Справа № 564/1691/20
Рядок статзвіту № 7
05 квітня 2021 року
Костопільський районний суд Рівненської області в складі:
головуючий суддя Олійник П. В.
з участю секретаря Рубельського О.С.
позивача ОСОБА_1
представни ка позивача - адвокатаЄвгеюка О.Є.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Костопіль справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ спільного майна подружжя та стягнення 1/2 його вартості
Позивач ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 в якому просить, стягнути з відповідача на її користь в рахунок сплати 1/2 частини вартості незавершеного будівництвом житлового будинку, розташованого по АДРЕСА_1 , в порядку поділу майна подружжя. Та стягнути з ОСОБА_2 на її користь судові витрати по справі у вигляді 1947,20 грн. судового збору; 6600,00 грн. - витрат на професійну правничу допомогу адвоката; витрати на судову будівельно-технічну експертизу в сумі 5000,00 грн..
В обгрунтування позовних вимог покликається на обставини викладені в позовній заяві.
В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 та представник позивача адвокат - Євгеюк О.Є. позовні вимоги підтримали в повному обсязі, та не заперечували проти прийняття заочного рішення.
Відповідач ОСОБА_2 в судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином про, що свідчить рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення (судової повістки про виклик до суду) .
За таких обставин, суд вважає відповідача належним чином повідомленим та можливим розглянути справу на підставі наявних доказів, заочно, відповідно до статті 280 ЦПК України.
Суд заслухавши пояснення позивача, представника позивача, дослідивши письмові докази, встановив наступні обставини та відповідні ним правовідносини.
Відповідно до ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Відповідно до ст. 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Відповідно до положень ст.ст. 12, 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками процесу. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.
Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (ст. 80 ЦПК України).
Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 перебувала з відповідачем ОСОБА_2 у зареєстрованому шлюбі з 22.10.2015 року, що підтверджується свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_1 . Від спільного проживання у шлюбі сторони мають неповнолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Рішенням Костопільського районного суду Рівненської області від 17.01.2019 року шлюб між сторонами розірвано.
Під час проживання в шлюбі сторони проживали у будинку батьків відповідача, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 .
В липні 2016 року сторони розпочали будівництво власного житлового будинку на земельній ділянці, власниками якої є батьки відповідача, що за адресою: АДРЕСА_1 . Даний житловий будинок сторони зводили за рахунок спільних коштів подружжя, частково за рахунок коштів батьків сторін та їх спільною працею, працею родичів.
Однак будівництво будинку не вдалося завершити, оскільки у листопаді 2017 року через сімейні негаразди, позивачка забрала сина та особисті речі і переїхала проживати до будинку своїх батьків, розташованому в АДРЕСА_2 . З того часу сторони проживають окремо, спільного бюджету не мають, а розпочате будівництво житлового будинку було припинено. Будинок залишається недобудованим в тому стані, в якому його було збудовано до припинення спільного проживання сторін.
Таким чином судом встановлено, що незавершений будівництвом житловий будинок по АДРЕСА_1 зведений за рахунок спільних сімейних коштів у період перебування сторін у зареєстрованому шлюбі.
Крім того, даний факт підтвердили допитані попередньо в судовому засіданні свідки: ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_1 , які дали покази, що будівництво будинку на земельній ділянки власниками якої є батьки відповідача, розпочали після шлюбу позивача та відповідача. Спочатку за кошти сторін, та за кошти батьків позивачки закуповувались будівельні матеріали. В липні 2016 року за сімейні кошти сторін по справі, частковими коштами батьків позивача та відповідача, та за спільною працею позивача, відповідача, працею родичів, розпочали будівництво житлового будинку , що за адресою: АДРЕСА_1 . В листопаді 2017 року позивачка через сімейні негаразди переїхала разом із сином ОСОБА_3 проживати до своїх батьків в с. Жалин. Після чого, будівництво будинку припинилось.
Суд не має підстав ставити під сумнів достовірність і правдивість фактів повідомлених свідками. Дані про їх заінтересованість в результаті розгляду справи відсутні.
Згідно зі змістом ст. 60 СК України, - майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.
Відповідно до ч. 1 ст. 61 СК України, об'єктом права спільної сумісної власності подружжя може бути будь-яке майно, за винятком виключеного з цивільного обороту.
Відповідно до ч. 3 ст. 61 СК України, якщо одним із подружжя укладено договір в інтересах сім'ї, то гроші, інше майно, в тому числі гонорар, виграш, які були одержані за цим договором, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.
Верховним Судом України при розгляді справи № 6-843цс17 (постанова від 24.05.2017 року) висловлена Правова позиція про те, що за загальним правилом статті 60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя. Конструкція норми ст. 60 СК України свідчить про презумпцію спільності права власності подружжя на майно, яке набуте ними в період шлюбу. Разом із тим, зазначена презумпція може бути спростована й один із подружжя може оспорювати поширення правового режиму спільного сумісного майна на певний об'єкт, в тому числі в судовому порядку. Тягар доказування обставин, необхідних для спростування презумпції, покладається на того з подружжя, який її спростовує. Належність майна до об'єктів права спільної сумісної власності визначено ст. 61 СК України, згідно з частиною третьою якої якщо одним із подружжя укладено договір в інтересах сім'ї, то гроші, інше майно, в тому числі гонорар, виграш, які були одержані за цим договором, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя. Норма ч. 3 ст. 61 СК України кореспондує ч. 4 ст. 65 СК України, яка передбачає, що договір, укладений одним із подружжя в інтересах сім'ї, створює обов'язки для другого з подружжя, якщо майно, одержане за договором, використане в інтересах сім'ї.
Відповідно до ч.1, 2 ст. 70 СК України, - у разі поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.
Відповідно до висновку, викладеного в постанові Пленуму Верховного Суду України від 30.03.2016 року №6-2811цс15, згідно ст.ст. 69, 70 СК України дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності. У разі поділу такого майна частки майна дружини та чоловіка є рівними. Майно, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, діляться між ними в натурі. Якщо дружина та чоловік не домовилися про порядок поділу майна, спір може бути вирішений судом. При цьому суд бере до уваги інтереси дружини, чоловіка, дітей та інші обставини, що мають істотне значення. Неподільні речі присуджуються кожному з подружжя, якщо інше не визначено домовленістю між ними (ч. 1, 2 ст. 71 СК України). Присудження одному з подружжя грошової компенсації замість його частки у праві спільної сумісної власності на майно, зокрема на житловий будинок, квартиру, земельну ділянку, допускається лише за його згодою, крім випадків, передбачених ЦК України (ч. 4 ст. 71 СК України).
Пунктом 22 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 21.12.2007 року №11 „Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя" зазначено, що поділ спільного майна подружжя здійснюється за правилами, встановленими статтями 69-72 СК та ст.372 ЦК. Вартість майна, що підлягає поділу, визначається за погодженням між подружжям, а при недосягненні згоди - виходячи з дійсної його вартості на час розгляду справи.
З висновку судового експерта - ФОП ОСОБА_6 , №ЕЗ-04/20 від 04.03.2020 року за результатами проведення судової будівельно- технічної експертизи, вбачається, що вартість робіт та матеріалів, необхідних для будівництва незавершеного будівництвом житлового будинку по АДРЕСА_1 станом на 03.03.2020 року становить 389428 грн., в тому числі 310801 грн. - вартість матеріалів, виробів та конструкцій.
Таким чином, судом при розгляді справи встановлено, що незавершений будівництвом житловий будинок, що за адресою: АДРЕСА_1 , здійснено на земельній ділянці батьків відповідача, без будь-якої проектної та технічної документації, а поділ такого будинку здійснити із визначенням окремих частин, що підлягають виділу із можливістю довести до кінця будівництво кожній із сторін є неможливим через відсутність документів на відведену під вказаний майбутній будинок земельної ділянки, тому суд вважає за доцільне присудити позивачці грошову компенсацію 1/2 його вартості робіт та матеріалів, що відповідно до висновку судового експерта №ЕЗ-04/20 від 04.03.2020 р. становить 1947714 грн. 00 грн.
Статтею 133 ЦПК України передбачено, що судові витрати складаються з судового збору тавитрат, пов'язаних зрозглядом справи. До витрат, пов'язаних зрозглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; пов'язані з витребуванням доказів,проведенням огляду доказів за їх місце знаходженням, забезпеченням доказів; пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
Позивач ОСОБА_1 04.03.2020 року сплатила судовому експерту ФОП ОСОБА_6 , 5000 грн. 00 коп. за проведення судової будівельно-технічної експертизи №ЕЗ-04/20, що підтверджується чеком №06 від 04.03.2020 року.
Тому, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню витрати на проведення судової будівельно-технічної експертизи №ЕЗ-04/20 від 04.03.2020 року в сумі 5000 грн. 00 коп.
14 липня 2020 року позивач ОСОБА_1 уклала договір №47/20 про надання правничої допомоги з адвокатським бюро Євгеюком О.Є. У відповідності до укладеного договору позивач оплатила 6600 грн. за послуги адвокату, що підтверджується наявним в матеріалах справи ордером, квитанцією до прибуткового касового ордера N08/20 14 липня 2020 року .
Право на правничу допомогу в Україні гарантовано статтею 59 Конституції України та статтею 15 ЦПК України.
Відповідно до частини першої статті 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
Таким чином, з відповідача на користь позивача підлягають відшкодуванню витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 6600 грн.
Враховуючи вище вищевикладене, суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог, оскільки такі вимоги є обґрунтованими та доведеними.
Згідно із частинами першою,другою статті 141ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Оскільки, позовні вимоги позивача задоволені в повному обсязі, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір в сумі 1947 грн. 20 коп.
На підставі ст. ст. 57, 60-61, 65, 70 СК України, 369, 391 ЦК України, керуючись ст.ст. 12, 13, 81, 82, 89, 137, 141, 263-265, 273 ЦПК України, суд
Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ спільного майна подружжя та стягнення 1/2 його вартості задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 194714 (сто дев"яносто чотири тисячі сімсот чотирнадцять) грн. 00 коп. в рахунок сплати 1/2 частини вартості незавершеного будівництвом житлового будинку, розташованого по АДРЕСА_1 (теперішнього Рівненського району Рівненської області.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 1947 (одна тсяча дев"ятсот сорок сім) грн. 20 коп. у відшкодування витрат о сплаті судового збору, 6600 (шість тисяч шістсот) грн. 00.коп. у відшкодування витрат на правову допомогу та 5000 (п"ять тисяч) грн. 00 коп. у відшкодування витрат на проведення будівельно-технічної експертизи, а всього 13547 (тринадцять тисяч п"ятсот сорок сім) грн. 00 коп.
Заочне рішення може бути переглянуте Костопільським районний судом за письмовою заявою відповідача, шляхом подачі заяви про перегляд заочного рішення протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущенного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення.Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку, встановленому цим Кодексом.Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Рівненського апеляційного суду через Костопільський районний суд шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня проголошення рішення.Якщо в судовому засіданні було проголошено лише вступну та резолютивну частину судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.
Позивач: ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 ІПН: НОМЕР_2 ), АДРЕСА_3 .
Відповідач: ОСОБА_2 , ( ІНФОРМАЦІЯ_3 ІПН: НОМЕР_3 ), АДРЕСА_1 .
Повний текст рішення виготовлено 14 квітня 2021 року.
СуддяП. В. Олійник