Справа № 755/16775/15-ц
"25" лютого 2021 р. Дніпровський районний суд м. Києва у складі головуючої судді Гончарука В.П., з секретарем Гриценко О.І. розглянувши в приміщенні суду в м. Києві у порядку спрощеного позовного провадження, з повідомлення сторін, цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» правонаступником якого є Товариство з обмеженою відповідальністю «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості по кредитному договору, -
Позивач, Публічне акціонерне товариство «Дельта Банк» правонаступником якого є Товариство з обмеженою відповідальністю «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ», звернулася до Дніпровського районного суду м. Києва з позовом, в якому просить суд стягнути з відповідача заборгованість за кредитними договором № 49.21/52/06-А від 05 грудня 2006 року в розмірі 319 622,46 грн., та витрати по сплаті судового збору.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 05 грудня 2006 року між акціонерним товариством «Кредитпромбанк» та відповідачем був укладений кредитний договір № 49.21/52/06-А, згідно якого банк відкрив позичальнику не відновлювальну кредитну лінію у національній валюті України у сумі 154 100,00 грн. з розрахунку 18 % річних за користування кредитом. 20 травня 2013 року між Публічним акціонерним товариством «Кредитпромбанк» та Публічним акціонерним товариством «Дельта банк» було укладено договір купівлі-продажу права вимоги. Таким чиним позивач набув статус нового кредитора. Станом на 31 липня 2015 року позичальник не виконує належним чином зобов'язання за кредитним договором, в результаті чого виникла прострочена заборгованість на загальну суму 319 622,46 грн.
03 вересня 2015 року ухвалою Дніпровського районного суду м. Києва відкрито провадження в справі.
25 січня 2016 року заочним рішенням Дніпровського районного суду м. Києва. позовні вимоги Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості по кредитному договору задоволено.
15 квітня 2019 року ухвалою Дніпровського районного суду м. Києва. замінено стягувача Публічне акціонерне товариство «Дельта Банк» його правонаступником Товариством з обмеженою відповідальністю «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» (ЄДРПОУ 36799749, місце знаходження: вул. Кудрявський Узвіз, 5-Б, м. Київ, 04053) у справі № 755/16775/15-ц за позовною заявою Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості по кредитному договору № 49.21/52/06-А від 05.12.2005 року.
30 вересня 2019 року ухвалою Дніпровського районного суду м. Києва. поновлено Товариству з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал» строк для пред'явлення до виконання виконавчого листа № 755/16775/15-ц про стягнення заборгованості по кредитному договору з ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором та видано дублікат виконавчого № 755/16775/15-ц про стягнення заборгованості по кредитному договору з ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором.
27 лютого 2020 року ухвалою Дніпровського районного суду м. Києва. заяву відповідача ОСОБА_1 про перегляд заочного рішення Дніпровського районного суду м.Києва, від 25 січня 2016 року за позовом Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк», правонаступником якого є ТОВ «Вердикт Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості по кредитному договору - задоволено. скасовано заочне рішення Дніпровського районного суду м.Києва від 25 січня 2016 року за позовом Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк», правонаступником якого є ТОВ «Вердикт Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості по кредитному договору та справу призначено до судового розгляду за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін.
Представник Позивача у судове засідання не з'явився, хоча повідомлений належним чином про час та місце розгляду справи. До початку судового засідання надав письмову заяву з проханням слухати справу за його відсутності, позовні вимоги підтримує.
Представник відповідача у судове засідання не з'явився, хоча повідомлений належним чином про час та місце розгляду справи. До початку судового засідання надав письмову заяву з прохання слухати справу за його відсутності, проти задоволення позовних вимог заперечує в повному обсязі та просить відмовити в задоволенні позову з підстав викладених у змісті заяви про застосування строків позовної давності долучених до матеріалів справи.
Відповідно ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положення цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
За змістом ст. 275 ЦПК України, суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.
Згідно ст. 279 ЦПК України, розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться. Якщо для розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження відповідно до цього Кодексу судове засідання не проводиться, процесуальні дії, строк вчинення яких відповідно до цього Кодексу обмежений першим судовим засіданням у справі, можуть вчинятися протягом тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі. При розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.
Суд у порядку спрощеного позовного провадження з викликом у судове засідання сторін, дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи, всебічно перевіривши обставини на яких вони ґрунтуються, встановив наступні обставини та дійшов до наступних висновків.
Як визначено у ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є, договори та інші правочини.
Відповідно до вимог ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені у судовому засіданні.
Згідно із статтями 12, 13 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, при цьому суд розглядає цивільні справи не інакше як в межах заявлених вимог і на підставі наданих учасниками справи доказів.
За змістом статей 526, 527, 530 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, актів цивільного законодавства.
Відповідно до ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Статтею 611 ЦК України, передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; зміна умов зобов'язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди.
Згідно із ст. 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Відповідно до ст. 1049 ЦК України, позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Відповідно до ст. 15 ЦК України кожна особа має права на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Статтею 16 ЦК України визначено способи захисту цивільних прав та інтересів судом.
Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
В судовому засіданні встановлено, 05 грудня 2006 року між акціонерним товариством «Кредитпромбанк» та відповідачем був укладений кредитний договір № 49.21/52/06-А, згідно якого банк відкрив позичальнику не відновлювальну кредитну лінію у національній валюті України у сумі 154 100,00 грн. з розрахунку 18 % річних за користування кредитом.
Публічним акціонерним товариством «Кредитпромбанк» виконано умови договору № 49.21/52/06-А від 05 грудня 2006 року.
Кошти були надані позичальнику в повному обсязі в порядку та в строки, передбачені договором.
20 травня 2013 року між Публічним акціонерним товариством «Кредитпромбанк» та Публічним акціонерним товариством «Дельта банк» було укладено договір купівлі-продажу права вимоги. Таким чиним позивач набув статус нового кредитора.
Умовами кредитного договору передбачено, що позичальник зобов'язаний щомісяця вносити кошти в рахунок повернення кредиту в порядку та розмірах, визначених умовами договору.
Позичальник, скориставшись кредитними коштами, в порушення умов порядку їх повернення протягом певного часу не проводив платежів в рахунок повернення позики та не розрахувалась з боргом в повному обсязі.
Відповідно до умов договору, у випадку порушення термінів повернення кредиту, кредитор може нараховувати штрафні санкції на суму заборгованості за весь час прострочення виконання зобов'язань за договором а також вимагати від позичальника виконати грошове зобов'язання в повному обсязі.
Таким чином, станом на 31.07.2015 р. утворилась заборгованість в розмірі 319 622,46 грн.
Сума боргу підтверджується довідкою про заборгованість відповідача, долученою до матеріалів справи (а.с.11).
Крім того. встановлено. що 15 квітня 2019 року ухвалою Дніпровського районного суду м. Києва. замінено стягувача Публічне акціонерне товариство «Дельта Банк» його правонаступником Товариством з обмеженою відповідальністю «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» (ЄДРПОУ 36799749, місце знаходження: вул. Кудрявський Узвіз, 5-Б, м. Київ, 04053) у справі № 755/16775/15-ц за позовною заявою Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості по кредитному договору № 49.21/52/06-А від 05.12.2005 року.
Позивач звертаючись до суду з даним позовом, зазначає, що загальний розмір заборгованості по поверненню кредитних коштів, сплаті процентів за користування кредитом, що підлягає стягненню з відповідача станом на 31.07.2015 року, відповідно до розрахунку заборгованості, становить 319 622,46 грн.
Окрім того, подаючи позовну заяву, позивач зазначає рівень заборгованості за кредитним договором станом на 31.07.2015 року, при цьому не вказуючи за який період часу дана заборгованість виникла.
В розрахунку заборгованості, який міститься в матеріалах справи, взагалі відсутній детальний розрахунок боргу.
Як зазначено в правовій позиції Верховного Суду, яка викладена в постанові від 28.03.2018 р. у справі № 444/9519/12 строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору (частина перша статті 631 ЦК України). Цей строк починає спливати з моменту укладення договору (частина друга вказаної статті), хоча сторони можуть встановити, що його умови застосовуються до відносин між ними, які виникли до укладення цього договору (частина третя цієї статті). Закінчення строку договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору (частина четверта статті 631 ЦК України).
Відтак, закінчення строку договору, який був належно виконаний лише однією стороною, не звільняє другу сторону від відповідальності за невиконання чи неналежне виконання нею її обов'язків під час дії договору.
Поняття «строк виконання зобов'язання» і «термін виконання зобов'язання» охарактеризовані у статті 530 ЦК України. Згідно з приписами її частини першої, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
З огляду на викладене строк (термін) виконання зобов'язання може збігатися зі строком договору, а може бути відмінним від нього, зокрема коли сторони погодили строк (термін) виконання ними зобов'язання за договором і визначили строк останнього, зазначивши, що він діє до повного виконання вказаного зобов'язання.
Відповідно до ст.256 ЦК України, позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Статтею 257 ЦК України передбачено, що загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.
Згідно з п.1 ч.2 ст.258 ЦК України, позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).
Статтею 260 ЦК України, позовна давність обчислюється за загальними правилами визначення строків, встановленими статтями 253-255 цього Кодексу.
Порядок обчислення позовної давності не може бути змінений за домовленістю сторін.
Відповідно до ч.ч.1, 5 ст.261 ЦК України, перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.
За зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.
За зобов'язаннями, строк виконання яких не визначений або визначений моментом вимоги, перебіг позовної давності починається від дня, коли у кредитора виникає право пред'явити вимогу про виконання зобов'язання. Якщо боржникові надається пільговий строк для виконання такої вимоги, перебіг позовної давності починається зі спливом цього строку.
Європейський суд з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції (пункт 1 статті 32 Конвенції), наголошує, що позовна давність - це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до суду після закінчення певного періоду після скоєння правопорушення. Застосування строків позовної давності має кілька важливих цілей, а саме: забезпечувати юридичну визначеність і остаточність, захищати потенційних відповідачів від прострочених позовів, та запобігати несправедливості, яка може статися в разі, якщо суди будуть змушені вирішувати справи про події, що мали місце у далекому минулому, спираючись на докази, які вже, можливо, втратили достовірність і повноту із плином часу (пункт 51 рішення від 22 жовтня 1996 року за заявами № 22083/93, 22095/93 у справі «Стаббінгс та інші проти Сполученого Королівства»; пункт 570 рішення від 20 вересня 2011 року за заявою у справі «ВАТ «Нафтова компанія «Юкос» проти Росії»).
Оскільки за умовами договору відповідач мав виконувати зобов'язання, зокрема, з повернення кредиту та зі сплати процентів кожного місяця впродовж строку кредитування, перебіг позовної давності для стягнення заборгованості за кожним з цих щомісячних платежів починається з наступного дня після настання терміну внесення чергового платежу. А тому встановлення строку кредитування у договорі, який передбачає внесення позичальником щомісячних платежів, має значення не для визначення початку перебігу позовної давності за вимогами кредитодавця щодо погашення заборгованості за цим договором, а, насамперед, для визначення позичальнику розміру щомісячних платежів.
Відтак, за наведених умов початок перебігу позовної давності для погашення щомісячних платежів за договором визначається за кожним таким черговим платежем з моменту його прострочення.
Відповідно до матеріалів справи. вбачається. що останній платіж на погашення заборгованості відповідачем було здійснено 27 лютого 2007 року. що підтверджуєься копією квитанції № 820_9 від27 лютого 2007 року.
Згідно ч.ч.3, 4 ст.267 ЦК України, позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.
Відповідачем в ході судового розгляду було подано заяву до суду про застосування строків позовної давності.
Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.
Оскільки останній платіж на погашення заборгованості відповідачем було здійснено 27 лютого 2007 року, а позивач звернувся до суду із зазначеним позовом лише 01.09.2015 року, тобто через 8 років з дня виникнення права пред'явлення вимоги про виконання зобов'язання, суд приходить до висновку про пропуск позивачем строку позовної давності.
Таким чином, суд дійшов висновку про відмову у позовних вимогах в зв'язку з пропуском строків позовної давності для звернення до суду за захистом своїх прав.
Однією з основних засад судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, а відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод таке конституційне право повинно бути забезпечене судовими процедурами, які повинні бути справедливими. ( п. 4 ст. 129 Конституції України)
В порядку ст. 141 Цивільного процесуального кодексу України, враховуючи відмову у задоволенні позовних вимог, відшкодування судових витрат не здійснюється.
Враховуючи наведене та керуючись ст. ст. 11, 192, 253, 256, 266, 267, 526, 530, 533, 549, 553, 559, 572, 585, 590, 610, 612, 625, 1049, 1050, 1054 ЦК України, ст. ст. 2, 4, 10, 13, 49, 76, 77-81, 89, 141, 177,209, 210, 223, 247, 265, 274, 279, 354 Цивільного процесуального кодексу України, суд, -
В задоволенні позову Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» правонаступником якого є Товариство з обмеженою відповідальністю «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості по кредитному договору - відмовити.
Рішення може бути оскаржене до Київського Апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги на рішення суду до Київського апеляційного суду через Дніпровський районний суд м. Києва протягом 30 днів з дня складання повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Повний текст рішення складено 25 лютого 2021 року.
Відомості щодо учасників справи:
Позивач: Публічне акціонерне товариство «Дельта Банк» (01133, м. Київ, вул. Коновальця, 36-Б, код ЄДРПОУ 34047020);
Правонаступник позивача: Товариство з обмеженою відповідальністю «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» (04053, м. Київ, вул. Кудрявський Узвіз, 5-Б, код ЄДРПОУ 36799749)
Відповідач: ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 ).
Суддя: