печерський районний суд міста києва
Справа № 757/19640/18-ц
Категорія 49
23 березня 2020 року м. Київ
Суддя Печерського районного суду м. Києва Новак Р.В.,
секретар судового засідання - Пітей О.Д.
учасники справи:
позивач: ОСОБА_1 ,
відповідач: ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання доньки,-
позивач звернулася до суду з позовом до відповідача про стягнення аліментів. В обґрунтування своїх вимог зазначила, що 26.11.2003 між нею та відповідач було зареєстровано шлюб. Під час перебування в шлюбі у них народилася спільна донька ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Дитина проживає з матір'ю, перебуває на її утриманні. Відповідач дитиною не цікавиться, після розірвання шлюбу із позивачем у житті доньки участі не бере, грошову допомогу не надає, хоча не обтяжений будь-якими зобов'язаннями.
Ухвалою Печерського районного суду м.Києва від 13.12.2018 відкрито провадження у цивільній справі у порядку спрощеного позовного провадження.
Від сторін клопотань про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін не надходило.
Позивач, через канцелярію суду 05.09.2019 подала заяву про уточнення анкетних даних, згідно якої позивач ОСОБА_1 змінила прізвище на « ОСОБА_1 », просила повідомити про прийняте рішення.
Від відповідача до суду відзив не надходив.
Згідно з частиною 1 статті 174 Цивільного процесуального кодексу України, при розгляді
справи судом у порядку позовного провадження учасники справи викладають письмово свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення та міркування щодо предмета спору виключно у заявах по суті справи, визначених цим Кодексом, що є правом учасників справи. Як встановлено, частиною 4 статті вказаної статті Кодексу, у разі ненадання учасником розгляду заяви по суті справи у встановлений судом або законом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Відповідно до ст. 280 ЦПК України, суд вважає можливим ухвалити заочне рішення у справі на підставі наявних у ній доказів, оскільки відповідач не подав відзив і позивач не заперечує проти такого вирішення справи.
Дослідивши матеріали справи, суд, дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню, виходячи з такого.
Встановлено, що сторони знаходились в зареєстрованому шлюбі з 26.11.2003, що підтверджується Свідоцтвом про одруження серії НОМЕР_1 . Від шлюбу сторони мають неповнолітню дитину - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Рішенням Печерського районного суду м. Києва від 30.10.2006 шлюб між сторонами розірвано.
Згідно доводів позивача, відповідач з 2006 року не приймає участі у вихованні та утриманні дитини. Донька проживає разом з позивачем та знаходиться на її повному утриманні.
Водночас, доказів, які б свідчили як про безумовну відсутність у відповідача можливості надавати матеріальну допомогу на утримання доньки, так і те, що він є непрацездатною особою, останнім до суду не надано.
Відповідно до роз'яснень п.17 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року №3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів», вирішуючи питання щодо розміру аліментів, суд повинен урахувати: стан здоров'я та матеріальне становище дитини і платника аліментів; наявність в останнього інших неповнолітніх дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, повнолітніх дочки, сина; інші обставини, що мають істотне значення. Розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж зазначений у ч.2 ст. 182 СК України.
За таких обставин суд приходить до висновку про можливість стягнення з відповідача на користь позивача аліментів на утримання неповнолітньої дитини в розмірі 4500,00 грн. щомісячно. Суд вважає, що саме такий розмір аліментів є необхідним і достатнім для нормального розвитку і утримання дитини, а тому повністю задовольняє позовні вимоги.
В свою чергу, відповідно до ст. 51 Конституції України батьки зобов'язані утримувати дітей до їх повноліття. Сім'я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.
Згідно з ч. 2 ст. 27 Конвенції Організації Об'єднаних Націй про права дитини від 20 листопада 1989 року батько (-ки) або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.
Згідно ст. 180 СК України батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
Згідно до ч. 3 ст.181 СК України за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.
Відповідно до ст. 182 СК України при визначені розміру аліментів суд враховує: стан здоров'я та матеріальне становище дитини, стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів, наявність у платника аліментів інших дітей, а також наявність інших обставин, що мають істотне значення. Мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
Згідно ч. 1, 2 СК України суд за заявою одержувача визначає розмір аліментів у твердій грошовій сумі. Розмір аліментів, визначений судом або за домовленістю між батьками у твердій грошовій сумі, підлягає індексації відповідно до закону.
У відповідності до ст. 191 СК України, аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред'явлення позову. А відтак аліменти підлягають стягненню з дня подання позовної заяви до суду, тобто 23.04.2018.
На підставі викладеного, суд приходить до висновку, що вимоги позову, слід визнати обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Рішення в частині стягнення аліментів за один місяць допустити до негайного виконання.
Враховуючи, що позовні вимоги підлягають задоволенню, а позивача відповідно до ст. 141 ЦПК України та ст. 5 ЗУ «Про судовий збір» звільнено від сплати судового збору, то відповідно до ч. 6 ст. 141 ЦПК України з відповідача в дохід держави підлягає стягненню 704 грн. 80 коп. судового збору.
Разом із тим, вимоги про стягнення витрат, пов'язаних з правничою допомогою адвоката, задоволенню не підлягають, виходячи з наступного.
Відповідно до ч.1 ст. 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
Частиною 3 статті 137 ЦПК України передбачено, що для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг) виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Відповідно до п. 47 Постанови пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ №10 від 17.10.2014 (далі по тексту - Постанова), право на правову допомогу гарантовано статтями 8, 59 Конституції України, офіційне тлумачення якого надано Конституційним Судом України (Рішення від 16.11.2000 № 13-рп/2000; Рішення від 30.09.2009 № 23-рп/2009; Рішення від 11.07.2013 № 6-рп/2013). Витрати, пов'язані з оплатою правової допомоги адвоката або іншого фахівця в галузі права, несуть сторони, крім випадків надання безоплатної правової допомоги. Порядок надання безоплатної правової допомоги у цивільних справах передбачений у розділі III Закону України від 02.06.2011 № 3460-VI "Про безоплатну правову допомогу", положення якого забезпечуватимуться поетапно, починаючи з 01.01.2015. При стягненні витрат на правову допомогу слід враховувати, що особа, яка таку допомогу надавала, має бути адвокатом (стаття 6 Закону України від 05.07.2012 № 5076-VI "Про адвокатуру та адвокатську діяльність") або іншим фахівцем у галузі права незалежно від того, чи така особа брала участь у справі на підставі довіреності, чи відповідного договору (статті 12, 42, 56 ЦПК).
Як вбачається з п. 48 Постанови, Витрати на правову допомогу, граничний розмір якої визначено відповідним законом, про що зазначено в пункті 47 цієї постанови, стягуються не лише за участь у судовому засіданні при розгляді справи, а й у разі вчинення інших дій поза судовим засіданням, безпосередньо пов'язаних із наданням правової допомоги у конкретній справі (наприклад, складання позовної заяви, надання консультацій, переклад документів, копіювання документів). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.
Згідно зазначеної норми, склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входять до предмету доказування по справі.
Разом із тим, позивачем в порушення вимог ч.3 ст.137 ЦПК України не надано суду належних та достатніх доказів на підтвердження понесених нею витрат, пов'язаних з оплатою правничої допомоги, наданої позивачу в указаній справі.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 2, 10, 76-81, 263-265, 273, 430 ЦПК України, суд, -
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів - задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання доньки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в твердій грошовій сумі у розмірі 4500 (чотири тисячі п'ятсот) грн 00 коп. щомісячно, починаючи з 23 квітня 2018 року і до досягнення нею повноліття.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 8000 (вісім тисяч) грн. 00 коп.
Стягнути з ОСОБА_2 , ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , ідентифікаційний номер - НОМЕР_2 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 ) в дохід Держави Україна витрати з оплати судового збору в розмірі 704 (сімсот чотири) грн. 80 коп.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, яку може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.
Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення не були вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Апеляційні скарги подаються учасниками справи до Київського апеляційного суду або через Печерський районний суд м. Києва.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Позивач: ОСОБА_1 , ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , ідентифікаційний номер НОМЕР_3 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 )
ОСОБА_2 , ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , ідентифікаційний номер - НОМЕР_2 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 )
Суддя Р.В. Новак