Справа № 216/1222/21
Провадження 3/216/700/21
"08" квітня 2021 р. м. Кривий Ріг
Дніпропетровської області
Суддя Центрально-Міського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області Онопченко Ю.В., розглянувши матеріали, які надійшли з полку патрульної поліції в м. Кривому Розі УПП в Дніпропетровській області Департаменту патрульної поліції про притягнення до адміністративної відповідальності
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянки України, яка не працює, мешкає за адресою: АДРЕСА_1 ,
за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП,
26 лютого 2021 року інспектором взводу № 3 роти № 2 батальйону № 1 полку патрульної поліції в м. Кривому Розі УПП в Дніпропетровській області ДПП лейтенантом поліції Гараєм І.М. було складено протокол про адміністративне правопорушення серії ААБ № 130203 стосовно ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Згідно із цим протоколом 26.02.2021 року о 15 год. 15 хв. біля будинку № 1 на вул. Пушкіна в Центрально-Міському районі м. Кривого Рогу Дніпропетровської області водійка ОСОБА_1 керувала транспортним засобом ВМW Х5, д.н.з. НОМЕР_1 , з явними ознаками алкогольного сп'яніння, а саме запах алкоголю з порожнини рота, хитка хода, порушення мовлення. Водійці було запропоновано пройти огляд у встановленому законом порядку в медичному закладі або на місці зупинки за допомогою газоаналізатора Драгер, на що остання відмовилась у присутності двох свідків, чим порушила вимоги п. 2.5 ПДР України та вчинила адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП.
ОСОБА_1 у судове засідання не з'явилась, а її представником - адвокатом Новаком А.М. подано до суду клопотання про закриття провадження у справі на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП за відсутністю складу інкримінованого їй адміністративного правопорушення, оскільки всі наявні в справі докази зібрані з численними порушеннями чинного законодавства. Так, на долученому поліцейськими відеозаписі не зафіксовано факту наявності або вручення ОСОБА_1 направлення на проходження огляду на стан сп'яніння під час її, начебто, відмови від проходження такого огляду в присутності свідків. Разом з тим письмові пояснення свідків не містять відомостей щодо суті вчиненого водійкою правопорушення, у тому числі конкретні ознаки її сп'яніння та відсторонення останньої від керування транспортним засобом. З таких пояснень свідків неможливо встановити, чи були підстави вважати, що водійка ОСОБА_1 перебувала в стані сп'яніння, а відсутність цих відомостей позбавляє можливості зіставити їх з тими ознаками сп'яніння, що зазначені в протоколі про адміністративне правопорушення й таким чином перевірити обґрунтованість вимог працівників поліції для проходження водійкою відповідного огляду на стан сп'яніння, від якого остання відмовилась. Крім того, представник звернув увагу на те, що вказані пояснення свідків датовані минулим роком, не містять даних про час їх складання, а також про серію та номер протоколу, при оформленні якого їх було залучено. При цьому в поясненнях свідків відсутні відомості про документи, на підставі яких було встановлено їхні особи, що є грубим порушенням норм КУпАП. Також було порушено права ОСОБА_1 , оскільки її не було ознайомлено зі ст. 63 Конституції України та ст. 268 КУпАП. За таких обставин представник вважає, що працівниками патрульної поліції було порушено визначений порядок огляду водіїв на стан сп'яніння, тому провадження у справі підлягає закриттю за відсутністю в діях ОСОБА_1 складу інкримінованого їй адміністративного правопорушення.
Перевіривши матеріали справи, вивчивши клопотання про закриття провадження, з'ясувавши повно, всебічно та об'єктивно всі обставини справи в їх сукупності в межах наявних матеріалів і давши відповідну правову оцінку зібраним у справі доказам, приходжу до такого висновку.
Частиною 1 ст. 130 КУпАП передбачено адміністративну відповідальність, зокрема за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного сп'яніння, а також за відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного сп'яніння.
Частиною 2 ст. 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до вимог ст. ст. 251, 252, 280 КУпАП суддя зобов'язаний повно, всебічно та об'єктивно з'ясувати всі обставини справи, встановити чи було вчинено адміністративне правопорушення та чи винна особа у його вчиненні, дослідити наявні у справі докази, дати їм належну правову оцінку і залежно від установленого прийняти мотивоване законне рішення.
Так, чч. 1, 2 ст. 7 КУпАП передбачено, що ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.
Згідно із ч. 1 ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Відповідно до ст. 23 КУпАП адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами.
Разом з тим статтею 251 КУпАП визначено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених ст. 255 цього Кодексу.
Відповідно до положень ст. ст. 254, 255, 256 КУпАП протокол про адміністративне правопорушення є офіційним документом, який складається на спеціальному бланку уповноваженою на те посадовою особою у разі вчинення діяння, яке містить ознаки адміністративного правопорушення, передбаченого КУпАП, та в якому з дотриманням установленого порядку фіксуються всі істотні обставини, необхідні для правильного вирішення справи.
Таким чином, складання протоколу та оформлення матеріалів про адміністративне правопорушення - це процесуальні дії суб'єкта владних повноважень, які спрямовані на фіксацію адміністративного правопорушення, та в силу положень ст. 251 КУпАП є предметом оцінки суду в сукупності з іншими доказами при розгляді справи про притягнення особи до адміністративної відповідальності.
Системний аналіз наведених положень закону дає достатні підстави дійти висновку, що протокол про адміністративне правопорушення є не тільки джерелом доказів у справі, але й актом обвинувачення особи у вчиненні конкретного адміністративного правопорушення, про що свідчить і відповідна практика Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), яка застосовується як джерело права.
Так, за усталеною практикою ЄСПЛ визначив, що сфера застосування принципу презумпції невинуватості значно ширше, ніж це передбачено, а саме - презумпція невинності обов'язкова не тільки для кримінального суду, який вирішує питання про обґрунтованість обвинувачення, а й для всіх інших суспільних відносин (рішення ЄСПЛ у справі «Аллене де Рібемон проти Франції»). Також ЄСПЛ визнав кримінально-правовий зміст адміністративного правопорушення, за яке передбачена санкція у вигляді позбавлення права керування транспортним засобом (рішення ЄСПЛ у справі «Маліга проти Франції»).
Разом з тим протокол про адміністративне правопорушення має відповідати встановленим до нього вимогам закону, а обов'язок щодо належного складання протоколу про адміністративне правопорушення та надання відповідних доказів на підтвердження викладених у ньому відомостей покладається на особу, яка уповноважена на оформлення матеріалів справи про адміністратвне правопорушення.
Статтею 252 КУпАП визначено, що орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Водночас стаття 280 КУпАП покладає обов'язок на орган (посадову особу) при розгляді справи про адміністративне правопорушення з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, а також з'ясувати інші обставини, що мають істотне значення для правильного вирішення справи.
Отже, притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за наявності події адміністративного правопорушення та вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними, допустимими, достовірними й достатніми доказами, які отримані з передбачених законом джерел, у передбачений законом спосіб, зафіксовані у належній процесуальній формі, узгоджуються між собою як у цілому, так і в деталях, та доповнюють один одного. Згідно із стандартом доказування «поза розумним сумнівом» такі докази можуть «випливати зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпцій факту».
Положеннями ст. 266 КУпАП передбачено, що особи, які керують транспортними засобами і щодо яких є підстави вважати, що вони перебувають у стані алкогольного чи наркотичного сп'яніння підлягають відстороненню від керування цими транспортними засобами та оглядові на стан сп'яніння. Огляд водія на стан алкогольного чи наркотичного сп'яніння проводиться з використанням спеціальних технічних засобів поліцейським у присутності двох свідків. У разі незгоди водія на проведення огляду на стан алкогольного чи наркотичного сп'яніння поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів або в разі незгоди з його результатами огляд проводиться в закладах охорони здоров'я.
Огляд особи на стан сп'яніння, проведений з порушенням вимог ст. 266 КУпАП, вважається недійсним (ч. 5 ст. 266 КУпАП).
Перевіркою матеріалів справи, у тому числі на предмет обґрунтованості доводів клопотання представника, об'єктивно встановлено, що наведених вище вимог при проведенні огляду ОСОБА_1 на стан сп'яніння та оформленні його результатів поліцейським дотримано не було.
Так, із досліджених матеріалів справи встановлено, що письмові пояснення свідків ОСОБА_2 і ОСОБА_3 свідчать лише про відмову ОСОБА_1 в їх присутності від проходження огляду на стан сп'яніння та не підтверджують факту безпосереднього керування нею транспортним засобом, наявність у неї будь-яких ознак алкогольного сп'яніння, відсторонення від керування транспортним засобом тощо, які є істотними обставинами для правової кваліфікації адміністративного правопорушення за ч. 1 ст. 130 КУпАП та наявність чи відсутність яких підлягає обов'язковому встановленню для правильного вирішення справи.
Також знайшли своє підтвердження й аргументи представника ОСОБА_4 про те, що вказані пояснення свідків датовані минулим 2020 роком, не містять даних про час їх складання, серію та номеру протоколу про адміністративне правопорушення, а також відомостей про документи, на підставі яких було встановлено особи цих свідків.
При цьому слід зауважити, що викликані за клопотанням предстаника ОСОБА_4 свідки ОСОБА_2 , ОСОБА_3 і ОСОБА_5 , пояснення яких є базовими доказами в цій справі, у судове засідання не з'явились, хоча про місце і час розгляду справи були сповіщені своєчасно, що підтверджується відповідною телефонограмою від 23 березня 2021 року.
Отже, наведені вище обставини, у тому числі не підтвердження цими свідками своїх пояснень безпосередньо під час допиту в суді, ставлять під сумнів повноту й достовірність їх письмових пояснень щодо суті та дійсних обставин інкримінованого ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, внаслідок чого оцінюються критично та не можуть бути визнані допустимими, а також достатніми й безсумнівними доказами в підтвердження її винуватості.
Крім того, переглядом відеозапису встановлено, що працівниками поліції не було зафіксовано ні факту руху автомобіля ВМW Х5, д.н.з. НОМЕР_1 , ні факту керування ним ОСОБА_1 .
Разом з тим за змістом рапорту інспектора Лагоди О.С. та дослідженим відеозаписом автомобіль ВМW Х5, д.н.з. НОМЕР_1 , було виявлено поліцейськими припаркованим на вул. Горького, буд. 3, тобто суть викладеного в протоколі адміністративного правопорушення щодо керування ОСОБА_6 вказаним транспортним засобом, її зупинки під час керування таким на вул. Пушкіна, буд. 1, і відмова на місці зупинки транспортного засобу від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння, - не відповідає дійсним обставинам справи.
Водночас з відеозапису випливає, що під час спілкування з працівниками поліції ОСОБА_1 просила надати їй можливість викликати адвоката та скористатись правовою допомогою, на що один з поліцейських їй відповів: «Навіщо Вам адвокат, ми ж наразі справу не розглядаємо, а лише оформлюємо».
Таким чином, поліцейські на висловлене ОСОБА_1 прохання, а фактично заявлене клопотання про забезпечення їй можливості скористатись юридичною допомогою адвоката, у передбачений законом спосіб не відреагували, не надали можливості їй особисто залучити та не забезпечили самостійно захисника для отримання належної правової допомоги останньою, яка лише близько року тому отримала право на керування транспортними засобами й очевидно розгубилась у такій ситуації, будучи достатньо молодою особою й недосвідченою водійкою, чим грубо порушили її право на захист, що є неприпустимим.
Разом з тим у справі відсутні жодні докази щодо виконання поліцейськими вимог чч. 1, 7 ст. 266 КУпАП з відсторонення водійки ОСОБА_1 від керування автомобілем та передачі керування ним іншій уповноваженій особі, зокрема не містить таких відомостей і наявний у справі рапорт інспектора Лагоди О.С., що ставить під сумнів законність подальших дій поліцейських, оскільки вони не узгоджуються з фактичними обставинами справи, за якими у винуватість ОСОБА_1 ставиться відмова від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння з підстав установлення наявності в неї ознак такого сп'яніння.
Встановлені обставини викликають обґрунтовані сумніви в об'єктивності та повноті дій уповноваженої посадової особи під час складання відповідного протоколу про адміністративне правопорушення.
При цьому інших належних, достовірних і беззаперечних доказів, а також документів і матеріалів, що містять інформацію про адміністративне правопорушення та підтверджують викладені в протоколі обставини, матеріали справи не містять.
Водночас за положеннями статей 217, 279, 280 КУпАП суддя як посадова особа, уповноважена на розгляд справ про адміністративні правопорушення (ст. ст. 213, 221 КУпАП), може розглядати відповідну справу лише в межах тих обставин, які містяться в протоколі про адміністративне правопорушення, та накладати адміністративні стягнення, передбачені цим Кодексом, у межах наданих йому повноважень.
Тобто суддя не вправі вносити будь-які виправлення, зміни чи доповнення до протоколу про адміністративне правопорушення, а також самостійно витребовувати додаткові докази на підтвердження винуватості особи в інкримінованому їй правопорушенні за відсутності відповідного клопотання сторони в справі.
У цьому контексті ЄСПЛ у справі «Малофєєва проти Росії», серед іншого, зазначив, що у випадку, коли викладена в протоколі фабула адміністративного правопорушення не відображає всіх істотних ознак складу правопорушення, суд не має права самостійно редагувати її, а так само не може відшукувати докази на користь обвинувачення, оскільки це становитиме порушення права на захист та принципу рівності сторін процесу, оскільки особа має захищатися від обвинувачення, яке підтримується не стороною обвинувачення, а фактично судом.
Відповідно до вимог статей 7, 245 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставі і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності, своєчасного, всебічного, повного і об'єктивного з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.
Застосування уповноваженими на те органами (посадовими особами) заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції та в точній відповідності з законом, тому правова кваліфікація дій особи як правопорушника за ознаками складу адміністративного правопорушення, передбаченого відповідною статтею (частиною статті) КУпАП, і притягнення такої особи до адміністративної відповідальності з накладенням певного стягнення за це без відповідної належної доказової бази є грубим порушенням вимог закону.
Таким чином, встановлені під час розгляду справи обставини свідчать про недоведеність наявними в ній матеріалами об'єктивної сторони інкримінованого ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, оскільки вони оформлені у неналежній процесуальній формі та не узгоджуються між собою.
При цьому за вказаних фактичних даних дійти безсумнівного висновку про наявність вини ОСОБА_1 у вчиненні вказаного правопорушення також неможливо, оскільки викладені в протоколі про адміністративне правопорушення відомості в частині встановлення вини останньої не підтверджені належними, допустимими, достовірними й достатніми доказами, обов'язок збирання та оформлення яких покладається на поліцейського уповноваженого підрозділу, що виключає адміністративну відповідальність за такою правовою кваліфікацією з огляду на вимоги ст. 62 Конституції України, за якою обвинувачення не може ґрунтуватися на припущеннях, а всі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
У силу принципу презумпції невинуватості, що підлягає застосуванню у справах про адміністративні правопорушення, всі сумніви стосовно події порушення та винності особи, яка притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь. Недоведені подія та вина особи мають бути прирівняні до доведеної невинуватості цієї особи (постанова Верховного Суду від 08 липня 2020 року у справі № 463/1352/16-а).
Ураховуючи все наведене вище, приходжу до висновку про відсутність (недоведеність) у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, у зв'язку з чим провадження у справі про адміністративне правопорушення підлягає закриттю на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 7, 130, 245, 247, 251, 252, 266, 279, 280, 283, 284 КУпАП,
Провадження у справі про адміністративне правопорушення стосовно ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 130 КУпАП - закрити на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП у зв'язку з відсутністю в її діях складу адміністративного правопорушення.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. Постанова може бути оскаржена особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником або прокурором протягом десяти днів з дня винесення постанови. Апеляційна скарга подається до Дніпровського апеляційного суду через Центрально-Міський районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області.
Суддя Ю.В. Онопченко