено статті 40 нього Закону та встановлення з 1.01.2020 року аналогічного обов'язку замовників взяти пайову участь у розвитку інфраструктури населеного пункту. Рішенням виконавчого комітету Харківської міської ради від 24.12.2019 року № 989 затверджений Порядок пайової участі замовників у розвитку інфраструктури м. Харкова, який набрав чинності з 01.01.2020 року та діє на час подання позову до суду. Пунктом 1.4 Порядку № 989 встановлено, що залучення замовників здійснюється шляхом укладення договорів про пайову участь у розвитку інфраструктури м Харкова з Департаментом економіки та комунального майна Харківської міської ради.
У зв'язку із чим, на думку 3-ї особи, у відповідності до норм статті 40 Закону № 3038, Порядку № 319, так і у відповідності пункту 2 розділу II Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні" № 132 та Порядку № 989 обов'язок звернутись до органу місцевого самоврядування з заявою щодо пайової участі у розвитку інфраструктури відповідного населеного пункту покладено саме на замовника такого будівництва. При цьому, ухилення замовника від у кладення договору пайової участі до прийняття об'єкту нерухомого майна до експлуатації, є порушенням зобов'язань та вимог, які прямо передбачено статтями 509, 625, 627, 648 Цивільного кодексу України, статтями 179, 181, 187 Господарського кодексу України.
Відповідач не звернувся з відповідною заявою та не уклав договір про пайову участь у розвитку інфраструктури м. Харкова у формі, строки та на умовах, встановлених статтею 40 Закону № 3038 на підставі статті 5 Цивільного кодексу України обов'язок з укладення договору про пайову участь та визначення розміру пайової участі для відповідача повинен встановлюватися відповідно до норм чинного діючого законодавства, а саме, 4 відсотки загальної кошторисної вартості будівництва об'єкта - для нежитлових будівель та споруд підпункт 1 пункт 2 розділу ІІ Закону № 132. У зв'язку зі чим, просить суд, позовні вимоги позивача задовольнити у повному обсязі (а.с. 43-46).
Ухвалою суду від 28.01.2021 року, яку занесено до протоколу судового засідання, судом у підготовчому засіданні оголошено перерву до 18.02.2021 року.
Ухвалою суду від 18.02.2021 року продовжено строк підготовчого засідання на 30 днів. Підготовче засідання відкладено на 11.03.2021 року.
Ухвалою суду від 11.03.2021 року закрито підготовче провадження у справі. Призначено справу до розгляду по суті на 23.03.2021 року.
23.03.2021 року від відповідача через канцелярію суду надійшов відзив на позовну заяву (вх. № 6587) у якому останній зазначає, що відповідач дійсно є замовником закінченого будівництвом об'єкта "Реконструкція нежитлових приміщень (магазину) 1-го поверху № 7, 7а, 8, 8а, 86, 8с, 8ж, 8з, 8и, 8к, 8л, 8м, 8н, 8о,8п, 8р, 9, 10, 20 в літ. А-1 по вул. Дерев'янка, 8 у м. Харкові, введеного в експлуатацію декларацією про готовність до експлуатації об'єкта від 02.07.2019 року №ХК 141191832117. При цьому, позивач стверджує, що у відповідача відповідності до вимог статті 40 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" виник обов'язок укласти договір пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту, оскільки укладання цього договору було передбачене нормами статті 40 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності". Проте з 01.01.2020 року набули чинності норми Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні", якими була скасована стаття 40 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності". Згідно з пунктом 2 Розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні" № 132-ІХ від 20.09.2019 року договору про сплату пайової участі, укладені до 01.01.2020 року, є діючими та продовжують свою дію до моменту їх повного виконання.
Враховуючи вищевикладене, станом на момент розгляду справи, відсутнє положення закону, яке б зобов'язувала відповідача укласти з позивачем відповідний договір про пайову участь у розвитку інфраструктури міста Харкова. Також посилається на правовий висновок викладений у постановах Верховного суду від 30.07.2020 року у справі № 909/1143/19, від 30.09.2020 року у справі № 904/4442/19, від 13.01.2021 року у справі № 922/267/20, від 04.02.2021 року у справі № 904/2468/19.
Щодо посилання позивача на приписи Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні", та Порядку № 989 як на підставу для укладання договору в судовому порядку зазначає, що Закон України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні", на відміну від статті 40 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», не містить обов'язку замовників будівництва укладати договори про пайову участь у розвитку інфраструктури. При цьому, установлений підпунктом 2 Розділу II "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні" обов'язок замовників будівництва щодо перерахунку до відповідного місцевого бюджету коштів для створення і розвитку інфраструктури населеного пункту (пайової участі) не тотожній обов'язку укласти договір, якого вказаний закон не містить.
Щодо посилання позивача на положення Порядку №989 як на підставу для укладання договору в судовому порядку, зазначає, що згідно частини 3 статті 179 Господарського кодексу України укладення господарського договору є обов'язковим для сторін, якщо існує пряма вказівка закону щодо обов'язковості укладення договору для певних категорій суб'єктів господарювання чи органів державної влади або органів місцевого самоврядування. При цьому за твердженнями відповідача, Порядок №989 не є законом, а тому його положення також не можуть бути підставою для зобов'язання відповідача укласти договір. У зв'язку із чим, просить суд. відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі (а.с. 121-125).
Ухвалою суду від 23.03.2021 року задоволено клопотання відповідача про поновлення строку на подання відзиву. Поновлено строк на подання відзиву. Прийнято відзив та долучено його до матеріалів справи. Подальший розгляд справи, ведеться із його урахуванням.
Ухвалою суду від 23.03.2021 року, яку занесено до протоколу судового засідання, судом оголошено перерву до 08.04.2021 року.
05.04.2021 року від позивача через канцелярію суду надійшла відповідь на відзив (вх. № 7610), у якій останній зазначає, що відповідач замовником закінченого будівництвом об'єкта "Реконструкція нежитлових приміщень (магазину) 1-го поверху № 7, 7а, 8, 8а, 86, 8с, 8ж, 8з, 8и, 8к, 8л, 8м, 8н, 8о,8п, 8р, 9, 10, 20 в літ. А-1 по вул. Дерев'янка, 8 у м. Харкові введеного в експлуатацію 02.07.2019 року. Замовником проведення будівельних робіт з реконструкції даних приміщень, як об'єкта містобудування, у розумінні норм Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності", є відповідач у даній справі. Саме на замовника будівництва покладений обов'язок звернення до введення об'єкта до експлуатації до органу місцевого самоврядування із заявою про укладання договору про пайову участь із наданням до неї техніко-економічних документів. На дату здійснення відповідачем дій з введення даного об'єкта в експлуатацію діяли норми статті 40 "Пайова участь у розвитку інфраструктури населеного пункту" Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" № 3038.
Також позивач зазначає, що на час подання позову обов'язок пайової участі унормованого Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні" № 132 від 20.09.2019 року, яким внесені зміни до Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" шляхом виключення статті 40 цього Закону та встановлення з 01.01.2020 року аналогічного обов'язку замовників взяти пайову участь у розвитку інфраструктури населеного пункту.
За твердженнями позивача, Рішенням виконавчого комітету Харківської міської ради від 24.12.2019 року № 989 затверджено Порядок пайової участі замовників у розвитку інфраструктури м. Харкова, який набрав чинності з 01.01.2020 року та діяв під час подання даного позовові до суду. Пунктом 1.4. Порядку № 989 встановлено, що залучення замовників здійснюється шляхом укладання договорів про пайову участь у розвитку інфраструктури м. Харкова з Департаментом економіки та комунального майна Харківської міської ради.
Таким чином, за твердженням позивача, як і у відповідності до норм статті 40 Закону України № 3038 та порядку № 319, так і у відповідності пункту 2 розділу ІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні" № 132 та Порядку № 989 обов'язок звернутись до органу місцевого самоврядування з заявою про укладання договору про пайову участь у розвитку інфраструктури відповідного населеного пункту покладено саме на замовника такого будівництва. Ухилення замовника від укладання договору пайової участі до прийняття об'єкту нерухомості до експлуатації, є порушенням зобов'язань та вимог, які прямо передбачені статтями 509, 627, 648 Цивільного кодексу України. У зв'язку із чим, просить суд. позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.
08.04.2021 року від відповідача через канцелярію суду надійшла заява (вх. № 7967) про надання доказів про розмір судових витрат після ухвалення рішення суду.
Ухвалою суду від 08.04.2021 року, яку занесено до протоколу судового засідання, вищевказані документи, судом долучено до матеріалів справи.
Присутній у судовому засіданні представник позивача, позовні вимоги підтримав у повному обсязі, із підстав викладених у позовній заяві, та наданій до суду відповіді на відзив на позовну заяву, та просив суд позов задовольнити у повному обсязі.
При цьому, за твердженнями позивача, відповідач помилково вважає що стаття 40 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" втратила чинність. За твердженнями позивача , статтю 40 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" виключено. Також позивач послався на Порядку № 989 та зазначив, що обов'язок звернутись до органу місцевого самоврядування з заявою про укладання договору про пайову участь у розвитку інфраструктури відповідного населеного пункту покладено саме на замовника такого будівництва. Та просив суд. надати оцінку наданим позивачем доказів.
Присутній у судовому засіданні представник відповідача проти задоволення позову заперечував, та зазначив, що оскільки з 01.01.2020 року набули чинності норми Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні", якими була скасована стаття 40 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" то станом на момент розгляду справи, відсутнє положення закону, яке б зобов'язувала відповідача укласти з позивачем відповідний договір про пайову участь у розвитку інфраструктури міста Харкова.
Також підтримав надану до суду заяву про надання доказів про розмір судових витрат після ухвалення рішення суду.
Розглянувши матеріали справи, з'ясувавши обставини справи, дослідивши надані докази, заслухавши пояснення та заперечення уповноважених представників сторін, судом встановлено наступне.
Як зазначає позивач, відповідач у відповідності до норм Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності", є замовником закінченого будівництвом об'єкта "Реконструкція нежитлових приміщень (магазину) 1-го поверху № 7, 7а, 8, 8а, 86, 8е, 8ж, 8з, 8и, 8к, 8л, 8м, 8н, 8о, 8п, 8р, 9, 10, 20 в літ. А-1 по вул. Дерев'янка, 8 у м. Харкові" введеного в експлуатацію декларацією про готовність до експлуатації об'єкта від 02.07.2019 року № ХК141191832117, відомості про що розміщені на офіційному веб-сайті Державної архітектурно-будівельної інспекції України у розділі "реєстр дозвільних документів" на час подання позову до суду (а.с. 23-27).
При цьому, початок проведення будівельних робіт (14.05.2019 року) з реконструкції та прийняття даного об'єкта будівництва в експлуатацію (04.06.2019 року) здійснювалося відповідачем, як замовником, відповідно до норм та у порядку передбаченому Законом України "Про регулювання містобудівної діяльності" № 3038), в редакції чинній на період дії правовідносин з регулювання належного прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом будівельних робот з реконструкції.
Відповідно до частин 5, 10 статті 39 Закону № 3038 датою прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об'єкта є дата реєстрації декларації про готовність об'єкта до експлуатації та замовник відповідно до закону несе відповідальність за повноту та достовірність даних, зазначених у поданій ним декларації про готовність об'єкта до експлуатації, та за експлуатацію об'єкта без зареєстрованої декларації.
На дату здійснення відповідачем дій з введення даного об'єкта в експлуатацію діяли норми статті 40 "Пайова участь у розвитку інфраструктури населеного пункту" Закону України “Про регулювання містобудівної діяльності” № 3038, якими передбачалося, зокрема:
- порядок залучення, розрахунку розміру і використання коштів пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту встановлюють органи місцевого самоврядування відповідно до цього Закону (частина 1). На виконання чого рішенням виконавчого комітету Харківської міської ради від 26.12.2018 року № 983 "Про пайову участь замовників у розвитку інфраструктури м. Харкова" затверджений порядок пайової участі замовників у розвитку інфраструктури у м. Харкові;
- замовник, який має намір щодо забудови земельної ділянки у відповідному населеному пункті, зобов'язаний взяти участь у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населеного пункту, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті (частина 2);
- пайова участь у розвитку інфраструктури населеного пункту полягає у перерахуванні замовником до прийняття об'єкта будівництва в експлуатацію до відповідного місцевого бюджету коштів для створення і розвитку зазначеної інфраструктури (частина 3);
- договір про пайову участь у розвитку інфраструктури населеного пункту укладається не пізніше ніж через 15 робочих днів з дня реєстрації звернення замовника про його укладення, але до прийняття об'єкта будівництва в експлуатацію (частина 9).
Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні" № 132 від 20.09.2019 року внесені зміни до Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" № 132 шляхом виключення статті 40 цього Закону та встановлення з 01.01.2020 року аналогічного обов'язку замовників взяти пайову участь у розвитку інфраструктури населеного пункту.
Рішенням виконавчого комітету Харківської міської ради від 24.12.2019 року № 989 затверджений Порядок пайової участі замовників у розвитку інфраструктури м. Харкова, який набрав чинності з 01.01.2020 року.
При цьому, пунктом 1.4 Порядку № 989 встановлено, що залучення замовників здійснюється шляхом укладення договорів про пайову участь у розвитку інфраструктури м. Харкова з Департаментом економіки та комунального майна Харківської міської ради.
За твердженнями позивача, приписи даного Порядку № 989 узгоджуються із нормами статті 18, пункту "а" підпункту 7 статті 27 та пункту 2а" підпункту 5 статті 28, статті 31 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" щодо побудови відносини органів місцевого самоврядування з підприємствами, установами та організаціями, що не перебувають у комунальній власності відповідних територіальних громад, та залучення таких підприємств саме на договірній основі та засадах. Відповідно пункту 2 розділу II Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні" № 132 та Порядку № 989 пайова участь замовника полягала у перерахуванні до бюджету м. Харкова коштів на створення і розвиток інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури міста у розмірах: 4 відсотки загальної кошторисної вартості будівництва об'єкта - для нежитлових будівель та споруд та 2 відсотки вартості будівництва об'єкта, що розраховується відповідно до основних показників опосередкованої вартості спорудження житла за регіонами України, затверджених центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну житлову політику і політику у сфері будівництва, архітектури, містобудування - для житлових будинків.
Оскільки, відповідач не звернувся з відповідною заявою та не уклав договір про пайову участь у розвитку інфраструктури м. Харкова у формі, строки та на умовах, встановлених статтею 40 Закону № 3038 на підставі статті 5 Цивільного кодексу України обов'язок укладення договору про пайову участь та визначення розміру пайової участі для відповідача повинен встановлюватися відповідно до норм чинного діючого законодавства, а саме, 4 відсотки загальної кошторисної вартості будівництва об'єкта для нежитлових будівель та споруд пп. 1 п. 2 розділу II закону № 132.
Як зазначає позивач, 28.08.2019 року за № 1065/0/124-19 останнім на адресу відповідача було направлено лист - повідомлення про необхідність укладання договору про пайову участь у розвитку інфраструктури м. Харкова при реконструкції нежитлових приміщень (магазину) 1-го поверху № 7, 7а, 8, 8а, 86, 8е, 8ж, 8з, 8и, 8к, 8л, 8м, 8н, 8о, 8п, 8р, 9, 10, 20 в літ. А-1 по вул. Дерев'янка, 8 (а.с. 16-17).
23.09.2020 року за № 1080/0/124-20 позивачем на адресу відповідача направлена пропозиція про укладання договору про пайову участь у розвитку інфраструктури м. Харкова при реконструкції нежитлових приміщень (магазину) 1-го поверху № 7, 7а, 8, 8а, 86, 8е, 8ж, 8з, 8и, 8к, 8л, 8м, 8н, 8о, 8п, 8р, 9, 10, 20 в літ. А-1 по вул. Дерев'янка, 8 разом з проектом договору (а.с. 19-22).
Позивач зазначає, що у відповідності до норм статті 40 Закону № 3038 та Порядку № 319, так і у відповідності пункту 2 розділу II Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні" № 132 та Порядку № 989 обов'язок звернутись до органу місцевого самоврядування з заявою про укладення договору пайової участі у розвитку інфраструктури відповідного населеного пункту покладено саме на замовника такого будівництва, а ухилення замовника від укладення відповідного договору до прийняття об'єкту нерухомого майна до експлуатації, є порушенням зобов'язання, яке прямо передбачене законодавством.
Вищевказані обставини стали підставою звернення позивача із відповідним позовом до суду.
Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, суд виходить з наступного.
За загальними положеннями цивільного законодавства, зобов'язання виникають з підстав, зазначених у статті 11 Цивільного кодексу України. За приписами частини 2 цієї статті підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини, інші юридичні факти. Підставою виникнення цивільних прав та обов'язків є дії осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також дії, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.
Згідно статті 14 Цивільного кодексу України цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.
Частинами 1, 3 статтею 179 Господарського процесуального кодексу України зазначено, що майново-господарські зобов'язання, які виникають між суб'єктами господарювання або між суб'єктами господарювання і не господарюючими суб'єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов'язаннями. Укладення господарського договору є обов'язковим для сторін, якщо він заснований на державному замовленні, виконання якого є обов'язком для суб'єкта господарювання у випадках, передбачених законом, або існує пряма вказівка закону щодо обов'язковості укладення договору для певних категорій суб'єктів господарювання чи органів державної влади або органів місцевого самоврядування.
Господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів. Проект договору може бути запропонований будь-якою з сторін. У разі якщо проект договору викладено як єдиний документ, він надається другій стороні у двох примірниках. Сторона, яка одержала проект договору, у разі згоди з його умовами оформляє договір відповідно до вимог частини першої цієї статті і повертає один примірник договору другій стороні або надсилає відповідь на лист, факсограму тощо у двадцятиденний строк після одержання договору (стаття 181 Господарського кодексу України).
Відповідно до вимог статті 187 Господарського кодексу України визначено, що спори, що виникають при укладанні господарських договорів за державним замовленням, або договорів, укладення яких є обов'язковим на підставі закону та в інших випадках, встановлених законом, розглядаються судом. Інші переддоговірні спори можуть бути предметом розгляду суду у разі якщо це передбачено угодою сторін або якщо сторони зобов'язані укласти певний господарський договір на підставі укладеного між ними попереднього договору.
Статтею 649 Цивільного кодексу України зазначено, що розбіжності, що виникли між сторонами при укладенні договору на підставі правового акта органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування та в інших випадках, встановлених законом, вирішуються судом. Розбіжності, що виникли між сторонами при укладенні договору не на підставі правового акта органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, можуть бути вирішені судом у випадках, встановлених за домовленістю сторін або законом.
Враховуючи вищевикладене, необхідною умовою для укладення договору за рішенням суду є наявність відповідної вказівки закону на обов'язковість укладення певного договору, а застосуванню до таких спорів підлягає законодавство, яке є чинним на момент виникнення переддоговірного спору та його вирішення в судовому порядку.
Відповідно до частини 2 статті 40 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" (в редакції, чинній на момент будівництва об'єкта "Реконструкція нежитлових приміщень (магазину) 1-го поверху № 7, 7а, 8, 8а, 86, 8е, 8ж, 8з, 8и, 8к, 8л, 8м, 8н, 8о, 8п, 8р, 9, 10, 20 в літ. А-1 по вул. Дерев'янка, 8 у м. Харкові) замовник, який має намір щодо забудови земельної ділянки у відповідному населеному пункті, зобов'язаний взяти участь у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населеного пункту, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті.
Пайова участь у розвитку інфраструктури населеного пункту полягає у перерахуванні замовником до прийняття об'єкта будівництва в експлуатацію до відповідного місцевого бюджету коштів для створення і розвитку зазначеної інфраструктури (частина 3 статті 40 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності").
Договір про пайову участь у розвитку інфраструктури населеного пункту укладається не пізніше ніж через 15 робочих днів з дня реєстрації звернення замовника про його укладення, але до прийняття об'єкта будівництва в експлуатацію. Істотними умовами договору є: 1) розмір пайової участі; 2) строк (графік) сплати пайової участі; 3) відповідальність сторін (частина 9 статті 40 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності").
Як вбачається із матеріалів справи, позивач в обґрунтування позовних вимог, зазначає, що у відповідності до норм статті 40 Закону № 3038 та Порядку № 319, так і у відповідності пункту 2 розділу II Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні" № 132 та Порядку № 989 обов'язок звернутись до органу місцевого самоврядування з заявою про укладення договору пайової участі у розвитку інфраструктури відповідного населеного пункту покладено саме на замовника такого будівництва, а ухилення замовника від укладення відповідного договору до прийняття об'єкту нерухомого майна до експлуатації, є порушенням зобов'язання, яке прямо передбачене законодавством.
Проте, з 01.01.2020 року набув чинності Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні» №132-ІХ від 20.09.2019 року, відповідно до якого скасовано статтю 40 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності".
Згідно прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні "№ 132-ІХ від 20.09.2019 року, що набрав законної сили 01.01.2020 року, встановлено, що договори про сплату пайової участі, укладені до 1 січня 2020 року, є дійсними та продовжують свою дію до моменту їх повного виконання.
Тобто, з 01.01.2020 у замовників відсутній обов'язок перерахувати до відповідного місцевого бюджету кошти для створення і розвитку інфраструктури населеного пункту, як і відсутній обов'язок укладати з органом місцевого самоврядування відповідний договір про пайову участь у розвитку інфраструктури населеного пункту. Дійсними та продовжують свою дію до моменту їх виконання є лише договори про пайову участь, укладені до 1 січня 2020 року.
Відповідно до вимог статті 5 Цивільного Кодексу України акти цивільного законодавства регулюють відносини, які виникли з дня набрання ними чинності. Акт цивільного законодавства не має зворотної дії у часі, крім випадків, коли він пом'якшує або скасовує цивільну відповідальність особи.
Якщо цивільні відносини виникли раніше і регулювалися актом цивільного законодавства, який втратив чинність, новий акт цивільного законодавства застосовується до прав та обов'язків, що виникли з моменту набрання ним чинності.
Враховуючи вищевикладене, та відповідно до вимог частини 3 статті 5 Цивільного кодексу України, якщо акт цивільного законодавства, що регулював цивільні відносини, втратив чинність, новий нормативно-правовий акт з моменту набрання ним чинності застосовується до юридичних фактів цивільного права та породжуваних ними цивільних прав і обов'язків.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 12.12.2019 року у справі № 914/2650/17.
Отже, станом на момент звернення позивача із позовом до суду (позовна заява від 30.12.2020 року вх. № 4281/21) та станом на час розгляду справи, відсутнє положення закону, яке б зобов'язувало відповідача укласти з позивачем відповідний договір про пайову участь у розвитку інфраструктури м. Харкова викладеного у прохальній частині позовної заяви.
Відтак, суд не наділений повноваженнями визнати укладеним договір, обов'язковість укладення якого для відповідача законом не передбачена.
Зазначене відповідає статті 19 Конституції України, згідно з якою правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.
Аналогічні висновки щодо вирішення спору, який виник за подібних правовідносин, викладено у постанові Верховного Суду від 30.07.2020 року у справі №909/1143/19, від 30.09.2020 року у справі № 904/4442/19, від 13.01.2021 року у справі № 922/267/20.
Щодо посилання позивача, щодо необхідності врахування приписів Порядку пайової участі замовників у розвитку інфраструктури м. Харкова затвердженого рішенням Харківської міської ради № 989 від 21.12.2019 року, який набрав чинності з 01.01.2020 року, а саме, що пунктом 1.4 Порядку № 989 встановлено, що залучення замовників здійснюється шляхом укладення договорів про пайову участь у розвитку інфраструктури м Харкова з Департаментом економіки та комунального майна Харківської міської ради та Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні" № 132 від 20.09.2019 року внесені зміни до Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" шляхом виключено статті 40 нього Закону та встановлення з 01.01.2020 року аналогічного обов'язку замовників взяти пайову участь у розвитку інфраструктури населеного пункту не приймається судом.
Оскільки у зв'язку із скасуванням статті 40 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності", з 01.01.2020 у замовників відсутній обов'язок укладати з органом місцевого самоврядування відповідні договори про пайову участь у розвитку інфраструктури населеного пункту як і обов'язок перерахувати до відповідного місцевого бюджету кошти для створення і розвитку інфраструктури населеного пункту.
Враховуючи вищевикладене, вищевикладені посилання позивача є необґрунтованими, безпідставними, та такими що ґрунтуються на довільному тлумаченні норм законодавства.
При цьому, решта доводів учасників процесу, їх письмових пояснень, заперечень, поданих до матеріалів справи документів та наданих усних пояснень, заперечень представників сторін були ретельно досліджені судом, і наведених вище висновків суду не спростовують.
Відповідно до частин 1, 2 статті 13 Господарського процесуального кодексу України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом.
Частиною 2 статті 42 Господарського процесуального кодексу України, передбачено, що учасники справи зобов'язані сприяти своєчасному, всебічному, повному та об'єктивному встановленню всіх обставин справи; подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази; надавати суду повні і достовірні пояснення з питань, які ставляться судом, а також учасниками справи в судовому засіданні; виконувати інші процесуальні обов'язки, визначені законом або судом.
Статтею 73 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень (стаття 74 Господарського процесуального кодексу України).
Відповідно до частини 1 статті 86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позову про визнання укладеним договору про пайову участь у розвитку інфраструктури м. Харкова викладеного у прохальній частині позовної заяви.
Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд виходить з наступного.
Відповідно до частини 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
Враховуючи вищевикладене, заяву відповідача (вх. № 7967 від 08.04.2021 року) про подання доказів про розмір судових витрат після ухвалення рішення суду, суд дійшов до висновку, встановити відповідачу 5-ти денний строк на подання до суду доказів, що підтверджує розмір понесених судових витрат.
Згідно пункту 2 частини 1 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Таким чином, судовий збір у даній справі покладається на позивача.
Керуючись, статтями 1, 4, 20, 73, 74, 76-79, 86, 129, 236-238 Господарського процесуального кодексу України, суд, -
У позові відмовити.
Встановити відповідачу 5-ти денний строк на подання до суду доказів, що підтверджує розмір понесених судових витрат.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене безпосередньо до апеляційного господарського суду, у межах апеляційного округу, протягом двадцяти днів з дня складання повного тексту рішення, відповідно до статей 256, 257 Господарського процесуального кодексу України та з урахуванням пункту 17.5 Перехідних положень Кодексу.
Інформація у справі може бути одержана зі сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб-адресою http://court.gov.ua/.
Реквізити сторін:
позивач: Департамент економіки та комунального майна Харківської міської ради (61003, м. Харків, м-н. Конституції, 7, ЄДРПОУ 25610834);
відповідач: Товариство з обмеженою відповідальністю "Асколь" (61145, м. Харків, вул. Клочківська, буд. 174, ЄДРПОУ 33818077);
3-я особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні позивача - Харківська міська рада (61003, м. Харків, м-н. Конституції, 7, ЄДРПОУ 04059243).
Повне рішення складено "16" квітня 2021 р.
Суддя О.О. Ємельянова