вул. Шевченків шлях, 32, м. Березань, Київська область, 07541
№ провадження 2/356/70/21
Справа № 356/585/20
07.04.2021 року Березанський міський суд Київської області в складі:
Головуючого судді Лялик Р.М.
З участю секретарів Настич Н.А., Брунько А.В.
Позивачки ОСОБА_1 .
Представника позивачки ОСОБА_2
Представника відповідача Боровик О.О.
Представника третіх осіб ОСОБА_4
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Березанського міського суду Київської області в режимі відеоконференції цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_5 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору - Служба у справах дітей та сім'ї виконавчого комітету Березанської міської ради Київської області, виконавчий комітет Березанської міської ради Київської області (орган опіки та піклування) про збільшення розміру аліментів, зміну способу їх стягнення та визначення місця проживання дітей,
До Березанського міського суду Київської області звернулась ОСОБА_1 з позовом до ОСОБА_5 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору - Служба у справах дітей та сім'ї виконавчого комітету Березанської міської ради Київської області, виконавчий комітет Березанської міської ради Київської області (орган опіки та піклування) про збільшення розміру аліментів, зміну способу їх стягнення та визначення місця проживання дітей.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 21.08.2010 року позивачка та відповідач уклали шлюб, від якого мають двох дітей: ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .. 28.10.2016 року шлюб було розірвано, у зв'язку з тим, що відповідач постійно нехтував сімейними цінностями. 24.02.2016 року ОСОБА_1 та ОСОБА_5 уклали договір про утримання дітей, посвідчений приватним нотаріусом КМНО Кисельовою Н.В., згідно з п. 2 якого вони дійшли згоди, що діти будуть проживати окремо від батька, разом з матір'ю за адресою: АДРЕСА_1 , та згідно з п. 3 якого відповідач зобов'язався сплачувати кошти на утримання дітей в розмірі 3000,00 грн. щомісячно до досягнення молодшою донькою 18 років. 08 лютого 2019 року рішенням Подільського районного суду м. Києва було змінено розмір аліментів, стягнутих на підставі вказаного вище договору та стягнуто з відповідача на утримання малолітніх дітей аліменти в розмірі 1/3 частини від усіх видів заробітку (доходу), але не менше ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Розмір аліментів судом зменшено на підставі ст. 192 СК України та у зв'язку з тим, що 03.03.2017 року він уклав другий шлюб і від цього шлюбу у новій сім'ї відповідача ІНФОРМАЦІЯ_3 народився син. Укладаючи договір про утримання дітей від 24 лютого 2016 року, сторони відштовхувались від того, що ОСОБА_5 отримував 10000,00 грн. щомісячно, що відповідає дійсності, так як середня заробітна плата в м. Києві в 2016 році складала близько 8000,00 грн. Як вказує позивачка, на сьогодні середня заробітна плата в м. Києві суттєво збільшилась і складає близько 18000,00 грн. Враховуючи те, що відповідач фізично здорова молода людина, працює на декількох роботах та його заробітна плата, основну частину якої він отримує в конвертах, складає 18000,00 -25000,00 грн. на місяць.
Факт відсутності у батька можливості надавати дітям допомогу відповідного розміру, а саме 3000,00 грн. не фігурує в переліку обставин, які враховуються судом при визначенні розміру аліментів. З часу ухвалення Подільським районним судом м. Києва рішення про зменшення розміру аліментів, розмір витрат на утримання дітей значно зріс. Тому позивачка вважає, що відповідач повинен сплачувати кошти на утримання двох дітей у розмірі 3000,00 грн. щомісячно у твердій грошовій сумі до досягнення молодшою донькою 18 років - згідно з п. 3 договору про утримання дітей, посвідченого приватним нотаріусом КМНО Кисельовою Н.В., який на даний час є чинним.
З жовтня 2016 року позивачка разом з дітьми проживає в будинку за адресою: АДРЕСА_2 , який належить на праві власності її батьку - ОСОБА_8 та в якому вона зареєстрована.
Діти іноді зустрічаються з батьком, але повертатись до нього не хочуть. Діти постійно проживають з матір'ю за вказаною вище адресою, але зареєстровані за адресою проживання їх батька: АДРЕСА_3 , що, на думку позивачки, створює їй перепони в її виїзді та виїзді дітей за кордон для їх оздоровлення, так як згоди на це відповідач не надає, хоча в договорі про утримання дітей від 24 лютого 2016 року він погодився, що діти будуть проживати окремо від нього, разом з матір'ю. ОСОБА_1 вважає, що діти повинні проживати з нею, за адресою: АДРЕСА_2 , згідно з п. 2 договору про утримання дітей від 24.02.2016 року.
Відтак, позивачка просить суд збільшити розмір аліментів, які стягують з ОСОБА_5 на її користь на підставі рішення Подільського районного суду м. Києва від 08 лютого 2019 року на утримання неповнолітніх дітей ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , визначивши розмір аліментів у твердій грошовій сумі в розмірі 3000,00 грн. щомісячно, до досягнення молодшою донькою 18 років, але не менше 50 % прожиткового мінімуму для дітей відповідного віку. Визначити місце проживання ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 з позивачкою за адресою: АДРЕСА_2 . Судові витрати стягнути з відповідача на користь ОСОБА_1
11.02.2021 року до канцелярії суду за вх. № 355 від 11.02.2021 року надійшов відзив на позовну заяву за підписом представника відповідача адвоката Боровик О.О., у якому щодо обставин, викладених в позовній заяві зазначено, що рішення Подільського районного суду міста Києва від 08 лютого 2019 року набрало законної сили, не оскаржувалося ОСОБА_1 , відтак, її твердження про незаконність вказаного рішення суду про зміну розміру аліментів не повинно враховуватися судом при розгляді справи. Твердження позивачки про те, що середня заробітна плата в м. Києві суттєво збільшилася і складає 18000,00 грн., не ґрунтується на жодному документі, не підтверджене належним чином та реально відрізняється від офіційних відомостей, встановлених Міністерством розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України, Державної служби зайнятості, Головного управління статистики у м. Києві. Як зазначено у відзиві, позивачка, в абзаці 11 позовної заяви зазначає, що з часу ухвалення рішення Подільським районним судом міста Києва від 08 лютого 2019 року, розмір коштів на утримання дітей значно зріс, але ні в позовній заяві, ні в доданих до неї документах не знайшла свого відображення зазначена позиція. Крім того, позивачкою не надано розрахунку її витрат на утримання дітей, які значно зросли, та не зазначено обставин, які слугують підтвердженням значного збільшення витрат на утримання дітей. Твердження позивачки про проживання її дітей ОСОБА_6 , 2011 р.н., ОСОБА_7 , 2012 р.н.. за адресою: АДРЕСА_2 , з 2016 року є умисним введенням суду в оману, що підтверджується офіційними документами, оскільки ані позивачка, ані спільні діти сторін по справі не проживали за згаданою вище адресою з 2016 року по кінець 2019 року. Представник відповідача вказує у відзиві, що реєстрація дітей за адресою: АДРЕСА_3 , жодним чином не впливає на перетин останніми державного кордону України, крім того, матеріали справи не містять доказів, що відповідач відмовляв позивачці в наданні згоди на виїзд дітей за кордон на оздоровлення. Щодо вимог позивача про збільшення розміру аліментів, у відзиві зазначено, що суду надано повну інформацію про всі джерела доходу відповідача: як і інформацію про суми стягнутих аліментів за весь 2020 рік, так і інформацію, що у зв'язку з карантинними обмеженнями відповідач має знижений дохід в 2021 році, також відповідач ОСОБА_5 з 03 березня 2017 року перебуває в шлюбі із ОСОБА_9 , від шлюбу подружжя має сина ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_4 . З моменту народження дитини, так і до цього часу дружина відповідача, ОСОБА_9 , не працює, та перебуває на його утриманні. ОСОБА_1 вводить суд в оману стверджуючи, що відповідач погано та неналежно виконує батьківські обов'язки щодо виховання, утримання та спілкування з дітьми. Насправді, ОСОБА_5 активно приймає участь в утриманні своїх дітей, не обмежуючись єдиною сплатою аліментів, відповідач купує їм одяг, іграшки, золоті прикраси, створює їм цікавий відпочинок, відвідування дитячих розважальних закладів. Крім того, саме відповідач двічі організував відпочинок дітей за кордоном. Позивачка маніпулює доступом до зустрічей з дітьми, з листопада 2020 року вчиняє суттєві перешкоди в зустрічах батька з дітьми. Позивачкою не надано належних та допустимих доказів того, що у відповідача змінився матеріальний стан, який дозволяє йому сплачувати аліменти у більшому розмірі, ніж це зазначено у рішенні Подільського районного суду м. Києва від 08 лютого 2019 року, підстав для збільшення розміру аліментів не встановлено. З тексту позовної заяви слідує, що діти сторін по справі проживають з позивачкою, на даний час ОСОБА_5 не оскаржував прийняте сторонами рішення про місце проживання дітей. Спір про визначення місця проживання дітей наразі відсутній. В тексті позовної заяви зазначено лише мету змінити реєстрацію місця проживання спільних дітей, а не визначити їх місце проживання. З проханням змінити місце проживання дітей позивачка жодного разу не зверталася до відповідача, а змінити реєстрацію місця проживання дітей не складає жодних складнощів і не потребує вирішення зазначених правовідносин судом. Відтак, представник відповідача у відзиві просить відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.
Позивачка ОСОБА_10 в судовому засіданні позовні вимоги підтримала в повному обсязі, посилаючись на підстави та обставини, викладені у позовній заяві.
Представник позивачки ОСОБА_2 підтримав позицію позивачки, просив позов задовольнити в повному обсязі.
Представник відповідача адвокат Боровик О.О. проти задоволення позовних вимог заперечила, посилаючись на аргументи, викладені у відзиві на позовну заяву. Додала, що між сторонами фактично відсутній спір щодо визначення місця проживання дітей, оскільки відповідач не заперечує проти проживання дітей разом з матір'ю за адресою її місця проживання, реєстрація місця проживання дітей в м. Києві та їх фактичне проживання в м. Березань жодним чином не впливає на їхнє право користування квартирою в м. Києві. Доказів на підтвердження наявності підстав для збільшення розміру аліментів не надано, так само як і не надано доказів збільшення розміру витрат на утримання дітей.
Представник третіх осіб в судовому засідання просила ухвалити рішення, не порушуючи прав дітей.
Заслухавши позивачку, представника позивачки, представника відповідача, представника третіх осіб, дослідивши та проаналізувавши докази, які містяться в матеріалах справи, суд на основі повно та всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилались як на підставу своїх вимог та заперечень, дійшов таких висновків.
Судом встановлено, що батьками малолітніх дітей - ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (свідоцтво про народження серії НОМЕР_1 , видане 10 червня 2011 року відділом реєстрації актів цивільного стану Подільського районного управління юстиції у м. Києві, актовий запис № 1046 від 10 червня 2011 року) та ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , (свідоцтво про народження серії НОМЕР_2 від 12 жовтня 2012 року, видане відділом реєстрації актів цивільного стану Подільського районного управління юстиції у м. Києві, актовий запис № 2050 від 12 жовтня 2012 року) є ОСОБА_5 та ОСОБА_1 (а.с. 11; 12).
Заочним рішенням Подільського районного суду м. Києва від 28 жовтня 2016 року шлюб між ОСОБА_5 та ОСОБА_1 було розірвано (а.с. 24).
ОСОБА_5 та ОСОБА_1 24 лютого 2016 року уклали договір про утримання та виховання дітей (далі - Договір), посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Кисельовою Н.В., зареєстрований в реєстрі за № 253 (а.с. 23).
Так, відповідно до п. 2 Договору, сторони дійшли згоди, що ОСОБА_6 та ОСОБА_7 будуть проживати окремо від батька ОСОБА_5 , разом із матір'ю ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 .
ОСОБА_5 зобов'язався сплачувати кошти на утримання ОСОБА_6 та ОСОБА_7 у розмірі 3000,00 грн., що становить 33 % від заробітної плати ОСОБА_5 щомісячно до останнього календарного числа поточного місяця до досягнення молодшою донькою ОСОБА_7 18 років, одним із таких способів: готівкою або шляхом перерахування грошових коштів на особистий картковий рахунок у відділенні ПАТ «КБ «Приватбанк», вказаний ОСОБА_1 та відкритий на її ім'я. Зазначена сума, що сплачується на утримання дітей може бути змінена за згодою сторін та в жодному випадку не може бути меншою за встановлений в державі прожитковий мінімум та не менше 33 (тридцять три) % від заробітної плати ОСОБА_5 на день сплати.
08 лютого 2019 року Подільським районним судом міста Києва позов ОСОБА_5 , третя особа: ОСОБА_9 , до ОСОБА_1 , про зміну розміру аліментів задоволено. Змінено розмір аліментів, стягуваних на підставі договору про утримання та виховання дітей від 24.02.2016 року, укладеного між ОСОБА_5 і ОСОБА_1 , який посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу за реєстром № 253, стягнувши з ОСОБА_5 , на користь ОСОБА_1 , на утримання малолітніх дітей ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , та ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , аліменти в розмірі 1/3 частини від усіх видів заробітку (доходів) ОСОБА_5 , але не менш ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісяця, починаючи з дня набрання рішенням законної сили та до досягнення найстаршою дитиною повноліття, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_7 (а.с. 25-27).
З метою спростування тверджень позивачки про те, що вона разом з дітьми з 2016 року проживає в АДРЕСА_2 , представником відповідача долучено довідку № 03 від 22.01.2021 року, видану в.о. директора дошкільного навчального закладу № 98 ОСОБА_5. про те, що його син, ОСОБА_6 , 2011 року народження, відвідував дошкільний навчальник заклад загального типу № 98 Подільського району м. Києва з 01.09.2013 року по 31.08.2017 року. Донька, ОСОБА_7 , 2012 року народження, відвідувала дошкільний навчальний заклад загального типу № 98 Подільського району м. Києва з 01.09.2014 року по 31.08.2019 року (а.с. 103), та довідку № 17 від 25 січня 2021 року, видану директором спеціалізованої школи № 14 імені українського професора Грушевського Сергія Федоровича Оболонського району м. Києва ОСОБА_5., про те, що його син ОСОБА_6 , 2011 року народження, відвідував начальний заклад СШ № 14 імені С.Ф. Грушевського Оболонського району м. Києва, з 01.09.2017 року по 27.12.2019 року. Донька, ОСОБА_7 , 2012 року народження, відвідувала начальний заклад СШ № 14 імені С.Ф. Грушевського Оболонського району м. Києва з 03.09.2019 року по 27.12.2019 року (а.с. 104).
У свою чергу, матеріали справи містять характеристику ОСОБА_7 , 2012 року народження, учениці 2-Б класу Березанського навчально-виховного комплексу, від 16.10.2020 року, з якої вбачається, що вона навчається в Березансьмоу НВК з ІІ півріччя першого класу (а.с. 13), характеристику ОСОБА_6 , учня 4-А класу Березанського навчально-виховного комплексу Березанської міської ради Київської області від 25.09.2020 року (а.с. 14).
Згідно з характеристикою № 3224 від 20.10.2020 року, наданої на ОСОБА_1 депутатом Березанської міської ради Братком В.Б., ОСОБА_1 з 2018 року проживає в АДРЕСА_4 . У відносинах з дітьми добра, лагідна, толерантна, вимоглива. Приділяє багато уваги вихованню та розвитку дітей, ОСОБА_11 та ОСОБА_12 відвідують додаткові уроки, займаються спортом. Діти забезпечені всім необхідним, мають багато іграшок, книг (а.с. 15).
Крім того, до матеріалів справи додано акт обстеження житлово-побутових умов № 3225 від 20.10.2020 року, наданого депутатом Березанської міської ради ОСОБА_13 , з якого вбачається, що ОСОБА_1 разом зі своїми дітьми - ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , проживає за адресою: АДРЕСА_4 , діти мають необхідні умови для комфортного проживання (а.с. 16).
Будинок, в якому наразі проживають позивачка та діти, належить її батьку (а.с. 21).
Відповідач ОСОБА_5 03.03.2017 року уклав шлюб із ОСОБА_14 (прізвище після державної реєстрації шлюбу - ОСОБА_14 ), що підтверджується свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_3 від 03.03.2017 року, виданим Подільським районним у м. Києві відділом реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у м. Києві (а.с. 105).
У шлюбі з ОСОБА_9 у відповідача народився син, ОСОБА_16 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_4 , виданим Подільським районним у м. Києві відділом реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у м. Києві (а.с. 106).
Відповідно до довідки № СВ00-000001 від 04.01.2021 року, виданої ТОВ «Сантеві», ОСОБА_5 працює у товаристві з обмеженою відповідальністю «Сантеві» з 01.07.2014 року. На даний момент займає посаду лікар-стоматолог-хірург. Дохід за період з 01.01.2020 року по 31.12.2020 року склав 15 192,30 грн. (а.с. 108).
Крім того, відповідно до довідки № 2021/01-1 від 05.01.2021 року, виданої ТОВ «Лібра-Інвест», ОСОБА_5 дійсно працює в ТОВ «Лібра-Інвест» на посаді лікаря-стоматолога. Заробітна плата за період з 01.01.2020 року по 31.12.2020 року (без урахування аліментів) склала 13350,00 грн. (а.с. 110).
ОСОБА_5 працює в КНП «Київська міська клінічна лікарня № 12» на посаді лікаря-стоматолога-хірурга на 0,5 ставки з 10.09.2010 року по теперішній час. Перебуває на простої з 01.12.2020 року по 28.02.2021 року. Оплата праці за час простою проводиться у розмірі 2/3 тарифної ставки/окладу, що підтверджується довідкою № 9 від 25.01.2021 року, виданою заступником директора підприємства з кадрових питань та ст. інспектором відділу кадрів КНП «Київська міська клінічна лікарня № 12» (а.с. 109).
Як слідує з довідки про доходи № 2 від 05 січня 2021 року КНП «Київська міська клінічна лікарня № 12» загальна сума доходу ОСОБА_5 на посаді лікаря стоматолога-хірурга за період з січня 2020 року по грудень 2020 року без урахування аліментів становить 62362,41 грн. (а.с. 111).
Відповідач бере участь у витратах на утримання дітей, окрім сплати стягуваних за рішенням суду аліментів, що підтверджується копіями товарних чеків, квитанцій, доданих до матеріалів справи (а.с. 112-120).
Як вбачається з долучених до матеріалів справи копій договорів про надання туристичних послуг від 17.01.2018 року та 26.12.2018 року, відповідач ОСОБА_5 забезпечував своїм дітям ОСОБА_17 та ОСОБА_18 відпочинок за кордоном.
Статтею 4 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутись до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
За правилами ч. 1, 3 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.
З урахуванням імперативних вимог ч. 1 ст. 12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.
Згідно з ч. 1 ст. 5 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
Статтею 51 Конституції України визначено, що сім'я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.
Частинами 1-3 ст. 7 СК України передбачено, що сімейні відносини регулюються цим Кодексом та іншими нормативно-правовими актами. Сімейні відносини можуть бути врегульовані за домовленістю (договором) між їх учасниками. Сімейні відносини регулюються лише у тій частині, у якій це є допустимим і можливим з точки зору інтересів їх учасників та інтересів суспільства.
Відповідно до статті 3 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, яка ратифікована Постановою Верховної Ради України №789ХІІ (78912) від 27 лютого 1991 року та набула чинності для України 27 вересня 1991 року (далі - Конвенція про права дитини) визначено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Держави-учасниці зобов'язуються забезпечити дитині такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов'язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом, і з цією метою вживають всіх відповідних законодавчих і адміністративних заходів.
Отже, при розгляді справ щодо місця проживання дитини суди насамперед мають виходити з інтересів самої дитини, враховуючи при цьому сталі соціальні зв'язки, місце навчання, психологічний стан тощо, а також дотримуватися балансу між інтересами дитини, правами батьків на виховання дитини і обов'язком батьків діяти в її інтересах.
Аналіз практики ЄСПЛ дає підстави для висновку, що рівність прав батьків щодо дитини є похідною від прав та інтересів дитини на гармонійний розвиток та належне виховання, й у першу чергу повинні бути визначені та враховані інтереси дитини, виходячи із об'єктивних обставин спору, а вже тільки потім права батьків.
Відповідно до статті 11 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на проживання в сім'ї разом з батьками або в сім'ї одного з них та на піклування батьків. Батько і мати мають рівні права та обов'язки щодо своїх дітей. Предметом основної турботи та основним обов'язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини.
Згідно зі статтею 141 СК України мати і батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою, чи розірвано шлюб і чи проживають вони разом чи окремо.
Статтею 157 СК України передбачено, що той із батьків, хто проживає окремо від дитини, зобов'язаний брати участь у її вихованні і має право на особисте спілкування з нею. Той із батьків, з ким проживає дитина, не має права перешкоджати тому з батьків, хто проживає окремо, спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не перешкоджає нормальному розвитку дитини.
Під час вирішення спору щодо участі одного з батьків у вихованні дитини береться до уваги ставлення батьків до виконання своїх обов'язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров'я та інші обставини, що мають істотне значення, в тому числі стан психічного здоров'я одного з батьків, зловживання ним алкогольними напоями або наркотичними засобами (частина перша та друга статті 159 СК України).
Відповідно до статті 160 СК України місце проживання дитини, яка не досягла десяти років, визначається за згодою батьків.
Якщо мати та батько, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина, спір між ними може вирішуватися органом опіки та піклування або судом. Під час вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дитини беруться до уваги ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов'язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров'я та інші обставини, що мають істотне значення (частина перша статті 161 СК України).
Як встановлено під час розгляду справи та не оспорюється сторонами, на даний час діти проживають разом з матір'ю в АДРЕСА_4 .
Відповідач не заперечує проти проживання дітей разом з позивачкою за вказаною адресою.
Мати добросовісно виконує свої обов'язки, створила для дітей необхідні умови для проживання та розвитку, діти забезпечені усім необхідним.
Посилання позивачки на те, що в договорі про утримання дітей вказано адресу їх місця проживання разом з матір'ю у АДРЕСА_1 , суд оцінює критично, оскільки вирішальним у даному разі є визначення місця проживання з кимось з батьків, а не сама адреса зазначеного місця, оскільки особа має право змінювати постійне місце проживання на свій розсуд.
Крім того, сторони не позбавлені права внести зміни до договору.
Так, поняття «юридичний спір» має тлумачитися широко, виходячи з підходу Європейського суду з прав людини до тлумачення поняття «спір про право» (п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод). Зокрема, Європейський суд з прав людини зазначає, що відповідно до духу зазначеної Конвенції поняття «спір про право» має розглядатися не суто технічно, йому слід надавати сутнісного, а не формального значення.
Відповідно до ч. 1 ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
З урахуванням викладеного, відсутність предмета спору унеможливлює вирішення справи по суті незалежно від обґрунтованості позову, а відповідно і здійснення ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів осіб.
Судом встановлено, що між сторонами відсутній спір про визначення місця проживання дітей, оскільки відповідач не заперечує проти проживання дітей з матір'ю, як це встановлено у договорі, так само як він не має заперечень щодо проживання дітей з позивачкою у м. Березань Київської області. Крім того, позивачка не надала доказів на підтвердження того, що ОСОБА_5 чинить перешкоди у проживанні дітей разом з нею, чи вчиняє дії, спрямовані на зміну місця проживання дітей окремо від матері.
Щодо позовних вимог в частині збільшення розміру аліментів та зміну способу їх стягнення, суд виходить із наступного.
Сторони скористалися своїм правом та уклали договір про утримання та виховання дітей від 24 лютого 2016 року, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Кисельовою Н.В., зареєстрований в реєстрі за № 253, у якому узгодили розмір сплачуваних ОСОБА_5 коштів на утримання ОСОБА_6 та ОСОБА_7 у розмірі 3000,00 грн., що становить 33 % від заробітної плати ОСОБА_5 щомісяця.
Вказаний розмір аліментів згодом був зменшений рішенням Подільського районного суду м. Києва від 08 лютого 2019 року, яке набрало законної сили.
Так, батьки мають право укласти договір про сплату аліментів на дитину, у якому визначити розмір та строки виплати. Умови договору не можуть порушувати права дитини, які встановлені цим Кодексом. Договір укладається у письмовій формі і нотаріально посвідчується (ч. 1 ст. 189 СК України).
В силу приписів ч. 2 ст. 189 СК України у разі невиконання одним із батьків свого обов'язку за договором аліменти з нього можуть стягуватися на підставі виконавчого напису нотаріуса.
Частиною 1 ст. 192 СК України встановлено, що розмір аліментів, визначений за рішенням суду або домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров'я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.
З огляду на відсутність імперативної заборони змінювати розмір аліментів шляхом зміни способу їх присудження, за положеннями статті 192 СК України зміна розміру аліментів може мати під собою й зміну способу їх присудження (зміна розміру аліментів, стягнутих за рішенням суду в частці від заробітку (доходу) матері, батька дитини на розмір аліментів у певній твердій грошовій сумі та навпаки).
Відповідно до статей 12, 81 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень, крім випадків, встановлених цим кодексом.
Згідно із частиною восьмою статті 7 СК України регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини, непрацездатних членів сім'ї.
Відповідно до статей 150, 180 СК України батьки зобов'язані піклуватися про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, матеріально утримувати дитину до повноліття.
Відповідно до положень статті 181 СК України способи виконання батьками обов'язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними. За домовленістю між батьками дитини той із них, хто проживає окремо від дитини, може брати участь у її утриманні в грошовій і (або) натуральній формі. За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.
Частина третя статті 181 СК України визначає, що за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька і (або) у твердій грошовій сумі.
Згідно з пунктом 23 постанови Пленуму Верховного Суду України № 3 від 15 травня 2006 року «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справи щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» розмір аліментів, визначений судовим рішенням або за домовленістю між батьками, суд може змінити за позовом платника або одержувача аліментів у зв'язку зі зміною матеріального чи сімейного стану, погіршення чи поліпшення здоров'я когось із них.
Враховуючи зміст статей 181, 192 СК України, розмір аліментів, визначений рішенням суду, не вважається незмінним. Отже, у зв'язку із значним покращенням матеріального становища платника аліментів один із батьків дитини може подати до суду заяву про збільшення розміру аліментів. Значне погіршення матеріального становища платника аліментів може бути підставою для його вимоги про зменшення розміру аліментів.
При розгляді позовів, заявлених із зазначених підстав, застосуванню підлягає не тільки статті 192 СК України, але й низка інших норм, присвячених обов'язку батьків утримувати своїх дітей (стаття 182 «Обставини, які враховуються судом при визначенні розміру аліментів», стаття 183 «Визначення розміру аліментів у частці від заробітку (доходу) матері, батька дитини», стаття 184 «Визначення розміру аліментів у твердій грошовій сумі»).
Вказана правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 05 лютого 2014 року № 6-143цс13.
Виходячи з наведених положень закону, при вирішенні вимог щодо зміни розміру раніше стягнутих аліментів суд зобов'язаний з'ясувати матеріальний та сімейний стан як платника аліментів, так і стягувача, погіршення чи поліпшення їх здоров'я.
Зазначене вище узгоджується з правовою позицією, викладеною у постанові колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 12 вересня 2018 року у справі № 459/2181/17.
Звертаючись до суду з позовом про зміну розміру аліментів та способу їх стягнення, позивачка посилається на те, що з часу ухвалення Подільським районним судом м. Києва рішення про зменшення розміру аліментів, розмір витрат на утримання дітей значно зріс. Тому позивачка вважає, що відповідач повинен сплачувати кошти на утримання двох дітей у розмірі 3000,00 грн. щомісячно у твердій грошовій сумі до досягнення молодшою донькою 18 років - згідно з п. 3 договору про утримання дітей, посвідченого приватним нотаріусом КМНО Кисельовою Н.В., який на даний час є чинним.
Як встановлено під час судового розгляду справи, зокрема, з урахуванням іноформації про доходи відповідача за 2020 рік, наявність у нього на утриманні малолітнього сина ОСОБА_16 , ІНФОРМАЦІЯ_4 та дружини, яка перебуває у відпустці по догляду за дитиною, доведеність факту участі відповідача в утриманні своїх дітей, окремо від сплати присудженого судом розміру аліментів, суд приходить до висновку, що позивачкою не доведено зміни матеріального стану відповідача, які б дозволяли йому сплачувати аліменти у більшому розмірі, ніж це визначено у рішенні Подільського районного суду м. Києва від 08 лютого 2019 року.
Також ОСОБА_1 не надала доказів збільшення витрат на утримання дітей та погіршення її матеріального стану, що могло б в силу приписів ст. 192 СК України бути підставою для збільшення розміру аліментів.
Відтак, відсутні підстави для збільшення розміру аліментів та зміни способу їх стягнення.
Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до ч. 1 ст. 80 ЦПК України достатніми є доказами, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять предмета доказування.
Відповідно до положень ст. 264 ЦПК України суд, ухвалюючи судове рішення, зобов'язаний встановити, зокрема, чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувались вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються.
Після всебічного, повного дослідження й оцінки наявних матеріалів справи суд дійшов висновку про необхідність відмови в задоволенні позову.
Відповідно до ч. 1, п. 2 ч. 2 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються у разі відмови в позові - на позивача.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 7, 141, 157, 160, 161, 180-183, 189, 192 СК України, ст.ст. 4-5, 12, 76-81, 89, 141, 258-259, 263-265, 268, 352, 354-355 ЦПК України,-
Відмовити у задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_5 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору - Служба у справах дітей та сім'ї виконавчого комітету Березанської міської ради Київської області, виконавчий комітет Березанської міської ради Київської області (орган опіки та піклування) про збільшення розміру аліментів, зміну способу їх стягнення та визначення місця проживання дітей.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Апеляційну скаргу на рішення може бути подано до Київського апеляційного суду через Березанський міський суд Київської області протягом 30 (тридцяти) днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Суддя Р. М. Лялик