ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
11.03.2021Справа № 910/21022/20
Суддя Господарського суду міста Києва ДЖАРТИ В.В., розглянув без виклику (повідомлення) представників сторін у порядку спрощеного позовного провадження справу
за позовом Виробничо-комерційної фірми у формі товариства з обмеженою відповідальністю «Певекс» Лтд.
до Товариства з обмеженою відповідальністю «Хорека Фуд»
про стягнення 10 571,34 грн,
У грудні 2020 року Виробничо-комерційна фірма у формі товариства з обмеженою відповідальністю «Певекс» Лтд. звернулось до Господарського суду міста Києва із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Хорека Фуд» про стягнення 10 571,34 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем зобов'язань в частині здійснення своєчасної та в повному обсязі оплати за поставлений товар відповідно до укладених у спрощеній формі договорів поставки.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 04.01.2021 відкрито провадження у справі № 910/21022/20 за вищезазначеною позовною заявою та вирішено здійснювати розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (без проведення судового засідання), сторонам визначено строки для надання відзиву, відповіді на відзив, заперечень на відповідь на відзив.
Позивач та відповідач належним чином були повідомлені про відкриття провадження у справі.
Відповідно до наявного в матеріалах справи рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення № 0105477090288 з відміткою про вручення позивач отримав ухвалу суду від 30.12.2020 про відкриття провадження у справі 14.01.2021.
Щодо повідомлення відповідача суд зазначає наступне.
Частиною 5 статті 176 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) передбачено, що ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому статті 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини 4 статті 120 цього Кодексу.
Відповідно до частини 11 статті 242 ГПК України у випадку розгляду справи за матеріалами в паперовій формі судові рішення надсилаються в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.
За приписами частин 1 статті 7 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" Єдиний державний реєстр створюється з метою забезпечення державних органів та органів місцевого самоврядування, а також учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб, громадські формування, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб - підприємців з Єдиного державного реєстру.
Так, з метою повідомлення відповідача про проведення підготовчого засідання у справі, на виконання приписів Господарського процесуального кодексу України, ухвала від 04.01.2021 була направлена судом рекомендованим листом з повідомленням про вручення на адресу місцезнаходження відповідача, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а саме: 01014, м. Київ, вул. Звіринецька, 63.
Однак, конверт, скерований на адресу відповідача був повернутий до суду відділеннями поштового зв'язку з відміткою "за закінченням терміну зберігання''.
Згідно з пунктом 5 частини 6 статті 242 ГПК України днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки відсутність особи за адресою місцезнаходження, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.
У даному випаду судом також враховано, що за приписами частини 1 статті 9 ГПК України ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи. Будь-яка особа, яка не є учасником справи, має право на доступ до судових рішень у порядку, встановленому законом.
Відповідно до частин 2 статті 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.
За змістом частин 1, 2 статті 3 Закону України "Про доступ до судових рішень" для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. Єдиний державний реєстр судових рішень - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.
Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (частина 1 статті 4 Закону України "Про доступ до судових рішень").
Враховуючи наведене, господарський суд зазначає, що відповідач не був позбавлений права та можливості ознайомитись з ухвалою про відкриття провадження у справі у Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).
Отже, судом вчинені необхідні дії для належного повідомлення учасників судового процесу про відкриття провадження у справі.
Беручи до уваги, що відповідач у строк, встановлений частиною 1 статті 251 ГПК України та ухвалою Господарського суду міста Києва від 04.01.2021, відзив до суду не подав, тому останній не скористався наданими йому процесуальними правами, у зв'язку із чим за висновками суду, справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до частини 2 статті 178 ГПК України.
Будь-яких інших заяв, клопотань або заперечень від сторін до суду не надходило.
Згідно з частиною 4 статті 240 ГПК України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -
Між Виробничо-комерційною фірмою у формі товариством з обмеженою відповідальністю "Певекс" Лтд. (далі - позивач, продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Хорека Фуд" (далі - відповідач, покупець) було досягнуто домовленості щодо продажу продуктів харчування - кондитерських виробів.
На виконання досягнутої домовленості 21.11.2019 позивачем було відвантажено відповідачу товар на загальну суму 25 093,31 грн, а саме:
- по видатковій накладній № 000000281 від 21.11.2019 на суму 13 021,97 грн
- по видатковій накладній № 000000315 від 12.12.2019 на суму 8 171,82 грн
- по видатковій накладній № 000000344 від 19.12.2019 на суму 3 899,52 грн
Належним чином завірені копії видаткових накладних та рахунків-фактур до них містяться в матеріалах справи.
Відповідач в свою чергу здійснив оплату за отриманий товар частково, зокрема, товар за видатковою накладною № 000000281 від 21.11.2019 оплачено згідно платіжного доручення № 572 від 09.01.2020 в повному обсязі. Також відповідачем здійснено часткові оплати по 500,00 грн згідно платіжних доручень № 1461 від 27.07.2020, № 1486 від 29.07.2020 та № 1556 від 12.08.2020 на загальну суму 1 500,00 грн. Зважаючи на здійснені часткові оплати, за відповідачем обліковується заборгованість за поставлений позивачем товар у сумі 10 571,34 грн.
06.11.2020 позивач направив на адресу відповідача претензію № 11 від 06.11.2020 з вимогою сплатити заборгованість в сумі 10 571,34 грн у термін до 13.11.2020, яка була залишена адресатом без відповіді.
Внаслідок невиконання відповідачем свого обов'язку щодо повної оплати поставленого товару позивач звернувся до Господарського суду міста Києва про стягнення 10 571,34 грн основної заборгованості. Позивач також просить покласти на відповідача витрати по сплаті судового збору у сумі 2 102,00 грн.
Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов наступного висновку.
Частинами 1 та 2 статті 509 ЦК України встановлено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Пунктом 1 частини 2 статті 11 ЦК України передбачено, що однією з підстав виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.
Договір є обов'язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).
Статтею 526 ЦК України встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Норми вказаної статті кореспондуються з положеннями статті 193 Господарського кодексу України (далі - ГК України).
Відповідно до частини 1 статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно з частиною 1 статті 181 ГК України господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.
Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною (частина 2 статті 638 ЦК України).
Згідно частини 1 статті 639 ЦК України договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом.
Відповідно до частини 1 статті 641 ЦК України, пропозицію укласти договір (оферту) може зробити кожна із сторін майбутнього договору. Пропозиція укласти договір має містити істотні умови договору і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов'язаною у разі її прийняття.
Якщо особа, яка одержала пропозицію укласти договір, у межах строку для відповіді вчинила дію відповідно до вказаних у пропозиції умов договору (відвантажила товари, надала послуги, виконала роботи, сплатила відповідну суму грошей тощо), яка засвідчує її бажання укласти договір, ця дія є прийняттям пропозиції, якщо інше не вказане в пропозиції укласти договір або не встановлено законом (частиною 2 статті 642 ЦК України).
Матеріалами справи підтверджено факт досягнення домовленості між сторонами щодо поставки Товару.
З наведеного суд вбачає, що сторонами було у спрощений спосіб укладено договір, який за своєю правовою природою є договором поставки.
Статтею 712 ЦК України встановлено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
У частині 2 статті 712 ЦК України зазначено, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
За статтею 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Згідно з частиною 1 статті 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.
Матеріалами справи підтверджено та сторонами не заперечується факт здійснення позивачем поставки товару на загальну суму 25 093,31 грн згідно наведених вище видаткових накладних, а також часткового здійснення відповідачем оплати за отриманий товар в сумі 14 521,97 грн.
Відповідно до приписів статті 693 ЦК України якщо договором встановлений обов'язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу.
З огляду на невиконання відповідачем зобов'язання щодо оплати поставленого товару позивач звернувся з вимогою про стягнення заборгованості з оплати такого товару.
Відповідач відзив на позовну заяву, як і будь-які інші докази виконання зобов'язання щодо поставки оплаченого Товару чи повернення позивачу попередньої оплати суду не надав.
Внаслідок невиконання обов'язку повної та своєчасної оплати поставленого товару у відповідача обліковується заборгованість в сумі 10 571,34 грн.
За частиною 1 статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Невиконання зобов'язання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) стаття 610 ЦК України кваліфікує як порушення зобов'язання.
Відповідно до частини 1 статті 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Враховуючи те, що, визначений у претензії № 11 від 06.11.2020, строк виконання обов'язку зі здійснення оплати за отриманий товар в сумі 10 571,34 грн настав, наявність зазначеної заборгованості підтверджено належними доказами, наявними в матеріалах справи, а відповідач на момент прийняття рішення не надав документів, які свідчать про погашення вказаної заборгованості перед позивачем, суд дійшов висновку про законність та обґрунтованість вимоги позивача до відповідача про стягнення вказаної суми боргу, а тому позов в цій частині підлягає задоволенню.
Згідно з частиною 1 статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Статтею 76 ГПК України передбачено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування.
Частиною 1 статті 78 ГПК України визначено, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
За приписами частини 1 статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
У зв'язку з наведеними обставинами суд дійшов обґрунтованого висновку про наявність правових підстав для задоволення позову в повному обсязі.
Відповідно пункту 3 частини 4 статті 238 ГПК України у мотивувальній частині рішення зазначається, зокрема, мотивована оцінка кожного аргументу, наведеного учасниками справи, щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову, крім випадку, якщо аргумент очевидно не відноситься до предмета спору, є явно необґрунтованим або неприйнятним з огляду на законодавство чи усталену судову практику.
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників справи та їх відображення у судовому рішенні, суд першої інстанції спирається на висновки, що зробив Європейський суд з прав людини у рішенні від 18.07.2006 у справі "Проніна проти України", в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 13.03.2018 у справі № 910/13407/17.
З огляду на викладене, всі інші доводи та міркування учасників судового процесу залишені судом без задоволення та не прийняті до уваги як необґрунтовані та безпідставні.
Відповідно до статті 129 ГПК України судові витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.
Керуючись статтями 86, 129, 233, 236, 237, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов Виробничо-комерційної фірми у формі товариства з обмеженою відповідальністю «Певекс» Лтд. до Товариства з обмеженою відповідальністю «Хорека Фуд» про стягнення 10 571,34 грн- задовольнити.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Хорека Фуд» (01014, м. Київ, вул. Звіринецька, 63; ідентифікаційний код 42092869) на користь Виробничо-комерційної фірми у формі товариства з обмеженою відповідальністю «Певекс» Лтд. (08132, Київська обл., м. Вишневе, вул. Святошинська, 46; ідентифікаційний код 13737742) 10 571,34 грн (десять тисяч п'ятсот сімдесят одну гривню 34 копійки) основної заборгованості та 2 102,00 грн (дві тисячі сто дві гривні 00 копійок) судового збору.
3. Після набрання рішенням Господарського суду міста Києва законної сили видати відповідний наказ.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
повне рішення складено 12.04.2020
СУДДЯ В. В. ДЖАРТИ