Справа № 755/18980/20
"02" березня 2021 р. Дніпровський районний суд м. Києва у складі головуючої судді Гончарука В.П., з секретарем Гриценко О.І. розглянувши в приміщенні суду в м. Києві у порядку спрощеного позовного провадження, з повідомлення сторін, цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ майна подружжя, -
Позивач ОСОБА_1 звернулася до Дніпровського районного суду м. Києва з позовом до ОСОБА_2 про поділ майна подружжя. в якому просить суд визнати транспортний засіб автомобіль марки «Hyundai ACCENT». (2011 року випуску. д/н НОМЕР_1 . номер шасі № НОМЕР_2 . Свідоцтво про реєстрацію ТЗ НОМЕР_3 ) та гаражний бокс за НОМЕР_4. Що знаходиться за адресою: м. Київ. Вул. Челябінська. 2. ГБК «Лівобережний - 3»(реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна № 1484476280000) спільною сумісною власністю подружжя ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .; В порядку поділу спільного сумісного майна подружжя визнати за позивачем ОСОБА_1 право власності на гаражний бокс за № НОМЕР_4 . Що знаходиться за адресою: м. Київ. Вул. Челябінська. 2. ГБК «Лівобережний - 3»(реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна № 1484476280000). В порядку поділу спільного сумісного майна подружжя визнати за відповідачем ОСОБА_2 право власності на транспортний засіб автомобіль марки «Hyundai ACCENT». (2011 року випуску. д/н НОМЕР_1 . номер шасі № НОМЕР_2 . Свідоцтво про реєстрацію ТЗ НОМЕР_3 ). Стягнути з відповідача на користь позивача витрати по сплаті судового збору.
Свої вимоги мотивувала тим, що сторони перебували у шлюбі з 11 лютого 1990 року. Через деякий час сімейне життя погіршилось. Між сторонами почали виникати сімейні сварки та скандали. У зв'язку з цим. Позивачем було подано до суду позовну заяву про розірвання шлюбу. За час даного шлюбу сторони придбали майно. що є предметом спору. Таким чином позивачка вважає дане майно спільною сумісною власністю. яка підлягає поділу між подружжям. оскільки згоди стосовно порядку розподілу між ними не досягнуто.
14 грудня 2020 року ухвалою Дніпровського районного суду м. Києва відкрито провадження в даній справ та постановлено розгляд справи проводити за правилами спрощеного провадження, з повідомленням сторін.
Позивач у судове засідання не з'явився, хоча повідомлений належним чином про час та місце розгляду справи. До початку судового засідання надав письмову заяву з проханням слухати справу за його відсутності, позовні вимоги підтримує.
Відповідач у судове засідання не з'явився, хоча повідомлений належним чином про час та місце розгляду справи. До початку судового засідання надав письмову заяву з прохання слухати справу за його відсутності, позовні вимоги визнав в повному обсязі.
Відповідно ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положення цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
За змістом ст. 275 ЦПК України, суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.
Згідно ст. 279 ЦПК України, розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться. Якщо для розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження відповідно до цього Кодексу судове засідання не проводиться, процесуальні дії, строк вчинення яких відповідно до цього Кодексу обмежений першим судовим засіданням у справі, можуть вчинятися протягом тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі. При розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.
Суд у порядку спрощеного позовного провадження з викликом у судове засідання сторін, дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи, всебічно перевіривши обставини на яких вони ґрунтуються, встановив наступні обставини та дійшов до наступних висновків.
Як визначено у ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є, договори та інші правочини.
Відповідно до вимог ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені у судовому засіданні.
Згідно із статтями 12, 13 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, при цьому суд розглядає цивільні справи не інакше як в межах заявлених вимог і на підставі наданих учасниками справи доказів.
Відповідно до ст. 60 СК України майно набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності.
Частиною 63 СК України визначено, що дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпоряджання майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними.
Згідно ч.1 ст.70 СК України у разі поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.
Частинами 1, 2 ст.71 СК України передбачено, що майно, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, ділиться між ними в натурі. Якщо дружина та чоловік не домовилися про порядок поділу майна, спір може бути вирішений судом. При цьому суд бере до уваги інтереси дружини, чоловіка, дітей та інші обставини, що мають істотне значення. Неподільні речі присуджуються одному з подружжя, якщо інше не визначено домовленістю між ними.
Відповідно до п. 30 Постанови Пленуму Верховного Суду України №11 «Про практику застосування законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» від 21.12.2007 рівність прав кожного із подружжя на володіння, користування і розпоряджання майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності (якщо інше не встановлено домовленістю між ними) та необхідність взаємної згоди подружжя на розпорядження майном, що є об'єктом права його спільної сумісної власності, передбачено ч. 1 ст. 63, ч. 1 ст. 65 СК.
В судовому засіданні встановлено, що 11 лютого 1990 року був зареєстрований шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , актовий запис № 403. що підтверджується копією свідоцтво про укладення шлюбу наявного в матеріалах справи.
Від шлюбу мають повнолітнього сина - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено в ході судового розгляду. за час перебування сторін по справі у шлюбі, було придбано майно. а саме: транспортний засіб автомобіль марки «Hyundai ACCENT». (2011 року випуску, д/н НОМЕР_1 , номер шасі № НОМЕР_2 , свідоцтво про реєстрацію ТЗ НОМЕР_3 ) та гаражний бокс за НОМЕР_4. що знаходиться за адресою: м. Київ. Вул. Челябінська. 2. ГБК «Лівобережний - 3», (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна № 1484476280000).
Власником даного майна є позивач, що підтверджується копією свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_3 та копією договору купівлі-продажу гаражного боксу від 27 березня 2018 року, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Манохіною Г.О., зареєстрований в реєстрі за № 639.
За загальним правилом статті 60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.
Конструкція норми статті 60 СК України свідчить про презумпцію спільності права власності подружжя на майно, яке набуте ними в період шлюбу. Разом із тим, зазначена презумпція може бути спростована й один із подружжя може оспорювати поширення правового режиму спільного сумісного майна на певний об'єкт, в тому числі в судовому порядку. Тягар доказування обставин, необхідних для спростування презумпції, покладається на того з подружжя, який її спростовує.
При визначенні майна, яке підлягає поділу, необхідно вирішити питання, коли саме сторонами припинений шлюб; обсяг спільного майна, нажитого за час ведення спільного господарства; джерел його придбання, наявності боргів подружжя за зобов'язаннями, що виникли в інтересах сім'ї.
Належність майна до об'єктів права спільної сумісної власності визначено статтею 61 СК України, згідно з частиною третьою якої, якщо одним із подружжя укладено договір в інтересах сім'ї, то гроші, інше майно, в тому числі гонорар, виграш, які були одержані за цим договором, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.
Норма частини третьої статті 61 СК України кореспондує частині четвертій статті 65 СК України, яка передбачає, що договір, укладений одним із подружжя в інтересах сім'ї, створює обов'язки для другого з подружжя, якщо майно, одержане за договором, використане в інтересах сім'ї.
За таких обставин, за нормами сімейного законодавства умовою належності того майна, яке одержане за договором, укладеним одним із подружжя, до об'єктів спільної сумісної власності подружжя є визначена законом мета укладення договору - інтереси сім'ї, а не власні, не пов'язані з сім'єю інтереси одного з подружжя та яке використане саме в інтересах сім'ї.
Відповідно до вимог ч.3 ст.368 ЦК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно із ч. 2 ст.372 ЦК України встановлено, що у разі поділу майна, що є у спільній сумісній власності, вважається, що частки співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між ними або законом.
Відповідно до ст. 163 СК України встановлено, що дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпоряджання майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними.
Суб'єктивне право на поділ майна, що перебуває на праві спільної сумісної власності подружжя, належить кожному з них незалежно від того, в який момент здійснюється поділ: під час шлюбу або після його розірвання. Поділ може бути здійснений як за домовленістю подружжя, так і за судовим рішенням. В основу поділу покладається презумпція рівності часток подружжя, яка може бути спростована домовленістю подружжя або судовим рішенням.
Згідно зі ст.71 СК України встановлено, що майно, яке є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, ділиться між ними в натурі. Якщо дружина та чоловік не домовилися про порядок поділу майна, спір може бути вирішений судом. При цьому суд бере до уваги інтереси дружини, чоловіка, дітей та інші обставини, що мають істотне значення.
Сутність поділу полягає в тому, що кожному з подружжя присуджуються в особисту власність конкретні речі, а також здійснюється розподіл майнових прав та обов'язків. При здійсненні поділу в судовому порядку суд має виходити з презумпції рівності часток. При винесенні рішення суд має керуватися "обставинами, що мають істотне значення", якими можуть бути, насамперед, ступінь трудової та (або) фінансової участі кожного з подружжя в утриманні спільного майна, зроблених поліпшенням, доцільність та обґрунтованість укладених правочинів, спрямованих на розпорядження спільним майном, наявність або відсутність вчинення одним з подружжя дій, що порушують права другого з подружжя, суперечать інтересам сім'ї, матеріальне становище співвласників тощо. Поділ спільного сумісного майна подружжя здійснюється з визначення кола об'єктів спільної сумісної власності подружжя і встановлення їхньої вартості.
Таким чином, враховуючи, що спірні транспортний засіб автомобіль марки «Hyundai ACCENT». (2011 року випуску, д/н НОМЕР_1 , номер шасі № НОМЕР_2 , свідоцтво про реєстрацію ТЗ НОМЕР_3 ) та гаражний бокс за НОМЕР_4. що знаходиться за адресою: м. Київ. Вул. Челябінська. 2. ГБК «Лівобережний - 3», (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна № 1484476280000) були набуті сторонами за час шлюбу в інтересах сім'ї і є об'єктами спільної сумісної власності подружжя у зв'язку з чим суд доходить висновку про їх поділ між сторонами, виходячи з правил рівності часток подружжя в спільному майні, визнавши за позивачем право власності на гаражний бокс за № НОМЕР_4 . Що знаходиться за адресою: м. Київ. Вул. Челябінська. 2. ГБК «Лівобережний - 3»(реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна № 1484476280000), а за відповідачем в порядку поділу спільного сумісного майна подружжя визнати право власності на транспортний засіб автомобіль марки «Hyundai ACCENT». (2011 року випуску. д/н НОМЕР_1 . номер шасі № НОМЕР_2 . Свідоцтво про реєстрацію ТЗ НОМЕР_3 ).
Окрім того, відповідачем було подано до суду заяву про визнання позову в повному обсязі.
За положеннями ч. 1, 4 ст. 206 ЦПК України, позивач може відмовитися від позову, а відповідач - визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві.
У разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд.
Оскільки відповідач позов визнає, що не суперечить закону та не порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд приходить до висновку, що вимоги про поділ спільного майна подружжя саме в такий спосіб підлягають задоволенню.
З огляду на вищевикладене, беручи до уваги всі встановлені судом факти і відповідні їм правовідносин, належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок у їх сукупності, суд приходить до висновку про задоволення позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ майна подружжя.
Згідно ч. 1 ст. 81 Цивільного процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Статтею 89 Цивільного процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Відповідно до ч. 1 ст. 142 ЦПК України, у разі укладення мирової угоди до прийняття рішення у справі судом першої інстанції, відмови позивача від позову, визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.
Тому з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір в розмірі 1 270,80 грн.
Крім того, позивачу необхідно повернути 1 270,80 грн. судового збору, сплаченого при поданні позову.
Керуючись ст.ст. 358,364,368,372 ЦК України, ст. ст. 60, 61, 65, 69, 70, 71, 163 СК України, Постанови Пленуму Верховного Суду України №11 від 21.12.2007 року «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» та керуючись ст. ст. 7-13, 76-81, 139, 141, 259, 263-265, 268, 273, 354 ЦПК України, суд -
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ майна подружжя - задовольнити.
Визнати транспортний засіб автомобіль марки «Hyundai ACCENT». (2011 року випуску. д/н НОМЕР_1 . номер шасі № НОМЕР_2 . Свідоцтво про реєстрацію ТЗ НОМЕР_3 ) та гаражний бокс за НОМЕР_4, що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Челябінська. 2. ГБК «Лівобережний - 3» (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна № 1484476280000) спільною сумісною власністю подружжя ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .
В порядку поділу спільного сумісного майна подружжя визнати за позивачем ОСОБА_1 право власності на гаражний бокс за № НОМЕР_4 , що знаходиться за адресою: м. Київ. вул. Челябінська. 2, ГБК «Лівобережний - 3» (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна № 1484476280000).
В порядку поділу спільного сумісного майна подружжя визнати за відповідачем ОСОБА_2 право власності на транспортний засіб автомобіль марки «Hyundai ACCENT», (2011 року випуску, д/н НОМЕР_1 , номер шасі № НОМЕР_2 , свідоцтво про реєстрацію ТЗ НОМЕР_3 ).
Стягнути з ОСОБА_2 судовий збір в розмірі 1 270,80 грн. на користь ОСОБА_1 .
Повернути з Державного бюджету України 50 відсотків сплаченого судового збору сплаченого при подачі позовної заяви в розмірі 1 270,80 грн. на користь ОСОБА_1 відповідно до квитанції № 0.0.1937404964 від 11 грудня 2020 року, що був сплачений в АТ КБ «Приватбанк».
Рішення може бути оскаржене до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повне судове рішення складено 02 березня 2021 року.
Відомості щодо учасників справи:
Позивач:
ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , ідентифікаційний номер НОМЕР_5 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 );
Відповідач:
ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , ідентифікаційний номер НОМЕР_6 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 ).
Суддя: