СВЯТОШИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. КИЄВА
пр. № 2-з/759/115/21
ун. № 759/7650/21
14 квітня 2021 року м. Київ
Суддя Святошинського районного суду м. Києва Твердохліб Ю.О. розглянувши заяву ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , подану їх представником ОСОБА_3 , про забезпечення позову до подання позовної заяви,
Заявники ОСОБА_1 , ОСОБА_2 звернулися до суду з заявою про забезпечення позову до його подачі, шляхом накладення заборони органам державної реєстрації прав на нерухоме майно, в тому числі особам, які виконують функції державного реєстратора прав, зокрема: Міністерству юстиції України та його територіальним органам, нотаріусам та іншим органам чи особам, які виконують функції реєстрації, вчиняти дії щодо внесення змін до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно відносно об'єктів нерухомості: квартири АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 2281652080000) до вирішення спору по суті, а саме прийняття судом остаточного рішення у справі.
В обгрунтування заяви про забезпечення позову до його подання заявники ОСОБА_1 , ОСОБА_2 посилаються на те, що 02.02.2021 року між ОСОБА_4 та ОСОБА_2 укладено договір дарування квартири АДРЕСА_1 . Так, ОСОБА_1 , ОСОБА_2 мають намір оскаржити договір дарування, укладений між ОСОБА_4 та ОСОБА_2 , оскільки він укладений з порушенням вимог чинного законодавства. Стверджує, що у разі невжиття заходів забезпечення, до подання позовної заяви може утруднити або зробити неможливим виконання рішення суду за заявленими ними же позовними вимогами про визнання недійсним вказаного договору дарування від 02.02.2021 року, з приводу чого вони мають намір заявити позов у судовому порядку.
В порядку, визначеному ч. 1 ст. 153 ЦПК України, суд вважає за можливе розглядати заяву про забезпечення позову без повідомлення учасників справи.
Як убачається з матеріалів доданих до заяви про забезпечення позову до його подачі, 02.02.2021 року між ОСОБА_4 та ОСОБА_2 укладено договір дарування квартири АДРЕСА_1 .
За даними договору дарування укладеного 02.02.2021 року ОСОБА_4 передала безоплатно у власність, а ОСОБА_2 прийняв квартиру АДРЕСА_1 .
Звертаючись до суду з заявою про забезпечення позову до подання позовної заяви, ОСОБА_1 , ОСОБА_2 стверджують, що вони мають намір визнати недійсним договір дарування укладений 02.02.2021 року між ОСОБА_4 та ОСОБА_2 , а тому відчуження останнім зазначеного вище майна може утруднити чи зробити неможливим захист їх законних прав за захистом яких вони мають намір звернутися до суду з позовом про визнання недійсним договору дарування.
Згідно з ч. 2 ст. 149 ЦПК України забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Частиною 1 ст. 151 ЦПК України визначено, що у заяві про забезпечення позову повинно бути зазначено: обґрунтування необхідності забезпечення позову; захід забезпечення позову, який належить застосувати, з обґрунтуванням його необхідності; інші відомості, потрібні для забезпечення позову.
Згідно п. 1 та 2 ч. 1 ст. 150 ЦПК України передбачено можливість забезпечення позову накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб та забороною вчиняти певні дії.
Відповідно до абз. 1 ч. 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 22.12.2006 №9 «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» суд (суддя), розглядаючи заяву про забезпечення позову, має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.
Крім того, у своєму правовому висновку, сформульованому у постанові від 13.01.2020 у справі №922/2163/17 Верховний Суд зазначив, що достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов'язання після пред'явлення вимоги чи подання позову до суду, наприклад, реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов'язання тощо. Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.
Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.
Забезпечення позову по суті - це обмеження суб'єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов'язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника).
Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов'язання після пред'явлення вимоги чи подання позову до суду, наприклад, реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації. Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.
Безпідставними та необґрунтованими є посилання заявників на намір відповідача вчинити дії щодо ухилення від виконання майбутнього рішення суду по даній справі. Оскільки такі доводи заявників грунтуються лише на їх припущеннях та не встановлює реальну небезпеку, за якої невжиття заходів забезпечення позову може призвести до утруднення, або навіть неможливості у майбутньому виконати рішення суду.
Таким чином, дослідивши матеріали заяви, суддя вважає, що заява ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про забезпечення позову шляхом накладення заборони органам державної реєстрації прав на нерухоме майно, в тому числі особам, які виконують функції державного реєстратора прав, зокрема: Міністерству юстиції України та його територіальним органам, нотаріусам та іншим органам чи особам, які виконують функції реєстрації, вчиняти дії щодо внесення змін до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно відносно об'єктів нерухомості: квартири АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 2281652080000) до вирішення спору по суті, а саме прийняття судом остаточного рішення у справі, задоволенню не підлягає, оскільки обставини, на які посилаються заявники як підставу для забезпечення позову ніяким чином не підтверджені.
На підставі викладеного, керуючись ст. 149, 150, 153, 353 ЦПК України, суддя -
Заяву ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , подану їх представником ОСОБА_3 , про забезпечення позову залишити без задоволення.
Ухвала може бути оскаржена безпосередньо ( частина перша статті 355 ЦПК України) або через суд першої інстанції (п. 15.5 розділу XIII «Перехідні положення» ЦПК України) до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом п'ятнадцяти днів з дня складання повного тексту ухвали.
Суддя Ю.О. Твердохліб