Справа № 523/9328/20
Провадження № 2/947/54/21
05.04.2021
Київський районний суд м. Одеси у складі головуючого судді Бескровного Я.В., при секретарі Поведьонкові І.А. розглянувши у підготовчому засіданні цивільну справу за позовом ПрАТ «Українська страхова компанія «Княжа Вієнна Іншуранс Груп» до ОСОБА_1 про відшкодування витрат в порядку регресу, -
ПрАТ «Українська страхова компанія «Княжа Вієнна Іншуранс Груп» звернулася з даним позовом до ОСОБА_2 про стягнення з нього у порядку суброгації 66240 грн. та судових витрат. Позов вмотивовано тим, що 15.01.2018р. в м.Одеса по вул.Люстдорфська дорога сталася ДТП: водій ам Дайхатсу НОМЕР_1 ОСОБА_2 скоїв зіткнення з ам Сітроен НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_3 , після якого ОСОБА_2 місце ДТП покинув. Останнього постановою суду визнано винним у скоєнні ДТП. Позивач відшкодував страховій компанії ПрАТ «СК «Євроніс Україна», яка сплатила потерпілому страхове відшкодування у сумі 66240 грн. Посилаючись на норми статтей 993 ЦК України та 38 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», просив суд позов задовольнити.
Відповідач відзиву на позов не надав. Судові повістки надсилалися йому за зареєстрованим місцем проживання та повернулися з відміткою «адресат відсутній», отже відповідно до вимог ст.128 ч.8 ЦПК України вважається що отримав їх належним чином.
Представник позивача у засідання не прибув, просив розглядати справу за його відсутності, не при заочного рішення.
Дослідивши письмові докази, суд приходить до наступного.
Так, судом встановлено, що 15.01.2018р. в м.Одеса по вул.Люстдорфська дорога сталася ДТП: водій ам Дайхатсу НОМЕР_1 ОСОБА_2 скоїв зіткнення з ам Сітроен НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_3 , після якого ОСОБА_2 місце ДТП покинув. Останнього 19.02.2018р. постановою суду у справі №523/1395/18 притягнуто до адміністративної відповідальності за ст.122-4 КУпАП, а постановою суду у справі №523/1417/18 притягнуто до відповідальності за ст.124 КУпАП (а.с.5-6).
Відповідно до ч.3 ст.82 Цивільного процесуального кодексу України обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.
Матеріалами справи також встановлено, що позивач 20.02.2017р. уклав договір обов'язкового страхування з ОСОБА_4 забезпечений транспортний засіб Дайхатсу НОМЕР_1 (поліс АК №2640348).
Шкоду завдану автомобілю потерпілого відшкодовано ПрАТ «СК «Євроніс Україна» у сумі 66240 грн. на умовах договору КАСКО.
Позивач на вимогу зазначеної страхової компанії 2.07.2018 року відшкодував 66240 грн., що підтверджується квитанцією №ЗР047067.
01.07.2004 року Верховною Радою України прийнято Закон України № 1961-IV "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів".
Зазначеним Законом були визначені обов'язки учасників дорожньо-транспортної пригоди (стаття 33), а також підстави для звернення страховика з регресним позовом до страхувальника (стаття 38).
Згідно п.п."в" п.38.1.1. ст.38 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно - правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страховик після виплати страхового відшкодування має право подати регресний позов до страхувальника або водія забезпеченого транспортного засобу, який спричинив дорожньо - транспортну пригоду, якщо він після дорожньо-транспортної пригоди за його участю, самовільно залишив місце пригоди.
Згідно із ст. 29 ЗУ «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», у зв'язку із пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованому у порядку встановленому законодавством.
Регрес регулюється загальними нормами цивільного права (зокрема, ст. 1191 ЦК України), а також ст. 38 Закону № 1961-IV, а для суброгації відповідно до ст. 993 ЦК України і ст. 27 Закону України "Про страхування" встановлено особливий правовий режим.
За своєю правовою природою регрес істотно відрізняється від суброгації. Основна відмінність полягає в тому, що при суброгації переходить існуюче право з усіма його забезпеченнями, а регрес породжує нове право. Суброгація - це перехід прав до третьої особи на основі закону. Регрес - це право, що виникає в особи внаслідок платежу. При суброгації до страховика переходить право, що вже виникло (з моменту заподіяння шкоди) у страхувальника. Право регресу - це право зворотної вимоги, що виникає у страховика (регредієнта) до винної особи (регресату) на тій основі, що страховик попередньо провів виконання за страховим зобов'язанням, виплативши страхове відшкодування страхувальникові, тобто право регресу виникає з моменту сплати за третю особу.
Таким чином, регрес - це нове право, що виникає в особи внаслідок здійснення платежу. Право регресу - це право зворотної вимоги страховика до регресату через те, що страховик виконав обов'язок за страховим зобов'язанням.
Отже, у страхуванні відповідальності навіть після виконання зобов'язання страховиком суброгація неприпустима, оскільки виникають правовідносини з відшкодування витрат у порядку регресу.
Таким чином, до даних правовідносин підлягають застосуванню норми матеріального права про право на звернення до відповідача з регресним позовом.
Виходячи з вимог ч. 1ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Згідно частини другої ст. 1187 ЦК України, шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Особою, яка зобов'язана відшкодувати шкоду, завдану джерелом підвищеної небезпеки, є фізична або юридична особа, що на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди, позички тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Якщо особа під час керування транспортним засобом має посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії і реєстраційний документ на транспортний засіб, переданий їй власником або іншою особою, яка на законній підставі використовує такий транспортний засіб, то саме ця особа буде нести відповідальність за завдання шкоди (пункт 2.2 Правил дорожнього руху України).
Нормами статті 11 ЦК України передбачено, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства. Законодавчі норми щодо регулювання даних правовідносин містить Закон України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».
За п. 22.1 ст. 22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.
Відповідно до ст. 29 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України.
Відповідно до ч. 1 ст. 1191 ЦК України особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування.
Розмір страхового відшкодування страховик узгоджує з особою, яка має право на отримання відшкодування, проте страховик самостійно вирішує про здійснення чи відмову в здійсненні страхового відшкодування. При цьому розмір страхової виплати (страхового відшкодування) з особою, яка завдала шкоди, страховик за законом узгоджувати не зобов'язаний, хоча цей розмір безпосередньо впливає на обсяг відповідальності особи, яка завдала шкоди, за статтею 1194 ЦК України.
З урахуванням вищевикладеного, суд приходить до висновку,що з відповідача слід стягнути на користь позивача компенсацію виплаченого страхового відшкодування в розмірі 66240 грн., та на підставі ст.141 ЦПК України - судові витрати 2102 грн.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.4-13,76-89,258-273,280-289 ЦПК України, суд,-
Позов задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 на користь Приватного акціонерного товариства ««Українська страхова компанія «Княжа Вієнна Іншуранс Груп» (ЄДРПОУ 24175269) 66240 грн. та судові витрати 2102 грн.
Заочне рішення може бути переглянуте судом за письмовою заявою відповідача протягом 30 днів з дня отримання копії рішення.
Заочне рішення може бути оскаржено до Одеського апеляційного суду протягом 30 днів з дня його проголошення через суд першої інстанції.
Заочне рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Суддя Бескровний Я. В.