Справа № 618/291/21
Провадження № 2/618/77/21
15 квітня 2021 року
Дворічанський районний суд Харківської області у складі:
головуючого - судді Буніна Є.О.,
за участю секретаря судового засідання Кучеренко О.І.,
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні в залі суду в смт Дворічна цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ майна подружжя,
встановив:
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовною заявою до ОСОБА_2 про поділ майна подружжя, а саме визнати за ним ј частини квартири, обґрунтовуючи свої вимоги тим, що він з відповідачем перебував у шлюбі, в період якого за спільні кошти ними на підставі договору купівлі продажу від 23.11.2007 набуто спірне майно - Ѕ частина житлового будинку, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 . Спірна частина квартири є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя та була зареєстрована за відповідачем. Враховуючи відсутність можливості вирішити дане питання в добровільному порядку, ОСОБА_1 звернувся до суду з даним позовом.
В судове засідання позивач ОСОБА_1 не з'явився, надав до суду заяву, в якій підтримав позовні вимоги, просив суд визнати за ним та відповідачем по ј частини вказаної вище квартири та розглянути справу в його відсутність.
В судове засідання відповідач ОСОБА_2 не з'явилася, надала заяву, в якій позовні вимоги визнала, не заперечувала проти їх задоволення, просила розглянути справу в її відсутність.
Судом встановлені такі факти та відповідні їм правовідносини.
Згідно з копією рішення Дворічанського районного суду Харківської області від 01 грудня 2017 року по справі № 618/967/17, провадження № 2/618/306/17, розірвано шлюб між ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 і ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстрований 31 травня 1997 року відділом реєстрації актів цивільного стану Дворічанського районного управління юстиції Харківської області, актовий запис №31 (а. с. 6).
Як вбачається з копії договору купівлі-продажу 1/2 частини житлового будинку від 23.11.2007 ОСОБА_2 та ОСОБА_3 було придбано у власність Ѕ частину житлового будинку (що становить квартиру АДРЕСА_2 .
Згідно витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно № 20666226, право власності на Ѕ частину житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 зареєстроване за відповідачем ОСОБА_2 в розмірі Ѕ частки та ОСОБА_4 у розмірі Ѕ частки (а.с. 7).
Відповідно до ст. 60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.
Об'єктом права спільної сумісної власності подружжя може бути будь-яке майно, за винятком виключеного з цивільного обороту, що відповідає вимогам ст. 61 СК України.
Здійснення подружжям права спільної сумісної власності регламентується ст. 63 СК України, згідно якої дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпоряджання майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними.
Розпорядження спільним сумісним майном подружжя може відбутися шляхом його поділу, виділення частки. Поділ майна, що є у спільній сумісній власності подружжя, є підставою набуття особистої власності кожним з подружжя.
Набуття майна за час шлюбу створює презумпцію виникнення права спільної сумісної власності. Це означає, що ані дружина, ані чоловік не зобов'язані доводити наявність права спільної сумісної власності на майно, набуте у шлюбі. Майно вважається таким, що належить подружжю. Якщо майно придбане під час шлюбу, то реєстрація прав на нього лише на ім'я одного з подружжя не спростовує презумпції належності його до спільної сумісної власності подружжя.
Відповідно до ч. 1 ст. 70 СК України, у разі поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.
Суб'єктивне право на поділ майна, що перебуває на праві спільної сумісної власності подружжя, належить кожному з них незалежно від того, в який момент здійснюється поділ: під час шлюбу або після його розірвання. Поділ може бути здійснений як за домовленістю подружжя, так і за судовим рішенням. В основу поділу покладається презумпція рівності часток подружжя, яка може бути спростована домовленістю подружжя або судовим рішенням.
Сутність поділу полягає в тому, що кожному з подружжя присуджуються в особисту власність конкретні речі, а також здійснюється розподіл майнових прав та обов'язків. При здійсненні поділу в судовому порядку суд має виходити з презумпції рівності часток. При винесенні рішення суд має керуватися «обставинами, що мають істотне значення», якими можуть бути, насамперед, ступінь трудової та (або) фінансової участі кожного з подружжя в утриманні спільного майна, зроблених поліпшеннях, доцільність та обґрунтованість укладених правочинів, спрямованих на розпорядження спільним майном, наявність або відсутність вчинення одним з подружжя дій, що порушують права другого з подружжя, суперечать інтересам сім'ї, матеріальне становище співвласників тощо. Поділ спільного сумісного майна подружжя здійснюється з визначення кола об'єктів спільної сумісної власності подружжя і встановлення їхньої вартості. Вартість майна, що підлягає поділу, визначається за погодженням між подружжям, а при недосягненні згоди - виходячи з дійсної його вартості на час розгляду справи (абз. 1 п. 22 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» від 21.12.2007 № 11).
Зі змісту п.п. 23, 24 вказаної постанови Пленуму Верховного Суду України вбачається, що вирішуючи спори між подружжям про майно, необхідно встановлювати обсяг спільно нажитого майна, наявного на час припинення спільного ведення господарства, з'ясовувати джерело і час його придбання. Спільною сумісною власністю подружжя, що підлягає поділу можуть бути будь-які види майна, незалежно від того, на ім'я кого з подружжя вони були придбані чи внесені грошовими коштами, якщо інше не встановлено шлюбним договором чи законом. До складу майна, що підлягає поділу включається загальне майно подружжя, наявне у нього на час розгляду справи, та те, що знаходиться у третіх осіб. При поділі майна враховуються також борги подружжя та правовідносини за зобов'язаннями, що виникли в інтересах сім'ї.
На підставі наданих доказів суд встановив, що спірне майно було придбано сторонами під час їх перебування в шлюбі за їх спільні кошти.
Отже, виходячи із законодавчо закріпленого принципу рівності часток подружжя у праві спільної сумісної власності, приймаючи до уваги позицію сторін, враховуючи наявні в справі докази, суд вважає, що позивач має право на 1/4 частину квартири АДРЕСА_3 . При цьому, враховуючи набуття ОСОБА_1 права власності в порядку поділу майна подружжя, слід вважати, що за ОСОБА_2 залишається право власності на 1/4 частину цієї ж квартири за вищевказаною адресою.
Відповідно до ст. 129 Конституції України, суддя, здійснюючи правосуддя, є незалежним та керується верховенством права. Основними засадами судочинства є, зокрема, рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Згідно з п. 1 ч. 3 ст. 2 ЦПК України, однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є верховенство права.
На підставі ч. 1 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Частиною 1 ст. 10 ЦПК України визначено, що суд при розгляді справ керується принципом верховенства права.
Згідно з ч. ч. 1 - 4 ст. 12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
При цьому, згідно з вимогами ч. 2 ст. 206 ЦПК України суд роз'яснює відповідачу наслідки визнання позову, передбачені ч. 4 цієї статті.
Судом також встановлено, що визнання відповідачем пред'явленого позову не суперечить закону, не порушує права, свободи чи інтереси інших осіб.
Суд всебічно та повно з'ясував обставини, на які посилався позивач як на підставу своїх вимог, оцінив докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, керуючись принципом верховенства права, приходить до висновку про задоволення позову.
Керуючись ст. ст. 200, 206, 258-259, 263-265, 268, 273, 352, 354, п. 15.5 розділу ХІІІ «Перехідні положення» ЦПК України, суд
ухвалив:
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ спільного майна подружжя - задовольнити.
Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_4 , право власності на 1/4 частину квартири АДРЕСА_3 , право власності на яку зареєстровано за ОСОБА_2 в розмірі 1/2 частки та ОСОБА_3 у розмірі 1/2 частки.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене до Харківського апеляційного суду через Дворічанський районний суд Харківської області шляхом подачі апеляційної скарги протягом 30 (тридцяти) днів з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене в день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у ч. 2 ст. 358 ЦПК України.
Суддя Є.О. Бунін