Справа № 591/7611/20
Провадження № 2/591/987/21
13 квітня 2021 року
Зарічний районний суд м. Суми в складі:
головуючого судді Ніколаєнко О.О.,
за участю секретаря судового засідання Чмуневич М.О.,
представника позивача ОСОБА_1 ,
представника відповідача ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Суми цивільну справу № 591/7611/20, провадження № 2/591/987/21 за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про визнання права власності на грошові кошти, стягнення грошових коштів, -
Позивач звернувся до суду з позовом про розірвання шлюбу, визнання за ним права особистої приватної власності на грошові кошти, стягнення коштів, мотивуючи вимоги тим, що перебував у шлюбі з відповідачем з 15.07.2017. 18.07.2019 уклав контракт з Міністерством оборони України на проходження військової служби. У період з 08.10.2019 по 14.06.2020 брав участь у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації в Донецькій та Луганській областях. Нараховане грошове забезпечення у період з 01.11.2019 по 01.03.2020 отримував на картку відповідачки, яка в цей час перебувала у м. Суми. Нараховане грошове забезпечення за урахуванням податків, зборів та аліментів, склало 93 503,81 грн. Вважав, що відповідачкою вказані кошти витрачаються на ремонт квартири, де разом проживали. У липні 2020 року відповідачка повідомила, що шлюбні стосунки припинено. Повернувшись наприкінці серпня до квартири виявив, що ремонт не розпочатий, відповідачка забрала майже всі речі та покинула приміщення. Відповідачка не надала інформації про використані кошти та відмовилась їх повертати. Зазначає, що вказані кошти знаходяться у незаконному володінні відповідачки чи витрачені нею на власний розсуд.
Просив розірвати укладений шлюб, визнати за ним право особистої приватної власності на грошові кошти в сумі 93 503,81 грн, сплачені за участь у Операції Об?єднаних Сил у період з 01.11.2019 по 01.03.2020, стягнути з відповідачки на його користь грошові кошти в сумі 93503,81 грн.
Ухвалою суду від 27.11.2020 роз?єднано позовні вимоги, виділено у окреме провадження вимоги про визнання права власності на грошові кошти, стягнення коштів.
У відзиві на позовну заяву відповідач проти позову заперечувала. У період з 08.10.2019 по 14.06.2020 позивачка займалась облаштуванням їх з відповідачем побуту у його квартирі за адресою: АДРЕСА_1 . Робила ремонт, встановлювала нові вікна, придбавала меблі, батареї, тощо. 28.01.2020 нею придбано холодильник, однак у зв?язку з отриманням відмови банку у наданні кредиту, кредит був оформлений на двоюрідну сестру - ОСОБА_5 , кредит виплачений, а холодильник залишився у квартирі позивача. Також сплачувала комунальні послуги, послуги з оплати мобільного зв?язку та інтернету, придбавала продукти харчування та інші господарчі товари для утримання квартири та ведення господарства. Всі витрати проводились за взаємною згодою та попередньою домовленістю із позивачем.
У період шлюбу також отримувала грошове забезпечення, яке витрачала на утримання родини та ведення спільного з позивачем господарства. У спірний період позивач періодично перебував у відпустках та знаходився вдома, витрачались спільні з відповідачкою кошти.
Позивачем не доведено належними та допустимими доказами, що грошові кошти, отримані ним під час проходження військової служби за контрактом, є його особистою власністю. Просить відмовити у задоволенні позову.
У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав із зазначених підстав. Додатково пояснив, що у позивача органами державної виконавчої служби були заблоковані рахунки, тому грошове забезпечення перераховувалось на картку відповідачки за його заявою. У період з 01.11.2019 по 01.03.2020 проживав із власних заощаджень, крім того, у зв?язку із проходженням військової служби, перебував на повному державному утриманні. Не заперечував факту придбання відповідачкою м?якого куточка в кухню, холодильника та встановлення вікон. Ремонт у квартирі не здійснювався. Відповідачка не сплачувала комунальні послуги у квартирі. З отримуваного позивачем грошового утримання сплачувала комунальні платежі за квартиру своєї бабусі, де зареєстрована. Відповідачка не витрачала зазначені кошти на сім?ю.
У судовому засіданні відповідач та її представник проти позову заперечували. Додатково пояснили, що отримуване позивачем грошове забезпечення витрачалось відповідачкою на ведення спільного з позивачем господарства. Кошти є спільною сумісною власністю. Просили відмовити у задоволенні позову.
Вивчивши матеріали справи, суд вважає, що позов задоволенню не підлягає. Судом встановлено, що сторони на час звернення до суду з позовом перебували у шлюбі, який зареєстрований 15.07.2017 Зарічним відділом ДРАЦС ГТУЮ у Сумській області (а.с. 10).
18.07.2019 позивачем укладено контракт на проходження військової служби у Збройних Силах України на посадах осіб рядового, сержантського та старшинського складу строком на 1 рік (а.с. 11-14).
Відповідно до довідки від 27.07.2020 №509 Військової частини НОМЕР_1 позивач у період з 08.10.2019 по 14.12.2019, з 27.12.2019 по 19.02.2020, з 05.02.2020 по 14.06.2020 брав участь у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації в Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, перебуваючи безпосередньо в районах та в період здійснення зазначених заходів (а.с. 17).
Відповідно до довідки від 13.07.2020 №827 позивачу у період з 01.11.2019 по 01.03.2020 виплачено грошове забезпечення у розмірі 93 503,81 грн., грошове забезпечення позивач отримував на картку дружини ОСОБА_4 відповідно до рапорту-доручення №6846 від 10.12.2019 (а.с. 19).
21.01.2020 ОСОБА_6 укладено з СПДФО ОСОБА_7 договір купівлі-продажу виробів з металопластикового та алюмінієвого профілю, відповідно до якого ОСОБА_4 придбала вироби на суму 17 900 грн.(а.с. 35-38).
25.01.2020 ФОП ОСОБА_8 сплачено за кухонний куточок 5990,00 грн. (а.с. 39-41).
28.01.2020 АТ «Укрсиббанк» та ОСОБА_5 укладено договір про надання споживчого кредиту - на придбання холодильника/морозильної камери Gorenije, сума кредиту становить 12800 грн., ціна продукції - 19 600 грн. Відповідно до довідки АТ «Укрсиббанк» станом на 0511.2020 ОСОБА_5 не має станом на 05.11.2020 непогашених кредитів (а.с. 42-49). Сторонами не оспорюється той факт, що фактично холодильник був придбаний за грошові кошти сторін, холодильник знаходиться у належній позивачу квартирі.
У період з листопада 2019 року по березень 2020 року відповідачка отримувала від військової частини НОМЕР_2 грошове забезпечення, яке перераховувалось на рахунок № НОМЕР_3 у АТ «Ощадбанк» (а.с. 50-69, 134).
У період з 03.10.2019 року по 30.04.2020 відповідачка також користувалась картковим рахунком № НОМЕР_4 , на був відкритий на її ім?я та який перераховувалось грошове забезпечення чоловіка (а.с. 70-85).
Відповідно до статті 60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.
Відповідно до ч.ч. 2,3 ст. 61 СК України об'єктом права спільної сумісної власності є заробітна плата, пенсія, стипендія, інші доходи, одержані одним із подружжя. Якщо одним із подружжя укладено договір в інтересах сім'ї, то гроші, інше майно, в тому числі гонорар, виграш, які були одержані за цим договором, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.
Частиною 1 статті 70 СК України встановлено, що у разі поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.
Отже, законом встановлено презумпцію права спільної сумісної власності подружжя на майно, придбане під час шлюбу. Тягар доказування обставин, необхідних для спростування презумпції, покладається на того з подружжя, який її спростовує.
Відповідно до положень частини першої статті 71 СК України майно, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, ділиться між ними в натурі. Якщо дружина та чоловік не домовилися про порядок поділу майна, спір може бути вирішений судом. При цьому суд бере до уваги інтереси дружини, чоловіка, дітей та інші обставини, що мають істотне значення.
Згідно з вимогами статті 65 СК України дружина, чоловік розпоряджаються майном, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, за взаємною згодою. При укладенні договорів одним із подружжя вважається, що він діє за згодою другого з подружжя.
Рівність прав кожного із подружжя на володіння, користування і розпоряджання майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності (якщо інше не встановлено домовленістю між ними) та необхідність взаємної згоди подружжя на розпорядження майном, що є об'єктом права його спільної сумісної власності, передбачено частиною першою статті 63, частиною першою статті 65 СК України.
У разі використання одним із подружжя спільних коштів усупереч статті 65 СК України інший із подружжя має право на компенсацію вартості його частки.
У випадку коли при розгляді вимоги про поділ спільного сумісного майна подружжя буде встановлено, що один із них здійснив його відчуження чи використав його на свій розсуд проти волі іншого з подружжя і не в інтересах сім'ї чи не на її потреби або приховав його, таке майно або його вартість враховується при поділі.
За змістом наведених норм, факт використання спільних коштів не в інтересах сім'ї повинен бути доведеним відповідними доказами.
Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у постанові 31 березня 2021 року у справі № 686/29262/18.
Відповідно до положень частини третьої статті 12, частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно із частиною шостою статті 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
У частині першій статті 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Суд звертає увагу, що відповідно до наведених вище положень Сімейного кодексу України тягар доведення використання спірних коштів відповідачем не в інтересах сім'ї, а на інші потреби, покладається саме на позивача, який заперечує належність спірних грошових коштів до спільної сумісної власності подружжя.
Судом встановлено, що за згоди позивача грошове забезпечення в сумі 93 503,81 грн., яке він отримав, перераховувалось на картковий рахунок дружини. Зазначені кошти використовувались нею у період шлюбу. Зокрема, у спірний період позивачкою було придбано металопластикові вікна на суму 17 900 грн., кухонний куточок на суму 5990,00 грн. та холодильник вартістю 19 600 грн. (всього на суму 43490 грн.) Позивач не заперечує, що був обізнаний про придбання вказаного майна і воно є в наявності у квартирі по АДРЕСА_2 , яка належить позивачу. Позивачем не надано суду належних доказів на підтвердження того, що спірні грошові кошти в сумі 93 503,81 грн. були використані відповідачкою на свій розсуд, проти волі позивача, не в інтересах сім'ї та не на її потреби, що є його процесуальним обов'язком, а ухвалювати судове рішення на припущеннях заборонено частиною шостою статті 81 ЦПК України.
Твердження позивача про використання коштів відповідачкою на власні потреби також не підтверджується доказами. Доводи позивача про оплату відповідачем комунальних платежів її бабусі за рахунок його грошового забезпечення та про оплату батьком позивача комунальних платежів за квартиру позивача не можуть бути підставою для задоволення позову та визнання права особистої приватної власності позивача на кошти, отримані ним як грошове забезпечення.
Отже, позивачем не надано належних і беззаперечних доказів використання ОСОБА_4 коштів, які знаходилися на її картковому рахунку та були перераховані як виплачене позивачу грошове забезпечення, у своїх особистих цілях або не в інтересах сім'ї. За таких обставин, відсутні підстави для визнання вказаних грошових коштів об?єктом права особистої приватної власності позивача та стягнення їх з відповідача, а відтак - і для задоволення позову.
На підставі ст. 141 ЦПК України у зв?язку з відмовою у задоволенні позову судові витрати не розподіляються.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 141, 142, 206, 256, 264, 265 ЦПК України, суд,-
В задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про визнання права особистої приватної власності на грошові кошти в сумі 93 503,81 грн, сплачені за участь у Операції Об?єднаних Сил у період з 01.11.2019 по 01.03.2020, стягнення грошових коштів в сумі 93503,81 грн. відмовити за необґрунтованістю.
Рішення суду може бути оскаржено до Сумського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом 30 днів з дня проголошення через Зарічний районний суд м. Суми. В разі проголошення вступної та резолютивної частини або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, в той же строк з дня складання повного судового рішення. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Позивач: ОСОБА_3 , адреса проживання : АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_5 .
Відповідач: ОСОБА_4 , адреса проживання : АДРЕСА_4 , РНОКПП НОМЕР_6 .
Повний текст рішення виготовлено 15.04.2021.
Суддя О.О.Ніколаєнко